Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
II. Нано́сный (от Нос) – на(д)ні́сний, на(д)носови́й. |
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка. |
Носо́к –
1) (ум. от Нос) – а) см. Но́сик 1; б) дзюбо́к, дзьобо́к (-бка́), (реже) носо́к (р. но[і]ска́); срв. Нос 2. [Ра́ння пта́шка носо́к чи́стить (Чуб. I)]. • С воробьиный -со́к – з комаре́ву ні́жку; 2) (предмета, орудия) носо́к, ріжо́к (-жка́); (кончик) кі́нчик; (острый конец яйца) носо́к и но́сик; 3) (посуды) носо́к, но́сик, пи́птик, пи́пка, (диал.) ципли́к (-ка́), ру́лька. [Чайни́к з відби́тим пи́птиком (Брацл.). Ципли́к у лі́йки, в самова́рі (Липовеч.). Хто се одби́в ру́льку? (Київщ.)]; 4) (обуви) носо́к, (редко ніс (р. но́са)), носа́к; (-ка́), (диал.) ви́сп’яток (-тка), (перед) пе́ре́д (-да), передо́к (-дка́). [Вда́рив його́ носако́м (Сл. Гр.)]. • -ски́ – носки́, (переды) переди́ (-ді́в), передки́ (-кі́в). [Перебу́йся наза́д носка́ми (Номис). Ви́сп’ятками би́ти (Драг.). В чобо́тях старі́ халя́ви, а переди́ і підо́шви нові́ (Звин.). Диви́вся на передки́ свої́х череви́ків (Васильч.)]. • Бить мяч с -ска́ – би́ти м’яч(а́) носко́м (передко́м). • Бороться с -ска́ – боро́тися нога́ об но́гу; 5) (чулка) носо́к. • Навязать у чулок -ски́ – допле́сти́ до панчі́х носки́; 6) (короткий чулок) шкарпе́тка. • -ски́ – шкарпе́тки (-ток). [Му́сів ски́нути чо́боти і пішо́в на башта́н в сами́х шкарпе́тках (Н.-Лев.)]; 7) (гарпун) гарпу́на (-ни). |
Вздё́ргивать, вздё́рнуть – підтяга́ти, підтягти́ вго́ру, сми́кати, смикну́ти вго́ру (за ни́тку, мотузо́к). • В. на виселицу – почепи́ти на ши́беницю. • В. нос – де́рти, заде́рти но́са, ки́рпу гну́ти. • Вздё́рнутый нос – кирпа́тий (кирпа́тенький) ніс, ки́рпа. |
Води́ть – води́ти, пово́дити. [Бу́ду тебе́ люби́тоньки, за ру́ченьку води́тоньки. Очи́ма я́кось стра́шно пово́див]. • Води́ть вокруг – обво́дити. • -ить за нос – дури́ти кого́, плести́ сухо́го ду́ба кому́. • -ить знакомство – зна́тися, води́тися. • -ить компа́нию – (фамильяр.) кумпанува́ти. • -ить приятельство – приятелюва́ти, товариши́ти. [Чорт товариши́ть з міро́шником (Куліш)]. • -ить дружбу (о женщинах) – подругува́ти. |
Вытира́ть, -ся, вы́тереть, -ся – витира́ти, -ся, ви́терти, -ся, утира́ти, -ся, уте́рти, -ся, обтира́ти, -ся, обіте́рти, -ся; стира́ти, -ся, сте́рти, -ся, постира́ти -ся. [Напи́сане постира́лося]. • Вы́тереть нос – уте́рти но́са. |
Горби́на, горби́нка –
1) горбо́вина, горбо́винка, горбо́к, горбо́чок. • Нос с горби́нкой – горбо́ватий ніс, ніс з горбо́чком; 2) см. Горбы́ль. |
Драть, дира́ть – дра́ти, де́рти. [Оде́жу так дере́, що страх]. • -ть горло – горла́ти, см. Горла́нить. • -ть за волосы кого, друг друга – чу́бити, -ся, вихри́ти, -ся, ску́бти, -ся, ску́бки (почубе́ньків) дава́ти кому́. [Доки не поберу́ться, то й лю́бляться, а як поберу́ться, то й чу́бляться]. • -ть за уши – ску́бти за ву́ха, крути́ти ву́ха. • -ть розгами – па́рити, лозані́в дава́ти, см. Сечь. • -ть в горле – дра́ти (де́рти) в го́рлі (го́рло). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́]. • -ть в тридорога – дра́ти (лупи́ти, де́рти) як за ба́тька. • -ть взятки, см. Взя́тка, Взя́точничать. • -ть нос – ки́рпу де́рти, ки́рпу загина́ти (гну́ти). • Мороз дерё́т по коже – моро́з пішо́в по-за плечи́ма (по-за шку́рою), на́че сні́гом по шку́рі (по спи́ні) тре, з-за спи́ни моро́зом бере́. |
Задира́ть, задра́ть –
1) задира́ти и де́рти (вго́ру), заде́рти и задра́ти, заду́блювати, задуби́ти, (о мн.) позадира́ти, позаду́блювати. • -ра́ть голову, хвост, ноги – задира́ти (заде́рти) го́лову, хвоста́, но́ги, закопи́лювати (закопи́лити) хвоста́, заду́блювати (задуби́ти) хвоста́. [Біжи́ть кінь, хвоста́ задуби́вши]. • -ра́ть нос (голову) – ки́рпу гну́ти, гу́бу копи́лити проти ко́го, пиндю́читися, ви́соко не́стися. • -дра́в ноги – заде́рши но́ги. • Я тебе как дам, так и ноги -рё́шь – як стусону́ тебе́, то й п’ята́ми вкри́єшся (но́ги задере́ш); 2) (затрагивать) задира́ти, заде́рти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти кого́, заво́дитися, заве́сти́ся з ким, чіпля́тися до ко́го, нала́зити на ко́го. • Он всех -ра́ет – він ко́жного зачіпа́є, він з ко́жним заво́диться, до ко́жного чіпля́ється, на ко́жного нала́зить; 3) роздира́ти, розде́рти. • -дра́ть за живое – дійня́ти (допекти́) до живо́го, до се́рця, до печіно́к. • Волк козу -дра́л – вовк козу́ розірва́в. • За́дранный – за́драний, заде́ртий, заду́блений. |
Зажима́ть, зажа́ть – затиска́ти и зати́скувати, зати́сну́ти, затуля́ти, затули́ти, (о мног.) позатиска́ти, позатуля́ти. • -жа́ть что-л. в руке, в горсти – зати́сну́ти що в руці́, в жме́ні. • -ма́ть нос, рот, уши – затуля́ти (затули́ти) но́са, ро́та, ву́ха. • -ть рот (заставляя замолчать) – заци́тькувати, заци́тькати кого́, (переносно) заці́пити уста́, замкну́ти уста́ (гу́бу) кому́. • -ма́ть себе рот, сдерживаясь от смеха – тули́тися, щоб не регота́тися. • Зажа́тый – зати́снений и зати́снутий, зату́лений, заці́плений. |
Закла́дывать, закла́сть, заложи́ть –
1) (основание здания, судна и т. п.) заклада́ти, закла́сти що. [Сього́дні закла́дини: нови́й військо́ви́й корабе́ль заклада́ють]; 2) что во что, за что – заклада́ти, закла́сти що в (за) що. [Закла́в ру́ки в кише́ні. Молода́ заклада́є молодо́му ху́стку за по́яс. Учи́тель заклада́є (или вклада́є) в ду́шу у́чням любо́в до бі́дного лю́ду (Крим.)]; 3) (проём в стене камнем, кирпичём) заклада́ти, закла́сти що (це́глою, камі́нням), замуро́вувати, замурува́ти; (деревом: горизонтально) заклада́ти, закла́сти, (вертикально) заставля́ти, заста́вити, (о мн.) позаклада́ти, позаставля́ти що чим. [За́йве вікно́ ми оба́полами заста́вили, гли́ною завалькува́ли]; 4) (лагерь, стан) ста́вити, поста́вити кіш; та́бором, коше́м, обо́зом става́ти, ста́ти, отабори́тися; 5) (загромождать) захара́щувати и захара́стрювати, захара́ст(р)ити; срвн. Загроможда́ть. [На́що лаву́ захарастри́ли? За́раз поприйма́йте все]; 6) (задевать) запрото́рювати, запрото́рити, заклада́ти, закла́сти що десь, куди́. [Сам не зна́ю, куди́ запрото́рив кни́гу]; 7) (отдавать в заклад), см. Закла́д 1; 8) (корм лошадям, скоту) завдава́ти, завда́ти, дава́ти, да́ти, (о мн.) подава́ти ко́ням, вола́м и т. д., засипа́ти, заси́пати обрі́к ко́ням. [Ко́ням та коро́вам уже́ подава́в, тепе́р понесу́ ві́вцям]; 9) (лошадей) запряга́ти, запрягти́, (о мн.) позапряга́ти (ко́ні); 10) -жи́ло уши, нос кому – закла́ло (в)у́хо, позаклада́ло (в)у́ха кому́, ніс залі́г у ко́го, закла́ло в но́сі кому́. • Зало́женный – закла́дений; замуро́ваний, заста́влений; ота́борений; захара́щений, захара́стрений; запрото́рений (десь, куди́); застано́влений, заста́влений; да́ний, заси́паний; запря́жений. • Дом -ло́жен – буди́нок у заста́ві. |
Залега́ть, зале́чь –
1) (стать) заляга́ти, залягти́ (пр. вр. залі́г, залягла́), ляга́ти, лягти́, уляга́тися, улягти́ся, лягови́тися, улягови́тися, кла́стися, покла́стися, уклада́тися, укла́стися (спа́ти), облягати(ся), облягти(ся), (о мног.) позаляга́ти, пообляга́ти, поляга́ти, повклада́тися, позляга́ти, повляга́тися, повклада́тися (спа́ти); (о медведе) утоко́вуватися, утокови́тися. [Заля́жу до за́втрього (Куліш). Зно́ву залягли́ спа́ти? – поду́мав я (Крим.)]; 2) (располагаться) заляга́ти, залягти́, розляга́тися, розлягти́ся, улашто́вуватися, улаштува́тися. [Мо́вчки насу́нули хма́ри і залягли́ навкруги́ (Грінч.). І триво́га, як ніч, залягла́ у дворі́ (Франко). Розлягли́сь тума́ни (Рудан.). По си́ньому косого́рі розлягло́ся місте́чко (Левиц.)]; 3) (заседать в засаде) заляга́ти, залягти́, засіда́ти, засі́сти де, на ко́го. [Залягли́ вони́ на нас у ба́лці (Куліш)]; 4) (укрываться) заляга́ти, залягти́, хова́тися, захо́вуватися, захова́тися. [Днюва́в, залі́гши в балка́х, щоб не постерегли́ його́ тата́рські чатовники́ (Куліш)]; 5) (о дороге: глохнуть) запада́ти, запа́сти; 6) (о почве: лежать невозделанной) заляга́ти, залягти́, облогува́ти, лежа́ти обло́гом, перело́гом. [Ця ни́ва ще торі́к залягла́ (Борз. п.). Серед ро́зрухів та боротьби́ бага́то лані́в облогува́тиме (Н. Рада)]; 7) уши залегли́ – позаклада́ло (в)у́ха, в у́хах кому́. • Нос -лё́г – ніс, в но́сі закла́ло. • Грудь -гла́ – гру́ди завали́ло, в гру́дях закла́ло; 8) что (занимать чьё-л. место) – заляга́ти, залягти́ що, (о мног.) позаляга́ти що. [Си́ві кабани́ усе́ по́ле залягли́ (Загадка). Ви всі місця́ позаляга́ли, – мені́ й лягти́ ні́де (Чуб. II)]. • Залё́гший – зале́глий; засі́лий; (о дороге) запа́лий (шлях, -ла доро́га). |
Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть –
1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го. • -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки). • -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)]; 2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)]. • -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви. • -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву. • -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу. • -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері. • -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі); 3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го; 4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)]. • -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́; 5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)]. • -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню. • -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим. • -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́. • -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го. • -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти; 6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами). • -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во); 7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти; 8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́; 9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я. • -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу. • -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку. • Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений. • -ные дела – зане́дбані спра́ви. • Дела -щены – спра́ви зане́дбано. |
Иску́сственный – шту́чни́й, ро́блений; (поддельный) фальши́вий (фалши́вий). [Гіпо́теза Пого́діна – Соболе́вського така́ штучна́ й так одго́нить од не́ї ви́гадкою (Єфр.). Така́ була́, кажу́, по-під па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ро́блена ви́спа (М. Вовч.). Це не живі́ кві́ти, а ро́блені (Звин.). Про́бував роби́ти по сада́х фальши́ві руї́ни (Куліш)]. • -ная борода – наставна́, шту́чна́ борода́. • -ные бриллианты – фальши́ві бриля́нти. • -ное веселье – ро́блені (вда́вані) весе́лощі. • -ные зубы – шту́чні́ (фальши́ві) зу́би. • -ный корм – шту́чни́й корм. • -ные конечности – шту́чні́ кінце́вини, кінці́вки. • -ный лёд – шту́чни́й (ро́блений) лід. • -ная литература – кни́жне письме́нство. • -ный нос – наставни́й ніс. • -ные продукты – ро́блені проду́кти. • -ная развязность – уда́вана ві́льність. • -ные растения, цветы – ро́блені росли́ни, кві́ти. • -ное слово – кни́жне (ко́ване) сло́во. • -ный свет – шту́чне сві́тло. • -ный смех – ро́блений, вда́ваний сміх. |
Карто́фельный –
1) (из картофеля) картопля́ний. • -ная ботва – картопли́ння. • -ная водка – картопля́нка, (реже) картоплі́вка. • -ная кожура – картопля́ні лушпайки́ (-йо́к), лушпи́на, лушпи́ння, лушпа́. • -ный куст – картопля́ний корч (кущ); ко́вбах, ку́бах, ка́ліво. • -ный нос – бу́льба, картопля́стий ніс. • -ный плуг (выкапывающий) – картопля́рка. • -ное поле, см. Карто́фельник 4. • -ные семенные плоды – бубляхи́ (-хі́в), бомбу́лька, бомбі́вка. • -ный склад – картопля́рня. • -ный суп, см. Карто́фельница 4. • -ные посадки – картоплі́ (р. -пе́ль). [Тут у нас проса́, а там – картоплі́]; 2) (относ. к картофелю) картопе́льний. |
