Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Шукати «нелюби*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Нелюби́мый – нелю́бий, неми́лий. [Похова́ю си́на та під це́рквою, нелю́бу неві́стку під дзвіни́цею (Пісня). Я кона́в у ярмі́ неми́лої робо́ти (Чернявськ.)].
• -мый (муж, жених) – не́люб (-ба), нелю́бий, неми́лий (-ого). [Хо́че мене́ ма́ти за не́люба да́ти (Пісня). Віддава́ла себе́ не́любу (Квітка). Життя́ за не́любом (Крим.). Зав’я́зує дочці́ з нелю́бим світ (Самійл.)].
Неблагоприя́тный –
1) (не благоприятствующий) несприя́тливий, несприя́тний кому́ и для ко́го, чому́ и на що, недо́брий, нега́рний, пога́ний на що, (неудобный, неподходящий) недогі́дний; (о погоде ещё) непого́жий, непогі́дний, непого́дливий. [Не ди́влячись на ни́зку несприя́тливих умо́в, дитя́чих садкі́в уже́ функціонува́ло бага́то (Азб. Комун.). На́ші націона́льні скарби́, не зважа́ючи на несприятну́ до́лю істори́чну, захова́лися в Ки́їві (Рада). Під ти́ском недогі́дних обста́вин життя́ (Доман.)].
• -ная обстановка – несприя́тливі умо́ви (обста́вини), несприя́тлива обстано́ва, несприя́тливе ото́чення.
• -ная погода – непогі́дна (непого́жа) годи́на, (для растительности) недо́бра (нега́рна, пога́на) пого́да (годи́на) на що (напр. на я́блука).
• -ное лето – непогі́дне (непого́же) лі́то, (для растительности) недо́бре (пога́не) полі́ття, недо́брий (пога́ний) полі́ток (-тку) на що;
2) (о ветре) непого́жий, (противный) (су)проти́вний;
3) (о поре, времени) недо́брий, недогі́дний, несприя́тливий, (неподходящий) неслу́шний.
• -ное время – недо́брий (лихи́й) час, недо́бра (лиха́, тяжка́) годи́на, лихолі́ття (-ття), знегі́ддя, безгі́ддя (-ддя), знего́да; (неподходящее) неслу́шний час.
• В -ное время – не в до́брий час, не в до́бру годи́ну, в недо́брий час, в недо́бру годи́ну, недо́брої годи́ни, під злу годи́ну; (в неподходящее) в неслу́шний час, неслу́шного ча́су, в неслу́шну годи́ну, неслу́шної годи́ни;
4) (неприязненный) непри́язний, неприхи́льний, неласка́вий до ко́го;
5) (неодобрительный) неприхи́льний до ко́го, непохва́льний.
• -ный ответ – неприхи́льна ві́дповідь, (письменный) неприхи́льний ві́дпис.
• -ный отзыв о ком, о чём – неприхи́льна ду́мка, неприхи́льний ві́дзов про ко́го, про що;
6) (неудачный, неприятный) недо́брий, нелю́бий, пога́ний, лихи́й, нещасли́вий.
• -ное впечатление – недо́бре (нелю́бе, пога́не, несприя́тливе) вра́же[і́]ння.
• -ное известие – недо́бра (лиха́) (з)ві́стка (новина́).
• -ный исход дела – нещасли́вий кіне́ць спра́ви.
Невку́сный –
1) несмачни́й, несмакови́тий, недо́брий (на смак), (нелакомый) нела́сий. [Несмачни́й (недо́брий) борщ (Брацл.)];
2) (перен.: неприятный) нелю́бий, при́крий.
• Ему это было -но – йому́ це було́ не до смаку́ (не до вподо́би, не до ду́мки, не до ми́сли).
Неле́стный –
1) см. Нельсти́вый;
2) (неприятный) нелю́бий, невті́шний; (незаманчивый) неприна́дний; (непочётный) непоче́сний; (неодобрительный) не(по)хва́льний, непідхва́льний, недо́брий, неприхи́льний.
• -ный отзыв, -ное мнение – не(по)хва́льний (непідхва́льний, недо́брий) ві́дзов, неприхи́льна (непідхва́льна, недо́бра) ду́мка.
Не́люб, прлг. – нелю́бий, неми́лий.
• -люб он мне – не лю́бий (не ми́лий) він мені́, він мені́ не до вподо́би, він мені́ осору́жний.
• -ба́ кума, немилы и гостинцы – нелю́ба кума́, неми́лі й гости́нці.
Нелюбе́зный и -зен –
1) неласка́вий, непри́язний неприхи́льний, неприві́тний, нелю́б’язний; (невежливый) невві́чливий, нече́мний, неґре́чний;
2) нелю́бий, неми́лий. [Дружи́на неми́ла (Луб.)].
Нелюбо́й –
1) нелю́бий, неми́лий.
