Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «короче»
Шукати «короче» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Коро́ткий –
1) коро́ткий (ср. ст. коро́тший, пр. ст. найкоро́тший).
• -кие волосы – коро́тке воло́сся.
• -кое платье – коро́тке убра́ння, (женское) коро́тка су́кня.
• Юбка -ка́ – спідни́ця коро́тка (ку́ца).
• Он -ток, в солдаты не годен – він мали́й (при́земок, фам. ку́ций), до військо́вої слу́жби не прида́тний.
• -кий дух, -кое дыхание – коро́тке ди́ха́ння.
• -кое зренье – коро́ткий (близьки́й) зір (р. зо́ру), короткозо́рість, близькозо́рість (-рости).
• -кая память – коро́тка па́м’ять (-ти).
• Ум -ток у кого – на ро́зум небага́тий хто, мали́й ро́зум у ко́го.
• Руки -ки́! – ру́ки коро́ткі! не твоя́ (не ва́ша и т. п.) си́ла! тобі́ зась! а зась!
• -кий ответ – коро́тка ві́дповідь.
• В -ких словах – короте́нько, небагать(о)ма́ слова́ми, в небагатьо́х слова́х.
• -кий звук, слог, грам. – коро́ткий звук, склад.
• Делать, сделать -ро́че, см. Короти́ть и Укора́чивать.
• Делаться, становиться, сделаться, стать -ро́че – коро́тшати, покоро́тшати;
2) (о расстоянии) недале́кий, бли́зьки́й (ср. ст. бли́жчий, пр. ст. найбли́жчий).
• -кий путь – недале́ка (близька́) доро́га (путь);
3) (непродолжительный) коро́ткий, недо́вгий, мали́й. [Коро́ткий той весе́лки вік діво́чий (Н.-Лев.)].
• Жизнь -ка́ – вік коро́ткий (недо́вгий), життя́ коро́тке.
• -кий срок – недо́вгий (бли́зьки́й) строк (те́рмін, речене́ць (-нця́)).
• -кое время – мали́й час, мала́ часи́на, часо́чок (-чку), часи́нка.
• В (за) -кое время – за мали́й (не за вели́кий) час, за малу́ часи́ну, не за до́вгий час.
• На -кое время – на мали́й (на недо́вгий) час, на (малу́) часи́ну, на часи́нку, на часо́чок.
• В самом -ком времени – найбли́жчого ча́су, найбли́жчим ча́сом, у найбли́жчім ча́сі;
4) (о близких отношениях) бли́зьки́й.
• -кое знакомство – бли́зька́ знайо́мість (-мости).
• -кие отношения, связи – бли́зькі́ відно́сини (стосу́нки).
• Они очень -ки́ между собой – між ї́ми бли́зькі відно́сини (стосу́нки), вони́ приятелю́ють (дру́жать, о женщ. также подругу́ють), (фам.) панібра́таються.
• Быть на -кой ноге с кем – бу́ти у бли́зьких відно́синах (стосу́нках), (гал.) бу́ти на коро́ткій (бли́зькій) стопі́, приятелюва́ти, дружи́ти, (о женщ. также) подругува́ти, (фам.) панібра́татися з ким.
Коро́тко́ –
1) ко́ротко [Де ко́ротко, там і рве́ться (Номис). Моли́сь та ко́ротко (Куліш)].
• -ко́ стричь – стри́гти ко́ротко, при са́мій голові́, при́кро (Борзен.).
• -ко́ привязать лошадь – ко́ротко прив’яза́ти коня́.
• Рассказать -ко́ – розповісти́ ко́ротко (короте́нько).
• Говоря -ко́ (-ро́че), -ро́че сказать – короте́нько (коро́тше) ка́жучи, коро́тше сло́во, шви́дше-б сказа́ти, найшви́дше сказа́ти, одно́ слово. [Той кінь з ґа́нджею, щось у ньо́го в сере́дині є, шви́дше-б сказа́ти вам, він брако́ваний та й усе́ (Чигир. п.)].
• -ко́ и ясно – ко́ротко й я́сно;
2) бли́зько.
• Я с ним -ко знаком – я з ним бли́зько (до́бре) знайо́мий.
• -ко́ знать кого – бли́зько (до́бре) зна́ти кого́, (фам.) зна́ти кого́, як облу́пленого.
• Я хочу узнать его -ро́че – я хо́чу познайо́митися (спізна́тися) з ним бли́жче.
Коро́че –
1) (сравн. ст. от прил. Коро́ткий) коро́тший; бли́жчий.
• Он -че меня – він коро́тший за (від) ме́не;
2) (сравн. ст. от нрч. Коро́тко́) коро́тше; бли́жче.
