Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «крадій»
Шукати «крадій» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вор –
1) зло́дій (мн. злоді́ї), краді́й, (описательно) хапко́, торбохва́т, вікнола́з, (ув.) злодю́га, злодія́ка, злодю́жище, крадю́ка, ворю́[я́]га.
• Вор баранов – бара́нник, бараня́р.
• Вор, обкрадывающий амбары – комі́рник.
• Вор карманный – кешенько́вий ма́йстер (зло́дій), кеше́нник, кешеня́р.
• Сын во́ра – злодіє́нко, (также молодой вор) злодійчу́к.
• Сделаться во́ром – піти́ в злоді́ї, пусти́тися в злоді́йство (на зло́дія);
2) самозва́нець.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вор –
1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник;
2) самозванець:
• бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить;
• вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.);
• вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.);
• как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.);
• будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.);
• карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер;
• молодой вор – злодійчук;
• на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.);
• не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.);
• не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.);
• плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.);
• поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.);
• раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.);
• сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія);
• сын вора – злодієнко.
[Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”]. Обговорення статті
Фуфло, крим. – (рус.) фуфло, (ещё):
1) (сомнительный человек) непевний;
2) (заведомая ложь) запе́вна (свідо́ма) брехня́;
3) (что-то негодное, плохое, недостойное внимания, подделка) непо́тріб; не́гідь, сміття́, підро́бка, барахло, фальшивка;
4) (ягодицы) сідни́ці, си́дні, ґедзло.
[Ми живемо у Фуфляндії — країні фуфла. Тут усі тулять фуфло одне одному, взаємно й одностайно. Звісно, офіційно держава називається Україною, але за внутрішньою підшкірною сутністю вона — чистісінька Фуфляндія (Тарас Антипович). Сім’я тусується круг хати, Хоч спати всім давно пора, Ще й животи кричать «ура», Бо хавчик трохи пізнувато Задирибанила стара. Якесь фуфло так довго варить! В натурі, ось начне світать, Готові вже хрущів ковтать! Вечеря пізня всіх кумарить, Та щось же треба затоптать (Тетяна Чорновіл). Реус знехотя гортає. Підводить брови, знову гортає, відганяє осу. Потім, усміхнувшись прямо в обличчя убозівцю, каже: — Борю, всі мертві. Розумієш, старий, усі мертві, і це фуфла не варте (О.Ульяненко). «Слухай, Ешлі, ти не повіриш, наскільки мені прикро, що це все сталося. Згоден, це дуже погано. Але може бути й гірше. Ось заберуть нас всіх у в’язницю, і будемо ми там до скону видавати стін-газету „Вісті з буцегарні“, — я вже ніс таку нісенітницю, що і сам не надто розумів, — і доведеться нам вивчати фєню, а Редактор буде прискіпливо виправляти в тексті „не жмурик, а жмурік!“ і бити мармизою автора об грати!» «Ой, не треба! — підхопила Ешлі, — Він же, як хто буде фуфло зюзюкать, змусить хезальник цементувати! Страшна людина!» Я присвиснув. — Нічого собі лексикон! (Марина Соколян). — Розслабтеся, друже мій. «Ах ти ж фуфло моржове,— думаю я,— сам розслабся — крадій підаруватий!» (В.Горбатько, перекл. П.Кері)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОРОВА́ТЬ образ. до́вгі ру́ки ма́ти;
вору́ющий що кра́де, зви́клий /при́вчений/ кра́сти, зло́дій, краді́й, хапко́, розкрада́ч, зневажл. хапокни́ш, торбохва́т, прикм. живомовн. крадю́чий, хапови́тий, образ. з до́вгими рука́ми;
ворующий с де́тства зло́дій зма́лку;
вору́емый кра́дений, розкра́даний.
КРАСТЬ ще тягну́ти, образ. купува́ти за три о́гляди, (стало) злодія́чити, (крадене) відкрада́ти;
красть у кого галиц. кра́сти кому;
краду́щий що /мн. хто/ кра́де тощо, зви́клий /на́вчений, зму́шений/ кра́сти, краді́й, краду́н, зло́дій, злодія́ка, прикм. забут. крадю́чий;
НАКРА́СТЬ жарг. нати́рити; і похідн.. УКРА́СТЬ (трохи з більшого) відкрасти; і похідн..
ОБВОРО́ВЫВАТЬ ще окрада́ти;
обворовывающий що /мн. хто/ окрада́є, ста́вши /зви́клий/ окрада́ти, зда́тний обікра́сти, краді́й, краду́н див. ще ворующий;
обворовывающийся/обворовываемый окра́даний, обікра́даний.
ПОХИТИ́ТЕЛЬ образ. (тає́мний) хапу́н /краді́й/, забут. запі́рвач, реконстр. полони́тель.
ПОХИЩА́ТЬ образ. по́тай полони́ти /викрада́ти, забира́ти/, фаміл. бра́ти на гоп-сто́п, (молоду) е. умика́ти;
похища́ющий що /мн. хто/ викрада́є тощо, зви́клий викрадати, зда́тний ви́красти, викра́да́ч, краді́й, прикм. викрада́льний, ім. від ПОХИТИТЕЛЬ;
похища́емый кра́дений, викра́даний, по́тай поло́нений;
похища́емая полоня́нка.
РАЗВОРО́ВЫВАТЬ, разворо́вывающий що /мн. хто/ розкрада́є, зви́клий розкрадати, зда́тний розікра́сти, краді́й, краду́н, розкрада́ч;
разворо́вывающийся/разворо́вываемый кра́дений, розкра́даний, пор. РОЗБАЗАРЮВАТИ.
РАСХИТИ́ТЕЛЬ ще краді́й, краду́н.
РАСХИЩА́ТЬ ще переполови́нювати, кра́сти;
расхища́ющий що /мн. хто/ кра́де тощо, зви́клий розкрада́ти, зда́тний розікра́сти, хво́рий, як не вкра́де, краді́й, розтяга́ч, розкра́дач, (з праці) несу́н, прикм. хапки́й, прихва́тливий;
расхищающийся/расхища́емый кра́дений, розкра́даний, розтя́ганий.
УГО́НЩИК викрада́ч, краді́й, (авта) автокра́д, (літака) авіопіра́т, піра́т, запі́рва́ч, образ. гоні́й /краді́й/ на гоп-сто́п.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вор – зло́дій, -ія, краді́й, -ія́.
Похититель – хапу́н, -на́, краді́й, -ія́; -ница – краду́нка, -ки.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Краді́й, -дія́ – вор.
Крадько́, -ка, см. Краді́й.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вор, воровка – зло́дій (-дія), зло́дійка, краді́й (-дія); в. домашний – ха́тній зло́дій; в. квартирный – квартирний зло́дій; в. профессиональный – зло́дій з фа́ху, фа́хом.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Краді́й, -дія́, м. Воръ. Лубен. у.
Крадько́, -ка́, м. = Крадій. Желех.
Крадю́ка, -ки, м. = Крадій. Мир. у. Слов. Д. Эварн.