Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 69 статей
Запропонувати свій переклад для «пристав»
Шукати «пристав» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

При́став – при́став (-ва).
• Становой -став – станови́й (-во́го), (стар. на Правобережьи) асе́сор.
• Судебный -став – судо́вий при́став, (стар.) во́зний (-ного).
Запро́с –
1) (действ. от Запроси́ть) запита́ння, за́пит (-ту);
2) (канцел. бум. с вопросом) запита́ння. [На ва́ше запита́ння з 20-го сі́чня 1928 р. за № 5… (или ч. 5).];
3) (вопрос устн. или письмен.) запита́ння, за́пит (-ту), пита́ння. [Акаде́мія дає́ ві́дповідь на науко́ві запита́ння всім інститу́ціям (Ст. УАН)].
• Пред’являть, вносить -про́с куда – ста́вити, вно́сити запита́ння, за́пит до ко́го, до чо́го.
• Входить с -про́сом куда – зверта́тися з запита́нням до ко́го, до чо́го;
4) (допрос) до́пит (-ту), (расспрос) ро́зпиток (-тку). [Ніко́му він на до́пит не відка́же (не ответит) (Куліш). Нау́м приста́в до йо́го з ро́зпитками (Квітка)];
5) (в торговле: назначение высок. цены) запра́ва, (чрезмерный) заги́лення.
• -про́с в карман не лезет, -про́с по рылу не бьёт – запра́ва ли́ха не чи́нить (Приказка); даду́ть не даду́ть – запра́вити мо́жна.
• Без -су – без запра́ви, без то́ргу. [Ці́ни – без запра́ви];
6) (перен.: спрос) по́пит (-ту), (в дух. отнош.) за́пит (-ту), запита́ння, пита́ння; (стремление) змага́ння, порива́ння до чо́го; (потребность) потре́ба чого́; (непреод. влечен.) вимо́га, потре́ба. [Ле́ся Украї́нка найповні́ше відби́ла в собі́ озна́ки сво́го ча́су з усіма́ його́ за́питами, порива́ннями до висо́кої мети́ (Єфр.)].
• На что -про́с, то и дорого – на що по́пит, на те й запра́ва; чого́ пита́ють, за те й заправля́ють.
• Животрепещущие -сы жизни – пеку́чі за́пити життя́.
Звать –
1) (призывать кого) кли́кати кого́ (кли́чу, -чемо, -чуть) (реже на ко́го), гука́ти кого́ (на ко́го), (приглашать) заклика́ти, зва́ти, зазива́ти, узива́ти кого́. [Кли́че ма́ти вече́ряти (Шевч.). Ода́рка за́раз-же почала́ вдвох із бра́том кли́кати ма́му й пла́кати (Грінч.). От брат приста́в тро́хи та й кли́че на ме́не (Федьк.). Проси́ли мене́ і кли́кали до се́бе (М. Вовч.). Вона́ й заклика́є Рома́на в клас (Васильч.). Варва́ро! – гука́в пан Валерія́н (Коцюб.). Чу́є, що хтось гука́є на ньо́го: «Мужичо́к, мужичо́к!» (Квітка). Мала́нка почала́ гука́ти Андрі́я (Коцюб.). Ти звеш мене́, й на го́лос ми́лий твій з гаря́чою любо́в’ю я поли́ну (Самійл.). Зазива́є мене́ до се́бе в гости́ну (Кониськ.). Узива́ють її́ в ха́ту, пита́ють – чи пі́деш, чи ні? (Грінч.)].
• -ть на помощь – кли́кати кого́ на підмо́гу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтува́ти. [Упа́в кома́р та й ґвалту́є (Пісня)].
• -ть друг друга – кли́кати одне́ о́дного, склика́тися;
2) (называть) зва́ти, узива́ти, назива́ти, назва́ти, кли́кати. [Старшо́го Кайдаше́вого си́на зва́ли Карпо́м (Н.-Лев.). Неха́й ма́ти бу́де зна́ти, кого́ зя́тем зва́ти (Чуб.). Я пови́нен «холо́пом Стьо́пкою» себе́ взива́ти та ру́ки цілува́ти, як неві́льник (Л. Укр.). А як тебе́, кли́чуть? – Павло́ Хоме́нко].
• Его зва́ли – він зва́вся.
• Как вас (его) зову́т? – як вас (його́) на ім’я́, як вас кли́чуть (звуть)?
• Как (его) -ву́т по имени и отчеству? – як (його́) на ім’я́ й по ба́тькові?
• Поминай как -ли – ті́льки його́ й ба́чили, і слід за ним загу́в;
3) (взывать) гука́ти, вола́ти;
4) (давать насм. имена) прозива́ти кого́, прозива́тися з ко́го.
• Зва́нный – кли́каний, закли́каний, про́ханий, про́шений, зва́ний, за́званий.
Изменя́ть, измени́ть –
1) что – зміня́ти и змі́нювати, зміни́ти, відміня́ти и відмі́нювати, відміни́ти, (переменять) переміня́ти и перемі́нювати, переміни́ти що, (переиначивать) переина́ч[кш]увати, переина́ч[кш]ити що, (о мн. или местами) позмі́нювати и позміня́ти, повідмі́нювати и повідміня́ти, попереина́ч[кш]увати. [І даре́мне не моли́ся: не зміню́ я ка́ри (Рудан.). Хіба́-ж мою́ любо́в що-не́будь одміни́ло? (Самійл.)].
• -ни́ть свою жизнь, характертер – з[від]міни́ти своє́ життя́, свою́ вда́чу.
• -ни́ть проект закона – зміни́ти проє́кт зако́на.
• -ни́ть веру – зміни́ти ві́ру.
• Собачьего нрава не -нишь – соба́чої вда́чі (нату́ри) не відмі́ниш.
• -ни́ть почерк – зміни́ти ру́ку.
• Изменё́нный – змі́нений, відмі́нений, переина́ч[кш]ений;
2) кому, чему – зра́джувати и (редко) зраджа́ти, зра́дити кого́, що, (о мн.) позра́джувати. [Коха́в він ді́вчину, тому́ три ро́ки, та зра́дила тоді́ його́ вона́ (Крим.). Зра́див ді́вчину коха́ну (Рудан.). Та до́ля лиха́я зра́дила ху́тко його́ (Л. Укр.). Зра́див козакі́в, приста́в до ляхі́в (Н.-Лев.). Зра́див він наро́дню спра́ву (Куліш)].
• -ня́ть, -ни́ть себе – зра́джувати, зра́дити себе́. [Я зра́див-би себе́, якби́ диви́всь ина́кше (Самійл.)].
• -ни́ть мужу жене – зра́дити чолові́ка, жі́нку (дружи́ну).
• -ни́ть вере, клятве, долгу и т. п. – зра́дити или злама́ти (нарушить) ві́ру, при́сягу, обо́в’я́зок и т. д. -ни́ть своему слову – зра́дити своє́ сло́во, злама́ти (нарушить) своє́ сло́во.
• Он никогда не -ня́ет своим правилам, привычкам – він ніко́ли не зра́джує свої́х пра́вил, зви́чок, він ніко́ли не лама́є (не нарушает) свої́х пра́вил, зви́чок.
• Память -ни́ла ему, мне – па́м’ять зра́дила, змили́ла його́, мене́.
• Силы -ня́ют мне – си́ли зра́джують мене́.
• Рука -ни́ла (сплоховала) – рука́ схибну́ла, схиби́ла.
• Рука -ни́ла ему – рука́ зра́дила його́.
• Тот кому -ни́ли (обманутый) – зра́джений.
Исла́м – ісля́м (-му), мусулма́нство, мохаммеда́нство.
• Перешёл в -ла́м – перейшо́в на ісля́м, переда́вся (приста́в) до ісля́му (до мохамме́дової ві́ри).
Конокра́дство – конокра́дство.
• Заниматься -ством – води́ти ко́ні. [Приста́в до злоді́йського товари́ства, води́в ко́ні, пійма́вся (Грінч.)].
