Знайдено 35 статей

Шукати «пристрасн*» на інших ресурсах:

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вдохновлённый, вдохновенный – надхне́нний (натхне́нний), насна́жений, при́страсний, запальни́й.

Внушать, внушить – 1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що; 2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати: • внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я); • внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого; • внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що; • внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що; • внушать почтение – імпонувати кому; • внушать представление – викликати, навіювати уявлення; • внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру; • внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху; • внушать уважение – викликати повагу (пошану); • это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що). [Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху].

Гонорея – (греч.) гонорея, (нем.) трипер, (диал., устар.) збур. [Їхні жести і рухи напрочуд театральні а у віршах і пози й відмінки давальні знахідних нема для мужчин що люблять словесний стриптиз та еротику їхній стиль мішанина барокко і ґотики одне слово: пітьма ну а ти — хто вірний музиці і хорею — ритмові рухів що збивають ґонор — а гонорею пеніцилін йдеш цим містом як в’язень на страту губиш пам’ять — постійно піддатий блін (Василь Махно). Отже, вийшло так, що ми поїхали на фронт невинними, і сімнадцятеро з нас загинуло, так і не взнавши, що таке жінка. Віллі і я втратили потім свою невинність в Гоутгоульсті, у Фландрії, в якомусь кафе. Віллі при цьому дістав трипер, потрапив до лазарету і, таким чином, не брав участі у фландрському бою, в якому й загинуло сімнадцять невинних. З цього ми вже тоді зробили висновок, що доброчесність не завжди винагороджується. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. …щоліта до нас в село приїжджають міські дівчата і привозять гонорею, а ми лікуємось від неї всю зиму (з інтернету). 2. …один хлопець в селі довго не звертав на мене уваги, але я вирішила все одно познайомитися з ним. Якось побачила його на березі самого, швидко залізла в річку і стала кричати, що тону. Він мене врятував, а я віддячила йому пристрасною ніччю кохання. А він заразив мене гонореєю. Краще б я втопилася… (з інтернету). 3. Розмовляють дві доярки на фермі: — Чула, нашого Миколу-тракториста в місті гонореєю нагородили. — Знайшли кого… Чи проп’є, чи загубить…].

