Знайдено 18 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Вынужде́ние – си́лування, сов. приси́лування, при́мус, вимага́ння, прину́ка. |
Нево́ля –
1) (рабство, плен) неволя. [Бі́дні нево́льники у тяжкі́й нево́лі запла́кали (Ант.-Драг.). Ви́вів ти мене́ з нево́лі си́льною руко́ю (Рудан.). Ставо́к під кри́гою в нево́лі (Шевч.). Коли́-б ти зна́ла, коли́-б собі́ ти уявля́ла тяжку́ нево́лю міст нудни́х! (Пушкін, перекл. М. Драй-Хмари)]. • Быть (находиться) в -ле – бу́ти в нево́лі (в ко́го, чиї́й), (реже) бу́ти під нево́лею (в ко́го), бу́ти піднево́леним кому́. [Був у нево́лі туре́цькій (Грінч.). Не на те ми царе́ві присяга́ли, щоб у свої́х мужикі́в під нево́лею бу́ти (Куліш)]. • Отдавать, отдать в -лю кого – завдава́ти, завда́ти (реже віддава́ти, відда́ти) в нево́лю кого́. [Знуща́лись над на́ми, завдава́ли в нево́лю з жінка́ми та ді́тьми (Л. Укр.)]. • Попадать, попасть в -лю – попада́ти(ся), попа́сти(ся) (редко упа́сти) в нево́лю; срв. Попада́ть 1; 2) (власть обстоятельств, нужда) нево́ля, (принуждение) си́лування (-ння), при́мус (-су), прину́ка. [Нево́ля приму́шує мене́ працюва́ти з ра́ння до смерка́ння (Київ). У на́шій спра́ві при́мусу (си́лування) не пови́нно бу́ти (Київ)]. • -лею[й], за -лю, по -ле, из-под -ли – (против воли) нево́лею; (по принуждению) з нево́лі, (чаще) з при́мусу, з прину́ки; (путём принуждения) си́луванням, при́мусом; (невольно) мимово́лі, несамохі́ть. [Хазя́йка му́сіла нево́лею годи́ть (Біл.-Нос.). З нево́лі він не ро́бить (Червоногр.). Все в них си́лою та при́мусом (Київщ.)]. • Волею и (или) -лею – (своє́ю) во́лею та й (чи) нево́лею, по во́лі і (чи) з нево́лі, хотячи́ й (чи) не хотячи́. • От одного удара смычком музыканта всё обратилось, волею и -лею, к единству (Гоголь) – від одного́ зма́ху смичка́ музи́ки, все наверну́лось, по во́лі і з нево́лі, до односта́йности (А. Харченко). • Волей -лей – а) во́лею-нево́лею, (фам. во́ленькою-нево́ленькою), по во́лі чи з нево́лі, самохі́ть чи несамохі́ть; б) (volens-nolens) хо́чеш-не-хо́чеш, (сокращ. хоч-не-хо́ч), хіть або́ й не́хіть, (невольно) мимово́лі. • Какая -ля! что за -ля! была -ля! – (охота) яка́ охо́та!, (нужда) яка́ потре́ба! хто нево́лить (нево́лив)! хто си́лує (си́лував)!, (с какой стати) з яко́ї ре́чи! з яко́ї нево́лі! • Какая мне -ля итти за него замуж? – а хто (що) мене́ нево́лить (принево́лює, си́лує, приму́шує) іти́ за йо́го за́між? • Охота пуще -ли – охо́та гірш від нево́лі, своя́ охо́та гі́рша за нево́лю (Приказки); 3) (неохота) неохо́та, не́хіть (-хоти). |
Нуда́ (общ. р.) – прину́ка (общ. р.) нуди́ло (общ. р.), приму́шувач, -вачка, (с)пону́кувач, -вачка. |
Нужда́ и Ну́жда –
1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, (редко) по́тріб (-би), тре́ба; срв. На́добность. [Вже яка́ потре́ба, – ні до ко́го не йду, – вона́ заряту́є (Г. Барв.). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (Куліш)]. • -да́ в чём – потре́ба чого́ или в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; срв. Потре́бность. • Иметь -ду́ в чём – ма́ти потре́бу (ну́жду́) в чо́му, потребува́ти чого́; срв. Нужда́ться 1. • А тебе какая -да́ до этого дела? – а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви? а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фам.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре? • -да́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го. • Ему -да́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, зап. інте́рес) до йо́го. • -да́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го. [Є в ме́не ді́ло до вас (Київ)] Какая мне -да́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе? [Яка́ мені́ нужда́ до те́бе? (Квітка)]. • Мне до них -ды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже). • Не твоя -да́, не заботься – не твій кло́піт, не турбу́йся. • Что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́! • Велика -да́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́. • Что за -да́ (Какая -да́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це? • Нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ потре́би говори́ти про це. • Нет ну́жды́ (кому до чего) – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) (кому́ про (за) що), дарма́ (кому́), (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́. [Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Шевч.) Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). «Ба́йдуже!» – сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпр. Ч.). А мені́ про те й байдуже́чки (Кролевеч.). Хай світ зава́литься, – дарма́ мені́! (Грінч.). «Піду́, ті́льки неха́й об о́сени!» – «Дарма́, й підожде́мо» (Квітка)]. • Тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М. Рильськ.). • Ну́жды́ нет, что – дарма́ що. [Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий Приказка)]. • Без видимой -ды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потре́би. • В случае -ды́, при -де́ – в потре́бі, під ну́жду; см. ещё На́добность (В случае -сти). [Що-ж, і го́рщик річ непога́на в потре́бі (Рада). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (Куліш)]. • Крайняя (неотложная) -да́ в чём – вели́ка (коне́чна, пи́льна) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що. • Я имею крайнюю -ду́ в деньгах – мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба гро́шей, мені́ аж на́дто (ко́нче, до скру́ту) тре́ба (потрі́бно) ма́ти гро́ші. • Я имею крайнюю -ду́ видеть его, см. Кра́йний 3. • По -де́ от -ды́ – з потре́би, через потре́бу. • По крайней (неотложной) -де́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потре́бу. • Испытывать -ду́ в чём – зазнава́ти недоста́чі, (нужди́) в чо́му, (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим. [Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор. Левиц.). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.)]. • Он не испытывает -ды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не браку́є. • -ды – потре́би (-тре́б), ну́жди (р. нужд), (редко) потреби́ни (-бин). [Уста́ми письме́нників наро́д гово́рить про своє́ життя́ і потре́би (Н. Громада). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Грінч.). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (Кониськ.). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (Куліш)]. • Повседневные, текущие -ды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фам.) потрі́бка. • На все -ды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́(р)чишся; і не тре́ба, і те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Приказка). • Отправлять свои -ды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потре́би. • Удовлетворение нужд – задово́л(ьн)ювання (заспоко́ювання), оконч. задово́л(ьн)ення (заспоко́єння) потре́б. • Большая, малая -да́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло. [Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (Звин.)]; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку) и (чаще мн.) неста́тки (-ків), (реже) недоста́ток и (чаще мн.) недоста́тки, недоста́ча и недоста́чі (-та́ч), (нищета) зли́дні (-нів), убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.). [Нужда́ зако́н зміня́є (Приказка). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (земли войска запорожского) (Куліш). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (Мирний). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (Сосюра). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (Свидн.). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Неста́тки ймуть (-да́ одолевает) (М. Вовч.). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (Коцюб.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Грінч.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л. Укр.)]. • -да́ всему научит – ну́жда́ (біда́) всього́ на́вчи́ть, неста́тки (зли́дні) всього́ на́вча́ть, нужда́-му́ка – до́бра нау́ка (Приказка). • По -де́ – через ну́жду́ (неста́тки, зли́дні, убо́зство). • Жить в -де́, терпеть -ду́ – жи́ти в нужді́ (в не(до)ста́тках, в зли́днях, в убо́зтві, при зли́днях, при вбо́зтві, серед зли́днів, серед нужди́), жи́ти вбо́го (нужде́нно, злиде́нно, скру́тно), терпі́ти нужду́ (зли́дні), (бедствовать) (ду́же) бідува́ти, злиднюва́ти. [Вони́ живу́ть скру́тно (Звин.)]. • Жить без -ды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го). • Денег наживёшь, без -ды проживёшь – гро́шей здобу́деш, життя́-вік перебу́деш (или біду́ перебу́деш). • Крайняя -да́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нно, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбо́зтво. • Быть, нах(о)диться в крайней -де́ – бу́ти в як-найбі́льшій (кра́йній) нужді́, терпі́ти як-найбі́льшу (кра́йню) нужду́, жи́ти у вели́ких зли́днях (недоста́тках, у вели́кому вбо́зтві), си́льно бідува́ти. • Испытывать, испытать -ду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідува́ти. [Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (Васильч.)]. • Про -ду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не ва́жить. • Он близок к -де́ – йому́ недале́ко до зли́днів. • -да́ скачет, -да́ плачет, -да́ песенки поёт – зли́дні на́вча́ть співа́ти й скака́ти. • -да́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещади́ма. • -да́-птица – пу́гач (-ча). • -да́-хлеб – голо́дний хліб; 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту, м. р.) и скру́та (-ти, ж. р.), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре. • Быть, находиться в -де́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) ха́лепи. [Хіба́ ви ніко́ли не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ був у нужді́ і зголодні́в? (Морач.)]. • Кто в море не бывал, тот -ды не знал – хто на мо́рі не бува́в, той ли́ха не зазна́в; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), прину́ка. • -до́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, нево́лею. |
