Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «пред’являть»
Шукати «пред’являть» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пред’явля́ть, -яви́ть – пред’явля́ти, пред’яви́ти, пока́зувати, показа́ти, подава́ти, пода́ти.
• -явить удостоверение, билет – показа́ти посві́дчення, квито́к (или квитка́).
• -явля́ть, -яви́ть требования – ста́вити, по[ви́]ста́вити вимо́ги. [До «прозаї́чної» люди́ни ви не ста́вите надмі́рних естети́чних вимо́г (Крим.)].
• -явля́ть, -яви́ть обвинение кому – станови́ти, ста́вити, поста́вити кому́ обвинува́чення.
• -вля́ть, -ви́ть иск к кому – позива́ти, запізва́ти кого́, по́зо́в подава́ти, пода́ти, по́зо́в с[за]клада́ти, с[за]кла́сти, заложи́ти на ко́го и проти ко́го. [Хве́дір на Петра́ у суд позо́в пода́в (Боров.)].
• -ви́ть вексель ко взысканию – пода́ти ве́кселя до справля́ння.
• -вля́ть, -ви́ть свои права – об’явля́ти, об’яви́ти свої́ права́ на що.
• Пред’я́вленный – пред’я́влений, пока́заний, по́даний.
• -ться – пред’явля́тися, бу́ти пред’я́вленим, пока́зуватися, бу́ти пока́заним, подава́тися, бу́ти по́даним кому́.
Запро́с –
1) (действ. от Запроси́ть) запита́ння, за́пит (-ту);
2) (канцел. бум. с вопросом) запита́ння. [На ва́ше запита́ння з 20-го сі́чня 1928 р. за № 5… (или ч. 5).];
3) (вопрос устн. или письмен.) запита́ння, за́пит (-ту), пита́ння. [Акаде́мія дає́ ві́дповідь на науко́ві запита́ння всім інститу́ціям (Ст. УАН)].
• Пред’являть, вносить -про́с куда – ста́вити, вно́сити запита́ння, за́пит до ко́го, до чо́го.
• Входить с -про́сом куда – зверта́тися з запита́нням до ко́го, до чо́го;
4) (допрос) до́пит (-ту), (расспрос) ро́зпиток (-тку). [Ніко́му він на до́пит не відка́же (не ответит) (Куліш). Нау́м приста́в до йо́го з ро́зпитками (Квітка)];
5) (в торговле: назначение высок. цены) запра́ва, (чрезмерный) заги́лення.
• -про́с в карман не лезет, -про́с по рылу не бьёт – запра́ва ли́ха не чи́нить (Приказка); даду́ть не даду́ть – запра́вити мо́жна.
• Без -су – без запра́ви, без то́ргу. [Ці́ни – без запра́ви];
6) (перен.: спрос) по́пит (-ту), (в дух. отнош.) за́пит (-ту), запита́ння, пита́ння; (стремление) змага́ння, порива́ння до чо́го; (потребность) потре́ба чого́; (непреод. влечен.) вимо́га, потре́ба. [Ле́ся Украї́нка найповні́ше відби́ла в собі́ озна́ки сво́го ча́су з усіма́ його́ за́питами, порива́ннями до висо́кої мети́ (Єфр.)].
• На что -про́с, то и дорого – на що по́пит, на те й запра́ва; чого́ пита́ють, за те й заправля́ють.
• Животрепещущие -сы жизни – пеку́чі за́пити життя́.
Иск кому и к кому – по́зов (р. по́зову и по́зву) на ко́го.
• Гражданский иск – циві́льний по́зов.
• Встречный иск – супроти́вний, стрі́чний, зустрі́чний по́зов.
• Пред’являть, пред’явить (вчинить) иск кому – заклада́ти, закла́сти, заложи́ти по́зов на ко́го, розпочина́ти, розпоча́ти по́зов із ким, позива́ти, запізва́ти кого́, позива́тися з ким (судиться).
• Передача -ка – передава́ння, переда́ча по́зву.
• Соединение -ков – з’єдна́ння, сполу́чення по́звів (Правн. Сл.).
• Добиться чего-н. -ком – ви́позивати щось. [Позива́й його́, мо́же ви́позиваєш хоч тре́тю части́ну (Звин.)].
• Получить по -ку – діста́ти від по́зву.
• Отказать в -ке – відмо́вити на по́зов.
• Приостановление -ка – припи́нення по́зву.
