Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 55 статей
Запропонувати свій переклад для «нудно»
Шукати «нудно» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ну́дно, нрч. – ну́дно, нудо́тно.
Встошни́ть – зану́дити.
• Мне встошни́лось – мене́ ну́дить, зану́дило, мені́ ну́дно ста́ло. [Зану́дило коло се́рця, заколо́ло в боку́ (Шевч.)].
Ду́рно –
1) (плохо) пога́но (ум. погане́нько, ув. поганю́чо), ке́псько, зле, (гал.) ли́хо. [Пога́но зроби́в. Поганю́чо співа́ли. Ке́псько живе́ться мені́ на сві́ті. Їм тут було́ не зле. По-по́льськи він бала́кає, але ли́хо];
2) (тошно) мло́сно. [Стає́ ду́шно, аж мло́сно (Мирн.)], па́морочно [Ста́ло ще тісні́ше, я́ко́сь па́морочно], ну́дно.
• Мне ду́рно – мло́сно мені́.
• Ей ду́рно сделалось, стало – їй ста́ло мло́сно, (обморочно) вона́ зімлі́ла.
• Делаться ду́рно – мло́стити (-стить) (безл.). [Мене́ мло́стить – мне дурно].
• Мне начинает, начало (стало) делаться дурно – мене́ почина́є (почала́) обніма́ти млі[о]сть.
Зной – спе́ка, спеко́та (пеко́та), (жара) жара́, жаро́та, гарячі́нь (-чіні), пал (-лу), вар, звар (-ру), варо́та, ш[с]ква́ра, сквар (-ру). [Ти́хо й ну́дно і спе́ка пеке́льна (Васильч.). Со́нце томи́ть спеко́тою ві́йсько її́ му́жа (Руданськ.). Таки́й звар, що ди́хати не дає́ (Франко). Лі́тній пал (Франко)].
• Солнечный зной – со́нячна спе́ка, со́нячний пал.
• Летний зной – лі́тня спе́ка, лі́тній пал.
• Полуденный зной – опівде́нна спе́ка.
• Влажный зной – парно́та, при́парок (-рку).
Ли́хо, нрч. –
1) (бойко, разудало) хва́цько, мото́рно, хва́тко, бадьо́рно, жва́во, бра́во. [Хва́цько ви́бігши на па́горок, трі́йка ста́ла (Короленко). Усі́ хва́тко танцюва́ли (Ор. Левиц.). «Ану́, лише́нь, бадьо́рно!» – обзива́ється він до гнідо́го (Мирний)];
2) (зло) лю́то, злі́сно; (плохо) зле, пога́но; (тяжело) ва́жко, тя́жко; (тошно, противно) ну́дно, ги́дко, оги́дно.
Мешо́к –
1) мішо́к (-шка́), (побольше) міх (-ха), (большой пяти-шестипудовый) ла́нтух (-ха), (вост.) чува́л (-ла), (малый) то́рба, торби́на; (большой кожаный, пров.) гура́ра. [Сього́дня з мішко́м, а за́втра з торби́нкою (Номис). Збу́вся ба́тько ли́ха: збу́вся гро́шей з мі́ха (Номис). Укра́в торі́к ла́нтух жи́та з то́ку (Коцюб.). Не си́плеться зе́рно з чума́цьких чува́лів доще́м золоти́м (Олесь). Стої́ть дід з то́рбою на пле́чах (Коцюб.). На ко́ждому через пле́чі ви́сить по торби́ні (Рудан.). У їх мо́да була́ перево́зити крам у шкуратяни́х гура́рах (Яворн.)].
• Бумажный -шо́к – паперя́ний міше́чок (-чка), паперя́на́ торби́нка.
• Денежный -шо́к – калита́, кали́тка; (перен. ещё) мішо́к з грі́шми; срв. Мошна́.
• Дорожный -шо́к – (по)доро́жній мішо́к, -ня торби́на (двойной: через плечо или седло) сакви́ (-ко́в), бе́саги (-гів).
• Каменный -шо́к – тюре́мна (в’язни́чна) ка́мера; тюрма́.
