Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 8 статей
Запропонувати свій переклад для «ректи»
Шукати «ректи» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Изрека́ть, изре́чь – виріка́ти, ректи́ (речу́, -че́ш, -че́, -чемо́), ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ізріка́ти, ізректи́. [Вважа́є себе́ за таку́ люди́ну, яка́ смі́є авторите́тно виріка́ти свій суд про філологі́чні й лінгвісти́чні спра́ви (Крим.). І сло́во ко́жнеє, яке́ єси́ прорі́к, смути́ть нам бу́де се́рце бі́дне (Самійл.). А хтось ізрі́к: «диві́ть на психопа́та» (Крим.)].
• Не говорит, а -ка́ет – не гово́рить (спро́ста), а проріка́є.
• Изречё́нный – ви́речений, рече́ний, проре́чений.
• Мысль -ная – ду́мка рече́на.
• Изречи́мый – рече́нний, ре́чни́й.
• Неизречи́мый – незрече́нний.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГЛАСИ́ТЬ ще стве́рджувати, уроч. ректи́, оказ. припи́сувати;
зако́н гласи́т ще зако́н припи́сує /тве́рдить, стве́рджує/;
глася́щий що стве́рджує тощо, (хто) (про)ві́сник, опові́сник, (параграф) де ска́зано.
ИЗРЕКА́ТЬ (слова) си́пати чим, уроч. ректи́, глаго́ла́ти;
изрека́ющий що /мн. хто/ рече́ тощо, ра́ди́й ви́ректи, майстер виріка́ти, промо́вець, виріка́льник, прикм. виріка́льний, мовля́щий, глаго́лящий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Изрекать, изречь – ректи́, ви́ректи (ви́речу, ви́речеш).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Речи́, -чу́, -че́ш, см. Ректи́.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ректи́, речу́, -че́ш, -чу́ть (старе)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ректи́, речу́, -че́ш, гл. Говорить, сказывать. ЗОЮР. II. 50. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865.
Речи́, -чу́, -че́ш, гл. = Ректи. Вх. За. 59.

Запропонуйте свій переклад