Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «скупиться»
Шукати «скупиться» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жа́дничать –
1) жаднува́ти, а специальнее – неси́ті о́чі ма́ти, ла́ситися на що; (шутл.) бі́льше о́ко як живі́т ма́ти; (сильно желать) си́льно (па́лко) жада́ти чого́, пра́гнути чого́. [Та в те́бе, ба́чу, бі́льше о́ко, як живі́т (ты жадничаешь): набра́ти – набра́в, а ви́їсти, то й не поду́жаєш (Звин. п.)]; см. Жа́ждать 2;
2) (скупиться) кря́жити, скупи́тися. [Та бері́ть бі́льше я́гід – ми не кря́жимо: свої́ та й бага́то їх].
Жале́ть –
1) (сожалеть кого-чего и о ком-чём) жа́лувати кого́-чого́, за ким, за чим, жалі́ти кого́-чого́, жалкува́ти, шкодува́ти кого́-чого́, за ким, за чим [Та́то нас не жа́лує. Жа́лує за мно́ю. Жалі́й мене́, мій ба́теньку: ми́лий покида́є. Не во́вка, а ове́ць тут тре́ба жалкува́ти. Усі́ його́ шкоду́ють. Тепе́р шкодува́ла, що так зроби́ла (Грінч.)], бідува́ти за ким. [Всі лю́ди за їм біду́ють, що хоро́ший був чолові́к (Переясл. п.)];
2) (беречь, щадить, скупиться) жа́лувати и проч. що, чого́, кого́, шанува́ти. [Біжи́, біжи́, короле́вичу, не жа́луй коня́. Гро́шей не жа́лувала. Хо́че купи́ти, а гро́ші (гро́шей) шкоду́є. За робо́тою не шанува́в Грінче́нко свого́ здоро́в’я (Єфр.)].
• Не жале́я – не жалку́ючи, не жалі́ючи, без жалю́, без оща́дку. [Пролива́ли вони́ свою́ гаря́чу кров без оща́дку (Кул.)].
I. Жа́ться (жмусь, жму́тся) –
1) (тесниться, прижиматься, толпиться, льнуть) ти́скатися, ти́снутися, тули́тися до ко́го-чо́го, під чим, під що, куди́, горну́тися куди́, до ко́го, (только о толпе) тісни́тися. [Ти́снуться, як до дари́ в це́ркві. Переполо́хані паня́нки тули́лися по кутка́х. До чужо́ї голу́боньки не тули́сь. Скрізь по-під сті́нами тули́лися кана́пки. На збо́рні все було́ по́вно: свити́ так ті́сно тули́лися до свит, що мо́кра оде́жа аж парува́ла (Коц.). В сі́нях юрба́, ду́шачись до мло́сти, дала́ пана́м широ́ку доро́гу. Хто стоя́в – у куто́к горну́всь (М. Вовч.)];
2) (ёжиться) ї́житися, щу́литися, не́мжитися, кули́тися. См. Ё́житься, (выжиматься) – души́тися, чави́тися; (заминаться) му́лятися, му́литися, м’я́тися. [Кажи́, не му́ляйся (не мни́ся)];
3) (скупиться) скупи́тися, труси́тися, (провинц.) ні́цитися. [Над ко́жною копі́йкою тру́ситься].
Коры́стничать – жаждува́ти, скупи́тися, неси́ті о́чі ма́ти, кря́жити; срвн. Жа́дничать, Скупи́ться.
Прижима́ться, прижа́ться –
1) тули́тися, приту́люватися и притуля́тися, притули́тися, горну́тися, пригорта́тися, пригорну́тися до ко́го, до чо́го, прищу́люватися, прищу́литися, прищу́рюватися, прищу́ритися, притиска́тися, прити́сну́тися, припада́ти, припа́сти, (друг к другу) сту́люватися, стули́тися. [Тули́лася до па́рубка (Грінч.). Притуля́ється до йо́го плеча́ голово́ю (Л. Укр.). У куто́чок горну́всь (М. Вовч.). Притули́лися до вікна́ (Васильч.). Прити́снулась до ме́не (Крим.). Прити́сся до стіни́. Сидимо́ на моги́лі, стули́вшись, само́тні (Васильч.)];
2) (скупиться) скупи́тися, скупува́ти, труси́тися.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СКУПИ́ТЬСЯ образ. трясти́ся над копі́йкою, (на що) бу́ти скупи́м;
не скупи́ться бу́ти ще́дрим [не скупи́лся на похвалы́ був ще́дрим на хвальбу́];
(не) скупи́ться на что (не) шкодува́ти чого, (не щади́ти чого);
не скупи́ться на кра́ски дава́ти во́лю фанта́зії;
скупя́щийся що /мн. хто/ скнару́є тощо, ві́чний трясу́н над копі́йкою, скна́ра, скупердя́га, скупи́ндя, загни́біда, прикм. скупи́й, скупи́м-скупи́й, скупи́й без мі́ри, скна́ристий, жми́кру́тистий, фраз. скупе́нький, пор. жадничающий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Скупиться – скупи́тися, -плю́ся, -пи́шся, скупува́ти, -пу́ю, -пу́єш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Краска
• Вгонять, вогнать в краску кого – примусити червоніти, почервоніти кого; завдавати, завдати сорому (стиду) кому.
• Краска бросилась в лицо кому – червінь кинувся (краска кинулася) в обличчя (в лице) кому; обличчя враз узялося червонем; обличчя враз почервоніло.
• Не жалеть, не щадить красок; не скупиться на краски (перен.) – не шкодувати (не жалувати, не жаліти) фарб (барв, кольорів); не скупитися (не скупіти) на фарби (на барви, на кольори).
• Речь бедна красками – бідна на барви мова.
• Сгущать, сгустить краски (перен.) – згущати (згущувати), згустити барви; перебирати (перебільшувати) міри (міру); брати через край.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Души́ти –
1) душить, давить;
2) давить, жать;
3) давить, притеснять.
• Души́ти копійчи́ну – беречь деньги, скупиться.
• Души́тися – 1) душиться;
2) давиться;
3) задыхаться.
Жа́лувати –
1) жалеть, сожалеть;
2) ласкать, любить;
3) беречь, скупиться.
• Жа́лувати чого́, кого́ – жалеть чего, ласкать кого.
• Ой, хто ж тебе́ жа́лувати бу́де – ах, кто приласкает тебя.
Кре́жити – беречь, скупиться.
Скнарува́ти – скупиться.
Скупува́ти, -пу́ю – скупиться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Души́ти, -шу́, -шиш, гл.
1) Душить, давить.
2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку.
3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89.
4) Души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл.
1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383.
2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. II. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182.
3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. II. 100.
4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Кре́жити, -жу, -жиш, гл. Беречь, скупиться. Мнж. 183.
Скнарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Скупиться. Подумали б, що я скнарую. Г. Барк. 420.
Скупува́ти, -пу́ю, -єш, гл. Скупиться. К. МБ. XII. 277. Ой ти, мамо, не скупуй, поганого не купуй. Нп. Хто скупує, той двічи купує. Посл.
Щикні́ти, (-ні́ю, -єш?), гл. Скупиться. Желех.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Скупи́ться = скупи́ти ся, жалїти, жалкува́ти, шкодува́ти. — Ти вже скупієш ся батюшцї і карбованця дати. Хар.

Запропонуйте свій переклад