Красть, укра́сть – кра́сти, укра́сти (укра́ду, -деш), (многое) покра́сти що. [Хто вмі́є кра́сти, той вмі́є і хова́ти (Приказка)].
• -ть понемногу, иногда – підкрада́ти, покрада́ти потро́ху, ча́сом.
• -ть лошадей – кра́сти, укра́сти, води́ти, ви́вести ко́ні. [В се́реду по́стила, а коби́лу вкра́ла (Номис). Приста́в до злоді́йського товари́ства, води́в ко́ні, пійма́вся, су́джено й за́слано на Сибі́р (Грінч.)].
• -ть украденное – перекрада́ти, перекра́сти.
• Кра́дущий – хто кра́де, крадю́чий, крадя́щий.
• Кра́денный, укра́денный – кра́дений, укра́дений.
• -ное добро в прок не идёт – з кра́деного не забагаті́єш; кра́дене не йде в (на) ко́ри́сть.
Мясно́й – м’ясни́й, м’ясови́й. [Лі́зу, лі́зу по залі́зу на м’ясову́ го́ру (загадка: конь) (Чуб. I)].
• -ная лавка – різни́ця.
• -ны́е ряды – різни́ці (-ни́ць). [Приста́в мов соба́ка до різни́ць (Номис)].
• -ная пища – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во.
• Я до -но́й пищи не большой охотник – я до м’яси́ва не ду́же ла́сий.
• -ное блюдо – м’ясна́ стра́ва, (жаркое) пече́ня.
• -ной цвет – м’ясни́й (м’ясови́й) ко́лір темно-черво́ний ко́лір (-льору).
Надсмо́трщик – догля́дач за ким, за чим, (реже) кого́, чого́ и коло ко́го, коло чо́го, нагля́дач за (над) ким, за(над) чим, (реже) кого́, чого́, догля́дник, нагля́дник, дозо́рець (-рця), дозо́рця (-ці, м. р.) за ким, за чим, (реже) кого́, чого́, назира́льник за, ким, за чим; (-щик за работой приказчик) приго́нич, пригі́нчий (-чого), (пристав) приста́вник, наста́вник; (за полями, за полевыми работами) ланови́й, польови́й (-во́го); (при гумне) токови́й (-во́го), гуме́нний (-ного), гуме́нник; (за мостом) мостови́й (-во́го); (за рекою, прудом) берегови́й (-во́го); (на рыбных заводах) гардівни́чий (-чого). [Догля́дач за робітника́ми (Київ). Догля́дач Доли́ни Упоко́ю (Леонт.). Нагля́дач за полі́тницями (Богодух.). Догля́дник дре́вньої буді́влі (Куліш). Поміж я́мами ве́шталися тут і там дозо́рці (Франко). Нена́виджу я тих назира́льників (Н.-Лев.). Взяв з собо́ю ко́су, ма́ючи на ду́мці ста́ти коло косарі́в за приго́нича (Н.-Лев.). Поста́влено над ни́ми приста́вників у робо́ті (Куліш)].
Подхва́тывать, подхвати́ть – підхо́плювати, підхопи́ти, (о мн.) попідхо́плювати. [І ви́хор їх серед но́чи підхо́пить (Куліш). Підхопи́ла собі́ двацятилі́тнього молодця́ (Мирн.). Жива́ уя́ва (воображение) підхо́плювала ко́жне сло́во (Франко). «Ве́село!» – підхо́пив дру́гий (Крим.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос, а за хвили́ну підхопи́ло ре́шта (Коцюб.)].
• -ти́ть что-л. на лету – підхопи́ти щось на ле[ьо]ту́, у ле́ті; (о слове) ви́хопити сло́во з ро́та кому́, в ко́го.
• -ти́ть кого-л. под руки – підхопи́ти (вхопи́ти) кого́ по-під ру́ки.
• Подхва́ченный – підхо́плений.
Попя́тный – наза́дній.
• -ное движение – наза́дній рух, (иноск.) рачкува́ння.
• Идти на -ный двор – відступа́тися, відмага́тися від чо́го.
• Сперва он согласился, а потом и на -ный двор – то був на все приста́в, а тепе́р одмага́ється (Звин.).
Прах –
1) (пыль в букв. и переносном значении) по́рох (-ху, мн. порохи́, редко слав. прах (-ху)), пил (-лу), ку́рява; (распадающаяся гниль) порохно́ (-на́), порохня́ (-ні́), трухло́, персть (-ти), Срв. Пыль, Персть, Тлен. [Що ца́рство? – по́рох (Куліш). Все йде в одно́ мі́сце: взяло́сь із пе́рсти й усе́ ве́рнесь у по́рох (Еккл.). Лихе́є і́м’я розлеті́лось, мов прах (Грінч.). О́браз страху́, що держи́ть у свої́х холо́дних обі́ймах уве́сь світ, хоч сам явля́є собо́ю ті́льки порохно́ нікче́мне (Єфр.)].
• Отрясти прах от ног – по́рох, пил з ніг обтруси́ти. [По́рох з ніг ва́ших обтрусі́ть (Єв.). І пил, що приста́в до нас з ва́шого го́рода, обтру́шуємо вам (Єв.)].
• Обращаться, обратиться в прах – по́рохом, на по́рох (пра́хом, на прах) розпада́тися, розпа́стися, по́рохом бра́тися, узя́тися (ста́ти), по́рохом, порохно́м, порохне́ю, трухло́м, по́пелом розсипа́тися, розси́патися, тлі́ти, потлі́ти, попелі́ти, спопелі́ти. [І не раз як рука́ чи пові́тря, чи со́нце торка́лись тисячолі́тнього тру́па, він розпада́вся на по́рох (Л. Укр.). Та бода́й я собі́, – ка́же, – по́рохом розпа́вся (Рудан.). А бода́й-же ти пра́хом розпа́всь (Яворн.). І в годи́ні ста́ла пра́хом пи́шная столи́ця (Рудан.). Як я на те́бе дихну́ свої́м ду́хом, то ти розси́плешся по́пелом (Звин.)].
• Пасть во прах – упа́сти в прах. [Впаду́ть у прах куми́ри гордови́ті (Грінч.)].
• Обращать, обратить во прах – поверта́ти, поверну́ти, стира́ти, сте́рти на по́рох (на га́муз), поверта́ти, поверну́ти в ні́вець, розві́яти на ку́ряву.
• Идти, пойти -хом – іти́, піти́ з ві́тром, за ві́тром, за водо́ю, ди́мом (до гори́), на ма́рне, в ні́вець, випада́ти, ви́пасти ви́падком. [Пішло́ усе́ добро́ в ні́вець (Грінч.). Чужи́м жи́вимося, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.). Все його́ добро́ пі́де на ма́рне (Франко)].
• Все его проекты пошли -хом – всі його́ проє́кти ди́мом до гори́ пішли́. Прах его возьми! – щоб його́ прах забра́в! Бода́й він пра́хом розпа́всь! Хай воно́ стеря́ється! Прах с ним! – цур йому́! Хай йому́ ли́хо (вся́чина)!
2) (смертные останки) тлін (-ну), прах (-ху). [Вволя́ючи оста́нню во́лю му́жа, молода́ княги́ня му́сіла ру́шити з дороги́м тлі́ном в тру́дну і дале́ку доро́гу, до мі́ста його́ ві́чного поко́ю (О. Лев.)].
• Здесь покоится прах моего друга – тут почива́є тлін мого́ дру́га.
• Мир -ху твоему – перо́м (пу́хом) земля́ тобі́, неха́й земля́ тобі́ перо́м (пу́хом).
