Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «карк»
Шукати «карк» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Карк –
1) см. Ка́ркание;
2) межд. – крак, кряк, кру, кра, гра!
Заго́рбок – межи́пліччя, (неточно) карк (-ку), (шутл.) горб (-ба́).
• Ударить в -бок – уда́рити межи́ пле́чі, да́ти в карк, в горб.
Загри́вок –
1) (у лошади) загри́вок (-вку);
2) (неточно: шея) поти́лиця, хиб, карк, ув. карчи́ло. [От де хиб, хоч обі́ддя гни (Приказка)].
• Ударить по -вку – да́ти по поти́лиці, да́ти поти́личника, да́ти по хибу́.
Заты́лок, Заты́лочек – поти́лиця (ум. поти́личка), (выя) карк (-ку), хиб (ум. хибо́к), гамали́к. [Дай йому́ по поти́лиці (Звиног.). Єди́н веде́ за чупри́ну, дру́гий у карк б’є (Пісня). О́т де хиб хоч обі́ддя гни (Черн.)].
Заше́ина –
1) (у животного) карк (-рку);
2) (подзатыльник) поти́личник, запоти́личник (-ка).
• Дать -ну – да́ти поти́личника.
Ник – поти́лиця, карк (-ку); см. Заты́лок.
Подзаты́лок – карк, гамали́к (-ка́).

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КЛА́НЯТЬСЯ ще розкла́нюватися, (кому) кла́нятися до кого, (навза-єм) відклоня́тися;
зе́мно кланяться збереж. гал. вигина́ти ка́рк /ка́рка/;
кланяющийся що /мн. хто/ вклоня́ється тощо, зви́клий кла́нятися, ра́ди́й вклони́тися, стил. перероб. з покло́ном, вклони́вшися;
зе́мно кланяющийся /кланяющийся в но́ги/ з дозе́мним покло́ном;
никому́ не кланяющийся ніко́му невклі́нний;
ПОКЛОНИ́ТЬСЯ (навзаєм) відклони́тися ; і похідн..
НАЙТИ́ (істину) відкри́ти, (що все гаразд) поба́чити; ба. повизнахо́дити;
найти вы́ход зара́дити собі́, да́ти собі́ ра́ду, ви́в’язатися, прибра́ти спо́собу;
найти вы́ход и вы́браться ви́дістатися;
найти до́ступ /найти доро́гу/ к чему проте́рти сте́жку до чого;
найти душе́вный поко́й спочи́ти душе́ю;
найти ключ к се́рдцу досту́катися до се́рця;
найти лазе́йку знайти́ о́б’їздку;
найти ме́сто (в душі) посі́сти мі́сце;
найти на кого стил. перероб. вступи́ти у кого [что-то нашло́ на меня́ щось у ме́не вступи́ло];
найти недочёт в чём да́ти дога́ну чому;
найти отве́т здобу́тися /спромогти́ся/ на ві́дповідь;
найти уедине́ние (найти поко́й и уедине́ние) (у глушині) заши́тися;
найти прию́т (де) пригрі́тися, прихили́ти го́лову [не́где найти приют нема́ де прихили́ти го́лову];
найти себе́ моги́лу зломи́ти собі́ карк;
найти себя́ образ. приста́ти до бе́рега;
найти сре́дство ще спромогти́ся;
найти сча́стье жарт. вхопи́ти Бо́га за бо́роду;
днём с огнём не найти із сві́чкою в рука́х не знайти́;
как найдёт на кого як набіжи́ть;
как найдёшь ну́жным /как найдёте ну́жным/ як собі́ зна́єш /зна́єте/;
нашла́ блажь /нашла́ дурь/ на кого при́мхи напа́ли на, узя́в о́дур кого;
наше́дший 1. що знайшо́в тощо, ОКРЕМА УВАГА, 2. що натра́пив тощо, ОКРЕМА УВАГА;
наше́дший всео́бщее призна́ние загальнови́знаний;
наше́дший подтвержде́ние потве́рджений;
наше́дший себе́ моги́лу зломи́вши собі́ карк;
наше́дший смерть заги́блий;
наше́дшие в дом зі́брані в до́мі.