Пред’яви́ть, см. Пред’явля́ть.
Прете́нзия –
1) (притязание) прете́нсія, домага́ння. [Зректи́ся прете́нсій на завойо́вані части́ни Украї́ни (Н. Рада). Наш ро́зум пови́нен відректи́ся від свого́ домага́ння на абсолю́тне (Основа 1915)].
• Человек с большими -зиями, с -зиями на оригинальность – люди́на з вели́кими прете́нсіями, з прете́нсіями на оригіна́льність.
• Одета с -зиею – одя́гнена, убра́на, ви́ряджена з (вели́кими) при́мхами.
• Заявлять, пред’являть -зию на что-н. – претендува́ти на що. [Ще пан Ян претенду́є, либо́нь йому́ не до́дано яко́їсь там ча́стки з ба́тьківщини (О. Лев.)];
2) (неудовольствие) прете́нсія, ремст (-ту), ремсть (-ти), ре́мство, пеня́, наріка́ння.
• Быть в -зии на кого, иметь -зию к кому и на кого – бу́ти в прете́нсії на ко́го, ма́ти прете́нсію до ко́го, ре́мствувати(ся), ре́мститя(ся), ремст(ь) ма́ти на ко́го, ра́потити, наріка́ти на ко́го. [Автор не бу́де в прете́нсії (Крим.). Він на ме́не ремст(ь) ма́є (Київщ.). Не се́рдьтесь і не ре́мствуйте на ме́не (Звин.). Хоті́в поруба́ти тютю́н, дак боя́вся, щоб не ра́потили (Борз.)].
• Не будьте на меня в -зии, если… – не ре́мствуйте (не поре́мствуйте) на ме́не, коли́…
• Вероятно никто не будет на меня в -зии за это – пе́вне ні́хто за те на ме́не не поре́мствує (Куліш).

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРЕДЪЯВЛЯ́ТЬ (вимоги, претенсію) ще заявля́ти, виставля́ти;
предъявлять иск кому ще заклада́ти /кла́сти/ по́зов на кого, фраз. позива́тися;
предъявлять обвине́ние в чём винува́ти /звинува́чува́ти/ за що, інкримінува́ти що, /в суді/ зачи́тува́ти винува́чення;
предъявлять отво́д кому проси́ти відве́сти́ кого;
предъявлять счёт кому виставля́ти раху́нок, перен. жада́ти /док. зажадати/ від кого;
предъявля́ющий що /мн. хто/ пока́зує тощо, ра́ди́й показа́ти, пред’явни́к, подаве́ць, стил. перероб. ста́вши пока́зувати;
предъявляющий доказа́тельства подаве́ць до́казів;
предъявляющий иск кому позива́ч /позовни́к/ кого, заклада́ч по́зову на кого;
предъявляющий обвине́ние винува́тель, обвинува́ч, винува́ч, покли́каний винува́ти;
предъявляющий прете́нзию стил. перероб. виставля́ючи прете́нзію /прете́нсію/;
предъявляющий счёт пред’явни́к /реконстр. позива́ч/ раху́нку, перен. гото́вий зажада́ти від кого;
предъявляющий тре́бование кому з вимо́гою до кого, стил. перероб. вимага́ючи від кого;
предъявляющийся/предъявля́емый пока́зуваний, пода́ваний, зая́влюваний, ста́влений;
предъяви́ть счёт ще спита́ти /зажада́ти/ (за)пла́ту.
