Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «полотно»
Шукати «полотно» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Полотно́ –
1) (ткань) полотно́, ум. полоте́нце, полоте́нко, полоте́нечко. • -но́ на ткацком станке – кро́сна (реже ед. ч. кро́сно), ум. во мн. кросе́нця, кросо́нки. [Кро́сна тка́ла. Молоди́м господи́ням кросе́нця тка́ти]. • -но́, тканое в семь пасм – семі́рка, в девять – дев’я́тка и т. д. -но́ толстое – гребі́нне; домотка́нне, тонкое – полотно́ тонке́, рубо́к (-бка́ і -бку). [Ши́ла кошу́льку з тонко́го ру́бку]. • -но́ домотканное самое тонкое – че́сане полотно́. • Кусочек -на́ – полотни́нка. [Дай чи́сту полотни́нку зави́ти ру́ку]. • -но́ волосяное для сита – полоте́нко; 2) -но́ железной дороги – на́сип (-пу), гре́бля; ко́лія. • -но́ моста – помі́ст (-мо́сту); 3) (фон) тло (-а); 4) (подстилочный пласт) ґрунт (-ту). |
| Бели́ть, бе́ливать (ткань) – біли́ти, вибіля́ти, убіля́ти, бліхува́ти; (здание) побіля́ти, білува́ти. • -ить известью – вапни́ти, вапнува́ти, вива́пнювати. • -лёный – бі́ляний. [Це сирове́ полотно́, а то бі́ляне]. |
| Бе́лый – бі́лий; бе́лой масти – бі́лий на масть, біля́к, біла́н, біла́ш, біла́шко. • -ый как мел – крейдяни́й. • -ый как бумага – паперо́вий, папі́рний. • Делаться бе́лым как полотно – полотні́ти. |
| Бязь – бавовня́не полотно́ (сере́дньо-азі́йського ви́робу). |
| Валё́к –
1) (для стирки) прач, пра́ник, пральни́к; 2) (для катания белья) рубель (р. -бля); 3) (часть экипажа) о́рчик, ба́рок (р. -рка); 4) (часть весла) держак; 5) (вращающийся цилиндр) вало́к (р. -лка), ва́лик, вале́ць (р. -льця́). • Бить валько́м (бельё, полотно) – пра́чити, прачува́ти. |
| Ветре́ть – прові́трюватися, виві́трюватися. [Полотно́ ще не ви́вітрилося]. |
| Вышива́ние – вишива́ння, гаптува́ння, гафтува́ння; (ажурным швом) мере́жа[е]ння; (в гладь) насти́лування, сте́ляна робо́та; (в прорезь) вирі́зування; (способ вышива́ния, при котором нитка, продевается сквозь полотно постоянно в одном направлении и узор получается с обеих сторон) зани́зування, низь (р. ни́зи), заволіка́ння. |
| Гру́бый –
1) гру́бий; (жёсткий) цупки́й, шорстки́й, (гру́бого размера) дебе́лий; (о голосе, низкий) товсти́й. [Грубе́ полотно́. Цупка́ ткани́на. Шорстка́ ткани́на. Шорстке́ воло́сся]; 2) грубія́нський, брута́льний, невві́чливий, проста́цький, (жёсткий) шорстки́й, терпки́й. [В шорстки́х, та незли́х слова́х. Терпка́ в ньо́го вда́ча]. • Гру́бый человек (по виду) – мурло́, мурми́ло; (по обращению) грубія́н. • Гру́бо – гру́бо, по-грубія́нському, брута́льно, по-проста́цькому, шо́рстко, невві́чливо. |
| Желтова́тый – жовтя́вий, жовтува́тий, жовта́стий, по́жовтий, при́жовтий. [Жовтя́ве яке́сь полотно́. Жовтува́те лице́]. |
| Залежа́лый, Залё́жный –
1) ле́жаний, лежа́чий, зале́жаний, (пров.) зале́жний. [Ле́жані гро́ші. О, в то́го є зале́жні гро́ші (Кам. п.). Якби́ він не пив горі́лки, то до́сі-б лежа́чі гро́ші лежа́ли (Харк.)]; 2) (испортившийся) ле́жаний, зале́глий, залежа́лий, (о муке, крупе и т. п. ещё) прі́лий, ле́глий. [Залежа́лий хліб (Сл. Гр.). Ле́гле бо́рошно. Це полотно́ яке́сь и́нше, ма́буть ле́жане було́ (Борз. п.)]; 3) (завалявшийся) завалю́щий, заваля́щий. |
| Золи́ть – золи́ти, лу́жити що. [Золи́ти полотно́, шма́ття (бельё)]. • -ться – золи́тися, лу́житися, бу́ти зо́леним, лу́женим. [Золи́сь! золи́сь! на бі́льше не наді́йсь (Номис)]. • Зо́ленный – зо́лений, лу́жений. |
| Изде́лие –
1) (продукт работы) ви́ріб (-робу). [Між ви́робами, що Полта́вське зе́мство подало́… (О. Пчілка)]; 2) (работа чья) ро́бливо, робо́та, ви́ріб (-робу), рукоді́льство, (диал.) рукоді́яння, рукоді́я; срвн. Рукоде́лье. [Скри́ня й ша́хва старо́го шле́зького ро́блива (Грінч.). Сукно́ німе́цького ви́робу (Крим.). Нема́ в сві́ті, як свого́ рукоді́яння чи полотно́, чи сви́та: носи́тиметься не знать до́кіль (Васильк. п.). Соро́чка своє́ї рукоді́ї (К. Стар.)]. • Домашнего -лия – доморо́бний, саморо́бний. [Доморо́бне полотно́ (М. Грінч.)]. |
| Камка́ –
1) (шелк, ткань) одама́шок (-шку); 2) (узорчат. ткань, идущая на столовое бельё, полотенца и пр.) дама́ст (-ту), за́ткане полотно́. |
| Карти́нный –
1) (относящ. к живописи, «малярству») маля́рський. • -ная выставка – маля́рська (худо́жня) ви́ста́ва, ви́ставка карти́н. • -ная галлерея – галере́я (гал. ґале́рія) карти́н, образі́в, карти́нна галере́я. • -ный лак – маля́рський лак. • -ное полотно – маля́рське полотно́. • -ная рама – карти́нна ра́ма, ра́ма на карти́ну (на о́браз); 2) (живописный) мальовни́чий. • -ный жест – мальовни́чий жест. • -ная поза – мальовни́ча по́за. • -ный образ (поэтич.) – мальовни́чий о́браз. • -ное одеяние – мальовни́че убра́ння́. • -ный слог – о́бразна (мальовни́ча) мо́ва. |
| II. Клино́к – (оружия) ле́зо, лі́зко, (ножниц) обзе́л (-зе́ла), ста́лка (Гуманщ.), (косы) полотно́, ум. полоте́нце, полоте́нечко. |
| Коса́ –
1) (женская) коса́, (вин. п. ко́су, мн. ко́си, кіс, ко́сами и кі́с(ь)ми), ум. кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, коси́ця. [Ді́вка ко́су че́ше (Пісня). Дівки́ гуля́ють, кі́сками ма́ють (Грінч. III). Що-субо́ти ізмива́ла і кі́соньку запліта́ла (Пісня)]. • У девушки нрав -со́ю закрыт – у ді́вки коса́ до по́яса, а ду́мкою й коло мізи́нця не обведе́ш. • Мелко заплетённая -са́ – коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці). • -са́ венком – джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів). • -сы положенные над ушами – кітки́ (-то́к). • С большой -со́й – коса́тий. • С чёрной, светлой, толстой -со́й – чорноко́сий, ясноко́сий, товстоко́сий. • Без -сы – безко́сий. • -са́ китайца неприкосновенна – коса́ в кита́йця недоторка́нна; 2) (конец, уголок) ріг (р. ро́гу), ріжо́к (-жка́), хвіст (-оста́), кіне́ць (-нця́). [Взяла́ ху́стку, зав’яза́ла в три ріжки́ по камі́нчику (Чуб.)]. • Шапка с -сами – ріжка́та ша́пка. • -са́ кометы – хвіст, віха́ (в коме́ти); 3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце́, пі́рко, (тёжка) пузце́; 4) (гряда от берега) ріг (р. ро́гу), (узкая) стрі́лка, (отмель) коса́, (гряда и отмель вместе) коса́. [На Кі́нбурнській косі́ ло́влять ри́бу риба́льські та́фи (артели) (Херс.)]; 5) (хвост петуха) коси́ця, коси́ці. [Сиди́ть пі́вень на крини́ці, спусти́в кри́льця ще й коси́ці (Грінч. III)]; 6) (орудие) коса́ (вин. п. ко́су́), ум. кі́ска, коси́ця, ув. коси́ще; (короткая) різа́к, терпа́н. • Клинок -сы́ – полотно́, полоте́нце, (обух) прут, (носок) пи́сок (-ска), нісо́к (-ска́), (лезвие) жа́ло, (кольцо в стыке древка с клинком) пе́рстень (-сня), напе́рсток (-стка), серга́; (задняя часть клина) п’я́тка; (клин деревян.) па́склинь (-ня), па́склин (-на), (железн.) глобо́к (-бка́). • Древко -сы – кісся́ (-ся́), кіся́ (-ся́ти). • Источенная -са́ – скі́сок (-ска). • -са́ по руке – коса́ по руці́, підтра́вна коса́. • -са́ без крюка – го́ла коса́. • Отбивать -су́ – клепа́ти косу. • Направлять -су́ – манта́чити ко́су. • Точить -су́ – гостри́ти ко́су. • Нашла -са́ на камень – тра́пила коса́ на ка́мінь (Приказка); 7) (резец) різа́к, сіка́ч (-ча́). |
| Крето́н (полотно) – крето́на (-ни). |
| Кро́сно, Кро́сна, Кро́сны –
1) (ткацкий станок) ве[а]рста́т (-ту), ве[а]рста́ть (-ти), кро́сна (-сен). [Хто пряде́, хто за верста́ттю (Г. Барв.). Твоя́ стара́ ма́ти за кро́снами сиди́ть (Гол.)]; 2) -сны (вытканное полотно или иная ткань в целом куске) – полотно́, кро́сно, кро́сна, (в трубку свёрнутое) суві́й (-во́я). [Че́тверо поло́тен ви́ткала (Чернігівщ.). Що роби́ла? – Кро́сно тка́ла (Пісня). Поста́вила і ви́ткала шовко́вії кро́сна (Пісня)]. |
| Кряж –
1) суході́л (-до́лу); срвн. Матери́к 2; 2) (дерева) коло́да, окорі́нок (-нка), кряж (-жа); (чурбан) оцу́пок (-пка), оцу́палок (-лка). [А з то́го дре́ва кряжі́ кряжа́[у́]ють, кряжі́ кряжа́[у́]ють, церкви́ буду́ють (Щедрівка)]; 3) (горный) кряж, па́смо, хребе́т (-бта́), стяга́, стріли́ця. [Ї́демо кряжа́ми Доне́цьких гір (Черняв.). Гряни́цю вести́ Кавка́зьким па́смом до Чо́рного мо́ря (Н. Рада). Хребти́ гірські́ї вікови́м покри́ті лі́сом (Франко). Він не ба́лкою, а стріли́цею побі́г (Канівщ.)]. • Побочный кряж гор (отрог) – відно́га. • Кряж подводных камней – ла́ва, ла́виця, порі́г (-ро́гу), па́смо (стяга́) підво́д(я)ного камі́ння (ри́фів); 4) (целина) цілина́, ціли́нна земля́; (твёрдая земля) ґ[г]рунт, матери́к (-ка́). [Докопа́лися до ґру́нту (Сл. Ум.)]; 5) (слой) шар (-ру), верства́, кряж. [Давно́ вже на його́ гру́дях лежи́ть широ́кий кряж сиро́ї землі́ (Стор.)]; 6) (пчёл) коло́д(к)а; 7) па́стка на вели́кого зві́ра; 8) (грубое полотно) гребі́нне полотно́, гребі́нка (Брацлавщ.); 9) (о человеке) креме́зний, креме́зна́ люди́на, кремезня́к, моца́к (-ка́); срвн. Крепы́ш. |
| Куста́рный –
1) кущови́й, (зап.) корчови́й; срвн. Кустово́й; 2) доморо́бний, дрібни́й, ха́тній, домови́й, (рус.) куста́рний. • -ный промысел – доморо́бництво, доморо́бство, дрібни́й про́мис(е)л. • -ная промышленность – доморо́бна промисло́вість. • -ное производство – доморо́бництво, доморо́бне виробни́цтво. • -ные изделия – доморо́бина, домові́ ви́роби. • -ное полотно – домотка́не полотно́. • -ное сукно – доморо́бне сукно́. • -но-ремесленный – доморо́бно-ремісни́чий. |
| Лощё́ный, прлг. –
