Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «притя*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Притяга́тель, -ница – притя́гувач, -вачка, притяга́ч, -га́чка.
Притяга́тельный – притяжни́й, притяга́льний, (привлекательный) прина́дний, прива́бний.
• -ная сила – притяжна́, притяга́льна си́ла.
Притя́гивание – притяга́ння и притя́гування.
Притя́гивать, притяга́ть, притяну́ть –
1) что, кого куда – притяга́ти и притя́гувати, притягти́ и притягну́ти, (приволакивать) приволіка́ти, приволокти́, (о мн.) попритяга́ти, поприволіка́ти що, кого́ куди́. [Земля́ притяга́є, до се́бе усе́, як магні́т (Ком.). Ти взяла́ притягла́ її́ до се́бе і за ши́ю обняла́ (Крим.)].
• -вать (притужать) – притяга́ти (притя́гувати), притяг(ну́)ти що до чо́го, утяга́ти (утя́гувати), утягти́ що чим; см. Притужа́ть. [Притя́г до́бре до во́за (Рудч.). Накла́ли їх, як снопі́в на віз, і втягли́ рубле́м];
2) кого, см. Привлека́ть;
3) кого к чему – притяга́ти, притягти́ (притягну́ти), (силой: образно) зали́гувати, залига́ти, притяга́ти, притяг(ну́)ти́ силомі́ць кого́ до чо́го.
• -ну́ть кого к делу – притягти́ кого́ до спра́ви.
• -вать взор(ы) – бра́ти, вбира́ти о́чі (на се́бе) кому́; см. Привлека́ть. [Його́ ха́та ся́ла хоро́шою, як бо́жий рай, дочко́ю, що всім бра́ла о́чі красо́ю (Куліш). Та й соро́чка-ж: аж на се́бе о́чі бере́ (Кобел. п.)].
• Притя́нутый – притя́гнутий и притя́гнений.
-ться –
1) притяга́тися и -гуватися, притягну́тися и -гти́ся, бу́ти притя́гнутим (притя́гненим).
• Эти тела взаимно -ются – ці тіла́ одне́ о́дно притя́гують (взає́мно притя́гуються);
2) см. Привлека́ться.
Притяжа́тель, -ница, см. Стяжа́тель, -ница, Приобрета́тель, -ница.
Притяжа́тельный –
1) грам. – присві́йний.
• -ные местоимения – присві́йні займе́нники;
2) см. Стяжа́тельный.
Притяже́ние – притяга́ння, при́тяг (-гу), (тяготение) тяжі́ння.
• Сила -ния – си́ла притяга́ння (при́тягу).
Притяза́ние –
1) на что, к чему – домага́ння, допомина́ння чого́, вимо́га, (претензия) прете́нсія на що, (поползновение) зазіха́ння на що. [Він не виявля́є домага́ння. Зазіха́ння на чужу́ пра́цю (Коцюб.)].
• Ваши -ния неосновательны – ва́ші домага́ння безпідста́вні;
2) см. Приди́рка.
Притяза́тельный – (о намерениях и т. п.) домага́льний, вимага́льний, (о человеке) вимо́гли́вий, виба́гли́вий (см. Взыска́тельный, Тре́бовательный), (придирчивый) приче́пливий.
Притяза́ть на кого, к чему, на что – ва́жити, претендува́ти на ко́го, на що, (требовать) допевня́тися, доправля́тися чого́, (домогаться) домага́тися, допомина́тися, допина́тися чого́. [Ой ва́жу я, ва́жу на ту ді́вчину вра́жу (Пісня)]. Срв. Претендова́ть.
Притяну́ть, см. Притяга́ть.
Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га.
• Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!].
• Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)].
• Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте.
• Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му.
• Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки].
• Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.).
• А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́.
• Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що.
• Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини].
• Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)].
• Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)].
• Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску.
• Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе).
• Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь.
• Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища].
Волочи́ть –
1) волочи́ти [Він воло́чить], волокти́ [Він волоче́], тяга́ти, тягти́, ти́рити, цу́пити. [Наси́лу но́ги тя́гне].
• Добраться, волоча́ ноги, с трудом – дотягти́ся, доча́па́ти, -ся.
• Волоча́ – воло́чучи, по́волоцьки. [По́волоцьки притя́г];
2) витяга́ти, протяга́ти дріт.
II. Занима́ть, заня́ть –
1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д.
• -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)].
• -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що.
• -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)].
• -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)].
• -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце.
• -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)].
• -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́.
• -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)].
• -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)].
• -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію.
• -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу.
• -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну;
2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)];
3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)];
4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)];
5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р;
6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські].
• Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х.
• -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)];
7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать.
• От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює.
• Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́.
• Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий.
• За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий.
Карде́ль – помічна́ (-но́ї). [Помічно́ю притяга́ють па́рус до шпринто́ва (Херсонщ.)].
Косма́ –
1) (клок, прядь) косо́м (-сма́), (чаще) ко́смик, космо́к (-сомка́);
2) (свалявшийся клок) ку́дла, па́тла, ку́штра, косма́к. [Летя́ть на здогі́н за не́ю (соба́кою) зби́ті на задку́ ку́дли, (Коцюб.). Неві́стка ді́вчину так і вхопи́ла за па́тли (Г. Барв.). Ой пості́й, дай мені́ тебе́ за космаки́ пійма́ти (Куліш)].
• Распустить -смы – порозпуска́ти па́тли, розпа́тлатися, розку́длатися.
• Растрепать кому -смы – куде́лю зби́ти кому́, ви́чубити кого́.
• Его сюда и за -смы не притянешь – його́ сюди́ й за чу́ба не приволо́чиш; його́ сюди́ й пу́гою не зажене́ш.
Краси́во – га́рно, хо́роше́, кра́сно, красови́то, красі́тно, че́пурно, ле́псько; срвн. Краси́вый. [Ба́чать сестру́ га́рно вбра́ну (Казка). Кра́сно в садо́чку (М. Вовч.). Як душі́ не вложи́в, так наряди́в хо́роше (Номис). Че́пурно зформо́вана голова́ була́ тро́хи ли́са (Грінч.). Підпереза́вся зно́ву і по́яс притягну́в ле́псько (Квітка)].
• Удивительно -во – напро́чуд га́рно, на ди́во (на продиво) га́рно.
• -во (красно) говорить – кра́сно мо́вити. [А тре́тій не мо́вив нічо́го, він мо́вити кра́сно не міг (Самійл.)].
• -во сложённый (о фигуре) – га́рно збудо́ваний, стату́рний.
• -во написанный – краснопи́сний; см. Калиграфи́ческий.
• -во убрать – прикраси́ти, оздо́бити, причепури́ти, (зеленью) замаї́ти.
• Что к лицу, то и -во – що до лиця́, те й га́рне.
• Более -во (краше) – гарні́ше, кра́ще, чепурні́ше.
Ма́стер –
1) ма́йстер (-тра), (очень редко) майстро́ (-ра́); ум. майстеро́к (-рка́), ма́йстрочко. [По робо́ті пізна́ти ма́йстра (Номис). Сяки́й-таки́й майстеро́к, а натеса́в трісочо́к (Приказка)].
• Золотых дел -тер – золота́р (-ря́), золота́рник (-ка), золотни́к (-ка́), ум. золота́рик, золотничо́к (-чка́).
• Каретный, тележный, экипажный -тер – сте́льмах (-ха).
• Корабельный -тер – корабе́льний ма́йстер, корабля́р (-ра́), корабе́льник.
• Оружейный -тер – зброя́р (-ра́), збройов(н)и́к (-ка́), зброєро́б, (устар.) пушка́р (-ря́); (ружейный) рушни́чник, рушни́чний ма́йстер.
• Седельный -тер – сідля́р (-ра́), кульба́чник.
• Часовой -тер – годинника́р (-ря́), (устар.) дзиґа́рник, дзиґарма́йстер (-стра).
• -тер-специалист – фахови́й ма́йстер, фахо[і]ве́ць (-хо[і]вця́).
• -тер цеховой – цехови́й ма́йстер, цехови́к (-ка́).
• Горе -тер – попсу́й-ма́йстер, (пренебреж.) парта́ч (-ча́), (добродушно) ма́йстер-шпи́чка.
• Дело -ра боится – ді́ло ма́йстра зна́є.
• Если не -тер, то и не берись делать – коли́ не кова́ль, то й залі́за не пога́нь; коли́ не пирі́г, то й не пирожи́ся (Приказки);
2) (искусник) ма́йстер, майсте́рник, мите́ць (-тця́), мисте́ць (-ст(е)ця́), умі́лець (-льця), (фам.) маста́к (-ка́), мистю́к (-ка́); срв. Иску́сник и Маста́к.
• -тер в чём, на что, что делать – ма́йстер, майсте́рник, мите́ць, мисте́ць, маста́к, мистю́к, тіма́ха, зуга́рний, зуга́рен, кебе́тний, доте́пний, уда́тний, майсте́рний на що, до чо́го, що роби́ти. [Ма́йстер до чужи́х ка́йстер (сумок) (Приказка). Незрівня́нний ма́йстер на життьові́ контра́сти (изображать жизненные контрасты) (Єфр.). Ви спра́вді мите́ць говори́ти промо́ви (Н.-Лев.). Мите́ць до та́нців (Свидниц.). Мисте́ць пи́ти (Куліш). Я до жалю́ не маста́к (Котл.). Зуга́рний тереве́ні пра́вити (Сл. Гр.). На я́беди кебе́тний (М. Левиц.). На що́, на що́, – на це́ (плести́ я́сла) доте́пний був (Глібов). Біля Ро́зи вда́тний він на жа́рти (Самійл.). Я майсте́рний до сього́ ді́ла (Сл. Гр.)].
• Большой -тер выпить – вели́кий неду́рень ви́пити (Куліш).
• Не -тер – не ма́йстер, не мите́ць, не мисте́ць, не маста́к, незуга́рний и т. п. Он -тер своего дела – він на своє́ ді́ло ма́йстер, він знаве́ць свого́ ді́ла, він фахове́ць у свої́й спра́ві.
• -тер на выдумки (забавные) – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на ви́гадки, штука́р (-ря́), чмут (-та). [На всі ви́гадки мите́ць (Свидниц.)].
• -тер на все руки – ма́йстер (мите́ць, мисте́ць) на все, (ма́йстер) на всі шту́ки, мото́рний, моторли́вий, моторня́чий на все, зуга́рний (кебе́тний, уда́тний) до всьо́го. [О, він на всі шту́ки! (Звин.). Моторня́чий на все (Хорольщ.)];
3) (квалифиц. рабочий, старший в производстве) ма́йстер. [Тре́ба притяга́ти до пра́ва майстрі́в, що випуска́ють пога́ний хліб (Пр. Правда)].
• -тер младший, старший – ма́йстер ме́нший, ста́рший;
4) (о художнике, писателе и т. п.) ма́йстер. [Кра́щі ре́чі світови́х майстрі́в (письме́нства) (Грінч.)].
5) (учитель) ма́йстер, учи́тель, навчи́тель (-ля); (орденский) магі́стер (-стра);
6) (титул у англичан) ма́стер (-ра);
7) (охотн.: о гончей) передови́к, передня́к (-ка́).
Ме́ра –
1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)].
• -ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні.
• -ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су.
• Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́.
• -рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)];
2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)];
3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)];
4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру);
5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра.
• -ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри.
• -ра содеянного – мі́ра заподі́яного.
• В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)].
• В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру.
• В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)].
• В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі.
• В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. [Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)].
• В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)].
• По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́.
• По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів).
• По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да.
• По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)].
• По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що.
• По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же.
• По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля.
• По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. ниже – по меньшей ме́ре. [Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)].
• По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)].
• Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно).
• По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше.
• В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)].
• Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний.
• Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)].
• Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)].
• Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)].
• Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру.
• Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край).
• Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру.
• Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)].
• Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є.
• Подойти под -ру, см. Ме́рка 2.
• Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́;
6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)].
• -ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути.
• -ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення.
• -ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння.
• -ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення.
• -ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность.
• -ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що.
• -ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення.
• -ры принудительные – примусо́ві за́ходи.
• Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу).
• Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу.
• Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів.
• Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу.
• Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)].
• Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів.
• Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.
Местоиме́ние, грам. – займе́нник (-ка).
• -ние возвратное, личное, притяжательное – займе́нник зворо́тний, особо́вий, присві́йний.
• -ние личное первого, второго, третьего лица – особо́вий займе́нник пе́ршої, дру́гої, тре́тьої осо́би.
• -ние вопросительное, неопределённое определённое (определительное) относительное, указательное – займе́нник пита́льний, неозна́чений, озна́чений, відно́сний (реляти́вний), вказівни́й.
I. На, предл. –
1) с вин. п. –
а) на вопрос: куда, на кого, на что (для обозначения предмета, на который направлено действие) – на ко́го, на що. [На слу́ги свої́, на ту́рки янича́ри зо́-зла гука́є (Ант.-Драг.). Подиви́ся в во́ду на свою́ вро́ду (Приказка). Напосі́вся на ме́не, щоб дав йому́ гро́шей (Сл. Гр.). Со́нце грі́є, ві́тер ві́є з по́ля на доли́ну (Шевч.)].
• Указывать на кого пальцем – па́льцем на ко́го пока́зувати.
• Смотреть на кого – диви́тися на ко́го.
• Закричать на кого – закрича́ти на ко́го.
• Доносить, клеветать на кого – дока́зувати (доно́сити) на ко́го, клепа́ти, набрі́хувати на ко́го, обмовля́ти кого́.
• Жаловаться на кого – ска́ржитися на ко́го, (зап.) оска́ржувати ко́го.
• Подать жалобу иск на кого – скла́сти ска́ргу, по́зов на ко́го.
• Сердиться, роптать на кого – се́рдитися (гні́ватися, ре́мствувати) на ко́го.
• Я надеюсь, полагаюсь, рассчитываю на вас – я ма́ю наді́ю (наді́юся), поклада́юся (здаю́ся), раху́ю на вас.
• Я беру это на себя – я беру́ це на се́бе.
• Он много берёт на себя – він (за)бага́то бере́ на се́бе.
• Жребий пал на него – же́реб (жеребо́к) упа́в на йо́го (ви́пав йому́).
• На него наложен денежный штраф – на ньо́го накла́дено грошову пеню́, його́ оштрафо́вано.
• Посягать, посягнуть на чью жизнь – на чиє́ життя́ ва́жити, пова́житися, роби́ти, зроби́ти за́мах на ко́го.
• Оскалить зубы на кого – ви́щірити зу́би на ко́го, про́ти ко́го.
