Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 26 статей
Запропонувати свій переклад для «осягнути»
Шукати «осягнути» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Достига́ть, дости́гнуть, дости́чь –
1) наздоганя́ти; см. Настига́ть, насти́чь;
2) (добиваться чего стараньем) добува́ти, -ся, добу́ти, -ся, здобува́ти, -ся, здобу́ти, -ся, досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ що, дохо́дити, дійти́ чого́ и до чо́го, допевня́тися, допе́вни́тися, домага́тися, домогти́ся, доско́чити, докона́ти чого́, доп’ясти́ чого́, запобі́гти чого́. [Оце́ єди́ний спо́сіб здобу́тися націона́льної во́лі (Грінч.). Якби́ хоч пі́дступом добу́ти свого́. Ви досягли́ своє́ї мети́. Бажа́ла Оле́нка і собі́ дійти́ тако́го життя́ (Тесл.). Чого́ ти хоті́ла, того́ й запобі́гла (Чуб.). То чолові́к доско́чний: як напося́деться, то й доско́чить свого́. Боро́тимусь – і допевню́сь (Куліш). Чого́ схо́че, того́ й домо́жеться. Аби́ діп’я́ти свого́! (Коцюб.)].
• Дости́чь всего – осягти́ все, осягну́ти все.
• -сти́чь славы, почестей – зажи́ти сла́ви, че́сти;
3) (куда, до чего) дохо́дити, дійти́ чого́, до чо́го, досяга́ти, досягти́, сяга́ти, сягну́ти, достава́ти, доста́ти чого́ и до чо́го. [Нія́кі зо́внішні вражі́ння не дохо́дили до йо́го. Со́нце сюди́ не досяга́ло (Крим.). Вино́ сягну́ло до полови́ни посу́дини (Коцюб.)].
• -сти́чь (глубокой) старости – дійти́ (дожи́ти) (ве́льми) старо́го ві́ку, (ве́льми) стари́х літ.
• Дости́гнутый – здобу́тий, дося́гнений, ося́гнений.
Досяга́ть, досягну́ть –
1) (доставать, доходить до чего) досяга́ти, досягти́ кого́, чого́ [І крива́вими рука́ми мене́ досяга́ють], сяга́ти, сягну́ти чого́, по що, до чо́го, під що. [А йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є] (см. Достава́ть 1 и Достига́ть 3);
2) (достигать) досяга́ти, досягти́ чого́, осяга́ти, осяга́ти и осягти́ що.
• -ну́ть своей цели – досягти́ своє́ї мети́ или осягну́ти (осягти́) свою́ мету́. (См. Достига́ть 2).
Насле́довать –
1) кому – спадкува́ти по ко́му, дістава́ти, оде́ржувати, сов. діста́ти, оде́ржати спа́дщину (спа́док) по ко́му.
• Дети -дуют отцу – спа́дщина по ба́тькові припада́є (спада́є) ді́тям;
2) что – дістава́ти, оде́ржувати, здобува́ти, перейма́ти, відбира́ти, сов. діста́ти, оде́ржати, здобу́ти, перейня́ти; відібра́ти у (на) спа́дщину (у и на спа́док, у спа́дку, спа́дщиною, спа́дком) що, (гал.) одіди́чувати, сов. одіди́чити що; спадкува́ти.
• -вать родительский престол – перейма́ти, оконч. перейня́ти в спа́дщину (заступа́ти, заступи́ти) ба́тьківський престо́л (трон), заступа́ти, заступи́ти ба́тька на престо́лі, (гал.) одіди́чувати, оді́ди́чити престо́л (трон).
• -вать царство небесное, церк. – осяга́ти, осягну́ти ца́рство небе́сне (Біблія).
• Насле́дованный – ді́станий (оде́ржаний, здобу́тий, перейня́тий, віді́браний) у (на) спа́дщину (у и на спа́док и т. п.), оді́ди́чений; ося́гнутий.
