Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «навчатися»
Шукати «навчатися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вое́нный –
1) військови́й. [Військова́ слу́жба. Військови́й міні́стр. Військові́ часи́].
• В. Устав – військови́й стату́т.
• Находиться на -ной службе – служи́ти у ві́йську.
• Обучаться -ным приёмам – муштрува́тися, навча́тися військово́ї му́штри;
2) (добытый на войне) військови́й, бойови́й. [Бойова́ (військова́) здо́бич].
• Театр вое́нных действий – войови́ще.
Выу́чивать, -ся, вы́учить, -ся – вивча́ти, -ся, ви́вчити, -ся, навча́ти, -ся, навчи́ти, -ся (чему – чого́). [Хто тебе́ навчи́в ціє́ї пі́сні? Навча́йся всього́ пу́тнього = всему полезному]; завча́ти, -ся, завчи́ти, -ся чого́; (подучивать) піду́чувати, підучи́ти.
• Выу́чиваемый – виу́чуваний.
• Вы́ученный – ви́вчений, на́вчений.
Изобуча́ть, изобучи́ть –
1) кого чему – зуча́ти, зучи́ти кого́ до чо́го; см. Обуча́ть. [Зуча́й дити́ну чисте́нько коло се́бе ходи́ти (Сл. Гр.)];
2) что – зуча́ти, зучи́ти що, зуча́тися, зучи́тися чого́; см. Изуча́ть. [Я тоді́ нему́дрого ше́вського ремества́ зуча́вся (Херс.)].
• Изобучё́нный – зу́чений.
• -ться – зуча́тися, зучи́тися, навча́тися, навчи́тися чого́.
Назида́ть, -ся – навча́ти, -ся, поуча́ти, -ся, на добро́ наво́дити, -ся, напу́чувати, -ся, набудо́вувати, -ся; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним.
Намудря́ться, намудри́ться –
1) набира́тися, набра́тися, (о мног.) понабира́тися ро́зуму, умудри́тися, примудри́тися; (научаться) навча́тися, навчи́тися, (о мног.) понавча́тися чого́;
2) -дри́ться, см. Намудрова́ться.
Наставля́ть, наста́вить –
1) чего – наставля́ти, наста́вити и понаставля́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, понастановля́ти и понастано́влювати чого́. [Круго́м наста́вили ми́сок (Котл.). Поналива́ла у казани́ оли́ви і понаставля́ла у піч (Рудч.). Наї́дків, напи́тків понастано́влювала (М. Вовч.)];
2) см. Надставля́ть.
• -ть рога кому – наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити ро́ги кому́;
3) (направлять, приготовлять постановкой) наставля́ти, наста́вити, (о мног.) пона́ставля́ти що; см. Наводи́ть 2.
• -ть западню (ловушку) – наставля́ти, наста́вити па́стку.
• -ть копьё – наставля́ти, наста́вити, насторо́жувати, насторожи́ти спи́са. [Гайдама́ка стої́ть, ви́ставивши но́гу в сап’я́нці і насторожи́вши спи́са (Куліш)].
• -ть самовар – ста́вити, поста́вити, наставля́ти, наста́вити, настановля́ти, настанови́ти самова́р(а). [Поста́в самова́р! (Брацл.). Самова́ри наставля́є (Звин.). Настанови́-но самова́ра! (Липовеч.)]. -ть уши, см. Нава́стривать уши;
4) кого – нав[у]ча́ти, навчи́ти (на (до́брий) ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, напу́чувати, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти, ра́дити, пора́дити, нава́жувати, настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, (надоумлять) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́. [А ма́ти хо́че науча́ти, так солове́йко не дає́ (Шевч.). Почну́ на до́брий ро́зум навча́ти, – як умі́ю, так і навча́ю (М. Вовч.). Ба́тько нау́ку мені́ дава́в, щоб я худо́бу жа́лував (Харківщ.). «Ти не пови́нна хова́тися з ним по за́кутках», – напу́чувала Навро́цька (Н.-Лев.). Не було́ кому́ нарозуми́ти сироту́ (Канівщ.). Це він так пора́див нас (Звин.). «Будь покі́рна», – нава́жують, – «та до робо́ти щи́ра» (М. Вовч.). Він там вас настано́ве, що да́лі тре́ба роби́ти (Мирний)].