• Платье пошито, сидит -шко́м – убра́ння (женское ещё: су́кня, пла́ття) поши́то мішко́м, нао́хляп стої́ть. [Мате́рія га́рна, а поши́то – мішо́к-мішко́м (Л. Укр.). На ній пла́ття нао́хляп стої́ть (Сл. Гр.)]. Шила в -шке́ не утаишь, см. Ши́ло;
2) анат., биол. – мішо́к, міше́чок (-чка), торби́нка.
• -шки́ анальные, голосовые – торбинки́ (-но́к) ана́льні, голосові́.
• -шо́к желточный, слёзный – мішо́к жовтко́вий, слі́зний.
• -шо́к зародышевый – зародко́вий міхуре́ць (-рця́).
• -шо́к пыльцевой – пилко́вий міше́чок;
3) см. Мех 2;
4) (мех на шубу) см. Мех 1б;
5) техн. – (в фермах) закапе́лок (-лка); (в мельничн. крыле) па́зуха;
6) (мешковатый человек) ла́нтух (м. р.), ла́нтушка (ж. р.), вайло́ (общ. р.); срв. Мешкова́тый 2. [Ото́ ще ла́нтушка – аж диви́тися ну́дно, як вона́ танцю́є! (М. Грінч.)].
• Он настоящий -шо́к – він спра́вжній ла́нтух.
Монотонно, нрч. – моното́нно, одното́нно, однозву́чно, одногу́чно, одни́м (односта́йним) го́лосом, (однообразно) одномані́тно, односта́йно, однобі́рно. [Чита́в моното́нно, не підво́дячи, не понижа́ючи го́лосу (Кониськ.). Одногу́чно мо́ре ду́же в те́мні му́ри плюскоти́ть (Грінч.). Чита́в все одни́м го́лосом, – аж ну́дно (М. Грінч.)].
Морко́тно, нрч. – мо́торошно, мло́[і́]сно, ну́дно, су́мно, жу́рно, (зап.) маркі́тно. [Проки́нувся я, – хо́лодно мені́ так, мо́торошно (Тесл.). Чого́сь їй ста́ло мло́сно й ну́дно (Квітка)].
Мути́ть, му́чивать –
1) (делать мутным) каламу́тити, колоти́ти, с[за]каламу́чувати, сколо́чувати, мути́ти, бо́втати; срв. Замути́ть 3, Помути́ть. [Що це ти тут каламу́тиш бе́рег мій? (Глібів). Два го́луби во́ду пи́ли, а два колоти́ли (Пісня). Дітво́ра бо́втає во́ду (Луб.)];
2) (возмущать, бунтовать) хвилюва́ти, баламу́тити, колоти́ти, каламу́тити, мути́ти, ворохо́бити, бунтува́ти. [По се́лах люде́й баламу́тять (Кониськ.). Так коло́тить усіма́, як вир водо́ю (Приказка). Колоти́ла Пили́пиха в нас у ха́ті (М. Вовч.). Мути́в, як на селі́ моска́ль (Котл.)].
• -тить общество (народ) – баламу́тити грома́ду (наро́д), колоти́ти грома́дою (ми́ром), каламу́тити в грома́ді, наро́д бунтува́ти. [Не вспів у село́ війти́, вже й каламу́тить ми́ром (Тобіл.). Почне́ каламу́тити в грома́ді (Грінч.). Ото́й Гу́ща наро́д бунтува́в (Коцюб.)];
3) (тошнить) нуди́ти, ва́дити, мло́їти, (диал.) кану́дити. [Пра́вда ва́ша: наїда́лись, а вам тепе́р ва́дить (Шевч.)].
• Меня -ти́т – мені́ ну́дно (мло́сно, ва́дить), мене́ ну́дить (мло́їть, кану́дить).
• На душе, на сердце -ти́т – на душі́, на се́рці мло́сно (ну́дно).
Потяну́ть –
1) потягти́, поволокти́, (вульг.) поцу́пити кого́, що за що, куди́. [Потягни́ за кіне́ць, то воно́ й розвя́жеться (Ррінч.). А до су́ду за це не потя́гнуть?].