• Итти войной на кого – іти́ війно́ю на (про́ти) ко́го.
• Отправлять, -ся в поход на кого – виряджа́ти, іти́ в похі́д на ко́го, про́ти ко́го; (реже) під ко́го. [Виряджа́ли нас в похі́д під ту́рка (Грінч. II)].
• Собака лает на воров – соба́ка га́вкає (бре́ше) на злоді́їв.
• Грех да беда на кого не живёт – з ким гріха́ та ли́ха не бува́є!
• Он похож на отца, на мать – він схо́жий (скида́ється) на ба́тька, на ма́тір, він поді́бний до ба́тька, до ма́тери.
• Итти, всходить, взойти, ехать на гору – іти́, схо́дити, зійти́, ї́хати на го́ру. [На го́ру йду – не бичу́ю, а з гори́ йду – не гальму́ю (Пісня)].
• Взлезть на стену, на дерево – ви́лізти на мур (на сті́ну), на де́рево.
• Выйти на крыльцо – ви́йти на ґа́нок.
• Намазать масло на хлеб – намаза́ти ма́сла на хліб, нама́зати ма́слом хліб.
• Сесть на землю, на пол – сі́сти до́лі, сі́сти на зе́млю, на помі́ст (на підло́гу).
• Бросить кого на землю – ки́нути кого́ на(об) зе́млю.
• Наткнуться на камень – наткну́тися на ка́мінь.
• Положить на стол – покла́сти на стіл.
• Окна выходят на улицу – ві́кна вихо́дять на ву́лицю.
• Это действует на здоровье, на нервы – це вплива́є (ма́є си́лу) на здоро́в’я, на не́рви.
• Броситься кому на шею – ки́нутися кому́ на ши́ю.
• Сесть кому на голову, на шею – на го́лову, на ши́ю кому́ сі́сти.
• Приходить на ум – спада́ти на ду́мку; см. Приходи́ть 1.
• Иметь притязания на ум – ма́ти прете́нсію на ро́зум.
• Ум на ум не приходится – ро́зум до ро́зуму не прихо́диться.
• Говорить на ухо – говори́ти на у́хо.
• Стать на колени, см. Коле́но 1.
• Кто назначен на это место? – хто призна́чений (кого́ призна́чено) на цю поса́ду.
• Верить, надеяться на слово – ві́рити, ма́ти наді́ю на сло́во чиє́, (реже) на сло́ві чиї́м. [Ма́ючи наді́ю на твої́м сло́ві (Сл. Гр.)].
• Ссылаться на закон – посила́тися (поклика́тися) на зако́н (на пра́во).
• Отвечать на письмо – відповіда́ти (відпи́сувати) на ли́ст (на листа́).
• На что это похоже! – що це таке́! на що це (воно́) схо́же!
• Положить стихи на музыку – покла́сти ві́рші на му́зику.
• Переводить на украинский язык – переклада́ти на украї́нську мо́ву.
• Писать на украинском языке – писа́ти украї́нською мо́вою, (зап.) в украї́нській мо́ві.
• Вариации на тему – варія́ції на те́му.
• Всплывать на поверхность воды – сплива́ти пове́рх води́, виплива́ти на-поверха́. [На́че дровиня́ка, сплива́є пове́рх води́ його́ загорі́ле ті́ло (Мирн.)].
• Посадить на хлеб и на воду – посади́ти на сами́й хліб і во́ду.
• Он на все руки – він на все (до всьо́го) прида́вся, він на все зда́тний.
• Несмотря на – не вважа́ючи (не зважа́ючи) на; см. Несмотря́;
б) на вопрос: куда (для обозначения предела движения, цели) – на що, (реже) до чо́го. [Ой, полети́, га́лко, ой, полети́, чо́рна, на Дін ри́би ї́сти (Пісня)].
• Держать путь на север – простува́ти (прямува́ти) на пі́вніч (до пі́вночи).
• Оборотись на восток, на запад – поверни́ся на схід, на за́хід (со́нця). [Поверну́вся на схід со́нця (Сл. Гр.)].
• Путешествие на Восток – по́дорож на Схід.
• Я еду в Париж на Берлин и на Кельн – я ї́ду до Пари́жу на (через) Берлі́н і на (через) Ке́льн.
• На базар, на ярмарку – на база́р (на мі́сто), на я́рмарок и у база́р (у мі́сто), у я́рмарок. [На́ймичка разі́в зо́ три бі́гала в база́р і щось прино́сила ці́лими в’я́занками (Мирн.). Запла́кала Морози́ха, ідучи́ на мі́сто (Грінч. III)].
• Карета в’ехала на двор – каре́та в’ї́хала (заї́хала) у двір.
• Перейдите, станьте на эту сторону – перейді́ть, ста́ньте на цей бік (по цей бік, з цього́ бо́ку), (по)при цей бік.
• Идти на середину избы, комнаты – йти насеред ха́ти, кімна́ти. [Вона́ ти́хо встає́ і йде насере́д ха́ти (Грінч.)].
• Выйти на работу – піти́ на робо́ту, (к работе) до робо́ти. [Сини́ пополу́днали і пішли́ знов до робо́ти (Н.-Лев.)].
• Пойти, поехать на охоту – піти́, пої́хати на полюва́ння (на ло́ви). [Раз в-осени́ пан пої́хав на ло́ви (Рудч.)].
• Итти на войну – іти́ на війну́.
• Ехать на воды – ї́хати на во́ди.
• Вести на казнь – вести́ на стра́ту (на скара́ння).
• Вызвать на поединок – ви́кликати на дуе́ль (гал. на поєди́нок).
• Звать на свадьбу – заклика́ти (запро́ш[х]увати) на весі́лля;
в) на вопрос: когда (для обозначения будущего времени или вообще определённого момента времени) – на що́; срв. О, об 2.
• На другой день – дру́гого дня, на дру́гий день.
• На третью ночь – тре́тьої но́чі, на тре́тю ніч. [А на тре́тю ні́чку ви́йшла на зо́рі (Грінч. III)].
• На новый год, на пасху – на нови́й рік (ново́го ро́ку), на вели́кдень (вели́коднем). [На нови́й рік приба́вилось дня на за́ячий скік (Номис). На вели́кдень, на соло́мі про́ти со́нця, ді́ти гра́лись собі́ крашанка́ми (Шевч.)].
• На завтра – на(в)за́втра.
• На следующий год – на той рік, на насту́пний рік.
• На будущее время – на прийде́шній (на да́льший) час.
• В ночь с 4-го на 5-е июля – уночі́ з четве́ртого на п’я́те ли́пня.
• В ночь на 5-е июля – уночі́ про́ти п’я́того ли́пня.
• С понедельника на вторник – з понеді́лка на вівто́рок.
• Со дня на́ день – з дня на де́нь, з дни́ни на дни́ну (на дру́гу), день відо́ дня;
г) на вопрос: на сколько времени – на (яки́й час). [На рік пішо́в з до́му (Сл. Гр.). По два карбо́ванці, мовля́в, косаре́ві на де́нь (Г. Барв.)].
• Едешь на день, а хлеба бери на неделю – ї́деш на день, а хлі́ба бери́ на ти́ждень.
• Отпуск на двадцать восемь дней – відпу́стка на два́дцять ві́сім день.
• На несколько дней – на кі́лька (декі́лька, скі́лькись) день.
• На два года – на два ро́ки; ґ) на вопрос: на что, на сколько (для обозначения количества, меры, цены) – на що, за що. [Не на те коза́к п’є, що є, а на те, що бу́де (Приказка). Що в дівча́т ума́ й за шеля́г нема́ (Лавр.)].
• Я купил это на свои собственные деньги – я купи́в це на (за) свої́ вла́сні гро́ші.
• Променять что на что – проміня́ти що на що. [Проміня́в на ли́чко реміне́ць (Приказка)].
• Помножить пять на четыре – помно́жити п’ять на чоти́ри.
• На половину меньше – на полови́ну ме́нше.
• Убавить на треть, на половину – зме́ншити на трети́ну, на полови́ну.
• Разделить на двое – розділи́ти (поділи́ти) на дво́є, на дві части́ни[і].
• На четыре, на пять миль вокруг чего – на чоти́ри, на п’ять миль круг (навкру́г, навко́ло) чо́го. [Круг місте́чка Бересте́чка на чоти́ри ми́лі мене́ сла́вні запоро́жці свої́м тру́пом вкри́ли (Шевч.)].
• На всё небо – на все не́бо. [Хма́ра розплива́лася на все не́бо (Васильч.)].
• Обед был накрыт на четырёх – обі́д був накри́тий на чотирьо́х (на чоти́ри душі́).
• Купить на три рубля, на пять рублей – (по)купи́ти на три карбо́ванці, на п’ять карбо́ванців чого́.
• Я купил книг на сто рублей – я (по)купи́в книжо́к на сто карбо́ванців.
• Один на один – сам на сам; (с глазу на глаз) на дві па́ри оче́й;
д) на вопрос: как, для чего на что (для обозначения цели, обстоятельства) – на що́, про що́, до чо́го. [Христа́ ра́ди да́йте на доро́гу (Шевч.). Мабу́ть бог так дає́ про те, щоб ме́нше лю́ди гріши́ли (Г. Барв.). Молоди́м до чита́ння, старі́шим до розу́много рахува́ння (Куліш)].
• На это платье пошло много материи – на це убра́ння пішло́ бага́то (чима́ло) кра́му.
• Он много тратит на книги – він бага́то витрача́є на книжки́.
• Отдать, взять вещь на хранение – відда́ти, узя́ти річ на перехо́ванку (на схо́вок, на схоро́ну).
• Играть на деньги, не на деньги – гра́ти на гро́ші, не на гро́ші (та́к собі).
• Смолоть пшеницу на муку – з[по]моло́ти пшени́цю на бо́рошно. [Помоло́ли пшени́цю на бо́рошно (Сл. Гр.)].
• Осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого́.
• На помощь голодным – на допомо́гу голо́дним.
• Шить рубаху на праздник – ши́ти соро́чку про свя́то.
• На чёрный день – про чо́рний день, про лиху́ годи́ну.
• На случай – про случа́й; на ви́падок чого́.
• На случай несчастья, пожара – на ви́падок неща́стя, поже́жі.
• На ваш счёт – на ваш раху́нок, ва́шим ко́штом.
• Пройтись на чей счёт (переносно) – (до)ки́нути про ко́го, (шутл.) водо́ю бри́знути на ко́го.
• На риск – на риск, на відча́й.
• На жизнь и на смерть – на життя́ і на сме́рть.
• Убить, -ся на смерть – заби́ти, -ся на сме́рть. [На смерть поруба́в (Желех.)].
• На смерть испугал ты меня – до сме́рти (на сме́рть) наляка́в (переляка́в) ти мене́.
• Покупать на вес – купува́ти на вагу́ що.
• На беду – на біду́, на ли́хо, на неща́стя.
• На встречу, см. Навстре́чу.
• На силу, см. Наси́лу.
• На память –
а) на па́м’ять, на спо́мин, на зга́дку;
б) (наизусть) на па́м’ять; см. Па́мять 2.
• На голодный, желудок – на голо́дний шлу́нок, на голо́дне че́рево, (натощак) на тще се́рце;
2) с предл. п. –
а) на вопрос: где, на ком, на чём – на ко́му, на чо́му. [Ой, на горі́ та женці́ жнуть (Пісня). На со́нці полотно́ суши́ли (Сл. Гр.). У ла́таній свити́ночці, на пле́чах торби́на (Шевч.)].
• Пасти лошадей на лугу – па́сти ко́ні на луці́ (на лева́ді).
• Сидеть на стуле – сиді́ти на стільці́.
• Книга лежит на столе – кни́жка лежи́ть на столі́.
• Я не могу писать на этом столе, он слишком высок – я не мо́жу писа́ти на цьо́му столі́ (за цим столо́м), він (аж) на́дто висо́кий.
• Рана на руке – ра́на на руці́.
• Нести, держать ребёнка на руках – не́сти́, держа́ти дити́ну на рука́х.
• Сухарь хрустит на зубах – суха́р хрумти́ть на зуба́х.
• Со слезами на глазах – із слі́зьми в оча́х, з очи́ма спо́вненими слі́зьми (сльоза́ми).
• Это происходило на моих глазах – це відбува́лося перед мої́ми очи́ма (у ме́не перед очи́ма, при мої́х оча́х).
• Стой на месте, будь на глазах – стій на мі́сці, будь на о́ча́х.
• У меня не то на уме – в ме́не не те на ду́мці.
• На небе и на земле – на не́бі і на землі́.
• На небосклоне – на о́брії.
• На Севере, на Востоке, на Кавказе – на Пі́вночі, на Схо́ді, на Кавка́зі.
• Города, лежащие на Днепре – міста́, що лежа́ть (по)над Дніпро́м.
• На берегу озера – на бе́резі (над бе́регом) о́зера.
• На дне бутылки – на дні пля́шки.
• На всех углах улиц – на (по) всіх ріжка́х ву́лиць.
• На каждом шагу – на ко́жному ступені́ (кро́ці); де ступну́ (ступне́ш и т. п.).
• Быть на обеде, на ужине, на балу у кого – на обі́ді, вече́рі, на ба́лі у ко́го бу́ти. [На обі́ді в йо́го був (Сл. Гр.)].
• Быть, купить что на базаре, на ярмарке – бу́ти, купи́ти що на (у) база́рі, у (на) я́рмарку.
• Жить на конце улицы – жи́ти (сиді́ти) на (в) кінці́ ву́лиці.
• Мы живём на конце села – ми сидимо́ кіне́ць села́ (на край села́).
• Я живу на улице Ленина – я живу́ на ву́лиці Ле́ніна.
• На ней было бархатное платье – на їй було́ оксами́тове вбра́ння, вона́ була́ в оксами́товому вбра́нні.
• Вся работа на мне, на моей обязанности – уся́ робо́та на мені́ (на мої́й голові́, за мно́ю). [Свекру́ха ті́льки піч ви́топить, а то вся робо́та за мно́ю (Черніг.)].
• На вас есть должок – за ва́ми невели́чкий борг.
• Остерегайтесь этих людей: это обманщик на обманщике – стережі́ться цих люде́й: це шахра́й на шахрає́ві (це самі́ шахраї́).
• На его месте – на його́ мі́сці, бу́вши їм.
• Быть женатым на ком – бу́ти жона́тим (одру́женим) з ким, держа́ти кого́.
• Основываться на законе – спира́тися на зако́ні (на пра́ві и на зако́н, на пра́во), ґрунтува́тися на зако́ні (на пра́ві).
