Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «негоже»
Шукати «негоже» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Него́же, безл. – не годи́ться, него́же, не ли́чить, не слі́д, не чля.
Неблагови́дно, нрч. – него́же, нега́рно, непристо́йно, малопристо́йно.
Неблагопристо́йно, нрч. – недобропристо́йно, не(добро)звича́йно, (предосудительно) него́же.
Него́дный –
1) (непригодный) –
а) (о вещах, неодуш. предметах) неприда́тний, негодя́щий, леда́чий, (реже) незда́тний, неспосі́бний. [Цього́ чо́бота я ви́кину, бо він негодя́щий (Звин.). Залежа́лий та негодя́щий крам (Рада). Таку́ негодя́щу ха́ту, що вже й гі́ршої не бува́є, мо́же шви́дше даду́ть (Грінч.). Сукно́ леда́че, розла́зиться (Звин.). Мені́ ці халя́ви незда́тні, бо малі́ (Кам’янеч.). Гвіздо́к уже неспосі́бний, – без голо́вки (Чигиринщ.)].
• -ная вещь – неприда́тна (негодя́ща) річ; см. ещё Не́годь 1.
• -ная трава – бур’я́н (-ну́);
б) (о животных) неприда́тний, негодя́щий, несудни́й, (зап.) незда́лий, (вредный) шкідли́вий. [Несу́ (пса) в ліс заби́ти, бо вже коло ха́ти незда́лий (Яворськ.)];
в) (о людях) неприда́тний, незда́тний, негодя́щий, непутя́щий, неспосі́бний, (зап.) незда́лий; (никудышный) нікче́мний. [В вас оди́н не́крут негодя́щий (Свидн.). З вимо́ги сільра́ди зві́льнено непутя́щого агроно́ма (В. Підмог.). У рай його́ не прийняли́, бо неспосі́бний, і пішо́в він у пе́кло (Гр. Григор.)].
• -ный поэт – нікче́мний (незда́тний) пое́т;
г) (об отвлеч. понятиях) неприда́тний, (ничтожный) нікче́мний.
• Покушение с -ными средствами – за́мах з нікче́мними за́собами.
• -ный к чему, для чего, на что – неприда́тний, незда́тний, (зап.) незда́лий до чо́го и роби́ти що.
• -ный к военной службе – непридатний до військової служби (до війська), негодящий до призову.
• -ный для питья – неприда́тний до (для) пиття́, непитни́й.
• -ный к употреблению – неприда́тний до вжива́ння, неужи́тний, неспосі́бний. [Ця ді́жка вже неспосі́бна: дві кле́пки геть погнили́ (Звин.)].
• Язык, -ный для выражения отвлечённых мыслей – мо́ва, неприда́тна (незда́тна) висло́влювати абстра́ктні думки́.
• Ни на что (никуда, ни к чему) -ный – ні до чо́го неприда́тний (незда́тний, незда́лий), (эллиптич.) ні до чо́го, (диал.) ніку́ди не судни́й, (ничего не стоящий) нічо́го не ва́ртий, (ничтожный) нікче́мний, (о человеке ещё, сщ.) нікче́ма (общ. р.), нікче́мник, -ниця. [Чолові́к незда́лий до нічо́го (Стефаник). Цей кінь ніку́ди не судни́й (Сл. Гр.). Так і зріс він ні до чо́го (Свидн.). Наві́що сей нікче́мний жарт? (Самійл.). Нікче́мні ві́рші (Грінч.)];
2) (дурной, скверный) негі́дний, пога́ний, (сильнее препога́ний), паску́дний, леда́чий, него́жий; (о людях ещё, сщ.) пога́нець (-нця, м. р.), пога́нка (ж. р.), леда́що (общ. р.); срв. Него́дник, -ница. [Бода́й лиш не ма́ти негі́дну дити́ну (Гол. III). Пізна́в препога́ний, пізна́в ті́ї ка́рі о́чі (Шевч.). Ах ти зра́дник паску́дний! (В. Підмог.). Сам призна́всь, леда́чий, в зра́ді (Грінч.). Я створі́ння зле, него́же (Самійл.)].