Кви́нта, муз. – кві́нта. • Нос на -ту повесил – похню́пив но́са. |
Крючкова́тый –
1) (крюковидный) гачкува́тий, карлючкува́тий, закарлю́чений, (редко) крючкува́тий, крюка́стий. [Вся́кі знаки́ з-під мої́х рук вихо́дили криві́, гачкува́ті (Франко). Писа́ння крючкува́тими лі́терами (Куліш)]. • -тый нос, клюв – карлючкува́тий, закандзю́блений, закарлю́чений, заклю́чений, (реже) крюка́стий ніс, дзю[ьо]б. • С -тым носом, клювом – кандзю́ба, крючконо́сий, крючкодзю́[ьо́]бий. [Руди́й, кислоо́кий, крючконо́сий (Яворн.)]; 2) (многокрючный) гака́стий, багатога́кий, з багать(о)ма́ гачка́ми, гаплика́ми и т. п.; срвн. Крючо́к 1; 3) см. Крючкотво́рский. -тый человек, см. Крючкотво́р. |
Лу́ковица – цибули́на, голо́вка, цибу́лька. • -ца луку – цибули́на, голо́вка цибу́лі. • -ца чесноку – голо́вка часнику́. • -ца детка, бот. – зубо́к (-бка́), цибули́нка. • Нос -цею – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка. |
Накле́ивать, накле́и́ть – накле́ювати, накле́їти, (налеплять) налі́плювати, наліпи́ти, (о мног. или во мн. местах) понакле́ювати, поналі́плювати що, чого́. • -и́ть нос кому – уте́рти (наста́вити, припра́вити) но́са кому́; (при сватанье) гарбуза́ підне́сти́ (да́ти) кому́. • Накле́енный – накле́єний, налі́плений, понакле́юваний, поналі́плюваний. [Лист з налі́пленими пошто́вими ма́рками (Крим.)]. -ться – 1) накле́юватися, накле́їтися, понакле́юватися; бу́ти накле́юваним, накле́єним, понакле́юваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) накле́їтися, попокле́їти (досхочу́), (о мног.) понакле́юватися. |
Напева́ть, напе́ть –
1) (про себя, только несов.) наспі́вувати, (гал.) лебеді́ти, (под нос себе) муги́кати, курни́кати, курги́ка́ти що. [Хо́дить, щось ду́має, сти́ха наспі́вує (Васильч.). Зача́в пі́сню лебеді́ти слі́зними слова́ми (Млака). А́рію яку́сь муги́кав сти́ха (Шевч.). Бо́ндар бари́ло й бо́чку набива́є, та ще й курника́є (Шевч.)]. • Он давно мне -ва́ет (про) это (об этом, эту песенку) – він давно́ мені́ про це или ціє́ї (пі́сні) співа́є (зап. пі́є); 2) (для грамоф. пластинки и т. п.) наспі́вувати, наспіва́ти, (о мног.) понаспі́вувати що. • Я -пе́л ему за это порядком – я до́бре ви́читав йому́ за це; 3) (зарабатывать пеньем) заспі́вувати, заспіва́ти, виспі́вувати, ви́співати що. [Співа́в ці́лий ве́чір, та й карбо́ванця не ви́співав (Сл. Ум.)]; 4) кому на кого, см. Нагова́ривать 2. Напе́тый – 1) наспі́ваний, понаспі́вуваний; 2) заспі́ваний, ви́співаний. -ться – 1) наспі́вуватися, муги́катися, курни́катися, курги́катися; 2) наспі́вуватися, бу́ти наспі́вуваним, наспі́ваним, понаспі́вуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) наспіва́тися, (диал.) напі́(я)тися; намуги́катися, накурни́катися, накурги́ка́тися. |
Наруба́ть и Нару́бливать, наруби́ть –
1) что, см. I. Надру́бливать. • -би́ себе это на нос – закарбу́й собі́ це на но́сі; 2) чего – нару́бувати, наруба́ти, натина́ти, натя́ти, (немного) уру́бувати, уруба́ти, утина́ти, утя́ти, (мелко) насіка́ти, насі́кти, нацю́кувати, нацю́кати, (в добавл. к ранее нарубл.) приру́бувати, прируба́ти, (о мног.) понару́бувати, понатина́ти, повру́бувати, повтина́ти и т. п. чого́. [Нема́ чим запали́ти, – піди́ наруба́й дров (Брацл.). Дров ні́кому вруба́ть (Кониськ.). Піді́ть ви, братоньки́, со́сноньки втніть (Гол. IV). Кабано́ві кропи́ви насі́кла (Г. Барв.). Нацю́кай дрове́ць (Сл. Гр.). Прируба́й ще тро́хи дрове́ць (Сл. Гр.)]. Нару́бленный – 1) см. I. Надру́бленный; 2) нару́баний, натя́тий, уру́баний, утя́тий, насі́чений, нацю́каний, приру́баний, понару́буваний, повру́буваний и т. п. -ться – 1) см. I. Надру́бливаться; 2) нару́буватися, наруба́тися, понару́буватися; бу́ти нару́буваним, нару́баним, понару́буваним и т. п.; 3) (вдоволь, сов.) – а) (рубя что) наруба́тися, натя́тися. [Наруба́вся за день, аж спи́на не розгина́ється (Брацл.)]; б) (рубясь с кем) наруба́тися, натя́тися, наби́тися, настина́тися з ким. |
Насанда́ливать, насанда́лить – бразолюва́ти, набразолюва́ти, сантали́ти, насантали́ти, краси́ти, покраси́ти, ви́красити, фарбува́ти, пофарбува́ти, нама́щувати, намасти́ти бразолі́єю (санта́лом) що. • -лить нос, см. ниже Насанда́литься 2. • Насанда́ленный – набразольо́ваний, насанта́лений, покра́шений, ви́крашений, пофарбо́ваний, нама́щений бразолі́єю (санта́лом). -ться – 1) бразолюва́тися, бу́ти бразольо́ваним, набразольо́ваним и т. п.; 2) -литься – наду́длитися, наджули́тися; см. Напи́ться 2 (под Напива́ться). |
Натя́гивать, натяну́ть –
1) (напрягать) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, напру́жувати, напру́жити, (натуживать) нату́жувати, нату́жити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти и т. п. що. [Не натяга́й так ві́жок! (Сл. Гр.). Як не натя́гнете свого́ лу́ка, то станові́ться на бата́лію (ЗОЮР I). Уве́сь свій вік я лу́ка напина́в (Грінч.). Як напне́ стріле́ць тяти́вочку (Рудч.)]. • -ть струну – натяга́ти (напина́ти), натяг(ну́)ти́ (напну́ти), (подкручивать) накру́чувати, накрути́ти струну́; 2) что над кем, чем, поверх чего, между чем – натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти що над ким, над чим, поверх чо́го, (по)між чим. [А паву́к собі́ швиде́нько від верха́ до спо́ду вхо́ду ни́тку натяга́в (Франко). Ски́нув з се́бе си́ній жупа́н та над ни́ми і нап’я́в (Чуб. V)]; 3) (надевать с усилием) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о тесной одежде, обуви ещё) нацу́плювати, нацу́пити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати и т. п. що на ко́го, на що. [Ши́ну натягти́ на ко́лесо (Сл. Гр.). Земля́ напну́ла бу́де́нну оде́жу (Коцюб.). Со́ня соромли́во напина́ла щось на го́лі пле́чі (Васильч.). Нацу́пив на се́бе соро́чку (Кониськ.). Постоли́ я́к-же позсиха́лись!.. наси́лу нацу́пив (Основа 1862)]; 4) (изв. время, сов.) натяг(ну́)ти́, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́) кого́, що и т. п.; срв. Тяну́ть; 5) (перен.) -вать дело – наверта́ти спра́ву, поверта́ти спра́ву на чию́ ко́ри́сть, по-сторонни́чому (не по пра́вді, небезсторо́нно) суди́ти, спри́ятельствувати (приязни́ти, догоджа́ти) кому́ в спра́ві. • -вать на чью сторону – тяг(ну́)ти́ за ким, (реже) за ко́го. [Не тя́гнеш ти за беззако́нних, що прикрива́ються зако́ном (Куліш)]. • -ну́ть кому нос – а) (осадить) уте́рти но́са кому́, наста́вити (до́вгого) но́са кому́; б) (отказать) да́ти відкоша́ кому́, вда́рити по но́сі кого́. • Как-нибудь да -нем (изворотимся) – яко́сь ви́крутимося. Натя́нутый – 1) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, напру́жений, нату́жений, понатя́г(ув)аний, понапи́наний и т. п.; накру́чений. [Мов стрі́ли з на́п’ятого лу́ка – леті́ть! (Франко). Не́рви йому́ аж тріпотя́ть, на́че накру́чені стру́ни (Крим.)]. • -тые нервы – напру́жені не́рви; 2) натя́гнутий и натя́гнений и т. п.; 3) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, нацу́плений, понатя́г(ув)аний и т. п.; 4) прлг., см. отдельно. -ться – 1) натяга́тися и натя́гуватися, натяг(ну́)ти́ся, понатяга́тися и понатя́гуватися; бу́ти натя́г(ув)аним, натя́гнутим и натя́гненим, понатя́г(ув)аним и т. п. [Стру́ни осла́бли, поша́рпані гру́бими пу́чками, а тепе́р натя́гуються зно́ву (Коцюб.). Струна́ напина́ється (Сл. Гр.)]; 2) насмо́ктуватися, насмокта́тися, набира́тися, набра́тися; см. Напива́ться 2; 3) (вдоволь, сов.) – а) (тянучи) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися; б) (тянучись) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ся (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися и т. п.; срв. Тяну́ть, -ся. |
Нацве́чивать и Нацвеча́ть, нацвети́ть – розмальо́вувати, розмалюва́ти що; см. Расцве́чивать. • -ти́ть нос – наду́длитися, насмокта́тися; см. Напи́ться 2 (под Напива́ться). • Нацвечё́нный – розмальо́ваний; (цветистый) квітча́стий, (с цветками) цвітко́ваний. [Гале́ра цвітко́вана, мальо́вана (Дума)]. -ться – 1) розмальо́вуватися, розмалюва́тися; бу́ти розмальо́вуваним, розмальо́ваним. • -ти́ться румянами – нарум’яни́тися, нашмінкува́тися, намалюва́тися (намасти́тися) рум’я́нами (рум’янце́м). • -ти́ться нарядами – ви́цяцькуватися (ви́чепуритися) квітча́сто (строка́то). • Луга -ти́лись цветами – лу́ки ви́мережилися (заба́рвилися, заясні́ли, вкри́лися) квітка́ми; 2) -ти́ться, см. выше -ти́ть нос. |
Но́готь – ні́готь (р. ні́гтя), (зап., собств. коготь) па́гність (-ностя); (у животных) па́зур (-ра). [Пра́вда на ні́готь, а приба́виться на лі́коть (Номис). Тонкі́ ні́гті в манікю́рі (Сосюра). У ме́не па́гність заломи́вся (Брацл.)]. • Грязные -ти – брудні́ (чо́рні) ні́гті. • Под -тя́ми траур (шутл.) – під ні́гтями чо́рна жало́ба, ні́гті в чо́рну жало́бу вбра́ні. • Щётка для -те́й – щі́тка (щі́точка) до ні́гтів, нігті́вка. • С младых -те́й (шутл.) – з жо́втого дзю́ба, з пу́п’яночку, з зелено́чку, зма́лку, з мало́го ма́лку, зма́лечку, з-за́молоду, змо́лоду. • Нос с локоть, а ума с -готь – ви́ріс (висо́кий) до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба; борода́ ви́росла, ро́зуму не ви́несла; під но́сом гу́сто, над но́сом пу́сто (Приказки). • -ти грызть (острить) на кого – гостри́ти кі́гті (зу́би) на ко́го. • Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти – обтина́ти (стри́гти, обстрига́ти), обтя́ти (обстри́гти), (о мног.) пообтина́ти (пообстрига́ти, постри́гти) ні́гті. • Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю – га́рбати до се́бе що, зага́рбувати, зага́рбати (собі́) що. • Прижимать, прижать кого к -тю – прибира́ти, прибра́ти кого́ до рук, прибо́ркувати, прибо́ркати кого́, (образно) в шо́ри бра́ти, взя́ти (убра́ти) кого́. • На -тя́х беляки (-ти цветут) у кого – ні́гті цвіту́ть у ко́го. [У ко́го ні́гті цвіту́ть, той ма́є ща́стя (Етн. Збірн. V)]. • По -тю (-тя́м) и зверя знать (ex ungue leonem) – зна́ти ле́ва по па́зурах; по па́зурах (з па́зурів) зві́ра зна́ти; ви́дно па́на по халя́ві (Приказка). |
Но́сик –
1) но́сик, (реже) носо́к (-ска́), ласк. носеня́ (-ня́ти), (в детск. языке) но́ся (-сі); срв. Нос 1 и 2. [В не́ї но́сик тоне́нький (Київщ.). Кирпа́тенький носо́к (М. Вовч.). Носо́к невели́чкий, щі́чки кругле́сенькі (Тесл.)]; 2) см. Носо́к 3; 3) Комаровы -ки, бот. Delphinium consolida L. – соки́рки (-рок) (польові́), комаре́ві но́сики (-вів). |
Отвора́чивать, отвороти́ть –
1) відверта́ти, відверну́ти що. • -ти́ть камень с дороги – відверну́ти (відкоти́ти) ка́мінь з доро́ги. • -ти́ть лошадь – відверну́ти коня́. • -ти́ть сукрой хлеба – відкра́яти, відбатува́ти лу́сту (кі́мсу) хлі́ба; 2) відгорта́ти, відгорну́ти, відверта́ти, відверну́ти, відко́чувати, відкоти́ти, зако́чувати, закоти́ти, зака́чувати, закача́ти, відхиля́ти, відхили́ти. • -ти́л полу и полез в карман – відгорну́в (закоти́в) по́лу і сягну́в до кеше́ні. • -вать, -ти́ть полог, занавеску – відгорта́ти, відгорну́ти, відхиля́ти, відхили́ти, (слегка) прогорта́ти, прогорну́ти запина́ло, запина́льце. • -ти́ть воротник, рукава – відкоти́ти, закоти́ти ко́мір, закача́ти (закоти́ти, закаса́ти) рука́ва, срв. Отвё́ртывать 3. • -вать кожу, кожицу – залу́плювати шку́ру, шку́рку. См. Отвернуть (Отвё́ртывать 3); 3) відверта́ти, відверну́ти, відхиля́ти, відхили́ти. • -вать лицо – відверта́ти, відверну́ти лице́ від ко́го, від чо́го. • -вать нос от чего – ніс верну́ти від чо́го. • Ветер -вает – ві́тер поверта́ється (поверну́вся); 4) см. Отвё́ртывать, отверну́ть 1; 5) см. Отвраща́ть, отврати́ть; 6) безл. верну́ти, відвороча́ти, сов. відверну́ти. [Від ї́жі ве́рне]. • Отворо́ченный – відве́рнений и відве́рнутий, відго́рнений и відго́рнутий и т. д. |