• Он на этом помешался – він на цьо́му збожево́лі́в.
• Спасибо и на этом – дя́кую (дя́куємо) і за це.
• Резать на меди – різьби́ти (вирі́зувати, ри́ти) на мі́ді.
• Писать на бумаге – писа́ти на папе́рі.
• Держаться. плавать на воде, на поверхности воды – держа́тися, пла́вати на воді́ (поверх води́, на по́верха́х).
• Переправиться через реку на пароме, на лодке – перепра́витися (переве́зтися) через рі́чку пороно́м (на пороні́), човно́м (у човні́).
• Ехать на лошадях – ї́хати кі́ньми, (верхом) ї́хати (ве́рхи) на ко́нях.
• Ехать на почтовых – ї́хати пошта́рськими (кі́ньми), ї́хати по́штою (пошта́ркою).
• Я еду на своих лошадях – я ї́ду свої́ми кі́ньми.
• Плыть на парусах, на вёслах – пли́сти під вітри́лами, на ве́слах.
• Драться на шпагах – би́тися на шпа́дах.
• Передать на словах – переказа́ти на слова́х (слове́сно).
• Играть, заиграть на чём (на скрипке на рояле и т. п.) – гра́ти, загра́ти на що и на чо́му (напр. на скри́пку и на скри́пці, на роя́лі). [Дай загра́ю я на ду́дку, а то давно́ вже грав (Драг.). На банду́рці виграва́є: «Ли́хо жи́ти в сві́ті» (ЗОЮР I)].
• Ходить на костылях – ходи́ти на ми́лицях (з ключка́ми).
• Пальто на вате, на шёлковой подкладке – пальто́ на ва́ті, на шовко́вій пі́дбивці.
• Карета на лежачих рессорах – каре́та на лежа́чих ресо́рах.
• На ходу, на лету, на скаку – на ходу́, на ле[ьо]ту́, на скаку́.
• Телега тяжела на ходу – віз важки́й на ходу́ и до хо́ду.
• На коленях, см. Коле́но 1.
• На цыпочках, см. Цы́почки.
• На четвереньках, см. Четвере́ньки.
• На корточках, см. Ко́рточки.
• Компания на акциях – акці́йне товари́ство;
б) на вопрос: где (для обозначения должности или состояния) – на чо́му.
• Быть на службе – бу́ти (перебува́ти) на слу́жбі (на поса́ді).
• Стоять на часах – бу́ти на ва́рті (на ча́тах).
• На побегушках, см. Побегу́шки.
• На смертном одре – на (при) смерте́льній посте́лі, на бо́жій доро́зі, відхо́дячи сві́ту сього́;
в) на вопрос: когда, как (для обозначения времени, поры, состояния, обстоятельства) – на чо́му.
• На этой, на прошедшей неделе – на цьо́му (на цім) ти́жні, на то́му (на мину́лому, на тім, на мину́лім) ти́жні и цього́ ти́жня, того́ (мину́лого) ти́жня. [На тім ти́жні зро́блю (Липовеч.)].
• На днях – ци́ми дня́ми.
• На святках – свя́тками.
• На досуге – на дозві́ллі.
• На от’езде – на від’ї́зді, від’ї́здячи.
• Жениться на тридцатом году – ожени́тися на тридця́тому ро́ці;
3) (в сложных словах) на, у, про, ви.
• На жёстком матраце не долго належишь – на твердо́му матра́ці не до́вго вле́жиш (ви́лежиш).
• С голодным желудком не долго наработаешь – з голо́дним шлу́нком не до́вго проро́биш (ви́робиш).
Натя́нутый, прлг. – натя́гнутий и натя́гнений; (напряжённый) напру́жений; (принуждённый) си́луваний, ви́мушений, приму́шений, неві́льний, (деланный) ро́блений, (притворный) вда́ваний, вда́ний, (неестественный) неприро́дни[і]й, ненатура́льний; (неискренний) нещи́рий; (неприязненный) непри́язний, (враждебный) воро́жий.
• -тая весёлость – си́лувана (ро́блена, вда́вана, неприро́дна[я]) весе́лість.
• -тые отношения – напру́жені (нещи́рі, не на́дто при́язні, відчу́жені) відно́сини.
• -тое сравнение – натя́гнуте (си́луване, грубо: за ву́ха притя́гнуте) порівня́ння. [«Ля́лечка» (Коцюби́нського) наслі́дує Андре́єва з його́ ви́шуканими о́бразами, натя́гнутими порівня́ннями (Єфр.)].
Непреодоли́мо, нрч. – неперемо́жно, непобо́рно, неперебо́рно, нездола́нно, (устар.) необори́мо. [Ді́вчина така́ бага́та на ту прина́дну жіно́чість, що неперемо́жно ва́бить до се́бе мужчи́н (Грінч.). Туди́ мене́ притягну́ло неперемо́жно (М. Левицьк.). Його́ непобо́рно тягло́ до грома́дської дія́льности (Франко). Ти стережи́сь! сильни́й він непобо́рно (Крим.)].
Непривлека́тельный – неприна́дний, неприва́бний, неприна́дливий, неприва́бливий, нелю́бий, (таки́й,) що не притяга́є (до се́бе), (не манящий взора) не на о́чі, (невзрачный) непока́зни́й. [Для о́ка неприна́дний (Куліш). Розумо́ва пра́ця була́ мені́ зо́всім нелю́ба (Крим.). Прине́сли свіже́нького хлі́ба, але́ й він мені́ не на о́чі (Звин.). Така́ робо́та мене́ не притяга́ла (Крим.)].
Подверга́ть, подве́ргнуть чему – піддава́ти, підда́ти чому́, під що. [Піддава́ла кри́тиці тради́ції та інтере́си, во ім’я́ яки́х від не́ї вима́гано жертв (Доман.). Не хо́чемо піддава́ти ва́шу індивідуа́льність анатомі́чній опера́ції (Крим.)].
• -га́ть, -нуть возможности чего-л. неприятного – наража́ти, нарази́ти на що, підво́дити, підвести́ під що.
• Его -га́ли большой опасности – його́ наража́ли на вели́ку небезпе́ку.
• -га́ть чему-л. неприятному себя – наража́тися на що. [Я не проси́в тебе́ поки́нуть ві́ру, лише́ не виставля́тися прилю́дно, не наража́тися на небезпе́чність (Л. Укр.)].
• -га́ть опасности свою (чью) жизнь (здоровье) – ва́жити свої́м (чиї́м) життя́м (здоро́в’ям); (испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу. [Зна́ючи як у ті часи́ на мужика́ диви́лись, ми зрозумі́ємо, на яку́ страшну́ спро́бу ви́ставила до́ля украї́нську мо́ву (Єфр.)].
• Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы – завдала́ йому́ до́ля бага́то тяжко́го в житті́.
• -га́ть испытанию качество чего – піддава́ти спро́бі що.
• -га́ть, -нуть наказанию – завдава́ти, завда́ти ка́ри кому́ и на ка́ру кого́.
• Его -ли тяжкому наказанию – його́ завдали́ на тя́жку́ ка́ру.
• -га́ть ответственности (привлекать) – притяга́ти (притягти́) кого́ до відповіда́льности. [За зловжива́ння його́ притя́гнено до відповіда́льности]; (штрафу) піддава́ти, підда́ти ка́рі, пені́, накида́ти пеню́; (обыску) кого – роби́ти трус (реві́зію) у ко́го, труси́ти кого́; (заключению в тюрьме) садови́ти, посадови́ти у в’язни́цю, у ве́жу, у тюрму́.
• -га́ть пересудам чьё доброе имя – вво́дити, ввести́ у (не)сла́ву кого́, пуска́ти погові́р на ко́го. [Сва́тай мене́, коза́ченьку, не вводь у несла́ву]; (себя) у несла́ву вхо́дити. [Сама́-ж бо ти, дівчи́нонько, у несла́ву вхо́диш, що пізне́нько-неране́нько із ву́лиці хо́диш].
• -га́ть посмеянию – виставля́ти, ви́ставити на глум, на по́сміх.
• -га́ть операции кого – піддава́ти, підда́ти під опера́цію кого́.
• -га́ть, -нуть действию огня, холода – виставля́ти, ви́ставити на спро́бу вогне́м, хо́лодом.
• Подве́ргнутый чему – ві́дданий під що, нара́жений на що, підве́дений під що.
Подкупа́ть, подкупи́ть –
1) підкупо́вувати, підкупля́ти, с[під]ку́плювати, с[під]купи́ти, (о мн.) попідкупо́вувати, попідкупля́ти, попідку́плювати; закупо́вувати, закупля́ти, закупи́ти кого́, (о мн.) позакупо́вувати, позакупля́ти; (деньгами) підпла́чувати, підплати́ти кого́, (о мн.) попідпла́чувати; (могорычём) підмогори́чувати, підмогори́чити, (о. мн.) попідмогори́чувати;
2) (привлекать) притяга́ти, притягти́, прина́джувати, прина́дити (о мн.) попритяга́ти, поприна́джувати.
• Подку́пленный – підку́плений, заку́плений, (о мн.) позакупо́вуваний, позаку́плюваний, (деньгами, платою) підпла́чений, запла́чений, (могарычём) підмогори́чений.
Поосла́бить – попусти́ти, посла́бити тро́хи. Срв. Ослабля́ть. [На́що так притяга́єш, – попусти́ тро́хи].
Прете́нзия –
1) (притязание) прете́нсія, домага́ння. [Зректи́ся прете́нсій на завойо́вані части́ни Украї́ни (Н. Рада). Наш ро́зум пови́нен відректи́ся від свого́ домага́ння на абсолю́тне (Основа 1915)].
• Человек с большими -зиями, с -зиями на оригинальность – люди́на з вели́кими прете́нсіями, з прете́нсіями на оригіна́льність.
• Одета с -зиею – одя́гнена, убра́на, ви́ряджена з (вели́кими) при́мхами.
• Заявлять, пред’являть -зию на что-н. – претендува́ти на що. [Ще пан Ян претенду́є, либо́нь йому́ не до́дано яко́їсь там ча́стки з ба́тьківщини (О. Лев.)];
2) (неудовольствие) прете́нсія, ремст (-ту), ремсть (-ти), ре́мство, пеня́, наріка́ння.
• Быть в -зии на кого, иметь -зию к кому и на кого – бу́ти в прете́нсії на ко́го, ма́ти прете́нсію до ко́го, ре́мствувати(ся), ре́мститя(ся), ремст(ь) ма́ти на ко́го, ра́потити, наріка́ти на ко́го. [Автор не бу́де в прете́нсії (Крим.). Він на ме́не ремст(ь) ма́є (Київщ.). Не се́рдьтесь і не ре́мствуйте на ме́не (Звин.). Хоті́в поруба́ти тютю́н, дак боя́вся, щоб не ра́потили (Борз.)].
• Не будьте на меня в -зии, если… – не ре́мствуйте (не поре́мствуйте) на ме́не, коли́…
• Вероятно никто не будет на меня в -зии за это – пе́вне ні́хто за те на ме́не не поре́мствує (Куліш).
Прибрести́ – прибри́[е]сти́, притягти́ся, (приплестись) припле́нтатися, притю́пати, причвала́ти, примота́тися. Срв. Приволочи́ться, Притащи́ться. [Той ла́нець, що до нас без підошо́в прибри́в (Самійл.). Припле́нтавсь до нас та й живе́ (Гр.)].
Привлека́емый – притя́гуваний, прива́блюваний, прина́джуваний и т. д.; см. Привлека́ть. Быть -ка́емым, см. Привлека́ться 2.
Привлека́ть, привле́чь –
1) см. Привола́кивать, Прита́скивать, Притя́гивать.
• -влека́ть к себе – притя́г(ув)а́ти, пригорта́ти до се́бе. [Він узя́в її́ за ру́ку і пригорну́в до се́бе];
2) (притягивать нравственно) притя́гувати и притяга́ти, притяг(ну́)ти́, затя́гувати, затягти́ кого́ до чо́го, (манить, влечь) ва́бити, пова́бити, прива́блювати (и редко привабля́ти), прива́бити, зва́блювати и звабля́ти, зва́бити, на́дити, з[по]на́дити, прина́джувати, прина́дити, прима́нювати, примани́ти, (склонять) прихиля́ти, хили́ти, прихили́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ чим до ко́го, (присоединять к какому-л. обществу, делу, работе и т. п.) приє́днувати, приєдна́ти, залуча́ти, залучи́ти, пригорта́ти, пригорну́ти, приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (до товари́ства, до спра́ви, до пра́ці (до робо́ти) і т. п.), (призывать) заклика́ти, закли́кати, приклика́ти, прикли́кати кого́ до чо́го, (о мн.) попритя́гувати, поприва́блювати, нава́бити (неок. нава́блювати), поприна́джувати, поприхиля́ти, поприверта́ти, поприє́днувати, позалуча́ти кого́; срв. Мани́ть, Влечь. [Смі́ливість та весе́лість Ломаче́вського більш од усьо́го притя́гувала до йо́го Оле́сю (Неч.-Лев.). Метка́ і жва́ва, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Се ще бі́льш його́ зва́блювало, що воно́ заборо́нене. Не здола́є вже прина́джувати красо́ю (Самійл.). Істо́рія Украї́ни зо́всім ма́ло прива́блює до се́бе на́ших письме́нників (Єфр.). Щось на́дить до йо́го усі́х. Нам пощасти́ло прива́бити до гу́рту двох доро́слих учени́ць (Грінч.). Його́ до робо́ти не приве́рнеш (Звин.). Приверну́ла вона́ його́ свої́ми очи́ма (Грінч.)].
• -кать к себе внимание – притяга́ти (приверта́ти, прихиля́ти) до (на) се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, спада́ти на ува́гу кому́сь.
• Дело это -кло́ к себе общее внимание – спра́ва ця приверну́ла до се́бе (на се́бе) зага́льну ува́гу.
• -ка́ть, -вле́чь к себе взгляд(ы), взор(ы) – бра́ти (убира́ти) о́чі на (в) се́бе, приверта́ти, приверну́ти о́чі до се́бе, ва́бити по́гляди. [Та й соро́чка-ж: аж на се́бе о́чі бере́. Найбі́льше приверну́ла до се́бе о́чі сама́ Ната́лка (Грінч.). Усі́м бра́ла о́чі красо́ю (Куліш)].
• -вле́чь на свою сторону – приєдна́ти, прихили́ти, пригорну́ти кого́ до се́бе. [На́ша організа́ція зумі́ла пригорну́ти до се́бе все село́ (Грінч.)].