• Самый -ный человек – найпаску́дні́ша люди́на, найгі́рший непо́тріб.
Него́жий –
1) него́жий, негодя́щий, неприда́тний; см. Него́дный 1. [На тобі́, небо́же, що мені́ (нам) него́же (Приказка). Ой, него́жа в кутку́ вода́ (Чуб. V)];
2) (плохой) погани́й, ке́пський, недо́брий; (непристойный) него́жий.
Неизя́щно, нрч. – него́же, нече́пурно, незгра́бно, нехудо́жньо, неелега́нтно.
Некраси́во, нрч. – нега́рно, пога́но, (зап. и поэт.) некра́сно; него́же, нечепу́рно; срв. Некраси́вый.
Непригоже, нрч. – (некрасиво, в прямом и перен. знач.) него́же, негара́зд, неприго́же, (не подобает) не годи́ться, непристо́йно, незвича́йно, неподо́ба; срв. Неприли́чно. [Него́же так чини́ти (Звин.). Ой негара́зд запоро́жці, негара́зд зроби́ли (Пісня). Не годи́ться си́нові ла́яти ба́тька (Звин.)].
Неприли́чно, нрч. –
1) непристо́йно, незвича́йно, него́же, неподо́бно;
2) (сказ. безл. предл.) непристо́йно, не годи́ться, него́же, неподо́бно, неподо́ба, не ли́чить, не випада́є, (диал.) яково́сь, нечля́. [Із ста́ршими людьми́ так бала́кати не годи́ться (Звин.). В неді́леньку прийти́ та до те́бе него́же (Грінч. III). Неподо́ба ді́вці до козака́ та вихо́дити (Пісня). Мені́ не випада́є так каза́ти (Волинь). І не хоті́лось-би йти в го́сті, та яково́сь, бач (Кобеляч.). За їх нечля́ на́віть говори́ти з поря́дними людьми́ (Н.-Лев.)].
Нера́же, нрч. –
1) недо́бре, не до ладу́, негара́зд; гру́бо.
• -же обтесал – недо́бре (гру́бо) обтеса́в;
2) нега́рно, него́же, нехо́роше́, нече́пурно.
• -же вырядилась – нега́рно (нехо́роше́) убра́лася (прибра́лася).
Нехорошо́ –
1) нрч. – недо́бре, нега́рно, негара́зд, него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле, зле́цько, (не по-хорошему) не по-добро́му, по-недо́брому, не по-га́рному, по-нега́рному. [Недо́бре стилізо́вана фра́за (Грінч.). А негара́зд, недо́бре! – зібра́лася грома́да, дожида́, а він там десь ще для́ється (Грінч.). Зле́цько їй живе́ться у сваті́в (Липовеч.). О́чі ди́вляться по-нега́рному (Крим.)].
• -шо́ жить с кем – не в зла́годі (в незла́годі) жи́ти, не ладна́ти з ким.
• Оканчиваться, окончиться -шо́ – кінча́тися (кінчи́тися), (с)кінчи́тися недо́бре (пога́но, зле, негара́зд), (для кого, чего) вихо́дити, ви́йти на зле.
• Поступать, поступить -шо́ – роби́ти (чини́ти), зроби́ти (вчини́ти) недо́бре (негара́зд, нега́рно, пога́но, зле), (с кем) пово́дитися, пове́сти́ся недо́бре и т. д. з ким. [Ой негара́зд запоро́жці, негара́зд вчини́ли: степ широ́кий, край весе́лий та й занапасти́ли (Пісня)].
• Чувствовать себя -шо́ – почува́ти себе́ (зап. почува́тися) недо́бре (пога́но, зле, негара́зд, ке́псько). [Вона́ почува́є себе́ тро́хи зле сього́дні (Олесь)].