Немно́го, нрч. – небага́то, тро́хи, (редко, зап. тро́ха), ма́ло(-що), (устар.) немно́го, (кое-что) де́що, щось, (малость) де́щиця, (не так много) не скі́льки, (маловато) о́бмаль, не гу́рт, (диал.) не з гу́рта, (перен.) ка́пля, жме́ня, дроби́нка, (зап.) дрі́бка; срв. Мно́го 1 (Не -го). [Ті́льки ба́чив, а прочита́в ду́же небага́то (Шевч.). Літерату́рних тво́рів Ле́ніна ма́ємо ду́же небага́то (Еллан). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.). А згада́ймо! мо́же се́рце хоч тро́хи спочи́не (Шевч.). Та я коли́сь тро́хи пла́вав (Мирний). Я таки́ тро́хи задріма́в, щоб хоч ма́ло голові́ ле́гше було́ (Квітка). За царя́ Горо́ха, як люде́й було́ тро́ха (Номис). Лиш да́ми тро́ха кри́вляться (Франко). А Переби́йніс про́сить немно́го (Пісня). Люди́на без суспі́льства ма́ло-що спромо́жна осягну́ти (Наш). Зароби́в де́що гро́шей (Франко). Тютюну́ вкрав щось, так його́ й прогна́ли (Тесл.). Грошеня́т де́щицю прині́с (Кониськ.). Ді́ла не скі́льки (Сл. Гр.). Хоч і не скі́льки, а й На́стя бере́ во́ду (Борзенщ.). Нові́тніх оса́д іще́ тут о́бмаль (Крим.). У передмі́ськім ліску́ лю́ду о́бмаль (Крим.). Худо́бу забра́в, не гу́рт тіє́ї й худо́би було́ (Загірня). У сами́х у їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). На сві́ті страв було́ тоді́ не гу́рт, бо м’я́сива тоді́ іще́ не ї́ли (Крим.). Писа́в горопа́ха, щоб присла́ли гро́шей, – дак і ту́т-же не з гу́рта (Борзенщ.). За старо́го Хме́ля люде́й було́ жме́ня (Номис). Стої́ть хати́на, коло не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Зачне́ сірі́ти, так що мо́жна бу́де хоч дрі́бку ба́чити в лі́сі (Франко). Дрі́бку посто́яти і поговори́ти (Верхр.). Дрі́бку води́ в скляня́тко взяв (Яворськ.)].
• -го погодя – тро́хи зго́дом, по малі́й годи́ні. [Коли́ тро́хи зго́дом дзвоно́к: дзеле́нь-дзеле́нь (Рудч.). Коли́ по малі́й годи́ні і він прихо́дить наза́д (Новомосковщ.)].
• -го не два метра – бе́змаль (без тро́шки) (не) два ме́три; срв. Немно́гий (Без -гого).
• -го взял – небага́то поживи́вся, (грубо) поживи́вся, як пес му́хою.
• -го пользы от этого – з цьо́го небага́то кори́сти.
• -го поправился – тро́хи очу́няв (оду́жав, окли́гав).
• -го лучше, больше – не бага́то (не на бага́то, тро́хи) кра́ще, бі́льше.
• Ещё -го и конец – ще тро́хи та й край.
Облада́ние – посіда́ння чого́, обла́дування, обла́да, володі́ння, влада́ння чим.
• Самооблада́ние – самообла́да.
• Достичь облада́ния чем – осягну́ти що.
Об’я́ть – об(ій)ня́ти, обгорну́ти, опови́ти, пови́ти, осяга́ти, осягну́ти що, зсягну́ти. [Умо́м обня́в зе́млю (Крим.). І світ у те́мряві сві́тить, і те́мрява не обгорну́ла його́ (Єв. І.). Густи́й мо́рок опови́в (пови́в) зе́млю. Тобі́ ще й очи́ма не зсягну́ть на́шого ли́ха (М. Вовч.)].
• Всё было об’я́то пламенем – усе́ взяло́ся по́лум’ям (вогне́м).
• Об’я́тый – пови́тий, опови́тий, [Прислуха́юсь до диха́ння сном пови́тої землі́ (Грінч.)].
Охва́тывать, охвати́ть –
1) (обнимать) обхо́плювати, обхопи́ти кого́, що, обніма́ти, обійма́ти, об(ій)ня́ти, поніма́ти, по(й)ня́ти, осяга́ти, осяг(ну́)ти́ кого́, що, (о)повива́ти, (о)пови́ти. [Що то за цивіліза́ція була́, коли́ вона́ осягла́ ті́льки саме́ па́нство (Куліш)].
