Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 38 статей
Запропонувати свій переклад для «луб»
Шукати «луб» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Луб – луб (-ба и -бу); (лыко) лут (-ту), лути́на. [Полотно́ як луб товсте́ (Звин.)].
• -бья – соб. лу́б’я (-б’я).
Берё́ста – луб (бере́зовий).
Дуби́льный – чинба́рний, чинбо́вий, чинба́рський, гарбо́вий, гарба́рський. [Гарба́рський луб (Франко)].
• -ное вещество жидкость – луб, дуби́ло. [Ше́вчик шку́ри чиня́є, а він ду́бом воня́є. Оле́сь поба́чив у кутку́ ку́пу дрібно́ї порохні́-дуби́ла. – Ай-яй-яй! Ну, наві́що ви держите́ цей дуб у ха́ті? (Крим.)].
• -ные вещества – чинба́рні (гарбо́ві) мате́рії, гарбники́.
• -ная кислота – чинбо́вий квас, гарбнико́ва кисло́та, тані́н.
• -ный чан – квасни́к, дубни́к.
• Дуби́льный корень, бот. (растение Statice latifolia) – кирма́к, кирома́н.
Кора́ –
1) (на дереве) кора́, кори́на, кори́ця, ум. кі́рка, кори́нонька, (диал. соб.) кі́р’я (Вхр.), (на липе и некот. других деревьях) луб (-бу), соб. лу́б’я. [Ой ве́рбо, ве́рбо, верби́це, на тобі́ дубо́ва кори́ця (Харк.). На я́ворі кори́нонька (Сл. Гр.)].
• Дубовая толчёная -ра у кожевников – зду́биця.
• Очищать, очистить от -ры́ – корува́ти, обкорува́ти, обкори́ти. [Ті стя́те (срубленное) де́рево кору́ють (Франко)].
• Засохнуть в виде -ры́ – прикорі́ти, заскори́ніти. [Не обми́ла за́раз, а тепе́р прикорі́ло, що й не оддере́ш і не обскребе́ш (Чернігівщ.)].
• Ледяная -ра́ – кри́га, зале́да.
• Покрываться ледяной -ро́й (о воде) – зашерха́ти, сов. заше́рхнути (слегка) пришерха́ти, прише́рхнути.
• -ра́ гололедицы – шку́рка від о́желеди (Свидн.).
• Земная -ра – кора́ зе́мна́.
• -ра́ цементная – кора́ цементо́ва;
2) (на драгоц. камнях) на́кип (-пу);
3) (на плодах) шку́рка, (твёрдая) шкаралу́[ю́]ща, шкару́па, (на струпе и ране) шкури́на, скори́на; см. Ко́рка.
• Струп покрылся -рою – струп заскори́нів (Кон.).
• -ра невежества, огрубения – шкаралу́ща темно́ти, здича́віння.
II. Ли́па –
1) (дерево) ли́па, (собир.) лип’я́ (-п’я́). [З одніє́ї ли́пи дві́чі ли́ка не деру́ть (Номис)].
• Семена -пы – ли́пове насі́ння, ли́пиці;
2) (подложн. документ) ли́па, луб (-бу), лу́б’я (-б’я).
Ли́повый –
1) ли́повий. [Розлеті́лись як ли́пове кли́ння (Сл. Гр.)].
• -вое дерево – ли́пина, (молодое деревцо) ли́пка, луто́к (-тка́).
• -вая кора – ли́пова кора́, луб (-бу), луто́к (-тка́), ли́пка.
• -вый мёд, см. Ли́пец 1.
• -вый лес – ли́повий ліс, ли́пина.
• -вый лесок – липни́к, липня́к (-ку́), ли́пки (-пок);
2) (о документе) ли́повий, луб’яни́й.
• -вый паспорт – луб’яни́й па́шпорт, ли́па.
Лубене́ть – луб’яні́ти, шкару́бі́ти, шкару́битися, козу́бі́ти, лу́бом (як луб), ко́зубом става́ти (сов. ста́ти). [Шкару́біють чо́боти без дьо́гтю (Київщ.). Соро́чка на моро́зі лу́бом (як луб) ста́ла (Липовеч.)].
Лубени́ть что – луб’яни́ти, шкару́бити, козу́бити що, роби́ти що тверди́м (цупки́м) як луб.
Лубо́к –
1) лубо́к (-бка́); срв. Луб;
2) мед. – лубо́к (-бка́).
• Взять ногу в -ки́ – обв’яза́ти но́гу лубка́ми;
3) (лубочная картина, -ное изделие) лубо́к; срв. Лубо́чный.
Лу́бья, см. Луб.
Налубене́ть – залуб’яні́ти, зашкару́бі́ти, зашкару́бнути, скозу́бі́ти, лу́бом (як луб, ко́зубом) ста́ти (тро́хи, зве́рху), пришкару́бнути.
Обледеня́ть, обледени́ть – обморо́жувати, обморо́зити, вкрива́ти, вкри́ти льо́дом, кри́гою.
• Ребятишки обледеня́ют луб для катанья – дітвора́ обморо́жує луб, щоб ско́вза́тися.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Луб, лубок – луб (род. лу́бу и лу́ба), лубо́к, -бка́, ли́ко, -ка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Луб – луб (-бу).
