Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 38 статей
Запропонувати свій переклад для «плестися»
Шукати «плестися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)].
• Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)].
• Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́.
• Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги.
• Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця.
• Вверх -га́ми –
а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю;
б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)].
• -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж.
• Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж.
• В -га́х – в нога́х.
• Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії.
• На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се.
• Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7.
• Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув).
• Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х.
• В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х.
• Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)].
• Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)].
• С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)].
• Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят).
• Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом.
• С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми.
• У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)].
• Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го).
• -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́.
• -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе.
• Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)].
• Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4.
• Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні).
• Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)].
• Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка).
• Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)].
• Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться).
• Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х.
• Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)].
• Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)].
• Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу.
• Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)].
• Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́.
• Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)].
• Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)].
• -ги носят – но́ги но́сять.
• Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́.
• Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го.
• Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3.
• Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися.
• Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́.
• -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися).
• -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли).
• Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги –
а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)];
б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1.
• Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку).
• Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу.
• Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище.
• Протянуть -ги –
а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги;
б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги).
• Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ.
• Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́.
• Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги –
а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги;
б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)].
• Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки).
• Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти).
• Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти.
• Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки.
• Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги.
• Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми.
• Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу.
• Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)].
• Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми.
• Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)].
• За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка).
• Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II);
2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2;
3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на;
4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3;
5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).
Плести́ся и Пле́сться –
1) плести́ся, ви́тися по чо́му, обвива́тися круг чо́го. [Як гу́сто сей лича́к плі́вся. Хміль в’є́ться по тичи́ні];
2) (брести, итти медленно) пле́сти́ся, пле́нтатися, бре[и́]сти́, волокти́ся, шкандиба́ти, тягти́ся, чвала́ти, чвалюва́ти, чимчикува́ти, човпти́, тю́пати, ті́патися, чала́пати, цьо́хати, теле́патися, тюпори́ти, плуга́нитися, телі́житися, с[ц]урга́нитися, сунда́читися, ле́статися. [Грицько́ плі́вся зза́ду. Вто́млені ко́ні ле́две пле́нталися (Грінч.). І в одні́й свити́ні іде́ Ка́тря шкандиба́є (Шевч.). До ді́ла від думо́к дале́ко ще чвала́ти (Самійл.). Пі́шки по боло́ті чвалю́є (Франко). Сто́млена вата́га з заробі́тків чимчику́є (Манж.). Човпе́ стари́й село́м (Драг.). Ко́ні тю́пають собі́ пома́лу].
• Дело кой-как плетё́тся – спра́ва йде помале́ньку, ді́ло ро́биться аби́-як (потихе́ньку).
Ви́ться –
1) ви́тися, кучеря́витися. [Ку́чері в’ю́ться];
2) (ссучиваться от кручения) крути́тися, скру́чуватися;
3) (о растениях) ви́тися, плести́ся, сота́тися. [Хміль в’є́ться круг де́рева];
4) (извиваться) ви́тися, звива́тися. [Мов га́дина в’є́ться. Під га́єм в’є́ться рі́ченька. Дим в’є́ться вго́ру. Шлях ви́вся-звива́вся до мі́ста];
5) (вертеться, носиться) ви́тися, кружа́ти. [Коло но́са в’є́ться, а на ру́ки не дає́ться. В пові́трі птахи́ в’ю́ться];
6) (вертеться ласкаясь, увиваться) упада́ти, увива́тися, увиха́тися. [Діти́ так і впада́ють коло ма́тери];
7) (быть свиваему) ви́тися, плести́ся. [Де це гі́лечко вило́ся?].
Заплета́ться, запле́сться –
1) запліта́тися и заплі́туватися, бу́ти запле́теним;
2) запліта́тися, плести́ся, заплести́ся, (о мног.) позапліта́тися, поплести́ся. [Дівча́та русна́чки запліта́ються там в дрібни́ці (Свидн.). Згада́й мене́, не́нько, в субо́ту пізне́нько, як дівча́та поми́ються й плету́ться дрібне́нько (Грінч. III). Вми́ю ли́чко, вми́ю бро́ви, ся́ду, заплету́ся (Руданськ.)].
