Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «зірватися»
Шукати «зірватися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Воспряда́ть, воспря́нуть – зрива́тися, зірва́тися (на мі́сці) на рі́вні но́ги; (от сна) проки́нутися, збуди́тися; (духом) підне́сти́ся душе́ю. [Он воспря́нул духом = світ йому́ вго́ру підня́всь].
Вска́кивать, вскочи́ть и вскокну́ть – (на что и с чего) зіска́кувати, зіско́чити, ско́чити [Ско́чив на коня́], схо́плюватися, схопи́тися [Схопи́вся з ла́ви. Схопи́всь на коня́. Посхо́плювалися й ки́нулися бі́гти], зрива́тися, зірва́тися, порва́тися [Порва́лася Ганну́ся з мі́сця. Зірва́всь на рі́вні но́ги], спа́сти, впа́сти (на коня́), допа́сти (коня́); (во что) вска́кувати, вско́чити [Вско́чив у біду́], вганя́тися, увігна́тися, угна́тися [За втікача́ми він угна́всь у му́ри, і ворітьми́ його́ запе́рто зараз], циба́ти, цибну́ти [Цибну́в у льох], (поспешно) шурхну́ти, -ся. [Шурхну́ла, як плі́точка, в пе́ршу ді́рку (Мир.)]; (со сна) ки́нутися; (о прыщах, чирьях) – сов. ви́скочити, наряди́тися. [На щоці́ чиря́к наряди́всь].
Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
• Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
• Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
• Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
• Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
• Вверх -га́ми –
а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
• -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
• Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
• В -га́х – в нога́х.
• Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
• На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
• Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
• Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
• Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
• В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
• Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
• Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
• С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
• Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
• Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
• С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
• У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
• Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
• -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
• -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
• Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
• Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
• Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
• Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
• Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
• Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
• Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
• Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
• Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
• Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
• Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
• Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
• Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
• Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
• -ги носят – но́ги но́сять.
• Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
• Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
• Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
• Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
• Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
• -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
• -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
• Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги –
а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
• Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
• Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
• Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
• Протянуть -ги –
а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
• Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
• Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
• Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги –
а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
• Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
• Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
• Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
• Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
• Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
• Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
• Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
• Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
• Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
• Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
• За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
• Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Обрыва́ться, оборва́ться –
1) урива́тися, увірва́тися, урва́тися, рва́тися, порва́тися, зрива́тися, зірва́тися;
2) (откуда) урива́тися, урва́тися, обрива́тися, обірва́тися. [Урва́лася з драби́ни];
3) (о голосе, песне, смехе, разговоре) урива́тися, урва́тися, рва́тися, порва́тися, перетина́тися, перетя́тися, зрива́тися, зірва́тися. [Розмо́ва рва́лася];
4) обдира́тися, обідра́тися, обде́ртися, обша́рпуватися, обрива́тися, обірва́тися. [Чи ба́чиш, як ми обідра́лись? (Котл.). Пообша́рпувалися, пообрива́лися, як старці́].
II. Перерыва́ть, перерва́ть – (нитку, верёвку, струну и т. д.) перерива́ти, перерва́ти, урива́ти, урва́ти й увірва́ти, (о мног.) поперерива́ти що (ни́тку, моту́зку, струну́, то́-що); (ткань, бумагу) передира́ти, переде́рти, передра́ти, (о мног.) попередира́ти що (ткани́ну, папі́р). [Переде́р на́двоє а́ркуш папе́ру]; (разговор, занятие) перепиня́ти, перепини́ти, перехо́плювати, перехопи́ти, перебива́ти, переби́ти, перерива́ти, перерва́ти що. [Ході́м уже́, бабу́сю, хо́дім вже! – перехопи́ла па́нночка(М. Вовч.)]; (сообщение) перерива́ти, перерва́ти. [Сполу́чення з чужи́ми края́ми пере́рвано]; (о переговорах: временно) перепиня́ти, перепини́ти, (окончательно) зрива́ти, зірва́ти.
• Пере́рванный – пере́рваний, пере́драний, перепи́нений, перехо́плений, переби́тий, зі́рваний.
• -ся – перерива́тися, перерва́тися, урива́тися, у(ві)рва́тися, передира́тися, переде́ртися, перепиня́тися, перепини́тися, перебива́тися, переби́тися, зрива́тися, зірва́тися; бу́ти пере́рваним, пере́драним, перепи́неним, перехо́пленим и т. д. Мирные переговоры -рыва́лись несколько раз – перегово́ри про мир (мирові́ перегово́ри) перепиня́лись кі́лька разі́в.
