Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «уха*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вито́к –
1) см. Вите́йка;
2) (деревяжка для наматывания) виту́шка, вите́лка, шпу́лька;
3) виток уха – ушна́ (ухова́) виту́шка, ушни́й за́крутень (ви́тень).
Длинноу́хий – довго(в)у́хий, (в)уха́тий, довгову́х, уха́ч, уша́к.
Доро́га –
1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́].
• Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця).
• Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га.
• Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях.
• Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія.
• Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.).
• Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га.
• Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).].
• Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з].
• Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну).
• Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях.
• Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях.
• Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де].
• Д. ухабистая – вибо́їста путь.
• Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к.
• Д. забитая снегом – забивна́ путь.
• Д. с колотью – грудна́ путь.
• Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях.
• Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́.
• Боковые части доро́ги – обо́чини.
• Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́].
• Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя.
• Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю?
• Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю.
• Той доро́гой – тудо́ю.
• По доро́ге – по руці́; в завороті́.
• Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́.
• Живущий за дорого́й – задоро́жній;
2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́).
• Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)].
• Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь.
• Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне].
• Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли].
• Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги!
• Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)].
• Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́].
• Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!
Егози́ть – (резвиться) пустува́ти, жирува́ти; (суетиться) метуши́тися; (вертеться) верті́тися, крути́тися; (вертеться, не сидеть спокойно на одном месте) со́ватися, верті́тися, крути́тися.
• -зи́ть перед кем и около кого (угодничать, заискивать) – надско́кувати ко́ло ко́го, запобіга́ти перед ким, підле́щуватися до ко́го; (ухаживать за кем) упада́ти ко́ло ко́го.
Завито́к – за́круток (-тка), за́крутка, кру́тень, за́крутень, ви́тень (-тня). [За́крутки на капіте́лях коло́н (Л. Укр.). Пуска́ючи дим кружа́льцями, він заду́мливо сте́жив за його́ за́крутками].
• -то́к волос – ку́чер (-ря), ку́черик, за́круток, кру́тик; (только на висках) васи́льки, (у евреев) пе́йси (-сів). [Васи́льки на виска́х нама́зував оли́вою (Н.-Лев.)].
• -то́к уха (helix) – ушни́й (ухови́й) за́круток.
• -то́к (у растения) – ву́сик.
• -то́к в хлебе на корню для колдовства – за́крутка.
• -то́к шерсти на овчине – стручо́к (-чка́), ядро́. [У чоловікі́в ша́пка вели́ка із вели́кими стручка́ми во́вни, а парубо́ча ша́пка – з дрібне́нькими стручка́ми (Звин.)].
• С -ка́ми (об овчине) – стручкува́тий. [Стручкува́тий смух].
• Овчина с волнообразными -ка́ми – хвиля́стий смух.
Заи́грывание – заграва́ння; (шутки и шалости) жартува́ння, жирува́ння, (ухаживая) жениха́ння.
Заи́грывать, заигра́ть –
1) заграва́ти, загра́ти. [Музи́ки загра́ли. Со́нечко загра́ло].
• -ть кого – переграва́ти, перегра́ти кого́. [Він на скри́пці усі́х переграє́ (заигрывает)];
2) -вать с кем – (шутить) жартува́ти з ким, (возиться) ми́зкатися з ким, (ухаживая) жениха́тися до ко́го, (шалить) жирува́ти з ким, (подделываться) заграва́ти з ким, лабу́знитися до ко́го. [Чи з ким и́ншим ми́зкаєшся з нудьги́ та з похмі́лля? (Шевч.). Юзефо́вич заграва́в з украї́нством (Крим.). Загни́біді ки́нулася в вічі Христи́нина вро́да, і вік поча́в лабу́знитись до не́ї (Мирн.)]. См. Игра́ть.