НИЗКОПОКЛО́ННИЧАТЬ (перед ким) ще схиля́тися /шапкува́ти, гну́ти го́лову, вигина́ти карк, стели́тися під но́ги /листо́м/, упослі́джувати, оказ. ра́бствувати/;
низкопоклонничающий що /мн. хто/ плазу́є тощо, гото́вий /зви́клий/ стели́тися (листо́м), плазу́н, підні́жок, підлабу́зник, низькопокло́нник, холо́п (холо́пом), підлабу́за, прикм. низькопокло́нний, ни́зько /ги́дко/ запобі́гливий підлабу́зливий, /про манери/ плазува́тий, пор. подольщающийся.
ПОГИ́БНУТЬ образ. лягти́ голово́ю /тру́пом, кістьми́/, наложи́ти голову, зломи́ти собі́ ка́рк(а), (од кулі) діста́ти ку́лю в лоб;
поги́б ще заги́б, зги́б;
поги́бший заги́блий, зги́блий, пропа́щий, фраз. ме́ртвий, ОКРЕМА УВАГА;
погибший ни за грош заги́блий ду́рно, стил. перероб. пропа́вши ні за ца́пову ду́шу.
ПРЕСМЫКА́ТЬСЯ образ. лиза́ти чо́боти /стели́тися під но́ги/ кому, гну́ти го́лову /гну́ти карк/ пе́ред ким;
пресмыка́ясь (перед ким) образ. і задко́м і передко́м;
пресмыка́ющийся що /мн. хто/ плазу́є тощо, гото́вий лиза́ти чоботи, плазу́н, прикм. ни́зько /ги́дко/ запобі́гливий, гнучкоши́їй, пор. подольщающийся.
СВЕРНУ́ТЬ, свернуть кала́чиком скрути́ти в пере́весло;
свернуть ше́ю ще скрути́ти карк;
ТЕРПЕ́ТЬ ще витри́мувати, зно́сити, допуска́ти, толерува́ти, мири́тися з чим, фраз. прийма́ти як факт що, (від кого) зазнава́ти обра́з /кри́вди/;
терпе́ть что образ. пи́ти з ча́ри чого [терпе́ть му́ки пи́ти з ча́ри стражда́нь];
терпе́ть банкро́тство банкрутува́ти;
терпе́ть бе́дствие терпі́ти біду́, спізнава́ти лиху́ годи́ну, зазнава́ти тяжко́ї скру́ти;
терпе́ть го́ре / терпе́ть лише́ния/ укр. поневіря́тися;
терпе́ть крах леті́ти у прі́рву;
терпе́ть невзго́ды тягну́ти біду́;
терпе́ть неуда́чи горі́ти, бу́ти під коне́м;
терпе́ть нужду́ би́тися із зли́днями /з нуждо́ю/;
терпе́ть угрызе́ния со́вести карта́тися се́рцем;
не терпе́ть кого (на дух) не перено́сити, не виде́ржувати, ди́хати чо́ртом /я́дом/ на кого;
не могу́ терпе́ть душа́ не виде́ржує;
он те́рпит материа́льные лише́ния його́ обсі́ли зли́дні;
терпящий, що /мн. хто/ те́рпить тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́терпіти, зви́клий терпі́ти, терпели́вець, прикм. терпля́чий, терпели́вий, толера́нтний до чого;
терпящий банкро́тство банкрут;
терпящий бе́дствие заско́чений /захо́плений/ лихо́ю годи́ною /ава́рією, неща́стям/, стил. перероб. зазнаючи́ ава́рії;
терпящий лише́ния обтя́жений зли́годнями;
терпящий неуда́чу /терпящий крах/ прова́льний;
терпящий пораже́ние незда́тний уни́кнути пора́зки;
терпящий убы́тки обтя́жений зби́тками, зазнавши зби́тків;
не терпящий возраже́ний (тон) безапеляці́йний, нача́льницький, наказо́вий;
не терпящий отлага́тельства нега́йний, невідкла́дний, нага́льний, образ. пи́льний до зарі́зу;
терпи́мый витри́муваний, зно́шуваний, толеро́ваний, прикм. від ТЕРПИМЫЙ;
терпе́вший ОКРЕМА УВАГА;
до́лго терпе́вший довготерпели́вий;
ПЕРЕТЕРПЕ́ТЬ (біду) перетрива́ти;
перетерпе́вший поет. довготерпели́вий, ОКРЕМА УВАГА;
ПОТЕРПЕ́ТЬ (від бурі тощо) зазна́ти шко́ди;
потерпе́вший ава́рию зазна́ти ава́рії, розби́тися;
потерпе́вший бе́дствие ще доско́чити ли́ха;
потерпе́вший крах сі́сти на лід;
потерпе́вший круше́ние (про літак) розби́тися, (про судно) зазна́ти ава́рії (потро́щення) на мо́рі, потрощи́тися;