• -вле́чь на свою сторону угощением – примогори́чити кого́.
• -влекать, -влечь к участию (пригласить) – присоглаша́ти, присогласи́ти кого́. [Він са́мий пе́рвий, та ще двох присогласи́в (Мнж.)].
• Насильно -вле́чь кого к чему-н. – силомі́ць притягти́, залига́ти кого́ до чо́го.
• -влекать, -влечь к работе – притя́гувати, -гну́ти, залуча́ти, залучи́ти кого́ до пра́ці.
• -влека́ть, -вле́чь кого-н. к (судебной) ответственности, к суду – притяга́ти, притягти́, тягну́ти, потягти́, кли́кати, покли́кати кого́ до пра́ва, до відповіда́льности; притяга́ти, притягти́, кли́кати, покли́кати до су́ду, на (в) суд, ста́вити, поста́вити на суд кого́, позива́ти, запізва́ти кого́.
• -влека́ть, -вле́чь к делу об убийстве кого – притяга́ти, притягти́ (кого́) до спра́ви про вби́вство кого́.
• Привлека́емый – при[за]тя́гуваний, прива́блюваний, прина́джуваний; приє́днуваний, залу́чуваний, при[за,по]кли́куваний.
• Привлечё́нный – притя́гнутий, затя́гнутий, прива́блений, зва́блений, прина́джений, зна́джений, приє́днаний, залу́чений, приве́рнутий до чо́го.
• -ный к (судебной) ответственности к суду – потя́гнутий, покли́каний до пра́ва, до відповіда́льности, на (в) суд, запі́званий.
• -чё́нный к делу – притя́гнутий до спра́ви яко́ї.
Привлека́ться, привле́чься –
1) см. Привола́киваться;
2) притя́гуватися, притяга́тися, притягну́тися, притягти́ся до ко́го, до чо́го, ва́битися, пова́битися, на́дитися, пона́дитися до ко́го, на що, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го, прихиля́тися, прихили́тися до ко́го. [Притя́гуватися до пра́ці].
• -влека́ться к (судебной) ответственности, к суду – притяга́тися до пра́ва, до відповіда́льности, на суд, позива́тися, бу́ти по́званим.
• -влека́ться к делу, юрид. – притяга́тися, бу́ти притя́гненим до спра́ви.
Привлече́ние – при[за]тя́гування и притяга́ння, прива́блювання, прина́джування; приє́днування, залу́чування и залуча́ння, приверта́ння, закли́кування, заклика́ння кого́ до чо́го, окон. притя́гнення, прива́блення, прина́дження, приєдна́ння, залу́чення, приве́рнення, за[по]кли́кання кого́ до чо́го.
• -влече́ние к (судебной) ответственности, к суду – притя́гнення до пра́ва, до відповіда́льности; до су́ду, на суд.
• -влече́ние к делу, юрид. – притя́гнення до спра́ви.
Привола́кивание – приводіка́ння, притя́гування и -тяга́ння.
• -лоче́ние – приволо́чення, притя́гнення.
Привола́кивать, приволочи́ть и приволо́чь – приволіка́ти, приволокти́, притя́гувати и притяга́ти, притягну́ти, притягти́, притере́блювати, притереби́ти кого́, що куди́, (о мн.) поприволіка́ти, попритяга́ти. [Приволі́к копи́цю сі́на. Приволокли́ його́. Соба́ка притя́г кі́стку в ха́ту].
• Приволочё́нный – приволо́чений, притя́гнутий.
Привола́киваться, приволочи́ться и приволо́чься –
1) приволіка́тися, притяга́тися, бу́ти приволо́ченим, притя́гнутим;
2) (сов.: притащиться, приплестись) приволокти́ся, притягти́ся, припха́тися; срв. Приплести́сь, Притащи́ться.
Припира́ть, припере́ть –
1) (дверь, окно) причиня́ти, причини́ти (во множ.), попричиня́ти що; см. Притворя́ть;
2) (прислонять) притуля́ти и -ту́лювати, притули́ти, приставля́ти, приста́вити що до чо́го;
3) (подпирать) підпира́ти, підпе́рти; (прижимать) припира́ти, припе́рти, прити́скувати, прити́сну́ти, що чим, до чо́го. [Підпе́р две́рі полі́ном].
• -ре́ть кого к стене – припе́рти кого́ до сті́нки, (переносно) загна́ти в тісни́й кут кого́, з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти, узя́тися;
4) (притащить) припе́рти, притараба́нити, притарга́нити, приволокти́, притягти́, припха́ти що куди́.
Припё́ртый –
1) причи́нений;
2) приту́лений, приста́влений;
3) підпе́ртий, припе́ртий;
4) припе́ртий, притараба́нений и т. д.
Приплести́сь и -пле́сться –
1) приди́бати, пришканди́бати, припле́нтати(ся), приплести́ся, притягти́ся, причвала́ти, (вульг.) приле́мзати(ся), припха́тися, прителіпа́тися, прича́пати, причала́пати; (рысцой) притю́пати куди́, срв. Притащи́ться. [Відкіля́ ти у бі́са припле́нтав сюди́ (Стор.). Он сірома́шний дід приди́бав до нас на по́міч (Стор.). Наси́лу приле́мзали додо́му (Полт.). А ось і наш волоцю́га притя́гся. (Васильч.)];
2) см. Приплета́ться.
Припомина́ть, припо́мнить и припомяну́ть – прига́дувати, пригада́ти, нага́дувати, нагада́ти, зга́дувати, згада́ти, (о мног.) поприга́дувати, понага́дувати, позга́дувати що и про (за) що, припам’ят(ув)а́ти, припом’яну́ти (гал. припімну́ти) притя́мити що; срв. Вспомина́ть. [Почина́ю собі́ прига́дувати, почина́ю ду́мати: чи все те спра́вді було́, чи то був сон? (Кониськ.). Чи ще нага́дуєш ту ха́ту, тоту́ хати́ночку в гаю́? (Федьк.). Не зна́ю бі́льше казо́к, не нагада́ю (Звин.). Гляди́ть коза́к, сам не зна́є, що чини́ти ма́є, не притя́мить, що з ним, де він, о́чі протира́є (Галуз.)].
• -нать кому что, о чём – нага́дувати, нагада́ти кому́ що, про що и за що.
• -нать свою молодость – прига́дувати, зга́дувати, зду́мувати свою́ мо́лодість.
• Я тебе -мню это – я тобі́ це пригада́ю.
Присека́ть, присе́чь – присіка́ти, присі́кти, притина́ти, притя́ти, утина́ти, утя́ти, уру́бувати, уруба́ти, (во множ.) поприсіка́ти, попритина́ти, повтина́ти, повру́бувати що.
• -се́чь кому язычок (переносно) – урі́зати язика́ кому́, заці́пити, замкну́ти гу́бу кому́.
• -се́чь огня – ви́кресати (в)огню́.
• Присечё́нный – присі́чений, притя́тий, утя́тий, уру́баний.
Прита́скивание – притяга́ння, приволіка́ння, (грубо) прицу́плювання, притараба́нювання.
Прита́скивать, притаска́ть и притащи́ть – притяга́ти, притягти́, приволіка́ти, приволокти́, (грубо) прицу́плювати, прицу́пити, прити́рювати, прити́рити, притара́банювати, притараба́нити, притарга́нювати, притарга́нити.
• Прита́сканный – притя́гнутий, притя́гнений, приволо́чений, прицу́плений, прити́рений, притараба́нений, притарга́нений.
Прита́скиваться, притаска́ться и притащи́ться (куда) – притяга́тися, притягти́ся, приволіка́тися, приволокти́ся, припле́нтатися, (грубо) прити́рюватися, прити́ритися, приволочи́тися, присурга́нитися, притараба́нитися, притарга́нитися куди́. [Напи́вся так, що ле́две додо́му притя́гся (приволі́кся и т. д.)].
При́туг, приту́жина (бастрык) – рубе́ль (-бля́), (жердь на соломенной крыше) приту́жина. [Наймити́ понаклада́ли вози́, притягли́ рубля́ми й ру́шили додо́му (Неч.-Лев.)].
Притужа́ть, приту́жить что –
1) (пригнести) притяга́ти и притя́гувати, притягти́ (притягну́ти), під[у]тяга́ти, -гувати, під[у]тягти́, -гну́ти, приту́жувати, приту́жити, (о мн. или местами) попритя́гувати, поприту́жувати що чим. [Тре́ба до́брими приту́жинами поприту́жувати соло́му, а то зсу́неться з кри́ші (Вовч. п.)];
2) (натянуть или подтянуть потуже) затя́гувати, затяга́ти, затягти́, затягну́ти що. [Затя́г так по́яса, що й зуба́ми не розкру́тиш (Звин.)].
Прихва́тывать, прихвати́ть –
1) прихва́чувати, прихвати́ти, при[за]хо́плювати, при[за]хопи́ти, бра́ти, узя́ти кого́, що и чого́. [Чи не прихвати́ти нам і його́ з собо́ю? Прихо́дьте, та не забу́дьте прихопи́ти (захопи́ти) з собо́ю но́ти].
• -вать, -ти́ть поясом что – припері́зувати, припереза́ти що.
• -ти́ть деньжонок, см. Призаня́ть.
• Морозом -ти́ло – моро́зом приби́ло, приморо́зило що.
• Его часто -вает – він ча́сто занепада́є на здоро́в’ї.
• Тиски не -вают – ле́щата не беру́ть;
2) (пристёгивать) притяга́ти, притягти́ кого́ до чо́го, втяга́ти, втягти́ кого́ в що, чіпля́ти, у[при]чепи́ти що кому́.
• Его -ти́ли к этому делу – його́ притягли́ до ціє́ї спра́ви, його́ втягли́ в оцю́ спра́ву, йому́ вчепи́ли цю спра́ву.
Прихва́ченный –
1) прихва́чений, прихо́плений;
2) притя́гнутий и притя́гнений.
-ться –
1) прихва́чуватися, бу́ти прихва́ченим, прихо́плюватися; бу́ти прихо́пленим;
2) притяга́тися, бу́ти притя́гнутим и притя́гненим.
Прича́ливать, прича́лить –
1) что к чему – прича́лювати, прича́лити, (привязывать) прив’я́зувати, прив’яза́ти, припина́ти, прип’я́сти́, (о мн.) поприча́лювати, поприв’я́зувати, поприпина́ти що до чо́го. [Яки́й вас враг сюди́ напра́вив і хто до бе́рега прича́лив? (Котл.). Заки́нь мо́туз за прикі́лок, притягни́ чо́вен і прив’яжи́].
• -ча́ль корову – припни́ коро́ву.
• -лить шест к шесту – приточи́ти же́рдку до же́рдки;
2) прича́лювати, прича́лити, пристава́ти, приста́ти (до бе́рега); срв. Прива́ливать 2, Пристава́ть 6. [Сюди́ човно́м не пристава́й, бо тут ви́лазка пога́на (Крим.)].
• Прича́ленный – прича́лений, прив’я́заний, при́п’ятий и при́пнутий, (о мн.) поприча́лювані, поприв’я́зувані, поприпи́нані.
Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
• Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
• Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
• П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
• П. планет – шлях, доро́га плане́т.
• П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
• П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
• -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
• -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
• -тё́м жизни – шля́хом життя́.
• -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
• -тё́м расследования – ро́зслідом.
• -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
• -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
• -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
• На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
• На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
• По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
• Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
• То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
• Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
• Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
• Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
• Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
• Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
• Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
• Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
• Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
• Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
• Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
• Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
• Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
• Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
• Морской путь – морськи́й шлях.
• Морским -тё́м – мо́рем.
• Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
• Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
• На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
• Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
• Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
• Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
• Санный путь – са́нна путь, доро́га.
• Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
• Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
• Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
• Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
• Каким -тё́м –
а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
• Таким -тё́м –
а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
• Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
• Этим -тё́м –
а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
• Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
• Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
• Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
• Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
• Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
• Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
• Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
• Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
• Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
• Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
• Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
• Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
• Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
• Сбить с -ти́ –
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
• Сбиться с -ти́ –
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
• Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
• Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
• Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.);
2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
• Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
• Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
• Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
• Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
• Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
• Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
• -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
• -тё́м голосования – голосува́нням.
• -тё́м подписи – пі́дписом.
• -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
• -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
• Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
• -тё́м –
а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
• -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
• Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
• Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
• Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
• Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
• Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
• В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
• В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
• Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
• Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Андреев – (как рус. фамилия) Андрєєв, Андреєв, (притяж. прилаг.) Андріїв. Обговорення статті
Внимание – увага, уважність, обачення:
• акцентировать внимание – зосереджувати увагу;
• а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже;
• благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу;
• брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний);
• быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги;
• весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага;
• внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!;
• внимание наше было занято тем – ми турбувались про те;
• вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого;
• во внимание к… – з уваги на, до…;
• возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу;
• достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне);
• достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний;
• заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що;
• заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги;
• заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо;
• из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що;
• направлять внимание – скеровувати увагу;
• не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги;
• не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що;
• ноль внимания, без внимания – і вусом не веде;
• обрати внимание – уваж, вважай;
• обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте;
• обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу;
• обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь;
• обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого;
• обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що;
• обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що;
• оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку;
• окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого;
• он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око;
• он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того;
• оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що;
• отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого;
• относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого;
• пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю;
• переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що;
• переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого;
• представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги;
• представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі);
• привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому;
• принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що;
• принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого;
• сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага;
• сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому;
• уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому;
• усиленное, строгое внимание – пильна увага;
• это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги.
[Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки]. Обговорення статті
Внушать, внушить –
1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що;
2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати:
• внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я);
• внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого;
• внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що;
• внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що;
• внушать почтение – імпонувати кому;
• внушать представление – викликати, навіювати уявлення;
• внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру;
• внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху;
• внушать уважение – викликати повагу (пошану);
• это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).
[Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху]. Обговорення статті
Григорьев – (как рус. фамилия) Ґріґор’єв, Григор’єв, (притяж. прилаг.) Григоріїв. Обговорення статті
Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони:
• бить себя в грудь – бити себе в груди;
• брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом);
• взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки;
• всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти);
• встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим;
• выпятить грудь – випнути груди;
• грудь колесом – випнуті груди;
• дышать полной грудью – дихати на повні груди;
• кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми;
• либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.);
• отнять ребёнка от груди – відлучити дитину;
• полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди;
• стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром);
• человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий;
• человек с раскрытой грудью – розхристаний.
[Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки]. Обговорення статті
Доводчик –
1) (дверной) при́тяг, причиняч, зачиняч (дверей) ;
2) см. Доносчик. Обговорення статті
Инаковость – іншість, інакшість.
[Так, на жаль, ти мав впливових ворогів, котрі тебе метафізично ненавиділи, і відповідно шкодили з певними наслідками. Ти ніколи не переходив дороги цим людям, але вони самі по-котячому відчували твою інакшість і нездатність вписатися у кон’юктуру стосунків (С.Процюк). Ти моя скісність дощів, Рутність барвінків, Іншість закрайніх світів, Золото інків, Сонцість безсонних орбіт, Видерність видри, Заздрість хлопів і кобіт, Тічність клепсидри. Ти воркотіння і рик, Спас і чугайстир. Я ще до тебе не звик, Райськісна айстро… (Олексій Ганзенко). Для українців Росія теж значуща, але лише як точка відштовхування, що допомагає усвідомлювати свою, українську іншість. Для росіян же Україна, навпаки, точка постійного притягання, ревнивої уваги, об’єкт поглинання як чогось «споконвічно свого» й перероблювання на власний образ і подобу (Алєксєй Шіропаєв)]. Обговорення статті
Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
• более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
• довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
• думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
• задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
• крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
• крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
• крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
• крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
• крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
• крепкий в слове – держки́й на сло́во;
• крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
• крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
• крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
• крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
• крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
• крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
• крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
• крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
• крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
• крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
• крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
• крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
• крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
• крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
• он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
• очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
• становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
• человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Лоно –
1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро;
2) (недра, утроба) ло́но, на́дро:
• лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові;
• на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі.
[Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я  вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба  з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе  не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам  це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)]. Обговорення статті
Ответ – відповідь, (реже) відмова, (диал.) відказ, (устар.) відвіт, одвіт, обзвив, (реже) відповіт, (отклик) відгук, (письменный) відпис, відписка:
быть в ответе, давать ответ, нести ответ за что (разг.) – відповідати за що;
в ответ – у (на) відповідь, на відка́з, на відмо́ву кому́;
в ответ на… – відповідаючи на…;
говорить, сказать в ответ – відказати, відказати (відмовляти, відмовити);
давать, дать ответ кому – давати, дати відповідь кому; відповідати, відповісти (усно также відказувати, відказати) кому; відказ держати кому; (только письмом) відписувати, відписати кому, да́ти ві́дпи́ску, (устар., только сов.) відвісти́ти, відповісти́ти кому́;
дельный ответ – доладна відповідь;
жду вашего ответа – жду (чекаю) вашої відповіді (вашого відпису); чекаю на вашу відповідь (на ваш відпис);
имунный ответ – імунна відповідь;
каков вопрос, таков и отве́т – яке́ пи́та́ння, така́ й ві́дповідь (відмо́ва, відповіда́ння);
каков привет, таков и ответ – як ви нам, так і ми вам (Пр.); який «добридень», таке й «доброго здоров’я» (Пр.); який «здоров», такий і «помагайбі» (Пр.); яке «помагайбі», таке й «бувай здоров» (Пр.);
не находить ответа – не знати, що відповісти (відказати);
несколько слов в ответ – кілька слів (кількаслів’я) у відповідь;
ни ответа ни привета – ні відвіту ні привіту (Пр.); ні клику ні відклику (Пр.);
он дал утвердительный отве́т – він пода́в свою́ згоду;
оставаться без ответа – залишатися без відповіді (редко, без відгомону);
отрицательный ответ – незго́да, відмо́вна відповідь, відмова; негативна, заперечна відповідь;
привлекать к ответу – притягати до відповідальності, (к суду) позивати [до суду];
призвать к ответу кого (юрид.) – покликати до права (до суду) кого;
семь бед — один ответ – чи раз, чи два — одна біда (Пр.); раз на світ родила мати, раз і помирати (Пр.); чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати] (Пр.); раз козі смерть (Пр.); більш як півкопи лиха не буде (Пр.);
удовлетворительный ответ – достатня відповідь;
уклончивый ответ – ухильна відповідь;
у него на всё есть ответ – він на все відповідь (відказ) має (Пр.); він на все має що відповісти (відказати) (Пр.);
утвердительный ответ – згідна відповідь, згода.
[На перву рутулян попитку Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку, Од стиду скорчило живіт (І.Котляревський). Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Г.Квітка-Основ’яненко). — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Г.Квітка-Основ’яненко). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (М.Вовчок). — І чого в тебе такі очі смутнії— Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (М.Вовчок). Сім бід — один одвіт (Номис). — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду… (П.Мирний). Написавши про все те, я сподівався одповіту (П.Мирний). Він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І.Нечуй-Левицький). — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (І.Нечуй-Левицький). Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (М.Коцюбинський). Невже на всі великії події, На все у вас одна відповідь є — Мовчання, сльози та дитячі мрії? (Л.Українка). — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л.Українка). — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам’ятатиме!.. (Б.Грінченко). Півроку дожидався відповіді, а тоді попрохав вернути рукопис, та аж на четверте прохання прийшов до мене відпис (Б.Грінченко). І підвівся Остап і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова (М.Хвильовий). У відповідь з-під байди вискочив хвостатий звірок, з добру кішку, і з усіх ніг кинувся навтьоки (І.Багряний).  Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться (В.Підмогильний). Тут один погонич, не дуже, бачиться, добромисний, почувши, як шпетить їх простягнений долі рицар, не стерпів і надумав замість відповіді полічити йому ребра. Він підбіг до нього, вхопив списа, поламав на цурки й заходився на бідоласі лати латати, аж поки не змолотив його на околот (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса). У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь (Жан Поль)]. Обговорення статті
Собеседник, собеседница – бесідник, бесідниця, розмовник, розмовниця, (нрк.) співрозмовник, співрозмовниця:
• быть приятным, неприятным собеседником кому – бути приємним, неприємним бесідником (розмовником) кому; бути до мови, не до мови кому.
[Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями в світі (Л.Українка). Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л.Українка). Моя бесідниця часто торкала мене за плече (Л.Українка). Нестор поглянув щиро бесідникові в очі й відгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола (О.Кобилянська). Коли від дині залишилися самі лушпайки, розмовники згадали за полоненого (Олесь Досвітній). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти. В кімнаті пролунав Яшин регіт: — А я вам кажу — жінка всігда буде знизу! — Що він говорить, боже ж мій! — сплеснула руками Ганнуся, якої Яшине пророцтво найбільше торкалось (В.Підмогильний). — Але на лекціях я виконую тільки обов’язок! — Тільки обов’язок? — перепитала вона. — Безперечно, — відповів він твердо. — Я не шовініст передусім, до того ж не забуваю, що російська мова рідніша нам. — О, я теж ставлюся до українізації без великого захоплення! Але коли вам захочеться помріяти про ваших славних предків, я зможу бути вам за розмовницю (В.Підмогильний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі. І не встиг розмовник перевести дух після говоріння, як Лундик, справді блідий, аж жовтий, поглянувши на образ св. Миколая, швидко схопився і, підскочивши до опонента, учистив з усієї руки у те місце, що притягало зір, і вигукнув: — Ось як дискутують з сердегівськими аріями! (Т.Осьмачка). О сестро моя маленька, ти самітньому бесідник, підупалому спочинок (В. Стус). — Я знаю Прядоту, — присіла супроти і тихо, схоже, що утаємничено, сказала Миловидчина бесідниця (Д.Міщенко). Сеє сказавши, зважив списа і ринувся на розмовника з такою скаженою люттю, що якби Росинант не спіткнувся ненароком і не впав серед дороги, набіг би необачний купець лиха. А так кінь упав, а вершник далеченько по землі покотився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він неуважно слухав всі ці розмаїті бесіди, іноді вибухаючи саркастичним сміхом на адресу понтифіка або ж схвально гмикаючи на обурені вигуки бесідників. Але він більше дбав про те, щоб витирати собі підборіддя після соусів та шматків м’яса, які випадали йому з беззубого, але жадібного рота, і звертався до своїх сусідів лише для того, щоб похвалити смак якоїсь лагоминки (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Чоловік сказав розмовниці, що в неї дуже дивна манера оповідати: здається, вона описує життя якоїсь іншої людини (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)]. Обговорення статті
Суд – суд, (суждение, ещё) розсуд:
• апеляционный суд – апеляційний суд;
• Божий суд – Божий суд;
• верховный суд – (рус.) верховний (найвищий) суд;
• конституционный суд – конституційний суд;
• на нет и суда нет – на нема і суду нема (Пр.); як нема, то й дарма (Пр.); як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться (Пр.);
• подвергать, предавать суду – віддавати під суд (до суду);
• подвергаться суду – підпадати під суд;
• пока суд да дело (разг.) – поки се та те; поки дійдеться до діла; поки суд та діло;
• по суду – після суду;
• по суду оправдан – суд виправдав, (реже) судом виправданий;
• привлекать, привлечь к суду кого – притягати, притягти до суду (до права) кого; позивати, пізвати (запізвати) кого [до суду];
• суды да (и) пересуды – пересуди та поговори;
• чиновник в судде – судовик;
• Шемякин суд – ведмежий суд, (рус.) шемякін суд.
[Хворий смак твій — тим поганий і  суд твій (Г.Сковорода). Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки (Є.Гребінка). Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі? (Т.Шевченко). Дівчат научала, Щоб з панами не кохались, Людей не цурались. — А то Бог вас покарає, А ще гірше люде; Люде горді, неправедні, Своїм судом судять (Т.Шевченко). — Кого ховають? Кажуть: — Війтенка. — Що сьогодні з Домонтовичем на божий суд ставав? — Того самого. Не послужила фортуна горопасі (П.Куліш). — Щоб же я на страшний суд не встав, коли ти до неї доторкнешся, поки в мене голова на плечах! (П.Куліш). На суд йдуть, так удвох хваляться, а з суду йдуть, так один (Номис). Суд сквапливий, рідко буває справедливий (Номис). Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (Пр.). За тим чуд, у кого грошей пуд (Пр.). — Я на вас суда шукатиму! — промовив наймит (М.Вовчок). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом (М.Вовчок). Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І.Нечуй-Левицький). — Коли ж буде кінець цій ночі? Невже вона тягтиметься до віку, до суду? (І.Нечуй-Левицький). «І яка сила занесла мене в цей далекий край, в цей князівський палац, між чужі ворожі люде? І чого я тутечки опинилась між чужими людьми, що самі ж накоїли лиха на Україні і тепер аж трусяться од страху, бо сподіваються помсти, неначе Божого суду?…« (І.Нечуй-Левицький). Кирилик поступив у суд на службу і став зразу з Кирила, Кирилика Кирилом Івановичем (П.Мирний). Ще було дуже рано: нікого в судовиків не було в суді (П.Мирний). — Ти думаєш, як гудзями затикався, то все, що хочеш, смієш робити! Є на вас і суд, є на вас і правда! (П.Мирний). — Тепер, шановний добродію, виложивши Вам усе, я здаюся на Ваш суд, — як знаєте, так розсуджуйте (П.Мирний). — Як не заплатите, каже, то судом витребую і з хати вижену (П.Мирний). — Скаржте нас до суду. А тепер будьте тихо! І заплатіть нам за роботу (І.Франко). — Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину! — Попотягають, бодай їх чорти тягали! (Л.Українка). Здавалось, Що не збудить ніщо тих сиріток зо сна, Навіть суду остатнього сурма гучна (Л.Українка). Гната приведено з тюрми у суд. І здорова кімната з високими вікнами, і юрма панів, і судді в мундирах з золотим коміром — все здається йому чужим, незвичайним, байдужним до його горя, до його долі. Гната приведено з тюрми у суд. І здорова кімната з високими вікнами, і юрма панів, і судді в мундирах з золотим коміром — все здається йому чужим, незвичайним, байдужним до його горя, до його долі (М.Коцюбинський). Годі чекати на смертний час у цьому нечестивому краю, бо коли зложиш тут свої кістки, тяжко буде вставати на останній суд (М.Коцюбинський). За всіх скажу, за всіх переболію, я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, верхів’ями розкрилено росту (П.Тичина). Поете, не зважай на лестощі народу! Хвалінь і захвату мине хвилинний шум, Почуєш блазня суд і черні дикий глум, Але байдуже стрінь той вихор і негоду (М.Зеров). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть. Іноді й самі автори заходили, розгублені чи поважні, заходили з почуття оскарженого перед вироком суду у цей золотодайний край, де слава й шаноба лежать, здається, так мілко, і він вислухував їх серйозно, відповідав їм чемно й приємно, але в душі сміявся з них, бо й справді вони тільки смішні були своєю непевністю, побожністю та затаєною зневагою (В.Підмогильний). Це був «шемякін суд», де зовсім відсутній інститут захисників, бо при тому настановленні, яке всі ці «суди» мають, інститут захисників зайвий. А тим настановленням є — тільки засудити. Підсудні це знали і навіть не збиралися захищатись. Єдине, що вони могли протиставити цьому «пролетарському судові», цій розгнузданій опричнині, — це ігнорацію й презирство (І.Багряний). Душа із жезлом судії прийде і стане раптом в дверях, і — вщухни, гомін! Вщухни, шерех! Мовчи. Останній суд — її. Діяння, помисли і спроби — все викладай і не втаї і зневіряння, і хвороби, жалі і радощі свої. І скаже суд: запам’ятай: пали себе вогнем пекельним, хоча й не будеш несмертельним, та що віддати — те віддай (В.Стус). А люди судять, їм аби причину. Дарма що лихо, що такі часи. Ішла крізь очі, мов крізь колющину, обдерта до кривавої роси. А суд, а суд! Яка страшна покута. Послухати — життя як не моє. А я неначе до стовпа прикута, і хто захоче, той і обплює (Л.Костенко). Суд у нас дуже принциповий і чесний, коли йому дають прямі завдання з Адміністрації. Він їх виконує «на ура». Якщо з такими завданнями зволікають…, то суд виконує те, за що заплатили (Тарас Чорновіл). Коли б на суд ставати довелось І право панове доводить на посілість, Всі гості свідками б тоді і знадобились (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Вона дізналася, що справу розглядатимуть десь через місяць і що рішення суду майже напевно буде не на користь Босіні (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Цей мерзотник, який спаскудив Ісмаелеві останні роки життя і вже кілька місяців тримав їх із Лукрецією у підвішеному стані, прив’язаними до Ліми, де вони не мали продиху від судовиків, ще й пишався своїм чистим сумлінням (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Якось до нас навідався голова суду, високий, поставний, напахчений парфумами «великосвітський» хлюст, на обличчі якого можна було відчитати всі його грішки (Н.Іваничук, перекл. Ґ.Майрінка). Як найсправедливіше судити про яку-небудь державу. Найпростіше — по її суду (С.Є.Лєц). 1. Суддя ухвалює вирок — 25 років. Обвинувачуваний: — Та ви що, мені ж 83 роки! — Суд не вимагає від вас неможливого — відсидите, скільки зможете. 2. Гасло дня: Хай живе український суд — найбезапеляційніший суд у світі!]. Обговорення статті
Участие – участь:
• деятельное участие – діяльна (старанна) участь;
• привлекать, привлечь к участию в чём – залучати, залучити (притягати, притягти) до участі в чому;
• принимать, принять участие – брати, взяти участь у чому;
• при непосредственном участии – з безпосередньою участю, за безпосередньої участі;
• принять живое участие – взяти пильну (жваву) участь;
• с участием, при участии – з участю, за участю, (редко, касается длительного времени) за участі.