• -рвала́сь струна – перерва́лась (у(ві)рва́лась) струна́.
Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру].
• -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)].
• Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить).
• Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́.
• Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь).
• Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)].
• Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.).
• -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося].
• Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось).
• -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)].
• -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги.
• Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги.
• Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к.
• -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)].
• Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти).
• -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться.
• -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)].
• -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в.
• -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл.
• -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки.
• -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві.
• Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.).
• Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься.
• -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)].
• -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря].
• -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря.
• Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило).
• -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)].
• -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)].
• -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.).
• Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.).
• -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га.
• -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)].
• -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися.
• -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2.
• Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру).
• Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить.
• Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру.
• Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень.
• Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́.
• Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в.
• Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру.
• -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос.
• -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.).
• -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш).
• -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)].
• -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.).
• Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога.
• -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю.
• -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим.
• Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься.
• -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)].
• -ма́ться в цене – у гро́ші йти́.
• Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́).
• Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші.
• -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі.
Привска́кивать (вскакивать по временам) – підска́кувати (часа́ми).
• -скочи́ть – (вскочить) ско́чити, схопи́тися, зірва́тися з чо́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Воспрядать, воспрянуть, воспрять – (духом) піднестися душею; зриватися, зірватися (на місці) на рівні ноги; (от сна) прокинутися, збудитися:
• воспрянул духом кто – піднісся духом (душею) хто, (иногда образн.) світ угору піднявсь кому;
• воспрянуть ото сна (устар.) – прокинутися (збудитися, пробудитися) [від сну, зо сну], повстати. Обговорення статті
Тент – (англ. от франц. от греч.) тент, (палатка, шатёр) намет, шатро, напинало, (нем.) таш, таша.
[Пахне борщем і ковбасою, що тут же, під полотняними напиналами, їдять заклопотані люди (В.Сосюра). Охоплене чи з моря, а чи з Дніпра налетілим раптовим вітром, зелене легке напинало залопотіло, аж залящало над їхніми головами, ніби хотіло зірватися з стояків та полетіти в провалля (М.Вінграновський). Одразу ж за садом, на зелених галявах парку виросло маленьке парусинове містечко з шатрами й наметами (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі)]. Обговорення статті
Лежбище – лежбище.
[На стрімкім підгірку, вкритім густими деревами та буреломом, було головне лежбище ведмедів (І.Франко). Лось був старий самець, уже звик до заповідника, в який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодовують. Але те недуже тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі, про небезпеки, які там на нього чигали, і лось зрушив із лежбища, а потім і побіг (Є.Гуцало). Він вирішив згубитися, стати ніким, розчинитися серед брудної маси бомжів, заробітчан і колишніх зеків, які бродили теренами цього проклятого краю. Він утік і зачаївся, — мов звір, який заліг серед непролазного бурелому, готовий щомиті зірватися на ноги. Він знав, що за ним ідуть мисливці і собаки ось-ось виведуть на його схованку, — та якщо матися на бачності, то після нього вони застануть хіба що прим’яте лежбище… (Л.Кононович)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВСКА́КИВАТЬ ще підска́кувати, зрива́тися на рі́вні но́ги, (на коня) ще схо́плюватися;
вскакивающий що виска́кує тощо, ра́ди́й ви́скочити, стил. перероб. виска́куючи, образ. підхо́плений мов на пружи́ні;
ВСКОЧИ́ТЬ ще зірва́тися [вскочить с ме́ста зірва́тися з мі́сця, підхопи́тися /схопи́тися/ з мі́сця].
ПОДХВАТИ́ТЬСЯ (на ноги) зіп’я́стися, зірва́тися;
подхватившийся зі́пнутий /зіп’я́тий/ (на но́ги).