Пе́ред и Пред –
1) предл. – пере́д, пере́до (обычно если след. слово начинается сочетанием согл. «мн.» – пере́до мно́ю), попере́д ким, чим и ко́го, чо́го, спе́ред ко́го, (относительно кого, чего, перед к.-л днём, событием) про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Свої́х колі́н ні перед яки́м кня́зем не гну́ли ми (Грінч.). Застогна́в, як перед сме́ртю (Грінч.). Варе́ників навари́ли, перед хло́пців станови́ли. Безлю́дная дорі́женька попередо мно́ю (М. Вовч.). Нема́ того́, хто всто́їть про́ти йо́го. Про́ти сме́рти двох сині́в мені́ сни́лось, що два го́луби прилеті́ло в осе́лю (Мил.). Мені́ приверзло́ся чудне́ – бог зна́є проти чо́го (Васильч.). Як зайці́, вороги́ бі́гтимуть сперед те́бе (Леонт.)]. • Перед праздниками, от’ездом – перед святка́ми, перед від’ї́здом. • Перед самым от’ездом – са́ме перед від’ї́здом. • Перед самым носом – перед са́мим но́сом. • Виновный перед законом – винува́тий про́ти зако́ну и перед зако́ном. • Изменник перед отечеством – зра́дник про́ти ба́тьківщини. • Перед лицом всего света, всей Европы – перед лице́м усьо́го сві́ту, усіє́ї Евро́пи. • Я даю этому автору предпочтение перед прочими, другими – я даю́ перева́гу цьому́ а́второві про́ти ре́шти, про́ти и́нших. • Извиниться перед кем – перепроси́ти ко́го́. • Перед ним пробежал зайчик – перед (по́перед) йо́го, перед ним пробі́г за́йчик. • Стань передо мною – стань перед ме́не, передо мно́ю. • Перед рассветом – удо́світа. • Перед сумерками – при́смерком. • Задирать нос перед кем – ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • Перед родами – на по́ступі. • Перед богом не утаишься – від бо́га ніде́ не схова́єшся. • Пе́ред, с родит. п. (сперва, прежде чего-л., кого-л.) – поперед ко́го. [Не су́нься (не лізь) поперед ба́тька в пе́кло]. • Не суйся перед людей – не су́нься поперед люде́й; 2) пе́ред, перё́д, нареч. (наперёд, прежде) – попере́ду, пе́рше, передні́ше, пере́дше, впере́д. См. Пре́жде, Наперё́д, Ра́ньше. • А ты бы перё́д спросил – а ти-б пе́рше попита́в, -ся, поспита́вся, спита́в, -ся. |
Петь, пева́ть –
1) співа́ти, (диал.) пі́ти, пі́яти. [Кому́ до́бре, той співа́є, кому́ зле, той пла́че. Ще ку́ри не пі́яли, як він зірва́вся (Стеф.)]. • Петь что и о ком, о чём – співа́ти чо́го (реже що) и за (про) ко́го, за (про) що. • Петь песни, весенние (свадебные) песни – співа́ти пісе́нь, весня́нок, весі́льних пісе́нь. [Ка́тря вже подру́гува́ла з сі́льськими дівча́тками – весня́нок умі́ла співа́ти (М. Вовч.). І пісні́ їй пі́ли пташеня́та бо́жі (Рудан.)]. • Петь-заливаться – співа́ти-розляга́тися, ляща́ти. [В кущі́ співа́в-розляга́вся солове́йко. Солове́йко лящи́ть (Тесл.)]. • Петь басом – співа́ти баса́ (и ба́сом), басува́ти. • Петь вполголоса, под нос песню – муги́кати, курги́кати пі́сню (и пі́сні). • Петь обедню молебен – співа́ти слу́жбу (обі́дню), моле́бень. • Петь одну песню, одно и то же – після́ тіє́ї та знов тіє́ї співа́ти. • Теперь он другое поё́т – тепе́р він и́ншої (не те) співа́є (заспіва́в). • Любящий петь – співу́чий, співли́вий; 2) (воспевать кого, что) співа́ти про ко́го, про що, виспі́вувати, ви́співати, оспі́вувати, оспіва́ти кого́, що. Пе́тый – 1) спі́ваний; 2) см. Отпе́тый 2. |
Пове́сить –
1) что – пові́сити, (редко) обві́сити, почепи́ти, (многое) пові́шати. [Пові́сила нами́сто на ши́ю. На́стя пові́шала на сті́нах два ряди́ га́рних образі́в (Коц.). А́рфу співе́ць почепи́в на вербі́ (Л. Укр.)]. • -сить шляпу на гвоздь – почепи́ти капелю́ха на кіло́чок. • -сить голову – зві́сити го́лову, похню́питися, посу́питися, понури́тися, унури́тися. • Пове́сивший голову – пону́руватий (М. Вов.). • -сить нос – похню́пити (посу́пити) но́са, ніс (Стор.), похню́питися, посу́питися; 2) кого – пові́шати, пові́сити, заві́сити, заві́шати, (многих) пові́шати, (всех) ви́вішати, переві́шати кого́. [Розгні́вався пан на ме́не, пові́шати хо́че (Руд.). За це́є бог не пові́сить (Ном.). Повела́ його́ в сад та й заві́шала. Ну хоч мене́ заві́сь, дола́дно я не розка́жу (Куліш)]. |
Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений. |
Появля́ться, появи́ться –
1) (показываться, становиться видным, предстать) з’явля́тися, з’яви́тися (редко появля́тися, появи́тися), виявля́тися, ви́явитися, уявля́тися, уяви́тися, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (о мн.) поз’я́влюватися и т. д. [На не́бі з’явля́ються зо́рі (Коцюб.). Бабу́ся з’яви́лась на две́рях (Л. Укр.). В одно́му з товсти́х мі́сячників з’яви́лася ду́же прихи́льна о́цінка поети́чних писа́нь Лаго́вського (Крим.). О́ддаль виявля́ються озе́ра (Стор.). На ву́лиці чо́рна сви́та ви́явилась одна́ й дру́га (М. Вовч.). З висо́ких чере́шень уяви́лася Марта (М. Вовч.). З-за кущі́в ви́никла висо́ка по́стать (Н.-Лев.). Як не уя́виться він за́втра, то й зо́всім його́ не ждіть (Звин.)]; (показываться) пока́зуватися, показа́тися, (из-за чего-л.) витика́тися, ви́ткнутися, виступа́ти, ви́ступити, (во множестве) висипа́ти, ви́сипати, (внезапно) вирива́тися, ви́рватися; нагоди́тися; срв. Пока́зываться. [Пока́жеться висо́ка двуго́рба гора́ (Крим.). Со́нце почне́ витика́тись (Мнж.). У сю хвили́ну я витика́вся на две́рі (Грінч.). Зо́рі ви́сипали на не́бі (Н.-Лев.). Ви́рвався, як Пили́п з конопе́ль (Ном.)]. • -ви́ться вдруг (тут как тут) – уроди́тися, ви́гулькнути, гу́лькнути. [Як де сама́ зостану́ся, так і він тут уро́диться (Грінч.). Зра́зу вроди́вся весе́лий на́стрій (Васильч.). Ви́гулькнув із мо́ря]. • -ться куда – (показывать нос) потика́тися, поткну́тися куди́. [Хай до нас не потика́ється]. • Изредка -ться – наверта́ти, наверну́ти куди́. [Хіба́ обі́дати та на ніч наве́рне додо́му (Мирн.)]. • -ви́ться на свет – з’яви́тися на світ, ви́явитися на сві́ті, по[на]роди́тися на світ. • -ви́лась молодая луна – молоди́к народи́вся. • -ля́ться, -ви́ться перед чьим-л. взором – става́ти, ста́ти, постава́ти, поста́ти кому́ перед очи́ма; 2) (об’являться, обнаруживаться) об’явля́тися, об’яви́тися, проявля́тися, прояви́тися, (чаще о болезнях) прокида́тися, проки́нутися, (о болезнях, страхе, вредных насекомых, сорных травах и т. д.) укида́тися, уки́нутися, (во множ.) ки́нутися, забуя́ти; срв. Обнару́живаться. [Об’я́виться но́ви́й філо́соф (Н.-Лев.). Прояви́лася в А́нглії «чо́рна смерть» – чума́ (Доман.). У те́бе само́го прояви́лася істе́рика (Крим.). Си́вий во́лос поча́в укида́тися. Уки́нувся черва́к у хліб. Страх у се́рце вки́нувся (М. Вовч.)]. • В городе -ви́лся тиф – в мі́сті проки́нувся тиф. • -ются кражи – прокида́ються краді́жки. • -ля́ется болезнь – про[и]кида́ється х(в)оро́ба. • -ви́лись (во множестве) сорные травы – ки́нулись, забуя́ли бур’яни́; 3) (возникать) з’явля́тися, з’яви́тися, постава́ти, поста́ти (и повстава́ти, повста́ти), настава́ти, наста́ти, става́ти, ста́ти, виника́ти, ви́никнути и ви́никти, (иногда) прокида́тися, проки́нутися; срв. Возника́ть. [З’явля́ються пова́жні літерату́рні вида́ння (Єфр.). Повстаю́ть нові́ видавни́цтва (Єфр.). Перш ніж наста́в світ (Єван.). Прокида́ються поде́куди наріка́ння на грома́дський не́лад (Єфр.)]. • -лись новые обычаи – зайшли́ (наста́ли, поста́ли) нові́ звича́ї. • -ля́ется желание, мысль – прокида́ється бажа́ння, ду́мка. • -ля́ется мода, потребность – захо́дить мо́да на що, потре́ба; 4) (браться, взяться) бра́тися, взя́тися, заво́дитися, завести́ся, (о мн.) позаво́дитися. [Козаки́ беру́ться не знать звідкіля́ (Куліш). Десь узяли́сь нові́ си́ли, ене́ргія (Коцюб.). Звідкіля́ це ти узя́вся? Відко́ли султа́ни позаво́дилися на схо́ді (Крим.)]. • Откуда -лись у него деньги? – зві́дки в йо́го взяли́ся, завели́ся гро́ші? • -лись деньжонки – завели́ся грошеня́та. • -ля́ется желание уснуть – сон (на сон) бере́ться. • -ются ссоры – беру́ться сва́рки. • Недавно -ви́вшийся – нові́тній. [Це нові́тній пан (Гуманщина)]. • До того времени -ви́вшийся – дотихчасо́вий. • То -ля́ясь, то исчезая – про́гульком. [Мі́сяць про́гульком з-за хма́ри вигляда́в (Грінч.)]. |
Прикле́ивать, -ся, прикле́ить, -ся – (клеем) прикле́ювати, -ся, прикле́їти, -ся, (столярным клеем) прикарю́чувати, -ся, прикарю́чити, -ся, (крахмалом, клейстером) прилі́плювати, -ся, приліпи́ти, -ся, (о мн.) поприкле́ювати, -ся, поприкарю́чувати, -ся, поприлі́плювати, -ся (що чим). • -кле́ить кому нос (одурачить) – поши́ти в ду́рні кого́, натягти́ но́са кому́. • Прикле́енный – прикле́єний, прикарю́чений, прилі́плений, (о мн.) поприкле́юваний, поприкарю́чуваний. |
Приподнима́ть и Приподыма́ть, приподня́ть – підво́дити, підве́сти́, підійма́ти, (реже) піднима́ти, під(ій)ня́ти (тро́хи), (во множ.) попідво́дити, попідійма́ти (тро́хи) кого́, що; (повышать) підно́сити, підне́сти́, (во множ.) попідно́сити що. [«Підведі́ть мене́», – промо́вив хво́рий (Грінч.). Свобо́да тут підно́сить ко́жні гру́ди, і ра́дісно пала́ють ко́жні о́чі (Франко)]. • -нять голову, головы – підве́сти го́лову, попідво́дити го́лови. [Всі матушки́ попідво́дили го́лови (Н.-Лев.)]. • -ними́ ребёнка (вверх) – підійми́ дити́ну (вго́ру). • -нять гирю – підня́ти тро́хи вагу́ (важо́к). • -нять занавес – підня́ти (тро́хи) заві́су. • -нять рычагом – підва́жувати, підва́жити що. • -нять место под дом, плотину и т. п. – підня́ти (тро́хи), підви́щити, підне́сти́ мі́сце під буди́нок, підси́пати гре́блю и т. д. Срв. Поднима́ть. • Припо́днятый – підве́дений, пі́днятий; підне́сений; (рычагом) підва́жений. • -тый тон – пі́днятий, підне́сений тон. • В -том тоне – зви́сока. [Силкува́лись писа́ти так, як писа́ли тоді́ гре́ки – зви́сока, пи́шними слова́ми (Єфр.)]. • -тое настроение – підне́сений на́стрій. • -тый нос – заде́ртий ніс. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
НОС (судна) ще про́ва; под носом (близько) ще під бо́ком, за плечи́ма. |
БИТЬ (у ніс запахом) вдаря́ти; бить баклу́ши див. БАКЛУШИ; бить ключо́м би́ти дзюрко́м, би́ти ці́вкою, при́скати, джерели́ти, джерели́тися, (про життя) пульсува́ти; бить по карма́ну куса́тися; бить с носка́ ко́пати; бить струёй би́ти дзюрко́м, би́ти ці́вкою; бить чело́м кому шапкува́ти пе́ред ким; бить че́рез край ще перепо́внювати що; бью́щий що б’є, зви́клий /ста́вши/ би́ти, ра́ди́й поби́ти, клепа́льник, клепа́йло, клепа́ч, (річ) бия́к, би́ло, прикм. битки́й, битли́вий, складн. -бі́йний [далекобі́йний]; бьющий в глаза́ що впада́є в о́ко, прикм. строка́тий, крикли́вий; бьющий в наба́т дзвона́р на спо́ло́х; бьющий в нос (запах) шпарки́й, різки́й; бьющий ключо́м розфонта́нений, вгорубри́з ??? (ці́вкою), прикм. фонта́нний, (про життя) розбуя́лий; бьющий по карма́ну кусю́чий; бьющий покло́ны невто́мний у покло́нах; бьющий по морда́сам ще́дрий на ля́паси; бьющий с носка́ ма́йстер ко́пати; бьющий струёй струмени́стий, вили́ваний ці́вкою; бьющий трево́гу алярмі́ст; бьющий чело́м чоломби́тько, бьющий че́рез край (про життя) розбуя́лий. |
БОРМОТА́ТЬ ще буркоті́ти; бормотать по́д нос харама́ркати, муги́кати, ти́кати й ми́кати; то и де́ло бормотать /не перестава́я бормотать/ вибурмо́чувати; бормо́чущий що бубони́ть тощо, розбурко́чений, зви́клий буркоті́ти, буркоту́н, ми́мря, мимрі́й, прикм. буркотли́вий, жебонли́вий, буркотю́чий; бормочущий по́д нос харама́ркало, муги́кало, зви́клий муги́кати, з харама́рканням, стил. перероб. харама́ркаючи. |
ВЕ́ШАТЬ, вешать всех соба́к на ві́шати ярлики́ /вали́ти гріхи́, вилива́ти поми́ї/ на; вешать го́лову хню́питися, похню́плюватися, хню́пити го́лову, пону́рювати го́лову; вешать лапшу́ на́ уши прибл. без ми́ла голи́ти, ши́лом голи́ти, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би; вешать на ше́ю хому́т кому пха́ти чию го́лову в ярмо́, запряга́ти кого в ярмо́; вешать собак на кого, котити бочку на кого; вешающий 1. що ва́жить тощо, за́йня́тий зва́жуванням, вага́р, прикм. вагови́й, зва́жувальний, 2. що ві́шає тощо, зви́клий ві́шати, прикм. ві́шальний; вешающий го́лову пону́рливий; вешающий на ше́ю (себе́) хому́т гото́вий запрягти́(ся) в ярмо́; вешающий нос похню́па, прикм. похню́пливий; вешающий всех соба́к на кого наві́шувач ярликі́в на; ПОВЕ́СИТЬ, повесить го́лову /повесить нос/ пону́рити го́лову, похню́питися; повесить на ше́ю хому́т су́нути го́лову в ярмо́; |
