Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «конкретно»
Шукати «конкретно» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Конкре́тно – конкре́тно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дозвонившийся – що (який) додзвонився, видзвонив.
[— А я все-таки додзвонився і спитав куда ми всією країною йдемо? — І? — Поки що сказали, куда конкретно іду я]. Обговорення статті
Лесбийский, лесбиянский, лесбосский – лесбійський, (реже) лесбоський, лесбіянський:
• лесбийская любовь – лесбійська любов, лесбі́йське коха́ння, лесбі́йські лю́бощі.
[Одного разу, маючи нахабство представляти читачам котрогось солідного видання вірші однієї юної поетки, я ризикнув припустити, що ця поетка має шанс не повторити долі переважної більшості своїх «колєжанок», які традиційно пишуть доти, доки не вийдуть заміж. Виявилось — помилився. І відтоді рукописи та книжки «юних обдарувань у спідницях» беру до рук з особливою осторогою. Бо лесбійський роман жінки з літературою суть штука взагалі сумненька — неодружені залишаються «рабинями красного письменства» (прости, Господи, постсовіцький каламбур) значно частіше, ніж талановиті (І.Андрусяк). Сьогодні мала бути прем’єра дуже гучного фільму «Сапфо», щось таке виразно лесбійське, мені здається, коли ти знімаєш кіно, то не потрібно знімати конкретно про способи кохання, потрібно знімати про кохання. А якщо тебе цікавить спосіб, то це не зовсім про кохання (Ю.Макаров). Недавно допоміг друзям вибрати самця для самки папуги-нерозлучника. Раніше та самка жила лесбійською любов’ю з іншою самкою. Вона як того самця побачила — то аж всралася від щастя (О.Ульяненко). Жителі грецького острова Лесбос подали до суду на організацію геїв і лесбіянок, вимагаючи припинити використання назви острова. Як заявив адвокат позивачів Дімітріс Пападеліс, слова «лесбос», «лесбоський», «лесбійський» та інші похідні від назви острова є географічними термінами, і використання їх на позначення гомосексуальних жінок є образою жителів острова (з Інтернету)]. Обговорення статті
Руссификация –
1) (полит., лингв., комп.) російщення, зросійщення, обмосковлення, московщення, змосковщення;
2) русифікація.
[Академіки, московські блюдолизи, активно підпряглися у воза обмосковлення українського люду, починаючи від «московсько-московських» словників і закінчуючи нищенням усього, що нагадувало українське (Михайло Василенко). Русифікація — термін, що широко вживається з кінця XIX та початку ХХ ст. …, — спершу в політичній публіцистиці, а потім в історичній науці та в політології, — на означення процесів, що мали забезпечити імперську інтеграцію народів Російської імперії, а пізніше, в іншій якості, народів СРСР, доповнюючи бажану політичну лояльність мовно-культурною асиміляцією, — і тим самим позбавити їх власної ідентичності. У XVIII — XIX  ст. офіціоз користувався терміном «обрусение». В українському дискурсі вживається також термін «російщення», інколи (в минулому) — також «московщення». Деякі дослідники воліють говорити про «денаціоналізацію», «деукраїнізацію», «асиміляцію» (І.Дзюба). Коли хвиля русифікації – це об’єктивний процес і потрібний для майбутнього (історично справедливий), то чом нашим діячам культури і не служити прогресові? Чому б тоді не „перекваліфікуватись”, щоб не пхати палиць у колеса того воза, який котиться по трупах таких донкіхотів, як козацькі літописці і Капніст, і братчики, і Тарас, і «громадяни», і Драгоманов, і Франко… (В.Стус). Мій дім — масивний київський будинок сталінської довоєнної забудови, пофарбований у жовтий колір, посічений дощами та потрощений роками, стоїть на печерському пагорбі серед могутніх старих кленів, каштанів та горобин, закутий у мряку листопадової ночі. Збудований Альошиним на початку 30-х років на розі вулиць Московської та Панаса Мирного, він багато чого пережив і певною мірою уособлює долю моєї багатостраждальної країни з усіма її голодоморами, сталінськими репресіями, тотальним змосковщенням і, зрештою, героїчною боротьбою небайдужих до її долі синів творчої інтелігенції, до яких я себе все-таки, хе-хе, зараховую (А.