Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «смутить»
Шукати «смутить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Изрека́ть, изре́чь – виріка́ти, ректи́ (речу́, -че́ш, -че́, -чемо́), ви́ректи, проріка́ти, проректи́, ізріка́ти, ізректи́. [Вважа́є себе́ за таку́ люди́ну, яка́ смі́є авторите́тно виріка́ти свій суд про філологі́чні й лінгвісти́чні спра́ви (Крим.). І сло́во ко́жнеє, яке́ єси́ прорі́к, смути́ть нам бу́де се́рце бі́дне (Самійл.). А хтось ізрі́к: «диві́ть на психопа́та» (Крим.)].
• Не говорит, а -ка́ет – не гово́рить (спро́ста), а проріка́є.
• Изречё́нный – ви́речений, рече́ний, проре́чений.
• Мысль -ная – ду́мка рече́на.
• Изречи́мый – рече́нний, ре́чни́й.
• Неизречи́мый – незрече́нний.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОГОРЧА́ТЬСЯ (чим) гри́зтися;
изли́шне огорчаться из-за чего роби́ти біду́ з чого [зачем огорчаться из-за пустяко́в на́що роби́ти біду́ з дурни́ці];
огорча́ется кто жаль бере́ кого;
огорча́ющий що /мн. хто/ сму́тить тощо, ста́вши засму́чувати, зда́тний засмути́ти, прикм. при́крий, доса́дний, неприє́мний, пор. удручающий;
огорча́ющийся/огорча́емый засму́чуваний;
огорча́ющийся по́йманий доса́дою;
ПЕЧА́ЛИТЬСЯ (чим) гри́зтися;
печалящий що /мн. хто/ сму́тить тощо, ста́вши смутити, зда́тний засмути́ти, спо́внений сму́тку, прикм. сумли́вий, журли́вий, тужли́вий, жалісли́вий, сумови́тий, плаку́чий;
печалящийся 1. що /мн. хто/ суму́є тощо, засму́чений, зажу́рений, по́йня́тий су́мом, жалібни́к, прикм. смутни́й, невесе́лий, нера́дісний, фраз. засмутні́лий, образ. у ту́зі, у сму́тку, сумни́й душе́ю, 2. що гризе́ться див. ще пекущийся 2.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Смущать, смутить – збенте́жувати, -жую, -жуєш, бенте́жити, збенте́жити, -жу, -жиш; -ся – збенте́жуватися, збенте́житися.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Збаламу́чувати, збаламу́тити –
1) замутить;
2) возмутить;
3) смутить.
Збенте́жувати, збенте́жити –
1) обескураживать, обескуражить, смущать, смутить;
2) ругать, обругать, обесчестить;
3) растревожить.
Збива́ти, зби́ти, зіб’ю́, зіб’є́ш –
1) сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Зби́ти до ку́пи – (в приложении к людям) собрать, соединить.
2) сбивать, сбить, сшибать, сшибить;
3) (о лошади) осаживать, осадить;
4) ссадину делать, сделать, ссаднить. Зби́ти ши́ю воло́ві – натереть шею (волу),
5) смолачивать, смолотить;
6) вытаптывать, вытоптать;
7) выбивать, выбить (градом);
8) возмущать, возмутить, взбивать, взбить.
• Зби́ти бу́чу – поднять шум, крик, скандал, тревогу.
9) пахтать, напахтать (масла);
10) сбивать, сбить, смущать, смутить.
• Збива́ти, зби́ти з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу – сбивать, сбить с толку.
11) з ста́тку – довести до потери, разорить.
12) кри́лами – захлопать крыльями;
збива́тися, зби́тися –
1) сбиваться, сбиться, спутаться, ошибиться.
• Зби́тися з пантели́ку – сбиться с толку.
2) подниматься, подняться вверх;
3) возмущаться, возмутиться, волноваться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Збаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл.
1) Возмутить.
2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.
Збенте́жувати, -жую, -єш, сов. в. збенте́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Обезкураживать, обезкуражить, смущать, смутить. Збентежила ся річ Латина. Котл. Ен. VI. 55.