1) ло́щений, нало́щений, ви́лощений, ґлянсо́ваний, ви́ґлянсуваний; (о ткани, бумаге) нало́щений, га́лений. • -ный пол – нало́щена підло́га. • -ное полотно – нало́щене (га́лене) полотно́; 2) (перен.: о человеке, манерах) гла́джений, ви́гладжений, з вигла́дою. [Вельмо́жне, го́рде, гла́джене, блиску́че па́нство (Куліш)]. |
| Луб – луб (-ба и -бу); (лыко) лут (-ту), лути́на. [Полотно́ як луб товсте́ (Звин.)]. • -бья – соб. лу́б’я (-б’я). |
| Лы́сина –
1) (плешь) ли́сина, (шутл.) голомо́зина. [Не по чім і б’є, як не по ли́сині (Номис)]; 2) (плешина в меху, посеве, из’ян в ткани) бле[и]зно́, ли́сина. [Полотно́ таке́, що блезно́ на блезні́ (Черкащ.). Не догля́діли кожу́ха, тепе́р самі́ бле́зна (Луб.)]; 3) (прогалина) прога́лина, ли́сина; 4) (белое пятно на лбу животн.) ли́сина. [Знайшло́ся лоша́ з ли́синою (Полт.)]. |
| Льняно́й – (і)лля́ни́й, (і)льняни́й, лянни́й, льонни́й. [Поши́й мені́, ма́ти, лляну́ю соро́чку (Чуб. V). Льонна́ олі́я (Червоногр.)]. • -но́й холст – (і)лля́не́ (лянне́) полотно́. • -ное семя – (і)лля́не́, льонне́ сі́м’я. |
| Мохна́тый – мохна́тий, мохна́вий, волоха́тий, пелеха́тий, пухна́тий, (косматый) кудла́тий, кошла́тий, патла́тий, (о лошади ещё) мушта́тий. [Мохна́тий дуб (Куліш). Мохна́ва ла́па (Еварн.). Ко́ні бі́лі й волоха́ті, немо́в ягня́та (Коцюб.). Волоха́тий а́ґрус (Звин.). На ві́тах бі́лий-бі́лий, пелеха́тий, леге́сенький і́ней (Васильч.). Полотно́ не рі́вне, а пухна́те (Звин.). Вхопи́в за бо́роду кудла́ту (Котл.). Ди́кий хміль коли́шеться кудла́тими жмутка́ми (Куліш). Його́ нечепурне́ обли́ччя з кошла́тою бородо́ю (Грінч.). Іде́ коза́ рога́та, веде́ ді́ток кошла́та (Гатцук). Кошла́те простиря́дно (Звин.). Воно́-б і нічо́го собі́ суко́нце, та кошла́те тро́хи (Звин.)]. • -тый зверь – мохна́тий (волоха́тий, кудла́тий, кошла́тий) звір (-ра). • -тые руки, ноги – волоха́ті (мохна́ті, мохна́ві) ру́ки, но́ги. [Ку́рка з волоха́тими нога́ми (Звин.)]. • -тый голубь – волоха́тий (пелеха́тий) го́луб. [Хо́дить го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Метл.). Лети́ть го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Чуб. V)]. • -тые куры, гуси – волоха́ті (пелеха́ті) ку́ри, гу́си. • -тые тени – волоха́ті (пелеха́ті, патла́ті) ті́ні. [Волоха́та тінь од них упа́ла на стіл (Васильч.). По сті́нах, на сте́лі й на ко́мині розки́далися патла́ті ті́ні (Васильч.)]. |
| I. На, предл. –
1) с вин. п. – а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)]. • Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати. • Смотреть на кого – диви́тися на ко́го. • Закричать на кого – закрича́ти на ко́го. • Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́. • Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го. • Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го. • Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го. • Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас. • Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе. • Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе. • Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́). • На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано. • Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го. • Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го. • Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го. • Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)]. • Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв. • Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є! • Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери. • Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)]. • Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево. • Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок. • Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб. • Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу). • Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю. • Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь. • Положить на стол – покла́сти на стіл. • Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю. • Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви. • Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю. • Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти. • Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1. • Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум. • Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться. • Говорить на ухо – говори́ти на у́хо. • Стать на колени, см. Коле́но 1. • Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду. • Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)]. • Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во). • Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́). • На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же! • Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику. • Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву. • Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві. • Вариации на тему – варія́ції на те́му. • Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)]. • Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду. • Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний. • Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́; б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)]. • Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи). • Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)]. • Путешествие на Восток – по́дорож на Схід. • Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн. • На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)]. • Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір. • Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік. • Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)]. • Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)]. • Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)]. • Итти на войну – іти́ на війну́. • Ехать на воды – ї́хати на во́ди. • Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння). • Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок). • Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля; в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2. • На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день. • На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)]. • На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)]. • На завтра – на(в)за́втра. • На следующий год – на той рік, на насту́пний рік. • На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час. • В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня. • В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня. • С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок. • Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня; г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)]. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень. • Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день. • На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день. • На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)]. • Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші. • Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)]. • Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри. • На половину меньше – на полови́ну ме́нше. • Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну. • Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і]. • На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)]. • На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)]. • Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́). • Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́. • Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців. • Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й; д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)]. • На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му. • Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́. • Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну). • Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі). • Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)]. • Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́. • На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним. • Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то. • На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну. • На случай – про случа́й; на ви́падок чого́. • На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі. • На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом. • Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го. • На риск – на риск, на відча́й. • На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть. • Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)]. • На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́. • Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що. • На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя. • На встречу, см. Навстре́чу. • На силу, см. Наси́лу. • На память – а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку; б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2. • На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце; 2) с предл. п. – а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)]. • Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді). • Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́. • Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́. • Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий. • Рана