Привыка́ть, привы́кнуть – звика́ти, зви́к(ну)ти (и зви́к(ну)тися), привика́ти, приви́к(ну)ти, призвика́ти, призви́кнути, навика́ти, нави́к(ну)ти, завика́ти зави́к(ну)ти, перевика́ти, переви́к(ну)ти, увика́ти, уви́кнути, зви́читися до ко́го, до чо́го (що роби́ти), призвича́юватися, призвича́їтися до ко́го, до чо́го, принату́рюватися, принату́ритися до чо́го, (осваиваться) обвика́ти, обви́кнути де, о(б)го́втуватися, о(б)го́втатися, приго́втатися, оббу́тися де, з ким з чим (см. Осва́[о́]иваться), (обживаться) обізнава́тися, обізна́тися де, з ким, з чим; (о мн.) позвика́ти, попривика́ти, понавика́ти, пообвика́ти, пови́кнути, попризвича́юватися до ко́го, до чо́го, попринату́рюватися до чо́го, пообго́втуватися з ким, з чим. [Я до то́го не зви́кла в ба́тька (Неч.-Лев.). Не звик пра́вди говори́ти. Чи вже позвика́ли ва́ші дівча́та у го́роді жи́ти? (Київськ. п.). Неха́й привика́є. Тут по́ки зви́кнуть о́чі, ду́же те́мно (Л. Укр.). Не нави́к ба́йдики би́ти (Кониськ.). Зави́кли зма́лку бала́кати ті́льки по-моско́вському (Грінч.). Пови́кли ляхи́ нас дури́ти (Куліш). Звика́й Христа́ сповива́ти (Грінч. III). Призвича́ювавсь до наро́днього по́буту (Єфр.). До то́го тре́ба призвича́їтись (Левиц.). Коро́ва принату́рилась ї́сти соло́му (Звиног.). Шви́дко він з не́ю (га́дкою) обго́втався – оббу́вся (Крим.). Оббу́лась у ха́ті. Він ті́лько обізна́вся, за́раз-же приста́в до музи́к (Свидн.)].
• -вы́кнуть друг к другу – зви́кнути між собо́ю, зви́кнути оди́н (одне́) до о́дного.
• -вы́кнуть ко всему – зви́кнути до всьо́го, до вся́чини.
• Нам не -ка́ть – нам не звика́ти.
Прилипа́ть, прили́пнуть –
1) прилипа́ти, ли́пнути, прили́пнути, пристава́ти, приста́ти, прикипа́ти, прикипі́ти, (диал.) припада́ти, припа́сти, улипа́ти, ули́пнути, (во множ.) поприлипа́ти, попристава́ти и т. д. до чо́го. [Прохоло́ла соро́чка мо́кра та так і прили́пла до ті́ла (Тесл.). Ганча́р мача́є пра́ву ру́ку у во́ду, аби́ гли́на не припа́ла до руки́ (Шух.)].
• Смола -пла к руке – смола́ приста́ла (прили́пла, ули́пла) до руки́.
• Снег и грязь -па́ют к колёсам – сніг і грязь (боло́то) ли́пнуть до колі́с.
• -па́ть, -нуть к кому (не давать покоя) – чіпля́тися, причепи́тися, ли́пнути, прили́пнути до ко́го. [Пусти́ до се́бе зли́дні на три дні, вони́ до те́бе на ві́ки прили́пнуть (Конис.)].
• -ли́п что банный лист – причепи́вся (учепи́вся) як реп’я́х, приста́в (прили́п) як ше́вська смола́ до чо́бота;
2) (о болезнях) пристава́ти, приста́ти до ко́го, перехо́дити, перейти́ на ко́го, чіпля́тися, сов. причепи́тися до ко́го, вчепи́тися кого́, начепи́тися на ко́го.
Примыка́ть, примкну́ть –
1) к чему (прилегать) – притика́ти(ся), приткну́ти(ся), припира́ти, припе́рти, при[до]туля́тися, при[до]тули́тися, прича́люватися, прича́литися до чо́го, (граничить) межува́ти з чим; срв. Прилегать 1. [До світли́ці притика́є скі́лька бічни́х кімна́т (Л. Укр.). Межа́ з меже́ю до на́ших Воли́ни та Поді́лля притика́ється сторона́, що зве́ться Галичина́ (Єфр.). Наш двір межу́є з його́ горо́дом. До подві́р’я з усі́х бокі́в припира́ли сліпі́ сті́ни сусі́дніх домі́в (Франко)].
• -ка́ть друг к дугу – межува́тися, межува́ти. [На́ші ни́ви межу́ються].
• Правый фланг войска -ка́л к лесу – пра́вим фла́нгом ві́йсько притика́ло до лі́су;
2) к кому, к чему (присоединяться) – приє́днуватися, приєдна́тися, прилуча́тися, прилучи́тися, пристава́ти, приста́ти, (о мн.) поприє́днуватися, поприлуча́тися, попристава́ти до ко́го, до чо́го. [Став козако́м, приста́в до Дороше́нка (Грінч.). Він приєдна́вся (прилучи́вся) до мої́х ворогі́в];
3) что (на щеколду, на замок) – примика́ти, примкну́ти що, (притворять) причиня́ти, причини́ти, (о мн.) попричиня́ти що (напр. две́рі, ві́кна). [Примкну́ла сіне́шні две́рі і пішла́ з ха́ти];
4) что к чему (сдвигать) – припира́ти, припе́рти, присо́вувати, прису́нути що до чо́го.
Примкну́тый –
1) припе́ртий, при[до]ту́лений, прича́лений до чо́го;
2) причи́нений; при́мкнутий и при́мкнений;
3) припе́ртий, прису́нений.
• Примкну́вший к кому – той що приєдна́вся (прилучи́вся, приста́в) до ко́го, прилуче́нець (-нця).
• Примыка́ющий к чему – приле́глий, прити́чний до чо́го, той, що притика́є (притика́ється) припира́є и т. д. до чо́го, той, що межу́є з чим, суме́жний з чим; срв. Прилега́ющий.
• На -щей улице – на приле́глій ву́лиці.
Присоединя́ться, присоедини́ться –
1) страд. – приє́днуватися, бу́ти приє́днаним, прилуча́тися, бу́ти прилу́ченим; долуча́тися, бу́ти долу́ченим, придава́тися, додава́тися, бу́ти при́даним, до́даним, прито́чуватися, бу́ти прито́ченим до чо́го;
2) (приобщиться, пристать) приє́днуватися, приєдна́тися, прилуча́тися, прилучи́тися, пристава́ти, приста́ти, (во множ.) поприє́днуватися, поприлуча́тися, попристава́ти, (опис.) прича́лювати, -ся, прича́лити, -ся, примкну́тися до ко́го, до чо́го; (прибавиться) долуча́тися, долучи́тися, додава́тися, дода́тися. [Приєдна́вся і я до їх гу́рту (Кониськ.). Прилучи́тися до літерату́рного модерні́зму (Єфр.). А до йо́го прича́лило ще чолові́к де́сять. До їх і я приста́в (Грінч.). І от тепе́р до пе́ршого страху́ ще долучи́лася жадо́ба по́мсти (Самійл.). До цьо́го почуття́ додало́ся ще й дру́ге (Крим.)].
• -ня́йтесь к нашей компании – пристава́йте до на́шого гу́рту.
• -ни́ться к чьему-л. мнению, вере, теории, плану – приста́ти на чию́сь ду́мку, ві́ру, тео́рію, план.
Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
• -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
• Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
• -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
• -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
• Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
• Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
• К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
• -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].
Приходи́ться, прийти́ся, притти́ся и придти́ся –
1) (быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; срв. Подходи́ть 5. [А ну ва́ша домови́на, чи до мі́ри бу́де? (Рудан.). Ляж у домови́ну. Чи як-раз вона́ приста́не? (Рудан.)].
• Как раз (точь в точь) -ти́ся (образно) – як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́. [Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, – якраз він туди́ і впав (Март.). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (Рудч.)].
• Сапоги -шли́сь мне по ногам – чо́боти мені́ прийшлися́ до мі́ри (до ноги́).
• Ключ -шё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки.
• -ди́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри.
• Дверь не плотно -дится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть.
• -ться по вкусу, по сердцу, по душе, по нраву – припада́ти (припа́сти) до смаку́ (до вподо́би, до сподо́би, до се́рця, до душі́), іти́ в смак, підхо́дити (підійти́) до ду́мки, сподо́батися, уподо́батися кому́, в уподо́бі кому́ бу́ти; срв. Вкус. [Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (Н.-Лев.). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (Кониськ.). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (Єфр.). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (Єфр.). Приста́в ми до душі́ (Франко. Пр.). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (Крим.)].