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/;
теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі];
теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х;
теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси;
теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́;
теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися);
теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу];
теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що;
теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу;
теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка;
теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім;
теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план;
теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку;
теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти;
теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу;
теря́ть охо́ту знеохо́чуватися;
теря́ть равнове́сие ще точи́тися;
теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд;
теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́;
теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі;
теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́;
теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці;
теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль;
не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́;
теря́ет созна́ние кто мло́сно кому;
ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду;
потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті;
потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого;
потеря́ть из ви́ду погуби́ти;
потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що;
потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́;
потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́;
потеря́ть нить погуби́ти кінці́;
потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись;
потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого;
потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х;
потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися;
потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном;
потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка;
потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху;
потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти;
потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто;
потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом;
потеря́вший ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений;
потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий;
потеря́вший интере́с збайдужі́лий;
потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений;
ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти;
теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах;
теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві;
теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й;
теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний;
теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти];
ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т;
теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/;
теря́ющий ве́ру зневі́рюваний;
теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім;
теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі;
теря́ющий дове́рие зневі́рюваний;
теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший);
теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час;
теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко;
теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й;
теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим;
теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю;
теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що;
теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять;
теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми;
теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу;
теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/;
теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/;
теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений;
теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний;
теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти;
теря́ющий ум = теря́ющий го́лову;
теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний;
теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений;
теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів;
теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/;
теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й;
ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений;
затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту;
РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти;
растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Воспрянуть –
1) підне́стися ду́хом;
2) (на месте) зірва́тися;
3) (от сна) проки́нутися.
Срывать, сорвать – зрива́ти, -ва́ю, -ва́єш, зірва́ти, -ву́, -ве́ш; -ться – зрива́тися, зірва́тися.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Сдергивать, сдернуть, -ся – зрива́ти, зірва́ти, -ся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вскочить
• Вскочил как встрёпанный (ошпаренный) – скочив як о(б)шпарений.
• Вскочила шишка – набігла ґуля; набіг синяк.
• Вскочить с места, вскочить на ноги – Схопитися з місця; зірватися на [рівні] ноги.
Вставать
• Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.]
• Вопрос встаёт во весь рост – питання стає на всю широчінь.
• Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) – ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що.
• Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.]
• Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.]
• Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.]
• Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.]
• Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.]
• Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого.
• Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.]
• Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.]
• Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.]
• Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.]
• Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр.
• Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше – хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр.
• Встать в позу – стати в позу.
• Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини.
• Встать на учёт – узятися на облік.
• Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце.
• Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до Ілька на городи. Козланюк.]
• Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу).
• Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже.
• Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр.
Нога
• Баба-яга костяная нога – баба-яга костяна нога; баба-яга, нога-костюга.
• Бежать, побежать со всех ног (разг.) – бігти, побігти щодуху [в тілі] (що є духу, скільки духу, що ноги несуть, несли); бігти, побігти чимдуж (щосили, з усієї сили).
• Без задних ног остаться (разг.) – ніг під собою не чути; ледве на ногах стояти.
• Бросаться, броситься кому в ноги – кидатися, кинутися кому до ніг (в ноги, під ноги); падати, упасти кому до ніг (в ноги, під ноги); (образн.) опукою в ноги кому кинутися (впасти).
• Быть весь день на ногах – бути цілий (увесь) день на ногах; цілий (увесь) день не сідати (не присідати).
• Быть на дружеской, на короткой ноге с кем (разг.) – бути у дружніх (у близьких) взаєминах (стосунках) з ким; бути на короткій (бли́зькій) стопі́
• Быть на равной ноге с кем – бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким.
• Валить с ног – валити з ніг.
• Валиться, падать с ног – на ногах не стояти; валитися, падати (з ніг).
• Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому.
• Вертеться, путаться под ногами у кого – плутатися під ногами в кого.
• В ногах правды нет (разг.) – у ногах нема(є) правди; за постій грошей не платять; сідайте.
• Вооружённый с головы до ног – озброєний від голови до п’ят (до ніг).
• Вскочить на ноги – схопитися (зірватися) на ноги; зірватися (схопитися) на рівні (ноги).
• Встать с левой (не с той) ноги (разг.) – встати лівою ногою (на ліву ногу); встати не тією ногою (не на ту ногу); бути в лихому (у злому, у поганому) настрої (гуморі).
• Давай бог ноги (разг.) – ноги на плечі (за пояс); у ноги; ходу (хода); навтіки (навтікача); дати ногам знати.
• Держать свой дом на приличной ноге – тримати (держати) свою господу на пристойній стопі (на пристойній лінії, як у [добрих] людей, як порядним людям годиться).
• Едва, с трудом держаться на ногах – ледве (усилу, силу-всилу) на ногах триматися (стояти); (образн. розм.) мало від вітру не валитися.
• Еле (едва, насилу) ноги волочить, таскать (разг.) – насилу (всилу, насилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн. розм.) волочити (тягти) ноги, мов колоди.