I. Мир – світ, (вселенная, ещё) всесвіт (усесвіт), (редко) всесві́ття, (мн.) світи; (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок, сві́тонько; (круг явлений) світ: • вещественный, физический, идеальный мир – матеріяльний, фізичний, ідеальний світ; • в мире неведомого – у сві́ті невідо́мого; • внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, довколишній), вну́трішній світ; • во всём мире – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті; • горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо; • гражданин мира – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин, (космополит) всесві́тник; • два мира – два світи; • дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́; • древний мир – стародавній (давній, прадавній) світ; • дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень; • ещё до сотворения мира – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед ство́ренням сві́ту; • малые мира сего – малі світу сього; • мир Божий – світ Бо́жий; • мир красоты, искусства – світ краси́, мистецтва; • мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ; • на весь мир – на цілий (на весь) світ; • нигде в мире – ніде в світі; • новый, старый мир – нови́й, стари́й світ; • он не от мира сего (книжн.книжнустар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього; • от сотворения мира – відколи світ [настав]; від початку світу; від створення світу; • по всему миру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; • растительный, животный мир – рослинний, тваринний світ; • сего мира (мира сего) – свого світу; сьогосвітній; • сильные (великие) мира сего – сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього; • система мира – систе́ма сві́ту (все́світу); • того мира, потустороннего мира – того світу; тогосвітній; несьогосвітній, несві́тній; • тот, потусторонний, загробный мир – той, потойбічний світ, потойбіччя; тогосвіття, засвіти, позасвіття; • этот, здешний мир – сей, сьогобічний (цьогобічний) світ; сьогосвіття. [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). І світ Бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Т.Шевченко). Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (І.Нечуй-Левицький). Мара́ несві́тня озива́ється (М.Вовчок). Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (М.Коцюбинський). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (О.Кониський). Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л.Українка). Усе́ на цім сві́ті зника́є (Б.Грінченко). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (О.Олесь). Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (АС). Чи, може, відлітає у вигляді священного димку в засвіти і приєднується там до велетенської хмари космічної любові, без якої не можуть жити люди, звірі, а хто зна чи й не рослини? (І.Вільде). За що ти судиш цілий світ, діставшись берега, коли ти в світі місця не знайдеш, як вікове багаття душить. І знов в вогонь, у воду йди, весь вік жахаючись біди (В.Стус). Бджіл медоносних українські доли, Й сама Вкраїна — вулик золотий… Було, було… Та відгуло в світи Й взяло з собою щільники медові (Тарас Мельничук). дрімає всесвіт на травині підперши зіркою щоку стоїть по пояс в Україні ромашка в білому вінку (Тарас Мельничук). І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані (Л.Костенко). Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В.Симоненко). І так вони пританцьовували і казились безмежно,— звісно на американські грошики, бо який чорт ще влаштовує інтелектуальні підарасники на чолі з криптолесбіюгами?!— так вони зловтішалися, доки за тебе не вступились фантоми спалених напалмом у в’єтнамській бойні (вони линули їм межи очі палаючого фосфору: нехай повилазить вам, якщо не бачите або відвертаєтесь од правди; хай ваша вжаханість її узрить, щоб ви, хоч трохи, очистились перед сконом, вишмарчки, і вкрай не засмерджували тогосвіття)… (Є.Пашковський). І божеволіють солдати, Коли сміються автомати, Шугають душі в позасвіття Невінчані… (Володимир Погорецький). Я навіть не помітив‚ коли пішла із «Трьох поросят» та жінка‚ що цілий вечір поглинала мій зір‚ а потім‚ завваживши це‚ впав у таку нуду‚ що на мене повіяло потойбіччям (В.Шкляр). Не плач за мною, мила, не заводь, Як дзвони сповістять у скорбній тиші, Що хробам оддали вже мою плоть, Що відійшов я в засвіти гидкіші За світ гидотний… (Д.Павличко, перекл. В.Шекспіра). Отак міркуючи, пройшов Санчо, як йому здавалось, із півмилі чи й більше, і тут йому замріло щось іспереду, ніби світло денне, що добувалось крізь якусь відтулину — отже, той шлях, що ввижався йому дорогою у позасвіття, мав його вивести нарешті на білий світ (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вбивали багатьох; Владика загодя спроваджував у засвіти боягузів і тих, кого брав сумнів — аби вони не згубили решти; до того ж, кожне вбивство заощаджувало провіант (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь час ми мовчки слухали скрипаля, що вигравав трелі й варіації повторюваної мінорної мелодії. Молодий, у стоптаних черевиках і незаправленій сорочці, він був якийсь не сьогосвітній — риса, яка іноді зближує музикантів з природознавцями й математиками (Ю.Костюк, перекл. Д.Ніколза). Люди стають все ближчими, світ перенаселяється (С.Є.Лєц). — Коханий, купімо авто… Світ побачимо! — Цей чи той?].

Мороженное – морозиво. [А потім зникла музика. Антракт. Усі мужчини говорили прозою. Жінки мовчали. Все було не так. Їм не хотілось пива і морозива. Старий співав без гриму і гримас. Були слова палкими й несучасними. О, заспівайте дівчині романс! Жінки втомились бути не прекрасними (Л.Костенко). «Чому визначальні для нас істини приходять так пізно»? — скривилася вона до дзеркала і, звісно, показала самій собі язика. Язик асоціювався з кулястої форми морозивом, що його слід було довго, пристрасно й зусібіч облизувати (Ю.Андрухович). Тато з синочком прогулюються в паркові. Синок, не змовкаючи, канючить: «Тато, я хочу морозива, ну тато, купи морозива!» Тато, повчально: «І я хочу морозива, але грошей у нас з тобою тільки на горілку»].

Палтус – (от фин.) палтус. [Бути так далеко від неї, бачачи її принади, що променіли бажанням, від неї, що відкрилася мені так пристрасно, аж я вивчив крик, який долинав із тунелю її рота, її таємний зубчик, крихітну мигдалину, і моє важке тіло здригалося, коли вона ляскала по ліжку і кричала: «Не зупиняйся»!, коли нас розділяв лише дотик крила,— то була агонія, моя пряна кохана змінилася, стала холодна, як палтус (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Попри делікатесне філе, яке зажило популярності на європейських і американських столах, його незвичайна біологія змусила науковців проявити вигадливість, щоб виростити палтуса в неволі. Проблема полягала в тому, що хоч палтус виглядає яко звичайна риба, десь на шостому місяці життя одне його око в прямому сенсі перебирається через лоб, тож через кілька місяців обидва ока опиняються на одному боці голови. рибина починає плавати, лежачи на боці, перетворюється на мешканця морського дна і віддає перевагу близькості до горизонтальних поверхонь. Цей етап життєвого циклу палтуса створює незручності рибним господарствам, бо істотно обмежує кількість риби, яку можна виростити на одиницю площі (Т.Цимбал, перекл. Спенсера Велза)].

