Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «льоля»
Шукати «льоля» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ко́ка –
1) (яйцо в детск. языке) ко́ко (-ка). [Ось тобі́ ко́ко, – ку́рочка зне́сла (Сл. Ум.)];
2) (детская рубашка) льо́ля, ум. льо́лька льо́лечка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ночнушка, разг. – (ночная сорочка) льоля.
[Просто мама ніяк не може звикнути: Льоля та й Льоля, неначе Оля — не дівчинка, а нічна сорочка (Т.Чорновіл). Покопирсалася у сумці ще, знайшла свою нічну сорочку, ту, що привезла з дому. Рожеву льолю вона більше не одягне (Л.Романчук)]. Обговорення статті
Распашонка, распашоночка – [дитяча] соро́чечка, (дет.) льо́ля. Обговорення статті
Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна.
[Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!]. Обговорення статті
Тумба, тумбочка –
1) шафка, (рус.) тумба, тумбочка;
2) (подставка) підставка, -ки;
3) (столбик) стовпчик.
[Льоля попрощалась і пішла в свою кімнату, бо вже час було їхати в город. Льоля згадала скриньку з дрібницями біля охотного ряду і на тумбочці підручники й французький роман, здається, Гюго, і Анна Кареніна французькою мовою з порнографічним малюнком на обкладинці (М.Хвильовий)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вестись
• Ведётся обычай – є [такий] звичай; [так] ведеться (водиться); [так] повелося. [На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Глібов.]
• Где ведётся, так и на щепу прядётся; кому поведётся, у того и петух несётся – кому йдеться (ведеться), то й на скіпку прядеться. Пр. Кому щастя йдеться (ведеться), тому й півень несеться. Пр. Кому щастя, то й на києві випливе. Пр. Як буде доля, то буде і льоля. Пр.
Поживаться
• Кому поживётся, у того и петух несётся [а не поживётся, так и курица не несётся] – кому йдеться, тому й півень несеться. Пр. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Пр. Як буде доля, то буде й льоля. Пр. Кому щастя, той і на києві випливе. Пр. Кому йдеться, тому й на скіпку прядеться. Пр. Багатому й чорт яйця несе. Пр. Щасливому по гриби ходити. Пр.
Родиться
• Невеста родится, а жених на коня садится – козак на коні їздить, а дівчина родиться — козаку згодиться. Пр. Хлопець воли жене, а дівчина ще не вродиться, та його дожене. Пр.
• Не родись красивым, а родись счастливым – не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родися в щастячку. Пр. Як буде доля, то буде й льоля. Пр. Хоч ряба й погана, та її доля кохана. Пр.
• Родиться в сорочке (рубашке) – родитися (уродитися, народитися) в сорочці; щасливою годиною уродитися; уродитися щасним (щасливим). [Щасливою годиною козак уродився. Н. п.]
• Родиться под счастливой звездой – під щасливою зіркою народитися (уродитися); народитися на щасливій землі (планеті). [Під такою зіркою родився (народився). Пр.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Льо́ля – детская рубашка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Льо́лечка, -ки, ж. Ум. отъ льоля.
Льо́лька, -ки, ж. Ум. отъ льоля.
Льо́ля, -лі, ж. дѣтск. Рубашка. О. 1861. VIII. 8. Хоч у одній льолі, аби до любови. Грин. І. 245. Як буде доля, то буде й льоля. Посл. Ум. Льо́лька, льо́лечка.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