• Не -ться по вкусу, по сердцу и т. д. – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́ и т. п.; срв. Вкус.
• День на день не -дится – день на день не випада́є;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́. [Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Грінч.). На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г. Барв.). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М. Вовч.). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (Куліш)].
• Мне -дится с вас пять рублей – мені́ припада́є з вас (ма́ю оде́ржати з вас) п’ять карбо́ванців.
• Мне -дится доплатить вам десять рублей – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти вам де́сять карбо́ванців;
3) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти.
• Этот праздник, день -дится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (и в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця. [На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (Єфр.). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (Свидн.)].
• Пасха в том году -ди́лась 29-го марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
4) кому кем – дово́дитися кому́ ким.
• Он -дится ему в родстве – він дово́диться йому́ ро́дичем. [Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у-дру́гих (М. Вовч.)];
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́. [Найтя́жче дово́дилося і дово́диться селя́нству (Доман.). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М. Вовч.). Упа́ло йому́ знов іти́ лі́сом (Манж.). Там припа́ло нам ночува́ть (Март.). Припа́ло на безві́дді, на безхлі́б’ї погиба́ти (Ант.-Драг.). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Грінч.). Як мені́ дохо́дилось – він зна́є (Черк.)].
• Мне -ди́лось, -шло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти.
• Вам -дё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти.
• Мне -шло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сів працюва́ти ці́лу ніч.
• Тяжело ему -шло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся).
• Не вмочь, не подсилу -дится – неси́ла стає́ (що роби́ти).
• Живи как -шло́сь, как -дё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як тра́питься.
• Когда -дё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься.
• Где -дё́тся, -шло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось; срв. Где попа́ло (Попада́ть).
• Кого -дё́тся – кого́ тра́питься.
• К слову -шлось – до сло́ва припа́ло. [Посва́таю, кого́ тра́питься (Н.-Лев.)].
• Так жить (делать) не -дится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться). [Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Грінч.)].
Пыта́ть –
1) спи́тувати, про́бувати що и чого́; срв. Испы́тывать, -та́ть счастье – спи́тувати, про́бувати ща́стя;
2) му́чити, бра́ти на му́ки, на торту́ри, мордува́ти, катува́ти, тортурува́ти кого́; допи́тувати на му́ках кого́. [Ляхи́ його́ мордува́ли, щоб приста́в на у́нію: жар за халя́ви си́пали і на ко́лесо тягли́ (ЗОЮР. I). Кату́йте, би́йте нас, кати́, печі́ть огне́м, ножа́ми тніть (Самійл.). Як його́ взя́ли, на му́ки бра́ли (Чуб. III)].
Пы́танный –
1) спи́туваний, про́буваний;
2) му́чений, мордо́ваний, като́ваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Камчатка –
1) (ткань) дамаст;
2) (геогр.) Камчатка;
3) (перен., задняя парта или несколько; сидящие там) осляча лава, (рус.) камчатка. 
[Минуло три роки — і Франка оддали в гімназію. І тут з мужицьким сином повторюється та ж сама історія, що і в нормальній школі. На Франка не звертають уваги, він цілий рік сидить десь у кутку, на «ослячій лаві», та довбає пальцями у стінах діри. Та незабаром він знов займає перше місце і вже не кидає його за весь гімназіяльний курс (М.Коцюбинський). З «квітами й вершками» класу він не міг зійтися й пристав до «Камчатки». Тут, щоб бути прийнятим до гурту, вимагалось тільки знання масних анекдотів. Для того, щоб не відставати від «Камчатки», Олесь попрохав повести й його до повії, до котрої ходила вся доросла частина класу. Його повели, й він впірнув в багно розпусти, впірнув увесь з головою, ногами, душею (В.Підмогильний). Почувши од Семена, що у старших класах вже не січуть спудеїв різками, а садовлять ледачих на ослячу лаву і одягають на голову паперову корону з написом «рекс асінорум», отець Грига незадоволено похитав головою (Теодор Височан). Білорусь — на літеру Л. Росія — на літеру П. Україна — між Ю та Я… Невже наша доля — “осляча лава” навіть у власній абетці? (Олександр Різник). У давніх українських школах запроваджено було й деякі інші західноєвропейські звичаї: школярів розсаджували у класі у певному порядку — відповідно до успіхів у навчанні: кращі — наперед, гірші — на „ослячу” лаву (В.Підгурська)]. Обговорення статті
Оранье (разг.), Ор, прост. – репетування, репет, горлання, волання, галасування, зіпання, (крик) кричання, крик, гримання.
[Все те галасування то піднімалося разом, то затихало (І.Нечуй-Левицький). На одчайдушне репетування Химченчихи прибігла ще й Мася з Надею (А.Кримський). З несамовитим галасом наїхали в своїх халабудах у село, закололи на галяві панського підсвинка, а потім з не меншим репетом, аніж приїхали, знялися в дорогу (М.Стельмах). Біля колчану хвостаті мітли, під борлаками, як запах бозу, убрався обрій вороноконій у смерк, у репет, у крик, у кров (В.Стус).    І ти віддаляєшся від люка і тулишся до вогкої стіни коридору, бо ледве стоїш на ногах і чути не можеш цього крику, а від смороду забило тобі дух, і ти ледь не плачеш, бо таки шкода тобі старого скурвого сина. І з останніми його воланнями, заклинаннями й захлинаннями гасне твоя надія повернути собі бодай авіаквиток… (Ю.Андрухович). Так ніби їх одна думка пройняла, кинулись вони гуртом до Санча, стягли його з осла, кинули на хазяйську ковдру (хтось швиденько по неї збігав), а потім, побачивши, що підсіння корчемне занизьке для тої забави, що вони намислили, вийшли на подвір’я, під високий небесний намет, почали підкидати Санча на тій ковдрі, туляючись ним, як собакою на карнавальних ігрищах. Несвітський репет бідолашного підкиданця долетів до слуху Дон Кіхота; рицар пристав, наслухаючи пильно, думав уже, що то якась нова пригода йому трапляється, але зрештою розчув, що то ж його джура так верещить (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Полюбившийся – уподобаний (вподобаний), сподобаний, (описат.) що припа́в до вподо́би (сподо́би), до нату́ри, до о́ка, до душі́, до се́рця; що запа́в в о́ко, в ду́шу, в се́рце; що впа́в в о́ко, вки́нувся в ві́чі; що приста́в до душі́; що підпа́в під ми́слі, підійшов під ми́слі; що у подо́бі ста́в кому́. Обговорення статті
Попятный – наза́дній:
• попятное движение – наза́дній рух, (иноск.) рачкува́ння:
• идти, пойти на попятный (на попятную, на попятный двор) (разг.) – іти, піти назад п’ятами; іти, піти навспак; рачкувати назад; відступатися, відступитися (відмагатися, відмогтися) від чого;
• сперва он согласился, а потом и на попятный двор – то був на все приста́в, а тепе́р одмага́ється;
• так ты на попятную? – так ти вже назад рака?