Береста – луб (-бу) бере́зовий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

луб ли́ко,-ка (внутрішня частина кори молодих листяних дерев)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ли́пка – 1) ум. от ли́па;
2) липовая кора, луб.
Луб, -бу – луб, кора.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дереґува́тий, -а, -е. Зубчатый? Як отто мережку роблять, так роблять зубці, так отто воно дереґувате. Луб. у. Слов. Д. Эварн.
Зажи́вок, -вку, м.
1) Зародышъ. Пропало просо: морози заживок побили. Луб. у. В єї ще з замолоду заживок (хвороби) у середині, в животі. Черк. у.
2) Питаніе. Як гноювата земля, то корень кращий заживок має, тим хліб добрий роде. Кам. у.
8) Зажитое, заработанное наймомъ имущество. Я не чужу телицю взяв, а свою: вона мій заживок. Прил. у.
4) Внутренняя, самая крѣпкая часть снятой съ животнаго кожи, лежащая между наружнымъ слоемъ — ли́чком и внутреннимъ — ніздре́ю. Мнж. 180.
Заца́ринський, -а, -е. Находящійся за цариною. У нас аж три ватаги: низянська, горянська й зацаринська. Луб. у.
Зашкару́бнути, -бну, -неш, гл. Засохнуть, отвердѣть сверху, покрыться какъ бы коркой. Сим. 197. Виверни кожуха, а то як змочить дощ та зашкарубне, буде такий, як луб. Уман. у. Як нападе нежидь, то й у носі зашкарубне. Лебед. у. Земля зашкарубла.
Збу́й-вік, -ка, м.
1) = Збудь-вік. Волын. г. Як що баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; він збуй-вік. Подольск. г. 2) мн. Мелкое или малоцѣнное имущество. Жидівські збуй-віки погоріли. Луб. у.
Ли́пка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ли́па. Ой у полі горина, стоїть липка зелена, ой на тій липці... три птахове співають. Чуб. V. 223.
2) Липовая кора, лубъ? А моя хата липками шита. Чуб. V. 412.
3) Раст. Spiraea Filipendula. ЗЮЗО. І. 170.
4) = Липці. Для сниманія вишень — очеретя́на ли́пка. О. 1861. V. 36.
Луб, -бу и -ба, м. Лубъ, кора (съ липы и нѣкоторыхъ другихъ деревъ). Гроші сховані під дубом, накриті лубом. Ном. № 1485. Лу́бом стоя́ти. Быть твердымъ какъ лубокъ (объ одеждѣ, вообще о тканяхъ). Воно (одежа) лубом на нас і стоїть, аж тіло дере. Г. Барв. 173. Дощ ллє як з лу́ба. Дождь какъ изъ ведра. Ном. № 573. Ум. Лубо́к, лубо́чок.
Лубо́к, -бка́, м.
1) Ум. отъ луб.
2) Въ головномъ дѣвичьемъ уборѣ: родъ картоннаго околыша, обвитаго лентой, къ которому сзади прикалываются другія ленты. О. 1861. Свид. 28.
Лубо́чок, -чка, м. Ум. отъ луб.
Лубува́тий, -а, -е. Похожій на луб. Лубуваті овчини. НВолын. у.
Лути́на, -ни, ж.
1) Лубъ. Желех.
2) Прутъ. Угор.
Наму́рхатися, -хаюся, -єшся и намурха́титися, -ха́чуся, -тишся, гл. Натоптаться. За день намурхатишся (намурхаєшся), то й ніг не чуєш. Луб. и Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Осьму́ха, -хи, ж. = Восьмуха. Як дві осьмусі, то й чвертка, а як чотирі осьмухи, то буде півхунта Луб. у.
Порізни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Раздѣлиться; разойтись. ЗОЮР. І. 259. Вони порізнились собі й стало три двори, а перш був один великий. Новомоск. у. Ми з чоловіком чотирнадцять год жили, а тепер прийшлося, — порізнилися. Луб. у.
Солодкомоло́кий, -а, -е. Сладострастный. Дарма що крихкотіла, про те солодкомолока. Луб. у.
Те́рти, -тру, -треш, гл.
1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Луб. Терти табаку. Шейк.
2) Тереть, потирать. Тре собі руки. Рудч. Ск. II. 75.
3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. Чуб. І. 251. Дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре. Ном. № 8208.
Цупки́й, -а́, -е́.
1) Крѣпкій, тугой. Скинь цупкиї пута. Нп. Цупкий мороз. Кв.
2) О матеріи, бумагѣ, кожѣ и пр.: жесткій, твердый, стоящій, какъ лубъ, прочный. Цупке сукно. Харьк. у. Цупка шкура. Цупка матерія, мабуть довго носитиму. Лебед. у. Диняче насіння цупке. Волч. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Луб, -бу и -ба, м. *Язи́к лу́бом взя́вся. Язык одеревенел. Пир. у., Конон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Лубъ = луб, лубо́к, (в санках) — гли́бцї.
Похо́жій = схо́жий (С. Л. З.), похо́жий, поді́бний, пари́стий, цїлком — ви́капаний, на луб — лубова́тий, на оклецок — окле́цьковатий і т. д. — Похожа свиня на коня. н. пр. — Син — викапаний батько. — Быть похо́жимъ = д. Походи́ть (на кого або на що).

Запропонуйте свій переклад