Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «клонить»
Шукати «клонить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Клони́ть – хили́ти, гну́ти, клони́ти кого́, що. [Куди́ хи́лить ві́тер, туди́ й ло́зи гну́ться (Приказка). Хай хто хо́че, хи́лить ши́ю (Грінч.). Го́лод і вто́ма гну́ли додо́лу його́ го́лову (Франко). Кло́нить зелені́ ві́ти додо́лу (Куліш)].
• -ни́ть (речь, дело) к чему – хили́ти до чо́го (и куди́), гну́ти на що (и куди́), верну́ти на що. [Куди́ це він хи́лить? (Звин.). Гне на те, щоб потягну́ти парубкі́в до су́ду (М. Лев.). Ті́льки на те й ве́рне, я́к би тебе́ одури́ти (Кон.)].
• Кло́нит кого ко сну – сон кого́ кло́нить, на сон кло́нить кого́, на сон кому́ збира́ється, на сон кого́ збира́є. [Сон мене́ так і кло́нить (М. Вовч.). Вже й на сон кло́нить, а все думки́ буя́ють (М. Вовч.). На сон йому́ не збира́лося (Маковей)].
• Меня сон -нит (одолевает) – мене́ сон змага́є, намага́є, наляга́є. -ни́ть взоры, см. Потупля́ть глаза.
Дрема́ться, безл. – дріма́тися.
• Дре́млется – дріма́ється, сон кло́нить, на сон кого́ кло́нить [Сон голо́воньку кло́нить].
Ма́рить, безл. –
1) па́рити.
• -рит – па́рить, о́пар, о́парно, парно́та. [О́пар надво́рі (Звин.)];
2) на сон клони́ти кого́; см. Клони́ть.
Мелька́ть, мелькну́ть –
1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигті́ти, миготі́ти (-гочу́, -готи́ш), мигота́ти (-гочу́, -го́чеш), мига́ти, ми́гкати, мигну́ти, (сильнее) мигону́ти, (развеваясь) ма́яти, майну́ти, змайну́ти, (особ. о ногах, хвосте) ме́лькати, (редко) ме́лькну́ти; (мерцать) мерехті́ти, бли́мати, бли́мнути, бли́кати, бли́кнути, миг(о)ті́ти, (сверкать) бли́скати, бли́снути; (не только шмыгать) шмига́ти, шмигну́ти, (быстрее) шмигону́ти, (быстро пробежать) ша́снути. [По дворі́ почали́ мигті́ти ченці́ (М. Вовч.). Миготі́ли в пові́трі па́лиці (Франко). За́яць лише́ мигну́в, та й полеті́в (Яворськ.). Стріла́ майну́ла (Куліш). Де хви́ля, що майну́ла? де́ звук, що ні́сся і пога́с? (Олесь). Круг ме́не звідусі́ль ме́лькали украї́нські обли́ччя (Крим.)].
• Зарница -ка́ет, молния -ну́ла – ми́гавка бли́має (бли́кає), бли́скавка бли́снула.
• Звёзды -ка́ют – зо́рі бли́мають (мигтя́ть, миготя́ть, мерехтя́ть).
• Огонёк -ну́л и погас – о́гник бли́снув (бли́мнув, мигну́в) і по[з]га́с.
• Он (человек) -ну́л и исчез – він майну́в і зник (щез).
• -ка́ет, -ну́ла мысль у кого – мигти́ть (миготи́ть, бли́скає, блискоти́ть), майну́ла (мигну́ла, мигону́ла, бли́снула, ша́снула) ду́мка (га́дка) кому́ или у ко́го; срв. Мелька́ть 3. [В голові́ Грицько́вій десь дале́ко миготи́ть ду́мка: мо́же це сон? (Васильч.). Пе́вно, він не ви́нен в уби́встві, – бли́скає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, – майнула Олесеві швидка ду́мка в голові́ (Крим.). У ме́не за́раз таки́ мигну́ла ду́мка (Кониськ.). Хоч коли́ й ша́снула їй по душі́ така́ ду́мка, – вона́ на не́ї руко́ю наві́ки махну́ла (М. Вовч.)].