ВЕ́ШАТЬСЯ, вешающийся 1. взвешивающийся; 2. що ві́шається тощо, (де) ві́шаний, виві́шуваний, (хто) ра́ди́й пові́ситись, ві́шальник; вешающийся на ше́ю гото́вий пові́ситися /сі́сти/ на ши́ю; ПОВЕ́СИТЬСЯ (не йно на шию) почепи́тись; повесивший, повесившийся ОКРЕМА УВАГА; повесивший го́лову /повесивший нос/ похню́плений, пону́рений; повесившийся пові́шаний, поче́плений. ПОВЕ́ШЕННЫЙ ЯК ІМ. ши́беник; с повешенным но́сом як у во́ду опу́щений. |
ВОДИ́ТЬ, водить дру́жбу /водить компа́нию/ приятелюва́ти, галиц. зна́тися як ли́сі ко́ні; водить хорово́д хорово́дити; водя́щий що во́дить тощо, зви́клий /ста́вши/ води́ти, воді́й, вожа́й, поводи́р /проводир/, провідни́к, прикм. тех. води́льний; водящий дру́жбу /водящий знако́мство, водящий компа́нию/ с кем до́брий при́ятель /знайо́мий/ чий; водящий за́ нос ошука́нець; води́мый ве́дений; води́вший ОКРЕМА УВАГА; ПРОВЕДЁ́ННЫЙ (день) перебу́тий. |
ГОВОРИ́ТЬ ще мо́вити, галиц. говори́ти до кого, образ. оберта́ти язико́м, (погордо) ки́дати че́рез гу́бу́, (безвідповідально) ду́рно ки́дати слова́, на ві́тер ки́дати слова́; мно́го говорить ма́ти до́вгий язи́к; невня́тно говорить ми́мрити; продолжа́ть /говорить/ фраз. ве́сти́ своє́; говорить в нос гугня́віти, гугня́вити, гугни́ти говорить вздор верзти́ язико́м, ля́пати язико́м; говорить ерунду́ Хи́мині ку́ри пра́вити, ганя́ти тю́льку; говорить, как по-пи́саному говорити як з кни́жки бра́ти; говорить ко́лкости шпига́ти слова́ми; говорить на чистоту́ говори́ти як на спо́віді, говори́ти як на духу́; говорить намёками каза́ти навздога́д (буряків); говорить на́ ухо наші́птувати; говорить неле́пости верзти́ ка́зна-що; говорить не по бума́жке говори́ти з уст; говорить обиняка́ми говори́ти за́гадками, захо́дити зда́лека; говорить по́д нос харама́ркати; говорить „ррр” і́ркати; говорить речь промовля́ти; говорить с оби́дой в го́лосе копи́лити губи; говорить сквозь зу́бы ціди́ти /док. процідити/ крізь зу́би; говорить чи́стую пра́вду каза́ти саму́ пра́вду; всё в ком говори́т о си́ле си́ла так і пре з кого; кто мно́го говори́т – ма́ло де́лает де мо́ре слів, там ма́ло діл; что ни говори, як не є, кажи́ не кажи, хоч там що кажи́, хоч що там каза́ти; ну вот он и говори́т ото́ж він і ка́же; говорилось гово́рено; говоря́ пра́вду ще якщо́ че́сно; говоря́ про́сто коли́ про́сто; мя́гко говоря́ щоб не сказа́ти іна́кше; не говоря́ о чем помину́вши що, (в кінці мови) я вже мовчу́ про, фраз. не каза́ти вже про, вже не каза́ти про; не говоря́ худо́го сло́ва прибл. не при ха́ті ка́жучи; ни сло́ва не говоря́ ні па́ри з уст, мо́вчки; че́сно говоря́ /открове́нно говоря́/ живомовн. пра́вду кажу́ тобі /Вам/; смету́т траву́, не говоря́ о ком згла́дять траву́, не то що кого; что бы ни говори́ли хай що там хто ка́же; вот и говори́ кому! емоц. от і кажи́ кому!, хоч кажи́, хоч не кажи́ кому - ко́ристь одна́; говоря́щий що /мн. хто/ гово́рить тощо, зви́клий /ста́вши/ говори́ти,мо́вець, мовля́нин, бала́ка, балаку́н, пащеку́н, зневажл. базі́ка, говори́льник, прикм. словомо́вний, балаку́щий, уроч. мовля́щий, рідко говору́щий, /птах/ поет. живоголо́сий, образ. з мо́вою [говорящий кста́ти и некста́ти з доре́чною і недоре́чною мовою], з яким язико́м [мно́го говорящий з до́вгим язиком], складн. красномо́вець [краси́во говорящий красномо́вець], маломо́вний [ма́ло говорящий маломо́вний], фраз. де ска́зано [ука́з, говорящий об э́том ука́з, де про це сказано]; говорящий что з чим на уста́х [говорящий ко́лкости з у́щипками на уста́х]; говорящий на одно́м языке́ одномо́вець; говорящий непоня́тно ґерґотли́вий, джерґотли́вий; говорящий о чём стил. перероб. засві́дчуючи що [говорящий о возмо́жности засвідчуючи можли́вість]; мно́го говорящий 1. балаку́чий, язика́тий, говорю́чий, торохті́й, говори́ло, 2. багатозна́чний, промо́вистий; ничего́ не говорящий незначни́й, незначу́щий, малозна́чний, без жо́дної ваги́; му́дро говорящий мудромо́вний; ско́ро говорящий скоромовний тощо; говорящий в нос гу́гнявий; говорящий в по́льзу як сві́дчення на ко́ристь чого; говорящий глу́пости /говорящий ерунду́, говорящий вздор, говорящий наобу́м/ дурноля́п; говорящий де́ло небазі́ка, непащеку́н; говорящий де́рзости хам, грубія́н, з ха́мським язико́м; говорящий за глаза́ пащеку́н поза́очі; говорящий ко́лкости їжакува́тий; говорящий на мно́гих языка́х полігло́т; говорящий намёками зви́клий говори́ти на́тяками; говорящий на́ ухо шепту́н, стил. перероб. ста́вши наші́птувати; говорящий неле́пости дурноля́п, маста́к верзти́ ка́зна-що; говорящий пло́скости банальноязи́кий, бана́льний, з борода́тим /сі́рим, зачо́вганим/ язиком; говорящий по́д нос харама́ркало, стил. перероб. харама́ркаючи; говорящий по-ру́сски російськомо́вний; говорящий по-япо́нски знаве́ць япо́нської; говорящий ро́бот слово́мовний ро́бот; говорящий сам за себя́ (факт) до́сить промо́вистий; говорящий с досто́инством з гі́дною мо́вою. |
ДЕРЖА́ТЬ ще ма́ти в рука́х, фраз. ма́ти [держать куре́й мати куре́й]; держать в когтя́х трима́ти в ла́пах; держать в кулаке́ ма́ти у жме́ні; держать в ку́рсе чего ще інформува́ти про що; держать в па́мяти пам’ята́ти; держать в повинове́нии что трима́ти в поко́рі, ма́ти го́ру над чим; держать в по́ле зре́ния ма́ти на о́ці, не спуска́ти з о́ка, ма́ти в по́лі зо́ру; держать в стра́хе тероризува́ти; держать в тиска́х трима́ти в шо́рах; держать в уме́ /держать в голове́/ ма́ти на ду́мці; держать ка́мень за па́зухой носи́ти ка́мінь за па́зухою, ма́ти ка́мінь за па́зухою; держать курс на что прямува́ти до чого; держать на почти́тельном расстоя́нии не підпуска́ти забли́зько; держать нос по́ ветру чу́ти, ві́дки ві́тер ві́є; держать отве́т пе́ред кем ста́ти на суд пе́ред ким; держать пари́ іти́ в закла́д, діял. би́ти парі́; держать под каблуко́м трима́ти під панто́флею; держать под наблюде́нием фаміл. трима́ти на му́шці; держать под стекля́нным колпако́м здува́ти порохи́ з; держать речь ма́ти сло́во, промовля́ти; держать себя́ забут. пове́стися [как лу́чше держать себя як лі́пше повестися]; держать себя́ в рука́х ще трима́ти себе́ в шо́рах; держать сове́т ра́дити ра́ду; держать у́хо во́стро начува́тися; держать у́шки на маку́шке огляда́тися на за́дні коле́са; держать хвост трубо́й трима́ти хвіст бу́бликом, трима́ти хвіст уго́ру; держать язы́к на при́вязи наки́нути вузде́чку на язи́к; держи́ карма́н (ши́ре)! ще сподіва́йся!, держи́ в оби́дві жме́ні!, прибл. знайшо́в дурни́х!, (та) де́ там!; держи́-лови́! держи́-хапа́й!; держа́щий що /мн. хто/ трима́є тощо, зви́клий тримати, зда́тний /призна́чений/ утри́мати, держа́тель, книжн. трима́ч, прикм. фраз. підтримко́вий, держки́й, образ. з чим у рука́х [держащий свечу́ із сві́чкою в руках], складн. заставоде́ржець [держащий зало́г заставоде́ржець], держи́дерево [держи́дерево], стил. перероб. трима́ючи, вхопи́вши руко́ю, взя́вши в ру́ку, взя́вши під свою́ вла́ду; держащий в когтя́х що трима́є в ла́пах; держащий в кулаке́ ма́ючи у жме́ні; держащий в ку́рсе чего що дає́ зна́ти про що; держащий в секре́те зда́тний утри́мати в секре́ті; держащий в стра́хе зда́тний стероризува́ти; держащий в уме́ з ду́мкою; держащий ка́мень за па́зухой з ка́менем у па́зусі; держащий курс на = держащий путь в; держащий на при́вязи зви́клий трима́ти на припо́ні; держащий на приме́те що ма́є на прикме́ті; держащий пари́ оказ. заклада́йло; держащий под каблуко́м що має під панто́флею; держащий под карау́лом взя́вши під ва́рту; держащий под стекля́нным колпако́м що здува́є порохи́ з; держащий по́рох сухи́м гото́вий до бо́ю; держащий путь в подорожа́нин до, на шляху́ до; держащий ру́ку чью гото́вий тягти́ ру́ку за ким; держащий себя́ в рука́х за́вжди стри́маний /зі́браний/, зда́тний трима́ти себе́; держащий сло́во госпо́дар сло́ва, держки́й на сло́во; держащий ша́шку на́голо з ого́леною ша́блею; держащий экза́мен = экзаменующийся; высоко́ держащий зна́мя з ви́соко підне́сеним пра́пором; держа́вший ОКРЕМА УВАГА; ПОДЕ́РЖАННЫЙ (прилад) не нови́й, (уже) вжи́ваний. |
ЗАДИРА́ТЬСЯ, ще заво́дитися; задира́ющий, що задира́є тощо, (кого) = задевающий1; задира́ющий нос, при́нда, чванько́, прикм. зазнайкува́тий, із заде́ртим но́сом; задира́ющийся/задира́емый, де́ртий, зади́раний, (про здобич) шмато́ваний, (кого займають) за́йманий; задира́ющийся, забія́куватий, забія́цький, заво́їстий див. ще задевающий1, (з ким) заводі́й сва́рки, (про деревину) зади́рчастий. |
КАРТО́ШКА, нос картошкой бульба́стий ніс, бульбува́тий ніс. |
НАПЕВА́ТЬ, напевать под нос ще вимугикувати напева́ющий що /мн. хто/ муги́че тощо, зви́клий курни́кати; напева́ющий в у́ши шепоти́нник; напева́ющийся/напева́емый наспі́вуваний. |
НАТЯНУ́ТЬ (лук) поет. настру́нити; натянуть нос кому піддури́ти в ду́рні, поши́ти в ду́рні кого, прибл. наста́вити но́са кому; |
ПОДНИМА́ТЬ (трохи) підтяга́ти, (якір) вива́жувати, (слухавку) знімати; поднимать крик зчиня́ти /здійма́ти/ ґвалт; поднимать курс екон. підви́щувати курс; поднимать на смех ще бра́ти на глу́зи; поднимать на щит підно́сити на п’єдеста́л(ь); поднимать рычаго́м підва́жувати; поднимать спор заво́дити супере́чку; поднимать трево́гу би́ти на ґвалт, галиц. алярмува́ти; поднимать шум ґвалтува́тися; поднима́ющий що /мн. хто/ підно́сить тощо, ста́вши підносити, ра́ди́й /зда́тний/ підне́сти́, для підняття́ /підне́сення/, за́йня́тий піднесення́м, підійма́ч, прикм. підійма́льний, підно́систий, підтяжни́й, підійма́льний, здійма́льний, підно́шувальний, підво́джувальний, зво́джувальний, підва́жувальний, пору́шувальний, підви́щувальний, збі́льшувальний; поднимающий го́лос зда́тний підне́сти́ го́лос; поднимающий крик зда́тний зчини́ти ґвалт, стил. перероб. одра́зу в крик; поднимающий му́скул підтяжни́й м’яз; поднимающий наро́д про́тив зда́тний підня́ти наро́д про́ти; поднимающий на щит ра́ди́й підне́сти́ на щит, звели́чник; поднимающий нос = задирающий нос; поднимающий паруса́ = распускающий паруса; поднимающий пыль що збива́є ку́ряву, збива́ч ку́ряви; поднимающий ссо́ру гото́вий зчини́ти сва́рку; поднимающий трево́гу алярмі́ст, стил. перероб. вда́ривши на ґвалт; поднимающий це́ну ра́ди́й нагна́ти ціну́; поднима́емый піді́йманий /зді́йманий/, підно́шуваний, підво́джуваний /зво́джуваний/, підва́жуваний, пору́шуваний, підви́щуваний, збі́льшуваний; |
ПОКА́ЗЫВАТЬ ще демонструва́ти, (в суді) сві́дчити, зізнава́ти, дава́ти сві́дчення, (пальцем) вка́зувати, фаміл. ти́цяти; показывать куки́ш /показывать шиш, показывать фи́гу/ сучи́ти /сука́ти/ дулі; показывать нос наставля́ти но́са; показывающий що /мн. хто/ пока́зує тощо, ста́вши демонструва́ти, ра́ди́й показа́ти, за́йня́тий по́казом, демонстра́тор, (індекс) пока́жчик, (в суді) сві́док, прикм. /кому/ вказівни́й для кого, (важли́вий) для по́казу, складн. покажи́-, пор. указывающий; показывающий зу́бы / показывающий ко́гти/ перен. стил. перероб. ви́шкіривши зу́би /нагото́вивши пазурі́/; показывающий куки́ш в карма́не відва́жний на ду́лю в кише́ні, покажи́-дулю-в-кише́ні; показывающий нос з наста́вленим но́сом; показывающий па́льцем зви́клий ти́цяти па́льцем; показывающий приме́р зда́тний бу́ти за при́клад; показывающий роль що пока́зує роль; показывающий себя́ ра́ди́й показа́ти себе́; показывающий спи́ну 1. зви́клий пока́зувати спи́ну, 2. ра́ди́й накива́ти п’я́тами; показывающий спи́ну врагу́ покажи́-спину-во́рогу; |
