Знайдено 27 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Испо́ртиться – зба́витися, зі[о]псува́тися, (зап. зіпсу́тися), попсува́тися, (повредиться) ушко́дитися; (нравственно) зі[по]псува́тися, зледащі́ти, розледащі́ти, (грубо) розсоба́читися, розпаску́дитися, розіпсі́ти, (зап.) зійти́ на пси; см. По́ртиться 1 - 3. [Пересипа́ють ви́шні цу́кром, щоб не зба́вилися (Звин.). Хло́пець геть зба́вився по на́ймах (Чигирин. п.). І не було́ пуття́ в сві́ті, все в нім зопсува́лось (Руданськ.). А вона́ (маши́на) попсує́ться і ти стій як ду́рень (Франко). Ні оди́н зуб не ушко́дивсь (Борзенщ.)]. • Испо́ртившийся – зба́влений, зіпсо́ваний и (зап.) зіпсу́тий, з[роз]ледащі́лий. • -шееся, испо́рченное мясо, яйцо – зі[о]псу́те, при́тхле м’я́со, яйце́. |
Ничто́жество –
1) (качество, свойство) нікче́мність, мізе́рність, мізе́рія, (редко) нікче́мство, мізе́рство, (тщета) ма́рність (-ности), марно́та. [Нікче́мність на́шого життя́ (М. Левиц.). Ва́ша нікче́мність рости́ме з літа́ми (Куліш). Дай мені́ моє́ безси́лля і мізе́рність зрозумі́ти (Куліш)]; 2) (состояние) нікче́мність, мізе́рність, (убожество) мізе́рія, убо́зтво, нужде́нність, (ничтожная жизнь) нікче́мне (мізе́рне, злиде́нне) життя́ (животі́ння). • Впадать (обращаться, превращаться), впасть (обратиться, превратиться) в -ство – нікче́мні́ти, знікче́мні́ти, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся, зійти́) ні на́ що (на ніщо́, шутл., зап.: на пси). [До́блесть нікче́мніє в хуртовині́ форту́ни (Куліш). На́ші пре́дки знікче́мніли (Куліш). Був коли́сь госпо́дар, тепе́р зійшо́в на пси (Зеркало)]. • Выводить, вывести кого из -ства в люди – виво́дити, ви́вести кого́ з нікче́мности (з мізе́рії, з убо́зства, з нікче́много или мізе́рного животі́ння, из нищеты: із зли́днів) в лю́ди; 3) (всё ничтожное) нікче́мниця, мізе́рія, (пустяк) марни́ця, дрібни́ця, дрібни́чка; срв. Ме́лочь 6; 4) (ничтожный человек) нікче́мність, нікче́ма, нікче́мство, нікче́мник, -ниця, мізе́рія, мізе́ра, (бездарь) незда́ра. [Кри́тики до́сить ма́ю, щоб зрозумі́ти, що я нікче́мність (Крим.). Я нікче́мою сиджу́ в свої́х має́тках, марну́ючи весну́ життя́ (Грінч.). Яки́йсь кра́мар, тонконо́ге нікче́мство (В. Підмог.). Рушни́ці звільни́ли найкра́щий із світі́в від десяти́ ти́сяч нікче́м (Кандід). Мізе́рія, мізе́рія мені́ ім’я́! (Крим.). Зійді́ть на хвили́ну з парна́ських сфер, із га́музу муз і музе́йних мізе́р! (Влизько)]. • Абсолютное (полное, полнейшее, совершенное, сплошное) -ство – цілкови́та нікче́мність. |
Обедне́ть – збідні́ти, забідні́ти, збідни́тися, збідні́шати, побідні́шати, зубо́жіти, завбо́жіти, зубо́житися, занепа́сти, зматчі́ти, позлидні́ти, схудобні́ти, скапцані́ти; (оскудеть чем) звести́ся, ви́вестися з чо́го. • Совершенно -не́ть – зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на що (на зли́дні), ви́пустіти, зійти́ на пси, зійти́ на зли́дні, на біду́. • Несколько -не́ть – прибідні́ти, підупа́сти. • Люди -не́ли скотом, лошадьми – лю́ди звели́ся (ви́велися) з худо́би, з ко́ней. • Некогда богатое, хозяйство -не́ло – коли́сь-то бага́те господа́рство зматчі́ло (занепа́ло, збідні́ло). |
Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ –
1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д. |
Пси́веть – псува́тися, (о людях) псі́ти, соба́читися, на пси схо́дити; см. По́ртиться. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Быть – бути, існувати, перебувати; (быть чем) бути за кого Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда еще и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси. [Добре єси, мій кобзарю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существовать, Находиться, Иметься.; • будем бдительны! – будьмо пильні; • будем готовы! – будьмо готові (напоготові)!; • будем здоровы! – будьмо здорові!, будьмо!; • будем знакомы! – будьмо знайомі!, познайомимося! (зазнайомимося!); • будет (вам)! – годі; буде!; доволі!; досить!; • будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято (Пр.); буде й на нашій вулиці свято (Пр.); і в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце (Пр.); колись і на нас сонечко гляне (Пр.); колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде (Пр.); діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині (Пр.); • будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…, буде по-моєму, по-твоєму…; • будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе); • будет тебе! будет вам! – буде тобі!; буде вам!; знатимеш!; знатимете!; матимешся!; матиметеся!, начувайся!; начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!; • будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють (Пр.); солодкого проглинуть, гіркого проплюють (Пр.); хто стається медом, того мухи з’їдять (Пр.); будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть) (Пр.); • буду делать, писать, петь… – робитиму, писатиму, співатиму…; • будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві, зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку, коли (якщо) ласка твоя, ваша, (разг.) спасибі тобі, спасибі вам; • будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте, (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові, щасливо; • будь