Знайдено 15 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Зли́ться –
1) (злобиться) злости́тися, зло́стува́ти, зли́тися, злува́ти, лютува́ти, люти́тися, яри́тися, звіри́тися, пасіюва́ти, (опис.) важки́м ду́хом ди́хати на ко́го за що. [Він на ме́не злости́вся (Н.-Вол. п.). В не́ї закипі́ла злість: вона́ завсі́ди зло́стувала на Са́ню (Н.-Лев.). Андрі́й мо́вчки злува́в (Крим.) Чого́-ж ти люту́єш? (Черкас.). Лютува́в стари́й за те, що ля́хівку взяв (М. Вовч.). Там він проле́жав аж до но́чі, лю́тячись на все́нький світ (Крим.). Пасію́є, аж зуба́ми скрего́че (Липовеч.)]; 2) (о стихии: бушевать) лютува́ти, люти́тися, яри́тися. [Моро́з так лю́титься (Проск. п.)]. |
Назли́ть –
1) кого – назлости́ти, роззлости́ти, налюти́ти, розлю́ти́ти, розлютува́ти, (остервенить) озві́рити, роз’яри́ти кого́; 2) кому – нароби́ти ли́ха кому́, (сделать на зло) зроби́ти що, нароби́ти чого́ на зби́тки (на злість) кому́. • -ться – назлости́тися, назлостува́тися, назли́тися, налютува́тися, налюти́тися, (перестать злиться) перезлости́тися, перезлостува́тися. |
Озли́ть, -ся, см. Злить, -ся. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ЗЛИ́ТЬСЯ образ. кипі́ти ки́пнем; злиться на кого ма́ти злість на кого; зля́щийся що /мн. хто/ се́рдиться тощо, щора́з серди́тіший, розсе́рджений, розгні́ваний, розлю́чений, прикм. зло́сти́вий; злящийся на кого злий /серди́тий/ на кого; ОБОЗЛИ́ТЬСЯ укр. узли́тися; РАЗОЗЛИ́ТЬ, РАЗОЗЛИ́ТЬСЯ ще розгні́вати, розгні́ватися, роззло́стити, роззло́ститися; разозли́вший, разозли́вшийся ОКРЕМА УВАГА; разозлившийся розсе́рджений, розлю́чений, роззло́щений, ра́птом таки́й серди́тий. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Злить – злости́ти (злощу́, злости́ш), зли́ти (злю, злиш); -ся – злости́тися, злостува́ти, -ту́ю, -ту́єш, зли́тися. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Злиться
• Злиться на кого – злитися (здувати, злоститися, лютувати, лютитися, яритися) на кого; гніватися (сердитися) на кого; злість (гнів, серце) мати на кого; (образн.) важким духом дихати на кого. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Злости́тися,-щу́ся, злостува́ти, -ту́ю – злиться, сердиться. |
Злува́ти, злу́ю, -єш – злиться. |
Лютува́ти –
1) свирепствовать, злиться; 2) паять. |
Сатаніти – беситься, злиться. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Важки́й, -а́, -е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До Бога важкий тлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важкая туча налягає. Макс. Важкий дурень. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важкенький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329. |
Злостува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Злиться, сердиться. Злостує та й злостує жінка моя цілісінький ранок. Канев. у. Ще дужче злостує. НВолын. у. |
Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл.
1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять. |
Сатані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣситься, злиться. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Прозли́ться = прозли́ти ся, пролютова́ти і т. д. д. Зли́ться. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)