• -ть на что – навча́ти, навчи́ти на що и чого́, напу́чувати, напути́ти, направля́ти, напра́вити, наверта́ти, наверну́ти, призво́дити, призве́сти́ на що. [Ви його́ на добро́ навчите́ (М. Вовч.). Лихо́го на до́бре не на́вчиш (Приказка). Одда́м до шко́ли, мо́же там його́ на до́бре напра́влять (Звин.). Вони́ сами́ мене́ на це призво́дили (Крим.). Якби́-ж ви на до́бре призво́дили, а то все на лихе́ (М. Грінч.)].
• -ть на ум – настановля́ти, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, наверта́ти, наверну́ти, наво́дити, наве́сти́, навча́ти, навчи́ти на (до́брий) ро́зум, навча́ти, навчи́ти ро́зуму. [Настанови́ли на ро́зум (Сл. Гр.). Хто його́ на ро́зум до́брий наставля́в? (М. Вовч.). На до́брий ро́зум наверну́ти (М. Вовч.). Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум! (Звин.). Я її́ ро́зуму навча́ла (М. Вовч.)].
• -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) – напу́чувати, напути́ти на до́бру (спасе́нну) путь, нало́млювати, наломи́ти на до́бру путь (доро́гу); срв. Направля́ть (3) на путь. [Він тебе́ годува́в, рости́в, на до́бру путь напу́чував (Мирний). На спасе́нну путь напути́в (Рада). Наломи́ти свого́ вихо́ванка на до́бру доро́гу (Франко)].
Наста́вленный –
1) наста́влений, настано́влений, понастано́влюваний;
2) см. Надста́вленный; (о рогах) наста́влений;
3) наста́влений; насторо́жений; наве́дений; поста́влений: (об ушах), см. Навострё́нный (под Нава́стривать);
4) на́вче́ний, нау́чений, напу́чений, нарозу́млений; напоу́млений.
-ться –
1) наставля́тися, наста́витися, настановля́тися, настанови́тися, понаставля́тися, понастановля́тися; бу́ти настано́влюваним, наста́вленим, настано́вленим, понастано́влюваним и т. п.; срв. Наставля́ть 1 и 3;
2) см. Надставля́ться;
3) навча́тися, навчи́тися, напу́чуватися, напути́тися; бу́ти на́вчаним, напу́чуваним, на́вче́ним (нау́ченим), напу́ченим и т. п.
Наумля́ть, науми́ть –
1) нарозумля́ти, нарозуми́ти, наумля́ти, науми́ти, настановля́ти, настанови́ти на (до́брий) ро́зум кого́, (научать) навча́ти, навчи́ти кого́, (надоумливать) напоумля́ти, напоу́ми́ти кого́, (наставлять) напу́чувати и напуча́ти, напути́ти кого́;
2) см. Напомина́ть.
• Наумлё́нный – нарозу́млений, нау́млений, настано́влений на (до́брий) ро́зум, на́вче́ний, напоу́млений, напу́чений.
-ться –
1) нарозумля́тися, нарозуми́тися, наумля́тися, науми́тися, навча́тися, навчи́тися; бу́ти нарозу́млюваним, нарозу́мленим и т. п.;
2) (вспоминать) зга́дувати, згада́ти, прига́дувати, пригада́ти що.
