Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Шукати «сподія*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Воспосле́довать – ста́тися, споді́ятися, скла́стися, зді́ятися, наста́ти, відбу́тися. [Те, що після цьо́го ста́лося = то, что за этим воспосле́довало].
Наде́яться – (на кого, на что, что делать) сподіва́тися, (реже) наді́ятися и (редко, зап.) споді́ятися, наді́ю ма́ти (держа́ти, поклада́ти) на ко́го, на що, що роби́ти, упова́ти, (диал., зап.) духва́ти на ко́го, на що; (чего: ожидать чего, рассчитывать на что) сподіва́тися, (редко) наді́ятися чого́. [Сподіва́вся дід на обі́д, та й не вече́рявши спа́ти ліг (Номис). Сподіва́лася його́ стрі́нути (Н.-Лев.). Од сві́ту по́мочи не сподіва́йся (Крим.). Наді́ятись на се́бе ті́льки мо́жна (Грінч.). Де споді́єшся ніч ночува́ти, то там дві бу́деш (Чуб. I). На дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переяславщ.). На ме́не не впова́й (Кониськ.). Добро́дію, засмі́люсь упова́ти, що… (Куліш). На дя́дька не ду́же духва́йте (Свидниц.)].
• -юсь на ваше слово – наді́юся (упова́ю) на ва́ше сло́во.
• -юсь, вы придёте? – сподіва́юся, ви при́йдете?
• Твёрдо -ться на что – поклада́ти найпевні́шу наді́ю на що.
• На бога -де́йся, а сам не плошай – бо́га взива́й, а рук приклада́й; на бо́га поклада́йся, а сам робо́ти не цура́йся; роби́, небо́же, то й бог помо́же (Приказки).
• На ветер -ться, без помолу быть – ві́тер мовчи́ть, вітря́к стої́ть – не чека́й ди́ва, не бу́де мли́ва.
Осуществля́ться, осуществи́ться – зді́йснюватися, здійсня́тися, зді́йсни́тися, спра́вджуватися, спра́вди́тися, (сов.) зді́ятися, споді́ятися, вживи́тися, (несов.) перево́дитися.
• Мои предчувствия -лись – мої́ передчу́ва́ння зді́йснились (справди́лись).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Осуществляться, осуществиться – (несов.) зді́йснюватися, здійсня́тися, спра́вджуватися, реалізо́вуватися, (исполняться) вико́нуватися, сповня́тися; (сов.) зді́йсни́тися, (реже) зді́ятися, (реже) споді́ятися, спра́вди́тися, зреалізува́тися, ви́конатися, сповнитися:
• осуществляется заветная мечта – здійснюється заповітна мрія;
• предчувствия осуществились – передчу́ва́ння зді́йснились (справди́лись).
[Той сон твій справдиться (Т.Шевченко). Боюся сам себе спитати, чи се коли сподіється (Т.Шевченко). Здійснюються наші найсміліші мрії! Може, пора сповнятися і несмілим? (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СВЕРШИ́ТЬ уроч. споді́яти;
свершить что докона́ти що/чого;
СВЕРШИ́ТЬСЯ уроч. споді́ятись, фраз. ді́ятись [да сверши́тся во́ля Госпо́дня! ді́йся во́ля Бо́жа!];
да сверши́тся хай ста́неться.
СЛУЧИ́ТЬСЯ уроч. споді́ятися, фраз. зайти́ [случилась ссо́ра зайшла́ сва́рка];
случи́ться с кем ще притра́питися кому;
случи́ться кста́ти нагоди́тися;
случи́тся неуда́ча образ. чо́рний кіт доро́гу перебіжи́ть;
на́до же тако́му случи́ться! це ж тре́ба!;
что случи́лось? живомовн. що таке́?;
что бы не случилось живомовн. хай що бу́де;
случи́сь э́то со мной якби́ на ме́не;
случи́сь э́то с други́м якби́ на ко́го і́ншого, на і́ншого б це [случи́сь э́то с дру́гим - у́мер бы на і́ншого б це – поме́р би];
случи́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
случи́вшееся як ім. поді́я, приго́да.
СОВЕРШИ́ТЬСЯ ще споді́ятися;
соверши́лось ста́лося, споді́ялось;
соверши́вший, соверши́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
соверши́вшийся зді́йснений, ви́конаний, споді́яний, дове́ршений, (факт) доко́наний, (злочин) ско́єний.
СОДЕ́ЯТЬ док. укр. ско́їти, споді́яти, вді́яти;
соде́явший, ОКРЕМА УВАГА;
СОДЕ́ЯННЫЙ вчи́нений, ско́єний, уді́яний, споді́яний.
СОСТОЯ́ТЬСЯ дк ще ма́ти мі́сце, уроч. споді́ятися, живомовн. відійти́ [пока́ сва́дьба состои́тся по́ки весі́лля́ віді́йде], скле́їтися [не состоя́лось не скле́їлось], фраз. здійсни́ти, ста́ти фа́ктом /реа́льністю/ [сою́з не состоя́лся сою́з не став реа́льністю], реалізува́тися, (унезалежнитись) воскре́снути, вста́ти з колі́н [Украи́на состоя́лась Украї́на воскре́сла / вста́ла з колі́н/];
состо́яться на надлежа́щем у́ровне відбу́тися на рі́вні;
не состои́тся (діло) не ви́горить;
де́ло не состои́тся не бу́де ді́ла;
состоя́вшийся відбу́тий, забут. перебу́тий, фраз. мину́лий [на состоя́вшемся балу́ на мину́лому ба́лі], ОКРЕМА УВАГА;
не состоя́вшийся що не відбу́вся, рідко незбу́лий.