• Почувствовать себя -шо́ – почу́ти себе́ (зап. почу́тися) недо́бре (негара́зд).
• Он почувствовал себя -шо́ – йому́ ста́ло недо́бре (пога́но, негара́зд, зле).
• Здесь -шо́ пахнет – тут тхне (чу́ти) чимсь пога́ним (недо́брим), (реже) тут пога́но па́хне, (грубо) тут чимсь (щось) смерди́ть;
2) (сказ. безл. предл.) недо́бре, нега́рно, (скверно) него́же, (плохо) пога́но, ке́псько, зле; (не следует) не годи́ться, не ли́чить. [Недо́бре, як на со́нних діте́й мі́сяць си́пле промі́нням (М. Вовч.). Нега́рно (не годи́ться) таке́ роби́ти (Київщ.). Чи було́ нам так него́же, як тепе́р ми дожили́сь? (Самійл.). Зле без дружи́ни жи́ти (Чуб. V)].
• -шо́ кому, сделалось (стало) кому – недо́бре (пога́но, негара́зд, зле) кому́, ста́ло кому́, зава́дило кому́. [З тва́ри зна́ти було́, щоЯвдо́сі спра́вді негара́зд (Кониськ.). Пої́хав я на я́рмарок, та як мені́ зава́дило, так я у то́й-же день і верну́всь (Квітка)].
• -шо́ на душе – недо́бре (зле) на душі́. [Мене́ му́чила со́вість, на душі́ було́ зле (Крим.)].
• -шо́ с вашей стороны – негара́зд ви чи́ните (вчини́ли); як на вас, нега́рно, що ви…, (книжно) недо́бре (нега́рно, негара́зд) з ва́шого бо́ку.
Предосуди́тельно – него́же, нега́рно, нехва́льно, дога́ни ва́рто.
Предосуди́тельный – него́жий, дога́ни (доко́ру) ва́ртий, дога́нний, огу́дний, нехва́льний, (зап.) посу́джуваний, (дурной) пога́ний, зле́цький.
• -ная слабость к чему – дога́ни ва́ртий на́хил до чо́го.
• -ное поведение – него́же, нега́рне, дога́ни (доко́ру) ва́рте пово́дження.
• Я не сделаю ничего -ного – я не вчиню́ (не зроблю́) нічо́го него́жого (дога́ни ва́ртого, огу́дного).
• Такой поступок -лен для его репутации – таки́й вчи́нок ганьбу́є його́ репута́цію, таки́й вчи́нок огу́дний для його́ репута́ції.
• Считать для себя -ным что – ма́ти за него́же собі́ що, ма́ти за со́ром собі́ що (Куліш), ма́ти за дога́ну (огу́ду) собі́ що (що зроби́ти).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ветер – вітер, (мн.) вітри, (ув.) вітрюган, (поэт.) вітрило, вітровій:
• благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер;
• бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер, говорити на вітер, говорити пусто-дурно (пусто та дурно)! (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи);
• ветер восточный – східний (сходовий) вітер, східняк (сходовець), (образн.) вітер з-під сонця;
• ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер;
• ветер западный – західний вітер, заходень (західник);
• ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається);
• ветер от берега на море – відбережний (горовий) ветер;
• ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свише) (Пр); дюдя свистить у кишені (Пр.); тільки душа, а в кишені ні гроша (Пр.); у кишені [аж] гуде (Пр.); спасибі Богу – всього є: хліба ма, а грошей нема (Пр.); у його грошей, як у жаби пір’я (Пр.);
• ветер северный – північний вітер, (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер, верховик (горішняк);
• ветер сильный – [вітер] буйний, вітер навальний (дужий, лок. шпуй-ний), борвій (буревій, буровій, бурей), (эмоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище), (образн.) вітер аж реве (аж гуде);
• ветер южный – південний вітер, (на Дніпрі та ін.) низовий вітер, низовик (низовець, нижняк, полуденник, лок. низовка);
• веяние, порывы ветра – вітровіння;
• во время ветра – під вітер, у вітер, під час вітру;
• выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову), розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші, сіяти (пускати) гроші на вітер;
• говорить на ветер – говорити на вітер;
• держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром, ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), чути (дивитися), звідки (відки) вітер віє;
• идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме);
• ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі лови вітра в полі;
• мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі), мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром, курить, (образн.) [як] вітер йому у ногах;
• палящий ветер – палючий вітер, (лок.) шмалій;
• по ветру – за вітром;
• подбитый ветром (разг.разгшутл.) – (про людину і про одяг) вітром підбитий (підшитий);
• поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив (рушився) вітер;