Паранойя – (греч.) параноя, (шире) божевілля, безумство. [У доща була параноя — він ганявся за нами з тобою А ми не мали нічого чинити У доща була параноя — він мусив нас намочити. Не змігши спіймати — почав скаженіти Громом кричати, вітром свистіти У доща була параноя — він мріяв нас засмутити (Дмитро Бовдуй). У СРСР після смерті Брежнєва до влади прийшла людина, у якої параноя входила до службових обов’язків — колишній голова КДБ СРСР Юрій Андропов (К. і Т.Паньо). Параноя, зробив висновок лікар, не слухаючи далі пристрасної Григорієвої проповіді про балканський менталітет істинних буковинців. Замкнути його і посадити на хімію чи що? Хоча, зрештою, хто в цій країні з такою політикою без параної? Хай живе… (В.Кожелянко).  … тільки той, хто жив у тоталітарній державі, може зрозуміти, що таке параноя. У 1937 році, коли батько повернувся в Київ з Луганська, вся країна купалася в міазмах параної. Вони просочувалися скрізь, у найінтимніші щілинки життя людей: вони отруювали стосунки між друзями та колегами, між учителями та учнями, між батьками та дітьми, між подружжями. Вороги були всюди (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). 1. Якщо у Вас немає параної, то це ще не означає, що за Вами не стежать! 2. Письменник: — Мені здається, за моєю творчістю слідкують. — Це в тебе параноя. 3. — Розмовляти з кішкою — це параноя чи ще не зовсім? — Це не параноя. Параноя — коли боїшся при кішці зайве бовкнути].

Подкожный – підшкі́рний, (редко) підшку́рний, зашку́рний, позашку́рний: • подкожная клетчатка – підшкірна клітковина, (редко) підшку́ра, ніздра́, підскі́рень (-рня); • подкожное впрыскивание – підшкірне упорскування (уприскування). [Вся кров скипі́лася зашку́рня (І.Котлляревський). …ціле українське відродження в ленінському СРСР було — «незаконнонародженою», «прийнятою» чужою дитиною, супроти якої народився справжній син — російсько-комуністичний імперіял-шовінізм. Неодмінною ознакою клярнетичного вітаїзму була текуча підшкірна свідомість «короткого часу», пристрасне бажання навіть ціною життя чи свободи зробити якомога більше, перш ніж прийде трагічна розплата за вирвану радість творчости (Юрій Лавріненко)].

Порыв – 1) (стремление) по́рив (-ву), по́тяг, порива́ння; (ветра) по́рив, по́дму́х (-ху), по́дув, (сильный) бу́рхання (-ня), би́рса, хви́ля; 2) (душевный к чему) по́рив, порива́ння до чо́го, (гнева) на́пад, ви́бух; 3) (физический разрыв, уст.) по́рвання, розі́рвання, розри́в (-и́ву): • в порыве – в пориві; • в порыве гнева – в нападі гніву; • лёгкий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих, по́дмух) ві́тру; • овладевает поры́в чувства (гнева, раскаяния) – порива́є чуття́ (гні́ву, каяття́); • суждены нам благие порывы – нам судилися (нам призначено) добрі пориви; • тщетные порывы – ма́рні порива́ння, по́риви. [Як набіжи́ть би́рса, то й млин пова́лить (АС). Один тільки раз, дуже давно, сказав, що любить її, і це неприпущенна помилка була з її боку, що вона дозволили йому говорити про це в пориві жалю й самотності (Валеріян Підмогильний). Пристроївся і дожидає, мучачись від простудної лихоманки, втоми, поривів такого жагучого і невтримного болю в глибині істоти, який ніби шепотить нечутно весь час: «Їсти! їсти!» (Василь Барка). Закрутиться дзиґою світ, В пориві, в шаленому танці, Віршів переспілий плід Трунком мутніє у склянці (Роман Стадник). Він прагнув будь-що вгамувати пристрасні пориви серця, супроти яких все інше було марне і чуже (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Лола приїхала допомогти нам урятувати Францію, признавалася вона директорові готелю, і хоч сили в неї небагато, зате серце щире. З Лолою ми порозумілися відразу, хоч і не цілком, бо я зневажав усілякі пориви серця. Просто я віддавав перевагу поривам тіла (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Колись давно, у пориві дружніх почуттів, тітонька й дядько Джиммі привели на світ сина Генрі, який вирвався з дому при першій-ліпшій нагоді, оженився і привів на світ Френсиса. Генрі та його дружина кожного Різдва скидали Френсиса на руки дідуся й бабусі, а самі поринали у вир утіх (Т.Некряч, перекл. Гарпер Лі)].