• У него язык -та́ется – язи́к йому́ плу́тається.
• Он говорит -та́ясь – бала́кає плу́таючи(сь) язико́м.
Лепи́ться –
1) (страд. з.) ліпи́тися, вилі́плюватися; злі́плюватися, бга́тися, тули́тися; прилі́плюватися; налі́плюватися; влі́плюватися. [Мо́крий сніг до́бре лі́питься (Брацлавщ.)];
2) (едва держаться на чём-либо) тули́тися до чо́го.
• Лачуга -тся на скале – хати́на (халу́па) ту́литься на ске́лі;
3) (едва тащиться) волокти́ся, плести́ся, тягти́ся, пле́нтатися.
• -тся, как рак – воло́читься (тя́гнеться), як рак.
Наплета́ть, наплести́ и напле́сть –
1) напліта́ти и наплі́тувати, напле́сти́, (о мног.) понапліта́ти и понаплі́тувати, попле́сти́ що, чого́. [Понапліта́в личакі́в на всю сім’ю́ (Богодух.)];
2) (наставлять плетением) на(д)пліта́ти, на(д)пле́сти́, (теснее о плетне ещё) на(д)горо́джувати, на(д)городи́ти, (о мног.) пона(д)пліта́ти, пона(д)горо́джувати що. [Лі́са місця́ми поосіда́ла, тре́ба понагоро́джувати (Мирг.)];
3) (вздору) напліта́ти, напле́сти́, наторо́чувати, наторо́чити, напле́скувати, напле́ска́ти, набазі́кувати, набазі́кати, нацве́нькувати, нацве́нькати, наверзя́кати, (о мног.) понапліта́ти, понаторо́чувати, понапле́скувати, понабазі́кувати, понацве́нькувати. [Наплела́ тако́го, що й ку́пи не де́ржиться (Номис). Вам сто дурни́х казо́к про йо́го наплету́ть (Самійл.). Тако́го набазі́каю, що й у ша́пку не забра́ти (М. Вовч.)];
4) (на кого) набрі́хувати, набреха́ти, накле́пувати, наклепа́ти на ко́го, оббрі́хувати, оббреха́ти, обмовля́ти, обмо́вити кого́.
Напле́те[ё́]нный –
1) напле́тений, понаплі́таний, понаплі́туваний;
2) на(д)пле́тений, на(д)горо́джений, пона(д)плі́таний, пона(д)горо́джуваний;
3) напле́тений, наторо́чений, напле́сканий, набазі́каний, нацве́ньканий, понаплі́таний и т. п.;
4) набре́ханий, накле́паний.
-ться –
1) напліта́тися, напле́сти́ся, понапліта́тися; бу́ти наплі́таним, напле́теним, понаплі́таним и т. п.;
2) (вдоволь) напліта́тися, напле́сти́ся, (о мног.) понапліта́тися и т. п.; срв. Плести́, -ся. [Шаба́ш, хло́пці, вже понапліта́лися, час і спочи́ти (Лубенщ.)].
Поплести́ся – поди́бати, пошкандиба́ти, попле́нтатися, поплести́ся, потягти́ся, поканделя́ти, почвала́ти, посу́нути, (рысцой) потю́пати; срв. Плести́сь. [Бала́буха встав помале́ньку з во́за і поди́бав до ґа́нку (Н.-Лев.). Гнат, колива́ючись, мов п’я́ний, попле́нтавсь додо́му (Коцюб.). І поплі́всь собі́ доро́гою (Свидн.). Вже п’я́ний потя́гся додо́му (Неч.-Лев.)].
• И куда это он -лё́лся – і куди́ це він пові́явся.