ПУСТО́Й (без змісту) пусто́шній; пустой карма́н у кого ві́тер (сви́ще) в чиїй кише́ні; пустой ко́лос нос кве́рху дерёт пусти́й ко́лос догори́ стирчи́ть; пуста́я бо́чка пу́ще греми́т поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть; пусто́е де́ло фраз. дрібни́ці, емоц. раз плю́нути; ПУСТЕ́ЙШИЙ найпусті́ший, пусті́сінький, порожні́сінький. |
РАСКВА́ШИВАТЬ (шлях) розба́гнювати /док. розба́гнити/; РАСКВА́СИТЬ, расквасить нос ще пусти́ти ю́шку; расквасивший, расквасившийся ОКРЕМА УВАГА; расквасившийся розква́систий; |
РАСПЕВА́ТЬ ще співа́ти, (під ніс) муги́кати; распева́ющий що /мн. хто/ виспі́вує тощо, розспі́ваний, розіспі́ваний, ра́ди́й ви́співати, ста́вши виспі́вувати див. ще поющий; распевающийся/распева́емый спі́ваний, виспі́вуваний /проспі́вуваний/; стать распева́ть /напе́вать/ под нос замуги́кати; |
СА́МЫЙ фраз. аж [в самом конце́ аж у кінці́]; самый что ни на есть вор усі́м зло́ді́ям зло́дій; самый что ни на есть гла́вный щонайголовні́ший; самый лу́чший найкра́щий, найлі́пший; самый свято́й поет. найсвяти́й; самый широча́йший щонайши́рший; на самый коне́ц наса́мкінець; на самый нос (геть) аж на ніс; до самого ве́чера аж до ве́чора; до самого дна аж до дна; самое бо́льшее щонайбі́льше, фраз. від си́ли; самое ме́ньшее щонайме́нше; у самого кра́я аж ко́ло кра́ю; с самого нача́ла ще від свої́х початкі́в; в самом нача́ле наприпоча́тку; в самую пасть льва у па́щу само́го ле́ва, аж у па́щу ле́ва; в самую то́чку в са́ме се́рце. |
СОВА́ТЬ ще стромля́ти; совать го́лову в петлю́ стил. відповідн. лі́зти на роже́н; совать нос пха́ти но́са; сую́щий що /мн. хто/ пха́є тощо, зда́тний /узя́вшись/ всу́нути /засу́нути, підсу́нути/, зви́клий /на́вчений/ пха́ти, со́вало, стил. перероб. пха́ючи; сую́щий го́лову в петлю́ гото́вий лі́зти на роже́н /у за́шморг/; сую́щий нос зви́клий пха́ти но́са; сую́щий по́д нос стил. перероб. ста́вши ти́цяти під ніс; |
СПРОС, спрос не бьёт в нос, попы́тка не пы́тка, а спрос не беда́ прибл. хто пита́є, той не блу́дить; спросу ма́ло с кого стил. перероб. що ві́зьмеш з кого; туда́, где есть спрос а́дре́сно. |
СТАТЬ 1 (богом) обожестви́тися; стать кем поши́тися в кого, фраз. ста́ти за кого [стать жено́й ста́ти за жі́нку]; стать а́хать /стать о́хать/ заа́хкати; стать бо́лее твёрдым /весёлым тощо/ потве́рдшати /повеселі́шати тощо/; стать более прозра́чным ви́прозоритися; стать бо́льно кому заболі́ти кого [как ей ста́ло бо́льно! як її заболі́ло!]; стать водяни́стым зводяні́ти; стать второ́й нату́рой зайти́ у кров; стать в тупи́к не зна́ти, що роби́ти /що каза́ти, що ду́мати, на яку́ ступи́ти/, спантели́читися, зби́тися з пантели́ку; стать горба́тым згорба́тіти; стать же́ртвой пожа́ра (про речі) піти́ з ди́мом; стать зави́симым от чего образ. опини́тися в ла́пах /пазуря́х/ чого; стать изве́стным укри́тися сла́вою; стать кале́кой скалічі́ти; стать крести́ться захрести́тися; стать лауреа́том жарт. облавреа́титися; стать на путь /стать на гре́шный путь/ ступи́ти на шлях, ступи́ти на хистку́ сте́жку, ступи́ти на хистку́ кла́дку; стать на жи́тельство галиц. заме́шкати; стать на но́ги зве́сти́ся /зіп’я́стися, зіпну́тися/ (на но́ги); стать на путь и́стины піти́ доро́гою пра́вди; стать на я́корь зая́коритися; стать невыноси́мым в’ї́стися в печінки́, сиді́ти в печінка́х; стать недействи́тельным юр. втра́тити си́лу; стать незаме́тным відійти́ в тінь; стать неподви́жным знерухо́міти; стать поня́тным зрозумі́тись [что́бы зву́ки ста́ли поня́тными щоб зву́ки зрозумі́лись]; стать поперёк го́рла ста́ти кі́сткою в го́рлі; стать поперёк доро́ги заступи́ти сте́жку; стать предме́том обсужде́ния ста́ти при́тчею; стать причи́ной причини́тися, спричини́тися; стать распева́ть под нос /стать напева́ть под нос/ замуги́кати; стать серьёзнее /соли́днее/ споважні́ти; стать ско́льзким осли́знути; стать ску́чным занудні́ти; стать челове́ком ви́людніти; стать чужи́м кому відчужі́ти від кого, рідко почужа́тіти; ни стать ни сесть ні́де ку́рці клю́нути, ні́де го́лкою ткну́ти, нема́ де го́лки /па́льця/ просу́нути /встроми́ти/; во что бы то ни ста́ло (на́до) ще хай там що, щоб тут що, (кров з но́са – тре́ба); ста́нет /ста́ло/ ту́го /невыноси́мо, невмоготу́/ кому припече́ /припекло́/ кого; ста́вший ОКРЕМА УВАГА; ста́вший водяни́стым зводяні́лий; ста́вший кале́кой скалічі́ти; ста́вший невозмо́жным (бунт) унеможли́влений, (хто) = ста́вший невыносимым; ста́вший невыноси́мым що його́ го́ді ви́тримати; ста́вший неподви́жным знерухо́мілий; ста́вший пе́ред диле́ммой стил. перероб. як пі́вень на пло́ті /у чий город стрибне/; ста́вший под зна́мя тепе́р під пра́пором; ста́вший равноду́шным збайдужі́лий; ста́вший ско́льзким осли́злий; ста́вший традицио́нным (засіб) утрадиці́йнений, галиц. вте́ртий; |
ТЫ́КАТЬ ще штирха́ти, похідн. тик!, (знай нагадувати) тули́ти [что ты мне отца́ тычешь! що ти мені́ ба́тька ту́лиш!]; ты́кать свой нос пха́ти сво́го но́са; ты́кающий 1. що /мн. хто/ ти́кає (ка́же ’ти’), зви́клий ти́кати, 2. що ти́цяє тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ ти́цяти, зда́тний ти́цьнути, ти́цькало, 3. що штрика́є тощо, штрика́ч, (річ) штрика́чка, штри́кавка; ты́кающий но́сом маста́к ти́кати но́сом; ты́кающийся прибл. = натыкающийся; |
УДАРЯ́ТЬ (чим) ще сту́кати, (по плечах) пле́скати, (за ким) смали́ти халявки́ до кого, (в ніс запахом) шиба́ти; ударя́ть в го́лову (про хміль) вступа́ти в го́лову; ударя́ть в ко́локол ба́мкати /док. заба́мкати, (один раз) ба́мкнути/; ударя́ть в сла́бую /чувстви́тельную/ струну́ вража́ти в болю́че /дошкульне́/ мі́сце; ударя́ть по интере́сам зачіпа́ти інтере́си; па́лец о па́лец не уда́рит ще і за холо́дну во́ду не ві́зьметься; ударя́ющий 1. що /мн. хто/ б’є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ би́ти, ра́ди́й вда́рити, за́йня́тий биття́м тощо, уда́рник, стука́ч, стукоті́й, гу́пало, (річ) кала́та́ло, прикм. уда́рний, пробивни́й, розбивни́й, стукотю́чий, гупотю́чий, стил. перероб. вдаря́ючи, 2. ухаживающий, 3. з при́тиском на чому; ударя́ющий в глаза́ 1. сліпу́чий, 2. разю́чий, ефе́ктний; ударя́ющий в нос (запах) шпарки́й; ударя́ющий по карма́ну дороги́й; ударя́ющий в сла́бую струну́ ра́ди́й врази́ти в болю́че мі́сце; ударя́емый 1. би́тий, пле́сканий, кала́таний, гу́паний, 3. наголо́шуваний, прибл. наголо́шений; |
УТИРА́ТЬ, утира́ющий що /мн. хто/ втира́є тощо, зви́клий втира́ти, ра́ди́й обте́рти, втира́ч, (річ) утира́льник, прикм. утира́льний, обтира́льний; утира́ющий слёзы стил. перероб. втира́ючи сльо́зи; утирающийся/утира́емый ути́раний, обти́раний; УТЕРЕ́ТЬ, утере́ть нос кому, стил. перероб. уми́тися кому [я утру́ нос кому хай хто уми́ється до ме́не]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Нос –
1) ніс (род. но́са); 2) (судна) про́ва, -ви. |
Вздергивать – сми́кати, -каю, -каєш; вздернутый нос – кирпа́тий ніс. |
Водить – води́ти (во́джу, во́диш); водить за нос – дури́ти (кого́); водить знакомство – зна́тися. |
Мурлыкать –
1) муркота́ти, -кочу́, -ко́чеш и муркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, му́ркати, -каю, -каєш; 2) (петь под нос, ворчать) муги́кати, курни́кати. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 
Нос (машины) – ніс (но́са); • н. (наковальни) – ріг (ро́га). |
Носок (ум. от нос) – нісо́к (-ска́). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога). • Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто. • В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити. • Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. • Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого. • Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом). • Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому. • Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє. • Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися. • Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого. • Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що. • Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт. • Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого. • И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути). • Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом. • Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся). • Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом. • Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого. • Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що. • Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі. • Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр. • Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс. • Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого. • Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр. • Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр. • Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти. • Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити). • Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися. • Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися. • Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр. • Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого. • С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста. • Смерть на носу – смерть за плечима. • С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного. • Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди. • Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що. • Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким. • [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що. • Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що. |
Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши. • Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.] • Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.] • Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.] • Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному. • Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети. • Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.] • Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.] • Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.] • Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.] • Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце. • Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.] • Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.] • Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.] • Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого. • Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.] • Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе. • Бить (ударять) по рукам – Див. рука. • Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого. • Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди. • Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.] • Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.] • Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.] • Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.] • Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.] • Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.] • Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.] • Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.] • Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.] • Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр. • Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу. • Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр. • Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою. • Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр. • На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені? • Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр. |