Ритм – (греч.) ритм. [Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)].

Самосозерцание – самоспоглядання. [Щоправда, мислити про себе він не любив і лише зрідка дозволяв собі цю розпусту. Атож — іншої назви він не мав для того пристрасного самоспоглядання, що не містить у собі ніякої здорової критики, ні нових аргументів на користь зміни чи ствердження обраної поведінки, а тільки зворушує всю істоту, доводить розумові сили до вищого напруження, гримить і блискає, але проминає, як марна хмара, все сполохавши і не зронивши на ґрунт ні краплі плодющого дощу (В.Підмогильний). Ні, то була відповідальність за сам Орден, за ієрархію, з якою він під час цього раптового самоспоглядання відчув себе незбагненно зрослим, як частка з цілим, то було злиття з чимось загальним і вищим, злиття, від якого багато молодих людей можуть здатися старими і старих — молодими, злиття, яке тримає тебе, підтримує, але й відбирає в тебе волю, немов тичка, прив’язана до молодого деревця, додає тобі досвіду й заразом вимагає від тебе дедалі більшої ясності й чистоти (Є.Попович, перекл. Г.Гесе)].

Сила – сила, міць, снага, енергія, могутність, потужність, інтенсивність, глибина, здатність, спроможність, влада, вплив, вага, (действенность) чинність, правочинність, (сущность, значение) суть, сенс: • брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць); • быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути; • взять силой – здобути; опанувати; • в меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (иногда) як посилля; • в (на) полную силу – повноси́ло;на всю силу; • вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати); • в полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати; • в силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу); • в силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини; • в силу (закона) – силою (закону); • в силу привычки – через звичку; призвичаївшись; • в силу чего – через що, внаслідок чого, з огляду на що, на підставі чого; тому; завдяки чому; залежно від чого; • в силу этого – через це; • вся сила в том, что… – [уся] сила (суть) у тому, що…; • входить в силу, войти в силу, вступать в силу, вступить в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним; • входить в силу, приобретать силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу; • выбиться из сил – знемогтися на сили; • выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що; • где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме (Пр.); де сила не може, там спритність поможе (Пр.); як сили не стає, берися за розум (Пр.); • движущая сила – рушійна сила; сила тягова; • изо всех сил (силы) – щосили; з усієї сили; чимдуж; щосили; якомога (якмога); щомога; • и сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне (Пр.); сила перед розумом никне (Пр.); • истратить силу (на работе) – виробитися з сили; • лошадиная сила – кінська сила; (устар.) паровий кінь; • набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (иногда) употужнюватися, употужнитися; • насколько сил хватит – скільки буде сили (снаги); • находить, найти в себе силы – спромагатися, спромогтися; • не в силах кто – не має сили хто, несила (неспромога) кому; • не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс); • не под силу – не до снаги, не по силі, не під силу; • не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто; • нет сил – несила; неспромога; не під силу; • нет силы терпеть что – нема (немає) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що; • никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом); • общими силами – спільно, гуртом; • он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу; • ослабевать силами – підупадати на силі (на силах); • оставаться в силе – залишатися в силі; • от силы – щонайбільше; • по мере сил – в міру сил; як посилля; • по силам – по силі, під силу; • по силе возможности – якщо можна, по можливості, по змозі, у міру можливості; • рабочая сила – робітна, робоча сила; • сверх сил чьих – понад (над) силу чию; • своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки; сил [моих] нет; • не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає; • сила солому ломит – сила солому (силу) ломить (Пр.); де сила, там і міць (Пр.); • сила сопротивления – відпорна сила; (техн.) сила опору; • сколько хватит сил – скільки стане снаги; • собраться с силами – змогтися; поєднати сили; • собственными силами – на власні сили (власними силами), самотужки; • с силой полететь, броситься, упасть – шугонути; • терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (иногда знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність); • употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу); • центробежная сила – відбіжна, відцентрова сила; • центростремительная сила – центротяжна, доцентрова сила; • через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (иногда) понад (над) міру; • что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж; • чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі. [Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Т.Шевченко). — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л.Глібов). Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, — кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь (Л.Українка). Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л.Українка). В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (М.Коцюбинський). Родюча сила землі, що проймала його жили і мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі (В.Підмогильний). Дай, Боже, сили — віддаль перебути, об мури не оббивши кулаків. Ця ніч ночей, як паровоз зітхає, ані в одному оці сну нема. Маліє світ, планета сновигає, і бродить Мефістофель крадькома (В.Стус). Він тільки крадькома спостерігав, як дівчата, відчинивши шафу, перевдягалися в інші вбрання, геть при цьому не соромлячись. Відвести очі було несила, так само як і зімкнути докупи щелепи (Б.Коломійчук). Попри сліпуче сяєво софітів і те, що доводилося силувати себе їсти, я спромагався стежити за роботою гарненької офіціантки, що ходила неподалік, я не хотів пропустити жодного з її милих рухів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Сила завжди приваблює людей з низькими моральними якостями (А.Айнштайн). Сила завжди краде у багатьох, для небагатьох (Вендел Філіпс). Була б у мене більша сила волі, я б зміг її пересилити (С.Є.Лєц). Сила волі здатна виконувати тільки один вид роботи — насилля над собою].