[Та не такий то був чоловік, щоб відступитися в задуманому (П.Загребельний). Прийшов до Меггі Дункан Грей.Оце так! Ну й женихання! Було Різдво, юрма гостей. Ха-ха! Ну й женихання! Та Мег його зустріла так, Що враз йому відбила смак, І мусив він піти навспак! Оце так женихання! (В.Мисик, перекл. Р.Бернса)]. Обговорення статті
Предложение, предложенье –
1) (действие) пропонування, запрошування, загадування, (оконч.) запропонування, запрошення, загадання; подавання, предкладання, (оконч.) подання, предкладення, предложення;
2) (то, что предложено) пропозиція;
3) (товара) постачання, пропозиція;
4) (руки) сватання, (гал.) освідчення, (освідчини);
5) (грам., синтакс. одиниця) речення;
6) рекомендація, порада, рада, думка;
7) (канц.: предписание) пропозиція, загадання, загад, наказ:
• вводное предложение, слово – вставне речення, слово;
• внести предложение – подати пропозицію;
• входить с предложением – запропоновувати; робити, ставити пропозицію;
• мирные предложения – мирові пропозиції;
• поддержать предложение – підтримати пропозицію;
• по предложению кого, чьему – на пропозицію кого, чию; з пропозиції кого, чиєї; за пропозицією кого;
• предложение падает – (пропозиція) постачання спадає, меншає;
• предложение превышает спрос – постачання перевищує попит;
• предложение услуг – пропонування послуг;
• сделать предложение кому – освідчитися кому, посвататися до когось, запропонувати кому одружитись, зробити пропозицію про одруження кому; (через сватов) послатися до кого;
• склоняться к предложению – схилятися (прихилятися) до пропозиції;
• спрос и предложение – попит і пропозиція (постачання).
[Думка людини, виявлена в слові, зветься реченням (С.Єфремов). Проглянув стенд пропозицій. Бармен. Вантажник. Слюсар. Фрезерувальник. На мене з моїм ухилом у науку попиту нема. Зате є купа різних професій для перекваліфікації. Якщо я такий непридатний, можуть перенавчити (Л.Костенко). — Опанований цією думкою і цим бажанням, я пристав на його пропозицію і підживив його намір, говорячи, щоб він не гаючись довів, що намислив, до скутку, бо розлука й справді своє діло зробить, хоч як його думки та гадки розбиратимуть. Згодом я дізнався, що коли дон Фернандо завів зі мною цю розмову, він уже розчесав тій дівчині косу, пообіцявши взяти її за дружину, і тепер чекав догідної хвилі відкрити ті любощі без небезпеки для себе, а поки що боявся отецького гніву (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Минулого тижня розіслав оголошення через газету, що шукаю собі дружину. Вже отримав мішок листів. Переважно одна й та ж пропозиція: «Бери мою!»]. Обговорення статті
Приходиться, прийтись –
1) (быть в пору, в меру, кстати) бу́ти до мі́ри, прихо́дитися, прийти́ся (до мі́ри), пристава́ти, приста́ти, припада́ти, припа́сти до чо́го; (пригодиться) знадобитися, придатися, здатися;
2) (доставаться кому на долю; причитаться) припада́ти, припа́сти (редко припа́стися), упада́ти, упа́сти, випада́ти, ви́пасти, дово́дитися, дове́сти́ся кому́;
3) (на какой-либо день ) припада́ти, припа́сти, випада́ти, ви́пасти;
4) (кому кем) дово́дитися кому́ ким;
5) (безл.: приводиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, упада́ти, упа́сти, припада́ти, припа́сти, (редко) дохо́дитися, дійти́ся кому́; приходитися, прийтися; (случаться) траплятися, трапитися; (обходиться в цену, прост.) обходитися, обійтися, (стоить) коштувати:
• вам придё́тся отвечать – вам доведе́ться відповіда́ти;
• где придё́тся, пришло́сь – де припа́ло, де тра́питься, де тра́пилось;
• дверь не плотно приходится – две́рі не щі́льно (не щи́тно) пристаю́ть;
• день на день не приходится, год на год не приходится – день на день не випада́є (не припадає); рік на рік не випадає (не припадає);
• живи как пришло́сь, как придё́тся – тре́ба жить, як набіжи́ть, живи́, як живеться (тра́питься);
• как раз (точь в точь) прийтись – (образно) як-раз упа́сти, так і вли́пнути куди́;
• ключ пришё́лся к замку – ключ прийшо́вся, приста́в до замка́, (к висячему) до коло́дки;
• когда придё́тся – коли́ (час) ви́паде, коли́ тра́питься;
• кого придё́тся – кого́ тра́питься;
• к слову пришлось – до сло́ва припа́ло;
• мне приходи́лось, пришло́сь много терпеть – мені́ дово́дилося (довело́ся) бага́то терпі́ти;
• мне приходится доплатить – мені́ тре́ба (мені́ упада́є, я ма́ю) доплати́ти;
• мне пришло́сь проработать всю ночь – мені́ довело́ся, ви́пало, працюва́ти ці́лу ніч; (должен был) му́сив працюва́ти ці́лу ніч;
• на нашу (вашу) долю приходится… – на нашу (вашу) частку припадає…;
• не вмочь, не подсилу приходится – неси́ла стає́ (що роби́ти);
• не приходится об этом говорить – не випадає (не доводиться) про це говорити;
• не приходиться по вкусу, по сердцу – не йти в смак, не йти в лад, не пристава́ти до душі́ (до се́рця), не лежа́ти на се́рці кому́;
• он приходится ему родственником (дядей) – він дово́диться йому́ ро́дичем (дядьком); Пасха в том году приходи́лась на 29-е марта – Вели́кдень того́ ро́ку випада́в (припада́в) на 29-те бе́резня;
• прийтись кстати – прийтися до речі (до ладу); (пригодиться) знадобитися, придатися;
• приходится идти на уступки – доводиться поступатися;
• приходится отдуваться [своими боками] – доводиться на собі терпіти;
• приходится отсрочить платеж – доводиться відкласти виплату;
• приходиться, прийтись кому по вкусу (по сердцу, по нраву, по душе) – припадати, припасти кому до смаку (до серця, до вподоби, до сподоби, до любості, до любові, до мислі, до душі); приставати, пристати до душі кому; підходити, підійти під смак (під мислі, до думки) кому, іти́ в смак; подобатися, сподобатися (уподобатися) кому; бути усмак (в подобі) кому; смакувати кому;
• приходи́ться под меру – прихо́дитися до мі́ри;
• пришлось ехать лесом – випало їхати лісом;
• сапоги пришли́сь по ногам – чо́боти прийшлися́ до мі́ри (до ноги́);
• тяжело ему пришло́сь – тя́жко йому́ довело́ся (ви́пало, дійшло́ся);
• так жить (делать) не приходится (не подобает) – так жи́ти (роби́ти) не випада́є (не впада́є, не прихо́диться, не годи́ться);
• этот праздник, день приходится в воскресенье, в конце месяца – це свя́то (цей день) припада́є на неді́лю (в неді́лю), на кіне́ць мі́сяця.
