Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 67 статей
Шукати «копот*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ко́поте́нь, см. Копоту́н.
Ко́поткий, Ко́потный, Копотли́вый –
1) (о людях) копітки́й, копа́йливий, мару́дний, мля́вий; см. Ме́шкотный;
2) (о работе) копітки́й, мару́дний, моро́чливий, забарни́й. [Копітка́ робо́та пі́р’я дра́ти (Волч. п.)].
Ко́потко, -тно, Копотли́во – ко́пітко́, клопі́тливо.
Копотли́вость, Ко́поткость –
1) (в работе) ко́піткість, мля́вість (-ости);
2) (работы) мару́дність, моро́чливість, ко́піткість, заба́рність.
Ко́потливый, см. Ко́поткий.
Ко́потный –
1) кіптя́вий, курни́й. [Кіптя́вий кага́нчик (Васильч.)];
2) см. Ко́поткий.
Копоту́н, -нья – мару́да, м’я́ло, вайло́, маку́ха, мни́ха, лемі́шка, папу́ша (все общ. р.).
Ко́поть –
1) кі́[и́]птя́ва, кі́п(о)ть, ки́п(о)ть (-птю), ко́піт (-поту), кіптя́га. [Немо́в бага́ття з де́рева сиро́го, що бі́льше з ньо́го ки́птяви, ніж сві́тла (Л. Укр.). Аж запла́кали: зми́ли той ки́поть, що за сім літ на се́рці осі́в (Г. Барв.). Після́ отру́єного кіптя́гою пові́тря ша́хти голова́ пала́ла (Черкас.)].
• Давать -поть – чаді́ти. [Ля́мпа чади́ть];
2) (яма дёгте- и смологонная) дігтя́рня, смоля́рня, смолоку́рня.
Вала́нда – мля́вий, для́вий, копоту́н, мару́да. Срв. Медли́тельный.
Ды́мный –
1) ди́мний, курни́й, димли́вий, димува́тий [Димли́вий ліхта́р. Димува́та ку́зня], (с копотью) чадни́й;
2) (серо-синев. цвета) ди́мни́й. [Мак черво́ний, пері́стий і ди́мний].
Задыми́ть –
1) закури́ти, задими́ти, (о лампе с копотью) зачади́ти, поча́ти чади́ти.
• -ми́ть (папироску) – закури́ти, (шутл.) закади́ти;
2) (закутить) загуля́ти;
3) см. Задымля́ть.
Иска́пчивать, ископти́ть –
1) (о продуктах) ско́пчувати, скопти́ти, зву́джувати, зву́дити що;
2) (о копоти), см. Зака́пчивать.
• Иско́пченный – ско́пчений, зву́джений.
Копа́ться –
1) копа́тися, ри́тися, бу́ти ко́паним, ри́тим;
2) (в сыпучем) копа́тися, ри́тися, по́рпатися, по́рпли́[я́]тися, гребти́ся, шпо́ртатися, шу́рпа́тися в чо́му. [Та не всі-ж, як ми, в землі́ ри́ються (Рудан.). Ку́рка по́рпається в смітті́ (Звин.). Слу́жите в ба́нку й по́рпаєтеся в нудни́х ци́фрах (Н.-Лев.). Шпо́ртаючись у саду́, Деми́д поба́чив… (Грінч.)];
3) (в мокром, грязном) копа́тися, ри́тися, ба́братися, ба́блятися в чо́му. [Ці́ле життя́ ба́брався у гною́ (Коцюб.). Ба́бляється з діже́ю од са́мого ра́нку (Н.-Лев.)];
4) (ковыряться) копа́тися, копирса́тися, довба́тися, длу́батися, корпа́тися в чо́му. [Мані́ра копирса́тися в свої́х і чужи́х ду́шах (Єфр.). Та це й мі́сяць у голові́ длу́батися, то тако́ї шту́ки не ви́длубаєш (Грінч.). Васи́ль усе вижида́в та все в кеше́ні довба́всь (Квітка). Анто́сьо все корпа́всь у капшуці́ (Свидн.)];
5) (в вещах) ри́тися, по́рпатися, по́ратися, шпо́ртатися в чо́му. [Ку́па книжо́к, і я в них був по́рався (Крим.). По́рпався в скри́ні, вибира́ючи, що́-б одягти́ на робо́ту (Черкас.)];
6) (возиться) мару́дитися, длу́батися, вовту́зитися з чим, у чо́му, над чим, (пров.) мо́няти що, мо́ня[а]тися над чим. [Коло чо́го він там длу́бається? (Сл. Гр.). Вовту́зиться чого́сь коло хві́ртки (Мирн.). Ма́ти щось мо́няла на полу́ (Тесл.). Мо́налися аж по́ки спізни́лися (Полт.)].