Старатель – 1) (устар.) дбайливець, піклувальник, дбаха, (редко) старатель; 2) (горн.) старатель, (золотоискатель) золотошукач. [— Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Хай би там що,— заперечив Санчо,— умів брати, умій і віддати, як Бог тобі дбаха, будь і пізня птаха, не ноги кендюх носять, а кендюх ноги, краще Боже спомагання, як те раннє уставання, лежи, небоже, як Бог поможе (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Критику не пасує роля старателя, що, блукаючи поетичними пустелями, вимиває кілька піщинок, які тільки на колір здаються щирим золотом (В.Стус). Така вже її доля — доля поетеси-принцеси, інфанти, якій ніколи “не вирости з бантів”, не насолодитися рожевими снами, якій судилося до смерті “шукати казкові скарби у місті журби, боротьби і злоби”, бути вічним злотошукачем, старателем на річці життя, котрий вимиває із золотоносного піску мови іскрометні злитки метафор, епітетів, алітерацій (М.Жулинський). Шукай, вишукуй, рукава підкочуй. Цікався вмістом золота в крові, Як є, викачуй, золотошукачу. Лиш де твоя білесенька душа? В пустелі людній голос надриває?.. Та повен ківш, і ллється кров з ковша, І золота пропасниця триває… (Петро Скунць). — Звинуватили мене в усіх -ізмах, з націоналізму починаючи. Клекотіли настільки пристрасно, що я вже й сам був готовий повірити в ту ахінею: «бандерівець», «сіоніст», просто «ворог народу». Все те можна було б сприйняти як тему для ще однієї гуморески (доповнення до моєї повісті), якби не пропозиція занадто запопадливого дбайливця, ревнивця «чистоти рядів»: поставити перед деканатом питання про відрахування автора «чорнухи» з університету (А.Морговський). Скінчилася золота лихоманка. А з нею і процвітання. Поселення, зановані старателями, поступово знелюдніли, доки не лишилися самі руїни. Забравшись геть, вони лишили по собі звичку до дешевого спиртного, а також венеричні хвороби, що подесяткували корінні племена. Мали минути довгі роки. Аби неосяжні ліси оговталися від ран. Завданих численними несамовитими розкопками (І.Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи)].

Увлекающийся – що (який) тягнеться, захоплюється, утягується, залучається, вабиться, принаджується, поривається, зваблюється, спокушається; (склонный увлекаться) захо́пливий; (страстный) пристрасний, (азартный) азартний; (влюбчивый) залю́бливий: • сильно увлекающийся чем – сильно захоплюється чим, залюблений (закоханий) у чому, прилю́блений до чо́го; • увлекающийся кем – захоплений ким; закоханий в кому (в кого).