на руке – ра́на на руці́. • Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х. • Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х. • Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми). • Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х). • Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х. • У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці. • На небе и на земле – на не́бі і на землі́. • На небосклоне – на о́брії. • На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі. • Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м. • На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера. • На дне бутылки – на дні пля́шки. • На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць. • На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.). • Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)]. • Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку. • Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці. • Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́). • Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна. • На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні. • Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)]. • На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг. • Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́). • На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм. • Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́. • Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві). • Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в. • Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це. • Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді. • Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі. • Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х). • Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́). • Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях. • Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою). • Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми. • Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах. • Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах. • Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно). • Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)]. • Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми). • Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці. • Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах. • На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́. • Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду. • На коленях, см. Коле́но 1. • На цыпочках, см. Цы́почки. • На четвереньках, см. Четвере́ньки. • На корточках, см. Ко́рточки. • Компания на акциях – акці́йне товари́ство; б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му. • Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді). • Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах). • На побегушках, см. Побегу́шки. • На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́; в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му. • На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)]. • На днях – ци́ми дня́ми. • На святках – свя́тками. • На досуге – на дозві́ллі. • На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи. • Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці; 3) (в сложных словах) на, у, про, ви. • На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш). • С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш). |
| Набива́ть, наби́ть –
1) что на что – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти що на що. • -ва́ть обручи на бочку, шину на колесо – набива́ти обручі́ на бо́чку, ши́ну на ко́лесо. [Тре́ба наби́ти обручі́ на ді́жку, а то зовсі́м розсо́хлася (Сл. Ум.)]. • -ва́ть вёдра, кадки – набива́ти ві́дра, діжки́. [Бо́ндар ві́дра набива́є (Шевч.). Ва́ші ді́жки всі вже понабива́в (Сл. Гр.)]; 2) что чем, чего во что (наполнять) – набива́ти, наби́ти, нато́птувати, натопта́ти, напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, напако́вувати, напакува́ти, (начинять) начиня́ти, начини́ти, (натолакивать) натовкма́чувати, натовкма́чити, (о мног.) понабива́ти, понато́птувати, понапиха́ти, понабига́ти, понапако́вувати, поначиня́ти, понатовкма́чувати що чим, чого́ в що. [Лиси́чка ви́їла мачо́к з сере́дини (з пирога́), а туди́ напха́ла смі́ттячка (Рудч.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Чума́ з лопа́тою ходи́ла, та гробови́ща ри́ла-ри́ла, та тру́пом-тру́пом начиня́ла (Шевч.). Ковба́си вже поначиня́ла (Богодух.). Натовкма́че було́ туди́ сухарі́в жи́тних (Основа 1861)]. • -би́ть матрац волосом, сеном – наби́ти (напха́ти, натопта́ти) матра́ц(а) воло́ссям (волосі́нню), сінни́к сі́ном. • -би́ть мебель волосом – наби́ти ме́блі воло́ссям (волосі́нню). • -ть погреб льдом – набива́ти, наби́ти льоді́вню льо́дом. • -би́ть трубку – наби́ти (напха́ти) лю́льку. • -би́ть карман – напха́ти (набга́ти, напакува́ти) (гроши́ма) кише́ню. • -ва́ть чучела – набива́ти (випиха́ти) маняки́. • Ребёнку -би́ли голову бесполезными правилами – наби́ли (начини́ли, натовкма́чили, нату́ркали, вульг. набухту́рили) дити́ні го́лову непотрі́бними пра́вилами. • -бьё́т себе чем-л. голову – наб’є́ (начи́нить) собі́ чимсь го́лову. • -ть кому что в уши – нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понату́ркувати кому́ що в у́ха. [Я вже зна́ю, це вона́ йому́ нату́ркала (Сл. Ум.). Понату́ркують дурни́м в у́ха, а вони́ й ві́рять (Грінч.)]; 3) (навевать) набива́ти, наби́ти, понабива́ти чого́ куди́, в що. • Ветер -би́л, ветром -би́ло много снегу в сени – ві́тер наби́в, ві́тром наби́ло (понабива́ло) бага́то сні́гу в сі́ни; 4) (наколачивать чего во что) набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти чого́ в що. • -ть гвоздей в стену – набива́ти, наби́ти, понабива́ти гвіздкі́в (цвяхі́в) у сті́ну; (для обмазки стены глиной) цвяхува́ти (цвяшкува́ти), обцвяхува́ти (обцвяшкува́ти) сті́ну, поцвяхува́ти (поцвяшкува́ти) сті́ни. • -би́ть свай – наби́ти (понабива́ти) паль у що; 5) (тиснить) вибива́ти, ви́бити, (о мног.) повибива́ти що. • -ва́ть холст, холсты – вибива́ти полотно́, поло́тна; 6) (наминать) набива́ти, наби́ти, (во мног. местах) понабива́ти що. • -би́ть себе ногу, ноги – наби́ти собі́ но́гу, понабива́ти собі́ но́ги. • -би́ть мозоли – понабива́ти (понаму́лювати) мозо́лі. • Седло -би́ло спину у лошади – сідло́ наби́ло спи́ну коне́ві. • -ть оскомину – набива́ти, наби́ти оско́мину, (себе) оско́мити, пооско́мити собі́ зу́би, оско́митися, пооско́митися. [Зеле́ні кисли́ці ї́сти, то ті́льки зу́би оско́мити (Сл. Гр.)]. • -би́ть руку (переносно) – наби́ти (нава́жити) ру́ку, налама́тися, приломи́тися (до робо́ти). [Ті́льки нава́жиш ру́ку до яко́ї робо́ти, а він тебе́ взяв та й на дру́ге мі́сце переста́вив (Київщ.)]. • -ть цену – набива́ти (підбива́ти), наби́ти (підби́ти) ці́ну. [Коло ко́ней хо́дять та ці́ну набива́ють (Чигиринщ.). Ма́ло й торгува́лися, підбива́ли ці́ну (Франко)]; 7) нарі́зувати, нарі́зати, нако́лювати, наколо́ти; набива́ти, наби́ти; (о мног.) понарі́зувати, понако́лювати; понабива́ти чого́. • Охотник -би́л много дичи – стріле́ць настріля́в бага́то дичини́. • -би́ть орехов – наби́ти горі́хів. • Наби́тый – наби́тий и наби́ваний, (о мног.) понаби́ваний; нато́птаний, на́пханий, на́бганий, напако́ваний, начи́нений, натовкма́чений; (о ткани) ви́битий, виби́ваний, повиби́ваний и т. п. Туго -тый кошелёк – до́бре (ту́го) нато́птаний (на́пханий, на́бганий, начи́нений) гама́н (капшу́к). [Че́рес із котя́чої шкі́ри, ту́го на́пханий банкно́тами (Франко). Начи́нений капшу́к шага́ми з кали́тки глузува́в (Боров.)]. • Битком -тый – на́топтом-нато́птаний, на́пхом-на́пханий, по́вно на́бганий, (толпящимися) (повно)нато́впаний. [Мане́нька це́рква по́вно нато́впана була́ людьми́ (Грінч.)]. • Люди битком -тые в карету – лю́ди на́пхом-на́пхані в каре́ту. • -тый дурак – ду́рень заплі́шений (несосвіте́нний). • -тая дура – дуре́па пи́сана. |
| Нала́щивать, налощи́ть – нало́щувати, налощи́ти, вило́щувати, ви́лощити, наґлянсо́вувати, наґлянсува́ти, ви́ґлянсувати, наґлянцьо́вувати, наґлянцюва́ти, ви́ґлянцювати, (о мног.) понало́щувати, повило́щувати, понаґлянсо́вувати/понаґлянцьо́вувати що; (у сапожников) клесува́ти, ви́клесувати що; (галом) га́лити, ви́галити що. [Нало́щувати полотно́ (Харківщ.). Ви́ґлянсував чо́боти (Брацл.)]. • Налощё́нный – нало́щений, ви́лощений, наґлянсо́ваний, ви́ґлянсуваний, наґлянцьо́ваний, ви́ґлянцюваний, понало́щуваний, повило́щуваний, понаґлянсо́[цьо́]вуваний; ви́клесуваний; ви́галений. -ться – 1) нало́щуватися, налощи́тися, понало́щуватися; бу́ти нало́щуваним, нало́щеним, понало́щуваним и т. п.; 2) (приобретать внешний лоск) набира́тися, набра́тися, (о мн.) понабира́тися зо́внішнього по́лиску (зо́вні́шньої вигла́ди, зо́вні́шнього по́ліру), ви́гладитися; 3) (вдоволь, сов.) налощи́тися, наґлянсува́тися и т. п.; срв. Лощи́ть. |
| Напя́ливать, напя́лить –