• -ка́ть, -ну́ть в глазах, перед глазами у кого – миг(о)ті́ти, мерехті́ти, мигну́ти, майну́ти в оча́х, в очу́, перед очи́ма, шмигону́ти перед очи́ма в ко́го или кому́; срв. Мелька́ть 4. [Міль мигти́ть мені́ в оча́х (Дніпр. Ч.). Миготі́ла в оча́х дорога́ горорі́зьба (Куліш). Тінь її́ всю́ди в оча́х мерехти́ть (Пачов.). Мигну́ла в оча́х воскова́ сві́чечка (М. Вовч.). Пе́вність перемо́ги майну́ла в його́ оча́х (Крим.). Хло́пець шмигону́в перед очи́ма (Сл. пр. м.)].
• -ка́ет перед кем (в мыслях) что – миг(о)ти́ть кому́ и в ко́го (в ду́мці, в уя́ві) що. [Вже й на сон кло́нить, а все мигти́ть мені́ його́ обли́ччя (М. Вовч.)];
2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майорі́ти, ма́яти, ли́нути. [Не вроди́ла о́вощ: то там, то там майори́ть сли́ва й гру́ша (Вовчанщ.). Ори́ся ма́яла то сям, то там по госпо́ді (Куліш)];
3) (маячить, стоять перед глазами) маячі́ти, маня́чити, мига́тися. [Маячі́ла невира́зна ду́мка, що мо́же-б ва́рто… (Л. Укр.). На її́ пле́чах маня́чили до́вгі кінці́ стрічо́к (Н.-Лев.). Мига́ється мені́ та Орли́ха, мов у тума́ні (М. Вовч.)];
4) (рябить в глазах) миг(о)ті́ти, мерехті́ти, рябі́ти, мрі́ти (сов. замрі́ти) в оча́х (в очу́). [Аж в оча́х мигти́ть (М. Вовч.). В очу́ замрі́є (Крим.)].
Навора́чивать, навороти́ть –
1) (наезжать) наверта́ти, наверну́ти, набіга́ти, набі́гти, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що чим. [Ко́ні набі́гли на парка́н (Канівщ.)];
2) (наваливать) наверта́ти, наверну́ти, нагорта́ти, нагорну́ти що на що. [Зима́ заме́ти наверта́є (Мирний). Ач яку́ ку́пу нагорну́в! (Звин.)];
3) (приваливать) наверта́ти, наверну́ти, прива́лювати, привали́ти, накрива́ти, накри́ти кого́, що чим. [Хай мене́ наве́рне важка́ ця ске́ля, що на їй сиджу́ (Мирний)];
4) (сворачивать на кого) наверта́ти, наверну́ти, скида́ти, ски́нути що на ко́го. [На дру́гого наверта́ти не годи́ться: це не я, а він зроби́в (Чернігівщ.)];
5) (клонить, склонять) наверта́ти, наверну́ти, нахиля́ти, нахили́ти кого́, що на що, до чо́го. [Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). «Приче́па» наверта́є ду́мку до побуто́вої по́вісти (Рада)].
• Наворо́ченный – наве́рнений и наве́рнутий; наго́рнений и наго́рнутий; прива́лений, накри́тий; ски́нений и ски́нутий; нахи́лений.
• -ться – наверта́тися, наверну́тися; бу́ти наве́ртаним, наве́рненим, наве́рнутим и т. п.
Наклоня́ть, наклони́ть – нахиля́ти, хили́ти, нахили́ти, похиля́ти, похили́ти, схиля́ти, схили́ти, перехиля́ти, перехили́ти, нагина́ти, нагну́ти, (редко) поклоня́ти, клони́ти, поклони́ти, уклоня́ти, уклони́ти, (о мног.) понахиля́ти, посхиля́ти, поперехиля́ти, понагина́ти що до ко́го, до чо́го, в що, над ким, над чим; (к кому к чему ещё) прихиля́ти, прихили́ти, пригина́ти, пригну́ти, (редко) приклоня́ти, приклони́ти, (о мног.) поприхиля́ти, попригина́ти, поприклоня́ти що до ко́го и кому́, до чо́го. [Нахиля́є дуб висо́кий ві́ти ду́жі і широ́кі до черво́ної кали́ни (Грінч.). Як ду́ба не нахи́лиш, так вели́кого си́на на до́бре не на́вчиш (Номис). Куди́ хи́лить ві́тер, туди́ й я хилю́ся (Пісня). Скрі́зь-же ти, буйне́сенький, по по́лю гуля́єш, ти́рсу похиля́єш (Основа 1861). Черво́нії корогви́ розпусти́в, до води́ похили́в (Ант.-Драг.). Жураве́ль схили́в до́вгу ши́ю у коло́дязь (Коцюб.). Неха́й уда́рять в тулумба́си су́мно, а ра́тища додо́лу посхиля́ють (Куліш). Перехили́в поро́жню пля́шку над ча́ркою (Н.-Лев.). Витяга́є пля́шку і перехиля́є до ро́та (Васильч.). Нагина́й гілля́ку, до́ки молода́ (Номис). По́ле усіля́ке зі́лля до се́бе кло́нить, аби́ з ньо́го води́ напи́тися (Стефан.). Вітре́ць шеле́сне та прихи́лить мені́ у віко́нце паху́чий бузо́к (М. Вовч.). Він радні́ший бу́в-би їй не́бо прихили́ти (Загірня). Пригина́в їм ви́шні, а вони́ обрива́ли я́годи (Богодух.). Приклони́в го́лову їй на плече́ і пи́льно слу́хав (Загірня)].