• -нем за одно – бу́демо за одно́ стоя́ти, в оди́н гуж тягти́.
• -ну́ть руку за кем – потягти́ ру́ку за ким и за ко́го, похліби́ти за ким. [За нас ру́ку потя́г (Сим.). Я похліби́в за ним (Черк. п.)];
2) потягти́, посу́нути.
• Птица -ну́ла – пти́ця потягла́, полеті́ла;
3) безл. – потягти́ кого́, закорті́ти кого́ и кому́. [І потягло́ його́ в по́ле неперемо́жною, могу́чою си́лою (Грінч.). Ста́ло їй ну́дно і закорті́ло до кни́жки (Григ.). Йому́ (и його́) закорті́ло додо́му];
4) (на весах) потягти́, зава́жити, затягти́, ви́нести. [А скі́льки цей каву́н (= арбуз) зава́жить? Мабу́ть фу́нтів з деся́ток затя́гне (потя́гне). Візьми́ листо́к тютюну́ з по́ля, да горо́дніх три, дак і не ви́несуть (Борз.)];
5) (затянуться из трубки, понюхать табаку) смикну́ти (лю́льки, таба́ки), смок(т)ну́ти, (сильно) смоктону́ти лю́льки, тютюну́, пакну́ти (з лю́льки). [Сма́чно, мов роме́нського тютюну́ смоктне́ш (Квітка). Смокну́в раз – ні, не ку́риться: зага́сла цига́рка (Звин.). Не встиг і ра́зу пакну́ти. Смоктону́в, аж у голові́ запа́морочилось];
б) (глотнуть) смокт(о)ну́ти. [Ви́пив і калгані́вки, не забу́в смоктону́ти і перчико́вої (Квітка)]; 7 –
9) см. Потя́гивать 1, 4 - 5.
• Потя́нутый – потя́гнений: Срв. Тяну́ть.
Преску́чный – пренудни́й, ду́же скучни́й, ду́же нудни́й.
• -но – ду́же ну́дно, ду́же ску́чно, см. Ску́чный.
Прети́тельно – ги́дко, ну́дно.
При́торно – ну́дно, ну́дко, (слащаво) підсоло́джено. [Баби́ підле́щувались до ме́не так підсоло́джено (Корол.)].
• -но-набожный – приматкобо́жений, (опис.) таки́й, що живи́м на не́бо лі́зе.
Пучи́на –
1) пучи́на (кн. слово), вир, ну́рта, нурт (-та), шум, то́ня, (бездна) безо́дня, (глубина) глибиня́; см. Водоворот, Омут. [Ревла́ пучи́на (Куліш). Ки́нули та у вир глибо́кий (Голов.). Вир війни́ (Грінч.). Дніпро́ві ну́рти. Вже так мені́ ну́дно, хоч у шум голово́ю (Под. г.)].
• Морская -на – морська́ безо́дня.
• -на зол – вир злиго́днів;
2) см. Брю́хо.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Безропотно – покі́рливо, без ре́мства, не ре́мствуючи, неремсти́во, без наріка́нь, (безмолвно, ещё) без слова, безмовно.
[Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба (В.Винниченко). Павло підійшов до неї і хлипнув у вухо. Вона зойкнула і впала на долівку. Павло витріщив очі і став дожидати, доки підведеться: вона не підводилася і перестала дихати. Тоді він побіг до сусідів і сказав, що Явдоха впала і не встає. Сусіди прибігли в хату, розціпили Явдосі рота і влили води. Після цього Павло сказав Явдосі: «Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну». І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Г.Тютюнник). — Закладаюся головою, Санчо,— сказав Дон Кіхот,— ось зараз, коли ти теревениш, не вгаваючи, у тебе нічого не болить. Шпар, сину мій, усе, що тобі слина на язик принесе, аби лиш у тебе нічого не боліло, я ж без ремства стерплю усі твої нечемні речі (А.перепадя, перекл. М.Сервантеса). Це видовище сповнило мене жахом і млостю. Усе замиготіло перед моїми очима. Кров гарячою хвилею потекла в мене по спині й грудях. Кинджал, що прип’яв моє плече до щогли, палив мені тіло, наче розпечене залізо. Але мене лякав не так фізичний біль — це я стерпів би, не ремствуючи, — як думка про те, що я можу впасти з реї в цю тиху зелену воду й опинитись поруч з мертвим стерничим (Юрій Корецький, перекл. Р.Л.Стівенсона). «Ти прости, ласкавий Боже, Скарги ці мої зухвалі — Зараз буду неремстиво Нести випроби тривалі!» (М.Бажан, перекл. Давида Гурамішвілі)]. Обговорення статті
Вызов – ви́клик, ви́кликання, (реже) ви́зов, (диал.) ви́зив, ви́звання:
• бросать, бросить (принимать, принять) вызов – кидати, кинути (прийняти, приймати) виклик;
• вызов свидетелей по делу – виклик свідків у справі;
• вызовы времени – виклики часу;
• по вызову (по требованию) суда – на виклик суду;
• с вызовом смотреть – дивитися (глядіти) визивно (задирливо, задерикувато, зачіпливо);
• явиться по вызову – з’явитися на виклик.