он…, он бы… – якби (коли б) він був, він би; • будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша, будь ласка (будьте ласкаві); • будь то… или… – чи то… чи…; хай то… чи…; • будьте уверены – будьте певні, майте певність; • будь что будет, была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде, що буде; хай (най) ся діє воля Божа; хай (най) діється (буде), що хоче; або пан, або пропав (Пр.); страхи́ не ляхи́; або здобути, або дома не бути (Пр.); раз козі смерть (Пр.); куць виграв, куць програв (Пр.); де наше не пропадало; • была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде (Пр.); кому кого у надобі, той того найде у кадовбі (Пр.); що по надобі, то найдеш і в кадобі (Пр.); • была бы шея, а ярмо (хомут) найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться) (Пр.); аби шия, а хомут буде (Пр.); аби пшоно — каша буде (Пр.); аби голова, а шолуді будуть (Пр.); аби корито, собаки будуть (Пр.); аби болото, а жаби будуть (Пр.); аби хліб, а зуби будуть (найдуться) (Пр.); аби були побрязкачі, то будуть і послухачі (Пр.); аби побрязкачі, послухачі будуть (Пр.); аби люди, а піп буде (Пр.); на мої руки найду усюди муки (Пр.); • был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився (Пр.); був мед, та гості попили (Пр.); було діло, та полетіло (Пр.); був колись горіх, а тепер свистун (Пр.); був волом, та став козлом (Пр.); був лісничим, а тепер нічим (Пр.); був голосо́к, та по́зички з’їли; перевівся ні на що; перевівся на пси (на руді миші); • было бы о чём жалеть – було б за чим шкодувати (жаліти); • было да сплыло – було та загуло; було та за водою пішло; • был таков – зник; • быть беде – без біди тут не обійдеться, начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха; • быть без души от кого – всією душею упадати коло кого, дух за ким ронити, палко любити кого; • быть благорозумным – мати розум; • быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким, тримати спілку з ким, спілкувати з ким; • быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (лагоді, згоді, ладу), добре тривати з ким, бути (жити) не в ладу (не в злагоді, не в лагоді, не в згоді) з ким, не ладнати з ким, незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким; • быть в новость кому – бути за новину кому; • быть в обиходе – бути в ужитку; • быть во главе – на чолі бути (стояти), перед вести; • быть в обиде на кого – ображатися на кого; • быть в ответе за что – відповідати за що; • быть в сборе – зібратися, бути вкупі; • быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись), здужати (здолати), мати змогу (силу), примогти; бути спроможним (здатним); • быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким, посваритися з ким, (образн.) розбити глек із ким; • быть вынужденным – мусити; бути приневоленим; • быть годным к чему – надатися, надаватися до чого; • быть действительным – (офиц.-дел.) мати силу; • быть довольным чем – бути задоволеним із чого; • быть забытым – піти в непам’ять; • быть злым на кого – лихим оком дивитися на кого; важко дихати на кого; • быть известным под названием – бути відомим під назвою; • быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити; • быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим, (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити; • быть кому неприятным собеседником – не до мови бути кому; • быть может, может быть – може бути; бува; часом; може; можливо; мабуть; • быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою, бути подружжям, бути в парі (до пари); • быть на виду, на глазах – перед очима бути; • быть напечатанным – вийти друком; • быть на примете – бути на оці; • быть начеку, быть осторожным – матися на бачності; бути наготові (насторожі), пильнувати, бути обережним; • быть на чьей стороне – тримати (держати) чию сторону; • быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!; • быть ни при чем – бути ні до чого, не мати нічого спільного з чим; • быть непричастным – бути, лишатися в боці; • быть нужным – бути в знадобі; • быть осведомленным – мати відома; бути поінформованим, обізнаним; • быть полезным кому – у пригоді стати кому; • быть позади всех – пасти задніх; • быть по сему! – хай так буде!; так має бути!; нехай так!; • быть после кого – постати по кому; • быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого; • быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути, не переводитися; • быть похожим на кого – бути схожим з ким; скидатися на кого; • быть расположенным к кому – бути прихильним до кого; • быть сведущим в чем – знатися на чому; • быть секретарем, учителем и т. п. – секретарювати, учителювати і т. ин.; бути за секретаря і т. ин.; • быть считанным – під рахунком, на обліку бути; • быть тактичным – знатися на речах; • быть угрожающим – погрожувати; • быть чем, в качестве чего (свидетеля, учителя и т.