2) Ругать, обругать, обезчестить. Вони ж його збентежили: узяли та й вигнали. Зміев. у. Нащо мою збентежив дочку? Алв. 64.
Збива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зби́ти, зіб’ю́, -б’єш, гл.
1) Сбивать, сбить, сколачивать, сколотить. Молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою збиті докупи дві дошки. Левиц. Пов. 20. Въ приложеніи къ людямъ зби́ти доку́пи — собрать, соединить. Буде кому люд той збити докупи, що вештається по острову. Стор. МПр. 134. У Гребинки о составленіи книги: Що ж то роблять земляки отсіми довгими зімніми вечорами? Давай, зіб’ю їм книжку. Греб. 407. Въ значеніи собирать, собрать (о деньгахъ, имуществѣ): Ік Великодню збігли півтора карбованці, хотіли, хоч поросятко купити. Г. Барв. 503. А яку худобу збив велику покійний. О. 1861. X. 38.
2) Сбивать, сбить, сшибать, сшибить. Збий оцей обруч з діжки. Ой коню ж мій вороненький, ой де ж твій пан молоденький? Чи ти його в Дніпрі втопив, чи ти його під себе збив? Грин. III. 632. Збив десять яблук. Рудч. Ск. І. 20. Як ударе його чоботом, а пеньок був гнилий, — так він його ногою і збив. Грин. І. 209.
3) О лошади: осаживать, осадить. Оце заїхав, — і завернуться ніяк: треба мабуть збити коня. Черниг. у. Чуєш, хлопче, збий мені воли. Черниг. у.
4) Ссадину дѣлать, сдѣлать, ссаднить. А правою чого ж ти не береш? — Та збив палець. Грин. І. 175. Зби́ти ши́ю (воло́ві). Натереть шею (волу).
5) Смолачивать, смолотить. Коло клуні пашня потрушена; з півсніпка чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто. МВ. (О. 1862. І. 98).
6) Вытаптывать, вытоптать. Дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.
7) Выбивать, выбить (градомъ). Збило ту пшеницю (грядом), зосталась сами стерня. Грин. II. 147.
8) Возмущать, возмутить, взбивать, взбить. Єв. І. V. 4. Чого вода каламутна? Чи не хвиля збила? Чуб. V. 126. Пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. — бу́чу. Поднять шумъ, крикъ, скандалъ, тревогу. Жінка аж під стелю, — таку бучу збила. Рудч. Ск. II. 22.
9) Пахтать, напахтать (масла). Збити масла. Левиц. І. 483.
10) Сбивать, сбить, смущать, смутить. Ви Іова не збили, не вміли ви йому одвітувати. К. Іов. 70. — з пантели́ку, з пли́ву, з пли́гу. Сбивать, сбить съ толку. Бісові дівчата і жіночки... збивають його з пантелику. Стор. II. 243. Усі одного зіб’ють з пливу. НВолын. у.
11) — з ста́тку. Довести до потери, разорить. Вх. Уг. 240.
12) Только сов. в. — кри́лами. Захлопать крыльями. Когут збив крилами. МУЕ. III. 43.
Каламу́тити, -му́чу, -тиш, гл.
1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб.
2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.
Побенте́жити, -жу, -жиш, гл. Обезкуражить, смутить (многихъ).
Сколоти́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Возмутить. Налетіли гуси з броду, сплотили мені воду. Чуб. V. 90.
2) Взболтать. Котл. Ен. VI. 73.
8) Сбить (масло и пр.).
4) Встревожить, смутить. Побіг Сава попереду, а сколотив всю череду. Чуб. III. 376.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Смути́ть = д. Смуча́ть і Смуща́ть.
Смуча́ть, смути́ть = баламу́тити, каламу́тити і д. Мутя́ть 1. (Замути́ть). — Баламуте всього сьвіта, баламутиш так завсїгди. н. п.
Смуща́ть, смути́ть, ся = 1. д. Смуча́ть. 2. міша́ти ся, заміша́ти ся, замути́ти ся, заморо́чити ся.

Запропонуйте свій переклад