• пойти на ветер – піти з вітром;
• посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю (Пр.); хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю (Пр.); сієш вітер, вітром жати будеш (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр.);
• сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг;
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.);
• стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром);
• сухой ветер – суховій;
• тёплый ветер – теплий вітер, тепляк;
• у него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище], у голові йому (у нього) горобці цвірінькають, у голові в нього як у пустій клуні (стодолі);
• унесённый ветром, уносимый ветром – звіяний (знесений, віднесений) вітром, звіюваний (відношуваний) вітром.
[Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т.Шевченко). А парубки тії — сказано, вітер у голові, молодії — видрали десь музики і повели молодих по селу, гукаючи, співаючи (М.Вовчок). Галя почула — звідки вітер віє, куди хилить… (П.Мирний). В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І.Нечуй-Левицький). Вітром підшита свитина, літня китайчата хустка не дуже десь гріли (М.Коцюбинський). Вхопила вона ту мітлу і вітром за ним (С.Васильченко). І бачить Каїн далі: в млі рожевій Щось зароїлось легке, прозірчасте, Мов комашня. Придивлюєсь — се люди! Се тисячі людей і міліони, Мов пил, вітрами звіяний, кружаться, І тягнуть, тягнуть походом безмірним (І.Франко). Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Л.Українка). Ночами виміряв: омиті Дощем тополі. Вітровій Шугне по стежці хитро витій І змовкне боязко в траві. Минаю ниви неозорі: В душі не зиму і не дві Виношував я ці простори — Єдине, чим думки живі (Г.Кочур). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла —  й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Зате я певен в іншому: їх мусили супроводити пташині крики, щоразу відношувані, як і капелюхи чи зірвані жіночі хустки й шалики, все туди ж — у трансильванському напрямі (Ю.Андрухович). Кого улещено дарами, кого утоплено в крові. І тільки храми, древні храми стоять по груди в кропиві. І тільки вітер, вітер, вітер… І тільки сонце, сонце, сон… над нерозгаданістю літер на скелі дикій, як бізон (Л.Костенко). — Чув я, жінко, од старих людей, що хто не скористався щастям, як воно само в руки пливло, той нехай на себе наріка, як воно стороною пішло. Негоже нам і тепер перед ним зачинятись, коли само в двері добувається; дме ходовий вітер — напинаймо ж вітрила! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надворі шугав страшенний вітрюган, ледь не збиваючи мене з ніг (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). На який вітер кидати слова? (С.Є.Лєц). 1. Пам’ятка студентові: “Дівчата-першокурсниці — гроші, викинуті на вітер”. 2. Поведінка куди-вітер-віє. 3. Ну і що, що вітер у голові, зате думки завжди свіжі]. Обговорення статті
Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений:
• в виду сказанного – зважаючи на сказане;
• из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить);
• между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ;
• не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле;
• некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний;
• не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане;
• прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце;
• сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче);
• сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив).
[У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Непригоже – него́же, не годи́ться.
Предосудительный – него́жий, дога́нний, незвича́йний, -а, -е; -но – него́же, дога́нно, незвича́йно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Авось
• Авось, авось-либо – може; може чи не; може-таки; (а)чей ((а)чень). [Здавалося, що й погасла вже, але ж насправді ще жевріла, як жарина в попелі, надія мужича, що може ж таки. Головко. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю. Ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п. Та що ж, думаю собі, чей же й на мене якийсь дрібний карась набіжить… Українка. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє. Ачень утечу я від лютого болю, що серце моє розриває. Франко.]