Закла́дывать, закла́сть, заложи́ть –
1) (основание здания, судна и т. п.) заклада́ти, закла́сти що. [Сього́дні закла́дини: нови́й військо́ви́й корабе́ль заклада́ють];
2) что во что, за что – заклада́ти, закла́сти що в (за) що. [Закла́в ру́ки в кише́ні. Молода́ заклада́є молодо́му ху́стку за по́яс. Учи́тель заклада́є (или вклада́є) в ду́шу у́чням любо́в до бі́дного лю́ду (Крим.)];
3) (проём в стене камнем, кирпичём) заклада́ти, закла́сти що (це́глою, камі́нням), замуро́вувати, замурува́ти; (деревом: горизонтально) заклада́ти, закла́сти, (вертикально) заставля́ти, заста́вити, (о мн.) позаклада́ти, позаставля́ти що чим. [За́йве вікно́ ми оба́полами заста́вили, гли́ною завалькува́ли];
4) (лагерь, стан) ста́вити, поста́вити кіш; та́бором, коше́м, обо́зом става́ти, ста́ти, отабори́тися;
5) (загромождать) захара́щувати и захара́стрювати, захара́ст(р)ити; срвн. Загроможда́ть. [На́що лаву́ захарастри́ли? За́раз поприйма́йте все];
6) (задевать) запрото́рювати, запрото́рити, заклада́ти, закла́сти що десь, куди́. [Сам не зна́ю, куди́ запрото́рив кни́гу];
7) (отдавать в заклад), см. Закла́д 1;
8) (корм лошадям, скоту) завдава́ти, завда́ти, дава́ти, да́ти, (о мн.) подава́ти ко́ням, вола́м и т. д., засипа́ти, заси́пати обрі́к ко́ням. [Ко́ням та коро́вам уже́ подава́в, тепе́р понесу́ ві́вцям];
9) (лошадей) запряга́ти, запрягти́, (о мн.) позапряга́ти (ко́ні);
10) -жи́ло уши, нос кому – закла́ло (в)у́хо, позаклада́ло (в)у́ха кому́, ніс залі́г у ко́го, закла́ло в но́сі кому́.
• Зало́женный – закла́дений; замуро́ваний, заста́влений; ота́борений; захара́щений, захара́стрений; запрото́рений (десь, куди́); застано́влений, заста́влений; да́ний, заси́паний; запря́жений.
• Дом -ло́жен – буди́нок у заста́ві.
Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)].
• -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку.
• -крой бутылку – заткни́ пля́шку.
• -кро́й кран – закрути́ кран.
• -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)];
2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти.
• -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)].
• -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку.
• -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́.
• -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́.
• -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)].
• -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)].
• -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)].
• -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі.
• -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́.
• -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)];
3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)].
• -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою.
• -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)].
• -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою.
• -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)];
4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)].
• -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що.
• -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою];
5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть;
6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки).
• -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти.
• -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю.
• Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений.
• -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т.
• -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання.
• -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва.
• -тое голосование – тає́мне голосува́ння.
• -тое платье – закри́та су́кня.
• -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка.
• -тое море – закри́те мо́ре.
• -тый слог – закри́тий склад.
• -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н.
• Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то.
• Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено.
• Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені.
• Окно -то – вікно́ зачи́нено.
• С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма.
• С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений.
• Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.
Залега́ть, зале́чь –
1) (стать) заляга́ти, залягти́ (пр. вр. залі́г, залягла́), ляга́ти, лягти́, уляга́тися, улягти́ся, лягови́тися, улягови́тися, кла́стися, покла́стися, уклада́тися, укла́стися (спа́ти), облягати(ся), облягти(ся), (о мног.) позаляга́ти, пообляга́ти, поляга́ти, повклада́тися, позляга́ти, повляга́тися, повклада́тися (спа́ти); (о медведе) утоко́вуватися, утокови́тися. [Заля́жу до за́втрього (Куліш). Зно́ву залягли́ спа́ти? – поду́мав я (Крим.)];
2) (располагаться) заляга́ти, залягти́, розляга́тися, розлягти́ся, улашто́вуватися, улаштува́тися. [Мо́вчки насу́нули хма́ри і залягли́ навкруги́ (Грінч.). І триво́га, як ніч, залягла́ у дворі́ (Франко). Розлягли́сь тума́ни (Рудан.). По си́ньому косого́рі розлягло́ся місте́чко (Левиц.)];
3) (заседать в засаде) заляга́ти, залягти́, засіда́ти, засі́сти де, на ко́го. [Залягли́ вони́ на нас у ба́лці (Куліш)];
4) (укрываться) заляга́ти, залягти́, хова́тися, захо́вуватися, захова́тися. [Днюва́в, залі́гши в балка́х, щоб не постерегли́ його́ тата́рські чатовники́ (Куліш)];
5) (о дороге: глохнуть) запада́ти, запа́сти;
6) (о почве: лежать невозделанной) заляга́ти, залягти́, облогува́ти, лежа́ти обло́гом, перело́гом. [Ця ни́ва ще торі́к залягла́ (Борз. п.). Серед ро́зрухів та боротьби́ бага́то лані́в облогува́тиме (Н. Рада)];
7) уши залегли́ – позаклада́ло (в)у́ха, в у́хах кому́.