[Поки у нас лопотіли про виклики часу, час таки нас викликав. А ми не готові. Ми ніколи ні до чого не готові (Л.Костенко). Без сумніву, витримають виклики часу ті спільноти, які живуть ідеалами спільно людськими, не зрікаючись етнічних витоків та пракоренів (Д. і Т.Кремені). Замахнулись наші завзяті й затяті одноборці гостролезими мечами своїми, і така грізна та безстрашна була в обох постава і направа, що, сказав би, кидають вони виклик землі, небові й пеклу (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Нудно стане — телефонуй… Буду рада бачити твій пропущений виклик… 2. Пропущені виклики: тато (1), брат (1), мама (48)]. Обговорення статті
Деваха, разг.-сниж. – діву́ля, діву́ха, діво́ха, діва́ха.
[Риня знову чеше язиком, корчить усілякі тупі рожі, як ненормальний, дівахи заливаються сміхом, а мені, оскільки всі ці приколи я вже чув сотню разів, стає нудно і нічого не залишається, як розглядати присутніх у залі (А.Дністровий). На лавках покотом лежали дівахи рубенсівських форм, моцні мужчини,— так бики виглядають після кастрації; дітвора, років по дванадцять, намагалася, обпившись енерготоніків, просунути свого пісюна в першу ліпшу щілину (О.Ульяненко). Дівуля, тямовита й руча, підійшла й підставила миску дукові стеменнісінько так, як недавно Дон Кіхотові, інші моторно й горливо намилили й вимили йому лице, потім насухо витерли і вклонившись пішли собі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Контральто – (итал.) контральто.
[Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л.Українка). На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле. Я знаю, завтра з ранішнім сонцем влетить до мене в хату твоє жіноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» І зразу дасть мені настрій привіт твій, моя найближча приятелько (М.Коцюбинський). Червоно-золота пухнаста пляма трошки ворушиться, і з за неї металічним контральто виразно чути: — А це конче потрібно? (В.Винниченко). З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (С.Васильченко). — Як я рада вас бачити! Я ж вас знаю! З Рівного! І ми земляки!  — її контральто мало призвук металу, її очі блищали, на ній було легке, відкрите убрання з чорного атласу (У.Самчук). Усі свої роки втискався я в стіни, Я нудно мовчав, я зливався з асфальтом, Але в голові своїй бачив країну, Де райськії птиці співають контральто (Ю.Позаяк). Як холодно! Акація цвіте. Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом. Сумної зірки око золоте, І електричка скрикнула контральто, Я тихо йду. Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами (Л.Костенко)]. Обговорення статті
Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий:
• сделаться счастливым – вщасливитися;
• счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка;
• счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому;
• счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають;
• счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець;
счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!;
• счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.).
[Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Приторный – нудни́й, -а́, -е́; -но – ну́дно.
Скучный – скучни́й, нудни́й, -а́, -е́; -но – ску́чно, ну́дно.
Томительный – нудни́й, -а́, -е́; -но – ну́дно.