[На день упада́є заробі́тку по півкарбо́ванця (Г.Барвінок). Чу́є, чу́є ма́терине се́рце, яка́ до́ля до́ні доведе́ться (П.Куліш). Йому притьмом прийшлось так, як співають у пісні: «Чомусь мені, братці, горілка не п’ється» (П.Куліш). Маку́хинський піп дово́дився на́шому ро́дичем, не́божем у дру́гих (М.Вовчок). Ви́пало мені́ я́кось бу́ти у йо́го в ха́ті (М.Вовчок). Така́ мені́ гірка́ до́ля ви́пала (М.Вовчок). Довго мосувався жид, поти розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (П.Мирний). — Діду, — а там, де замчище, є луна? — спитав Івась уголос. — Не знаю, не приходилось чути (П.Мирний). Як їй не скрутно іноді приходилося, часом і Яків гримне — де швендяє, часом і невістка прийме, мов холодною водою обдасть, — дарма (П.Мирний). Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало і зносилася (П.Мирний). На до́вгім віку́ усього́ доведе́ться (Номис). Прийдеться ниточка до клубочка (Номис). Спитаєшся пня й колоди, як прийдеться до чого (Номис). Там припа́ло нам ночува́ть (Л.Мартович). Хватну́ли той кли́нчик, розгорну́ли капта́н, — якраз він туди́ і впав (Л.Мартович). В салда́ти йому́ не припада́ло йти (Б.Грінченко). — Дак ти ж спершу оженись! — пожартував Зінько. — Коли ж ні одна не приходиться до мене! Одна проти мене дуже висока, а проти другої я дуже довгий (Б.Грінченко). Тепе́р на ду́шу припада́є вдво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Б.Грінченко). Приміря́ють той череви́чок, а він так і влип, як там був (І.Рудченко). Ті слова́ ду́же припа́ли їй до сма́ку (І.Нечуй-Левицький). Приста́в ми до душі́ (І.Франко). А що обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (М.Коцюбинський). Тут ми й спізна́лися і одна́ о́дній припа́ли до вподо́би (О.Кониський). Які́ книжки́ більш до душі́ припада́ють селя́нам (С.Єфремов). Йому́ до се́рця припа́ли про́сті лю́ди (С.Єфремов). На понеді́лок припада́в того́ ро́ку оста́нній день, коли́ ще мо́жна було́ вінча́ти (С.Єфремов). — Ану, придіньте калоші, чи прийдуться? (С.Васильченко). Не одному школяреві після гарячого вчинку приходилося прогулюватись на гору по тих східцях і вертатись звідтіль через який час, зовсім прохолонувши (С.Васильченко). Мабу́ть і я йому́ підійшо́в до ду́мки (А.Кримський). Тимча́сом зближа́лась дру́га Пречи́ста, а припада́ла в субо́ту (А.Свидницький). Посва́таю, кого́ тра́питься (І.Нечуй-Левицький). Яко́сь-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л.Українка). Я вже готова багато витерпіти, аби тільки побачити Париж! Ви знаєте, що мені так і не прийшлось бути в Парижі; я так жалувала! (Л.Українка). Певно ж, там прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом, а то ще слід і через те їхати хутчій, що мені з ногою недобре, дедалі, то все, либонь, гірше робиться (Л.Українка). Бі́ля грани́ці не впада́ будува́ти світли́ці (Номис). Не прихо́диться москаля́ дя́дьком зва́ти (Б.Грінченко). Припустили і скінчили. «Почекайте, люди! Ану, ваша домовина Чи до міри буде?» «Ану, справді! — кажуть люди. — Ляж у домовину. Чи якраз вона пристане Давидову сину?» І пристала домовина, Ніби вона сама. «Ану, в яму опустіте: Чи пристане яма?» Опустили його в ямуі «Ну, спасибі, люди, Засипайте Соломона, Другого не буде!» (С.Руданський). Бюрократизм заїдає! От відбудовують цукроварню в районі ст. Фундуклеївки, де йому часто доводиться бувати, і що ж — робітники є, матеріал є, гроші є, а поки воловодились, сезон проґавили (В.Підмогильний). Підіймався і йшов. А коли заходила ніч, коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно, як він ще ніколи не бачив, він зупинявся і спав, де випадало (І.Багряний). От із горілкою дедалі більше проблем, її чомусь — уперше в російській історії — не вистачає на всіх, її доводиться завойовувати ціною багатогодинних стоянь у черзі, штовханий, колотнеч, ціною самозречень і самовтрат. Мабуть, усю наявну в імперії горілку тепер випивають якісь кремлівські велетні, а може, її складають у тамтешніх глибочезних пивницях на чорний день, тим часом як плебс, тобто народ, хоча в дійсності не народ і навіть не плебс, отримує жалюгідні сльози — таке собі відхаркування харчової промисловості (Ю.Андрухович). Жінки в халатах та дощовиках танцювали довкола багать, впадаючи в безтямність, рухаючись завчено й легко, відчуваючи одна одну в цих рухах і повторюючи своїм танцем рухи птахів і тварин, яких їм доводилось бачити (С.Жадан). Роке Гінарт знайшов своїх чухраїв на тому місці, де велів їм зібратись; з ними був і Дон Кіхот. Сидячи верхи на своїм Росинанті, він читав їм орацію, умовляв їх покинути той небезпечний як для тіла, так і для душі триб життя, що вони провадили. А що ті хлопці були переважно з гасконців, люди грубі та несмаровані, то тая Дон Кіхотова казань не вельми припадала їм до смаку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Надкушена перепічка лежала на тарілці поряд із чашкою полуденної кави. Вона йому не смакувала, хоча й була з повидлом. Хіба можна смакувати перепічкою, коли твоя дружина дурить тебе з іншим чоловіком? (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Якщо нема мети в житті, доводиться працювати на тих, хто її має (Роберт Ентоні). 1. Коли бажане не стає дійсним, доводиться видавати дійсне за бажане. 2. Як же часто доводиться брехати, що все добре, коли вже просто не хочеться пояснювати, як тобі зле. 3. Життя — як спорт: одному — це важка атлетика, іншому — фігурне катання. Найнещаснішому припадає піднімати штангу, стоячи на ковзанах]. Обговорення статті

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Банный
• Пристал как банный лист – причепився, як реп’ях [до кожуха]. Пр. Прилип (пристав) [до мене], як шевська смола до чобота (до п’яти). Пр. Прилип, як до Ґандзі Пилип. Пр.
Ворона
• Белая ворона (перен.) – біла ворона (ґава); білий грак.
• Ворон считать (разг.) – ґави (виторопні, випорожні, витрішки) ловити; витрішки їсти (ловити, купувати, продавати); ґавити.
• Ворона в павлиньих перьях – ворона в павлиному пір’ї. [Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе і босе, а голова в вінку. Пр. Красне пір’я на одудові, але сам смердить. Пр. Пані на всі сани, тільки хвіст волочиться. Пр.]
• Ворона за море летала, да вороной и вернулась – ворона і за море літала, та все чорна вертала. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр.
• Вороне соколом не быть – сова хоч би літала попід небеса, та соколом ніколи не буде. Пр. Коли замолоду ворона попід неба не літала, то не полетить вона туди й під старість. Пр. Хто родився вовком, тому лисицею не бути. Пр.
• Из-за куста и ворона востра – на печі то й баба хоробра. Пр.
• Ни пава ни ворона – ні пава ні ґава. Пр. Ні рак ні риба. Пр. Ані риба ані рак. Пр.
• От ворон отстала и к павам не пристала – від ворон відстала, до пав не пристала. Пр. У розумні не попав, а з дурнів не вийшов. Пр. Від одного відстав, до другого не пристав. Пр. Від поганих утік, до гарних не пристав. Пр.
• Подстреленного сокола и ворона носом долбит – підбитого сокола і ворона (ґава) дзьобає. Пр.
• Попался, как ворона в суп – упав у біду, як курка в борщ. Пр.
• Пуганая ворона и куста боится – лякана ворона й куща боїться. Пр. Полоханий заєць і пенька боїться. Пр. Кого гад укусив, той і глисти боїться. Пр. Налякав міх, то й торби страшно. Пр. Кого міх налякав, тому і торба не дасть спати. Пр Битому і різку покажи, то він боїться. Пр. Битому собаці кия не показуй. Пр.
Лист
• Дрожит (трясётся) как осиновый лист – тремтить як осичина (осиковий лист); труситься як на ножі.
• Пристал (привязался) как банный лист – прилип (пристав) як шевська смола до чобота (до п’яти); причепився як реп’ях [до кожуха]; причепився, мов той реп’ях [до кожуха]; причепився, мов той реп’ях до овечої вовни; Прилип як до Гандзі Пилип. Пр.
Отставать
• Отставать, отстать от века – відставати, відстати від віку (від доби).
• Отстань от меня! – відчепись (відстань, відійди) від мене!; дай мені спокій!
• От ворон отстал, к павам не пристал – від одного берега відстав, та до другого не пристав. Пр. Від поганих утік, гарних не (наз)догнав. Пр. Ні в сих ні в тих. Пр.
Понравиться
• Понравился кто кому – припав до вподоби (до сподоби) хто хому; в уподобі став хто кому; уподобав хто кого; уподобався (сподобався) кому хто; припав до натури (до ока, до душі, до серця) хто кому; запав у[в] око (у душу, у серце) хто кому; упав у[в] око хто кому; пристав до душі хто кому; підпав (підійшов) під мислі хто кому.
Приставать
• Идёт, пристало [как] корове седло – Див. корова.
• Не пристало кому (делать что) – не личить (не випадає, не подоба) (чого робити).