ВОЗБУЖДА́ТЬ ще буди́ти, розбу́ркувати, (проти) накру́чувати, бу́рити, (в серцях) сі́яти, (претенсії) заявля́ти;
возбуждать гнев в ком гні́вати кого;
возбуждать де́ло ще заво́дити спра́ву;
возбуждать жа́лость к кому виклика́ти жаль до;
возбуждать жела́ние /возбуждать охо́ту/ в ком заохо́чувати /підохочувати, розохочувати/ кого;
возбуждать иск = предъявлять иск;
возбуждать негодова́ние в ком обу́рювати кого;
возбужда́юще (говорити) трибу́нно і похідн.;
возбужда́ющий що збу́джує тощо, зда́тний збуди́ти, збу́дник, для збу́дження, прикм. збу́джувальний, збу́дливий, збу́рювальний, підбу́рювальний, розпалюва́льний, звору́шувальний, пору́шувальний, баламу́тний, серцезвору́шний, (про музику) вулкані́чний, поет. пориву́щий, з род. відм. збу́дження;
возбуждающий аппети́т збу́дник апети́ту;
возбуждающий де́ло позива́ч, пору́шувач спра́ви;
возбуждающий жела́ние зда́тний розпали́ти бажа́ння;
возбуждающий интере́с зда́тний заціка́вити;
возбуждающий иск позива́ч, позо́вник, позива́льник;
возбуждающий отвраще́ние зда́тний ви́кликати оги́ду;
возбуждающий подозре́ние зда́тний ви́кликати підо́зру, (ду́же) підозрі́лий кому, забут. підозре́нний;
возбуждающий сомне́ние сумні́вний;
возбуждающий стра́сти /возбуждающий горя́чку, возбуждающий го́нку, возбуждающий волне́ние/ ажіота́жний;
возбуждающий суде́бное де́ло (приватно) позива́ч, (органами) ініція́тор судо́вої спра́ви;
возбуждающийся/возбужда́емый збу́джуваний, розпа́люваний, звору́шуваний, пору́шуваний;
возбуждающийся (хто) запальни́й, запа́листий, складн. -збу́дний [самовозбужда́ющийся самозбу́дний];
возбужда́емый (проти кого) настру́нчуваний, підбу́рюваний, під’ю́джуваний, накру́чуваний, розбу́ркуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пред’являть, пред’явить – пока́зувати, -зую, -зуєш, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш.
Являть, явить –
1) (оказывать милость) явля́ти, -ля́ю, -ля́єш, яви́ти (явлю́, я́виш);
2) (пред’являть) пока́зувати, -зую, -зуєш, показа́ти, -жу́, -жеш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Обвинение – обвинувачення. Ложное обвинение – наклеп; обвинувачення облудне. Возводить обвинение на кого – обвинувачувати кого; (перед судом) – оскаржувати. Предъявлять обвинение кому в чем – обвинувачувати кого за що, в чому; привинювати, всуджувати кому що. Судить по обвинению в.. – судити, обвинувачуючи за.. Дело по обвинению в… – справа про обвинувачення за.. Свидетели со стороны обвинения – свідки з поводової сторони. Встречное обвинение – стрічне, зустрічне обвинувачення.
Требование – вимога; (действие) – вимагання. По требованию кого делать что – на вимогу чию чинити, робити що. Предъявлять по (первому) требованию – показувати, подавати на (першу) вимогу. По требованию отпустить товар – за вимогою давати товар. По всем требованиям (науки, законов) – за всіма вимогами. Исковые требования – позовні домагання.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Предъявлять
• Предъявлять, предъявить иск к кому – подавати, подати (закладати, закласти) позов на кого; учиняти, учинити позов на кого, проти кого; позивати, запізвати кого.
• Предъявлять, предъявить обвинение кому – звинувачувати (винуватити), звинуватити кого; ставити, поставити звинувачення кому.
Иск
• Встречный иск – протипозов; зустрічний позов.
• Предъявлять, предъявить иск кому – позивати, запізвати кого; закладати, заложити позов на кого; розпочинати, розпочати позов із ким; (розм.) позиватися з ким. [Кому хочеш, позов заложу. Котляревський.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Позива́ти, -ва́ю (кого) – привлекать к судебной ответственности, пред’являть иск к кому, судиться с кем;
позива́тися – судиться, пред’являть иск.
Явля́ти, -ля́ю, -єш, яви́ти, явлю́, я́виш – являть, явить, показывать, пред’являть, пред’явить;
явля́тися – являться, явиться, показываться, показаться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Предъявлять, -вить (документ) – ока́зувати, оказа́ти; (подавать) – подава́ти, пода́ти; (доказательство) – подава́ти, пода́ти; (обвинение, требование) – ста́вити, поста́вити; п. вексель ко взысканию – подава́ти ве́ксель до су́ду; п. иск – заклада́ти, закла́сти по́зов на ко́го, позива́ти, запізва́ти кого́; п. отвод (кому) – заявляти, щоб відсторо́нено кого.