[Еріка не бере участи у зовнішньому житті, й життя не бере участи в ній (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). — Як бере участь Україна в НАТО? — Як яйця в статевому акті: беруть участь, але не входять]. Обговорення статті
Декольте – (франц.) декольте.
[Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій  (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИТЯГА́ТЕЛЬНЫЙ образ. як со́нце.
ПРИТЯ́ГИВАТЬ, притя́гивать за во́лосы ще тули́ти горба́того до сті́нки;
притя́гивать магни́том оказ. примагне́чувати, примагні́чувати;
притя́гивающий що /мн. хто/ притяга́є тощо, зви́клий притягати, ра́ди́й притягти́, зда́тний прива́бити, прикм. прива́бливий, прина́дний, притяга́льний, магнети́чний, притяжни́й, фім. ґравітаці́йний;
притя́гивающийся/притя́гиваемый притя́ганий, прива́блюваний, прина́джуваний, прикм. притяжни́й.
ПОДВЕРГА́ТЬСЯ, подвергаться аре́сту /подвергаться наказа́нию/ бу́ти ув’я́зненим /пока́раним/;
подвергаться испыта́ниям зазнава́ти поневіря́нь, поневіря́тися;
подвергаться нападе́нию бу́ти атако́ваним /заатако́ваним/;
подвергаться насме́шкам /подвергаться осмея́нию/ наража́тися на глум;
подвергаться опа́сности загляда́ти у ві́чі сме́рті;
подвергаться суду, притяга́тися до су́ду;
подвергаться цензу́ре прохо́дити цензу́ру;
подвергаться штра́фу бу́ти оштрафо́ваним;
он подверга́ется аре́стам його́ не раз ув’я́знюють;
подверга́ющийся = подвергаемый тощо прикм. підле́глий;
подвергающийся чему нара́зливий на що [подвергающийся опа́сности наразливий на небезпе́ку];
подвергающийся влия́нию підле́глий впли́вові;
подвергающийся допро́су допи́туваний;
подвергающийся заключе́нию, ув’я́знюваний;
подвергающийся испыта́нию випро́буваний;
подвергающийся нападе́нию, атако́ваний;
подвергающийся насме́шкам висмі́ваний;
подвергающийся опа́сности (чего) нара́жуваний на небезпе́ку, (загро́жений чим);
подвергающийся са́нкциям підда́ваний са́нкціям;
подвергающийся сомне́нию підда́ваний су́мніву;
подвергающийся суду́ відда́ваний під суд;
подвергающийся угро́зе чего загро́жений чим;
подвергающийся экза́мену екзамено́ваний;
ПРЕОДОЛЕВА́ТЬ ще дола́ти, оказ. пересяга́ти, (перепону) форсува́ти, переправля́тися че́рез що, (бар’єр) бра́ти, (тяжіння) переси́лювати;
преодолева́ющий що /мн. хто/ дола́є тощо, ста́вши долати, зда́тний здола́ти, перемо́жець, переси́лювач, перебо́рювач, прикм. перемо́жний, реконстр. перебо́рчий;
преодолева́ющий все препя́тствия зда́тний здола́ти всі перепо́ни;
преодолева́ющий земно́е притяже́ние зда́тний переси́лити земне́ тяжі́ння /ґравіта́цію/;
преодолева́ющий тру́дности гото́вий переборо́ти тру́днощі;
преодолева́емый перебо́рюваний /побо́рюваний/, переси́люваний;
ПРИВЛЕКА́ТЬСЯ образ. бу́ти покли́каним;
привлека́лись к отве́ту кли́кано до відповіда́льности;
привлека́ющий що /мн. хто/ прива́блює тощо, зви́клий приваблювати, ра́ди́й прива́бити, прикм. прива́бливий, вабли́вий, споку́сливий, /зір/ магнети́чний, притяга́льний, залу́чувальний, запро́шувальний, прива́блювальний, прима́нювальний, прина́джувальний, заціка́влювальний, зва́блювальний, зна́джувальний, споку́шувальний, найприва́бливіший, для прива́блення, /про чари/ при́воротни́й, складн. приверни́- [привлекающая пу́блику рекла́ма приверни-пу́бліку-рекла́ма];
привлека́ющий внима́ние зда́тний приверну́ти ува́гу, в це́нтрі ува́ги;
привлека́ющий к отве́ту позива́ч;
привлека́ющий к суду́ зму́шений запозва́ти, позива́ч, запозива́ч;
привлека́ющий на свою́ сто́рону зда́тний прихили́ти на свій бік;
привлека́ющийся/привлека́емый притя́ганий, залу́чуваний, запро́шуваний, прива́блюваний, прима́нюваний, прина́джуваний, заціка́влюваний, зва́блюваний, зна́джуваний, споку́шуваний;
привлека́емый к рабо́те залу́чуваний до пра́ці;
привлека́емый к суду́ запози́ваний;
привлека́емая сторона́ пози́вана сторона́.
ПРИВОЛА́КИВАТЬ, привола́кивающий, що /мн. хто/ приволіка́є тощо, ста́вши приволікати, зда́тний притягти́, волочі́й, волочи́ло, стил. перероб. притяга́ючи;
привола́кивающийся/привола́киваемый притя́ганий, приволі́кний.
ПРИСОВОКУПЛЯ́ТЬ негат. тули́ти, (без підстав) притяга́ти за ву́ха;
присовокупля́ющий що /мн. хто/ додає́ тощо, зви́клий додава́ти, ра́ди́й дода́ти;
присовокупляющийся/присовокупля́емый дода́ваний, приту́люваний, притя́ганий за ву́ха;
ПРИТА́СКИВАТЬ, притаскивающий що /мн. хто/ притяга́є тощо, зви́клий притягати, ра́ди́й притягти́; пор. ТАЩИТЬ;
прита́скивающийся/притаскиваемый притя́ганий, прити́рюваний, прино́шуваний;
ТЯНУ́ТЬ (до себе) притяга́ти, (куди) затяга́ти, (слова) розтяга́ти, (убік) відтяга́ти, (душу) ще витяга́ти, (до кого) ма́ти по́тяг, (жили) сота́ти, висо́тувати, (чуже) цурпе́лити, ти́рити, (у небо) ва́бити, (про комин) ма́ти тя́гу;
тяну́ть за язы́к ще випи́тувати, приму́шувати говори́ти;
тяну́ть каните́ль ще розво́дити тягани́ну, тягти́ Сірка́ за хвіст;
тяну́ть ля́мку тягну́ти во́за /тягло́/;
он тя́нет пусто́й но́мер йому́ не сві́тить;
тя́нущий 1. що /мн. хто/ тя́гне тощо, зви́клий тягти́, тяга́ч, витяга́ч, затяга́ч, про тяга́ч тощо, витяга́льник, розтяга́льник, затяга́льник, протяга́льник тощо, прикм. тягу́чий, витяга́льний, розтяга́льний, затяга́льний, протяга́льний тощо, складн. тягни́- [тягни́біда], 2. тех. тягови́й, робо́чий [тя́нущий винт робо́чий ґвинт], 3. = тя́нущий волынку заба́рливий, схи́льний зволіка́ти;
тя́нущий ду́шу (тя́нущий за ду́шу) зда́тний ви́йняти ду́шу;
тя́нущий жи́лы зви́клий тягти́ жи́ли;
тя́нущий за язы́к коротк. тягни́-за-язи́к;
тя́нущий каните́ль зви́клий волово́дити;
тя́нущий ля́мку тягни́біда;
тя́нущая боль тягу́чий біль.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Притягательный –
1) (притягивающий) притяга́льний, -а, -е, притяжни́й, -а́, -е́;
2) (привлекательный) прина́дний, -а, -е.
Притягиватель – притя́гач, -ча.
Притягивать, притягать, притянуть –
1) притяга́ти, -га́ю, -га́єш, притяг(ну́)ти́, -гну́, -гнеш, приволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш, приволокти́, -лочу́, -ло́чеш;
2) см. Привлекать.
Притяжение – притяга́ння, -ння, при́тяг, -гу.
Притязание –
1) домага́ння, вимо́га, -ги;
2) (придирка) при́чіпка, -ки, за́чіпка, -ки.
Притязательный – домага́льний, вимага́льний, -а, -е.
Притязать – домага́тися, -га́юся, -га́єшся, допомина́тися, -на́юся, -на́єшся (чого́).
Привлекать, привлечь –
1) (притягивать) притяга́ти, -га́ю, -га́єш, притягти́, -гну́, -гнеш, (напр., до відповіда́льности);
2) (прельщать) прива́блювати, -люю, -люєш, прива́бити, -блю, -биш (до се́бе).
Привлечение –
1) (к ответственности) притяга́ння, -ння;
2) (прельщение) прива́блення.
Приволакивать, приволочь – приволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш, приволокти́, -лочу́, -лочеш, притяга́ти, -га́ю, -га́єш, притягти́, -гну́, -гнеш; -ся – (приплестись) приволіка́тися, приволокти́ся (пр. вр. приволі́кся, -локла́ся).
Притаскивать, притащить – приволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш, приволокти́, -лочу́, -ло́чеш, притяга́ти, -га́ю, -га́єш, притягти́, -гну́, -гнеш; -ться – приволіка́тися, приволокти́ся, припле́нтатися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Внимание – увага. Обращать внимание на что-либо – звертати увагу на що; уважати на що; зважати на що; класти увагу на що; брати до уваги; (находить привлекательным) – накидати кого, що оком; (сжалиться) – зглянутися на кого. Обращать внимание на себя (быть принятым во внимание) – спадати кому на увагу; притягати, привертати до себе чию увагу. Обратите внимание – уваж, уважте; вважай, уважайте. Сосредоточивать внимание – збирати, зосереджувати увагу на кому, чому. Оставлять без внимания – залишати, полишати без уваги; не звертати уваги на що; легковажити що; занехаяти; занедбати. Принимать во внимание (в соображение) – брати, взяти що на увагу; зважати на що; уважати на що; мати що на увазі. Направлять внимание – скеровувати увагу. Принимая во внимание – беручи до уваги що; зважаючи, уважаючи на що; маючи на увазі що; з уваги на що; з огляду на що. Отвлечь внимание – відвернути, відтягти увагу від чого. Представлять чьему-либо вниманию – подавати кому до уваги що; ставити що перед очі, на очі. Отвратить, отвлечь внимание – відвернути увагу. Оказать внимание – дати увагу кому; показати увагу; зробити ласку. Относиться со вниманием к кому, чему – віддавати увагу кому, чому; ставитися уважно, з увагою до кого, чого. Внимание наше было занято тем – ми турбувались про те. Усиленное, строгое внимание – пильна увага. Во внимание к… – з уваги на, до… Достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) – слушний. Вниманию (сотрудников) – на увагу, до уваги (співробітників). Привлекать внимание – звертати увагу; брати очі на себе.
Привлекать – притягати; приваблювати; (интересовать) – цікавити. Привлекать к (ответственности, уплате и т. п.) – притягати до (відповідальности чи права, виплати тощо).
Суд – суд. По суду – після суду. Судиться с кем – позиватися з ким. Искать по суду – правити судом; позивати. Уголовное, гражданское отделение суда – карний, цивільний відділ суду. Подвергать, предавать суду – віддавати під суд. Подвергаться суду – підпадати під суд. Привлекать к суду – притягати до права; позивати кого. Состав суда, см. Состав. Судопроизводство уголовное, гражданское – судівництво карне, цивільне.
Участие – участь. Принять (живое) участие – взяти (пильну, жваву) участь. Деятельное участие – діяльна, старанна участь. Привлекать к участию – притягати до участі. При участии – з участю.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Притягивать, притянуть, -ся – притяга́ти, притягти́, -ся.
Притягивающий – притяжни́й.
Притяжение – притяга́ння, притя́гнення.
Притянутый – притя́гнений.
Конец – кіне́ць (-нця́);
• к. (назв. всякой веревки на судне) – снасти́на;
• к. вильчатый – кіне́ць вилкува́тий;
• к. глухой – к. сліпи́й;
• к. забирной трубы (в насосн. станции) – смокту́н (-на́);
• к. заправочный, текст. – к. заси́лювальний;
• к. острый (веретена) – шпинь (-ня́);
• к. причальный – притяга́нка;
• к. тупой (веретена) – п’я́тка.
Причальный – причальни́й;
• п. кол (железный) – гарпуле́ць (-льця́);
• п. кол (деревянный) – ра́ло;
• п. конец – притяга́нка;
• п. тумба – чальни́ця.