• -ть голову – нахиля́ти, нахили́ти, схиля́ти, схили́ти, похиля́ти, похили́ти, перехиля́ти, перехили́ти, уклоня́ти, уклони́ти, (понуро) похню́плювати, похню́пити го́лову, похню́плюватися, похню́питися, (приветствуя, прося) уклоня́тися, уклони́тися, похиля́тися, похили́тися, (о мног.) понахиля́ти, посхиля́ти го́лови. [Стиска́ємо ру́ки й схиля́ємо го́лови (Коцюб.). Ще ни́жче го́лову похили́ла (Грінч.). Перехи́лить го́лову (Номис). Стої́ть, уклони́вши го́лову (Квітка). Сиді́ла, ни́зько похню́пивши го́лову (Грінч.). Сиді́в похню́пившись (Богодух.). Мо́вчки похили́лись: «Благослови́, – ка́жуть, – ба́тьку!» (Шевч.)].
• -ть на один бок – нахиля́ти, нахили́ти на оди́н бік, (пров.) перехня́блювати, перехня́бити що (на́бік, на оди́н бік). [На́що ти так ша́пку перехня́бив? (Сл. Гр.)].
• -ть в разные стороны – нахиля́ти, нахили́ти в рі́зні бо́ки, розхиля́ти, розхили́ти що. [Ві́тер ві́є по доли́ні, розхиля́є лист кали́ні (Грінч.)].
• Наклонё́нный – нахи́лений, похи́лений, (прлг. похи́лий), схи́лений, перехи́лений, на́гну́тий, понахи́ляний, посхи́ляний, поперехи́ляний; прихи́лений, пригну́тий, прикло́нений, поприхи́ляний; похню́плений; перехня́блений; розхи́лений. [Похи́лена голі́вка (М. Вовч.). З перехи́леної пля́шки нічо́го не текло́: була́ вже поро́жня (Червоногр.). Ви́дко було́ ті́льки похню́плену го́лову (Богодух.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КЛОНИ́ТЬ, клонить к чему (у розмові) образ. топта́ти сте́жку (до якої крини́ці);
клонить разгово́р к чему гну́ти /ве́сти́/ до чого;
клонит ко сну тя́гне на сон;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Клонить – хили́ти, -лю́, -лиш, схиля́ти, -ля́ю, -ля́єш; -ся – хили́тися, схиля́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Клонить
• Клонит кого ко сну – сон клонить кого; на сон кого хилить (клонить); на сон кому збирається; сон кого бере.
• Клонит сон, дремота кого – сон змагає (налягає) кого; дрімота бере кого; на сон знемагає хто.
• Клонить взор, глаза (устар. поэт.) – хилити (схиляти) голову, шию перед ким; гнути шию, спину перед ким; плазувати перед ким; листом стелитися перед ким.
• Клонить что к чему – хилити що до чого (куди); гнути що на що (куди); вернути що на що; спрямовувати що до чого (на що).
• Куда (к чему) он клонит? (разг.) – куди (до чого) він хилить (гне, веде, верне)?
Вести
• Будем вести себя хорошо, прилично! – поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося!
• Вести борьбу, войну – вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися.
• Вести весёлую жизнь – жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати.
• Вести двойную игру – грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди.