Мухарський). Калькований з російської мови термін «русифікація» має декілька українських відповідників, які не поступаються і навіть мають переваги перед суржикоподібним утворенням. Українська назва російської мови не «руська», не «русская», не «русьская», хоча були і є спроби нав’язати українцям назву російської мови «руська», а назву росіян — «руські». Але «Русь» та «Росія» — це різні назви і похідні від них також не є ідентичними. Для українців принципово важливим є розрізняти руське та російське, у тому числі на рівні термінології. Російський термін «русификация» можна передати українськими термінами (залежно від конкретно-історичних особливостей цього явища): «росіянізація», «зросійщення», «російщення», «помоскалення», «москалізація», «московлення», «змоскалення» тощо. Декотрі з них давно вживаються в українознавчій літературі (Олег Чирков). Русифікація — це коли Київ накидав свою мову Новгороду, а зросійщення — коли Москва — Києву]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫРАЖЕ́НИЕ фраз. інтерпрета́ція, фо́рма [цена́ – де́нежное выражение сто́имости ціна́ – грошова́ форма ва́ртости], оде́жа [в слове́сном выражении в одежі сло́ва]; (ду́мки) розкриття́, (епохи) дзе́ркало, (в цифрах) за́пис, фраз. окре́слення [для выражения де́йствия для окреслення ді́ї], (чого) о́браз [выражение систе́мы образ систе́ми], екон. обраху́нок, обчи́слення [в рублёвом выражении в рубле́вому обчисленні, обчи́слений у рубля́х];
выражение лица́ ще мі́на, ви́гляд;
с выражением (читати) виразно;
без выражения безви́ра́зно;
нет слов для выражения живомовн. я тобі́ /Вам/ не мо́жу сказа́ти;
по выражению лица́ з ви́разу обли́ччя;
в конкре́тном выражении конкре́тно ка́жучи.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Конкретный – конкре́тний, -а, -е; -но – конкре́тно.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вуаєри́стка, вуаєри́сток, ч. вуаєри́ст
та, хто схильна до вуаєризму. [Вона могла водночас бути скрізь і ніде конкретно, блукаючи десь над заходом сонця та листям дерев повсюди, окрім того місця, де вона насправді знаходилась: у кращому випадку – вартова. У гіршому – вуаєристка. (Чак Палагнюк «Прокляті», пер. Антоніна Івахненко, 2012). <…> були навчені своїм шефом, що наша робота – це захоплююче та сміливе хобі, бо ж ми – замасковані вуаєристки та водночас ексгібіціоністки, особливо «торчимо» від parkplatztsex та outdoorsex, обожнюємо запах, смак та колір власної сечі та збуджуємося від інших збоченств <…>. (Ірися Ликович «Віртуалка», 2011).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021
піані́стка, піані́сток, піяні́стка, піяні́сток; ч. піані́ст, піяні́ст
музикантка, яка грає на фортепіано. [Солістка – відома піаністка, лауреатка багатьох міжнародних конкурсів Катерина Тітова (Україна–Німеччина). (Україна молода, 2019). Молода піяністка повна творчих задумів, які здійснюватиме Український інститут у Стокгольмі. (Свобода, 2018). Провідна тема новели – мрія героїні Софії стати піаністкою. (Стефанія Павлишин «Станіслав Людкевич», К., 1974). До цієї справи вдалося тоді приєднати добру піяністку, дочку давніх українських поселенців у Кракові. (Сучасність, 1965, №11). Із сучасних інструменталістів здобула собі світову славу феноменальна піаністка Любка Колесса <…> (Василь Барвінський «Історія української культури. Музика», 1937). Конкретно кажучи, сьогодні (конферанс говорить) змагаються: балабаєшник, скрипник, бандурист, піаністка, домрист, гармоніст та гобойщик. (Микола Хвильовий «Іван Іванович», 1929). «Серйозні четверги» присвячувалось музиці. Привод давала пані Пеллегрен, що була доброю піяністкою, і всі її нащадки. (Жорж Дюамель «Грозова ніч», пер. Людмила Коваленко-Івченко, Михайло Івченко, 1928).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 567.
Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 376.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) – піяністка.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) – піяністка.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) – піяністка.
татуюва́льниця, татуюва́льниць; ч. татуюва́льник
майстриня з татуювання. [Татуювальниця Олена завважила неможливим означити це явище конкретно, бо малюнки на тілі давно стали індивідуальними прикрасами. (Україна молода, 2019). Зарина Понд — татуювальниця, яка працює, мабуть, у найдівочішій студії Києва. (Суспільне. Культура, 06.07.2018). Вмочивши стебло трави у фарбу, приготовану з крові чорної жертовної курки й паленої солому, татуювальниця наносить дівчатам на пальці рук і ніг різноманітні візерунки. (Всесвіт, 1967, №4).]

Запропонуйте свій переклад