• Это дерево не -ти́ть руками – цього́ де́рева не обхо́пиш рука́ми.
• Зараза -ла весь город – по́шесть усе́ мі́сто обхопи́ла.
• Этот период -вает несколько десятилетий – ця доба́ обійма́є кі́лька десятилі́ттів.
• Пламя мигом -ло всё здание – по́лум’я враз поняло́ (обхопи́ло) ввесь буди́нок.
• -ла прохлада – обняло́ холодко́м (прохоло́ди́ло) кого́.
• Истома -вает – мло́сті беру́ть кого́, мло́сно стає́ кому́.
• -ти́ть глазом – о́ком (за)сяга́ти, (за)сяг(ну́)ти́, зсяга́ти; зсягну́ти о́ком, запосягти́, захо́плювати, захопи́ти о́ком, згля́нути о́ком, скида́ти, ски́нути о́ком. [Скі́льки мо́жна було́ засягти́ о́ком на всі бо́ки. Пшени́ці таки́й лан, що й о́ком не згля́неш].
• -ти́ть (постичь) умом, мыслью – збагну́ти, засягти́ що (ро́зумом, ду́мкою);
2) (о чувствах, сне, дремоте и т. п.) поніма́ти, поня́ти, обніма́ти, обня́ти, бра́ти, взя́ти кого́, (перен.) (о)повива́ти, (о)пови́ти, о(б)горта́ти, о(б)горну́ти, окрива́ти, окри́ти, порива́ти, порва́ти кого́. [Ра́дощі ду́шу мені́ обніма́ли (Грінч.). Поняли́ його́ жа́лощі до тих нещасли́вих. Чого́сь і мене́ вже страх бере́. Обгорну́ла мене́ самота́. Го́ре тяжке́ опови́ло його́. Мене́ порива́є доса́да. Недо́бре почува́ння окри́ло їй ду́шу].
• Грусть, тоска, жаль -вает кого – сум, ту́га, жаль поніма́є, бере́, посіда́є кого́.
• -ла зависть кого – за́здрощі вхопи́ли кого́, за́видки взяли́ кого́, за́здрість поняла́ кого́.
• -ла страсть кого – жага́ (при́страсть) вхопи́ла, поняла́, взяла́ кого́;
3) (окружать) ото́чувати и оточа́ти, оточи́ти кого́, що, ким, чим. См. Окружа́ть, Облега́ть; (перехватать) перема́цувати, перема́цати, перела́пувати, перела́пати.
• Всё в лавке -та́ет, а ничего не купит – усе́ в крамни́ці перема́цає, а нічо́го не ку́пить.
• Охва́ченный – обхо́плений, обня́тий, по(й)ня́тий.
• -ный ужасом – поня́тий жа́хом.
Получа́ть, получи́ть – оде́ржувати, оде́ржати (реже отри́мувати, отри́мати), дістава́ти, діста́ти, відбира́ти, відібра́ти, здобува́ти, здобу́ти що, здобува́тися, здобу́тися на що, бра́ти, побира́ти, ма́ти що, прийма́ти, при(й)ня́ти що, осяг(ну́)ти що и чого́, (достигнуть чего) доступи́ти, доско́чити чого́, (о мн.) пооде́ржувати, поотри́мувати и т. д. [Ко́жний, хто про́сить, оде́ржує (Єв.). І все, чого́ попро́сите в моли́тві з ві́рою, діста́нете (Єв.). І от діста́в, чого́ хоті́в, чого́ душа́ його́ бажа́ла (Рудан.). А молоди́й, веселе́нький, що доста́в свого́, йде ва́жно (Квіт.). Кай Лю́цій сві́дчить ра́нами свої́ми, що́ він здобу́в, вою́ючи за Рим (Куліш). Блаже́нні ти́хії, бо вони́ ося́гнуть зе́млю (Єв.)].
• -чи́ть письмо, деньги – оде́ржати (діста́ти, відібра́ти) листа́, гро́ші.
• Он -ча́ет большое жалованье, большие деньги – він здобува́є (дістає́, ма́є, бере́, побира́є) вели́ку платню́, вели́кі гро́ші. [Наня́вся до па́на, бере́ по п’ять рублі́в на мі́сяць (Харк.)].