• От своих (от одних) отстал, а к чужим (к другим) не пристал – від одного берега відстав (відплив), до другого не пристав (не приплив). Пр.
• Пристал как банный лист – Див. банный.
• Пристать кому, к кому (быть к лицу) (разг.) – личити кому; бути до лиця кому; (іноді) пасувати кому.
• С ножом к горлу пристать – Див. горло.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Во́зний –
1) судебный пристав, исполнитель;
2) чиновник при старых судах на Украине.
Станови́й, -во́го – становой пристав.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Ни рыба, ни мясо. Див. Ни Богу свечка. —
1. Ні риба, ні м'ясо і в раки не годиться.
2. Ні пес, ні баран.
3. Ні брат, ні сват.
4. Ні гріє, ні знобить.
5. Од одного берега одстав, та до другого не пристав.
6. Ні в тин, ні в ворота.
7. Ні швець, ні жнець, ні чорзна що.
Повадился кувшин по воду ходить, там ему и голову сложить. —
1. Пішов глечик по воду, та й голову там положив.
2. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали.
3. Унадився, як свиня на моркву.
4. Віщував календар, та в помийницю впав.
5. Таке в’їдливе, що візьми та прямо й наплюй йому серед лоба.
6. Оце пристав, наче вош до кожуха.
7. Держиться, як вош кожуха.
8. Причепився (взявся), як реп’ях кожуха.
9. Учепився, як гріх села.
10. Вчепивсь, як злидні бондаря.
11. Прилип до мене, як шевська смола до чобота.
12. Лізе, як сліпий до тіста.
13. Лізе в вічі, мов оса.
14. Оце так, як та оса межи очі летить.
Пристал, как банный лист. —
1. Прилип, як шевська смола до чобота.
2. Пристав, як вош до кожуха.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Асе́сор, -ра, м. Становой приставъ. (Правобер.) Повернувся я з Сібіру, — нема ж мені долі... Асесори і справники за мною вганяють. Грин. III. 618.
Безро́да, -ди, об. Безродный человѣкъ. Був він безрода та й пристав до нас доглядати двору. О. 1862. VIII. 15.
Біднівство́, -ва́, с. Бѣдная семья, бѣдное хозяйство. З біднівства (приймак) пристав. Фр. Пр. 55.
Бу́рок, -рку, м. Мостовая, вымощенная улица или дорога. Гн. II. 196. На бурку́ жи́ти. Жить на авось. Ном. № 10320. Сиді́ти на бурку́. Быть безъ мѣста. Подольск. г. Хвалити Бога, коли трапиться добре місце, а як же сидітиме на бурку. Левиц. І. 208. Був старий священник у Покрови. Висвятившись десь, не пристав на унію; от же не правив, на бурку сидів у Покрови, аж поки знов не настало благочестіє. КС. 1884. VIII. 724.
Відстава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. відста́ти, -та́ну, -неш, гл.
1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636.
2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. Чуб. V. 406.
3) Від журбо́ти відста́ти. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п’яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Две́рці, -рець, ж. мн. Маленькая дверь, дверки. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Ном. № 13295. Треба дощок добувати, хоромину будувати без віконець, без дверець, — там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Ото всі посідали на коні, останній вийшов із дверець і сказав: «Дверні, замкніться!» І двері замкнулись. Рудч. Ск. II. 141.
Камізе́лька, -ки, ж. = Камізелок. На паничу камізелька, пристав панич до серденька. Чуб. V. 1168.
Коро́ткий, -а, -е.
1) Короткій. Короткий той веселий вік дівочий. Левиц. Пристав з короткими гужами. Ном.
2) Краткій.
3) Коро́тка годи́на, коро́ткий час. Въ выраженіи: Бода́й на те́бе коро́тка годи́на (коро́ткий час)! = Бода́й на те́бе короте́ча! Вх. Зн. 28. Ум. Короте́нький, короте́сенький.
Ла́зня, -ні, ж.
1) Баня. Лазня в калу стоїть та людей миє. Ном. № 11285. Гаряче як у лазні. Ном. № 14038.
2) Низенькая хижина съ маленькимъ входомъ, куда можно только пролѣзть. Хата — так неначе лазня. — Що ж се — лазня? — Кажуть, що є такі дикі люде, що у їх у землянках, чи в курінцях нема дверей, а дірка, і туди лазять рачки. Оце тобі й буде лазня. Кіев. у.
3) Яма для сохраненія хлѣба въ зернѣ. Ум. Ла́зенька. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Ном. № 13296.
Ма́йстер, -тра, м.
1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338.
2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер. Вересай.
Мана́тка, -ки, ж. Платокъ. Втерла чорні очі писанов манатков. Федьк. І. 100. Мана́тки, -ків. а) Пожитки. Микола вдосвіта забрав свої манатки і пристав до другої ватаги. Левиц. б) Одежда плохая. Жиди посхоплювались, да піднявши манатки, так і майнули. Рудч. Ск. II. 194.
Мордува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Мучить, истязать, пытать. Ляхи його мордували, щоб пристав на унію: жар за халяви сипали і на колесо тягли. ЗОЮР. І. 26З. Ріж і бий! Мордуй невіру бусурмана! Шевч. 59. Катувала, мордувала, та не помагало. Шевч. 22. Щоб тобі маму мордувало! (Брань). Чуб. І. 89.
Недо́ля, -лі. Злополучіе, бѣда. Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче сіромахо, побило в чистому полі три недолі: перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав, друга недоля — щоб ти козаків не догнав, третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили». ЗОЮР. І. 215-216. Недолю співаю козацького краю. Шевч. 163. Ум. Недо́ленька, недо́лечка.
Покра́щати, -щаю, -єш, гл.
1) Похорошѣть, сдѣлаться красивѣе. Той чіпок так пристав до її лиця, що вона вдвоє покращала. Левиц. Пов. 64.
2) Сдѣлаться лучше.
Попристава́ти, -таємо́, -єте́, гл. То-же, что и приста́ти, но во множествѣ. Тепер до його пристав князь Корецький... поприставали людно й оружно Котлубай, Ілляшевські, Горностаї. К. ЦН. 277. Воли годуй добре, щоб не поприставали. Маркев. 121.
Пристава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. приста́ти, -та́ну, -неш, гл.
1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138.
2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми.
3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180.
4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201.
5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у.
6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74.
7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53.
8) Пристає́, приста́ло серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
Приставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. приста́вити, -влю, -виш, гл.
1) Приставлять, приставить, поставить. Пристав драбину до стіни. Затопила піч, приставила окропи. Рудч. Ск. II. 59.
2) Доставлять, доставить. ЗОЮР. II. 56. Приставив Остап хліб від свого пана. Г. Барв. 24.
3) Приставлять, приставить къ дѣлу. Хто ж нас тепер буде ізражать і порядок давать, і на діло приставлять. Мил. 188.
Різни́ці, -ць, ж.
1) Войни, скотобойни. Лемішка випасував на степах товар до різниць. Левиц. І. 239.
2) Мясная лавка, мясной рядъ. Пристав, мов собака до різниць. Ном. № 9567.
Ро́спиток, -тку, м. Разспросъ. Наум пристав до його з роспитками. Кн. І. 94. Без ро́спитку. Безъ разспросовъ. Черк. у.
Руч, въ выраженіяхъ:
1) У ліву́ руч. Влѣво.
2) У праву́ руч. Вправо.
3) Руч-об-руч. Рука объ руку. Як спаруєтесь руч-об-руч докупи, то тоді убгає він тебе у руки. Харьк. г. Під п’я́ну руч. Подь пьяную руку. Ном. № 11734. Не в чім його у хаті немає, але він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Староб. у.
5) Під до́бру руч. Въ хорошую минуту. Як підкотишся під добру руч, то й у карт гуляємо з ним. Харьк. г.
6) Під гаря́чу руч. Въ минуту гнѣва, подъ сердитую руку. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре. Харьк. г.
7) Тягти́ за ким руч. Принимать чью сторону. Ном. № 4925. І син за нею руч тягне. Г. Барв. 225. Зять його вгощає добре, затим, що він йому поступив пару коней і за ним руч тягне. Рудч. Ск. І. 183.