1) что на кого, на что – напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, натяга́ти, натяг(ну́)ти, (натаскивать) нацу́плювати, нацу́пити, (о мног.) понапина́ти, понатяга́ти, понацу́плювати що на ко́го, на що. [Со́ня соромли́во напина́ла щось на го́лі пле́чі (Васильч.). Ната́лка нап’яла́ ху́стку (Григор.). Ски́нув із се́бе си́ній жупа́н та над ним і нап’я́в (Чуб. V). Натягла́ полотно́ на п’я́льця (Харк.). Постоли́ я́к-же позсиха́лись, – наси́лу нацу́пив (Основа 1862)]; 2) -лить глаза – навитріща́ти о́чі. • Напя́ленный – на́пну́тий и на́п’я́тий, натя́гнений, нацу́плений, понапи́наний и т. п. [Ша́пка, на́п’ята на ву́ха (Васильч.)]. -ться – 1) напина́тися, напну́тися и нап’я́стися, понапина́тися; бу́ти напи́наним, на́пну́тим, понапи́наним и т. п.; 2) на кого – напада́тися, напа́стися, наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися на ко́го, присі́куватися, присі́катися до ко́го; 3) (вдоволь, сов.) нап’я́сти́, -ся, попоп’я́сти́, -ся (досхочу́); срв. Пя́лить, -ся. • -ться на кого (натаращить глаза) – навитріща́тися на ко́го. |
| Натира́ть, нати́рывать, натере́ть –
1) чего – натира́ти, нате́рти, (о мног.) понатира́ти чого́. [Знайшла́ рі́пу, нате́рла на те́ртушку (Мирний)]; 2) кого, что чем (покрывать слоем чего-л.) – натира́ти, нате́рти, (о мног.) понатира́ти кого́, що чим; (больного) витира́ти, ви́терти (хво́рого, слабо́го). [Натри́ мені́ бік шпигина́ром (Київщ.). Нате́рла підло́гу масти́кою (Київ)]; 3) что (продолжительным трением) – натира́ти, нате́рти, (о мног.) понатира́ти що; (саднить) наму́лювати и намуля́ти, наму́ляти и (зап.) наму́лити, нашму́глювати, нашмугля́ти, о(б)шму́глювати, о(б)шмугля́ти, нашму́льгувати, нашмульга́ти, обшму́льгувати, обшмульга́ти, нашмо́ргувати, нашмо́ргати що, (утомлять работой) натру́джувати, натруди́ти, (о мног.) понаму́лювати, пому́ля[и]ти, понашму́глювати, понашму́льгувати, понашмо́ргувати, понатру́джувати и т. п. що. [Ма́тірка з деся́тки (грубое полотно) натира́є ті́ло до розчо́су (Мирний). Машкара́ наму́ляла мені́ вже до́бре що́ки (Н.-Лев.). Мені́ паляни́ці (в торби́ні) наму́ляли пле́чі (Тесл.). Мо́туз ошмугля́в молоде́є ті́ло (Н.-Лев.). Кайда́ни ті́ло обшмульга́ли (Дума). Хоч ні́жку натруди́в (го́луб), одна́че ви́рвався і полеті́в (Глібів)]. • -ре́ть бока, перен. – обте́ртися, обго́втатися, ви́гладитися, (наловчиться) налама́тися и наломи́тися, (вульг.) насоба́читися. Натё́ртый – 1) нате́ртий; понати́раний; 2) нате́ртий, понати́раний; ви́тертий; 3) нате́ртий, понати́раний; наму́ля[е]ний, о(б)шму́гляний, обшму́льганий, нашмо́рганий, натру́джений, понаму́люваний, пому́ля[е]ний, пообшму́глюваний, пообшму́льгуваний, понашмо́ргуваний, пошмо́рганий, понатру́джуваний. -ться – 1) натира́тися, нате́ртися, понатира́тися; бу́ти нати́раним, нате́ртим, понати́раним и т. п. [Ру́ки-б йому́ перецілува́ла, а більш, де пошмо́ргані залі́зом (Квітка)]; 2) (наловчиться, сов.), см. Нава́стривать (-ри́ть к чему руку). • Он в людях -тё́рся – між людьми́ він обте́рся; см. выше -ре́ть бока; 3) (вдоволь, сов.) – а) нате́ртися, попоте́рти (досхочу́), (о мног.) понатира́тися; б) нате́ртися, попоте́ртися (досхочу́), (о мног.) понатира́тися и т. п.; срв. Тере́ть, -ся. |
| Небелё́ный – небі́лений, (диал.) небі́ляний. [Небі́лене полотно́ (Брацл.)]. |
| Непокупно́й – некупо́ваний, (о материи) некрамни́й, (кустарный) доморо́бний, домотка́ний. [Некупо́ваний ро́зум (Куліш). Домотка́не полотно́ (Полт.). Доморо́бне сукно́ (Лубенщ.)]. |
| Не́розень –
1) рі́вня (-ні), рі́вень (-вня). • Братья -зни – брати́ мов близня́та (мов дві кра́плі води́). • Холст этот -зень от образца – це полотно́ таке́ самі́сіньке, як зразо́к; 2) неро́злучень (-чня); срв. Неразлу́чка. |
| Новина́ –
1) см. Новизна́ 2; 2) (новый хлеб в году, -вые овощи, -вый холст и т. п.) новина́, нови́й хліб, нова́ горо́дина, нове́ полотно́ и т. п., (первина) перш[в]ина́, перваки́ (-кі́в), (ед. перва́к (-ка́)); срв. Нови́нка. [«Пози́чений?» – ка́же Павло́, кра́ючи хліб. – «Оддамо́, се́рце, оддамо́ новино́ю» (М. Вовч.). «Новина́! а йді́ть-но сюди́!» – «Яка́ там новина́?» – «Каву́н, ди́ня» (Свидн.). Гру́ші перваки́ (Сл. Ум.)]; 3) см. Новь 1; 4) (диал.: крестьянский холст) – (суровый: гребі́нне, небелёный: небі́лене) полотно́. |
| О́быск –
1) (для обнаружения украденного, запрещённого) трус (-су), трусени́ця, (гал.) реві́зія; (о многих) трусани́на. [У йо́го був трус і зна́йдено чима́ло нелега́льщини. Трусани́на по селу́: шука́ють покра́дене добро́]. • Личный о́быск – особи́сте обшу́кування, особи́стий трус. • Домовый о́быск – ха́тній трус. • Поголовный о́быск – зага́льний трус. • Делать, производить о́быск, см. Обы́скивать. • Находить, найти при о́быске – витру́шувати, ви́трусити. [Тру́шено його́ й ви́трушено кра́дене полотно́]; 2) о́быск при браке – за́пис у шлю́бну ме́трику; 3) обыск повальный для получения сведений о ком или о чём – вселю́дний до́пит, зага́льний до́пит. |
| Оправля́ть, опра́вить –
1) (драгоцен. камень, картину) вправля́ти, впра́вити, оправля́ти, опра́вити в що; (картину в рамку) заво́дити, заве́сти́ в ря́мці; (книгу в переплёт) оправля́ти, опра́вити, заво́дити, заве́сти́ в опра́ву, в паля[і]ту́рки; 2) (платье на себе, на ком) чепури́ти, причепури́ти, ла́годити, пола́годити, обсмика́ти, обсми́кати; 3) (волосы) пригла́дити ко́си, воло́сся, пола́годити, причепури́ти за́чіску; 4) (постель) засте́лювати, застели́ти лі́жко. • Опра́вленный – впра́влений, опра́влений, опра́вний, заве́дений у ря́мці, в паля[і]ту́рки. [У зо́лото (впра́влені) опра́влені діяма́нти. Кубо́к з яшми́ опра́вний в чо́рнім срі́блі (Л. Укр.). Кни́га опра́влена в полотно́]. |
| Отбе́ливать, -ся, отбели́ть, -ся – вибі́лювати, -ся, ви́білити, -ся; (о ткани) убі́лювати, -ся, убіли́ти, -ся. Срв. Выбе́ливать. • Отбелё́нный – ви́білений, побі́лений, (о ткани) убі́лений. [Бі́ло ва́ше полотно́ вбі́лене]. |
| Па́русный – вітри́льний, па́русний. [Вітри́льне полотно́]. • -ное судно – судно́ під вітри́лами. |
| Па́смо – па́смо (р. мн. па́сом и па́смів), ум. па́семко. • Мера ниток в 10 и 5 пасм – мо́хталь (-ля). 1/10 па́сма (3 нитки) – чи́сниця. • Полотно в 10 пасм и талька пряжи для сетей в 10 пасм – деся́тка. • Из холста в 10 пасм (десятипасменный) – десятча́ний. • Мера ниток в 40 или 50 пасм – міто́к и мото́к (-тка́), ум. мото́чок. |
| Пенько́вый – прядив’я́ний, з пря́дива, конопе́льний, коно́пля́ний, портови́й, портни́й. • -вое полотно – пря́див’я́не полотно́, портни́на. |
| Перебе́ливать, перебели́ть – перебі́лювати, перебіли́ти, поперебі́лювати, біли́ти, побіли́ти на́ново (удру́ге). • -ть бумагу, рукопись – перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати на́чисто. • -ли́ть холст – перебіли́ти полотно́. • Перебелё́нный – перебі́лений; перепи́саний и т. д. |
| Перекра́сок – перекра́шена ткани́на, -не полотно́ и т. д. |
| Пересле́жина – (в пряже) блезно́. [Полотно́ таке́, що блезно́ на блезні́, самі́ бле́зна]. См. О́грех, Из’я́н. |
| Побеле́ть – побілі́ти, збілі́ти; побілі́шати. • Он -ле́л со страху – він побілі́в (збілі́в) з страху́. См. Побледне́ть. • Полотно уже немного -ле́ло на солнце – вже тро́хи побілі́шало полотно́ на со́нці. • Побеле́вший – побілі́лий, збілі́лий. |
| Побели́ть (стены, полотно) – побіли́ти, ви́білити, повибі́лювати (сті́ни, полотно́). • -ли́ть стены, горницу белой глиной, мелом – побілува́ти сті́ни, побілува́ти, оббілува́ти світли́цю бі́лою гли́ною, кре́йдою. • -ли́ть известью – повапни́ти, повапнува́ти що. • Побелё́нный – побі́лений, ви́білений, побіло́ваний, (в песнях) бі́льом більо́ва́ний. |
| Побледне́ть – зблі́днути, поблі́днути, збілі́ти, побілі́ти; (сделаться ещё более бледным) поблідні́шати. • -не́ть как полотно – сполотні́ти, пополотні́ти, (образно) взя́тися кре́йдою, побілі́ти, як стіна́ (як смерть). • Он -не́л с испугу как полотно, как смерть – він зблід (поблі́д) з переля́ку як стіна́ (як кре́йда), він сполотні́в (пополотні́в) з переля́ку, як смерть. [Оле́ся зблі́дла, аж пополотні́ла як смерть (Н.-Лев.)]. • Отчего ты так -не́ла – чого́ ти так зблі́дла (збілі́ла)? • Несколько -не́ть – приблі́днути (тро́хи). • Он похудел, -не́л в лице – він схуд і зблід (зблякні́в) на виду́. • Небо ещё более -не́ло перед рассветом – не́бо ще поблідні́шало перед сві́том. Побледне́вший, см. Побледне́лый. |
| Побледне́лый –
1) зблі́длий, поблі́длий, збілі́лий, побілі́лий, (несколько) приблі́длий, (как полотно) сполотні́лий, пополотні́лий; срв. Побледне́ть; 2) техн. – збля́клий, побля́клий. • -лая краска – збля́кла (побля́кла) фа́рба, збля́клий (побля́клий) ко́лір. |
| Подходя́щий – підхо́жий, підхі́дний, прикладни́й, (соответственный) відпові́дний, (о времени, случае: удобный) слу́шний, на́гі́дний, догі́дний, пригі́дний. [Нема́ нічо́го підхо́жого (Звин.). Підхі́дне полотно́ (Борз. п.). Прикладна́ земля́ (Полт.). Відпові́дні та влу́чні (меткие) аргуме́нти (Єфр.). Чека́в слу́шного часу́]. • -щее для вас положение, место (служба) – відпові́дне для вас стано́вище, відпові́дна для вас поса́да. • -щее дело – підхо́же ді́ло кому́, рука́ кому́, на ру́ку кому́, на ру́ку кові́нька кому́. [Мені́ з паниче́м не рука́ (Звин.)]. • -щий товар – підхо́жий, годя́щий крам. • -щий по цене – поці́нний. • Купить за -щую цену – купи́ти поці́нно. • Первый -щий – пе́рший-лі́пший (напр., ви́падок). |
| Позелени́ться – позелени́тися. [На траві́ позелени́ться полотно́]. |
| Полоте́нце – рушни́к.