п.) – бути за що (за свідка, за вчителя тощо); • всё может быть – усе може статися, все може бути; • да будет! – хай (най) буде!; • должно быть (вероятно, наверное) – мабуть; певно; мабуть чи не…; повинно (мусить бути); • и был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав); • и не было никогда – нема й заводу; • как быть? – що робити? як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати?; • как бы там ни было, как бы то ни было, что бы там ни было – хоч що було (буде); хай там що; хай там як; хоч би що там було; будь-що-будь; • как не быть – як (це, так, то) не бути; • как быть человек – як слід людина; • каков бы ни был – хоч би який був; • какой (где, когда) бы то ни было – будь-який (будь-де, будь-коли); • кто бы ни был – хоч би хто був, хто б не був; • может быть – може; • надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть, може, [десь] певно, либонь, мабуть чи не; десь (десь-то); (зап.) відай; • не будь упрям, а будь прям – не будь упертий, а будь відвертий (Пр.); • не будь я (пусть я не буду) – [не] хай я не буду; • не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…; • не было и близко – не було й зроду; • не знает, как ему быть – не знає що йому робити (діяти, чинити), (образн.) не зна, на яку (котру) ступити; • не может быть удовлетворено – не можна задовольнити; • не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні (Пр.); або буде, або й ні (Пр.); • не тут то было – та ба, годі; • одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде; • он должно быть ходил туда – він мабуть чи не ходив туди; • пока ещё что будет – поки там ще до чого дійдеться; • стало быть – отже, значить, виходить, отож; • так и быть – [не]хай [і] так, так тому й бути, гаразд (добре), сількісь, (устар.) іносе; • хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д. – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) тощо; • чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться (Пр.); що суджено, то не розгуджено (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день буде (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.); що має утонути, то не увисне (Пр.); що має висіти, то не утоне (Пр.); лихая доля і під землею надибає (Пр.); • чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!, щоб твого й духу [тут] не було; щоб тебе тут не було!; • что будет, то будет – що буде, те (то) й буде; • что с вами было вчера? – що з вами було (трапилося, скоїлося, сталося) вчора? [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Б.Грінченко). Коли б змогтись та ще поволоктись (Пр.). Приміг би – в ложці води втопив (Пр.). Не судилось нам, серденько, Бути до пари (А.Кримський). З роботи ніколи не вилазить (Сл. Гр.). Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною (Л.Мартович). «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав (І.Котляревський). Кімната правила за кабінет (АС). — Ну що ж, Санчо,— промовив Дон Кіхот,— даруй мені на цім слові, але скажу тобі, що дурень єси, та й годі! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Родину непокоїли його тодішні приятелі; за кращих товаришів Зенонові правили цирульник Жан Меєрс — чоловік удатний для пускання застояної крові чи різьблення чогось із дерева, але заразом підозрюваний у розтині трупів, а також Колас Геель, хвальк й дебошир, із яким отрок не одну годину провів за збиранням коліщаток і шківів, замість присвячувати час молитвам і навчанню (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Одержавши гроші, переслідувачі кинулися на пошуки. Хоч Фатме та Ягос усього цього не знали, та малися на бачності (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Фред налив. — Ну, то будьмо ж, Валентине! — Будьмо, Роббі! — Правда ж, чудесне це слово: «Будьмо!» — Найкраще з усіх слів! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Бути за розумного зовсім не важко: треба уникати труднощів, обходити перешкоди та іншим носа втирати за допомогою словника. Люди ж дурні, як гуси, а нетямущі, як коропи (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). — Любий, я вагітна. — А ти до лікаря ходила? — А він то тут до чого?] ![]() |
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту! Хвостом усю пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І — на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. ![]() |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
БАНКРО́ТИТЬСЯ; ОБАНКРО́ТИТЬСЯ ще збанкруті́ти, зве́стися ніна́що, образ. зійти́ на пси, запозич. ви́летіти в трубу́; обанкро́тившийся збанкруті́лий. |
ДЕГРАДИ́РОВАТЬ, ще занепада́ти, образ. ско́чуватися у прі́рву, схо́дити на пси; деградирующий, що деґраду́є тощо, прире́чений деґрадува́ти, охо́плений деґра́дацією, образ. у ста́ні зане́паду; не деградирующий несхи́льний деґрадува́ти. |
ДОЙТИ́, дойти́ до ручки́, зійти́ на же́бри /зійти́ на пси/, фраз. бу́ти на межі́; доше́дший, ОКРЕМА УВАГА; доше́дший до, вже аж [доше́дший до 40° = вже аж 40°], вже не ме́нший, як [доше́дший до 40° = вже не ме́нший, як 40°]; доше́дший до чего, вже близьки́й до чого, вже зо́всім який [доше́дший до абсу́рда = вже зо́всім абсу́рдний]; доше́дший до безу́мия, напівбожеві́льний, ма́йже збожево́лілий; доше́дший до све́дения, перека́заний кому. |
ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого]; идти в бой става́ти до бо́ю; идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру; идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого; идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́; идти вразре́з с чем супере́чити чому; идти в ход іти в дію; идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти; идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́]; идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к; идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи; идти, как по ма́слу іти́ як з води́; идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́; идти кувырко́м іти́ пере́кидом; идти на мирову́ю іти́ на зами́рення; идти на по́льзу іти́ на ко́ристь; идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися; идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д; идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/; идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники; идти насма́рку схо́дити на пси; идти на у́быль коротк. спада́ти; идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к; идти на ум спада́ти на ду́мку; идти на усту́пки ще поступа́тися; идти побира́ться іти́ з торба́ми; идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть]; идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до; идти по пути́ ще верста́ти шлях; идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за; идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом; идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку; идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/; идти пра́хом леті́ти з ві́тром; идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́; идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі; идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є]; идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м; идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід; идти успе́шно кому до́бре йти; идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й; у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре; идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру]; идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що; иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш); де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?; шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого; иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб; далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний; идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру; идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері; идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу; идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого; идущий во главе́ провідни́к; идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/; идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю; идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий; идущий к лицу́ до лиця́ кому; идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́; идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к; идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки; идущий на пла́ху стра́те́нець; идущий на по́льзу ко́ри́сний; идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/; идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику; идущий на смерть сме́ртник; идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний; идущий напропалу́ю відчайду́х; идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси; идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н; идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку; идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний; идущий по́д гору що йде з гори́; идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору; идущий по направле́нию к по доро́зі до; идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник; идущий по стопа́м послідо́вник; идущий свое́й чередо́й рути́нний; идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий; не идущий в счёт, не врахо́вуваний; не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний; доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде; идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви]; ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/; пойти в ата́ку заатакува́ти; пойти вверх дном ще піти́ хо́дором; пойти во вред ви́йти на шко́ду; пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь; пойти войно́й уроч. ста́ти на прю; пойти в пляс піти́ в ско́ки; пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти; пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности; пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к; пойти на что пустити́ся на; пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст; пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох; пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся]; пойти на штурм оказ. заштурмува́ти; пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня; пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку; пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду; пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку; не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку; ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20; втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло. |