Проплести́сь – проча́пати, прочвала́ти; см. Плести́сь.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПЛЕСТИ́СЬ ще пле́стися, плуга́нитися, (у хвості) тягти́ся, волокти́ся, плу́татися, теліпа́тися;
плету́щийся що /мн. хто/ пле́нтається тощо, прикм. тихоно́гий, образ. нешвидки́й /пові́льний/ у нога́х, пові́льний, як черепа́ха, мов не на свої́х нога́х;
плетущийся в хвосте́ зви́клий тягти́ся у хвості́, складн. тягни́сь-у-хвості, стил. перероб. дибу́ль-дибу́ль у хвості;
плетущийся нога́ за ного́й стил. перероб. ле́две несучи́ но́ги.
ПЕРЕДВИГА́ТЬСЯ ще ру́хатися;
ме́дленно передвигаться плуга́нитися;
е́ле передвигаться тягну́тися /пле́сти́ся тощо/ як неживи́й;
передвига́ющий що /мн. хто/ пересува́є тощо, ста́вши рухати, зда́тний ру́шити, за́йня́тий пересува́нням, прикм. /засіб/ транспортува́льний, пересува́льний, перемі́щувальний, переставля́льний, ру́хальний;
е́ле передвигающий но́ги /передвигающий нога́ми/ що ле́две воло́чить но́ги /переступа́є нога́ми/;
передвигающийся/передвига́емый со́ваний, пересу́ваний, перемі́щуваний, переста́вляний, ру́ханий, прикм. пересувни́й, мобі́льний, рухо́мий, рухли́вий, образ. на коле́сах, у ру́сі, пор. ПЕРЕДВИЖНОЙ;
передвигающийся фраз. непосидю́щий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Плестись –
1) (виться) плести́ся, (плету́ся, плете́шся), ви́тися(в’ю́ся, в’є́шся); (идти медленно) брести (бреду́, бреде́ш), пле́нтатися, -таюся, тягти́ся (тягну́ся, тя́гнешся).
Виться –
1) (о волосах) ви́тися, кучеря́витися;
2) (о растениях) ви́тися, плести́ся;
3) (в других значен.) ви́тися.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Плестись
• Плестись в хвосте – тягтися (плентатися) в хвості; пасти задніх (задню).
Обоз
• Быть, тянуться, плестись в обозе – бути, тягтися, плентатися позаду; (образн. розм.) пасти задніх.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бре́сти́, бри́сти́ через що и що –
1) итти в брод.
• Бре́сти рі́чку – переходить реку в брод.
2) брести, плестись, медленно итти.
Ви́ти, в’ю, в’єш – вить, свивать;
ви́тися – виться, плестись.
Ди́бати – медленно ходить, плестись.
Пле́нтати –
1) путать ногами, плестись;
2) (о ребенке) двигать ручками;
пле́нтатися –
1) плестись, тащиться;
2) шляться, шататься, слоняться.
Плести́ –
1) плесть;
2) вязать;
3) вить;
плести́ся –
1) плестись;
2) заплетаться.
Пле́хатися – тащиться, плестись.
Проди́бувати, -бую, проди́бати, -баю – плестись, проплестись.
Трю́хати – плестись.
Ча́пати, -паю –
1) итти медленно, плестись;
2) рвать, обрывать (напр., плоды с дерева). Ча́пко, нар. – 1) усердно;
2) скоро, поспешно.
Чвала́ти, -ла́ю –
1) плестись;
2) бежать быстро.
Човпти́, -пу́ –
1) кого́ – колотить, бить;
2) що – твердить, повторять одно и то же;
3) плестись, тащиться;
човпти́ся – толочься, возиться с чем.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ле́статися, -таюся, -єшся, гл. Едва идти, плестись. ЧГВ. 1853. 61.
Пле́нтати, -таю, -єш, гл.
1) Путать ногами, плестись. Манив до себе дитину, а воно з другого кінця лави, перебіраючи ручками і держучися за лаву, плентало ніжками та реготалося, ідучи до батька. Г. Барв. 165.
2) О ребенкѣ: двигать ручками. Воно мені, малеє, плентає рученятами, — гу, каже. Г. Барв. 119.