Тоскливый – то́скний, сумни́й, -а́, -е́; -во – то́скно, ну́дно, су́мно, тужли́во.
Тошно – ну́дно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вянуть
• Уши вянут (разг.) – аж вуха болять (в’януть); страшенно (страх як) нудно слухати; чиста мука таке слухати.
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Мутить
• Меня мутит – мене вадить; мене нудить (канудить); мені нудно.
• Мутит воду (перен.) – каламутити (мутити) воду; (іноді) каламутити берег чий.
• Мутит, как водяной под мельницей – мутить, як біс у виру; крутить, як чорт греблею; мутить, як під греблею (як у греблі) біс (чорт).
Телячий
• Телячий восторг (ирон.) – дика (буйна, нестямна) радість; буйний (нестямний, часом телячий) захват.
• Телячьи нежности (ирон.) – телячі ніжності; надмірні (нудно-солодкаві) ніжності; теляче лащення (телячі ласки).

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Всяк кулик своє болото хвалит. —
1. Кожна лисиця свій хвостик хвалить.
2. Усяк кулик до свого озера привик.
3. До чого бик привик удень, того реве й уночі.
4. Собака, як звикне за возом бігать, то йому й нудно, як не побіжить.
5. Звик собака за возом бігати, то й за санками побіжить.
6. Наше тільки й добре.
7. Знайте нас! ми кислиці - з нас квас.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Згла́мати, -маю, -єш, гл. Проглотить, пожрать, сожрать. От бабі й нудно, шо чого сей дід на світі живе. Приміла б, — його згламала. Г. Барв. 188.
Мло́сно, нар.
1) Располагающе къ истомѣ.
2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно. Кв.
Ну́дко, нар. = Нудно. Нудко мені, тяжко мені, — ні з ким розмовляти. Чуб. V. 234.
Ну́дно, нар.
1) Скучно; томительно. Нудно без роботи. МВ. (О. 1862. III. 40). Так мені, дівчинонько, да без тебе нудно. Нп.
2) Приторно.
3) Тошно.
Погуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Погулять. Вибігла за город погуляти. Рудч. Ск. І. 32 Кличе мати вечеряти, галушки простигли. «Стривай, мати, погуляю, женишки настигли». Чуб. Т. 10.
2) Побыть, пробыть. Мет. 45. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. I. 7.
3) Побыть въ гостяхъ, побыть у кого-либо. Пустіть мене, серце, до батька до вашого, піду, погуляю, а то будуть гніваться: як же так можна не пійти?»... Пішла; гуляла там, гуляла, і їла, і пила. Рудч. Ск. І. 82. Отсюда: погуля́й, погуля́йте употребляется въ смыслѣ подожди, подождите. Погуляйте трохи, — батько зараз прийде. Борз. у.
4) Побыть, пробыть безъ дѣла, незанятымъ. Погуляв днів зо три — нудно без роботи. Годів зо два погуляла та нива неорана.
5) Поиграть. Погуляли в карти.
6) Погулять, покутить.
Розбазі́катися, -каюся, -єшся, гл. Разболтаться, разговориться. Перше сидів смутний, а далі як розбазікався, то аж нудно стало.
Ску́чно, нар. Скучно. Чи головка болить, чи на серденьку нудно, чи за отцем, матусею скучно? Грин. III. 263. Ум. Скучне́нько, скучне́сенько. Стало мені скучненько. Чуб. V. 750.
Слебізува́ти, -зу́ю, -єш, гл.
1) Читать по складамъ.
2) Вяло читать или говорить. Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Полт. г. Прийшла до своєї ніби невістки та й почала слебізувати. Г. Барв. 197.
Шум, -му, м.
1) Пѣна, накипь при вареніи. Не вважай, що шум збігає, — на дні гуща буде. Ком. Пр. № 1193.
2) Мыльная пѣнящаяся вода. Вас. 169.
3) Пѣна отъ волнующейся воды, а потому также волненіе, водоворотъ. Хоч з мосту та в шум. Ном. № 2082. Піди від мене під шум, під лотоки. Вже так мені нудно, хоч у шум головою. Подольск. г. Тричі говорить приймалась, тричі оставлялась, так як риба против шуму довго умудрялась. Мкр. Н. 17.