• Еле (едва) ноги унести откуда (разг.) – ледве ноги винести звідки; ледве втекти звідки.
• Еле ноги передвигает кто – ледве (насилу) ноги пересуває (переставляє) хто; ледве (насилу) ногами соває (ворушить) хто.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) ногу – жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах); широко жити; розкошувати (панувати).
• За глупой головой и ногам непокой – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. За дурною (за лихою) головою і (та й) ногам лихо (біда). Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр.
• Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами в кого.
• Идти в ногу с эпохой – іти в ногу з добою (з часом); іти з духом часу; потрапляти добі (часові).
• Идти нога в ногу – іти (ступати) нога в ногу; іти (ступати) ступінь у ступінь; іти в лад; тримати (рівний) крок.
• Идти нога за ногу (разг.) – іти нога за ногою (поза ногу); іти тихою (повільною) ходою; іти помалу-малу (тихо); тільки що ступати; ледве дибати; плентатися (плуганитися, тарганитися).
• Кланяться в ноги кому (перен.) – кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому.
• К ноге! (воен.) – до ноги!
• Куда ноги понесут – куди ноги понесуть; навмання.
• Левой ногой сделать что – спартачити (скапарити) що; зробити що абияк (на швидку руку, нашвидкуруч).
• Лёгкий (лёгок) на ногу (на ноги) – швидкий (прудкий, легкий) на ноги; швидкий (моторний).
• На ногах не стоит, едва стоит кто – на ногах не стоїть (не встоїть), ледве стоїть хто.
• На ногах перенести болезнь – на ногах перебути хворобу; переходити хворобу.
• На свои ноги становиться – свого хліба шукати.
• Не знает, на какую ногу стать – не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути).
• Не слыша ног (бежать, мчаться…) – не чуючи ніг (бігти, мчати…).
• Ни ногой к кому, куда – ні ногою ((а)нікроку) до кого, куди.
• Ногами вниз (к земле) – ногами вниз (до землі, додолу); долініж.
• Ноги подкосились у кого – ноги підломилися (підтялися, помліли) в кого, кому.
• Ноги чьей не будет у кого, где – ноги чиєї не буде в кого, де; нога чия не ступить до кого, куди.
• Нужен (нужна, нужно) как собаке пятая нога – треба як п’ятого колеса до воза; потрібний (потрібна, потрібне) як собаці п’ята нога; як п’ятої ноги собаці; потрібний (потрібна, потрібне) як діра в мості (як торішній сніг); треба як болячка на лоб.
• Обойми ногами (стоять на чём) – обома ногами; обоніж.
• Одна нога здесь, [а] другая там – одна нога тут, друга там; (рідше) на одній нозі. [Бігай на одній нозі. Пр.]
• Отбиваться от чего руками и ногами – відбиватися від чого руками й ногами; опинатися (огинатися) [щосили] проти чого.
• Падать (устар. пасть) к ногам, в ноги кому; упасть в ноги кому – падати, упадати, упасти до ніг (у ноги) кому; припадати, припасти кому до ніг.
• Переступать, переминаться с ноги на ногу – переступати з ноги на ногу (з однієї на другу); тупцюватися (тупцятися, топтатися).
• Поджав ноги – підібгавши (підгорнувши) ноги; скулиніж.
• Поднять (поставить) кого на ноги (перен.) – звести (поставити, зняти, зіп’ясти) кого на ноги; довести до розуму (до пуття) кого.
• Подставлять, подставить ногу кому – підставляти, підставити ногу кому; підчеплювати, підчепити кого; (образн.) підставляти, підставити стільчика кому; укинути гадючку кому.
• Пока ноги носят – поки (доки) ноги носять (ходять). [А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять… Барвінок.]
• Попирать, попрать ногами что (перен.) – топтати, стоптати, потоптати [ногами] що; топтати (підтоптувати), підтоптати під ноги що; нехтувати, знехтувати (зневажати, зневажити) що; ламати, зламати що.
• Почва уходит из-под ног у кого – земля (ґрунт) усувається (зникає, іноді вислизає) з-під ніг кому, у кого; грунт западається під ногами чиїми.
• Почву теряет под ногами кто – ґрунт утрачає під ногами хто; ґрунт вислизає з-під ніг кому, у кого.