Науча́ть, научи́ть –
1) (обучать кого чему) навча́ти, (реже) науча́ти и нау́чувати, навчи́ти и (реже) научи́ти, вивча́ти и (реже) виу́чувати, ви́вчити, (приучать) зуча́ти и зу́чувати, зучи́ти, (о мног.) понавча́ти и понау́чувати; повивча́ти и повиу́чувати кого́ чого́ и що роби́ти. [Навча́є чужи́х мов (Київ). Я ду́рно гро́ші беру́, а вас нічо́го не навча́ю (Крим.). Зві́дки зна́єш, чого́ там науча́ють? (Л. Укр.). Ви, ка́же, діте́й не нау́чуєте стра́ху (Стефаник). Хто мовчи́ть, той двох навчи́ть (Приказка). Він і сам чита́ти вмі́є і діте́й усі́х понавча́в (Пирят.). Всіх сама́ навча́ла пісе́нь (Харківщ.). Важка́ робо́та в убо́зтві зучи́ла їх труси́тися над ко́жною кри́хтою (Грінч.)];
2) (наставлять) нав[у]ча́ти, навчи́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум) кого́, дава́ти, да́ти нау́ку кому́, настановля́ти, настанови́ти (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чувати и напуча́ти, напути́ти, нарозумля́ти, нарозуми́ти (диал.) нагруща́ти, нагрусти́ти кого́, (советовать) ра́дити, нара́дити, ра́яти, нара́ювати, нара́яти кого́ и кому́, пора́дити кого́. [Як жи́ти він пови́нен, його́ науча́є (Рудан.)].
• -чи́ть уму-разуму – навчи́ти (настанови́ти, наве́сти́) на (до́брий) ро́зум. [Неха́й при́йде, навчимо́ його́ на до́брий ро́зум (Звин.). Скорі́ш ду́рень оду́рить розу́много, як розу́мний ду́рня на ро́зум наведе́ (Номис)];
3) (подучать) навча́ти, навчи́ти, намовля́ти, намо́вити, науща́ти, наусти́ти кого́; см. Науща́ть. [Ви навча́єте його́, щоб він мене́ ла́яв (Крим.)].
Нау́че[ё́]нный –
1) на́вче́ний и (реже) нау́чений, ви́вчений, понау́чуваний, повиу́чуваний.
• -ный горьким опытом – гірки́м до́свідом на́вче́ний;
2) на́вче́ний, нау́чений, настано́влений (на ро́зум, на до́брий ро́зум), напу́чений, нарозу́млений, нагру́щений;
3) на́вче́ний, нау́чений, намо́влений, нау́щений.
-ться –
1) (стр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, бу́ти на́вчаним и нау́чуваним, на́вче́ним и (реже) нау́ченим, понау́чуваним чого́ и т. п.; срв. Науча́ть;
2) (возвр. з.) навча́тися, (реже) науча́тися и нау́чуватися, навчи́тися, вивча́тися и (реже) виу́чуватися, ви́вчитися, (о мног.) понавча́тися и понау́чуватися, повивча́тися и повиу́чуватися чого́ и що роби́ти. [В шко́лі вони́ знання́ навча́ються (Звин.). В ко́го ти навчи́вся тіє́ї пі́сні? (Грінч.). В пані́в навча́лись (Квітка). І від ко́го вони́ понавча́лись так роби́ти! (Грінч.). Понау́чувались вони́ уся́ку пашню́ сі́яти (Дещо). Зві́дки лю́ди виу́чуються пісе́нь? (Крим.). Став усьо́го вчи́тися і за рік усього́ ви́вчився (Рудч.)]; -чи́ться уму-разуму – ви́вчитися на до́брий ро́зум (Крим.), навчи́тися ро́зуму, настанови́тися на (до́брий) ро́зум;
3) (вдоволь, сов.) навчи́тися, поповчи́тися (досхочу́).
Обуча́ть, -ся, обучи́ть, -ся чему – учи́ти, -ся, навча́ти, -ся, навчи́ти, -ся, вивча́ти, -ся, ви́вчити, -ся чого́.
• -и́ть кого чтению и письму – навчи́ти кого́ чита́ти й писа́ти.
• -и́ться музыке и пению – навчи́тися му́зи́ки і спі́вів.
• -а́ть муштре – муштрува́ти кого́.
• Обу́ченный чему – на́вчений, ви́вчений чого́.