4) Шумъ.
5) Хороводная игра, а также названіе живаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ при этой игрѣ. Ой нумо, нумо, в плетеного шума. Грин. III. 100. Ой нумо, нумо в зеленого шума. Чуб. III. 50. Ой шум ходить по діброві, а шумиха рибу ловить. Чуб. III. 50.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Мо́лод, -ду, м. *2) Молодой. Та чогось мені нудно і на серденькові трудно, й сам я молод зажурився. Нп. М. Садовський. Молод жовняр в домовині мертвий спочиває. Федьк.
Ну́дно, нар.
3) *Ох, як мені нудно і на серці трудно! Тобіл. IV. 285. *Ну́дно на світ диви́тись. На мир глядеть тошно. Квітка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Борода́стый, борода́тый = борода́тий. — Ох мінї нудно, що з бородатим жити мінї трудно. н. п.
Встошни́ть, ся = зану́дити. — Занудило коло серця, закололо в боцї. К. Ш. — Мнѣ встошни́лось = зану́дило, мене ну́дить, ну́дно мінї.
Вя́нуть = 1. вя́нути. С. Аф. Ж. — Квітки почали вянути. — У́ши вя́нуть = ну́дно слу́хати брехню́ або нудне́ чита́ння чи бала́чку. 2. марнїти. — Нї не того мінї шкода, а марнїє моя врода. К. Ш. — Повій вітре ти на мене, щоб я не марнїла. н. п.
Гребтѣ́ть = ну́ди́тись, нудьгова́ти, сумова́ти. — Мнѣ гре́бтится = мінї ну́дно, су́мно. — Ему́ гре́бтится = йому ну́дно, су́мно; він побива́єть ся, турбу́ється.
Ду́рно = 1. пога́но, ке́псько; зле́, ги́дко, паску́дно. — Як погано орати, то краще випрягти. н. пр. 2. мло́сно, ну́дно. — Мінї якось млосно стало ся. — Ей дурно сдѣ́далось = вона́ зомлїла.
Моното́нный, но = одноголо́сний, но (С. Пар.), одни́м го́лосом, одноманїтний, но. — Читає все одним голосом, аж нудно.
Отчего́ = чого́, чому́, чом, від чо́го. — Отчего́-то = чого́сь, чому́сь. С. Л. — Чого мінї тяжко, чого мінї нудно, чого серце плаче? К. ПІ. — Чому не ймеш віри ти, брате Москалю? Ст. — Чом, чом, чорнобров, чом до мене не прийшов? н. п. — Чомусь мінї, миле браття, мед-вино не пєть ся. н. п.
Потёмки = темно́та (С. Л.), пітьма́. — Въ потёмкахъ = сме́рком, по́ночі (С. З. Л.), по́темки, по́темну. — Ми виїхали вже смерком. — Поночі шлюбу не давати. Ис. Конинський. С. З. — Хто виїздить поночі, той шукає немочі. н. пр. — Звелів засьвітити сьвітло, бо поночі нудно сидїти. н. о
Почему́, почёмъ = чом (С. З.), чому́ (С. З.), чого́ (С. З.), на́ що́, про́ що, для чо́го, почі́м, після чо́го. – Чом, чом, чорнобров, чом до мене не прийшов? н. п. — Чому мінї правди не скажеш ? н. п. — Чого мінї тяжко, чого мінї нудно, чого серце плаче, ридає? К. Ш. — Не знаю що і після чого старі сумують. К. Ш. — Вотъ почему́ = о́т через що́, ото́ж-то, от за-для то́го. — Почему́ то = чого́сь, чому́сь (С. З.).