Копа́ющийся –
1) що копа́ється, ри́ється, по́рпається, шпо́ртається и т. д.;
2) как прил., см. Ко́поткий; как сущ., см. Копоту́н.
Копу́га, см. Копоту́н.
Копу́н, -нья –
1) см. Копоту́н;
2) (кропатель) копа́йло, колупа́йло, копирса́йло, шпорталю́к (-ка́).
Копу́ша –
1) см. Копоту́н;
2) (инструмент) копи́рса́лка, шпо́рталка.
II. Копу́шка –
1) (пинок) копа́н (-на);
2) (кукиш) ду́ля;
3) см. Копоту́н.
Копы́га, см. Копоту́н.
Кро́поткий, Кропотли́вый –
1) (беспокойный, суетливый) клопітни́й, метушли́вий;
2) копітки́й; срвн. Ко́поткий. [Копітка́ пра́ця (Крим.)].
Кропотли́во –
1) метушли́во;
2) ко́пітко; срвн. Копотли́во.
Кропотли́вость –
1) кло́пітність, метушли́вість (-ости);
2) см. Копотли́вость.
Медли́тель, -ница – заба́рник, -ниця, заба́ра (общ. р.) зага́йко (м. р.), тихоро́б, -ро́бка, (насм.) тихопла́в, -пла́вка, (пров.) мни́ха, яло́за (общ. р.); (копотун) мару́да (общ. р.); срв. Ме́шкотный. [Зага́йки, дружбоньки́, зага́йки; зага́ялися в комо́рі (Пісня)].
Мя́мля – м’я́ло, м’ялува́тий (-того), -ва́та (-тої), (рохля) вайло́, дзя́мдзя, мо́ндзя, базалі́й (-лія́), -лі́йка, базала́, маку́ха, папу́ша, леме́ха, лемі́шка, (копотун) мару́да, мни́ха, мо́ня, (разиня) роззя́ва, ґа́ва. [Це не па́рубок, а яке́сь м’я́ло (Грінч.). Не дити́на, а мару́да (Липовеч.)].
На́копотки и На́копоть – кі́[и́]птява; см. Ко́поть.
Напла́менный – наполум’я́ни́й, наполо́мінний.
• -ный дым, -ная копоть – наполум’я́ни́й дим, наполум’я́на́ кі́птява.
Потускне́ть – потемні́ти, потьми́тися, по[при]тьмари́тися. [Срі́бло поте́мні́ло. Шке́лка (стёкла) в ліхтарі́ потемні́ли від кі́птяви (копоти)].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Копоткий – мару́дний, морочли́вий, -а, -е; -ко – мару́дно, морочли́во.
Копотливый, копотный, см. Копоткий.
Копотный (дымный) – курни́й, -а́, -е́.
Копоть – кі́поть (род. кі́птю), кі́птява, -ви.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Копоть – кі́поть (-птю).
Покрывать, покрыть, -ся – покрива́ти, покри́ти, -ся;
• п. (крышу соломой) – ушива́ти, уши́ти;
• п. асфальтом – асфальтува́ти, поасфальтува́ти;
• п. воском – воскува́ти, повоскува́ти;
• п. жестью – бляхува́ти, побляхува́ти;
• п -ся копотью – закі́птюватися, закопті́ти;
• п. лаком – лакува́ти, полакува́ти;
• п. медью – мідни́ти, помідни́ти;
• п -ся накипью – окипа́ти, окипі́ти;
• п. никкелем – ніклюва́ти, поніклюва́ти;
• п -ся (снегом, пылью) – запоро́шуватися, запороши́тися;
• п. оловом – цинува́ти, поцинува́ти;
• п -ся плесенью – бра́тися, узя́тися цві́ллю;
• п. тесом, гонтом – ґонтува́ти, поґонтува́ти.