• Нос -лё́г – ніс, в но́сі закла́ло.
• Грудь -гла́ – гру́ди завали́ло, в гру́дях закла́ло;
8) что (занимать чьё-л. место) – заляга́ти, залягти́ що, (о мног.) позаляга́ти що. [Си́ві кабани́ усе́ по́ле залягли́ (Загадка). Ви всі місця́ позаляга́ли, – мені́ й лягти́ ні́де (Чуб. II)].
• Залё́гший – зале́глий; засі́лий; (о дороге) запа́лий (шлях, -ла доро́га).
Запы́хиваться, запы́ха́ться – заса́пуватися, заса́патися, (о мн. позаса́пуватися), засопти́ся (пр. в. засі́пся, -сопла́ся), уса́патися, задиха́тися, зади́хатися, захе́[а́]катися, ухе́[а́]катися, (от бегания) забі́гатися. [Вона́ ле́две припе́рла мішо́к муки́, заса́палася і стогна́ла (Коцюб.). Він ішо́в шви́дко, аж зади́хався (Франко). Гнат ва́жко ди́хав, на́че ухе́кавшись від до́вгої бігани́ни (Коцюб.). Заха́кався, як соба́ка (Тобіл.). Пи́сар біжи́ть, аж засі́пся (Квітка). Забі́гався, ле́две ди́ше (Харк. п.)].
• Запы́хавшийся – заса́паний, зади́ханий, захе́[а́]каний, ухе́[а́]каний. [Вбі́гла Мала́нка, бліда́, заса́пана, о́чі горя́ть (Коцюб.). І весь зади́ханий я став (Франко)].
Зарека́ться, заре́чься – заріка́тися, заректи́ся, зака́юватися, зака́ятися (щось роби́ти), обріка́тися, обректи́ся (не роби́ти чого́), (диал.) рочи́тися. [Не заріка́йся всьо́го роби́ти, ті́льки сво́го у́ха вкуси́ти (Номис). Вме́рла дру́га (жі́нка) – і він зака́явся жени́тися (Коцюб.). Обрі́кся горі́лки не пи́ти (Звин.)].
Кавале́р –
1) (молодой человек) кава́лір (-ліра) и кава́ле́р (-ле́ра). [Хо́дить з кава́ліром на прохо́дки (Звин.)].
• Дамский -ле́р – да́мський кава́лір, (ухаживатель) зальо́тник, (диал.) лабу́сь (-ся́), (вульг.) ба́бський пра́зник.
• Настоящий -ле́р – ли́цар (-ря).
• Неизменный -ле́р – ві́рний кава́лір.
• -ле́ры (собир.) – кавале́[і́]рство, кавале́рія, (насмешл.) кавалірня́;
2) (пожалованный орденом) кавале́р;
3) (прозвище солдата) воя́к (-ка́), (служивый) слу́жба. [Яко́го ще тобі́ тре́ба? Чим не воя́к! (Стор.)].
• -ле́ры! – вояки́!
• Славные -ле́ры – сла́вне воя́цтво.
Колдо́бистый – ковдо́бистий, бакаюва́тий, бакаї́стий; (ухабистый) вибо́їстий. [Бакаюва́та доро́га (Черкащ.). Там шлях ду́же бакаї́стий (Київщ.)].