Вексель – ве́ксель (-ля); в. безденежный – безгроше́вий ве́ксель; в. безоборотный – беззворо́тний ве́ксель; в. бессрочный – нетерміно́ваний, нетерміно́вий ве́ксель; в. к платежу – ве́ксель на спла́ту; в. к получению – ве́ксель на оде́ржання; в. на предъявителя – оказо́вий ве́ксель; в. на себя – ве́ксель на се́бе; в. обеспечительный – забезпе́чний ве́ксель; в. обратный – ве́ксель зворо́тний; в. переводной – переказо́вий ве́ксель, джировий ве́ксель; в. пересроченный – перетерміно́ваний ве́ксель; в. предъявительский – ве́ксель на оказо́вця (на виста́вця); в. просроченный – зада́внений (у те́рміні) ве́ксель; в. простой – звича́йний ве́ксель; в. протестованный – опротесто́ваний ве́ксель; в. сальдированный до точки – ве́ксель сальдо́ваний до кра́ю, до кінця; в. сроком 1 января – ве́ксель (з) те́рміном 1 сі́чня, ве́ксель терміно́ваний 1-шим сі́чня; в. сроком на определенный день – ве́ксель на визначений день; в. товарный – ве́ксель товаро́вий, крамо́вий; в. учтенный – здисконто́ваний ве́ксель; в -лях – векселями; взыскивать по -лю – пра́вити на підста́ві ве́кселя; на обратной стороне -ля – на зворо́ті ве́кселя; платеж по -лю – спла́та ве́кселя; по -лю получать – оде́ржувати на ве́ксель (на підста́ві ве́кселя); по -лю следует – за ве́кселем нале́жить; погасить -ль – оплачувати, оплатити ве́ксель; предъявление -ля – о́каз ве́кселя; предъявлять -ль ко взысканию – подава́ти до су́ду ве́ксель; учитывать -ль – дисконтува́ти ве́ксель.
Доказательство –
1) (логический довод) – до́від (-воду); д. неопровержимое – незла́мний до́від; д. основательное – слу́шний до́від; д. письменное – писаний до́від, до́від на письмі́; д. прямое – безпосере́дній до́від; -ва убедительные – переко́нливі до́води; без приведения -ств (утверждать) – не подаючи, не пода́вши до́водів; в -ство – на до́від, дово́дячи, щоб довести; давать -ство – дава́ти, да́ти до́від, дово́дити, довести, стве́рджувати, стве́рдити до́водом; представлять, приводить -ства – подава́ти, пода́ти до́води;
2) (улика) – до́каз (-зу); д. вещественные – речові́ до́кази; предъявлять вещественные -ства – пока́зувати, показа́ти речові́ до́кази.
Иск – по́зов, по́з(о)ву; и. встречный – супротивний по́зов; и. первоначальный – початко́вий по́зов; возбуждать, возбудить иск – розпочина́ти, розпоча́ти по́зов; выступить с иском против кого – позива́ти кого́, виступа́ти з по́зовом на, про́ти ко́го; предъявлять, предъявить иск (к кому) – позива́ти, по́зов заклада́ти, заложити на кого́; по делу по иску гражданина Н. – в спра́ві по́з(о)ву громадянина Н; поддерживать иск – підпира́ти, підтримувати по́зов.
Обвинение – обвинува́чення, обвина; (действ.) – звинува́чення, обвинува́чування, обвинува́чення; о. встречное – супротивне обвинува́чення; брать назад обвинение – зріка́тися, зректися обвинува́чення; взводить -ние на кого – прикида́ти кому́ вину́, винува́тити, обвинува́чувати, обвинува́тити кого́; возбуждать -ние – почина́ти, поча́ти винува́чення; дело по -нию в чем – спра́ва про обвинува́чення за що (в чо́му); он судится по -нию в измене – його́ су́дять, обвинува́чуючи за зра́ду; предъявлять -ние – ста́вити, поста́вити обвинува́чення; признавать -ние – визнава́ти обвинува́чення; свидетели со стороны -ния – сві́дки сторони винува́чення, сві́дки з поводо́вої сторони.
Отвод –
1) (куда) – відве́дення, відпрова́дження; (действ.) – відво́дження, відве́дення, відпрова́джування, відпрова́дження;
2) (отклонение) – відверта́ння, відве́рнення, відво́дження, відве́дення;
3) (предоставление) – визначення, приді́лення; (действие) – визнача́ння, визначення, приділяння, приді́лення;
4) (юридич.) – відсторо́нення; (действие) – відсторо́нювання, відсторо́нення; делать отвод кому – відстороняти кого́; заявить об -де – заявити, що ма́ємо відсторонити; заявление об -де – заява про відсторо́нення; право -да – пра́во відсторонити, відво́дити; предъявлять о-д кому – подава́ти, щоб відсторонити кого; у нас имеются к -ду два лица – ма́ємо відсторонити дві осо́би.