НАСМА́РКУ фраз. на пси [пошло́ насмарку зійшло́ на пси]. |
НИЩА́ТЬ ще підупада́ти, бідні́ти, мізерні́ти, нікче́мні́ти, капцані́ти, зво́дитися на пси, зво́дитися на ніна́що, підсил. розоря́тися; нища́ющий що /мн. хто/ убо́жіє тощо, напівзубо́жілий, чимра́з убо́гіший / убо́гший/, ма́йже зо́всім ста́рець; ОБНИЩА́ТЬ образ. зійти́ на зли́дні і похідн.. |
ОБРАЩА́ТЬ, обращать в бе́гство ще зму́шувати тіка́ти; обращать в ничто́ зво́дити на пси, занапаща́ти; обращать внима́ние заува́жувати, забут. тура́ти; обращать во что [н. в дым] живомовн. пуска́ти чим [н. ди́мом]; обращать в свою́ по́льзу поверта́ти собі́ на ко́ристь; обращать к чему (думки) наверта́ти до чого; обращать на себя́ внима́ние ще бра́ти всі о́чі на се́бе; обращать в шу́тку перево́дити на жарт, зво́дити на сміх, збува́ти жа́ртами; не обращать внима́ния (на) живомовн. не бра́ти чого до голови́ (фраз. не зважа́ти на); не обраща́ет внима́ния образ. і у́хом не веде́; не обраща́й ни мале́йшего внима́ния! плюнь і розітри́!; обраща́ющий що /мн. хто/ оберта́є тощо, ста́вши оберта́ти, зда́тний /ра́ди́й/ оберну́ти, прикм. оберта́льний, поверта́льний, зверта́льний, наверта́льний, переверта́льний, скеру́вальний, спрямува́льний, перетво́рювальний, ужива́льний, тех. від вращающий; обраща́ющий в бе́гство зда́тний погна́ти; обраща́ющий взор на з по́глядом, зве́рненим на; обраща́ющий внима́ние на стил. перероб. зверта́ючи ува́гу на; обраща́ющий в прах /обраща́ющий в пе́пел/ зда́тний сте́рти на по́рох; обраща́ющий в свою́ ве́ру ра́ди́й наверну́ти на свою́ ві́ру; обраща́ющий в шу́тку зви́клий перево́дити на жарт; обраща́ющий на путь и́стины = направляющий на путь и́стины; обраща́ющий на себя́ внима́ние стил. перероб. взя́вши всі о́чі на се́бе; обраща́ющий ору́жие про́тив поверта́ючи збро́ю про́ти; обраща́ющий стопы́ = направляющийся; обраща́емый обе́ртаний, пове́ртаний, зве́ртаний, наве́ртаний, переве́ртаний, скеро́ваний, спрямо́ваний, перетво́рюваний, ужи́ваний, прикм. оборо́тний; ОБРАТИ́ТЬ, обрати́ть внима́ние на кого наки́нути о́ком кого, гля́нути в чий бік; не обратить внима́ния ще пропусти́ти повз ува́гу; обрати́мый оборо́тни́й, ле́гко обе́ртаний /перетво́рюваний/. |
ОСКУДЕВА́ТЬ ще схо́дити на пси, нікчемні́ти, мізерні́ти, рука́ даю́щего да не оскуде́ет див. ДАВАТЬ; оскуда́ющий що /мн. хто/ убо́жіє тощо, ста́вши убо́жіти, напівзубо́жілий, щора́з убо́гший /бідні́ший тощо/, (запас) зме́ншуваний; |
ПЕРЕВЕСТИ́СЬ (нінащо) зійти́ на пси, зве́сти́ся з лемеша́ на шва́йку. |
ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць]; приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів; приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку; приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати; приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом; приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися; приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва; приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним; приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́; приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце; приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися; приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися; приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва; приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися; приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том; приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти; приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом; приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати; приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися; приходи́ть к убежде́нию переко́нувати; приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти; приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку; приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять; приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч; приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́; приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми; приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі]; приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний; приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость; приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися; приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі; приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́; приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний; приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний; приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся; приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним; приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем; приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із; приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний; приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний; приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний; приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся; приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий; приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися; приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом; приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути; приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду; приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний; приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок; приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́; приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди; приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний; приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті; приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець; приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА; приходивший