• -чи́ть деньги по ассигновке, по чеку – оде́ржати гро́ші на асигна́ту, на чек.
• -чи́ть что-л. в руки – при(й)ня́ти до рук.
• -ча́й, -ча́йте деньги – прийма́й, прийма́йте (бери́, бері́ть) гро́ші.
• Этот купец -ча́ет материи из-за границы – цей кра́мар дістає́ (здобува́є, відбира́є) мате́рії з-за кордо́ну.
• Он -чи́л всё, что требовал – він діста́в (здобу́в, відібра́в) усе́, чого́ вимага́в.
• -чи́ть обратно, -чи́ть назад – оде́ржати (відібра́ти) наза́д.
• -чи́ть ответ, весть, известия о чём – діста́ти (відібра́ти) ві́дповідь, зві́стку, відо́мості за (про) що.
• -чи́ть отказ – зустрі́(ну)ти відмо́ву, не діста́ти (не здобу́ти) зго́ди, (шутл.) діста́ти відкоша́, (с)пійма́ти (вхопи́ти, з’ї́сти) о́близня.
• -чи́ть приказ – здобу́ти (діста́ти) нака́з.
• -чи́ть разрешение, свидетельство – діста́ти (здобу́ти) до́звіл, по́свідку (посві́дчення).
• -чи́ть место, должность, назначение – діста́ти слу́жбу, поса́ду, призна́чення.
• -чи́ть стипендию – діста́ти стипе́ндію.
• -чи́ть наследство, -чи́ть что-л. в наследство – діста́ти (відібра́ти) спа́дщину, спа́док, діста́ти (відібра́ти, здобу́ти, прийня́ти) у спа́дку що, в спа́дщину що, оді́дичити що.
• -чить помощь – діста́ти, здобу́ти допомо́гу (по́міч).
• -чать образование, воспитание – здобува́ти осві́ту, вихова́ння, побира́ти нау́ку, осві́чуватися, вихо́вуватися.
• -чи́ть высшее образование – здобу́ти ви́щу осві́ту.
• -чи́ть награду, премию, похвальный отзыв – діста́ти (здобу́ти) нагоро́ду, пре́мію, хва́льного при́суду.
• -чи́ть выговор, замечание – діста́ти нага́ну, дога́ну.
• -чи́ть наказание, -чи́ть должное – прийня́ти ка́ру, прийня́ти (відібра́ти) нале́жне.
• -ча́ть телесные наказания (розги, линейки и т. п.) – дістава́ти в шку́ру.
• -чи́ть по физиономии – діста́ти в лице́, (вульг.) зла́пати (з’ї́сти) ля́паса.
• -чи́ть фигу – з’ї́сти ду́лю, бі́са з’ї́сти, лизну́ти ши́лом па́токи.
• -чать впечатления извне – оде́ржувати, дістава́ти, здобува́ти, (с)прийма́ти вражі́ння зо́кола.
• -чи́ть от чего пользу – ко́ристь узя́ти з чо́го.
• -чи́ть прибыль от чего-нибудь – прибу́ток узя́ти з чо́го и на чо́му.
• Я -чи́л большой барыш от этого дела – я узя́в вели́кий бари́ш з цьо́го ді́ла, на цьо́му ді́лі.
• Казна -чи́т от этого миллион – скарб ма́тиме (ві́зьме) з цьо́го (на цьо́му) мільйо́н, заро́бить на цьо́му мільйо́н.
• -чи́ть убыток от спекуляции – поне́сти шко́ду від спекуля́ції, на спекуля́ції.
• -чи́ть возможность – діста́ти спромо́гу, спромогти́сь на що, здобу́тися на що.
• -чи́ть дар речи – діста́ти мо́ву. [Він ві́рить, що велико́дної но́чи вся́ка німина́ дістає́ мо́ву Єфр.)].
• -чи́ть повреждение – зазна́ти ушко́дження.
• -чи́ть вечное блаженство – добу́тися, доступи́ти ві́чного раюва́ння, осягну́ти ві́чного раюва́ння, здобу́тися на ві́чне раюва́ння. [Всім проща́й, і проще́ння досту́пиш (Франко)].