Претензия – прете́нсія, домага́ння; -зии по договорам – а) прете́нсії в спра́ві договорі́в; б) прете́нсії на підста́ві догово́рів; быть в -зии – ма́ти прете́нсію до ко́го, наріка́ти, ре́мствувати на ко́го; возбуждать -зии – а) заявляти прете́нсії, пра́во на що; б) спричинятися до прете́нсій; по -зиям – в спра́ві прете́нсій, на прете́нсії; предъявлять -зию – заявляти прете́нсію; ста́вити (подава́ти) домага́ння (прете́нсію).
Протест – проте́ст (-сту); (действ.) – протестува́ння; п. векселя – протестува́ння ве́кселя; протест по принятым постановлениям – проте́ст на ухва́лені постано́ви; заявлять п. – заявити (підне́сти) проте́ст; подавать п. – подава́ти, пода́ти проте́ст; предъявлять к -ту вексель – подава́ти, пода́ти ве́ксель до проте́сту, протестува́ти, опротестува́ти ве́ксель; учинять -ст – учиняти, учинити проте́ст.
Требование чего – вимо́га, доку́мент на що; (действ.) – вимага́ння; пра́влення чого́; (нужда в чем) – потре́ба на що; т. времени – потре́би ча́су; т. исковое – праві́ж (-вежу́); т. настоятельное (настойчивое) – домага́ння; т. незаконное – непра́вна вимо́га; т. по суду – пра́влення судо́м; т. придаточное – побічна́ вимо́га; в случае их о том -ния – якщо вони того́ вимага́тимуть; отвечать -ниям – відповіда́ти вимо́гам; по -нию (представить) – на вимо́гу; по всем -ниям (науки, закона) – відпові́дно до всіх вимо́г, за всіма́ вимо́гами; по -ниям и нарядам (отпускать) – на вимо́ги та на виряди; предъявлять по первому -нию – пока́зувати, подава́ти на пе́ршу вимо́гу; предъявлять -ние – ста́вити, поста́вити вимо́гу; при -нии – коли вимага́ють (вимага́ли, вимага́тимуть); -ние увеличения платы – вимо́га збільшити платню.
Являть, явить (предъявлять) – пока́зувати, показа́ти, подава́ти, пода́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Визнача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. ви́значити, -чу, -чиш, гл.
1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнача південник. Дещо. Границю визначив. К. Псал. 236.
2) Обнаруживать, обнаружить. Нарізуваться на черкес тепер не приходиться, треба умкнуть, бо пластуни себе визначили, що мало їх. О. 1862. II. 64.
Викида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ви́кинути, -ну, -неш, гл.
1) Выбрасывать, выбросить. Як іде гряд, викидають на двір сковороду і кочергу, щоб перестав. Ном. № 13403. Кожух викинув од молі провітрювати. Г. Барв. 335. Заткнула вона за косу червону макову квітку і викинула потім. Левиц. І. 196. Переносно: выкидать, выкинуть, исключать, исключить. Із пісні слова не викинути. Ном. № 13115. Із ряду і сього не викидають. Ном. №5711.
2) Бросать, бросить деньги на тарелку или въ шапку при сборѣ ихъ (напр. на крестинахъ, на свадьбѣ, во время увеселеній молодежи и пр.), а отсюда уже и просто давать въ такихъ случаяхъ деньги. На вечорницях хлопці викидають гроші дівчатам на гостинці. Черниг. у. На мед, на горілочку та скидаються, — викинув Іванко та копу грошей. Мил. 88. Дружко викидає на тарілку дві копійки. Грин. III. 432. Гей, Насте Горовая, шинкарко молодая, кабашнице степовая! Не велю я тобі сього козака з хати виганяти; хоч я свій осьмак на пиво викидаю, а ти його з хати не вибивай. ЗОЮР. І. 319. Викида́ти прино́с. У разносчиковъ мелочн. товара: на общемъ собраніи партіи предъявлять весь собранный въ селахъ товаръ и остатокъ наличныхъ денегъ. Вас. 191.
3) Викида́ти на о́чі. Колоть глаза. Часто дітям його викидали на очі, що батько їх... до церкви не ходить. Грин. ІІ. 153. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Г. Барв. 433.
4) Бросать, бросить вверхъ, подбрасывать, подбросить. А що, хто вище викинув? Грин. II. 81. Рудч. Ск. І. 61.