Умирающий – який (що) помирає, вмирає, конає; вмирущий (мирущий, мрущий), присме́ртний, смертельний, (реже) смертник, смертниця. [На панщину не пішов: «в мене жінка присмертна», — одпрохався тим (М.Вовчок). Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (П.Грабовський). Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (В.Мисик). І коли вересень, привітний і сумний, як мудрець, що пізнав марноту світу, але не зрікся її, посилає з-за Дніпра прощальні помахи тепла, дерева й трава на узбіччях відповідають йому пристрасною запашністю мрущого зела, зворушеного раптовими нічними дощами (В.Підмогильний). Все теє чув Камачо і все теє так зачудовувало його й пантеличило, що він не знав, на яку ступити. Однак Басільєві друзі знай просили його дозволу, щоб Кітерія віддала умирущому руку, а то Басільйо, мовляв, сконавши невтішним, занапастить свою душу, аж нарешті умовили, точніше, уламали, і він заявив так: якщо Кітерія згодна, то сам він не проти, адже це затаїть виконання його бажаннів лише на мить (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вмирущий іще раз припав до правиці маршала, поцілував її і впав; останній тихий подих вирвався з його благородної душі (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Іноді тілом смертниці перебігав дріж (Ю.Прохасько, перекл. Й.Рота). — Певне, що й кат може бути добрий. Усі знають, що він допомагає слабим і стражденим, навіть умирущим, від яких уже відмовилися всі лікарі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Педді й досі плакав, але не за Френком, а за тим життям, що пішло з обличчя Фіони, плакав через вмирущий вираз у її очах (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Усміхнувшись на цей простенький мотив, він зняв очі на обличчя священика і, уздрівши в ньому невеселий відблиск мрущого дня, повільно забрав руку, що потиском своїм вже майже висловила згоду на побратимство (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Нещасний Фридерик, упійманий зором умирущої — себто зором небезпечним, — скам’янів, зблід, став майже струнко (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Нащо зв’язувати Неліду з умирущою твариною? Нічого доброго з того не вийде: на неї чекатиме розчарування, яке він може передбачити, але не відвести… (А.Вовченко, перекл. А.Б.Касареса)].

Цельный – 1) (состоящий сплошь из чего-нибудь одного) суці́льний; 2) (лишенный раздвоенности) ці́лісний, ці́льний, (ещё) зі́браний; 3) (устар.) влу́чний, цілки́й, (диал.) ці́льний; 4) (неразбавленный, натуральный) нерозведений, нерозбавлений, (о молоке, ещё) незбираний; (целый) цілий: • цельное вино – нерозведене вино; • цельное зерно – ціле зерно; • цельное молоко – незбиране молоко. [— І ніколи не забувайте, що Наталі цільна натура, цільна й пристрасна (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — От бачиш,— сказав Степан Аркадійович,— ти дуже цільна людина. Це твоя якість і твоя вада. Ти сам цільний характер і хочеш, щоб усе життя складалося з цільних явищ, а цього не буває (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Це був суворий невтомний чоловік зі складним характером, але цільний: самої його присутності було досить, щоб навести порядок і вселити впевненість (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Привозить дядько на базар суцільний десятиметровий шмат сала. Всі збіглися, розпитують, як вдалося виростити. — Ну як, як… Прив’язуєш порося за задні ноги, а миску щодня відсовуєш].

Юбка – 1) (одежда) спідниця; 2) (изолятора) острі́шок: • волочиться за юбками – волочитися за спідницями; • держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиєї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску), триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом, (давн. також) носити [чию, жінчину] плахту. [— Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г.Квітка-Основ’яненко). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (П.Мирний). — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л.Українка). Переводила задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М.Коцюбинський). Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (М.Коцюбинський). Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М.Коцюбинський). — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Я лиш про неї думав при зірницях, Мов про щасливий страшно гріх, І чув, як пристрасно спідниця шуміла щось про чари ніг (Т.Осьмачка). Іван носить плахту, а Настя булаву (Пр.). Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко). Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут — погиб…. У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? — У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас права, ми ж — охоронці права (Л.Костенко). Поприсідали верби у воді, стоїть у березі дівчаток зграйка і, видививши лози, миють ноги, високо підіткавши спідниці (В.Стус). — Прошу каву, — до нас наблизилася секретарка у короткій спідниці — і я раптом оцінив політ думки дизайнера цієї канапи. Недурний був чоловік, слово честі. Олесь теж оцінив цей політ і через це злегка зашарівся. Дівчина подивилася на нього скептично і обсмикнула поділ, наче там було що обсмикувати (брати Капранови). Ця спідниця снилася місцевим алкашам, яким насправді не так вже й хотілося її задерти, — їм цілком вистачало самих лише дражливих фантазій — звісно ж, за пляшкою, як водиться (М.Бриних). 1. Це — не спідниця, це — широкий пояс. 2. Чим коротша спідниця, тим більше недоліків вона приховує. 3. На прийомі у сексопатолога: — Лікарю, я не можу пройти повз жодну спідницю! — Ви молода людина, і це нормально. — Та їх у мене вже цілий гардероб!].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)