Покрытый – покри́тий;
• п. асфальтом – асфальто́ваний;
• п. воском – воско́ваний;
• п. жиром – масни́й;
• п. копотью – закіпті́лий;
• п. лаком – лако́ваний;
• п. медью – помі́днений;
• п. накипью – окипі́лий;
• п. никкелем – нікльо́ваний;
• п. оловом – цино́ваний;
• п. плесенью – цвіли́й;
• п. (снегом, пылью) – запоро́шений;
• п. (соломой) – уши́тий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ко́поть кі́поть,-птю, са́жа,-жі, кі́птява,-ви

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Копоті́ти – стучать, топать, бежать мелкими шагами.
Ку́рево –
1) дым;
2) копоть, нагар;
3) дымящийся костер.
• То не па́ливо, а ку́рево – это не горит, только дымит.
• Забу́в до́ма ку́рево – забыл дома табак, вообще все для курения.
Мару́да, -ди – копотун, копотунья, мямля.
Мару́дний – копотливый, мешкотный.
Мару́дність – копотливость, мешкотность.
Мару́дно, нар. – копотливо, мешкотно.
Самопоті́ти – коптить, испускать копоть.
Чади́ти, -джу́, -ди́ш – угарить, коптить, давать копоть.
Шпига́ти, -га́ю, шпигну́ти, -ну́ –
1) уколоть, копоть;
2) говорить, сказать колкости, язвить словами.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Знена́цька, нар. Неожиданно, внезапно. Кіев. у. Напасть на ворогів збірався, зненацька копоті їм дать. Котл. Ен. V. 28. Зненацька ударили на всі московськії сили. Гол. І. 32.
Ки́поть, -птю, м. Копоть, сажа. Аж заплакали: змили той кипоть, що за сім літ на серці осів. Г. Барв. 96.
Ко́піт, -поту, м.
1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб’ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб.
2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
Копоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Стучать, топать, бѣжать мелкими шагами. Ой ще зілля не кипить, а вже милий копотить. Чуб. V. 417.
Мару́да, -ди, об. Копотунъ, копотунья, мямля, мѣшкотный.
Мару́дний, -а, -е. Копотливый, медленный, мѣшкотный.
Мару́дність, -ности, ж. Копотливость, мѣшкотность.
Мару́дно, нар. Копотливо, медленно, мѣшкотно.
Самопоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. Коптить, испускать копоть. Вона (лямпа) самопотить. Шух. І. 104.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Копотя́тко, -ка, с. Бегущее мелкими шажками. Ніжечка - копотятко. Мирн. «Правда», 1874, 438.
Ку́рево, -ва, с. Дым, *копоть. *Ще курево науки не вивітрилось. Мирн. III. 76.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Asarum europaeum L. — копитня́к звича́йний (Сл); копитель звичайний (Вх6), ко́пи́тень (Вх3; Чн, Нв, Ан, Ln, Gs, Жл, Мн2, Шм2, Mj, Rs, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Мс, Мг — ЗАГ), копи́тень звича́йний (Вх1, Вх2, Мл), копитня́к європе́йський (Ру, Оп); бєлокопи́тник (Сб — СТ), блако́тник (Мс — СТ), блякотник (Ан — СЛ), варагуша (Км), волоса́тик (Мс — СТ), волосняк (Ан), ву́хо ведме́же (Сб — ПД), вши́вник (Мс — СТ), зубни́к (Мг — ЗК), капитон (Ос — ПД), карачник (Ан — СЛ), конві́та (Мг — ЗК), ко́пате(и)нь (Нв, Gs, Ду, Коб — ВЛ, ДС), ко́патинє (Мл — ВЛ), кописник (Км), ко́пит (Сб — ПЗ), копи́т коня́чий (Сб — СД), копита кінські (Сл, Ос — СД, ПД), копита(и)н (Км), ко́пи́тель (Ів, Сб — ДС), ко́питень кі́нський (Ум, Ос — ПД), копите́ць (Ан, Ян2, Ду, Ів, Сл — СД, СЛ), копити́ (Гр, Ду), копи́тик (Сб — СД), копитиня (Mk — ПД), копи́тка (Сб — СД), копитки́ (Вл, Ан, Ду, Сл, Ос, Мг, Сб — ЗАГ), копитки кінські (Сл, Ос — СД, ПД), копитки конячі (Ос — ПД), копи́тни́к (Гв, Нв, Вх, Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн, Mj, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Гт, Мс, Мг, Дми — СТ, ПД, ВЛ, ГЦ, ЗК), копи́тниця (Км, Сб — ГЦ), копитня́к (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ду, Ів, Ос, Гт, Рм, Пч, Мс, Мг, Коб — ЗАГ), копитняк кінський (Сл — СД), копитнячок (Ос — ВЛ), копи́то кі́нське (Мс — СТ), копи́то́к (Гр, Сл, Мс — СТ, СЛ), копито́чки (Лс2 — ПЦ), копито́чок (Сб — ВЛ), копи́тці́ (Рг1, Ан, Пс, Мн, Ян2, Ду, Ів, Ос — СД), копи́тця(і) кі́нські (Го1 — СД, СТ, СЛ), копитьки́ (Лс2 — ПЦ), копотник (См), копотняк (См), коптик (Ан, Mj), коса-трава (Ан), кузьо́мки лісові́ (Сб — ПЦ), купина (Ос — ПД), ла́дан(ка) (Ан, Мг — ВЛ, ЗК), лапа курина (Ан — СЛ), ла́п(к)а ку́ряча (Сб — СД), паничі́ кру́чені (Сб — СТ), паути́ця (Сб — БУ), пе́рець ди́кий (См, Сб — СТ, ВЛ), півник (Ос — ПД), підгорі́шник (Сб, Сва — СТ, ДС), підкопитник (Км), підлистень (Км), підли́с(т)ник (Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн, Tl, Mj, Ів, Мг — ЗК), підлісник (Hl — БУ), пі(о)длужник (Мн2, Mk, Км — ПД), підолі́шник (Ан, Жл, Ів), підолішник лісний (Ан — ПС), підорі́шник (Жл, Ум, Ів, Гт — ЗК), подлісник (Ав, Ln — СД, СТ), подолі́шник (Рг1, Пс, Сб — ДС), подоріжник (Tl), подорі́шник (Ав, Рг1, Ln, Пс, Жл — СД, СТ), подоро́жник (Мг — ЗК), попе́р ди́кий (Мг — ЗК), попітник (См), припу́тник (Мг — ЗК), прочитан (Mk, См — ПД, ДС), пудли́ст (Мг — ЗК), пупітня́к (Сб — ГЦ), серде́шник (Лс2 — ПЦ), скопитне (Сл — СЛ), соки́рка (Сб — ПД), стародуб (Mk), ступа́ во́вча (Сб — СД), шпинз (Мг — ЗК), ю́рики (Мг — ЗК).
Hydrocharis morsus-ranae L. — жабурни́к звича́йний (Ру, Оп); жабурни́к (Сл; Ан, Ду, Ів, Мг — ЗК), пові́нець жабни́к (Вх1, Вх2, Вх3, Мл; Жл); водокрас (Ln, Шс2 — СТ), водяно́є ли́стя (Мг — ЗК), жа́берина (Мг — ЗК), жа́беринська трава́ (Мг — ЗК), жабисток (Hl — БУ), жабівни́к (Мг — ЗК), жабі(е)рни́к (Мг — ЗК), жа́блячка (Мг — ГЦ, ЗК), жабни́к (Мг — ЗК), жабрени́на (Мг — ЗК), жабури́ння (Мг — ЗК), жа́бу́рни́ця (Мг — ЗК), жаб’ятни́к (Мг — ЗК), жа́б’ячі квітки́ (Мг — ЗК), ібульки́ (Мг — ЗК), копитня́к (Мг — ЗК), копотни́к (Мг — ЗК), кропивка (Ос — ПД), лата́ття (Мг — ЗК), лопу́х (Мг — ЗК), масни́й лист (Мг — ЗК), пу́дбіль (Мг — ЗК), шала́та по́льська (Мг — ЗК).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ко́поткій, копотли́вый, ко́потный = 1. мля́вий, мару́дний, мару́да. — В роботї вона млява. Кн. — Оце ще маруда, як почне що робити, то поки він налагодить ся. 2. морочли́вий. — Морочливе дїло.