• Не свой глаз, -бо́й товар – не сам брав, не до вподо́би крам;
2) не аби́-яки́й, не пе́рший-лі́пший.
I. Неми́лый, прлг. – нелю́бий, неми́лий, (нелюбезный) нелю́б’язний, неґре́чний, (неблагосклонный) неласка́вий, неприхи́льний; срв. I. Ми́лый. [Світ мені́ став неми́лий (Сл. Гр.). Гуля́є Васи́ль з товари́ством свої́м, черка́ють нелю́бії тво́ри (Самійл.)].
II. Неми́лый, сщ. – неми́лий, нелю́бий (-ого), не́люб (-ба). [Лу́чче-ж уме́рти, ніж з неми́лим жи́ти (Метл.). Її́ за не́люба приси́лувано піти́ (Грінч.)].
• Неми́лая, сщ. – неми́ла (-лої), нелю́ба (-бої и -би). [Він не мо́же жи́ти з нелю́бою (Коцюб.)].
Непривлека́тельный – неприна́дний, неприва́бний, неприна́дливий, неприва́бливий, нелю́бий, (таки́й,) що не притяга́є (до се́бе), (не манящий взора) не на о́чі, (невзрачный) непока́зни́й. [Для о́ка неприна́дний (Куліш). Розумо́ва пра́ця була́ мені́ зо́всім нелю́ба (Крим.). Прине́сли свіже́нького хлі́ба, але́ й він мені́ не на о́чі (Звин.). Така́ робо́та мене́ не притяга́ла (Крим.)].
Неприя́зненный – непри́язний, неласка́вий, неприхи́льний, нелю́бий, (враждебный) воро́жий. [Де вона́ й уроди́лася така́ непри́язна? (М. Вовч.). – «Ач, гладу́ха – трясе́ са́лом!» – прово́дила вона́ ковали́ху непри́язною ду́мкою (Коцюб.)].
• Питать -ные чувства к кому – ма́ти непри́язні (неприхи́льні, неласка́ві) почуття́, ма́ти неприхи́льність до ко́го і про́ти ко́го, (образно) важки́м ду́хом ди́хати, пе́клом ди́хати на ко́го, лихо́ї во́лі бу́ти на ко́го.
Неприя́тный – неприє́мний, нелю́бий, неми́лий, при́крий, (досадный) доса́дний; (противный) проти́вний. [Саї́д розумі́в, що в Наманга́ні ко́їться щось неприє́мне, несподі́ване (Ле). Тра́пилася йому́ неприє́мна істо́рія (Київ). Запанува́ло між ни́ми нелю́бе мовча́ння (Крим.). При́крі, пога́ні слова́ (Н.-Лев.). Мені́ не при́крий зміст його́ промо́ви, лиш спо́сіб (Куліш). Засмія́лася свої́м при́крим смі́хом (Л. Укр.). Я почу́в на́віть при́крий холодо́к у лі́кті (Коцюб.). При́крий дух (Київ). Мене́ гри́зла при́кра ду́мка (Крим.). Я не хтів нічо́го при́крого сказа́ти (Звин.). Доса́днії звістки́ (Грінч. III). Проти́вна, як ста́рцеві гри́вня (Номис)].
• -ный вкус – неприє́мний смак, не́смак (-ку).
• Сделать -ным (немилым) – зроби́ти неприє́мним, спри́крити, знеми́лити. [Світ мені́ знеми́лила (Г. Барв.)].
• Сделаться, стать -ным – зроби́тися (ста́ти) неприє́мним (неми́лим, нелю́бим, при́крим), спри́кріти, спри́критися, знеми́літи, знеми́литися. [Сам зму́чився і лю́дям при́крий став (Крим.). Ге́рманові спри́крилося те ремесло́ (Франко)].
• Этот человек мне -тен – ця люди́на мені́ неприє́мна (неми́ла, нелю́ба, при́кра, проти́вна).
Несимпати́чный – несимпати́чний, (неприятный) нелю́бий, неприє́мний, при́крий, (не по вкусу, не по нраву) невподі́бний, несподі́бний, не до вподо́би, не до сподо́би. [В його́ оча́х було́ щось при́кре (Крим.)].
Неуго́дный – невго́дний, недого́дний, нелю́бий кому́. [Серди́та хазя́йка – тіка́ю, невго́дна – ки́даю (Номис). Вона́ йому́ недого́дною ста́ла (Н.-Лев.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕЛЮБИ́МЫЙ ще нелю́блений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Нелюбимый – нелю́бий, -а, -е.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Житье
• Ему житьё (разг.) – йому щастить (ведеться).
• Житьё-бытьё – життя-буття; пробуток; (діал.) житов’я.
• Житья нет от кого, чего – просвітку (просвітлої години) нема(є)за ким, через кого, від кого, чого; світ нелюбий (немилий) через кого, через що; світ зав’язав хто.
• Не давать житья кому (разг.) – не давати просвітку (просвітлої години) кому; зав’язати світ кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Невгожа́й, -жа́я – неугодный кому-либо, нелюбимый.