потерпе́вший неуда́чу /потерпе́вший крах/ зазна́ти невда́чі, згорі́ти, образ. полеті́ти у прі́рву, злама́ти /спали́ти /обпали́ти/ кри́ла, фаміл. облиза́ти макого́на, спійма́ти о́близня, зломи́ти карк, вхопи́ти ши́лом па́токи /ме́ду/, сі́сти ма́ком /на мілину́/, ду́лю з ма́ком з’ї́сти, поломи́ти зу́би, забут. вхопи́ти як соба́ка обме́тиці, (про плян) розби́тися на дрізки́;
потерпе́вший разгро́м прибл. фраз. знайти́ моги́лу;
потерпе́вший потерпі́лий, скри́вджений, потерпі́лець, ОКРЕМА УВАГА;
потерпе́вший круше́ние /потерпе́вший ава́рию/ що зазна́в ава́рії, потерпі́лий від ава́рії, (про судно) потерпі́лий від ава́рії на мо́рі, ро́збиток;
потерпе́вший неуда́чу / потерпе́вший фиа́ско/ невда́лий, погорі́лий, стил. перероб. зазна́вши невда́чі;
потерпе́вший от землетрясе́ния пони́щений землетру́сом, потерпі́лий від землетру́су;
потерпе́вший от наводне́ния потерпі́лий від по́воді, поводя́нин;
потерпе́вший пораже́ние перемо́жений, розгро́млений;
потерпе́вшая сторона́ скри́вджена сторона́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Зашеек – карк, -ка, поти́лиця, -ці.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Жабры
• Взять за жабры кого (разг. вульг.) – узяти (ухопити, схопити) за горло (за горлянку) кого; ухопити (схопити) за карк кого; узяти (ухопити) за петельки кого; узяти за зябра кого.
Кланяться
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс (носа) дере. Пр. Як позичає, то всі боги викладає, а як віддає, то в батька-матір лає. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дадуть. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Кланялися тобі позиваючи, накланяєшся й ти, борги збираючи. Пр. Віддай гроші руками, а ходи по них ногами. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть; а поп’ють, поїдять — прощавай, шолудий. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як узяли, то чорт тебе бери. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали і покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; а як позичив, так і чорт не брат. Пр. Як гроші позичає, щодня двору не минає, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр.
• Земно кланяться кому – кланятися (уклонятися) земно (до землі) кому; чолом доземно давати кому; бити чолом кому; (глузл.) шию вигинати кому, перед ким; (зневаж.) п’яти лизати кому.
• Кланяться кому, перед кем (разг.) – улесливо просити кого; гнутися (хилитися) перед ким; гнути спину (шию, карк) перед ким; клонити голову (кланятися) перед ким.
• Кланяться кому чем (устар.) – дарувати кому що; підносити кому (по)дарунок (у подарунок) що; приносити на ралець кому що.
• Просить кланяясь – прохати уклінно.
• Честь имею кланяться (устар.) – шанобливо (поштиво) вклоняюся; моє (у)шанування [вам]; (давн.) моя шаноба вашеці (вашій милості).
Шея
• Вешаться, бросаться на шею кому; виснуть, висеть на шее у кого (разг.) – вішатися (чіплятися) на шию кому (на шию до кого), кидатися в обійми кому; виснути, висіти, повиснути на шиї в кого, кому.
• В шею, в три шеи гнать, толкать, выталкивать… кого (разг.) – у щию (утришия), у три вирви, у потилицю гнати, штовхати, виштовхувати кого.