• Дело -чи́ло огласку – спра́ва набула́ ро́зголосу, була́ розголо́шена.
• Это вино -чи́ло неприятный вкус – це вино́ набуло́ неприє́много смаку́.
• -ча́ть форму чего-л. – набира́ти фо́рми чого́.
• -чи́ть насморк, лихорадку – захопи́ти не́жить, пропа́сницю.
• Получа́емый – оде́ржуваний, отри́муваний, відби́раний, здобу́ваний и т. д. Полу́ченный – оде́ржаний, отри́маний, віді́браний, здобу́тий и т. д. -ный опыт – набу́тий до́свід.
• Налоги, подати, которые не могут быть -чены – пода́тки, о́платки, що їх не мо́жна повиправля́ти (посправля́ти), невипра́вні пода́тки, о́платки.
Постига́ть, пости́гнуть и пости́чь –
1) (о беде, горе и т. п.) спотика́ти, спітка́ти, спостига́ти, спости́г(ну)ти, присти́г(ну)ти, спобіга́ти, спобі́гти, зу́спіти, зди́бати кого́, спа́сти, впа́сти на ко́го. [Пе́рше го́ре, зуспі́вши її́, було́ їй зо́всі́м несподі́ваною рі́ччю (Грінч.). Неща́стя тяжке́ спітка́ло (спобі́гло, спости́гло, зу́спіло) нас: уме́р наш ба́тько. Зу́спіло мене́ неща́стя (Тобіл.). Хіба́ зна́ємо, що й на нас котро́го за́втра не спа́де то само́, що ни́ні спа́ло на Мико́лу? (Франко)].
• Его -гла внезапная болезнь – його́ спітка́ла несподі́вана хворо́ба.
• Буря -гла их в пути – бу́ря спости́гла (зу́спіла) їх у доро́зі;
2) (что: умом) осяга́ти, осяг(ну́)ти́, збагну́ти, обійма́ти, обня́ти голово́ю (ро́зумом), вирозуміва́ти, ви́розуміти, розумі́ти, зрозумі́ти, спостерега́ти, спостерегти́, второ́пати що, домисля́тися, доми́слитися чого́, дохо́дити, дійти́ ро́зумом чого́. [І таємни́ці світові́ він ро́зумом вели́ким осяга́є (Л. Укр.). Не мо́жна всього́ того́ жа́дним ро́зумом збагну́ти. І ско́ро вже голі́вкою своє́ю найпе́ршую нау́ку обняла́ (Грінч.). Я спостері́г твою́ вда́чу (Конис.). Вчи́лася вирозуміва́ти нему́дру та́йну безпосере́дньої та чи́стої пое́зії (Корол.)].
• Я -га́ю ваши намерения – я розумі́ю ва́ші за́міри.
• Не -га́ю, как может вам это нравиться – не розумі́ю (не збагну́), як мо́же вам це подо́батися.
• Никак этого не -гну – нія́к цього́ не збагну́ (не второ́паю), нія́к до цьо́го ро́зуму не доберу́.
• -нуть до глубины – зглиби́ти. [До́бре зглиби́в дитя́чу нату́ру].
• Пости́гнутый – зба́гнутий, ося́гнений (ося́гнутий).
• -тый умом – зба́гнутий голово́ю, ро́зумом.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий:
• сделаться счастливым – вщасливитися;
• счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка;
• счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому;
• счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають;
• счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець;
счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!;
• счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.).
[Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!]. Обговорення статті
Заумный – мудрований, закрутистий, химерний, (бессмесленный) безглуздий, нісенітний, (непонятный) незрозумілий:
• заумная фраза – мудрована фраза.
[Виразність прози та мудровані висловлювання їх авторів здавалися ідальго справжніми вершинами літературного мистецтва, особливо це стосувалося любовних послань привабливим дамам і викликів на дуель. Намагаючись осягнути хитросплетіння пишномовного стилю, бідолашний кабальєро поволі втрачав розум, бо в них не розібрався б навіть Аристотель, якби зумів воскреснути саме заради цієї мети (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБЫМА́ТЬ; ОБЪЯ́ТЬ, нельзя́ объять необъя́тное го́ді осягну́ти неося́жне.