1) -ца для украшения – кілкові́ (ключкові́) рушники́. • -це для украшения икон – набо́жник, рушни́к, божни́к. • -це для повязывания сватов – рушни́к плечеви́й. • -це даримые на свадьбе – рушники́ подарко́ві. • -ца для утирания – рушни́к, утира́льник, ути́рач. • -це для вытирания посуды – сти́рок (-рка); 2) (воротное полотно) ворі́тниця, плани́ця; (дверное) двери́нниця. |
| Полульняно́й – півлля́ний, півлянни́й. [Це полотно́ не чи́сто лянне́, а півлянне́]. |
| Поня́ва –
1) (покрывало) полотно́, паполо́ма; 2) (юбка) запа́ска, пла́хта; см. Панё́ва; 3) (ротозей) роззя́ва, ґа́ва. |
| Пообдержа́ться – обте́ртися, прите́ртися, огла́дитися, (об одежде, обуви) приноси́тися, приходи́тися. • Полотно -лось и стало мягче – полотно́ прите́рлося (приноси́лося) і пом’я́кшало. • Новые сапоги жали ногу, а -лись и не жмут – но́ві́ чо́боти му́ляли но́гу, а приноси́лися, то й не му́ляють. |
| Портни́на – полотно́. |
| Поско́нина – полотно́ грубе́, товсте́. |
| Про́волочный – дротяни́й (ум. дротяне́нький), дрото́вий. [Дротяна́ (дрото́ва) нага́йка или нага́йка-дротя́нка. Дрото́ва струна́]. • -чная сетка – дротяна́ сі́тка. • -чное полотно на сита – дротяни́ця. • -чный гвоздь – дрота́ль (-ля). |
| Проси́ться, попроси́ться – проси́тися, попроси́тися, проха́тися, попроха́тися, блага́тися; см. Попроси́ться. [У Маку́хах дяк уме́р, – ожени́сь та й проси́ся на його́ мі́сце (М. Вовч.). Проси́лися зли́дні на три дні (Номис). Призна́ння проха́лось на во́лю з перепо́внених груде́й (Коцюб.). Став проха́ться на ніч (Рудч.). Скі́льки блага́лося благослове́ння (М. Вовч.)]. • -ться в отпуск, в отставку – проси́тися в відпу́стку, на відста́вку. • -си́ться (просить помилования) – проси́тися. [«Крича́в? проха́в поща́ди?» – О, проси́вся! (Куліш)]. • Об этом не -сится – цьо́го не про́сять. • Так и -сится с языка, на полотно – так і про́ситься з язика́, на полотно́. • Прося́щий – хто про́сить, проха́є, блага́є; проха́щий. • Не -щий (сущ.) – непро́ха. |
| Просты́нный – простира́дловий. • -нное полотно – полотно́ на простира́(д)ла. |
| Протока́ть, протка́ть –
1) что чем – протика́ти, протка́ти, перетика́ти, перетка́ти, затика́ти, затка́ти, (во множ.) попротика́ти, поперетика́ти, позатика́ти що чим. [Я тіє́ю за́полоччю рушники́ перетика́ю]; 2) (известное время) протка́ти (яки́йсь час). • -тка́ла я всю ноченьку – ці́лу ні́ченьку протка́ла я. • Про́тканный – пере́тканий, за́тканий чим. [Полотно́ пере́ткане (за́ткане) зо́лотом]. • -ться – перетика́тися, бу́ти пере́тканим, затика́тися, бу́ти за́тканим чим. |
| Пыря́ть, пырну́ть –
1) кого чем (напр. ножём) – штирха́ти, штирхну́ти, штирка́ти и штрика́ти, (у)штиркну́ти, (у)штрикну́ти, шпо́ртати, шпортну́ти, (с силой) штирхону́ти, штиркону́ти, штрикону́ти, шпортону́ти, шпиря́ти, шпирну́ти и шпорну́ти, порну́ти, шебену́ти кого́ и кому́ чим в що (напр. ноже́м); (толкать тычком) шту́рхати, штурх(о)ну́ти и што́рха́ти, шторх(о)ну́ти, ширя́ти, ширну́ти, шу́ркати, шурну́ти, ти́кати, ткну́ти, штирма́ вда́рити кого́ в що, чим в що и (при глаголах несов. вида) по чому. [Як штирхону́в кинджа́лом у живі́т (Основа 1861). Раз де́сять, мо́же, я вже наміря́вся його́ штиркну́ти в бік, та ба! не мо́жна (Куліш). Ото́ ба́ба як штрикне́ його́ штиле́м, то так ра́на і є (Рудч.). Він і здригне́, нена́че його́ ши́лом уштрикну́ли (Стор.). Аж застогна́ла, на́че її́ хто ножем шпирну́в у се́рце (Куліш). Шпортнув ноже́м (Лохв.). Прі́ську на́че хто ноже́м шпортону́в при то́му сло́ві (Мирн.). Він його́ як порне́ списо́м (ЗОЮР. I). Як шебену́в його́ ноже́м (Золотон.). Вона́ од зло́сти так штурхну́ла па́лицею в го́рщик, що він переки́нувся (Неч.-Лев.). А він ширя́є ціпко́м по две́рях, – сліпи́й, бач, то й про́бує поперед се́бе (Новомоск.). Я ширну́в у ту ді́жку па́лицею, – аж там полотно́ кра́дене (Новомоск.). Як шурну́ла хруща́ в пи́сок, аж розки́нув кри́ла (Пісня). Він штирма́ вда́рив мене́ під бо́роду па́лицею (Катерин.)]; 2) (бодать) би́ти, коло́ти, шпирну́ти, порну́ти, уда́рити кого́. • Корова -ну́ла рогом, рогами – коро́ва шпирну́ла (порну́ла, уда́рила) ро́гом, рога́ми кого́. • -ться (бодаться) – 1) возвр. би́тися, коло́тися; 2) взаим. би́тися, буца́тися. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Грубый –
1) грубий; (жёсткий) цупкий, шорсткий, (грубого размера) дебелий; (о голосе, низкий) товстий; 2) грубіянський, брутальний, неввічливий, простацький, (жёсткий) шорсткий, терпкий: • в грубых чертах – згруба, приблизно; • грубая обработка (техн.) – начорна обробка; • грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка); • грубо говоря – спрощуючи, загалом, не деталізуючи, (диал.) згрубша; приблизно, приблизно кажучи; • грубое невежество – темна темнота, грубе (простацьке) неуцтво, дурне невігластво; • грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження; • грубый человек (по виду) – мурло, мурмило; (по обращению) грубіян. [Грубе полотно. Цупка тканина. Шорстка тканина. Шорстке волосся. В шорстких, та незлих словах. Терпка в нього вдача (АС). Згрубша шаную рамки правопису, але не аж так глибоко, щоби укорочувати собі життя, силуючи себе, всупереч здоровому глузду, класти на папір такі комбінації значків, котрі би-м не вимовив за жодну винагороду, як-от: спеціаліст, діаспора, иньші подібні комбінації (Роман Мацюк). — Винен, товаришу генерал армії! — нарешті отямився вартовий, одразу підвищивши Дринова на три звання. Це були грубі лестощі, але й Дринов також був грубий (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].  |
| Планка – пла́нка, ли́штва, (воротное полотно) плани́ця, (забора, ещё) штахетина, (полоса для оковки) шпу́га: • боковая планка в крышке сундука и горизонтальная в рамке ткацкого станка – ли́штва; • косая планка на воротах – перепо́нка; • накладная планка вокруг окон, дверей – ли́штва; • орденская планка – орденська планка; • планка для настилания нар (для спанья) – прибі́й; • планка Пикатинни – (оруж.) планка Пікатіні (Пікатінні); • планка, соединяющая ножки стола – пере́чка, побі́чниця; • поперечная планка – попере́чка, пере́чка; • поставить планку – поставити (виставити) планку. [Хлопчик проворненько скинув з себе блискучі чобітки й подерся по планках під саму стріху (С.Васильченко). З хатини крізь відчинені двері тоненькою смужкою пробивалося світло, спалахувало на мідних шпугах, якими була обкута скриня (Г.Тютюнник). Шкода, що скіфи з царської обслуги взяли ворота на залізні шпуги. А то б він, грек, бо він такий, — як схоче, то він і в гості до царя заскоче! (Л.Костенко). Якщо, як це було у Радянському Союзі, існують обмеження у темах, образах, способах висловлення, – твоя власна планка занижується. Рамки, у яких працюєш, звужуються (Ю.Андрухович). У мантелеп деколи саме таким чином падає планка, краще за цим мовчки спостерігати, скажімо, зосередитися на курінні, або взагалі на якийсь час лишити її саму (А.Дністровий). — Аналізуючи сучасність із висоти тих років, можу сказати: успіх – це той момент, коли ти долаєш першу планку. Сам, без зайвої допомоги видаєш маленьку, але свою книгу і можеш її комусь просто подарувати. Це такий кайф! Крила ростуть! (Олександр Смик). Так багато довкола самотніх людей, що мені спадає тривожна гадка: чи не зависоко ми ставимо планку для тих, із ким по життю ми ідем? (Ю.Джугастрянська, перекл. В.Рулмена). — Чому стрибунові не зарахували взяття висоти? Планка ж не впала. — Жердину забув узяти]. |
| Роща –