службо́вка, службо́вок; ч. службо́вець
жінка на службовій посаді. [Розподіл респонденток за професійними групами: керівниці, менеджерки – 7%, професіоналки – 37%, фахівчині – 20%, технічні службовки – 13% <…> (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція»: дисертація, К., 2017). В дитинстві це була рідна мати, потім з’явилася дружина, колишня службовка. (Еліас Канетті «Засліплення», пер. Олекса Логвиненко, 2003). Тоні подумав, що жінки, які сиділи по одній за столиками, – мабуть, службовки радіомовної компанії і теж, певно, вирішили не йти до їдальні. (Всесвіт, 1990, №10). На щастя, соціалізм із демократією плутали недовго, і вона стала знову тим, чим була раніше: дрібною службовкою. (Генріх Белль «Груповий портрет з дамою», пер. Євген Попович, Юрій Лісняк, 1989). Божко почав діялог ніби зі мною: – Як ти думаєш, чи ці гарні дівчата – студентки чи службовки якоїсь установи? (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Кн. 1, Едмонтон, 1987). Я запитав у службовки, чи можна купити ці книжки просто на ярмарку. (Сучасність, Мюнхен, 1979). На фото відбито саме той момент, коли банківські службовки вистрибували з дверей і вікон на вулицю. (Всесвіт, 1968, №10). Серед них були і Діана Михайлівна Федосова, дівиця, 1901 року народження, росіянка, з дворян, службовка, і Павло Никодимович Глущенко <…>. (Олександр Лукін, Дмитро Полянський «Співробітник ЧК», 1959). Це були переважно молоді жінки й дівчата – вчительки, перекладачки, друкарки, сестри-жалібниці, службовки <…> (Іван Багряний «Людина біжить над прірвою», 1949). – О так, – підхопила куценька службовка, – досить того, що я через цей суботник змарнувала запрошення на іменини. (Сергій Пилипенко «“Безпрізвищний”. Оповідання ударника», 1932). <…> Льоля – відповідальна службовка (з її слів). (Дмитро Бузько «Льоля», 1924).]
див.: службо́виця
хі́мічка, хі́мічок, хе́мічка, хе́мічок; ч. хі́мік, хе́мік
1. фахівчиня з хімії. [Ти ба! Геніальна хімічка, що відкриває нову електронну або суперядерну реакцію і сама тягає мішки з діапозитивами... (Георгі Марков, А. Жуковський «Мужчини», пер. Андрій Лисенко, 1964). Потім приїхала ота сама Льоля – хемічка. В лабораторії практикувала. (Ольга Мак «Чудасій», 1956). – Філолог, як і він? – Ні, пане, я хемічка. (Жорж Дюамель «Грозова ніч», пер. Людмила Коваленко-Івченко, Михайло Івченко, 1928).]
2. викладачка хімії. [А хімічка все шепотіла й шепотіла щось комісії. (Ірен Роздобудько «Одного разу…», 2014). А у вчителів буде істерика, особливо – з хімічкою. (Андрій Кокотюха «Мама, донька, бандюган», 2002). – Дякую за увагу, – вклонилася й вийшла хемічка, хоч дзвінка ще й не було. (Андрій Химко «У пазурах вампіра. I. Шляхами до прийднів», 1957).]
див.: хіміки́ня (хеміки́ня); хі́миця (хе́миця)
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 73 — хімічка розм.]

  Рекомендації
  З-поміж словотвірних варіантів хіміки́ня, хі́мічка, хі́миця вдалими найменуваннями для фахівчині з хімії можуть бути хіміки́ня або хі́миця. Натомість за словом хі́мічка узус уже закріпив значення «учителька або викладачка фізики».
шефи́ня, шефи́нь; ч. шеф
1. начальниця установи, підприємства, відділу чи підрозділу. [Шефиня [відділу] та її помічниця голосували на «референдумі», телефонували нам щогодини… (Український тиждень, 2016). «Ця робота – для мене приємність», – визнала шефиня німецького уряду в інтерв’ю каналу німецького громадського телебачення ZDF. (Україна молода, 2012). Але шефиня гінекологічної служби так зиркнула на нього, що Тарас миттєво замовк. (Олексій Волков «Лікарня на відлюдді», 2007). Шефиня по черзі викликає до кабінету начальників відділів і лякає їх термінами. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006). Ляля стала доброю шефинею, сумлінною вчителькою. (Василь Ґренджа-Донський «Сини Верховини», 1974).]
2. керівниця, головна, старша щодо інших, які працюють разом. [Колишня Славкова шефиня сказала, що просить її вислухати, якщо можна, не перебиваючи. (Володимир Лис «Країна гіркої ніжності», 2015). Вони розчищають плацдарм на майбутніх виборах для своєї шефині – Юлії Тимошенко. (Високий замок, 2009).]
3. кухарка-шефиня. – Сьогодні принципами життя і роботи ділиться засновниця та шефиня львівського каfe Jerusalem, знавець єврейської кухні Льоля Ланда. (posteat.ua, 02.02.2021).
див.: шефо́ва
Віняр Г. М., Шпачук Л. Р. Словник новотворів української мови (кінець 80-х – поч. 90-х рр. ХХ ст.). Кривий Ріг, 2000, с. 180.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Руба́ха, руба́шка, здр. — руба́шечка, рубашёнка = соро́чка (С. З. Л.), кошу́ля (С. З. Л.), здр. — сорочи́на, соро́чечка, кошу́лька (С. З. Л.), дітська — льо́ля (С. Л.), цїльна — додїльна (Ман.), верхня частина жіночої сорочки — стан, спідня — пі́дтичка (Ман.), стара — перепі́ранка, передній спід — пе́лена, під руками — ласті́вка, плечі — у́ставка (С. Ш.), підшивка на грудях і на плечах — підоплїчки (Ман.), вишивка на рукавах — по́лики, в низу — ли́штва, сорочка молодої покрівавлена — покра́са. — І сорочку пошила і уставки повишивала. н. п, — На нім кошулька, як біль біленька, як папір тоненька. н. п. Под. — Як буде доля, то буде й льоля. н. пр. — Хоч в одній льолї, аби до любові. н. пр.

Запропонуйте свій переклад