Ветер
• Благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер. [Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі. Шиян.] • Бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер; говорити на вітер; говорити пусто-дурно (пусто та дурно); (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи). • Ветер восточный – східний (сходовий) вітер; східняк (сходовець); (образн.) вітер з-під сонця. • Ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер. • Ветер западный – західний вітер; заходень (західник). • Ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається). [Вітер з годину на годину дужчав… Мирний. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Сл. Гр.] • Ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свище). Пр. Дюдя свистить у кишені. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені [аж] гуде. Пр. Спасибі Богу — всього є: хліба ма, а грошей нема. Пр. У його грошей, як у жаби пір’я. Пр. • Ветер северный – північний вітер; (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер; верховик (горішняк). • Ветер сильный – [Вітер] буйний; вітер навальний (дужий, (лок.)шпуйний); борвій (буревій, буровій); (емоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище); (образн.) вітер аж реве (аж гуде). [Бором реве борвій! Лукаш, перекл. з Гете.] • Ветер южный – південний вітер; (на Дніпрі та ін.) низовий вітер; низовик (низовець, нижняк, (лок.)низовка). • Веяние, порывы ветра – вітровіння. • Во время ветра – під вітер; у вітер; під час вітру. • Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову); розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші; сіяти (пускати) гроші на вітер. • Держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), (з)відки вітер віє. • Идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). [Мар’яна: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? Тобілевич.] • Ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі: лови вітра в полі. • Лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) віт(е)рець; (поет.) легіт. • Мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі); мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром; курить; (образн.) [як] вітер йому у ногах. • Палящий ветер – палючий вітер; (лок.) шмалій. • По ветру – за вітром. [Ох, ох, — змерзла сину… А тут ще й у грудях кленить, голову палить… Якби не за вітром, так хоч лягай… Тесленко. Дивна пісня грізно наростала, буйно розкидалася на лани, летіла за вітром до степових економій. Гордієнко.] • Подбитый ветром (разг. шутл.) – (про людину і про одяг) Вітром підбитий (підшитий). [Правда, на козакові шапка-бирка, зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. Дума.] • Поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив(ся) вітер. • Посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю. Пр. Хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю. Пр. Сієш вітер, вітром жати будеш. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр. • Сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг. • Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. • Стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром). • Тёплый ветер – теплий вітер, тепляк. [Тепляк повіяв з-під Дніпра, Пропахши цвітом яблуневим… Юренко.] • У него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище]; у голові йому (у нього) горобці цвірінькають; у голові в нього як у пустій клуні (стодолі). |
Вздёрнутый
• Вздёрнутый нос – кирпатий ніс; (фам.) кирпа. • Человек со вздёрнутым носом – кирпата людина; кирпа (кирпань). [Зрештою, цей кирпань — симпатичний тип — подумав Сагайда. Гончар.] |
Вздёрнуть
• Вздёрнуть нос (разг. фам) – задерти ніс (носа). |
Водить
• Водить дружбу с кем, дружить – дружити (приятелювати, товаришувати, давн. сябрувати) з ким; (про жінок) подругувати з ким. • Водить за нос кого (перен. разг.) – водити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. [Всіх за ніс водить. Пр.] • Водить знакомство с кем – знатися (мати знайомство, знайомість) з ким; водитися з ким. • Водить на помочах кого (перен. разг.) – водити кого як дитину за руку; (до)помагати кому як дитині у чому; не давати волі кому діяти самому. • Водить хоровод – танок водити. [Ой там Бондарівна дівок танок водить. Н. п.] • Хлеб-соль водить с кем – бувати в хлібосолі з ким; приятелювати з ким; водити хліб-сіль з ким. |
Воробьиный
• Воробьиная ночь – горобина ніч. • Короче воробьиного носа, с воробьиный нос (разг. шутл.) – з комареву ніжку; з комарів носок. |
Воротить
• Воротить нос от кого, чего (разг. вульг.) – вернути (відвертати) ніс (носа) від кого, від чого. • С души воротит – [З душі] верне. |
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник. • Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.] • Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.] • Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.] • Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.] • Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.] • Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти. • Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.] • Говорить бессвязно – Див. бессвязно. • Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.] • Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.] • Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор. • Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх). • Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.] • Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском). • Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому. • Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес. • Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.] • Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.] • Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.] • Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.] • Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.] • Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами. • Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.] • Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого. • Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.] • Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.] • Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто. • Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.] • Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого. • Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському). • Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.] • Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.] • Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.] • Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків. • Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.] • Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.] • Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми. • Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.] • Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.] • Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.] • Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті. • Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.] • Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.] • Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що… • Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.] • [Давайте] не будем говорить – не говорім(о). • Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но! • Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.] • Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами). • Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом. • Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.] • Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.] • Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали). • Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.] • Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.] • Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що. • Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи). • Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати. • Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити. • Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.] • Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.] • Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.] • Ну вот он и говорит – отож він і каже. • Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.] • Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.] • Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.] • Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно). • По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду. |
Держать
• Важно, гордо держать себя – поводитися пишно; пишатися (іноді гонорувати); згорда триматися; (глузл. зниж.) бундючитися (пиндючитися). • Держать в ежовых рукавицах кого (разг.) – тримати (держати) в [тісних, цупких] шорах (у лабетах, у лещатах) кого. • Держать влево – ліворуч брати; (розм.) брати соб. • Держать в памяти – мати у тямці (у пам’яті); зберігати в пам’яті; пам’ятати; (розм. давн.) мати на пеньку. • Держать вправо – брати праворуч; (розм.) брати цабе. • Держать в руках кого – мати (тримати, держати) кого в руках (у жмені, у кулаці, негат. у лапах); до рук прибрати кого; тримати (держати) на поводі (на припоні) кого. • Держать в тайне – тримати (держати) в таємниці (в секреті); таїти. [Таїла від Бога, та чортові сказала. Пр.] • Держать в чёрном теле кого – не дбати за (про) кого; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого; тримати (держати) в чорні кого. • Держать дело под сукном – зволікати (відкладати) справу; (іноді) тримати (держати) справу під сукном. • Держать курс на что – тримати (держати) курс на що; прямувати на що; іти, плисти (пливти) у напрямі на що. • Держать на уме – мати на думці (на мислі). • Держать нос по ветру (перен.) – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди вітер віє (дме); чути (дивитися), звідки вітер віє. • Держать пари – іти в заклад; закладатися (іноді заставлятися); битися у (об) заклад. • Держать порох сухим (перен.) – тримати (держати) порох сухим; бути напоготові. • Держать путь – простувати (прямувати); іти, їхати; верстати путь (дорогу). • Держать речь – промовляти, виголошувати промову; мати слово. • Держать руки по швам – стояти струнко. • Держать руку, сторону кого (перен.) – тягти руку за ким; тягти за кого; бути на боці кого (на чиєму боці); тримати з ким; стояти за ким, за кого; (іноді образн.) перевестися на чий розум. • Держать себя – поводитися. • Держать себя опрятно – ходити чепурно (охайно); бути охайним (чепурним). • Держать слово – додержувати слова; бути кріпким на слово. • Держать совет – радитися; раду радити; (давн.) радувати. • Держать экзамен – складати (тримати) іспит (екзамен). • Держи карман шире! (разг. шутл.) – підставляй поли!; наставляй ширше кишеню!; дам, дам — коли б лише здоров зносив!; дідька лисого!; чорта з два!; не дочекаєшся!; завтра з мішком! • Держи ухо востро (разг.) – пильнуй; будь обережний (обережним); бережися (стережися); будь насторожі; гляди-но; (образн.) на задні колеса оглядайся. • Ешь борщ с грибами, держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за губами. Пр. їж зубами, а придержуй губами. Пр. Держи язик за зубами (на зашморзі). Пр. Мовчи та годуйсь. Пр. Дивись, мовчи, а своє роби. Пр. Мовчи та мак товчи; мовчанка не пушить. Пр. Щоб з рота й пари не пустив. Пр. Чуй, не чуй, бач, не бач, а мовчи. Пр. Знай та гадай — мудрому досить, цить та диш. Пр. Мовчок: розбив тато горщок, а мати і два, та ніхто не зна. Пр. Не у всі дзвонять. Пр. |