Сила – си́ла;
• с. внешняя – с. зо́внішня;
• с. внутренняя – с. вну́трішня;
• с. возмущающая – с. збурна́;
• с. вынуждающая – с. примусо́ва;
• с. двигательная – с. руші́йна;
• с. движущая – с. руші́йна;
• с. живая – рухова́ ене́ргія;
• с. задерживательная (коэрцитивная) – си́ла затримна́;
• с. избыточная – с. зайви́нна;
• с. изгибающая – с. згинна́;
• с. индикаторная лошадиная – кі́нь механі́чний індика́торний;
• с. касательная – си́ла доти́чна;
• с. коэрцитивная, задерживающая – с. затримна́;
• с. лошадиная – кінь (коня́) механі́чний;
• с. магнитная – с. магне́тна;
• с. мгновенная – с. миттьова́;
• с. нажатия (торм. колодкою) – с. натискна́;
• с. наклоняющая (столба) – с. нахильна́;
• с. нормальная – с. норма́льна;
• с. об’емная – с. обсяго́ва;
• с. отталкивающая – с. відштовхна́;
• с. под’емная – с. підійма́льна;
• с. п. (автомобиля, вагона) – ванта́жність (-ности);
• с. поперечная – с. попере́чна;
• с. постоянная – с. пості́йна;
• с. притяжения (якоря) – с. притяжна́;
• с. продольная – с. подо́вжна;
• с. противоэлектродвижущая – протиелектрозвору́шення;
• с. рабочая – с. робо́ча;
• с. равнодействующая – с. вислідна́;
• с. радиальная – с. радія́льна;
• с. размывающая – с. розмивна́;
• с. растягивающая – с. розтяжна́;
• с. результирующая – с. вислідна́;
• с. связывающая (цемента) – с. зв’язна́;
• с. сжимающая – с. стискна́;
• с. скалывающая – с. зрізна́;
• с. скручивающая – с. закрутна́;
• с. составляющая – с. складова́;
• с. средняя – с. пересі́чна;
• с. срезывающая – с. зрізна́;
• с. тангенциальная – с. тангенція́льна;
• с. тока в «n» ампер – струм в «n» ампе́рів;
• с. торможения, тормозная – си́ла гальмівна́;
• с. тяги – с. тяглова́;
• с. тяги полезная – с. тяглова́ кори́сна;
• с. тяги сцепная – с. тяглова́ зчіпна́;
• с. ударная (воды) – с. вда́рна;
• с. фиктивная – с. уя́вна;
• с. центробежная – с. відосередко́ва;
• с. электровозбудительная, электродвижущая – електрозвору́шення.
Счалка – зча́лювання, зча́лення;
• с. (конец веревки), реч. – притяга́нка;
• с. (жердь для причалки) – ключи́на;
• с. (плотов) – каблучкува́ння, каблучко́вання;
• с. (судов) – ключува́ння, ключо́вання.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Притянуть
• Притянуть за волосы (за уши) что (перен.) – притягнути (приволокти) за волосся (за вуха) що.
Взгляд
• Бросать, бросить взгляд (взор) – кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.]
• Взгляд украдкой – погляд крадькома; крадьки й погляд.
• Вперять, вперить взгляд в кого, во что – втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.) второпити очі на кого, на що.
• Встречаться, встретиться с чьим взглядом – (зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.]
• Высказывать свой взгляд – висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд.
• Иметь общие взгляды – доходити [до] спільної думки.
• Мерить, смерить взглядом кого – міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обмі́ряти, обміря́ти) очима (оком, поглядом) кого.
• На взгляд – на око (на вигляд, на погляд); як глянути.
• На мой (твой…) взгляд – [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…).
• Они встретились взглядом – вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою.
• Ошибочный взгляд – хибний погляд; хибна думка.
• Потупить взгляд – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.]
• Привлекать, привлечь взгляд – привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе].
• Проникать, проникнуть взглядом – прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.]
• Человек с недобрым взглядом – людина з недобрим поглядом, іще звірогляд.
• Человек с суровым (исподлобья) взглядом – людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.
Внимание
• А это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже.
• Благодарю за внимание – дякую за увагу; вдячний вам за увагу.
• Брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний).
• Возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу.
• Достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне).
• Заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що.
• Заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги.
• Заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо. [От якесь абищо, а величається мов яка цяця! Сл. Гр.]
• Из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що.
• Не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги.
• Не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що: не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що нехтувати, знехтувати кого, що; не потурати (не вдаряти) на що. [Знехтували пораду Павлову. Гордієнко.]
• Обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо, уважайте.
• Обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого. [Потім оглянулись і люди на нас і драночок мені назносили. Барвінок.]
• Обращать, обратить внимание на что – уважати, уважити (зважати, зважити) на що; звертати, звернути увагу на що; брати, взяти до уваги (на увагу) що; класти, покласти увагу на що; (від)давати, (від)дати увагу чому; (вульг.) ударяти на що; (образн.) звертати, звернути око на що. [А заплаче, поскаржиться, — хто на це зважить. Муратов.]
• Обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (іноді) зводити, звести кому на очі кого, що.
• Оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; (від)давати, (від)дати увагу кому; показувати, показати увагу кому.
• Окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого.
• Он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того.
• Он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око.
• Отвлечь внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого. [Я піду їх заґавлю, а ти й бери. Казка.]
• Оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги кого, що; занехаювати, занеха(я)ти (занедбувати, занедбати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя. Вовчок.]
• Относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему – (від)давати, (від)дати увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого.
• Пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю.
• Представлять, представить чьему-либо вниманию что – (по)давати, (по)дати кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі).
• Привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернута (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому. [Та й сорочка ж: аж на себе очі бере… Сл. Гр. І Одарка — не з любові. А впала в око, та й став чіплятися. Головко.]
• Принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) нащо; мати що на увазі; оглядатися на що. [Цупченко не взяв того на увагу і казав далі… Грінченко. Оглянулась на мої старощі. Барвінок.]
• Принимая во внимание что – беручи до уваги що; зважаючи (уважаючи) на що; маючи на увазі що; з уваги (з огляду) на що; як на що.
• Сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на ком у, на чому.
• Уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому.
Волос
• Волос долог, да ум короток – волос довгий, та ум (розум) короткий. Пр. На голові густо, а в голові пусто. Пр. Розумна голова багато волосся не держить. Пр.
• Волосы дыбом становятся – волосся стає диба (дибом, дуба, дубом, стовбура, стовбуром); волосся (волос, чуб, чуприна) догори (вгору) лізе; волосся (чуб, чуприна) дибиться (їжиться, настовбурчується, (лок.) настовпужується); волосся (волос, чуб, чуприна) стає (іде) вгору (догори); волосся стає на голові. [Сам знаєш, який тепер тяжкий час: скрізь таке діється, що аж волосся дибом стає… Кониський. Його пройняло холодом, волосся стануло йому дибом. Кобилянська. Було вийде подивитись, і аж тремтить, аж йому волосся їжиться… Свидницький. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.]
• Волосы лезут – волосся вилазить (лізе, облазить). [Не облізе волосся з дурної голові. Пр. Облізло йому волосся з великої журби. Пр.]
• Дожить до седых волос – дожити до сивого (до білого) волосу (волосся), до сивої коси; дожитися сивини; убитися в сивий волос.
• Ни на волос (разг.) – анітрохи; і ((а)ні) на волос(ок); і (ні) на волосин(ку). [Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці… Тепер комерція. Коцюбинський.]
• Покраснел до корней волос – почервонів по саме волосся.
• Притянуть за волосы – притягти (приволокти) за волосся.
• Рвать [на себе] волосы – рвати (скубти) [на собі, на голові] волосся (чуб, коси). [Дідона гірко заридала І з серця аж волосся рвала. Котляревський.]
• Таскать, таскаться за волосы – чубити(ся); волосувати(ся). Хто кого любить, той того й чубить. Пр. Пани чубляться, а в мужиків (мужикам) чуби тріщать. Пр.
• Трепать, дёргать за волосы – скубити [за чуби, за чуприну, за патли]; чубити, вихрити; (образн.) метелиці (почубеньків, скубти) давати.
• Снявши голову, по волосам не плачут – стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Пропав кінь, і вузлу кинь. Пр. Узяв біс коня, нехай і вуздечку бере. Пр. Узяв чорт корону, нехай бере й теля. Пр. Узяв чорт батіг, нехай бере і пужално. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр.
Космы
• Его (её) сюда и за космы не притянешь – його (її) сюди й за чуба (за патли, за коси) не приволочиш; його (її) сюди й пугою не заженеш.
• Распустить космы – порозпускати патли; розпатлатися; розкудлатися (розкуйовдитися).
• Растрепать кому космы – куделю збити кому; вичубити кого; розпатлати (розкуйовдити) кого.
Обрезать
• Обрезать кого как следует (разг.) – гостро перервати (урвати) мову (річ) чию; притяти кому носа добре.
Ответственность
• Быть на чьей ответственности – бути на чиїй відповідальності (на чиїй голові).
• Нести ответственность за кого, за что – бути відповідальним за кого, за що.
• Привлекать к ответственности кого-либо – притягати до відповідальності (до права) кого. [Ця підошва розлізеться за тиждень, і ми його притягнемо до права за ошуканство. Тулуб.]
• Привлекать к судебной ответственности кого-либо – притягати до судової відповідальності кого; позивати (до суду, в суд) кого; подавати до суду на кого.
• Принимать на себя ответственность – брати на себе відповідальність.
• Сложить с себя ответственность – скласти з себе відповідальність; зректися відповідальності.
Привлекать
• Привлекать, привлечь внимание чьё – привертати, привернути (притягати, притягти) увагу чию.
• Привлекать, привлечь к себе взгляд(ы), взор(ы) – привертати, привернути очі (іноді око) до себе; (тільки недокон.) брати на себе очі; вабити, привабити до себе погляд(и).
• Привлекать, привлечь к себе внимание чьё – привертати, привернути (притягати, притягти) до себе увагу чию; (іноді) спадати, спасти на увагу кому.
• Привлекать, привлечь к суду, к судебной ответственности кого – притягати, притягти до суду (до права) кого; позивати, (за)пізвати кого.
• Привлечь на свою сторону магарычём кого – принадити до себе могоричем кого; примогоричити кого.
Прикусить
• Прикусить язык (перен.) – прикусити (притяти) язика; раптом (несподівано) змовкнути.
Резко
• Резко ответить – гостро відказати (відповісти); (іноді) притяти слово; (лок.) саркнути; відчеркнути. [Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово. Барвінок. Нема хазяйки дома! — одчеркнув, не довго думаючи. Сл. Гр.]
Салазки
• Загибать, загнуть салазки кому (перен. разг.) – загинати, загнути ноги до голови кому; притягати, притягти ноги до бороди кому.
Суд
• На нет и суда нет – на нема і суду нема. Пр. Як нема, то й дарма. Пр. Як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться. Пр.
• Пока суд да дело (разг.) – поки се та те; поки дійдеться до діла; поки суд та діло.
• По суду оправдан – судом виправданий.
• Предавать суду – віддавати до суду.
• Привлекать, привлечь к суду кого – притягати, притягти до суду (до права) кого; позивати, (за)пізвати кого [до суду].
• Суды да (и) пересуды – пересуди та поговори.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

притя́гиваемый притя́ганий, притя́гуваний; притяжни́й
притя́гивать, притяну́ть притя́гувати, притягну́ти
притя́гивающий притяга́льний
притя́гивающийся притяжни́й; притя́ганий, притя́гуваний
притяже́ние притяга́ння; притя́гнення; тяжі́ння
п. взаи́мное притяга́ння взає́мне
п. гравитацио́нное тяжі́ння гравітаці́йне
п. земно́е тяжі́ння земне́
п. капилля́рное притяга́ння капіля́рне
п. куло́новское притяга́ння куло́нівське
п. магни́тное притяга́ння магне́тне
п. молекуля́рное притяга́ння молекуля́рне
п. электростати́ческое притяга́ння електростати́чне
притя́нутый притя́гнений
притя́нутый притя́гнутий, притя́гнений
притяну́ть притягну́ти, притягти́
магнети́ческий магнети́чний, притяга́льний
си́ла си́ла,-ли
с. аэродинами́ческая си́ла аеродинамі́чна
с. ве́са си́ла ваги́
с. взаимоде́йствия си́ла взаємоді́ї
с. вне́шняя си́ла зо́внішня
с. вну́тренняя си́ла вну́трішня
с. возбужда́ющая си́ла збу́джувальна
с. возмуща́ющая си́ла збу́рювальна
с. восстана́вливающая си́ла відно́влювальна
с. враща́тельная си́ла оберта́льна [оберто́ва]
с. вынужда́ющая си́ла зму́шувальна
с. выта́лкивающая си́ла вишто́вхувальна
с. вытя́гивающая си́ла витя́гувальна [витяга́льна]
с. гидродинами́ческая си́ла гідродинамі́чна
с. гидростати́ческая си́ла гідростати́чна
с. дви́жущая си́ла руші́йна
с. де́йствующая си́ла ді́юча [діє́ва]
с. диссипати́вная си́ла дисипати́вна
с. допуска́емая си́ла допустна́ [прийня́тна]
с. едини́чная си́ла одини́чна
с. закру́чивающая си́ла закру́чувальна
с. замедля́ющая си́ла спові́льнювальна [упові́льнювальна]
с. зву́ка си́ла зву́ку
с. избы́точная си́ла надлишко́ва
с. изгиба́ющая си́ла згина́льна
с. излуче́ния си́ла випромі́нювання
с. ине́рции си́ла іне́рції
с. каса́тельная си́ла доти́чна
с. квазиупру́гая си́ла квазіпру́жна́
с. конта́ктная си́ла конта́ктна
с. коэрцити́вная си́ла коерцити́вна
с. лома́ющая си́ла лама́льна
с. лошади́ная си́ла кі́нська
с. магнитодви́жущая си́ла магнеторуші́йна
с. мгнове́нная си́ла миттє́ва [миттьова́]
с. междумолекуля́рная си́ла міжмолекуля́рна
с. намагни́чивающая си́ла магнетува́льна [намагне́чувальна]
с. напра́вленная си́ла напря́млена [спрямо́вана]
с. натяже́ния си́ла на́тягу [натяго́ва]
с. обобщённая си́ла узага́льнена
с. обра́тная си́ла зворо́тна
с. опроки́дывающая си́ла перекида́льна [перекидна́]
с. осева́я си́ла осьова́
с. осестреми́тельная си́ла доосьова́ [довісна́]
с. отклоня́ющая си́ла відхи́лювальна [відхильна́]
с. отта́лкивающая си́ла відшто́вхувальна
с. переме́нная си́ла змі́нна
с. переносна́я си́ла переносна́
с. перере́зывающая си́ла перері́зувальна
с. пове́рхностная си́ла поверхне́ва
с. подде́рживающая си́ла підтри́мувальна
с. подъёмная си́ла підійма́льна [підніма́льна]
с. поле́зная си́ла кори́сна
с. постоя́нная си́ла ста́ла
с. потенциа́льная си́ла потенці́йна
с. приведённая си́ла зве́дена
с. прижима́ющая си́ла притиска́льна [притисна́]
с. прило́женная си́ла прикла́дена
с. притя́гивающая си́ла притяга́льна
с. притяже́ния си́ла притяга́ння
с. продо́льная си́ла поздо́вжня
с. производи́тельная си́ла виробни́ча
с. проника́ющая си́ла проника́льна
с. противоде́йствующая си́ла протиді́йна
с. пульси́рующая си́ла пульсівна́
с. равноде́йствующая си́ла рівноді́йна
с. радиа́льная си́ла радія́льна
с. разрыва́ющая си́ла розрива́льна
с. распределённая си́ла розподі́лена
с. растя́гивающая си́ла розтя́гувальна
с. растяже́ния си́ла ро́зтягу [розтяго́ва]
с. результи́рующая си́ла підсумко́ва [вислідна́, результу́юча]
с. све́та си́ла сві́тла
с. сдви́га си́ла зсу́ву [зсуво́ва]
с. сдвига́ющая си́ла зсува́льна [зсувна́]
с. сде́рживающая си́ла стри́мувальна
с. сжа́тия си́ла сти́ску [стиско́ва]
с. сжима́ющая си́ла стиска́льна
с. ска́лывающая си́ла ско́лювальна
с. скру́чивающая си́ла скру́чувальна
с. следя́щая си́ла відсте́жувальна
с. сопротивле́ния си́ла о́пору [опоро́ва]
с. сосредото́ченная си́ла зосере́джена
с. сре́зывающая си́ла зрі́зувальна
с. сцепле́ния си́ла зче́плення [зчепо́ва]
с. тангенциа́льная си́ла тангенці́йна [доти́чна]
с. то́ка си́ла стру́му
с. торможе́ния си́ла гальмува́ння
с. тормозя́щая си́ла гальмівна́
с. тре́ния си́ла тертя́ [тертьова́]
с. тя́ги си́ла тя́ги [тягова́]
с. тяготе́ния си́ла тяжі́ння [гравітаці́йна]
с. тя́жести си́ла ваги [вагова́]
с. уда́ра си́ла уда́ру
с. уда́рная си́ла уда́рова [уда́рна]
с. уде́рживающая си́ла утри́мувальна
с. упру́гости си́ла пру́жности
с. уравнове́шивающая си́ла зрівнова́жувальна
с. ускоря́ющая си́ла пришви́дшувальна [приско́рювальна]
с. фикти́вная си́ла позі́рна [фікти́вна]
с. центра́льная си́ла центра́льна
с. центробе́жная си́ла відцентро́ва
с. центростреми́тельная си́ла доцентро́ва
с. эквивале́нтная си́ла еквівале́нтна [рівнозна́чна]
с. электродви́жущая си́ла електроруші́йна
с. электростати́ческая си́ла електростати́чна

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Втяга́ти, втя́гувати, втягти́, втягну́ти –
1) втягивать, втянуть, вовлекать, вовлечь;
2) всасывать, всосать, вбирать, поглощать;
3) вволакивать, вволочь, втаскивать, втащить;
4) притягивать, притянуть, ввязывать, ввязать;
5) (нитку) вдевать, вдеть.