• Дать (надавать) по шее (в шею, по шеям) (разг.) – потиличника дати (надавати потиличників); у потилицю зацідити; дати по гамалику; тришия дати.
• Навязать (посадить) на шею чью, кому – накинути (посадити) на шию чию, кому.
• Навязаться на шею чью, кому (разг.) – накинутися на шию чию, кому.
• Наломать (намять) кому шею; дать (надавать, накласть) кому в шею (по шее, по шеям) (разг.) – надавати нашийників ((за)потиличників) кому; накласти по шиї (по потилиці) кому; набити потилицю кому, наминачки дати кому; (жарт.) нагодувати нашийниками ((за)потиличниками) кого.
• На свою, мою… шею; себе на шею (сделать что) – на свою, мою… голову; собі на голову.
• На свою шею брать, взять кого, что (разг.) – на свою голову брати, взяти кого, що.
• Получить по шее (вульг.) – дістати по шиї (по потилиці, по гамалику).
• Сбросить, сбыть… с шеи кого, что – здихатися (збутися) кого, чого.
• Сидеть на чьей шее, на шее у кого; сесть на шею кому, на чью шею – сидіти на шиї в кого, на чиїй шиї; сісти на чию шию, на шию кому.
• Сломать, свернуть, свихнуть шею кому – скрутити (звернути) шию (в’язи) кому; (іноді) карк(а) зломити (вломити) кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Карк, карок, -рка́ – затылок, загривок.
• Карка́ вломи́ти – сломать шею.
• Карка́ вигина́ти – низкопоклонничать.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Карк, -ка, м.
1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б’є. Новц. Ка́рка вломи́ти. Сломать шею. Ном. № 4318. Ка́рка вигина́ти. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у.
2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
Ка́рок, -рку, м. = Карк. Казав орел закликати крука до росправи: крука ведут, в карок го б’ют, не дают поправи. Гол. 11. 502.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заво́екь = 1. карк, ши́я (про худо́бу). 2. оши́йок (шкура з шиї).
Завы́екъ = 1. поти́лиця, карк. 2. д. Заво́екъ.
Заго́рбокъ = карк (власне частина спини між лопатками). — Уда́рилъ въ заго́рбокъ = вда́рив межи́ пле́чі.
Загри́вокъ = карк, поти́лиця; (у коня частина гриви коло чолки) — загри́вок. С. Аф. — Уда́рить по загри́вку = поти́лишника да́ти, по поти́лицї, по ка́рку вда́рити.
Заше́екъ = карк, поти́лиця (власно спідня частина потилицї). — Уда́рить по заше́йку = вда́рити по поти́лицї, поти́лишника да́ти.
Заше́ина = 1. карк. 2. поти́лищник. — Дав йому доброго потилиншика. — Геть відсїль к чорту, а то потилишника дам. Кот.
Подзаты́локъ = карк, гамали́к (С. З.), за́дня части́на ши́ї під поти́лицею.
Ше́я = ши́я, здр. ши́йка, поб. — шия́ка, задня частина — гамали́к, карк (С. З.), де саме въязки — въя́зи (С. Аф.), у вола верхня частина — карк, передня — підго́рля, во́ло, та частина, на котру упіраєть ся ярмо — при́пір, пре́пір (Ман.). — На те й голова на карку, щоб мотуз не злетїв. н. пр. — Трохи въязів не скрутив собі. Кр. — Усе буде добре, аби голова на въязах. н. пр. — Дать въ ше́ю = поти́лишника да́ти, в поти́лицю зацїди́ти, тришия́ да́ти (С. Ш.). — Сбыть съ ше́и = збу́ти ся, зди́хати ся. — Слома́ть ше́ю = скрути́ти, зверну́ти въя́зи. – Трохи въязи не звернув. С. З. — Прогна́ть въ ше́ю = в три ви́рви ви́гнати, тришия́ да́ти. — Дали нам греки прочухана і самого Енея пана в три вирви вигнали відтїль. Кот. — Съ то́лстою ше́ею = шия́н, гамаликува́тий. — Съ дли́нною ше́ею = довговя́зий. С. Аф. — Народ по тих хуторах гамаликуватий. К. X.

Запропонуйте свій переклад