Драть
• Драть во всё горло (разг.) – горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати) на все (на ціле) горло. • Драть волосы, вихры; драть за волосы, за вихры – скубти [за чуба, за чуприну, за патли]; чубити; вихрити; (образн.) метелиці (матланки, почубеньків) скубки (давати). • Драть втридорога – драти (дерти, лупити) у три рази дорожче; (образн.) драти (дерти, лупити) як за батька. • Драть горло, глотку – дерти (драти) горло; горлати (галасувати, репетувати, зіпати). • Драть, задирать нос (разг.) – дерти, задирати носа (ніс); кирпу гнути. • Драть как Сидорову козу (разг.) – лупити як Сидорову козу; товкти як гамана. • Драть с живого и с мёртвого (разг.) – дерти (драти) з живого і з мертвого. • Драть уши; драть за уши – скубти за вуха; крутити вуха. • Драть шкуру; драть кожу (перен. разг.) – дерти (драти, лупити) шкуру з кого; білувати кого. [Сміявсь — здеруть і з тебе шкуру, оббілують дочиста. Коцюбинський.] • Мороз по коже дерёт – мороз проймає; [аж] морозом усипає; [аж] мороз поза шкурою (поза плечима) пішов; наче снігом по шкурі (по спині) тре; з-за спини морозом бере. • Чёрт бы его (тебя…) драл, чёрт его (тебя…) дери (разг.) – щоб його (тебе…) чорт узяв; хай його (тебе…) чорт візьме; хай йому (тобі…) чорт (дідько). |
Картошка
• Любовь не картошка, не выкинешь за окошко – кохання не жарт. Любов не пожежа: займеться — не погасиш. Пр. Любов не мичка, не випрядеш у нитку. Пр. Любов не короста — не вигоїш спроста. Пр. Згадай та охни, мовчи та сохни. Пр. • Нос картошкой (фам.) – ніс картопелькою (як картоплина); ніс як бульба (ніс бульбою). |
Квинта
• Повесить нос на квинту (фам.) – похнюпити носа; ніс на квинту повісити. |
Напевать
• Напевать под нос – мугикати (кургикати); наспівувати стиха. |
Ноготок
• Мал ноготок, да остёр – нігтик маленький, та гостренький. Пр. • Нос с локоток, а ума с ноготок – борода виросла, а розуму (а ума) не винесла. Пр. Під носом густо, а над носом пусто. Пр. Під носом цвіте (половіє, урожай), а в голові ще й не орано. Пр. • С ноготок – як вузлик; малесенький (мацюпусінький). |
Один
• Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр. • Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. • Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я. • В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини). • В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини. • В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр. • Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки). • [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос). • Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.] • Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх. • Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.] • Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде). • Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном. • За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.] • За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр. • За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр. • Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки. • Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого. • Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини). • Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки). • Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не… • Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр. • Один ведь – сам же; сам один же. • Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.] • Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр. • Один другого – один одного. • Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть). • Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський). • Один за другим – один за одним; один по одному. • Один из пары – допарок. • Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий. • Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці. • Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті. • Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.] • Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр. • Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.] • Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила. • Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр. • Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе. • Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.] • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить). • Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр. • Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати). • Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто. • Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр. • Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що. • Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці). • Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся. • Решили в один голос… – одноголосно ухвалили… • Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного. • Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр. • Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр. • Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр. • Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький. • С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр. • Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном. • Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один). • Я был там один – я був там сам. |
Оседлать
• Оседлать нос очками (разг. шутл.) – осідлати носа окулярами. • Оседлать своего [любимого] конька, взобраться на своего конька (разг.) – Див. конек. |
Оставлять
• Ещё не оставило счастье кого-либо – ще не покинуло щастя кого; ще не вмерла доля чия. • Камня на камне не оставить (ритор.) – каменя на камені не лишити (не покинути); зруйнувати до пня (дотла, дощенту, ущент). • Не на кого оставить дом – нема на кого (ні на кого) дім залишити; ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. • Не оставил и следа – не [залишив і сліду; і сліду не кинув. • Не оставить кого-либо своей милостью (своими милостями) (устар.) – не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не залишити кого без своєї ласки; не позбавити кого своєї ласки. • Не оставьте меня без ответа (уведомления) – не відмовтеся відповісти (відписати) мені (повідомити мене). • Оставим (давайте оставим) этот разговор (эти разговоры) – киньмо (облишмо) цю розмову (ці розмови). • Оставим это! – облишмо (залишмо, (по)киньмо) це (про це)! • Оставить в дураках кого-либо (разг. перен.) – пошити в дурні кого; убрати дурнем кого; постригти на дурня кого; завдати дурня кому. • Оставить [дурную] привычку – покинути (закинути) [лиху, погану] звичку; кинутися (позбутися) [лихої, поганої] звички. • Оставить заявление без последствий – залишити заяву без наслідків; (розм.) знехтувати заяву. • Оставить надежду (надежды) – покинути (облишити, занедбати) надію (надії). [Невже я навіки мушу попрощатися з своїми мріями …занедбати надію на вишу діяльність? Н.-Левицький.] • Оставить просьбу, жалобу без последствий – не задовольнити прохання, скаргу. • Оставить своё намерение (свою мысль) – покинути (облишити) свій намір (свою думку); відмовитися від свого наміру (від своєї думки); [від] кинутися свого наміру (своєї думки). • Оставляет желать лучшего; оставляет желать много лучшего что-либо – не таке [ще] як слід (як треба) що; не таке, як мало б (має) бути • Оставлять, оставить без внимания кого-, что-либо – залишити, лишити (про багатьох полишити, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; не зважити на кого, нащо; (іноді) обминати, обминути (поминати, поминути) кого, що; (ірон. образн. розм.) записувати, записати в комині кого, що. • Оставлять, оставить в живых кого-либо – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим (при житті) кого; дарувати життя кому. • Оставлять, оставить в пренебрежении кого-, что-либо – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати, нехтувати, знехтувати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, пропадає дитя. Вовчок.] • Оставлять, оставить за собой (позади себя) кого-, что-либо – лишати, лишити (залишати, залишити) позад себе кого, що; випереджати, випередити кого, що. • Оставлять, оставить за собой право – застерігати, застерегти собі право; залишати, залишити за собою право. • Оставлять, оставить кого-либо в покое – давати, дати спокій кому; давати, дати чистий (святий) (с)покій кому. • Оставлять, оставить кому-либо на попечение (на чьё-либо попечение) – лишати, лишити (залишати, залишити) під опіку чию (під чиєю опікою). • Оставлять, оставить мир, свет (устар.) – покидати, покинути світ; зіходити (сходити), зійти зі світу; (арх.) переставлятися, переставитися. [Безславному тяжко сей світ покидать. Шевченко.] • Оставлять, оставить с носом кого – Див. нос. • Оставляя в стороне что-либо – поминуючи, поминувши (полишаючи, полишивши) що. • Оставь надежду всяк, сюда входящий – - Хто йде сюди, покинь усі надії. Карманський, Рильський, перекл. з Данте. • Оставь, надоело! – годі, обридло (набридло)! • Оставь эту дурную привычку – покинь цю лиху (погану) звичку – прошу, облиште свої залицяння; (згруб. ще) Вибийте хвіст об тин. [Тетяна: …Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин… Котляревський.] • Пожалел волк кобылу — оставил хвост да гриву – пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву. Пр. Розжалобився, як вовк над поросям — від’їв ніжки та й плече. Пр. Жалів яструб курку, доки всю оскуб. Пр. • Счастье оставило кого – щастя (по)кинуло, (доля (по)кинула) кого; збувся долі (щастя) хто. |
Петь
• Петь басом – співати баса (басом); брати баса. • Петь во весь голос – на ввесь (на повний, на повен, на цілий [свій] голос співати; на всі груди співати; співати скільки (що є) голосу. • Петь дифирамбы кому, чему – співати дифірамби кому, чому. • Петь, запеть, спеть Лазаря (разг.) – Див. Лазарь. • Петь несогласно, нестройно – співати невлад (незграйно). • Петь одну песню, петь одно и то же – співати усе тієї ж (усе тієї самої); після тієї та знов тієї (співати). Іще не вся, почну з кінця. Пр. • Петь под нос – мугикати (курникати, кургикати) [собі] під ніс. • Петь славу кому (книжн.) – співати славу кому; славити (уславляти, прославляти, виславляти) кого; оспівувати (виспівувати, співати) кого; вихваляти (величати) кого. • Петь стройно – співати влад (зграйно). • Петь с чужого голоса – співати з чужого голосу; чужої пісні співати; чужі думки повторювати. • Петь тенором – співати тенора (тенором). • Теперь он другое (другую песню) поёт (перен. разг.) – тепер він іншої (тепер він не те) співає (заспівав). |
Повесить
• Его повесить мало – йому й шибениці мало. • Повесить нос – похнюпити (посупити) носа (ніс); похнюпитися (посупитися). |
Поводить
• Поводить за нос (разг.) – поводити (поповодити) за носа (за ніс). |
Показывать