ПРОНИКА́ТЬ реконстр. просяга́ти, прорина́ти, засяга́ти, фаміл. вла́зити, (углиб) сяга́ти вглиб, загли́блюватися /вгли́блюватися/, (куди) добува́ти, дістава́ти, продістава́ти, пробира́ти, інфільтрува́ти що, (про світло) просо́чуватися, сочи́ти, (про запах) пересяка́ти що, (про холод) наплива́ти, (про дим) ти́снутися;
проника́ть во что (шукати суть) осяга́ти що;
проника́ть взо́ром сяга́ти зо́ром, прозира́ти, пройма́ти /прошива́ти/ о́ком;
проника́ть в суть дістава́тися (до) су́ті, доко́пуватися су́ті, осяга́ти суть;
проника́ть мы́слью сяга́ти ду́мкою;
проника́ющий/проника́емый що /мн. хто/ сяга́є тощо, мастак сягати, зда́тний промкну́тися /сягну́ти, осягну́ти/, прикм. прони́кливий, глибокося́жний, інфільтраці́йний, /про радіяцію, рану тощо/ глиби́нний, зала́зистий /улазистий/, реконстр. сягу́щий, ім. інфільтра́нт, складн. -прося́жни́й [легкопроника́ющий легкопрося́жни́й], пор. ПРОНИЦАЕМЫЙ;
проникающий вглубь глиби́нний;
проникающий в су́щность /проникающий в та́йны/ зда́тний збагну́ти суть /таємни́ці/;
ПРОНИ́КНУТЬ ще діста́тися, продіста́тися, добу́ти, пролі́зти, фраз. проли́нути, втереби́тися, просота́тися, (крізь що) промкну́ти, (в душу) залі́зти і похідн.;
проникнуть во что оказ. збагну́ти що;
проникнуть взо́ром во что прогля́нути /прозирну́ти, прогле́діти/ що;
проникнуть в тайники́ души́ залі́зти в ду́шу;
прони́кший залі́злий /пролізлий/, прося́глий, втере́блений, просо́талений, промкну́тий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Достигать куда, до чего – доходити чого, до чого; досягати чого, до чого. Достичь всего – осягти, осягнути все. Достичь славы – зажити слави, чести. Достигать совершеннолетия – доходити (повних) літ. Достиг известной прочности своего положения – став на лад.
Цель – мета. С целью – з метою. В целях (получения и т. п.) – щоб (одержати й т. ин.). Ставить себе целью – ставити собі за мету. Задаться целью – узяти, забрати в голову що; завзятися на що; поставити собі мету. Достичь (определенной) цели – досягти (певної) мети; осягнути (певну) мету. Цель достигнута – мети осягнеш. Употреблять для (другой) цели – вживати на (иншу) потребу. Иметь целью – мати на меті.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глубина
• В глубине – у глибині; на споді (сподом). [Тим часом сподом, потай од холодної думки, ворушилась тепла, маленька і добра. Коцюбинський.]
• В глубине веков – у давній давнині; у далечі віків; у глибині (у глибу) століть.
• В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці); у душевній глибині. [Говорив я з ними, Не як маючий владу, а як той, Що в глибині душі провину чує. Українка. Такий образ відбивається аж на самім споді серця… Стефаник. Гандзю, давня Гандзю! Де ти? Озовися! Може, хоч де глибоко сидиш в душі — поворухни моє ти серце!.. Тобілевич.]
• В глубину, глубиной – завглибшки (завглиб, навглибшки); углиб (углибшки). [Викопали яму аршинів зо два завглибшки… Ковганюк, перекл. з Шолохова. Ой, тече річка невеличка, і вшир вона не широка, і вглиб вона не глибока. Н. п.]
• Во всю глубину – на всю глибочінь (глибину, глибінь).
• До глубины души (книжн.) – до глибини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. [Оця нагла несподівана пригода зворушила до глибини душі старих і молодих. Кобилянська.]
• Зиять глубиной – глибочіти. [Обіч глибочіло провалля. Рибак.]
• Из глубины – зглибока (з глибини, з глибочини); спідсподу. [А разом з тим, десь з глибини, сочились підземні джерела і гасили вогонь. Коцюбинський.]