Поучаться, поучиться чему – навчатися, навчитися чого, повчитися чого.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Урок –
1) (задание) завда́ння, за́гад, (объём работы, уст.) норма;
2) (школьный) ле́кція, година, заняття, (рус.) урок;
3) (назидание) нау́ка, научка:
• брать уроки чего – навчатися чого;
• готовить уроки – готувати завдання;
• дать урок, преподать урок – дати науку кому, навчити, провчити кого;
• делать уроки – робити (виконувати) завдання;
• задолбить урок – (разг.) затовкти (витовкти) [напам’ять] завдання; витрубити (витуркати) завдання;
• извлекать, извлечь урок из чего – діставати, дістати (добувати, здобувати, добути, здобути) науку з чого;
• уроки истории учат – історія вчить;
• урок для кого – наука для кого;
• это для него будет, послужит уроком – це для нього (йому) буде наука.
[Ти ніколи не чув про небесне й земне кохання? Ти ж недавно сам пробував поєднати їх у своїй Ерні і дістав добру науку, ти, бакалійнику кохання, який хоче мати в одній крамниці і квашену капусту й ікру! Ти ще й досі не знаєш, що тоді капуста ніколи не відгонить ікрою, а ікра завжди відгонить капустою? Я тримаю їх окремо, і тобі слід теж так робити! Так зручніше жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Інші, стоїчні, сповнені гідности й мужности, схилялися до такого радикального кроку, як самогубство, бо теж гадали, що таким робом покажуть, чого варті, й дадуть научку владі танатоса, колись давно це називалося символічним ляпасом, і за тодішніми щиросердими переконаннями вважалося, що він болить найдужче, бо йде з царини етики та моралі, а не з примітивного поруху, здійсненого завдяки фізичному зусиллю (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу). Мітфорд дав їй доброї науки (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Помилка одного — наука другому (Джон Рей)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Научать, научить – навча́ти, -ча́ю, -ча́єш, навчи́ти, -чу́, -чи́ш (чого́); -ся – навча́тися, навчи́тися (чого́).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Научаться
• Научаться, научиться грамоте – навчатися, навчитися письма (грамоти).
• Чему я у вас научусь? – чого я у вас (від вас) навчуся?; чого ви мене навчите?; якого розуму я у вас дійду?
Обучаться
• Обучаться, обучиться грамоте (музыке и пению) – навчатися, навчитися грамоти (музики і співів).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Учение –
1) (обучение) – уче́ння, (шкільне) навча́ння, (шкільна́) нау́ка; (воен.) – му́штра; быть в учении – навча́тися; отдать в учение – да́ти в нау́ку;
2) (доктрина) – нау́ка, доктрина.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

навча́ти(ся), навча́ю(ся), -ча́єш(ся) чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Навча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. навчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Научаться, научиться, учиться. Перед екзаменом не навчитися. Ном. № 184. Лучче ж йому в батька та в матері простого господарства навчитись. К. (О. 1861. І. 313).
Навчи́ти, -ся. См. Навчати, -ся.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

грантопи́ска, грантопи́сок, ґрантопи́ска, ґрантописок; ч. грантопи́сець, ґрантопи́сець,
та, хто подає заявку на отримання ґранту. [Наш фонд готовий оплатити вартість ґранту для тих, хто хоче навчатися і вдосконалювати свої вміння як ґрантописець чи ґрантописка. (Олена Синчак, 2021). Молодіжна компанія шукає у свою команду грантописця чи грантописку. (Олена Синчак, 2021).]
ґрантопи́ска, ґрантописок, грантопи́ска, грантопи́сок; ч. ґрантопи́сець, грантопи́сець
та, хто подає заявку на отримання ґранту. [Наш фонд готовий оплатити вартість ґранту для тих, хто хоче навчатися і вдосконалювати свої вміння як ґрантописець чи ґрантописка. (Олена Синчак, 2021). Молодіжна компанія шукає у свою команду грантописця чи грантописку. (Олена Синчак, 2021).]

Запропонуйте свій переклад