Пле́нтатися, -таюся, -єшся, гл. Плестись, тащиться; шляться. Г. Барв. 357. Плентався і по тій землі, де вже от-от край світа. Стор. МПр. 168.
Плести́ся, -ту́ся, -те́шся, гл.
1) Плестись. Як густо сей личак плівся.
2) Заплетаться: Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559.
Сунда́читися, -чуся, -чишся, гл. Плестись, тянуться. Школяри вже сундачуться. Сквир. у.
Тюпори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Плестись, медленно идти. Кобильчина тюпорить, а я собі дрімаю на возі. Гадяч. у. Слов. Д. Эварн.
Цурга́нитися, -нюся, -нишся, гл. Плестись, тащиться. См. Плуганитися. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Чвала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл.
Човпти́, -пу́, -пе́ш, гл.
1) Колотить, бить. Човпуть його, мов дурного. Ном. № 6217.
2) Твердить, повторять одно и то-же. Чоловік одно човпе. Чуб. II. 538. Все човпеш, що ти зав’язав мені світ. Левиц. Пов. 77.
3) Плестись, тащиться. Човпе старий селом. Драг. 179.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Плести́ся = плен́тати ся (С. З.), волокти́ ся (С. Л.), тягти́ ся (С. Л.), чвала́ти (С. Л.), теле́пати ся (С. Ш.), тїпати ся, плуга́нити ся, плужи́ти ся. — Воно поміж народом пленталось, то й бачило доволї. Г. Бар. — Вони тихо плентались дорогою. Лев. — Доки він плентав ся чужими шляхами. Кн. — Розпитав кудою йти і поплентав ся. Кн. (Д. ще під сл. Брести́).
Прибрести́ = приплести́ ся, припле́нтати ся, причвала́ти, примандрува́ти, притьо́пати ся і т. д. д. Брести́ і Плести́сь. — Відкіля ти приплентавсь сюди ? О. Ст. — Волоцюга припленталась. н. к. — Аж гульк і в го́род причвалав. Кот.
Поплести́ся = попле́нтати ся, почвала́ти, потягти́ ся, пові́яти ся, попха́ти ся, почала́пати, почеле́пати, потьо́пати ся, по телїпа́ти ся, пошкандиба́ти, поди́бати, потетю́рити ся і т. д. д. Плести́ся. – Еней по берегу попхав ся і сам не знав, куди слоняв ся. Кот. — Сказав старий і пошкандибав далї. Фр. — Подибала стара мати свою Марину доганяти. К. Ш. — Кивне головою і почалапає собі дальше улицею. Фр.
Таска́ть, ся = 1. (вы́таскать, натаска́ть) — тяга́ти (С. Ш.), волочи́ти, ви́тягти, ви́волокти. — Тягали сїно копицю за копицею. С. Ш. 2. (утащи́ть) — тяга́ти, потягти́, зтягти́. — Потім кобилу і віз оддали, тільки ячменю не стало — зтягли. В. Щ. 3. (истаска́ть, ся) — таска́ти, стаска́ти, зноси́ти, обувя — зтопта́ти, зтодцюва́ти, ся. 4. (протаска́ть) — тяга́ти, волочи́ти, протяга́ти, проволочи́ти. — Довго його тягали по судах. 5. (оттаска́ть) — тяга́ти, одтяга́ти, ви́драти, ви́скубти, ви́чубити. 6. волочи́ти ся, тяга́ти ся, тиня́ти ся, валаса́ти ся, шва́(е́)ндяти, блука́ти. — Де ти в дїдька волочив ся, од семъї зовсїім одбив ся ? Ал. — Я з каторги тяжкої визволяв ся і по сьвітах широких валасав ся. К. Ш. Т. — Таска́ть но́ги = плести́сь, пле́нтатись, тягти́сь, тарга́нитись ди́бати, плуга́нитись. 7. волочи́ти ся, бахурува́ти (С. Ш.). — Волочить ся за молодицями.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)