Поро́чно – поро́чно, розпу́сно, розпу́тно. |
Поро́чность – поро́чність, грі́шність (-ности); (развратность) зіпсу́тість, розпу́с[т]ність (-ности). |
Добродетель – доброчесність, чеснота, (акт добродетели) доброчин, доброчинність; (женская) невинність, чеснота, (полонизм) цнота. [Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л.Українка). Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Б.Грінченко). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Номис). А проте часом з якоїсь дрібниці, з руху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв’язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним, — чому, чого, через що, з якої причини? (В.Підмогильний). Слід зазначити, що з широтою душі та серця пана Беня могли зрівнятися тільки ширина його плечей та розміри черева. Тому коли він умостив свої чесноти в бричку, вона заскрипіла так жалісливо, що кінь здивовано нашорошив вуха, передчуваючи недобре (Богдан Коломійчук). Вона сиділа, оточена холодним муром своїх чеснот, і чекала, поки якийсь кавалер набереться сміливости й запропонує їй життя в розкошах (Р.Скакун, перекл. Дж.Джойса). Батьки мої не ладнали між собою; люди вони були малоосвічені, до того ж позбавлені будь-яких чеснот і звиклі чинити зовсім не так, як велить Господь, — на жаль, я успадкував цей їхній ґандж, тож не надто переймалися тим, щоб дотримуватися заповідей і приборкувати інстинкти, а тому через якусь мізерію у нас зчинялася буря, що не вщухала кілька днів і кінця-краю їй не було (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Ну й слава рогові,— сказав тоді Дон Кіхот.— Знайте ж, мостивий пане, що мене зачаровано й посаджено в клітку через підступні заздрощі злохитрих чаклунів, бо лукаві переслідують чесноту з більшою силою, ніж праведні люблять її (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бувають люди низького роду, які пнуться до рицарства, бувають і родовиті рицарі, які намагаються черні подоби-тись; ті прагнуть угору з амбіції чи з доброчесності, а сі знижаються із недолугості своєї чи з порочності. Треба мати гострий, допитливий розум, аби розрізняти сі дві відміни рицарів, що звання в них одне, а суть зовсім несхожа (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона поперечитувала всі книжки з виховання дітей, а надто ті, що ронили сльозу за радощами материнства,— такі, що, коли засвоїти їх до решти, назавжди відберуть охоту злягатися. Кожній чесноті — своя гидомирна література (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отже, читаючи книжки, нема потреби звертатися до віри, цієї богословської чесноти? — Є ще дві богословські чесноти. Надія, що можливе існує. І любов до того, хто щиро вірив в існування можливого (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Ася Катастрофа була красива, мудра й висока. Самі чесноти (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). Йому було відомо про те, як смертельно дошкуляють його помічникові та охоронцю такі ось розмови, але фінансист уважав, що треба час від часу стискати острогами свою худобину, щоб розбуркувати її. До того ж Ґавіра був чоловіком суворої вдачі, що створив себе сам, і такі вправи цілком уписувались у його поняття про християнську доброчесність (Олег Лесько, перекл. Артуро Перес-Реверте). Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, щоб так переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила (Ф. де Лярошфуко)].  |
Тщеславие – пиха, порожній (пустий) гонор, гонористість, гординя, марнославство, марнолюбство, славолюбство, пустославність, чванливість, чвань. [Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата.. Не так на те Явдоха глянула: не так воно вразило її горду пиху (П.Мирний). Такі почесні запросини приємно полоскотали його пиху (М.Коцюбинський). — Хто він такий— не знаю. Може, князь, може, граф. Помітно тільки родовиту пиху, аристократичне виховання (С.Васильченко). Говоримо ми це без ніякої пихи, говоримо ми це із скромністю, властивістю, як ви знаєте, притаманною кожному справжньому мисливцеві (О.Вишня). Різні бувають естафети. Передають поетам поети З душі в душу, Із мови в мову Свободу духу і правду слова, Не промінявши на речі тлінні — На славолюбство і на вигоду. І не зронивши. Бо звук падіння Озветься болем в душі народу (Л.Костенко). Конформістська етика гордовито відкидає гедонізм із тієї причини, що понад усі насолоди ставить задоволення особистої пустославності, іменуючи її мудрістю, або й чеснотою (Володимир Державин). Як вона втомилася після важкого робочого дня, бездарно згубленого учнями-дилетантами, які орють ниву мистецтва тільки для того, щоб утамувати батьківське марнославство (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). —…не забувайте: людське марнославство безмежне і, як звиродніла мати, воно пожирає свої народжені в муках надбання (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Що доброго в її самопожертві, в тому, що своє життя вона присвятила Кліфордові? Кінець кінцем, чому вона служить? Холодному марнославству, позбавленому всяких теплих людських зв’язків і порочному, як марнославство будь-якого низькородного єврея, що жадає сторгуватися з продажною богинею успіху (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Розумного марнославства не буває: це інстинкт. Мало того, нема чоловіка, що не був би насамперед марнославний. Роль захопленого підніжка — мабуть, чи не єдина, в якій людина з певною втіхою може терпіти іншу людину. А з солдатами не треба й великої вигадливости: досить тільки щомиті вдавати захоплення (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Вона дійшла переконання, що полковник Ауреліано Буендіа втратив любов до родини не тому, що його озлобила війна, як Урсула була гадала раніше, — просто він ніколи нікого не любив: ні своєї дружини Ремедіос, ні незліченних коханок на одну ніч, що пройшли через його життя, ані тим паче своїх синів. Вона здогадалася, що він провоював стільки війн не через ідеалізм, як усі вважали, відмовився від остаточної перемоги не через утому, як усі гадали, а перемагав і зазнавав поразок із однієї й тієї ж причини — через справжнісіньке гріховне марнославство (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Ніщо так не принижує людину, не робить її такою жалюгідною, як марнославство: воно — найяскравіша ознака посередності (Люк Вовенарг). Наймогутніша пристрасть — славолюбство. Врятуй мене від цієї пристрасті, і я сам позбудусь решти (Р.Шеридан). Марнолюбство — найприродніша властивість людей і водночас саме вона і позбавляє людей природності (Л.Вовенарґ). В людині рівно стільки марнолюбства, скільки їй бракує розуму (А.Поуп). Нащо? Нащо Володимирові Путіну публічно готувати собі Ґааґу, признаючись на весь світ у злочинах? Відповідь – марнославство. Він гордий заподіяним і не хоче, щоб його славу розтягнули всякі ґіркіни, що вже почали потихеньку присвоювати собі те, що по праву належить головному воєнному злочинцеві (І.Яковенко)].  |
Порочность – поро́чність, грі́шність, -ности. |
Гане́бність – позор, порочность. |
Грі́шність – порочность. |
Поро́чно, нар. – погодно. |
Поро́чно, нар. Погодно. Жив тут недалеко у пана одного він порочно. МВ. (О. 1862. І. 102). |
*Грі́шність, -ности, ж. Порочность. Сл. Нік. |