Ловела́с – ловела́с, лабу́зник, залиця́льник, джиґу́н (-на́), (насм.) дівчу́р (-ра́), дури́дівчат, бабоду́р; срв. Ухажё́р, Обольсти́тель. [Ох, стережи́сь, ді́вко: лабу́зник він (Кониськ.)].
Ловела́сничать – ловеласува́ти, лабу́з(н)итися до ко́го, лиця́тися з ким; срв. Уха́живать, Волоки́тничать. [І лиця́вся то з тіє́ю, то з дру́гою лю́бо (Шевч.). Запа́ла йому́ в о́ко, поча́в лабу́знитись (Мирн.)].
Любе́зничанье –
1) (обхождение) упада́ння, увиха́ння коло ко́го, примиля́ння до ко́го, об(і)хо́дливе пово́дження з ким, (перен.) мед (-ду) и меди́ (-ді́в);
2) залиця́ння, лиця́ння до ко́го, жениха́ння з ким; срв. Уха́живание. [Не до коза́цького залиця́ння було́ убо́гому бурла́ці (Хата)].
Любе́зничать (с кем) –
1) (любезно обходиться) упада́ти коло ко́го, примиля́тися до ко́го, об(і)хо́дливо пово́дитись із ким, підпуска́ти ме́ду кому́, масти́ти кого́ ме́дом;
2) залиця́тися, лиця́тися до ко́го, з ким, жениха́тися з ким, (шутл.) бі́сики пуска́ти, ли́си підпуска́ти кому́, халявки́ смали́ти коло ко́го, со́лодко стели́тися перед ким; срв. Уха́живать. [А ти ду́маєш: як бог, то вже ме́дом ма́же? (Рудан.). Не ходи́, не люби́, не залиця́йся (Пісня). І лиця́вся то з тіє́ю, то з дру́гою лю́бо (Шевч.). З ним жарту́є, з ним жениха́ється (Квітка). Полю́биться її́ він мо́сці і ста́не бі́сики пуска́ть (Котл.). Підпуска́ла рі́зні ля́си, Ене́ю-б ті́льки догоди́ть (Котл.)].
Молоде́цки, нрч. – по-молоде́цькому, по-молоде́чому, (реже по-молоде́чи), по-юна́цькому, по-коза́цькому, по-коза́цьки, (ухарски) хва́цько, зухува́то. [Ма́рченко ви́ступив напере́д, збив по-молоде́цькому на поти́лицю козиро́к (Васильч.). Та по-молоде́чи бу́деш бо́гу моли́тися, а не по-черне́чи харама́ркати (Шевч.). Як все ді́ло покінча́єм, по-коза́цьки погуля́єм (Пісня). Вибре́нькуючи на які́йсь невели́чкій банду́рці, він хва́цько приспі́вував (Леонт.). Би́стро лети́ть, розпусти́вши вітри́ла, гале́ра, зухва́ло співа́є юна́цтво (Дн. Чайка)].
Молоде́цкий –
1) молоде́цький, молоде́чий, парубо́цький, парубо́чий.
• -кий вечер – молоде́цький ве́чір.
• -кий обычай – молоде́цький (молоде́чий, парубо́цький) звича́й;
2) (удалой) молоде́цький, молоде́чий, юна́цький, коза́цький, (бравый, ухарский) хва́цький, зухува́тий, бадьори́стий, бадьо́рний. [Гей, як кри́кнув цар туре́цький та на свої́ слу́ги молоде́цькі (Пісня). Стан висо́кий, ус коза́цький, чо́рні бро́ви і юна́цький по́гляд смі́ливий, палки́й (Грінч.). Де-ж си́ла його́ молоде́ча? Він-же і збро́ї в руці́ не вде́ржить (Л. Укр.). Хва́цьке запоро́зьке ві́йсько ви́коренили (Стор.). Вибира́й все молодці́в: чи убо́гий, чи бага́тий, аби́ був зухува́тий (Чуб. V). Сам був таки́й бадьори́стий: козаки́ каза́ли проміж се́бе – «оре́л» (Стор.)].