1) гай, (сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу. [А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Сука, сучка – 1) (самка собаки) сука, сучка, (редко) псиця, (ув.) сучище, (умен.) сучечка; 2) (бран., о женщине) сука, сучка. [ — Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Н.п.). Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч (І.Котляревський). — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (П.Мирний). — Свиня як вискочить з Кушнірейкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (І.Нечуй-Левицький). Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І.Нечуй-Левицький). Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. — Чекай, суко! — тільки й промовив Андрійко (М.Коцюбинський). Що робить рудому псу, Щоб скінчились муки І зродилось почуття У верткої суки? Як скавчати, як скакати, Як вертітися гвинтом? Як до неї підгрібати, Як понюхать під хвостом?! (Ю.Позаяк). — Що, може, й не малюється? — недовірливо запитала Ліна. — Практично ні. — Руда? Косоока? Беззуба? — На жаль, ні. Білозуба. Волосся біляве, до того ж кучерявиться від природи. Синьоока. — Сука! — щиро процідила Ліна (В.Кожелянко). Самих панів арґентинців бачив дуже рідко, чув лише їхні співи, покручену іспанську мову й піаніно, що не змовкало ні на хвилину, хоча здебільша на нього грали руки не Мюзін, а чиїсь інші. Що ж та сука виробляла своїми руками, коли не грала? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Чаклунка привела його до освітленої заговореними свічками комірчини, до розкладачки, що її полотно було геть забруднене слідами лихого кохання, до свого тіла, тіла відважної, зачерствілої і бездушної суки; вона наготувалася спекатися Ауреліано, як переляканої дитини, але дуже швидко побачила, що має справу з чоловіком, чия страшенна могуть сколихнула все її нутро, як землетрус (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Наприкінці весни він думав, що розмовляти можна і треба. А в липні ці прив’язали до стовпа жінку. На груди повісили табличку: «Каратєль. Хунта». Будь-хто охочий міг підійти і вжарити. Або плюнути. Охочі були. І жоден з перехожих не спитав: «Що ж ви робите, суки?» (Катерина Сінченко, перекл. Олени Стяжкіної). 1. Сучка! — думали дві жінки, мило посміхаючись одна одній. 2. З дитинства Юрій Гагарін мріяв першим полетіти в космос. Але якісь суки його випередили]. |
| Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам: • ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова; ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова; • ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине). [Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще не пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить]. |
| Тонкий, тонок – тонки́й, (утончённый) ви́тончений, (деликатный) деліка́тний, (худой, ещё) худи́й: • жила тонка – жила тонка; • кишка тонка – кишка тонка́ (коротка, слабка); • тонкая кишка – тонка кишка; • тонкая резьба – тонка (ювелірна, філігранна) різьба; • тонкие брови – тонкі (вузенькі) брови, брови шнурочком; • тонкие черты – тонкі́ (тендітні) риси; • тонкий аромат – тонкий (ніжний) аромат (запах); • тонкий вкус – тонкий (витончений) смак; • тонкий вопрос – делікатне питання; • тонкий знаток – тонки́й (глибокий) знавець; • тонкий политик – проникливий політик; • тонкий сон – чуткий (сторожкий) тонкий) сон; • тонкий ум – бистрий (гострий, тонкий, прони́кливий) розум; • тонкое полотно – тонке́ (прозо́ре, не густе) полотно; • тонкий намёк на толстые обстоятельства – наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти (Пр.); – наздогад буряків, щоб дали моркви (Пр.); • тончайший (превосх. ст.). – щонайтонший. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Полотно – полотно́, -на́. |
| Холст, холстина – полотно́, -на. |
| Хрящ –
1) хрящ, -ща, хрящик, -ка; 2) (крупный песок) жорства, -ви; 3) (грубое полотно) рядни́на, -ни. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Белый – білий. Белой масти – білий на масть. Белым как полотно делаться (страшно бледнеть) – полотніти. Беречь – берегти; стерегти; глядіти; доглядати. Беречь одежду, вещи – жалувати одежу, речі. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Полотно, текст. – полотно́; • п. (тканное в девять пасм) – дев’ятка; • п. (самое толстое) – п. гребі́нне; • п. (дороги) – тор (-ру); • п. бесконечное – безкра́й-полотно́; • п. волосяное (для сита) – полоте́нко волосі́нне; • п. джутовое – п. джутове́; • п. ездовое – тор їздови́й; • п. железной дороги – тор залізни́чний; • п. земляное – т. земляни́й; • п. копировальное – п. прозо́ре, прозорі́вка; • п. мостовое, моста – тор мостови́й; • п. наволочное – п. пошивко́ве; • п. палаточное – п. наме́тне; • п. парусное – п. вітри́льне; • п. промасленное – п. проолі́єне; • п. прорезиненное – п. гумо́ване; • п. просмоленное – п. просмо́лене; • п. простынное – п. простира́лове; • п. резиновое – п. гумо́ване; • п. слюдяное – п. лосняко́ве; • п. сплошное (на мосту) – тор суці́льний; • п. тонкое – п. тонке́; • п. уличное – тор ву́личний; • п. фильтр-прессное – п. ціди́ло-гні́тне; • п. фламское – п. гола́нське; • п. чешуйчатое – п. луска́те. |
| Гроденапль, текст. – полотно́. |
| Крестьянский холст – селя́нське полотно́. |
| Полотняный – полотня́ний; • п. калька – прозорі́вка, полотно́ прозо́ре. |
| Посконина, текст. – полотно́ гру́бе. |
| Холст – поло́тно; • х. (кусок) – полотни́на; • х. брезентовый – п. брезенто́ве; • х. бумажный – п. бавовня́не; • х. джутовый – п. джуто́ве; • х. живописный – п. маля́рське; • х. крестьянский – п. селя́нське; • х. льняной – п. лляне́; • х. мебельный – п. мебле́ве; • х. мешочный – п. лантухо́ве; • х. наждачный – п. шмергельо́ване; • х. пеньковый – п. конопля́не; • х. подкладочный – п. підбійко́ве; • х. полированный – п. поліро́ване; • х. полубумажный – п. напівбавовня́не; • х. упаковочный – п. пакува́льне; • х. фильтрпрессный – п. цідилогні́тне. |
| Шкурка – шкі́рка; • ш. наждачная – ш. полотно́ шмергельо́ване; • ш. овечья – линтва́р (-ра); • ш. пемзовая – п. пемзо́ване; • ш. песочная – ш., п. піско́ване; • ш. стекляная – ш., п. скляно́ване. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Полотно
• Бледный, белый как полотно; побледнеть, побелеть как полотно – як біль білий; білий як полотно (як хустка); пополотніти (сполотніти). |
| Белый
• Белая горячка – біла гарячка; запійне маячення (маячіння); (лок.) омут п’яничний. • Белая изба (устар.) – світлиця; кімната; (застар.) горниця. [Та віддай мене, мати, Де новії хати, Де світлиця ясна, Де зовиця одна. В. п. Я тільки бачу, що ти передо мною по горниці походжаєш, А не знаю, що ти думаєш та гадаєш. Дума.] • Белая кость (ирон.) – панська (біла) кістка. • Белые ручки чужие труды любят – плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься. Пр. Коли б пан за плуга взявся, то б і світа відцурався. Пр. • Белый как бумага – як папір [білий]; [як] паперовий (папірний). [А пані біла-білезна, як папір тонкий. Козланюк.] • Бел(ый) как лунь – білий як молоко; як голуб (сивий) білий. [А той Петро Шостозуб та був перший чоловік із громади, вже старезний такий, боже! як молоко білий. Вовчок. Це був як голуб сивий чоловік… Ільченко.] • Бел(ый) как мел – білий мов (як) крейда (глина, стіна). [А що вже син того панотця, то йшов білий, як глина. Свидницький.] • Бел(ый) как полотно – білий як полотно; як біль білий; білий як хустка. [А Настя вже біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. Вовчок.] • Белыми нитками шито – білими нитками шито; пальці знати. • Всякому своё и немытое бело (устар.) – чи сіре, чи чорне, та все своє добре. Пр. Мило мені, бо за мої гроші. Пр. Чуже миле, своє наймиліше. Пр. Хоч не красне, але власне. Пр. [Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Пр.] • Делаться (сделаться) белым как полотно – полотніти, пополотніти. [Ярина пополотніла і, щоб не впасти, схопилась рукою за бильце. Панч.] • Довести до белого каления кого (перен.) – допекти кому (кого) до живого; завдати гарту кому; (фам.) допекти до живих печінок кому (кого). • Сказка про белого бычка – казка про білого бичка (про білу козу). Після тієї та знов тієї. Пр. • Средь белого дня – серед білого дня; за [білого] дня. [Треба було отакого — бідкався скульптор, зупиняючись біля чиєїсь хвіртки. — Серед білого дня і заблудився. Гончар.] • Становиться, стать белее – білішати, побілішати. • Чёрным по белому – чорним по білому; чорне (чорним) на білому. |
| Изъян
• Быть с изъяном, иметь изъян – мати ваду (хибу, ґандж); бути ґанджовитим; (тільки про тканину ще) мати блезно; з блезном бути. [Полотно таке, що блезно на блезні, самі блезна. Сл. Гр.] • Нанести изъян (устар.) – завдати шкоди. • У него много изъянов – він має багато вад (хиб); у нього багато вад (хиб). |
| Каков