вчера́ вчора́шній гість; |
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/; теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі]; теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х; теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси; теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́; теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися); теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу]; теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що; теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу; теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка; теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім; теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план; теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку; теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти; теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу; теря́ть охо́ту знеохо́чуватися; теря́ть равнове́сие ще точи́тися; теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд; теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́; теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі; теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́; теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці; теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль; не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́; теря́ет созна́ние кто мло́сно кому; ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду; потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті; потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого; потеря́ть из ви́ду погуби́ти; потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що; потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́; потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́; потеря́ть нить погуби́ти кінці́; потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись; потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого; потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х; потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися; потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном; потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка; потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху; потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти; потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто; потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом; потеря́вший ОКРЕМА УВАГА; потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений; потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий; потеря́вший интере́с збайдужі́лий; потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА; потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений; ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти; теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах; теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві; теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й; теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний; теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти]; ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т; теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/; теря́ющий ве́ру зневі́рюваний; теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім; теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі; теря́ющий дове́рие зневі́рюваний; теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший); теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час; теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко; теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й; теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим; теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю; теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що; теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять; теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми; теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу; теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/; теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/; теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений; теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний; теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти; теря́ющий ум = теря́ющий го́лову; теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний; теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений; теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів; теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/; теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю; теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й; ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений; затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту; РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти; растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Обеднеть – збідніти, збіднішати; зубожіти; занепасти. Совершенно обеднеть – звестися, перевестися нінащо; зійти на злидні, на пси. Несколько обеднеть – прибідніти; підупасти. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Бедность
• Бедность не порок [а несчастье] – бідність (убозтво) не порок [а нещастя]. Пр. Бідність — то не ганьба. Пр. Бідність не тратить честі. Пр. Старці не родяться, а робляться. Пр. • Бедность одолела кого – злидні посіли (обсіли, осіли, заїли) кого; (образн.) злидні розгніздились у кого. [Удову сердешну так злидні осіли, що живий жаль. Сл. Гр.] • Бедность учит, а счастье портит – щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Пр. З бідою не знаться, щастя не знайти. Пр. • Впадать (впасть) в бедность – збідніти; зубожіти (зубожитися); дійти до вбозтва; зійти (перевестися, звестися) на злидні; перевестися (звестися) ні на що (ні на се ні на те); зійти на біду (нанівець); (застар.) звестися з хазяйства; (образн.) звестися до нитки; (зрідка) зійти на пси. [Зубожився так, що нічого не має. Сл. Гр. Перевівся ні на се ні на те. Пр. До нитки звівся мій козак… Шевченко.] • Доведённый до бедности – зубожений. [Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевченко.] • Доводить, довести до бедности кого – доводити, довести до убозтва (до бідування) кого; убожити, зубожити кого; біднити, збідняти, збіднити кого; (застар.) зводити, звести з хазяйства кого. [Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. Барвінок.] • Жить в бедности – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити при (в) злиднях (при убозтві); (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити. [Дуже гірко йому жилося. Казка.] |
Нет
• А почему [бы] и нет? – а чом би й ні?; а чом(у) не так? • А то нет? (разг.) – а хіба ні?; а хіба не так? • Возражений нет – заперечень нема(є). • Где только его нет – де тільки його нема; Де (й) не посій, то вродиться. Пр. • Да нет! – та ні!; ба ні!; та де! • Дела нет кому до чего. Байдуже кому про що; діла нема(є) кому до чого. • И в помине нет кого, чего – і (с)помину (згадки) про (з а) кого, про (за) що нема(є); і в заводі кого, чого нема(є); ані знати кого, чого; і зазором не видати кого, чого. • На нет и суда нет – як нема, то й дарма. Пр. На нема і суду нема. Пр. Як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться. Пр. • Нет дыма без огня – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить. Пр. Де вода, там і верба. Пр. Де верба, там і вода. Пр. • Нет и нет, нет да нет (разг.) – нема та й нема; (іноді) не йде та й не йде. • Нет как нет – як нема, так нема; нема та й нема; як від(од)різано. [То було щодня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. Сл. Гр.] • Нет-нет да и… (разг.) – нема-нема та й…; (а) часом (коли-не-коли) трапляється (буває), що й…; час від часу (від часу до часу). • Нет ничего выше, лучше…, как… – нема в світі, як…; нема [в світі] над що; нема(є) нічого вищого, кращого…, як… • Нет - так нет – як (якщо) нема, то й нема. • Нет (того), чтобы (разг.) – нема (того), щоб. • Нет худа без добра – лихо не без добра. Пр. Нема лиха без добра (без щастя). Пр. Немає злого, щоб на добре не вийшло. Пр. • Ни да ни нет – (а)ні так, (а)ні ні; не так і не ні; ні сяк, ні так. • Пироги с нетом (шутл.) – пироги з таком; нізчимні пироги. • Сводить, свести на нет (разг.) – нема що (нема чого) (й) казати; нічого й казати; що й казати; годі (шкода, не варт) і казати; шкода й мови; і мови про те нема. • Совершенно нет чего – [Анічогісінько нема(є) чого; [геть] зовсім нема(є) чого; нема й крихти чого; і заводу (і на позір) нема чого. • Сходить, сойти, сводиться, свестись на нет – сходити, зійти нанівець (нінащо, на ніщо); зводитися, звестися (переводитися, перевестися) нінащо (на ніщо); іти, піти внівець; (розм. зниж.) зійти на пси; (іноді, наприклад, про голос) сходити, зійти на нуль; помалу (поволі) змовкати, змовкнути (згасати, згаснути). • Так нет же – так (іноді дак) ні(ж); так же ні; та ні ж, та ж ні. • Уже нет чего – вже нема(є) чого; (образн.) вітер має що. • Чего [только] нет – чого-чого нема; чого [тільки] нема. |
Обеднеть
• Несколько обеднел кто-либо – прибіднів (побіднішав) хто; підупав хто. [Як я се добро мав, То я тоді кумував. А як тепер підупав, То я вже не кум став. Сл. Гр.] • Обеднел кто-либо скотом, лошадьми и т. д – звівся (вивівся) хто з худоби, з коней… [Звелась вона з свиней. Барвінок.] • Пока богатый обеднеет, бедный околеет – поки багатий стухне, то бідний опухне. Пр. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Пр. Поки ситий схудне — худого чорти візьмуть. Пр. (іноді) Доки сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. • Совершенно обеднел кто-либо – геть(-чисто) (зовсім) збіднів (зубожів) хто; украй збіднів (зубожів) хто; звівся (перевівся, іноді жарт. з’їхав) на ніщо (на злидні) хто; зійшов на злидні (на біду, фам. на пси) хто. |