Рабо́тникъ, ца = 1. робі́тник, ця, працьовни́к, працьо́вець (С. З.), щирий — роботя́га, роботя́й. — Нудно було на чужому полі. Всього надбав роботяга, та не придбав долї. К. Ш. — Так що-денно потом пливе чесний роботяга, а йому на долю впали злидні та зневага Мова. — До хати мастільниця, в полі робітниця. н. п. Под. 2. робі́тник, ця, на́ймит, на́ймичка (С. З.), челяди́н (С. З.), челя́дник, челя́дка (С. З.), челя́дни́ця, бурла́к, бурла́ка, бурла́чка, нанятий на літо — полїтни́к, ця, коло плуга — ра́тай, плуга́тарь (С. Л.). о́рач (С. Л. З.), плуга́ч (С. З.), що поганя волів — пого́нич (С. Л.), при боронї — скородїльник (С. Л.), що громадить сїно — гребе́ць (С. З. Л.), громадільник, ця (С. Л.), що скидає на стіг — ки́да́льник (С. З.), ки́дальщик (С. Л.), що волочить сїно — волочи́льщик (С. Л.), тяга́льник (С. З.), що звозить на тік — возі́й (С. Л.), що косить — коса́рь, що молотить — моло́тник (С. Л.), що сіє — сїва́ч (С. Л.), вирівнює скирду, стіг — стриха́рь, що криє хату — кри́тник (С. Л.), кри́льщик, плете плетїнь, робить огорожу — плетїй, городїльник (С. Л.), на майдані, де виганяють смолу — майда́нник, майда́нщик (С. З.), в броварі — брова́рник (С. Ш.), на винницї — ви́нник (С. З. Л.), гура́льник (С. Л.), на цегельнї — цеге́льник (С. З. Л.), рибальський — забро́дчик (С. Л.), що робить балки — баля́р (С. Л.), що стриже овець — стрижа́й (С. Л.). — Найми ся, наймите, у мене, а я в попа. н. пр. — Лучче буть доброю наймичкою, як ледачою хазяйкою. н. пр. — Як з тобою отак жити — краще в наймичках служити. Ряб. — Бурлак робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. н. п. — Ішов челядник з поля за полуднем хазяїну. н. о. — Як маєш буть злим господарем, то краще буть добрим челядником. н. пр.
Сга́дить = спаску́дити, спога́нити, попаску́дити, попоганити; понївечити (д. Га́дить 1. і 2.). — Сга́дило = зану́дило. — Меня́ сга́дило = мінї ну́дно ста́ло, мінї зану́дило.
Ску́чный, но = нудни́й (С. Л.), ну́дно (С. Л.), нудки́й, ну́дко, мару́дний, но, маркітний, но, ску́шний, но. — Чого мінї тяжко, чого мінї нудно, чого серце плаче? К. Ш. — Марудна річ — драти пірря. Кн. — Не топила, не варила, а в сьвітлонцї душно; як поїду з сього села — комусь буде скушно. н. п. — Ску́чный человѣ́къ = нудни́й чоловік, мару́да, нуди́тель.
Станови́ться, стать = 1. става́ти, ста́ти. — Ставати навколїшки. 2. става́ти, станови́ти ся, зупиня́ти ся, ста́ти, зупини́ти ся. — Став у заїздї. — Стали на попас. — Д. під сл. Остана́вливаться. 3. роби́ти ся, става́ти, почина́ти, зачина́ти, зроби́ти ся, ста́ти, поча́ти. — Ро́бить ся нудно. — Зробило ся легше. — Він почав пити. — Ста́немъ = ну́мо, нум. С. Л. — Нум робити. — С. глу́бше = гли́бшати. — С. лу́чше = кра́щати, лу́чшати, лїпшати. — С. холоднѣ́е = холоднїшати. – С. ху́же = гі́ршати.
То́шно = ну́дно (С. Л.), ва́дко (С. З.), млосно (С. Л.), мо́торошно (С. Л.).
Тру́дно = тру́дно (С. Ш.), ва́жко, тя́жко (С. Ш.), суту́жно (С. Л.), сутя́жно, скру́тно, цу́пко, як багато роботи — заві́зно. — Трудно вийти з біди, як каменю з води. н. пр. — Трудно стати паном, а то все піде даром. н. пр. — Ох мінї тяжко, ох мінї нудно, що з бородатим жити мінї трудно. н. п. — Через вороги тяжко до пекла дістати ся. н. пр. — Цупко стало у нас на лїс. — Мели, коли не запізно. н. пр.

Запропонуйте свій переклад