Не́люб, -ба – нелюбимый, немилый мужчина.
Не́любий –
1) немилый, нелюбимый;
2) неприятный.
Неми́лий –
1) немилый, нелюбимый;
2) неприятный.
• Неми́ла приго́да – неприятное происшествие.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. ІІІ. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. До́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Доненько моя, рідная моя! Мет. Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки. Мет. 301.
Невгожа́й, -жа́я, м. Человѣкъ, неугодный кому-либо, нелюбимый. Жена говоритъ нелюбимому мужу: Пусти ж мене, невгожаю, на улочку — погуляю! — Ой коли я невгожай, — сиди дома та й гуляй. Грин. III. 686.
Не́люб, -ба, м. Нелюбимый мужчина, немилый. Хоче мене мати за нелюба дати. Нп. Ум. Нелю́бонько, нелю́бочко. Грин. III. 329.
Нелю́бий, -а, -е.
1) Немилый, нелюбимый. Поховаю сина та під церквою, нелюбу невістку під дзвіницею. Нп.
2) Непріятный.
Неми́лий, -а, -е.
1) = Нелюбий. Світ мені став немилий. Усе немиле, як здоров’я нема.
2) = Нелюб. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити. Мет. 71.
Утопи́ти, -плю́, -пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Нп. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. Утопи́ти го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденію, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла.... Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. ІІІ. 195. Благочинніш добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Масю, а мав надію, що архирей.... скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.
Шапи́ще, -ща, с. Ув. отъ шапка. Ой мій хрещатий барвіночку, не ростилайся по всім садочку, — тудою йтиме мій нелюбий, потопче тебе ножищею, а зорве ручищею, а заткне тебе за шапище. Чуб. III. 166.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Нелюби́мый = нелю́бий, неми́лий, не́люб. С Л. — Хоче мене мати за нелюба дати. н. п.
Бро́сить = ки́нути, поки́нути; шпурну́ти, пошпу́рну́ти, пошпу́рити; швиргону́ти; ге́пнути, брязнути, берки́цнути, бебе́хнути, (з шумом) — торо́хнути. — Покинь своє, та йди мертвого шукати. н. пр. — Чому мінї, Боже, ти крил’я не дав? Я б землю покинув і в небо злїтав. Петр. — Як батька покинеш, сам марне загинеш. н. п. — Шпурнув камінюкою. — Брязнув об землю. — Б. взгля́дъ = ски́нути очи́ма, намигну́ти о́ком. — Б. безъ внима́нія = поки́нути, залиши́ти, занедба́ти, облиши́ти, занеха́яти, занеха́ти. — Перше мене любила, тепер залишила. н. п. — Ой я твій хлїб і сіль занехаю, з тобою нелюбий я жити не стану. н. п.— Облиши уже, не займаю його. Чайч.
Не́любъ = нелю́бий, не́люб, гидки́й, при́крий.
Неми́лый = д. Нелюби́мый.
Непрія́тный, но = неприє́мний, но, при́крий, ро (С. З. Л.), нелю́бий, бо (С. Л.). — Непрія́тнымъ стать = опри́крити ся. — Годі брехати, бо вже й своя брехня оприкрилась. н. пр.
Пренебрега́ть, пренебре́чь = зневажа́ти, гордува́ти, пого́ржувати, погоржа́ти (С. Л.). гре́бувати (С. Л.), гре́бати, не́хтувати, знева́жити, погордува́ти, погре́бати (С. З.), занеха́ти, занеха́яти. — Чого-ж тобі ще мною гордувати, перед людьми нещасну зневажати. К. Ш. Т. — Він гребує моїм хлїбом-сіллю. С. Л. — Тиж бо таки ним дуже нехтуєш. О. Ст. — Ой не буду, козаченьку, не буду казати, бо я хочу тебе, серце, повік занехати. н. п. — Но треба нїчим нехтувати, бо знадобить ся колись. К. Ш. Т. — Ой я твій хліб-сіль занехаю, з тобою нелюбий я жити не маю. н. п. 2. не́хтувати, неха́яти (С. З.), недба́ти (С. З.), незважа́ти, занеха́ти (С. З. Л.), занедба́ти (С. З. Л.), понеха́ти (С. З.), попонехтува́ти, зацура́ти, облиши́ти. — Він занехаяв пораду добрих людей. — Не до віку бідолаха занедбаний буде, не до суду гинуть будуть убогиї люди. К. Ш. — Я все для його потеряла, людей і славу занедбала. Кот. — Дворяне занедбали рідну мову і народ. Кн. — Не нехтували і иньших сторін життя. Прав. — Шляхта занедбала інтереси рідного народу. Кн. — Не став би Шевченко нехтувати остороги.. Кн. — Нехай, нехай, тай зовсїм занехаєш. н. пр. — Ти зацурав мене. К. К.