СОТВОРИ́ТЬ уроч. споді́яти; і похідн.;
СОТВОРЁННЫЙ уроч. споді́яний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вина
• Без вины – без вини; без(не)винно.
• Быть виной чего – бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого.
• Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо – звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.]
• Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что – ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому.
• Загладить чью вину – загладити (виправити) чию провину (вину).
• Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати вину (провину).
• Он (она…) всему виной – він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха.
• По моей (по его…) вине – з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.]
• По своей вине – з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть.
• Прощать вину кому – дарувати (прощати) провину (вину) кому.
• Сознаться в вине – повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину.
• Чувствовать за собой вину – почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого.
• Я (он…) этому виной – я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).
Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только – лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат – журба не матінка.
• Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя – безнапасний (безжурний).
• Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый – загорьований.
• С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем – пригнічений горем.
• Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Сподіва́ти, -ва́ю, сподіва́тися, -ва́юся, спо́діятися, -діюся –
1) ожидать;
2) надеясь ожидать.
Споді́яти, -ді́ю – совершить, сделать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Воспоследовать – ста́тися, споді́ятися.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Споді́яти, -ді́ю, -єш, гл. Совершить, сдѣлать. Що ти починив, мій голубе? що ти сподіяв? МВ. (О. 1862. III. 71). Нехай і так, нехай я гріх сподіяв. К. Іов. 40.
Споді́ятися, -ді́юся, -єшся, гл.
1) Совершиться, сдѣлаться. Оттаке то сподіялось. Шевч. Боюся сам себе спитати, чи се коли сподіється. Шевч. 380.
2) = Сподіватися. Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш. Чуб. І. 269.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Воспослѣ́довать = сподїяти ся, ста́ти ся, скла́сти, ся, здїяти ся. — Сподїялось таке лихо, що крий Боже! — Не так ждало ся, та так склало ся. н. пр.
Надёжа, наде́жда = надїя, сподїя (С .З.), сподїянка, сподїванка (С. Л.), сподївання (С. З.). — Надїя в кут скрила ся. н. пр. — Надїя в Бозї, як хлїб у стозї. н. пр. — Така надїя, що від неї волос біліє. н. пр. — Казала всїм, що я найкращий між парубками і речами такими мінї надїю подала. К. X. — Потеря́ть наде́жду = стра́тити надїю.
Приключа́ться, приключи́ться = луча́ти ся, прилуча́ти ся (Ос.), трапля́ти ся, притрапля́ти ся (С. Ж.), випада́ти, става́ти ся, склада́ти ся, при́штитися, прилучи́ти ся, притра́пити ся (С. Ж.), ви́трапити ся, ста́ти ся (С. Л.), скла́сти ся, сподїяти ся, спітка́ти ся (С. Л.), прида́ти ся. — Ой не пъють ся пива, меди, не пъєть ся вода — прилучилась з чумаченьком у степу біда. К. Ш. — Ой ішов чумак з Криму до дому, сталась йому пригодонька за всю дорогу. н. п. — Сподїялось таке лихо, що Боже мій. — Думав доля зострінеть ся — спіткало ся горе. К. Ш.
Соверша́ть, соверши́ть, ся = 1. роби́ти, дїяти, чини́ти, учиня́ти (С. Ш.), справува́ти, зроби́ти, ся, вдїяти, здїяти ся (С. Л.), удїяти (С. Ш.), сподїяти ся (С. Л.), вчини́ти (С. Л.), учини́ти (С. Ш.), счини́ти ся, про що погане — ко́їти, зко́їти, ся. — Ой щож бо я учинила, що Коструба не злюбила? н. п. — Задумала мишва вчинить велике дїло. Б. Г. — Молись Богу, щоб не здїялось так, як мінї здаєть ся. О. Ст. — Бою ся сам себе спитать, чи се колись сподїєть ся. К. Ш. — Загоїть ся, поки весїлля зкоїть ся. н. пр. — С. богослуже́ніе = пра́вити, одпра́вити слу́жбу Бо́жу. — С. елеосвяще́ніе = д. Собо́ровать. 2. сповня́ти ся, става́ти, збува́ти ся, спо́внити ся, ста́ти ся, збу́ти ся, в(з)дїяти ся. — Соверши́лось = ста́ло ся, вдїялось.
Состоя́ніе = 1. ста́н (С. Л.), ста́ть і д. Положе́ніе 2. — В якому станї твоя худоба? С. Л. — Не дуже то тяжко пізнати хоробливий стан, але дуже тяжко буває сказати, який стан є здоровий. Л. Н. В. 2. д. Зва́ніе і Сосло́віе. 3. си́ла, змо́га. — Быть, не быть въ состоя́ніи = здола́ти, зду́жати, ма́ти змо́гу, си́лу, не здола́ти, не зду́жати, не ма́ти си́ли, змо́ги, не сподїяти. — Усяк, хто чим здола, повинен послужити Українї. Ст. Б. X. — Чи багато в ворогів завзяття, чи здолаєм з ними в бої стятись, чи здолаєм ворогів подужать? Ст. С — Хоч сам рубать я ворога не здужаю, та є другі справи, в яких потрібні мої руки. К. X. — Цього я піднести не здужаю. Кр. — Поворушитись не здужа. Кв. — А у скринї казан грошей, самії дукати! Ледве, ледве старий з сином здужали підняти. Руд. 4. доста́ток, добро́, ста́ток, ста́тки. — Він чоловік з достатком. — Як немає статку, то нема й упадку. н. пр.