Ко́поткость, копотли́вость = мару́дність.
Копоту́нъ, копоту́нья = мару́да.
Ко́поть = 1. са́жа, кі́поть, кі́птява. — Кіптю боюсь, я удушлива. Дев. 2. смоля́рня, смолоку́рня, дегтя́рня. (Яма, де гонять смолу або дьоготь).
Бѣжа́ть = 1. бігти, (швидко) — чухра́ти, дра́ти, чеса́ти, чкура́ти, чимчикува́ти, мча́тись, дму́хати. — Видно і хати, та далеко чухрати. н. пр. — І куди очі почухрав. Кот. — Вовк помчав ся по дорозї і завив на перелозї. В. Щ. — Дмухнем лиш, братця, ми до неї. Кот. — Чкурнув так, аж литками креше. (Туди й відти) — гаса́ти, ганя́ти. — Ганя, мовляв, як та собака. К. X. (Дрібненько ступаючи). — дріботїти, копотїти. (Не швидко) — трю́хати, тю́пати, підтюпце́м, трюшко́м бігти, трюхи́кати. С. Ш. (Тупаючи ногами) — тупотїти, тупота́ти, лопотїти. — А він навтїкача, аж лопотить. 2. ухиля́ти ся, цура́ти ся, тїка́ти, утїка́ти. — Чого ви нас цураєтесь? 3. тїка́ти, (у)втїка́ти, мандрува́ти, драла́, тя́гу, дмухача́ дава́ти. – Од напасти поли вріж та тїкай. н. пр. — Втїк не втїк, а побігти можна. н. пр. — Він взявши торбу, тягу дав. Кот. 4. (про молоко то-що, як дуже кипить) — бігти, збіга́тись. — Молоко збігло ся. Борщ біжи́ть. С. Ш. 5. (про ко́лїр) — линя́ти. 6. (про годину і воду) — бі́гти, точи́ти ся, пливти́. С. Ш. — Вода точить ся. С. Ш. — Біжить річка — млинївочка, камінї руйнує. н. п. — Верховино, ти сьвітку наш, ой як в тобі нам мило! Як струмень той пливе нам час, весело, шумно, сьміло. н. п.
Вала́нда, вала́ндала = мля́вий, лемішкува́тий, мни́ха, маку́ха, мару́да, папу́ша, копоту́н. — Не люблю вже, як воно таке мляве: як почне тертись та мнятись, поки що зробе — от уже макуха!
Дли́тель = копоту́н, мару́да.
Копу́нъ, копу́нья = д. Копоту́нъ.
Мя́мля = копоту́н, ма́мот, маку́ха, лемі́шка, мамали́ґа (про чоловіка).
Стуча́ть, сту́кнуть = сту́кати, грю́кати, сту́кнути, грю́кнути, довго — стукотїти, грюкотїти, сильно — тара́хкати (С. Ш.), торо́хкати, торо́хнути (С. Ш.), про годинник — токотїти (С. Ш.), цо́кати, про зуби — цокота́ти, цокотїти, про серце – колоти́тись, ногою — ту́(о́)пати, ту(о)потїти, го́пати, в такт — підту́пувати, сокирою — цю́кати, рівномірно — ту́кати (С. Ш.), токотїти (С. Ш.), сильно — гу́гати, ге́пати, тугонїти (С. Ш.), стугонїти, турготїти, глухо — бу́хати, при швидкій ходї — копотїти, перестать — пересту́кати, перегрю́кати і т. д. — Прийшов у ночі тай стукотить. н. о. Ет. зб. — Дятел тукає в дерево. С. Ш. — Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб.
То́пать, то́пнуть = то́пати (С. Ш.), ту́пати (С. Ш.), то(у)потїти (С. Ш.), тупцюва́ти (С. Ш.), го́пати, гу́пати, то́пнути, ту́пнути (С. Л. Ш.), скоро біжучи — лопотїти, копотїти. — Розсердив ся мій миленький, аж ногами тупотить. н. п. — Дубельт почав тупотїти ногами і кричати. Кн.