• Каков молодец! – ото молодець (козак)!; ото птах! • Каков он собой, из себя? (разг.) – який він із себе?; який він на вроду (на лице, з лиця)? [Де він живе?.. Який він з себе?.. Коцюбинський.] • Каков поп, таков и приход – який піп, така його й парафія. Пр. Який пастух, така й череда. Пр. Який цар, такий і псар. Пр. Яка хатка, така й паніматка. Пр. • Каково семя, таков плод – яка нива, таке й насіння. Пр. Яке зілля, таке й насіння. Пр. Яке коріння, таке й насіння. Пр. Яке дерево, такі й паростки (відмолодки). Пр. Яка шепа, така яблуня. Пр. Який дід, такий його плід. Пр. Який батько, такі й діти. Пр. • Каков привет, таков и ответ – яке помогайбі, таке й бувай здоров. Пр. Який здоров, такий і помогайбі. Пр. Який добридень, такий і бувай здоров. Пр. • Каков Савва, такова ему и слава – який Сава, така й слава. Пр. Який Яків, стільки й дяки. Пр. • Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр. • Какова Аксинья, такова у неё и Меланья – дурна мати — дурні діти. Яка трава, таке й сіно. Пр. Сова не приведе сокола. Пр. Тернина грушок не родить. Пр. • Какова псу кормля, такова от него ловля – як собаку (пса) годують, так він і гавка. Пр. Як Рябка годують, так Рябко і бреше. Пр. Сип коневі мішком — не ходитимеш пішком. Пр. • Какова яблоня, таковы и яблочки – яка грушка, така й юшка. Пр. Яка пшениця, така й паляниця. Пр. Яка пряжа, таке й полотно. Пр. Яке частування, таке й дякування. Пр. |
| Побледнеть
• Побледнел как полотно кто – став блідий мов полотно; пополотнів (сполотнів) хто. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
| полотно́ 1. полотно́,-на́; (1. конопляна, лляна, бавовняна або шовкова тканина особливо переплетена; 2. частина механізму, що має вигляд стрічки, смуги; 3. одна з двох половин дверей, воріт) 2. зал. тор,-ра (проїзна поверхня залізничної, автогужової чи ін. дороги) п. железнодоро́жное тор залізни́чний п. мостово́е тор мостови́й п. нажда́чное полотно́ шмергеле́ве п. ножо́вочное полотно́ ножівко́ве п. прорези́ненное полотно́ ґумо́ване п. слюдяно́е полотно́ лосняко́ве |
| холст полотно́,-на́ х. вы́беленный полотно́ ви́білене х. гру́бый полотно́ гру́бе х. нажда́чный полотно́ шме́ргелеве х. то́нкий полотно́ тонке́ |
| шку́рка 1. шкі́рка,-ки (рослин); 2. шку́рка,-ки (тварин) 3. тех. шкі́рка,-ки (папір або тканина з наклеєним на неї абразивним матеріялом для зачищування різних виробів) ш. алма́зная шкі́рка алма́зна ш. нажда́чная полотно́ шме́ргелеве ш. полиро́вочная шкі́рка полірува́льна ш. шлифова́льная шкі́рка шліфува́льна [вигла́джувальна] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Бавовня́ний – хлопчатобумажный, ватный, ваточный. • Бавовня́не полотно́ – бумажный холст. |
| Бліхува́ти – белить (лен, полотно). |
| Ви́сип, -пу –
1) насыпь. • Залізни́чий ви́сип – железнодорожное полотно; 2) сыпь. |
| Дев’я́тка –
1) девятка; 2) девятня — полотно в девять пасм. |
| Кро́сно, -на –
1) рама окна; 2) (в столярной пиле) станок; 3) (в ручной мельнице) два столбика с перекладиной над жерновом; 4) сшивальный станок у переплетчиков; 5) ткацкий станок; 6) полотно, холстина. |
| Напаруси́ти, -шу́ (що) – натянуть полотно на что. |
| Полоте́нко – 1) ум. от полотно́;
2) полотно для сита. |
| Полотні́ти – бледнеть, делаться белым, как полотно. |
| Полотно́ – полотно, холст. |
| Рубо́к, -бка́ –
1) тонкое полотно; 2) тонкий ситцевый или батистовый платок. |
| Семі́рка – полотно в семь пасм. |
| Тяжи́на – выбойка, пестрядь, полосатое полотно. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Каков поп, таков и приход. Див. Яблочко от яблони недалеко падает. — 1. Який піп, така його й парахвія. 2. Без причини і смерти не буде. 3. І чиряк даремно не сяде, хіба почешеш. 4. Який пастух, така й череда. 5. Який піп, таке й благословення. 6. Який Сава, така й слава. 7. Яка грушка, така й юшка. 8. Яка пряжа, таке й полотно. 9. Яке частування, таке дякування. 10. Яке поїхало, таке й повернуло. 11. Яка пшениця, така й паляниця. 12. Яка хатка, така й пані-матка. 13. Який гість, така йому чість. 14. Дешевої рибки і юха дешева. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| полотно́, -на́, -ну́; -ло́тна, поло́тен |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Бі́лений, -а, -е.
1) Выбѣленный. І сурове полотно, і білене. Чуб. II. 449. 2) Луженый. Білена посуда. Херс. у. |
| Біле́нце, -ця, с. Холстъ, полотно. Галиц. Ох я там на річці біленце білила, ох там же я, мати, віночок згубила. Гол. І. |
| Біляний, -а, -е. О полотнѣ: бѣленый (холстъ). Це сирове полотно, а то біляне. НВолын. у. |
| Блезно́, -на́, с. Изъянъ въ ткани отъ неправильности при тканьѣ. Полотно таке, що блезно на блезні, самі блезна. Черк. у. |
| Бліхува́ти, -ху́ю, -єш, гл.
1) Бѣлить (лень, полотно). 2) Заковывать въ кандалы. Але Штолу молодого в кайдани бліхуют. ЕЗ. V. 230. |
| Божни́к, -ка́, м. = Біжник. Чуб. VII. 384. Божник із шитим рушником округи. К. ЧР. 38.
2) Рушни́к-божни́к. Полотенце для украшенія иконъ. Вас. 168. 3) Продавець иконъ. А в нас тоді саме божник ночував, отой, що ікони возить продавати, і плахти, й полотно і рушники — усячину. Пирят. у. Ум. Божничо́к. Рудч. Ск. II. 27. |
| Брині́ти и брені́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бреніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. НВолын. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: брині́є, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. Сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у. 7) В голові́ йому вже до́бре брени́ть. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146). |
| Вибива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́бити, -б’ю, -єш, гл.
1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б’ють, — олії не виб’ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, вытѣснить. Б’ються (шаблями). Наливайко вибивав Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб’ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб’є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з си́ли. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30. |
| Вибіля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. ви́білити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать бѣлымъ, бѣлить, выбѣлить. Не ти личко вибіляла. Мил. 89. І напряла, і виткала, і вибілила полотно. Чуб. |
| Витру́шувати, -шую, -єш, сов. в. ви́трусити, -шу, -сиш, гл;
1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76. |
| Вісімна́дцятка, -ки, ж.
1) Полотно въ восемнадцать пасомъ. 2) Рыболовная сѣть, въ 1/4 арш. которой помѣщается 18 ячей и въ длину, и въ ширину. Вас. 178. |
| Гребі́нний, -а, -е.
1) Относящійся къ гребню, гребеночный. 2) Гребі́нне полотно́. Самое толстое полотно. Подольск; г. Полотно болѣе тонкое, чѣмъ воловина. Вх. Зн. 5. Полотно = Дванадцятка. МУЕ. ІІІ. 19. |
| Гребі́нниця, -ці, ж. Самое толстое полотно. Подольск. г. |
| Двадця́тка, -ки, ж.
1) Двадцать, два десятка чего либо. Вас. 150. 2) Гривенникъ ( = 20 грошей). Подольск. и Волынск. губ. 3) Полотно въ двадцать пасмъ. 4) Рыболовная сѣть, въ 1/4 арш. которой помѣщается 20 ячей и въ длину, и въ ширину. Вас. 187. |
| Двана́дцятка, -ки, ж.
1) Полотно въ 12 пасмъ. 2) Рыболовная сѣть, въ которой на площади въ 1/4 арш., помѣщается во всѣ стороны 12 ячей. |
| Дев’я́тка, -ки, ж.
1) Полотно въ девять пасмъ. 2) Девятка въ картахъ. КС. 1887. VI. 463. 3) Рыболовная сѣть, въ которой на площади въ 1/4 арш. помѣщается во всѣ стороны девять ячей. Вас. 187. |
| Деся́тка, -ки, ж.
1) Десятка въ картахъ. КС. 1887. VI. 463. 2) Полотно въ десять пасмъ. Чуб. VII. 408. 3) Талька пряжи для сѣтей въ 10 пасмъ. Вас. 187. 4) При счетѣ денегъ: а) 10 копѣекъ. О. 1862. II. 42. б) 10 рублей (преимущ. въ одной ассигнаціи или монетѣ). Пійди да зароби десятку, дак і будемо держати, буде защо й поховати Г. Барв. 508. 5) Кучка въ десять сноповъ. Рк. Левиц. |
| Домотка́ний, -а, -е. Домашняго тканья. Сим. 227. Домоткане полотно. |
| Дя́дько, -ка, м.
1) Дядя. 2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) Дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. Дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107. |
| Жовтя́вий, -а, -е. Желтоватый. Жовтяве якесь полотно. |
| Заколе́сник, -ка, м.
1) Чека, колышекъ для задержанія колеса на оси. Каменец. у. Kolb. І. 66. Заколесник загубили і колесо зліта. Св. Л. 74. 2) = Колісни́к. Хто з них чоботар, той латає чоботи, хто заколесник, той лагодить коло воза, хто ткач — тче полотно. Шух. І. 146. |
| Зани́зування, -ня, с. Способъ вышиванья, при которомъ нитка продѣвается сквозь полотно постоянно въ одномъ направленіи и узоръ получается съ обѣихъ сторонъ ткани. Вас. 193. |
| Засини́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Сдѣлаться синимъ. Засинилось полотно. Нволынск. у. |
| Застьо́ла, -ли, ж. Полотно, которымъ накрываютъ, застилаютъ возъ, когда на него нагружаютъ хлѣбъ. Александр. у. (Залюбовск.). |
| Згрібни́й, -а, -е. О полотнѣ: болѣе толстое. Полотно грубше називався згрібне́, а тонше чесане. Шух. І. 259. |
| Золи́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у. |
| Коса́, -си́, ж.