Приходить
• Как пришло, так и ушло (прошло) – як набув, так і забув; як нажив, так і прожив. • Мне пришла охота делать, сделать что – узяла мене охота (припала мені охота) робити, зробити що. • Он приходил в нетерпение – його брала нетерплячка; йому нетерпеливилося. • Они пришли к заключению, что… – вони дійшли (прийшли) до висновку, що…; вони стали на тому, що… • Прийти в восторг, в восхищение от чего – захопитися (запалитися), зачаруватися чим. • Прийти в гнев, в ярость – розгніватися (розгнівитися), розлютуватися. • Прийти в (крайнее) изумление – (великим дивом) здивувати(ся); (іноді) здивовижитися. • Прийти в себя – прийти до пам’яті; опам’ятатися (спам’ятатися); отямитися (стямитися); (іноді) схаменутися; (після зомління) опритомніти. • Прийти в себя от удивления – отямитися з подиву (від здивування); (іноді) вийти з дива. • Прийти в чувство (в сознание) – опритомніти, прийти (вернутися) до пам’яті; опам’ятатися; (іноді) очутіти (очутитися, прочунятися). • Прийти (явиться…) к шапочному разбору – Див. шапочный. • Приходить, прийти в голову, прийти на (в) мысль – спадати, спасти (спливати, спливти, збігати, збігти, набігати, набігти, навертатися, навернутися) на думку; упадати, упасти в голову; западати, запасти в голову (до голови). • Приходить, прийти в движение – починати, почати рухатися; (тільки докон.) зарухатися, заворушитися. • Приходить, прийти в забвение – іти, піти в непам’ять; забуватися, забутися. • Приходить, прийти в замешательство – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти; мішатися, з(а)мішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих. [Катря і та мішалася перед удовиним поглядом. Вовчок.] • Приходить, прийти в негодность – робитися, зробитися непридатним (негодящим); ставати, стати непридатним (негодящим); непридатним, знепридатніти. • Приходить, прийти в негодование – обурюватися, обуритися. • Приходить, прийти в отчаяние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у розпач (у розпуку). • Приходить, прийти в раздражение – дратуватися, роздратуватися, роздратовуватися; (зниж.) роздрочуватися, роздрочитися. • Приходить, прийти в смущение – бентежитися, збентежитися; ніяковіти, зніяковіти. • Приходить, прийти в совершенный упадок – зводитися, звестися (зійти) ні на що (нанівець); (зниж.) зійти на пси. • Приходить, прийти в ужас – жахатися, (у)жахнутися. • Приходить, прийти в умиление – розчулюватися, розчулитися. • Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти). • Приходить, прийти к выводу – доходити, дійти [до] висновку; приходити, прийти до висновку. • Приходить, прийти к единодушному соглашению, решению – доходити, дійти [до] одностайної згоди; брати, узяти думку і волю єдину. • Приходить, прийти к мысли – доходити, дійти (приходити, прийти) до думки (до гадки); (іноді тільки докон.) намислитися (що зробити). • Приходить, прийти к соглашению – доходити, дійти [до] згоди (до порозуміння); порозумітися; (давн.) учиняти, учинити згоду. • Приходить, прийти на память – приходити, прийти (спадати, спасти, спливати, спливти) на пам’ять; навертатися, навернутися на пам’ять (на згадку). • Приходить, прийти на помощь, оказывать, оказать помощь кому – ставати, стати до помочі (до підмоги, у помочі, у допомозі) кому; давати, дати (подавати, подати) допомогу (підмогу, запомогу) кому; допомагати, допомогти кому; запомагати, запомогти (підмагати, підмогти) кого (чим). • Приходить, прийти на язык кому – спадати, спасти на язик кому. • Пришёл конец кому – Див. конец. |
Упадок
• Приходить, прийти в совершенный упадок – геть цілком занепадати, занепасти; зводитися, звестися ні на що (на ніщо, нанівець); (іноді ще фіг. розм.) на пси сходити, зійти. • Приходить, прийти в упадок – занепадати, занепасти; (частково) підупадати, підупасти. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Зіхо́дити, -джу, -диш, зійти́, -ду́ –
1) снисходить, снизойти; 2) сходить, сойти. • Дрі́бен до́щик зі́йде – пойдет частый дождь. 3) уходить, уйти. 3 оче́й зійти́ – долой уйти с глаз. 4) расходоваться, выйти. • Зійшо́в уве́сь харч – израсходовалась вся пища, продукты. 5) куди́ – выходить, выйти, попадать, попасть. • Зійти́ на доро́гу – выйти, попасть на дорогу. 6) всходить, взойти. • Зі́йде пшени́ця – взойдет пшеница. 7) (о воде) спадать, спасть. • Зійшо́в на дитя́чий ро́зум – впал в детство. • Зійти́ на ні́ве́ць, на леда́що, на пси – ни во что обратиться, обеднеть. • Зійти́ кро́в’ю – истечь кровью. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
За что не возмется, - все из рук валится. — 1. Все йде в так, пішло на пси. 2. Ні кує, ні меле. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти́, -йду́, -деш, гл. *9)—на ні́вець, на пси. Ни во что обратиться, обеднеть, разориться. Сл. Нік. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)