Понужде́ние –
1) спону́к(ув)ання, приму́шування, си́лування, приганя́ння, призво́джування до чо́го; 2) спону́ка, при́мус (-су), при́звід (-воду), пригі́н (-го́ну), прину́ка до чо́го. |
Принужде́ние –
1) приму́шування, зму́шування, си́лування, нево́лення, принево́лювання, оконч. приму́шення, зму́шення, приси́лування, уси́лування, принево́лення. [Коли́ не спромо́га боро́тися проти нево́лення, так не тре́ба мо́вчки не́сти ши́ю в ярмо́ (Кониськ.). До ми́лування нема́ си́лування (Кониськ.)]; 2) (принука) при́му́с (-су), мус, прину́ка, пригі́н (-го́ну). [На се лю́дям до́бра во́ля, приму́су жа́дного ні від ко́го нема́ (Кониськ.). Про́ти му́су не пі́деш (Приказка)]. • Сделать что по -нию – зроби́ти що з при́му́су (з му́су, з прину́ки). [То була́ пра́ця з при́мусу (Грінч.). Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з прину́ки (Приказка)]. • По своей охоте или по -нию – з вла́сної охо́ти (самохі́ть) чи з при́мусу (чи з прину́ки). • Путём -ния – при́му́сом. [Костома́ров ра́дить не чини́ти обмоска́лення при́мусом (Грінч.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ПОНУЖДЕ́НИЕ ще прину́ка [понужде́ние к да́че ло́жных показа́ний принукати до кривоприся́жництва]. |
ПРИПРА́ШИВАНИЕ припро́шування, припро́хування, припро́сини, (їсти) забут. прину́ка. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Прину́ка, -ки –
1) принуждение; 2) упрашивание, понуждение (при угощении гостей). |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Принуждение – примус (-су), принево́лення, нево́лення, прину́ка; без -ния (исполнять) – без примусу, не з примусу; по -нию (делать) – з примусу, з прину́ки. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
При́мус, -су, м.
1) Принужденіе. Ном. № 11341. З при́мусу. По принужденію. 2) = Принука 2. Ном. № 11889. Доволі й примусу було, — не так, як ув инших, що все, мовляв, було, усе було, тільки примусу не було. Якось, бачте, ніяково гостеві їсти й пити без примусу. Г. Барв. 425. |
Прину́ка, -ки, ж.
1) Принужденіе. Як не даси з прозьби, то даси з принуки. Ном. № 1059. 2) Усиленная упрашиванія и понужденія при угощеніи гостей, считающіяся у крестьянъ обязательнымъ актомъ угощенія, а отсутствіе ихъ скупостью и невѣжливостью. Було що їсти й пити, тільки принуки не було. Ном. № 11889. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Вынужде́ніе = си́лування, прину́ка, при́мус (С. З.), вимага́ння, ви́силка. С. Л. — На милування нема силування. н. пр. — Як не даси з прозьби, то даси з принуки. н. пр. — Примусом не так навчиш ся, як залюбки. С. З. |
Наси́ліе = уси́льство, вси́льство, си́лування (С. Л.), надси́льство, ґвалт (С. Аф. З.), си́ла, прину́ка. — Хто би дївку усильством зґвалтував. Ст. Л. — До милування нема силування. н. пр. — Прийшов і взяв ґвалтом. С. Аф. — Людям кривди і ґвалти великиє починили. К. Ст. — Огидливість до всякого надсильства. Кн. — Як не даси з прозьби, то даси з принуки. н. пр. — Він силою взяв у мене. |
Нево́ля, нево́люшка = нево́ля, неволе́нька, підда́нство, кріпа́цство; при́мус, прину́ка, си́лування. — В неволї тяжко, хоча й волї, сказать по правдї, не було. К. Ш. — Попав ся в неволю. — Гей та колись була роскіш-воля, а теперенька та неволенька. н. п. — Як не даси з прозьби, то даси з принуки. н. пр. — До милування нема силування. н. пр. — За нево́лю, нево́лею, изъ подъ нево́ли = нево́лею, з нево́лї, по нево́лї. — По волї, чи по нево́лї ? н. к. — З неволї він те робить. Чайч. |
Понужде́ніе = си́лування (С. Л.), при́мус (С. З.), прину́ка (С. З. Л.). — На милування нема силування. н. пр — Примусом не так навчиш ся, як залюбки. С. З. — Як не даси з прозьби, то даси з принуки. н. пр. |
Принужде́ніе = нево́лення, си́лування (С. Л.), при́мус, приму́шування, прину́ка, приго́н (С. Л.). — Коли не спромога бороти ся проти неволення, так не треба мовчки нести шию в ярмо. Кн. — На милування нема силування. н. пр. — Усе було, тільки примусу не було. н. пр. — Було що їсти й пити, тільки принуки не було. Н. пр. — По принужде́нію = з примусу, з прину́ки. — Не з доброї волї, а з примусу. Кн. — Ой там дївчинонька з примусу шлюб брала. н. п. — Єжели би з примусу родителей примушана була. Б. Н. — Як не даси з прозьби, то даси з принуки. н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)