• Вести дневник – вести (писати) щоденник(а).
• Вести дружбу – дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати.
• Вести жизнь – провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.]
• Вести знакомство с кем – знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким.
• Вести начало от кого, чего – брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого.
• Вести переписку (переписываться) с кем – провадити листування (листуватися) з ким.
• Вести процесс, тяжбу с кем – позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким.
• Вести разговор, речь – провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати).
• Вести свой род от кого – вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого.
• Вести свою линию – свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку.
• Вести себя – поводитися; триматися.
• Вести себя хорошо, прилично, достойно – поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.]
• Вести хозяйство – вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати).
• Вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати).
• Вести хоровод – вести танок.
• Все дороги ведут в Рим – всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• И ухом не ведёт кто – (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому.
• Как ты ведёшь себя? – як ти поводишся?
• К чему он ведёт? (разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)?
• Плохо вести себя – погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]
Сон
• Воспрянуть (восстать) ото сна – прокинутися (пробудитися, збудитися) із (від) сну.
• Как (будто, словно, точно) сквозь сон (слышать, видеть, помнить…) – як (мов, немов, наче, неначе) крізь сон (чути, бачити, пам’ятати…).
• Клонит ко сну кого – на сон хилить (рідше клонить) кого; на сон знемагає хто; (іноді) сон голову клонить кому; дрімота бере кого.
• Сна ни в одном (едином) глазу [нет] – зовсім не хочеться спати; сон не бере (не береться).
• Спит вечным (могильным, непробудным) сном (устар.) – спить вічним (гробовим, непробудним) сном.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

клони́ть хили́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Клони́ти –
1) клонить, наклонить;
2) го́лову – кланяться;
3) на що – позывать к чему.
• Кло́нить на сон – одолевает сон.
Хили́ти, -лю́, хильну́ти, -ну́ – клонить, наклонять, всколыхнуть.
• Хили́ти горі́лку, ча́рку – выпивать.
• Хили́тися, хильну́тися – клониться, всколыхнуться.
• Хили́тися під ко́го – стать покорным кому.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Клонить, склонить, -ся – хилити, схиляти, схилити, -ся; действия, клонящиеся ко вреду – вчинки, що ма́ють пошко́дити; дело клонится к тому – до то́го йде́ться; к чему клонится – до чо́го йде́ться, на що поверта́є.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дріма́тися, -ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися. Млр. л. сб. 242. Дрімається мені. Федьк.
Ка́мка, -ки, ж.
1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318.
2) Морская трава. Левин.
Клони́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. I. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88.
2) Клони́ти го́лову. Кланяться. І не прохались, бо такий невірний був немилосердний, що дурно й голову було клонити. МВ. І. 46.
Ласка́вець, -вця, м.
1) Любовникъ (въ пѣснѣ). Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить, за ним іде чорнявая, білі ручки ломить... Ввесь світ сходить, та не найде такого ласкавця. Чуб. V. 317.
2) Милостивецъ, благодѣтель.
3) Раст. Bupleurum rotundifolium. Шух. Кв. І. 111.
Хили́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Клонить, наклонять, склонять. Куди хилить вітер, туди й гілля гнуться. Ном. № 5875.
2) — горі́лку, ча́рку. Выпивать. Яким хилив иноді горілку незгірше свого дядька Охріма. Левиц. І. 280. Хилила таки добре чарку за чаркою. Левиц. Пов. 211.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Клони́ть, ся = 1. хили́ти, нахиля́ти, гну́ти, ся, схиля́ти ся. С. З. Л. — Лихо люди, всюди лихо, нїгде пригорнуть ся: Куди, кажуть, хиле доля, туди й треба гнуть ся. К. Ш. — Хилїте ся густі лози, відкіль вітер віє. н. п. — Къ чему́ э’то кло́нится? = до чо́го воно́ йде́ (або йдеть ся?). — Я вже бачу до чого воно йде, та навтїкача. 2. бли́зити ся, наближа́ти ся, надхо́дити. С. Л. — День кло́нится къ ве́черу = надхо́дить вечір, вже бли́зько вечір. Сонце низенько, вечір близенько. н. п.
Во́люшка = во́ленька. — Ой сон, мати, головоньку клонить. Оце ж тобі, мій синочку, та своя воленька робить. н. п.

Запропонуйте свій переклад