8) Твоя́ руч. Тебѣ на руку. В кінці города млин, до чоловік пристав: берись, каже, мірошникувати, бо твоя руч. Ото він і став мірошником. Кіев. у.
9) На мою́, на твою́, на його́, на свою́ руч. Въ мою, твою, его, свою пользу. Та вони усе на свою руч, а ми, сказано, дурні — кваки. Лубен. у. Громада почала схилятися на руч Грицькову. Мир. Пов. І. 156. З козачої руки аж четверо було, а з нашої тіки двоє, тим воно на їх руч і діло пішло. Лубен. у.
10) На свою́ руч горну́ти. Говорить въ свою пользу. Черк. у.
11) На їх руч стоя́ти. Быть на ихъ сторонѣ. Він бо раз-у-раз на їх руч стоїть. Лубен. у.
12) На ско́ру, швидку́ руч. Наскоро. А там поставлять закусити на скору руч чого небудь. Алв. 10.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гурт, -та, м. *3) Среда, согласие (сектантское). В нашому гурті він сам переінакшиться. Ми і вчителя оберемо із свого гурту. Крим. *Тай старовіри не всі однакові: у них є гурти, що вірують не по однаковому. А Петро пристав до такого гурту, де не вірують у матер божу. Крим. *4) Согласие, сообщество, кооперация. Нема святого гурту. Ів. Тобіл. Святався гурт. Ів. Тобіл. *10) 3 на́шого гу́рту. Кроме прямого значения, еще: из нашей среды, из нашего круга. Сл. Нік.
*Клі́нчити, -чу, -чиш, гл. Просить, клянчить, надоедать. Кисіль і пристав до царя: клінчить та й клінчить. Кон. II. 60.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

При́ставъ = при́став, комиса́р. — Станово́й при́ставъ = станови́й (полїцийний урядовець в частинї повіту, що зоветь ся станом). — Суде́бный при́ставъ = при́став, во́зний. — Будучи возним, маю позви і всякії листи врядовиє справедливо і пильно отдавати. Ст. Л.
Арте́ль = артїль, (у риба́лок) — вата́га, (у чумаків) — ва́лка. С. Аф. — Ота́маном артїль де́ржить ся. н. пр. — Він був забродчиком в нашій ватазї. — Пристав до валки чумаків.
Варъ = 1. спе́ка, ва́р. – Терпи, Грицю, хоч яка спека. н. пр. — На дворі вар займає дух. Кон. 2. окрі́п, вар. — Окропом ошпарив. 3. д. Варо́къ. 4. смола́, (у шевцїв) — ше́вська смола́. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр.
Листъ, ли́стикъ = лист, листо́к, листо́чок (рослини, паперу і всякої иньшої речі), а́ркуш, а́ркушик (тільки паперу. С. З. Ш.), спідня сторона рослинного листа — підбі́л. — Ли́стья = д. Листва́. — Прили́пъ, какъ ба́нный листъ = причепи́в ся, (або: приста́в,) як ше́вська смола́ до чо́бота. н. пр.
Льнуть = 1. ли́пнути, пристава́ти, чіпля́ти ся. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. 2. ли́нути, тули́ти ся, горну́ти ся, пригорта́ти ся, ла́щити ся, ла́стити ся, припада́ти. С. З. — До щасливого всяке лине, а нещасного і рідний брат покине. Кн. — Семене, не тули ся до мене. н. пр. — Ой дївчина горлиця до козака горнеть ся. н. п. — Коли б лїта вернули ся, то ще б хлопцї горнули ся. н. пр. — Горнеть ся, липне до неї листочком. Кн. — Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горну ся, що слави бою ся. н. п. — Пригортайтесь до хорошеньких дївчат, хіба ж мало є хороших бровенят? Б. Г. — А вона лащить ся до його.
Отнѣ́киваться, отнѣ́каться = од(від)мовля́ти ся, од(від)мага́ти ся, од(від)пера́ти ся, одмо́вити ся, одмогти́ ся, одпе́рти ся, одпе́кати ся. — То був на все пристав, а тепер відмагаєть ся. Кр.
Привя́зываться, привяза́ться = 1. прихиля́ти ся, прихили́ти ся (до кого), віддава́ти ся, відда́ти ся (кому). 2. въя́знути (С. Л.), чіпля́ти ся, лїзти, пристава́ти, сїкати ся (С. Л.), причепи́ти ся, приста́ти, присїкати ся, прискі́пати ся, присїпати ся, приклепа́ти ся, нави́снути, очепи́ти ся, присахну́ти ся. — Въязне тай въязне — нїяк од його не одчепи ся. — За що вона сїкаєть ся до мене? Кн. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. — Ходїм, ти присїкаєш ся до неї, може вона знає, та не хоче признаватись. Лев. — Іди к чортовій матері! Чого ти до мене причепив ся ? н. о. Гр. Чайч. — Де не взялась собака в біса — присїкала ся, аж вищить. Б. Г. — А їла що? А годували ми тебе дурно? Присїкала ся дядина. О. Мир. — Та нїхто ж до того не прискіпував ся. Лев. В. — Причепив ся гарма-дарма, задивив ся, що я гарна. н. п.
Пристава́ть, приста́ть = 1. става́ти (С. Л.), станови́ти ся, зупиня́ти ся, ста́ти, зупини́ти ся. — Став у заїздї. — Він завжди у нас стає на кватирі. (д. ще під сл. Остана́вливаться). 2. пристава́ти, прича́лювати, прибива́ти ся, приста́ти, прича́лити, приби́ти ся. — Пором причалив до берега. — Хвиля була така, що насилу прибили ся до берега. 3. пристава́ти, прилипа́ти, чіпля́ти ся, приста́ти, прили́пнути, причепи́ти ся, вчепи́ти ся. — Смола прилипла до рук. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. 4. пристава́ти, прилуча́ти ся, пристати, прилучи́ти ся. — Пристань, пристань до вербунку — будеш їсти з маслом булку. (Д. теж Присоединя́ться). 5. пристава́ти, уїда́ти ся, прискіпа́ти ся, сїкати ся (С. З.), наскіпа́ти ся, наскі́пувати ся, напада́ти ся, ли́пнути, приста́ти, присїпати ся (С. З.), присїкати ся, прискі́пати ся, з роспитками — припи́тувати ся і д. Привя́зыватъся. 6. пристава́ти, приста́ти, змордува́ти ся. — Молодий чумаче, чого зажурив ся, чи воли пристали, чи з дороги збив ся? н. о. — Коні змордували ся, не везуть. 7. д. Прили́чествовать.
Сапо́жническій, сапо́жничій = ше́вський (С. З. Д.), шве́цький (С. Л.). — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. — Амінь, швецький ремінь, копилля, правилля, премудрий столець. н. прикладка. С. Л.
Смола́ = смола́, біла — живи́ця, живи́чка (С. Аф. Л.), на дратву — ше́вська смола́ (С. Л.), вар, коло осї і колес — коло́мазь (С. З. Л.), густа після перегону — пе́к. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. — Не крути ся коло воза: коломазью обмажеш ся. С. Л. — Смола́ го́рная, жидо́вская = д. Асфа́льтъ.
Уха́живаніе = ухо́дини (С. Ш.), пеклува́ння, кло́поти, пе́стування, тупцюва́ння (С. Ш.), за дуже вередливим — па́нькання (С. Л.), до дївчини чи молодицї — лиця́ння (С. Л.), залиця́ння, жениха́ння (С. Л.), зальо́ти (С. З.), умі́згання, умі́зги (С. Ш.), не поважне — горобцюва́ння. — Чиї родини, а наші уходини. н. пр. — Пристав до Наталки з своїм залицянням. Лев. — Призналась про всї чисто залицяння принца. Ст. Г. — До дівки Санджарівки на зальоти поспішав. н. д. — Лицяв ся довго, та з тих зальотів нїчого не вийшло. Кн.

Запропонуйте свій переклад