• И глаз не показывает куда и кому (разг.) – і очей не явить (не появляє) куди, до кого; і очей не показує (не навертає) куди, до кого; і не навертається куди, до кого. • И носа из избы не показывает, не покажет – і носа з хати не витикає, не виткне (не показує, не покаже). • Не показывать вида – (те саме, що) Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду). Див. вид. • Показать, где раки зимуют (фам.) – показати, де раки зимують; показати, де козам роги правлять (утинають). • Показать кузькину мать кому (груб. разг.) – показати кому (знатиме хто), де козам роги правлять (утинають) (де раки зимують); дати (завдати) гарту (перегону) кому. • Показывать нос туда, где… (разг.) – поткнути (показати) носа туди, де… • Показывать, показать вид – удавати, удати. • Показывать, показать когти (зубы) – вистромляти, вистромити (показувати, показати) кігті (пазури); вишкіряти, вишкірити (показувати, показати) зуби; огризатися, огризнутися. • Показывать, показать кукиш кому (разг.) – Див. кукиш. • Показывать, показать [на] дверь кому – Див. дверь. • Показывать, показать пальцем (пальцами) на кого-то – (те саме, що) Пальцем показывать (тыкать, указывать) на кого, на что. Див. палец. • Показывать, показать пример – показувати, показати (давати, дати) приклад; (негат. також) давати, дати призвід до чого; призводити, призвести до чого. • Показывать, показать рукой на кого – скидати, скинути (показувати, показати) рукою на кого. • Показывать, показать себя – показувати, показати (виявляти, виявити) себе. • Показывать, показать спину – показувати, показати спину; п’ятами накивати. • Показывать, показать товар лицом (разг.) – Див. лицо. • Показывать, показать пятки – Див. пятки. • Показывать, показать язык кому-либо – язика (язик) показувати, показати кому; (тільки докон. розм.) язика висолопити кому. • Я тебе покажу! (разг. фам.) – я тобі покажу!; дамся тобі взнаки! |
Покрутить
• Крутить, покрутить носом – Див. нос. |
Пуговка
• Нос-пуговка, нос пуговкой (шутл.) – ніс як ґудзик; кирпа. |
Совать
• Совать, сунуть голову в петлю – стромляти, устромити голову в петлю (у зашморг). • Совать, сунуть под нос кому что – сунути, підсунути під ніс кому що. |
Щелчок
• Давать, дать щелчок в нос (перен.) – давати, дати щигля в ніс; (розм.) давати, дати цибульки під ніс; (іноді) давати, дати (задати) пинхви. […Цибульки б дать йому під ніс. Котляревський. Задав пинхви — нехай чха. Пр.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Бімбува́ти –
1) бездельничать; 2) гордиться, чваниться; 3) говорить под нос. |
Гну́ти –
1) гнуть; 2) ціну́ – запрашивать, ломить цену. • Ки́рпу гну́ти – задирать нос. |
Заверта́ти, заверну́ти –
1) заворачивать, заворотить, поворачивать, поворотить. • Заверну́ло го́лову – голова кругом пошла. • Заверну́ти ніс – поднять нос, заважничать. 2) заходить, зайти по дороге; 3) ворочать, воротить; 4) зазывать, зазвать, запрашивать, запросить; 5) возвращать, возвратить что; 6) оскоплять, оскопить (животное); 7) завинчивать, завинтить. |
Закопи́лювати, закопи́лити – приподнимать, приподнять кверху, заворачивать, заворотить, отворотить (кверху). Закопи́лювати, закопи́лити гу́бу – задирать нос, надуться, заважничать. |
Запиндю́читися – задрать нос. |
Кана́рхати –
1) петь на клиросе; 2) бормотать невнятно, в нос. |
Ки́рпа –
1) вздернутый нос. • Ки́рпу гну́ти – важничать, задирать нос. 2) высокая прическа. |
Моту́зити, -жу, -зиш –
1) увязывать, скручивать; 2) мучить увертками, водить за нос. |
Нака́суватися, накаса́тися –
3) на ко́го – налезать, нападать, придраться к кому; 2) до чо́го – касаться, совать нос во что, куда. |
Нахню́пити, нахню́питися – потупиться. • Нахню́пити но́са – повесить нос. |
Ни́шпорка –
1) проныра, пролаза, шныряющий, сующий всюду свой нос; 2) шарение, искание. • Піти́ по ни́шпорках – начать выискивать, шарить. |
Ніс, р. но́са – 1) нос. • Но́сом закрути́ти – быть недовольным, выражать неудовольствие. • Но́са вте́рти – убавить спеси, осадить. • Но́сом ри́ти – сваливаться с ног. 2) клюв (птицы); 3) носок (обуви); 4) игра в карты. |
Носа́ч, -ча́ – имеющий большой нос. |
Нюх, -ху –
1) чутье, обоняние; 2) (переносно) нос; 3) понюшка табаку. |
Перехарама́ркати – поспешно прочесть под нос, пробормотать. |
Пійма́ти –
1) поймать; 2) попасть. • Пійма́ти о́близня – потерпеть неудачу, получить нос. |
Посу́пити, -плю, -пиш –
1) нахмурить; 2) опустить голову, повесить нос; посу́питися – 1) нахмуриться; 2) повесить голову. |
Прогугни́ти, -ню́, -ни́ш, прогугня́віти, -вію, -єш – произнести в нос, прогнусавить. |
Сапу́н, -на́ – (в загадке) нос. |
Сопу́н, -на́ –
1) сопящий; 2) (шут.) нос. |
Хама́ркати, -каю, харама́ркати, -каю –
1) читать невнятно, под нос; 2) бормотать. |
Хню́пити, -плю (го́лову, но́са) – опускать (голову, нос). |
Шибу́чий – бьющий в нос. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
Задирать нос. — 1. Величається, мов куций бик у череді. 2. Підняв морду так, що й кочергою носа не дістанеш. 3. Кирпу гнути. 4. Дере голову, як попова кобила. 5. Кива головою, неначе кобила в Спасівку. 6. Величається, як заєць хвостом. 7. Величається, мов сучка в човні. 8. Величається, як чумацька воша. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Байда́к, -ка́, м.
1) Родъ большого рѣчного судна. Рудч. Ск. ІІ. 28. А нуте, хлоп’ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. ІІ. 29. 2) мн. Байдаки́. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». Мнж. 176. 3) Байдаки гонити. (Бѣл.-Нос.) и байдаки би́ти (Левиц.) = байдики бити. Ум. Байдачок. Ув. Байдачище. |
Бере́жність, -ности, ж. Осторожность. Бѣл.-Нос. |
Березозі́л, -зо́ла и березозі́ль, -зо́ля, м. = Березіль. Бѣл.-Нос. |
Бере́мок, -лка, м. = Оберемок. Бѣл.-Нос. |
Бімбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. (См. Бім-бім!)
1) Ничего не дѣлать, праздно время проводить. Бімбує, як жид у шабаш! Посл. Липов. у. 2) Гордиться, чваниться. Бімбує, як Берко в колоді. Ном. 3) Говорить подъ носъ. Шейк. |
Біс, бі́са, м.
1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький. Ном. № 193. 2) До біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса! Шевч. 3) З-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! Стор. МПр. 45. З-біса швидка! Бѣл.-Нос. О, хитра з-біса! Котл. 4) К бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у. 5) Бісом диви́тися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Фр. Пр. 57. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен. 6) Один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое. Фр. Пр. 58. 7) Біс твоєму ба́тькові или матері! Бранное пожеланіе. 8) На біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? Полт. На біса ти це зробив? Полт. 9) Біса з’їсти. Ничего не получить. Бѣл.-Нос. 10) Біса вхопи́ти. Ошибиться. Бѣл.-Нос. 11) Йому сам біс діти коли́ше. Ему все удается. Бѣл.-Нос. 12) Хай тобі біс! Бранное пожеланіе. 13) Біс ба́тька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Левиц. Пов. 348. 14) Біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма. Чуб. V. 176. 15) Біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Шейк. Вх. Пч. II. 31. Ум. Бісик. Ув. Бісяка. |
Біснува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Бѣситься, бѣсноваться, сумасшествовать. Бѣл.-Нос. |
Бісо́та, -ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос. |
Борзи́тися, -жу́ся, -зишся, гл. Торопиться. Не борзи́ся, з повагом. Бѣл.-Нос. |
Гну́ти, гну, гнеш, гл.
1) Гнуть. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. №8595. Спати, — аж гілля гне, — такъ сильно хочется. Вас. 212. — ки́рпу. Важничать, задирать носъ. Ном. № 2467. — на що́, куди́. Намекать на что. Ном. № 13646. Бач, куди гне! (или на що). — тереве́ні. Болтать пустяки. — матюки́. Браниться матерными словами. 2) Запрашивать много. Гне, як дурень за батька — очень много запрашиваетъ. Мнж. 166. |
Гугня́віти, -вію, -єш, гл. Гнусить, говорить въ носъ. Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Кв. |
Гу́нька, -ки, ж.
1) = Гуня. Гол. Од. 44, 75. На тім молодці сірая гунька. Гол. II. 59. 2) Гнусящая, говорящая въ носъ женщина. Черк. у. |
Дев’яту́ха, -хи, ж. Гречиха, посѣянная на 9-й недѣлѣ послѣ Пасхи. Біл.-Нос. |
Дзиґа́рний, -а, -е. Часовой. Дзиґа́рна стрілка. Біл.-Нос. |
Загугни́ти, -гню́, -ни́ш, гл. Заговорить въ носъ, загнусить. Аж ось пан Олексій покинув читати та як загугнить з своїми школярами. Кв. І. 244. І мені Господь послав побратима, — загугнив Кривоніс. Стор. М. Пр. 133. |
Замуги́кати, -каю, -єш, гл. Запѣть тихо, подъ носъ. |
Запиндю́читися, -чуся, -чишся, гл. Заважничать, задрать носъ. |
Захова́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Спрятать, запрятать. Украдеш одежу і заховаєш. Рудч.
2) Сохранить, уберечь. Від уроків і Бог не заховає. Ном. 8395. Заховай нос од сього лиха! Стор. МПр. 89. 3) Похоронить. Заховає хоть і піп аби грошей сорок кіп. Чуб. V. 461. Сама хоче мене мати в землю заховати. Шевч. 17. |
Згуби́ти, -блю́, -биш, гл.
1) Потерять. Лучче з розумним двічи згубити, як з дурнем раз найти. Нос. 2) Погубить. Ой стій, не топися, марне душу згубиш. Чуб. V. 212. |
Кана́рхати, -хаю, -єш, гл.
1) Пѣть на клиросѣ. Бил. Нос. 2) Говорить невнятно, въ носъ. |
Канархи́ст, -та, м. Клирошанинъ. Бил. Нос. |
Ки́рпа, -пи, ж.
1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. Ки́рпу гну́ти. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. НП. 353. 2) = Кирпатий. Ум. Ки́рпонька. МВ. (КС. 1902. X. 143). |
Коза́, -зи́, ж.
1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. Пішо́в туди́, де ко́зам ро́ги пра́влять. Пошелъ въ Сибирь. Ко́зи в зо́лоті пока́зувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229). 2) Музыкальный инструментъ, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130. 3) Бурдюкъ. 4) Весенняя игра, состоящая въ томъ, что дѣвушку, изображающую козу́, дразнятъ остальныя, она за ними гоняется и какую поймаетъ, та становится козо́ю. Чуб. III. 84. 5) Святочное представленіе на рождественск. святк., преимущественно подъ Новый годъ, состоящее въ томъ, что компанія парней, изъ которыхъ одинъ одѣвается козо́ю, ходить по хатамъ, коза танцуетъ подъ музыку, причемъ поютъ особыя пѣсни. Это называется води́ти козу́. Чуб. III. 265. О. 1861. XI — XII, 61. «Черниг. Губ. Вѣд.» 1859, № 16. Переносно: козу́ води́ти — значитъ пьянствовать долгое время, нѣсколько дней. Грин. І. 237. 6) Тюрьма. У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г. Барв. 252. 7) Переяславское названіе семинариста. К. 1887. VI. 485. 8) Выглядывающая изъ носа засохшая сопля. Ко́зи гна́ти. Чистить носъ. Кремен. у. 9) Полоса, которую пропалываетъ полольщица. Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк. 10) Коза́ сі́кавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. І. 29. Ум. Кі́зка, кі́зонька, кі́зочка, козу́ня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. Ув. Козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63. |
Ку́шка, -ки, ж.
1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ ву́хо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. г. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. Мнж. 184. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака). Св. Л. 49. |
Моту́зити, -жу, -зиш, гл.
1) Увязывать, скручивать. 2) Мучить увертками, водить за носъ. НВолын. у. |
Муги́кати, -каю, -єш, гл. Пѣть подъ носъ, мурлыкать. Гуляв собі пренеповинний в саду та арію якусь мугикав стиха. Шевч. 556. |
Ни́шпорка, -ки, об.
1) Человѣкъ, постоянно чего-то ищущій, во все сующій свой носъ для развѣдыванія. Годі нишпоркою ходити на довідки до нас. 2) ж. Шареніе, исканіе. Піти́ по ни́шпорках. Начать выискивать, шарить. |
Ніс, но́са, м.
1) Носъ. Но́сом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. Кв. І. 149. Ніс під се́бе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. Но́са вте́рти. Убавить спѣси, осадить. 2) Клювъ птицы. 3) Носокъ обуви. Шух. І. 121. 4) Родъ игры въ карты. КС. 1887. VI. 470. Ум. Но́сик, но́сичок, носо́к. Ув. Носю́ра, нося́ка. |
Носа́ч, -ча́, м. Имѣющій большой носъ. Мнж. 26. |
Но́ся, -сі, м. дѣтск. Носъ. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)