Домага́льний – притязательный.
Забиндюгувати – (о возе) придавить, притянуть гнетом.
Присі́длувати, -лую, присідла́ти, -ла́ю – притягивать, притянуть седло подпругой.
Притина́ти, -тина́ю, притя́ти, -тну́, -не́ш –
1) прикреплять, прикрепить, привязать, прибить;
2) надрезывать, надрезать, срезать.
• Притя́в йому́ но́са до́бре – срезал его хорошо.
• Притя́ти сло́во – резко ответить.
При́тяг, -гу – часть ловушки для зверей.
Притяга́ти, -тяга́ю, притягти́, -гну́, -неш –
1) притягивать, притянуть;
2) притаскивать, притащить;
3) (только сов. в.) прийти, притащиться;
4) привлекать, привлечь.
• Притяга́ти до у́части, до відповіда́льности – привлекать к участию, к ответственности.
Прицу́пити, -плю, -пиш –
1) притянуть;
2) притащить.
Тягти́, -гну́, -неш –
1) тянуть, тащить;
2) що, з чо́го – вытягивать;
3) до чо́го – притягивать.
• До пра́ва тягти́ – привлекать к суду.
4) за ко́го – держать чью сторону, быть на чьей стороне;
5) до ко́го, чо́го – относиться, причисляться;
тягти́ся –
1) тянуться, тащиться;
2) за ким – тянуться, стараться не отстать от кого;
3) продолжаться, длиться.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Притязание – домага́ння, прете́нсія.
Ответственность – відповіда́льність (-ности); о. взаимная – кругова́ відповіда́льність; о. долевая – відповіда́льність за (свою) ча́стку; о. законная – відповіда́льність перед зако́ном, пра́вна відповіда́льність; о. имущественная – відповіда́льність майно́м, майнова́ відповіда́льність; о. личная – особиста відповіда́льність; о. полная – цілковита відповіда́льність; о. уголовная – криміна́льна відповіда́льність; на полной -сти – під цілковитою відповіда́льністю; нести -сть – відповіда́ти; -сть падает на вас – ви відповіда́єте; под вашу -сть – на ва́шій відповіда́льності, на ва́шу відповіда́льність, за це ви відповіда́тимете; подвергнуть ответственности – підпада́ти, підпа́сти під відповіда́льність; привлекать, подвергать кого к -сти – притяга́ти до відповіда́льности (до ві́дповіді); привлекать кого к судебной -сти – позива́ти до су́ду (в суд) кого́, подава́ти до су́ду на ко́го, віддава́ти, відда́ти під суд кого́; принимать -сть – бра́ти на се́бе відповіда́льність; слагать с себя -сть – зріка́тися, зректися відповіда́льности.
Подвергать, -гнуть (чему) – піддава́ти, підда́ти чому́, під що, наража́ти, нара́зити на що, виставляти, виставити під що; п. взысканию, наказанию кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го; п. допросу – бра́ти, взяти кого́ на до́пит; п. заключению – ув’язнювати, ув’язнити; п. испытанию – бра́ти, взяти на спро́бу, випробо́вувати, випробувати; п. критике – піддава́ти, підда́ти критиці; п. лишению прав – позбавляти, позба́вити прав; п. наказанию – наклада́ти, накла́сти ка́ру, кара́ти, покара́ти; п. осуждению – взяти (поста́вити) на обміркува́ння; п. обыску кого – робити трус у ко́го; п. опасности – наража́ти на небезпе́ку, виставляти на небезпе́ку; п. ответственности – притяга́ти, притягти кого́ до відповіда́льности; п. суду – притяга́ти, притягти до пра́ва, віддава́ти, відда́ти під суд; п. штрафу – штрафува́ти, оштрафува́ти, наклада́ти, накла́сти грошову́ ка́ру (ка́ру грошима).
Привлекать, -лечь –
1) (к суду, к ответственности) – притяга́ти, притягти, притягну́ти; п. к оценке экспертов – запро́шувати експе́ртів оцінити, запропоно́вувати експе́ртам оцінити; п. к (со)участию – запро́шувати (притяга́ти) до у́части;
2) (на чью сторону) – приверта́ти, приверну́ти на чию руч.
Суд – суд (-ду); с. верховный – найвищий суд; с. военно-полевой – військо́во-польовий суд; с. гражданский – циві́льний суд; с. кассационный – касаці́йний суд; с. народный – наро́дній суд; с. полевой – польовий суд; с. присяжных – суд присяжних; с. третейский – єдна́льний суд, мировий суд; с. уголовный – криміна́льний суд; без суда и права – без суда́ й пра́ва; ведаться судом с кем – позива́тися з ким; вести суд с кем – позива́тися з ким; вне суда – поза су́дом; добиваться судом – дохо́дити, дійти судо́м; обращаться, прибегать к суду – вдава́тися, вда́тися до су́ду; отвечать по суду – відповіда́ти пе́ред судо́м; отдавать под суд, предавать суду – віддава́ти, відда́ти під суд; по суду – судо́м; подвергать, предавать суду – притяга́ти, притягти до пра́ва, віддава́ти, відда́ти під суд; подвергаться суду – підпада́ти су́дові (під суд); потребовать на суд – покликати на суд, до су́ду; привлекать, привлечь к суду кого – подава́ти, пода́ти в суд на ко́го, позива́ти, запозива́ти кого́, притяга́ти, притягти до пра́ва кого́; принести жалобу в суд – закла́сти по́зов на ко́го, подава́ти до су́ду на ко́го; состоять под судом – бу́ти (перебува́ти) під судо́м; состоящий под судом – підсу́дній (Г); ходить по судам – тяга́тися по суда́х; являться, явиться в суд – прихо́дити, прийти на суд, ста́витися, поста́витися пе́ред суд.
Участие –
1) (участвование) – у́діл (-лу), у́часть (-сти); (причастность) – приче́тність (-ности); у. в деле – у́діл у спра́ві, приче́тність до спра́ви; у. деятельное – чинна у́часть; при -тии – з у́частю; привлекать к -тию – притяга́ти, притягти до у́части; принимать (живое) -тие – бра́ти, взяти (пильну, жва́ву) у́часть;
2) (соучастие) – співу́часть (-сти), співу́діл (-лу), спілкува́ння; принять -тие в предприятии – ма́ти частину в підприє́мстві, бра́ти співу́часть у підприє́мстві;
3) (у, в ком) – опікува́ння ким; (соболезнование) – вболіва́ння за ким, співчува́ння, співчуття до ко́го.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл.
1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118.
2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118.
3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі.
4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394.
5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк.
6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81.
7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118.
8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184.
9) — баса́. Пѣть басомъ.
10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе.
11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч.
12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у.
13) — зави́чку. См. Завичка.
14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36.
15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212.
16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209.
17) — мі́рку. Снимать мѣрку.
18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349.
19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку.
20) — на спи́ток. Испытывать.
21) — на спо́відь. Исповѣдывать.
22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13.
23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3.
24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у.
25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118.
26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302.
27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп.
28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.
Вірва́нт, -та, м. Желѣзная скобка, въ видѣ кольца, притягивающая одну деревянную часть предмета къ другой, также шину къ ободу колеса. Грин. II. 104. Рудч. Чп. 250.
Домога́ння, -ня, с. Требованіе, домогательство, притязаніе на что.
Катери́нка, -ки, ж.
1) Шарманка. В шинку голосить, та вже не своїм голосом катеринка. Левиц. Чути: катеринка грає. Св. Л. 293.
2) Воротъ для притягиванія якоря на плоту. Канев. у.
Кля́мка, -ки, ж. Щеколда. Коли чує, — хтось лапає біля клямки; відчинив двері. Стор. Кля́мка запа́ла. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ном. № 1840, 1841. Ум. Кля́мочка. Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. Ком. II. 67.
Коля́ка, -ки, ж. = Кіл. У иншого сокира за поясом, у того коса на плечі, а другий притяг із колякою. К. ЧР. 258.
Лук, -ка, м.
1) Дуга.
2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Нп.
3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, коби́лка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарі́лка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натяга́ч (4б); тетива этого лука называется струна́ (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ коби́лку до тарі́лки и черезъ тарі́лку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуно́м (см.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
Магні́т, -ту, м. Магнитъ. Магніт має у собі силу притягувати тільки залізо. Дещо, 20.
Оче́па, -пи, ж. Крюкъ, багоръ, которымъ притягиваютъ къ берегу плотъ. Вх. Зн. 45.
Пан, -на, м.
1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому-либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: пано́ве. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе й досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на той кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. І. 183. Правда, панове, полягла Кішки Самійла голова. АД. І. 219. Па́не добро́дію! Милостивый государь. Левч.
4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. Па́ном ді́ло жи́ти. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383.
2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65.
3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум. Пано́к, пано́чок, па́нонько.
Па́ні́, -ні, ж. нескл. Барыня, госпожа. Неначе пані превелика. Гліб. Сама Череваниха була пані ввічлива. К. ЧР. 39. При фамиліи, родственномъ или служебномъ титулѣ и пр. прибавляется изъ вѣжливости, какъ русск.: госпожа. Пані Барабашева, гетьманова молодая! АД. II. 5. Съ притяж. мѣст. или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность мужчинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: жена. Приїхала в своїм ридвані мов сотника якого пані. Котл. Ен. II. 39.
Підтя́гач, -ча, м. Ремень, которымъ сапожникъ притягиваетъ матеріалъ къ колѣну. КС. 1890. VII. 101.
Пільга, -ги, ж.
1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. І. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. І. 122.
2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. Шух. I. 181. Пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ, устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (см. ри́зи). Шух. І. 178. Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести. Шух. I. 237.
По́колодва, -ви, ж. Ловушка для лисицъ и куницы: двѣ вбитыя въ землю развилки (розсо́хи), соединенныя бревномъ (победрина), въ развилинахъ ихъ лежитъ второе бревно (підколодник), а надъ нимъ третье (притяг), — посрединѣ оно поддерживается подставкой (свердлик), установленной на підколоднику, а на концы его наклонно положено два бревна (пі́льги): верхними концами они (зацѣпивъ сучьями) на підколоднику, а нижними на землѣ; звѣрь, силясь достать приманку, просовываетъ голову между двумя верхними бревнами, выталкиваетъ подставку и придавливается тяжестью упавшаго бревна за шею. Шух. I. 237.
Поприту́жувати, -жую, -єш, гл. Придавить, притянуть жердями солому на крышѣ. Треба добрими притужинами попритужувати солому, а то зсунеться з криші. Волч. у.
Присі́длувати, -лую, -єш, сов. в. присідла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Притягивать, притянуть сѣдло подпругой. Шух. І. 78.
Притина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. притя́ти, -тну́, -не́ш, гл.
1) Прикрѣплять, прикрѣпить, привязать, прибить. Притинали Серпягу до сухого дуба.
2) Надрѣзывать, надрѣзать, срѣзать.
3) Притя́в йому́ но́са до́бре. Срѣзалъ его хорошо.
4) Притя́ти сло́во. Рѣзко отвѣтить. Палажка аж сплакнула, бо се вперше він їй таке притяв слово. Г. Барв. 159.
При́тяг, -гу, м. Часть ловушки для звѣрей. См. Поколодва. Шух. І. 236, 237.
Притяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. притягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Притягивать, притянуть. Земля притягає до себе усе, як магніт. Ком. І. 56.
2) Притаскивать, притащить. І знов собака притяг кістку в хату. Харьк. Я й сама (дров) притягну. Рудч. Ск. II. 51.
3) Притягивать, притянуть, привязывая. Узяв, обмотав його, притяг добре до воза. Рудч. Ск. І. 17.
4) Только сов. в. Прійти, притащиться. Притяг Остап у гайок. Рудч. Ск. І. 63.
Притяга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. притягти́ся, -гну́ся, -нешся, гл.
1) Притягиваться, притянуться, быть притягиваемымъ, притаскиваемымъ.
2) Только сов. в. Притащиться, прійти.