• Из глубины веков – з далечі (з глибу) віків, століть; з безміру (з безмір’я) століть.
• Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. [Щодня вони презирством викликали Зо дна душі моєї знову звіра… Українка.]
• Какая глубина! – яка глибина (глибочінь, глибінь)!; що за глибина (глибочінь, глибінь)!
• Не отличаться глубиной (о мыслях, знаниях…) – неглибоко сягати.
• От глубины души, сердца – з усієї душі; від (з) [широкої] душі; від (з) щирого серця. [Дякую тобі з усієї душі. Кримський.]
• Понять (постигнуть) глубину чего, до глубины что – збагнути (осягнути) до дна що (глибінь чого); зглибити що. [Але ж я тільки тута, На довгому темничному дозвіллі, Збагнув усю глибінь моєї ганьби і твій злочин. Українка.]
• Проникать в глубину чего – засягати вглиб чого; брати зглибока що.
• Сокровенная глубина души, тайники души – таємна (потаємна) глибина душі; тайник (тайники) душі.
Достигать
• Достигать, достичь совершеннолетия – доходити, дійти [повних] літ (повноліття); на порі (іноді давн. на стану) стати.
• Достигать, достичь старости – доходити, дійти (досягати, досягти) старого віку (старих літ, старощів, старості); доживати, дожити до старості.
• Достигать, достичь цели – досягати, досягти мети (іноді до мети); осягати, осягнути, осягти мету. [Тільки той досягає мети, хто іде, — Тільки той, що горить, не згоряє. Олесь.]
• Достигнуть расцвета – дійти розквіту.
• Достичь всего – досягти всього; осягти, осягнути все.
• Ничего не достиг – нічого не досяг; (образн. жарт.) лизнув шилом патоки.
Непостижимый
• Это уму непостижимо (разг.) – [Розумом] цього не збагнути, не збагнеш (не осягнути, не осягнеш, не зглибити, не зглибиш).
Объять
• Никому не объять необъятного; нельзя объять необъятного – ніхто не осягне неосяжного; не можна осягнути (осягти) неосяжного; неосяжного не осягнеш (не осягнути).
Постигать
• Постигнуть до глубины – сягнути (осягнути) до глибини (іноді до щирця); зглибити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

осягну́ти і осягти́, осягну́, ося́гнеш що

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Временщи́къ = милова́нець, котрому пощасти́ло за короткий час іза низького стану осягнути великої сили при державній особі.
Достига́ть, дости́гнуть, дости́чь = 1. наздоганя́ти, наздогна́ти, настига́ти, насти́гти і т. д. д. Догна́ть. 2. сяга́ти, досяга́ти, дохо́дити, добува́ти ся, досягти́, осягти́, осягну́ти, досягну́ти, дійти́, засягти́, подохо́дити, добу́ти ся, допясти́сь. — До слави, властї, до багатства сягнувши, дивись уже й умер, все те здобувши. К. Д. Ж. — Роботою засягне собі щастя. Мирний. — У врядників наших повинні справедливости доходити. Ст. Л. — З запомогою письменства подоходили до кращих порядків. Де що про Сьв. Б. — А все таки свого допяв ся. С. Л.
Завладѣ́ть = заволодїти (С. Л.), заня́ти, опанува́ти (С. З.), осягти́, осягну́ти (С. З.), посїсти, (про рухомі речі) — захопи́ти, зага́рбати, заграбува́ти. — Єжелї би Турчин опанувати міл якеє місто. К. Н.
Овладѣва́ть, овладѣ́ть = опано́вувати, осяга́ти, посїда́ти, огорта́ти, опанува́ти (С. З. Л.), осягну́ти, посїсти, заволодїти (С. Л.), обгорну́ти. — Завзятість всїх опанувала, тут всякий пінивсь і яривсь. Кот. — Заступила чорна хмара та білую хмару, опанував Запорожцем поганий татарин. К. Ш. — І пустиню опанують веселиї села. К. Ш. — Козаки Канев опанувавши, многії шкоди чинили. Л. С. — Дорошенко опанував усе добро рухоме замордованого гетьмана. Кн. — Сум і жах обгорнули мене. Кн.

Запропонуйте свій переклад