• -че всего – найкоро́тше; найбли́жче.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Сказывать, сказать – казати, сказати, мовити, промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, висловлювати, висловити, відповідати, відповісти, виголошувати, виголосити, розповідати, розповісти, оповідати, оповісти:
• всё, что можно сказать – усе, що можна сказати;
• [да] и то сказать – та й те сказати;
• достаточно сказать, что – досить (достатньо) сказати, що;
• забегая вперед, следует сказать, что – забігаючи наперед, треба (потрібно, слід) сказати, що;
• как сказать – як сказати, дивлячись по тому, як; побачимо;
• короче сказать – коротко кажучи;
• лучше (вернее, точнее) сказать – краще (точніше) сказати;
• можно сказать – можна сказати;
• не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (сниж.) і губи не розтулив (не роззявив);
• нечего сказать (ничего не скажешь) – нічого не скажеш;
• нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти;
• по правде (по чести) сказать – сказати правду, правду (по правді) кажучи;
• прежде чем сказать – перед тим, як сказати; перш ніж сказати;
• скажем – скажімо, наприклад, приблизно, припустімо, припустимо;
• скажешь курице, а она всей улице – секрет – далі базару не піде (Пр.); сказав кумі, а вона всій слободі (Пр.); скоро з воріт, а тут і ріт (Пр.); ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада (Пр.);
• скажи(те) на милость, скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но;
• сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов;
• сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою (Пр.); я б сказав, та піч у хаті (Пр.);
• сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав (Пр.); сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив (Пр.);
• сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. разг.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни;
• сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив);
• сказано — як зав’язано;
• сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати;
• сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шутл.) утяти до гапликів;
• сказать нечто – сказати дещо;
• сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати;
• сказать с ударением – сказати з притиском;
• смело (с уверенностью) можно сказать, что – можна сміливо (з певністю) сказати, що;
• стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка;
• так сказать – мовляв, так би мовити, як говорять, як кажуть, сказати б, (иногда) сказав би;
• чтобы не сказать больше – щоб не сказати більше;
• что еще можно сказать – що ще можна сказати, що ще можна додати до сказаного, більше нічого сказати, більше нічого додати до сказаного. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОРО́ЧЕ короче говоря́ ще (одни́м) сло́вом.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Сказать – сказати; мовити; промовляти. Сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шут.) – утяти до гапликів. Сказать нечто – сказати дещо. Сказать с ударением – сказати з притиском. Сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов. Короче сказать – коротко кажучи.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воробьиный
• Воробьиная ночь – горобина ніч.
• Короче воробьиного носа, с воробьиный нос (разг. шутл.) – з комареву ніжку; з комарів носок.
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Коротко
• Долго ли, коротко ли – чи довго, чи недовго; через яку-таку годину; через якийсь час; по якійсь годині.
• Коротко говоря, короче говоря – коротко (коротенько), коротше кажучи; коротке слово; швидше б сказати; найшвидше сказати; одне (одно) слово.
• Коротко и ясно – коротко й ясно; (іноді) коротко й добре.
• Короче воробьиного носа (разг. шутл.) – у комареву ніжку (лапку); як комарів носик.
• Короче всего – найкоротше; найближче.
• Он короче меня – він коротший за (від) мене.
• С ним я коротко знаком – я з ним близько (добре) знайомий.
• Становиться, стать короче – коротшати, покоротшати.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Боківня́, -ні́, ж.
1) Судакъ короче девяти вершковъ.
2) 500 штукъ уложенной вмѣстѣ рыбы. Желех.
3) Утя́ти боківні́. Упасть на бокъ.
Збіга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. збі́гтися, -жу́ся, -жи́шся, гл.
1) Сбѣгаться, сбѣжаться. Швець із гори, пес із долини та збіглися до кобили. Чуб. V. 1173.
2) Сжаться, сжиматься; о матеріи: сдѣлаться короче послѣ мойки. Роздимаються (речі) од тепла, а збігаються од холоду. Ком. II. 54. Штанці... збіглись. Св. Л. 310.
Ключ, -ча́, м.
1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп.
2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399.
3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203.
4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя нарі́жниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171.
5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полони́нах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194.
6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная коло́дка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, ві́стря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ коло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. І. 253.
7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218.
8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52.
9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе.
10) Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Покороча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. покороти́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Укорачивать, укоротить, дѣлать, сдѣлать короче чѣмъ слѣдуетъ. Сукню пошили, покоротили. Гол. III. 73.
Утика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. утка́тися, утчу́ся, -че́шся, гл. Уменьшаться, уменьшиться при тканьѣ. Утка́лося полотна́ 5 арш. Послѣ тканья полотно на 5 арш. стало короче, чѣмъ была основа. Констан. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Коро́тш[ч]ати, -шаю, -єш, гл. Делаться короче, укорачиваться. Сл. Яворн.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Коро́че = коро́тше, куцїше, бли́зче (д. Коро́ткій).

Запропонуйте свій переклад