• Авось да небось; авось, небось да как-нибудь – нехай та мабуть; мабуть та нехай; либонь та може; якось [то] воно буде, якось та вийде. [Нехай та мабуть до добра не доведуть. Пр. Мабуть та нехай — недобрії люди. Пр. На либонь та може покладатися негоже. Пр.]
• На авось – на щастя; навмання; на відчай; на пропаде; на щасливого долю; на дастьбі(г); на гала(й) на бала(й). [Роби та розум у голові держи, а на щастя й абихто зможе. Пр. Пустив на одчай. Сл. Ум. Пішов на галай на балай. Пр.]
• Надеяться на авось – сподіватися (покладати надію) на щастя (на дастьбіг); сподіватися, що все буде гаразд, покладатися на те, що якось воно буде.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

него́же, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дурі́ти, -рі́ю, -єш, гл.
1) Глупѣть, дѣлаться дуракомъ. Як волосся сивіє, то чоловік дуріє. Ном. № 8692. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. МВ. І. 108.
2) Дѣлать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. МВ. I. 88. Чого ти дурієш? де твій розум? Шевч. 298.
Него́же, нар. Не слѣдуетъ, неприлично, нехорошо. В неділеньку прийти та до тебе негоже. Грин. ІІІ. 164. Та й плакати мені негоже. МВ. І. 29.
Него́жий, -а, -е. Негодный, нехорошій. Ой негожа в кутку вода. Чуб. V. 58. На тобі, небоже, що мені негоже. Ном. № 4779.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вы́дѣлать, выдѣ́лывать, ся = ви́робити, виробля́ти, ся, (що погане, негоже) — витворя́ти, ко́їти, виробля́ти. (С. З. Аф. Л.). — Таке витворяє, що крий Боже! — Выдѣ́лывать ко́жи = чини́ти, вичиня́ти, пра́вити. — Выдѣ́лывать шту́ки = витворя́ти. — Тим вони таке і витворяють, бо страху не мають. С. З.
Го́дный = годя́щий, го́жий, зда́тний, прида́тний. С. Л. — На тобі, небоже, що мінї негоже. н. пр.
Него́дный, но = 1. негодя́щий (С. Л.), него́жий (С. З.), негі́дний (С. З.), непригі́дний, незда́тний (С. Л.), непутя́щий (С. Л.), непотрі́бний (С. Л.), нїкче́мний (С. З.), но. — На тобі, небоже, що мінї негоже. н. пр. — На старість підтоптавсь, нема вже тої сили, що при здоровъю мав, і ноги трусять ся і очі помутнїли, зовсїм нїкчемним став. Б. Г. — Него́дное = не́гідь (С. Л.), непо́тріб, нікче́мниця, поки́дька, по́кидь (С. З.). – І покидали вони яко негідь свої багатства. К. Св. П. — Шкода грошей на таку покидь тратити. С. З. — Ще воно не покидька. С. З. — Дѣ́латься него́днымъ = нїкчемнїти. — Него́днымъ сдѣл́аться = зледащі́ти, знїкче́мнїти. — Не та, вже я стала: зледащіла, нездужаю. К. Ш. — Ся думка сьвята од землї підіймає чоловіка і знїкчемнїти не дає йому. Ос. 2. пога́ний, но, леда́чий (С. З.), паску́дний, но. — Таку ледачу памъять маю, що й не згадаю. Б. Г.
Неприго́же = незвича́йно, него́же, не годи́ть ся.
Ху́до = пога́но (С. Л.), недо́бре, него́же, ке́псько, нега́рно, ху́до (С. Жел.), зле́. — Погано баба танцює, та ще й довго. н. пр.

Запропонуйте свій переклад