Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «удаться»
Шукати «удаться» на інших ресурсах:

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УДА́ТЬСЯ фаміл. ви́танцюватися, ви́горіти [не удастся не ви́горить];
уда́вшийся ОКРЕМА УВАГА, прикм. від удавающийся.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Удаваться, удаться –
1) удава́тися, -даю́ся, -дає́шся, уда́тися, -да́мся, -даси́ся, щасти́ти, пощасти́ти, -стю́, -сти́ш;
2) (походить) удава́тися, уда́тися (в ко́го).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Отец
• Быть посажёным отцом – батькувати (бути за батька) на весіллі.
• Книга, ответ, вещи… отца – батькова книжка (книга), відповідь, батькові речі…
• Посажёный отец – весільний (головатий, вінчальний, посадний) батько.
• При покойном отце – за покійного батька (за небіжчика батька).
• Удаться (уродиться, пойти) в отца – удатися (вродитися, вийти) в батька.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вдава́тися, вда́тися –
1) до кого – обращаться, обратиться к кому;
2) в що – предаваться, предаться чему, пристращаться, пристраститься к чему;
3) входить, войти, пускаться.
• Вда́вся в розмо́ву – пустился в разговор.
• Не вдава́йся в сва́рку – не пускайся в ссоры, не заводи ссор.
4) куди, в що – отправляться, отправиться куда;
5) прибегать, прибегнуть к чему.
• В про́сьбу вда́вся – прибег к просьбе.
6) удаваться, удаться, удачно выйти;
7) родиться с известными качествами, способностями.
• Вда́тися в кого – пойти в кого, родиться похожим на кого.
• Вда́тися до чо́го – быть способным к чему.
• Вдава́тися, вда́тися в ту́гу – отчаиваться (отчаяться). Вда́тися до і́нших за́ходів – прибегнуть к иным мерам.
Повести́ся, поведе́ться (безл.) –
1) пойти.
• Повело́сь по-старо́му – пошло по-прежнему.
2) удаваться, удаться.
Пово́дити, -джу, пове́сти, -веду́ –
1) водить, повести;
2) править лошадьми;
пово́дитися –
1) вести себя, держать себя;
2) з ким – обращаться с кем, повести себя с кем;
3) быть, завести в обычай;
4) кому́ (безл.) – удаваться, удаться, иметь успех.
Придава́ти, -даю́, -є́ш, прида́ти, -да́м, -даси́ (що) – прибавлять, прибавить.
• Придава́ти хо́ди – прибавлять шагу.
• Придава́тися, прида́тися – 1) до чого – годиться, пригодиться;
2) до чо́го – приходиться (к чему);
3) удаваться, удаться;
4) чим – оказаться, выйти каким;
5) оказаться к чему годным, способным;
6) казаться, показаться;
7) мерещиться, примерещиться, чудиться.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Побе́рдитися, -диться, гл. безл. Повезти, удаться. Мені не побердилось.
Повести́ся, -веде́ться, гл. безл.
1) Пойти. Знову повелось по старому. Ком. І. 15.
2) Удаться. От же матері дав Бог талан, а мені дак уже й не повелось. Г. Барв. 424.
Попайди́ти, -ди́ть, гл. безл. Повезти, удаться. Мені попайдило.
Похворту́нити, -нить, гл. безл. Повезти (кому), удаться.
Придава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. прида́тися, -да́мся, -даси́ся, гл.
1) Годиться, пригодиться. Золотий ключик до кождих дверей придасться. Ном. № 7393.
2) Удаваться, удаться, оказаться, выйти какимъ; оказаться къ чему годнымъ, способнымъ. В чім ти, мила, купалася, що такая придалася? Чуб. V. 38. Оттакий то придався нам солодкий мед. Грин. II. 171. Паска у нас хороша придалась. Кв. Наймичку собі приняла, та й добра дівчина придалась. Г. Барв. 295. Придавсь один чернець на малювання. К. ЧР. 82.
Удава́тися, удаю́ся, є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл.
1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Мет. Не вдавайся в гульню. Ном. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Ном. № 10005. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Г. Барв. 407. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об’їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Греб. 391. Въ значеніи: обращаться къ помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько та пропав навіки. Гол. I. 137. См. Вдарятися 4.
2) Входить, вбити, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Г. Барв. 153. Не вдаватися в жа́дне право. Не входить ни въ какія тяжбы.
3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). До ворожки вдалися. Св. Л. 184. Вдився собі до людей добрих. Г. Барв. 457. Ой удався козак Нечай до коня словами. АД. 11. 57.
4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Грин. ІІІ. 203. Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. Грин. III. 611.
6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. НВолын. у. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. Мет. 64.
6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Мет. 164. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинить шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. Ном. № 300.
7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Ном. Уродись, та й удайсь. Ном. № 1657. Який удався, такий і згинеш. Ном. № 3210. Удався він високий, здоровий. Стор. І. 97. Удалась така лінива. Стор. І. 9. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. Нп. — в кого. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. МВ. II. 15. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. Нп. І мій батько такий мався, і я в його вдався. Ном. № 2919. — до чо́го. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався. Гліб.
Хибну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Покачнуть, наклонить. Хибнути човен. Васильк. у.
2) Наклониться. Хибнув на мене віз. Черк. у.
3) Сплоховать, не удаться. Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. Каменец. у.
4) Минуть, обойти. То вже її не хибне. НВолын. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Допи́сувати, -сую, -єш, сов. в. дописа́ти, -пишу́, -шеш, гл. *3) Переписываться, писать письма. От він йому й дописує: пришліть стільки возів жита. Крим. *Удаваться, удаться, потрафлять, потрафить. Гулянка нещасливо випала, бо погода не дописала. «Діло».

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Удава́ться, уда́ться = 1. вдава́ти ся, вда́ти ся (в кого), похо́дити (на кого) і д. Походи́ть. — В батька вдав ся. 2. у(в)дава́ти ся (С. Ш.), вести́ ся, щасти́ти, тала́нити, ся, на́йди́ти, впада́ти, уда́ти ся (С. Ш.), повести́ ся, пощасти́ти, потала́нити, понайди́ти, прида́ти ся і д. Счастли́виться. — Казала Настя, що удасть ся. н. пр. Ман. — Гречаники не вдали ся, на чірінї підпекли ся. н. п. — Дурному удасть ся, розумному ж трястя. н. пр. — йому повелось, пощастило. — Не удава́ться = плу́жити ся. — Єму́ все удаётся = йому веде́ть ся, гла́дко йде.
Уда́ться = д. Удава́ться.

Запропонуйте свій переклад