Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 11 статей
Запропонувати свій переклад для «скупенький»
Шукати «скупенький» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Прижи́мистый – круте́нький, окру́тистий, ути́скуватий; скупе́нький, скупердя́й (-дя́я), скупи́ндя́ (-ді), скупердя́га.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖА́ТЬСЯ, жа́ться к кому, горну́тися /припада́ти/ до кого;
жму́щийся, що ти́снеться тощо, ра́ди́й пригорну́тися, ста́вши горну́тися, ім. приту́ла, /скупий/ скна́ра, скупа́р, скупі́й, прикм. оща́дливий, скупе́нький, скупува́тий;
жму́щийся в камо́рке, зати́снений у комірчи́ні;
жму́щийся к ма́тери, стил. перероб. припа́вши до ма́тері;
жму́щийся к стене́, прикипі́лий до сті́нки;
жму́щийся от хо́лода, зіщу́лений від хо́лоду.
СКУПИ́ТЬСЯ образ. трясти́ся над копі́йкою, (на що) бу́ти скупи́м;
не скупи́ться бу́ти ще́дрим [не скупи́лся на похвалы́ був ще́дрим на хвальбу́];
(не) скупи́ться на что (не) шкодува́ти чого, (не щади́ти чого);
не скупи́ться на кра́ски дава́ти во́лю фанта́зії;
скупя́щийся що /мн. хто/ скнару́є тощо, ві́чний трясу́н над копі́йкою, скна́ра, скупердя́га, скупи́ндя, загни́біда, прикм. скупи́й, скупи́м-скупи́й, скупи́й без мі́ри, скна́ристий, жми́кру́тистий, фраз. скупе́нький, пор. жадничающий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Скуповатый – скупе́нький, -а, -е.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беречь
• Беречь денежку про чёрный день – держи копієчку про чорний день. Пр. Гроші май, та про чорну днину дбай. Пр. Гроші — хороші, бережи їх про чорний день та лиху годину. Пр. Держи копійчину про лиху годину. Пр.
• Беречь деньги – заощаджувати (щадити, ощаджати, берегти) гроші; (ірон.) душити копійчину. [Батьки в поповичів народ усе скупенький, що душить копійчину. Свидницький.]
• Беречь как зеницу ока (торж.) – берегти (пильнувати, шанувати) як зіницю ока; берегти (пильнувати, шанувати) як (мов…) ока (око); (образн.) берегти (пильнувати, шанувати) як (мов…) ока в голові (в лобі); берегти (пильнувати) як (мов) свою душу. [Сидів би коло тата й мами й пильнував би їх, як ока в голові. Кобилянська.]
• Беречь, поберечь здоровье, одежду, вещи… – шанувати, пошанувати (жалувати, пожалувати) здоров’я, одежу (одежину), речі. [Може б, і досі ще жив, якби шанував своє здоров’я. Стороженко.]
Обида
• Всякому своя обида горька – кожному кривда не мила. Пр. Шкода нікому не мила. Пр. Не чини кривди й комашині. Пр.
• В тесноте, да не в обиде – тісно, та зате тепло. Пр. Де є приязнь, там не тісно. Пр. Де добрі люди, там хата не тісна. Пр. Хоч не пишно, та затишно. Пр. Якось умістимось. Як буде згода, то буде й догода. Пр.
• Кровная обида – смертельна (тяжка) образа (кривда).
• Лучше в обиде быть, нежели в обидчиках – краще (ліпше) кривду терпіти, ніж кривду чинити. Пр.
• Наносить, нанести (причинять, причинить) обиду кому-либо – кривдити, скривдити (покривдити) кого; кривду заподіювати, заподіяти (чинити, вчинити) кому; завдавати, завдати прикрості кому.
• Не в обиду будь сказано (разг.) – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши (не хотячи) образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся,
• Не дать себя в обиду – не майте (не беріть) це за образу; не сприйміть це як образу.
• Обиды выносить от кого-либо – кривду терпіти чию.
• Обиду, обиды наносить кому-либо – кривду (кривди) чинити кому; кривди кому завдавати.
• Почувствовал обиду кто-либо – відчув (почув, почутив) образу (кривду, прикрість) хто; (образн.) як (мов, наче…) муху ковтнув хто. [Отаман вивіз забродчикам могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху і почали підіймати отамана на сміх. Н.-Левицький.]

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Души́ти, -шу́, -шиш, гл.
1) Душить, давить.
2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку.
3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89.
4) Души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Скупи́й, -а́, -е́. Скупой. Да скупа собі баба, так щоб не наймать наймита, посилає зятя пасти коні. ЗОЮР. І. 46. Ум. Скупе́нький, скупе́сенький.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Копі́йка, -ки, ж. *Як одну́ копі́єчку. Все дочиста, все сполна. Вісім сотень як одну копієчку заплатив. Мирн. III. 86. *Склада́ти (збива́ти) копі́єчку до копі́єчки. Отлагать деньги. Продає Мотря молоко глечечок по глечечку, складає копійку до копієчки. Мирн. ХРВ. І. 68. *Души́ти копі́йку. Скопидомствовать, копить деньгу. Старий таки, нівроку, скупенький був, любив душити копійку. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Скупёнекъ = скупе́нький.
Скупова́тый = скупе́нький.

Запропонуйте свій переклад