5) О растеніях. викида́ти ко́лос — колоситься. Г. Барв. 147. Мил. 93. Соловейко щебече, поки жито колос почне викидати. Грин. І. 6 — качани́. О капустѣ: давать кочни. Ти, капусто, викидай качани! Мил. 104. 6 — хлаки́. Вывѣшивать, вывѣсить флаги. Викидають три хлаки́. Грин. I. 190.
Об’явля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. об’яви́ти, -влю́, -виш, гл.
1) Объявлять, объявить. Я ж тобі всю правду об’являю. Чуб. V. 825.
2) Предъявлять, предъявить. Тоді зараз його зв’язали, та об’явивши у стан, а там уже і оддали на Сібір. Рудч. Ск. І. 209.
Позива́ти, -ва́ю, -єш, гл. Привлекать къ судебной отвѣтственности, предъявлять искъ къ кому, судиться съ кѣмъ. Позиваєте мене і в рокове свято на... суд. К. Кр. 37. Ой пішов міщанин міщаночку позивати, присудили старі люде добре попрохати. Чуб. V. 1075.
Позива́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Судиться, предъявлять искъ къ кому. Прилуц. у.
Явля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. яви́ти, явлю́, я́виш, гл. Являть, явить, показывать, показать, предъявлять, предъявить. Старший брат Ігнатів помер, чумакуючи, в дорозі, і про те нігде не явлено і не записано. К. ДС. 5. Набрав він у припіл (жару) та й радіє, що явлено йому чудо таке: не горить пола. Г. Барв. 458.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Предъявля́ть, предъяви́ть = предъявля́ти, пока́зувати, предъяви́ти, показа́ти. С. Жел. — П. искъ = по́зов дава́ти, да́ти, заложи́ти (С. З.). — Позов давав за свого бика на овчаря. Кіев. От. — Кому хочеш позов заложу. Кот.
Приводи́ть, привести́, приве́сть = 1. приво́дити, виво́дити, дово́дити, привести́ і т. д., силою — припрова́дити (С. Л.), допрова́дити, кількох — поприво́дити і т. д. — Привів з собою гостей. — Стежечка вивела на горо́д. Кн. — Усе те допровадило Україну до під’упаду. Кн. 2. д. Представля́ть і Предъявля́ть. — Приводи́ть, приве́сть въ поря́докъ = порядкува́ти (С Л.), лаштува́ти, опоряжа́ти, прибіра́ти, ладнува́ти, упорядкува́ти (С. Л. Ш.), улаштува́ти, опоряди́ти, прибра́ти, ула́дити (С. Ш.), уладна́ти, оха́їти. — Досї ще не упорядковано Шевченкових листів. Кн. — На силу улаштував в шахві книжки. Кн. — П. въ у́жасъ = завдава́ти, завда́ти жа́ху, страху́, настраши́ти. — П. къ оконча́нію = кінча́ти, дово́дити до кінця́, до кра́ю і т. д. д. Ока́пчивать. — П. на па́мять = нага́дувати, прига́дувати, нагада́ти і т.д. — Приве́сть въ чу́вства = очути́ти, відвола́ти, відволо́дати, відходи́ти. — П. въ разоре́ніе, въ бѣ́дность = спустоши́ти (С. Л.), зни́щити (С. Л.), в старцї, в зли́днї пусти́ти. — П. въ я́рость = розлютува́ти, роздратува́ти, роздрочи́ти (С. Л.). — П. въ кра́ску = засоро́мити. — П. къ прися́гѣ = до при́сяги, під при́сягу привести́. — Привёлъ Богъ, не привёлъ Богъ = дав Бог, не дав Бог. — Не приведи́ Богъ = не дай Бо́же, крий Бо́же! — Привело́сь ему́ побыва́ть = довело́сь йому́ побува́ти. — Онъ приво́дится мнѣ двою́роднымъ бра́томъ = він дово́дить ся мінї бра́том у пе́рвих. — Приведённый вы́ше = зга́даний ви́ще, в горі́. — В згаданому в горі листї до Микити Шевченко... Кн.
Искъ = по́зов (С. Л. З.), спра́ва. — Не знайду на сьвічку, а на позов — як біс дасть. н. пр. — Искъ предъявля́ть, предъяви́ть = позива́ти, запозива́ти, запозва́ти, по́зов заложи́ти (С. З.). — Кому хочеш, позов заложу. Кот.

Запропонуйте свій переклад