1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. І. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — пи́сок, часть около пи́ску — ко́лос, конецъ острія — жало́, пятка — п’я́тка, въ которой находится пупе́ць, входящій въ я́мку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная за́ківка и деревянный па́с-клин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Нп. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: Ко́си. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = Косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = Косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) Коса́ Богома́терина. Раст. Hypericum, numifusum. Черк. у. Ум. Кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, ко́ска, ко́сонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. Коси́ще. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22. |
| Кро́сно, -на, с. Употребляется преимущественно во мн.: кро́сна.
1) Рама или полная, — напр. въ окнѣ (Желех.), или только изъ трехъ сторонъ; входить какъ составная часть въ рядъ снарядовъ и машинъ: кро́сна въ столярной пилѣ — станокъ, (Желех. Шух. І. 88), въ ручной мельницѣ — два столбика съ перекладиной сверху (въ видѣ буквы П) надъ жерновомъ: сквозь перекладину проходитъ шесть, при помощи нижняго конца котораго вращается жерновъ (Шух. І. 146, 261). 2) Швальный станокъ у переплетчиковъ, также представляющій изъ себя неполную раму въ видѣ буквы П. Желех. 3) Ткацкій станокъ простой, въ видѣ двухъ стоекъ съ перекладинами вверху и внизу, употребляемый и теперь для тканья ковровъ (Вас. 171), решетъ и ситъ (Вас. 175), также усложнившійся и существующій въ томъ видѣ, въ какомъ онъ описанъ подъ словомъ Верстат. Шух. I. 255. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Твоя стара мати за кроснами сидить. Гол. 4) Полотно, холстина. Поставила і виткала шовковії кросна. Нп. Г. Барв. 422. Ум. Кро́сенце, кросонки́. Молодим господиням кросенця ткати. Чуб. III. 109. |
| Мастки́й, -а́, -е́. Жирный, масляный, маслянистый. Мастке сало. Мастка глина. Мастке́ полотно́. Плотное полотно. Ум. Мастке́нький. |
| Ма́тірний, -а, -е. Сдѣланный изъ ма́тірки. См. Матірка 2. Матірне прядіво. КС. 1893. VII. 80. Матірне полотно. Волч. у. |
| Мі́ра, -ри, ж.
1) Мѣра. Якою мірою міряєте, — відміряється вам. Єв. Мр. IV. 24. У самого хазяїна ключ... мірою й одсипає. Г. Барв. 93. Жартуйте та й міру знайте. Левиц. Мі́ри нема́. Безмѣрно. Вона змалку начулась, що вона хороша — міри нема. Кв. До мі́ри. Въ мѣру, умѣренно. Як почуваєшся по силі та п’єш до міри, то горілка панує чоловікові. Полт. г. На одні́й мі́рі. На одномъ уровнѣ. Цього року вода у ставку раз-у-раз на одній мірі. Кіев. г. Над мі́ру. Черезмѣрно; сверхъ силъ. Не в мою мі́ру мі́ряючи. Первоначальное значеніе: не ко мнѣ примѣряя. Обыкновенно говорится, когда показываютъ на своемъ тѣлѣ мѣсто чужой болѣзни, и выражаетъ пожеланіе, чтобы показываемая болѣзнь не случилась у говорящаго. Аж отак, не в мою міру міряючи, рознесло йому щоку. Харьк. г. Жа́дною мі́рою. Никакъ, никакимъ образомъ. Не одпускають (прощальники) од себе жадною мірою. К. ЧР. 2) Мѣрка. Мі́ру бра́ти. Снимать мѣрку. 3) Мѣра длины для полотна; въ Галиціи равна 30 дюймамъ. А подзвінному дам сім мір полотна, шоби мені дзвонив цілий тиждень до дня; а дякові дам п’ять мір полотна, шоби мені псалтирь читав до дня. Грин. III. 285. Вироблене полотно мірить ткач мірою. Є то досить груба, звичайно чотирогранна палиця, що без головки має тридцять цалів. МУЕ. III. 22. Ум. Мі́рка, мі́рочка. |
| Міснота́, -ти́, ж. = Міцнота. Біли вапною — біле буде полотно, а місноти дазьбі, так і розлізеться. Лебед. у. |
| На, пред.
1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Нп. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Нп. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б’є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Нп. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. Пам’ята́ти (забу́тися) на ко́го, на що́. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. Пита́ти на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров’я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. Наляга́ти на но́гу. Хромать. Желех. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. Ві́рити на ко́го, на́ що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Нп. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. Як на ме́не. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. На пожи́ток. Ha пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. На но́гу криви́й. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. На красу́ (вро́ду) га́рний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім’я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем’яка. ЗОЮР. II. 28. 3) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Нп. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. На Пе́тра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что-нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Нп. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. На рушнику́ ста́ти. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Нп. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Нп. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Каменец. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. На весні́. Весною. А на третю нічку вийшла на зорі. Грин. III. На днях ходи́ти. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходитъ: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. II. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Нп. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130. |
| Наклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. накла́сти, -ладу́, -де́ш, гл.
1) Накладывать, налагать, наложить. Ярмо накладає, воли запрягає. Нп. На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку. Грин. III. 650. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Ном. № 5707. 2) Возлагать, возложить. Батюшка їм (молодим) накладає на голови вінці. Грин. III. 516. 3) Ша́пку наклада́ти. Надѣвать шапку. КС. 1883. XI. 500. 4) При мазаньи земляного пола въ сельскихъ хатахъ: заполнять, заполнить глиной выбившіяся углубленныя мѣста. Сим. 130. 5) Только несов. в. Дѣйствовать за одно, имѣть сношенія. Буде з ляхами, мостивими панами, накладати. Мет. 397. Злі люде, накладаючи з нечистою силою, можуть уставати з домовини. Левиц. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. 6) Жертвовать, пожертвовать. На церкви святії нічого не накладав. Голов. III. 262. 7) — голово́ю (только съ сов. в.). Сложить голову. Бодай ти своєю головою наклала. Левиц. Через тії коні воронії наклав козак головою. Грин. III. 281. 8) Накла́сти дя́дька. Парепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. — Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. |
| Напароси́ти, -рошу́, -сиш, гл. = Напарусити. Напаро́шений вітря́к. Вѣтряная мельница, на крыльяхъ которой натянуто полотно. |
| Напаруси́ти, -рушу́, -си́ш, гл. Натянуть полотно. Треба крила (у вітряку) напарусити. Канев. у. |
| Одина́дцятка, -ки, ж. Полотно въ 11 пасмъ. Лебед. у. (Залюб.). |
| Паси́стий, -а, -е. Полосатый. Бач, яке пасисте полотно. |
| Пензльо́ваний, -а, -е. Рисованный масляными красками. Встрѣчено у Кулиша: Полотно пензльоване. К. ХП. 96. |
| Побілі́ти, -лі́ю, -єш, гл.
1) Побѣлить. Побілила о́коло. 2) Поблѣднѣть. Стор. МПр. 54. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. Ном. №№ 4381 — 4385. Побілі́в як вільхо́ва до́вбня. Покраснѣлъ. Мнж. 167. |
| Побіля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. побіли́ти, -лю́, -лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Чуб. V. 462. Побілили... полотно. Рудч. Ск. II. 44. |
| Повісня́ний, -а, -е, — не полотно́. Полотно болѣе тонкое, чѣмъ ключкове, которое въ свою очередь тоньше валовини. Вх. Зн. 5. |
| Позелени́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Окраситься въ зеленый цвѣтъ. На траві позелениться полотно. Міус. окр. |
| Полоте́нечко, -ка, с. Ум. отъ полотно. |
| Полоте́нко, -ка, с.
1) Ум. отъ полотно. 2) Полотно для сита. В’язка личаних полотенків на решета. О. 1862. IX. 63. 3) = Полотенце 3. Вх. Уг. 261. |
| Полоте́нце, -ця, с.
1) Ум. отъ полотно. КС. 1884. V. 175. Полотенця на станок лянного. Мкр. Н. 38. 2) Часть мере́жки. См. мережка 1. (Залюбов.). 3) Плавательная перепонка. Мнж. 189. Вх. Пч. І. 15. 4) Клинокъ косы. Желех. Ум. Полоте́нечко. |
| Полотні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Блѣднѣть, дѣлаться бѣлымъ какъ полотно. |
| Полотно́, -на́, с.
1) Полотно, холстъ. Побіліла, як полотно. Ном. № 4383. Закохалась дівчинонька в хлопця молодого, і наготовила рушників з полотна нового. Чуб. V. 242. 2) = Пілка 3. Вх. Пч. II. 21. 3) Клинокъ косы. Шух. І. 169. Ум. Полоте́нко, полоте́нце, полоте́нечко. Всього потрошку — і конопель, і полотенка. Г. Барв. 16. Полотенка на станок. Г. Барв. 115. Ой на тобі, подруженько, на рукава полотенечка. Чуб. V. 379. |
| Понадкра́ювати, -ра́юю, -єш, гл. Надрѣзать, урѣзать (во множествѣ). Дивно мені, що і скриня замкнена була, а полотно понадкраюване. Черниг. у. |
| Попере́чуватися, -чуюся, -єшся, гл. Перекрещиваться. Полотно є уткане з двох рядів ниток, які поперечуються, а то з подовжних, що творять основу і поперечних: тканя. Шух. І. 154. |
| По́сіткий, -а, -е. О матеріи: рѣдкій. Посіпше полотно. НВолын. у. |
| Похопли́вий, -а, -е = Похіпливий. Пропадуть мої конопельки! подумала Кайдашиха: похоплива невісточка попряде їх собі на полотно. Левиц. КС. 71. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)