• Протянуть ноги (перен. разг.) – простягти (випростати) ноги; простягатися (випростатися); (зниж. емоц.) задерти ноги; дуба дати (врізати); ґиґнути (опрягтися, освіжитися, перекинутися).
• Руками и ногами, с руками и с ногами; с руками, ногами (разг.) – руками й ногами; [з] руками й [з] ногами.
• [Сам] чёрт ногу сломит где-либо – [Сам] чорт спіткнеться (ногу зламає) на чому, де.
• Сапоги, ботинки… по ноге, не по ноге – чоботи, черевики… до ноги, не до ноги (об нозі, не об нозі).
• Сбивать, сбить с ног кого – збивати, збити (валити, звалити) з ніг кого.
• Сбиться с ног – збитися з ніг; ледве стояти на ногах; (іноді) відбігати ноги.
• Сбиться с ноги – ступнути не в ногу; не тією ногою ступнути.
• Слетать на одной ноге куда» к кому – полетіти (іноді злітати) на одній нозі куди, до кого.
• С ног до головы – від потилиці до п’ят; (з) голови до п’ят (до ніг).
• Ставить, поставить на ноги кого (перен.) – ставити, поставити на ноги кого; (іноді) на хліб настановити кого.
• Становиться, стать, вставать, встать, подниматься, подняться на задние ноги – ставати, стати (спинатися, сп’ястися, зводитися, звестися, здійматися, знятися, про багатьох поставати, поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги; ставати, стати (про багатьох поставати) цапа (цапки, ставма, дуба, дубки, гопки).
• Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги (перен.) – ставати, стати на [власні] ноги; зводитися, звестися (здійматися, знятися, спинатися, сп’ястися, зіп’ястися) на ноги; (розм.) оклигати, оклигати; на стану стати. [Гнат став на ноги, зробився хазяїном. Коцюбинський.]
• Стать на дружескую (короткую) ногу с кем – стати на дружній (на близькій, на короткій) стопі з ким; зайти в близькі взаємини (стосунки) з ким; заприязнитися (заприятелювати, потоваришувати, здружитися, про жінок також заподругувати) з ким; (фам.) запанібрататися з ким; (діал.) засябрувати з ким.
• Стоять на [своих] ногах; стоять на ногах крепко (прочно) – Стояти на [своїх] ногах; стояти на ногах міцно (твердо, певно); (образн.) як дуб стояти.
• [Стоять] одной ногой в могиле (в гробу); одна нога в могиле (в гробу) – стояти одною ногою над гробом (у гробі, у домовині); бути одною ногою у труні (в домовині); на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чи й; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світу кому; не довго вже ряст топтати кому; три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто.
• Ходить, переваливаясь с ноги на ногу – ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); переваги-ваги ходити; коливати з ноги на ногу; (образн. жарт.) ходити качиною ходою.
• Хромать на обе ноги – на обидві ноги (обома ногами, обініж) кульгати (шкандибати, шкутильгати).
• Чего моя (твоя…) [левая] нога хочет – що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш…); роблю, що мені (робиш, що тобі…) захочеться (забагнеться, заманеться).
• Чтобы ноги чьей не было у кого, где – щоб чия нога не була в кого, де.
Петух
• Ложиться, вставать с петухами – лягати, уставати з курми (з півнями); уставати о півнях (о курях).
• Пускать, пустить (давать, дать) петуха – зриватися, зірватися з голосу; кукурікати, кукурікнути.
• Пустить красного петуха (разг.) – пустити (садити, посадити, підкидати, підкинути) червоного півня.
Срываться
• Срываться, сорваться с языка – вихопилося [слово]; зриватися, зірватися з язика.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зірва́ти, зірва́тися, см. Зрива́ти, зрива́тися.
Зрива́ти, зірва́ти – срывать, сорвать.
• Зірва́ти бунт – поднять бунт.
• Зрива́тися, зірва́тися – 1) срываться, сорваться;
2) вскакивать, вскочить. Зірва́тися на но́ги – вскочить.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зірва́ти, -ся. См. Зривати, -ся.
Зорва́ти(ся), -рву́(ся), -рвеш(ся), гл. = Зірвати, -ся. Що маковку зорву — друга буде, а матінка умре, — я й загину. Чуб. V. 439. Як з гіллі зорвався. Ном. № 3150.
Зрива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірва́тися, -рву́ся, -вешся, гл.
1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб.
2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. II. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. Зірва́тися на но́ги. Вскочить. Св. Л. 106.
3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357.
4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Нп.