II. Мо́чка –
1) (fibra, нить, волокно) волоко́нце, волокни́нка; (прядь, клок, пучок) ки́чка, ки́чечка;
2) (корневая) мо́чка; (у овощей: свёклы, моркови и т. п.) патели́ння (-ння);
3) (дерев. почка или серёжка) бру́нька, ки́тичка, пацьо́рка;
4) (уха) пи́пка;
5) (у прях) ми́чка, куде́ля, куде́лиця;
6) (пуговицы) ву́шко;
7) (привязка, ремешок, напр. у шлеи) мо́чка;
8) (пройма, проушина, завёртка) за́вертень (-тня) (у сане́й).
Набива́ть, наби́ть –
1) что на что – набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти що на що.
• -ва́ть обручи на бочку, шину на колесо – набива́ти обручі́ на бо́чку, ши́ну на ко́лесо. [Тре́ба наби́ти обручі́ на ді́жку, а то зовсі́м розсо́хлася (Сл. Ум.)].
• -ва́ть вёдра, кадки – набива́ти ві́дра, діжки́. [Бо́ндар ві́дра набива́є (Шевч.). Ва́ші ді́жки всі вже понабива́в (Сл. Гр.)];
2) что чем, чего во что (наполнять) – набива́ти, наби́ти, нато́птувати, натопта́ти, напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, напако́вувати, напакува́ти, (начинять) начиня́ти, начини́ти, (натолакивать) натовкма́чувати, натовкма́чити, (о мног.) понабива́ти, понато́птувати, понапиха́ти, понабига́ти, понапако́вувати, поначиня́ти, понатовкма́чувати що чим, чого́ в що. [Лиси́чка ви́їла мачо́к з сере́дини (з пирога́), а туди́ напха́ла смі́ттячка (Рудч.). Набга́в по́вну кише́ню горі́хів (Сл. Гр.). Чума́ з лопа́тою ходи́ла, та гробови́ща ри́ла-ри́ла, та тру́пом-тру́пом начиня́ла (Шевч.). Ковба́си вже поначиня́ла (Богодух.). Натовкма́че було́ туди́ сухарі́в жи́тних (Основа 1861)].
• -би́ть матрац волосом, сеном – наби́ти (напха́ти, натопта́ти) матра́ц(а) воло́ссям (волосі́нню), сінни́к сі́ном.
• -би́ть мебель волосом – наби́ти ме́блі воло́ссям (волосі́нню).
• -ть погреб льдом – набива́ти, наби́ти льоді́вню льо́дом.
• -би́ть трубку – наби́ти (напха́ти) лю́льку.
• -би́ть карман – напха́ти (набга́ти, напакува́ти) (гроши́ма) кише́ню.
• -ва́ть чучела – набива́ти (випиха́ти) маняки́.
• Ребёнку -би́ли голову бесполезными правилами – наби́ли (начини́ли, натовкма́чили, нату́ркали, вульг. набухту́рили) дити́ні го́лову непотрі́бними пра́вилами.
• -бьё́т себе чем-л. голову – наб’є́ (начи́нить) собі́ чимсь го́лову.
• -ть кому что в уши – нату́ркувати, нату́ркати, (о мног.) понату́ркувати кому́ що в у́ха. [Я вже зна́ю, це вона́ йому́ нату́ркала (Сл. Ум.). Понату́ркують дурни́м в у́ха, а вони́ й ві́рять (Грінч.)];
3) (навевать) набива́ти, наби́ти, понабива́ти чого́ куди́, в що.
• Ветер -би́л, ветром -би́ло много снегу в сени – ві́тер наби́в, ві́тром наби́ло (понабива́ло) бага́то сні́гу в сі́ни;
4) (наколачивать чего во что) набива́ти, наби́ти, (о мног.) понабива́ти чого́ в що.
• -ть гвоздей в стену – набива́ти, наби́ти, понабива́ти гвіздкі́в (цвяхі́в) у сті́ну; (для обмазки стены глиной) цвяхува́ти (цвяшкува́ти), обцвяхува́ти (обцвяшкува́ти) сті́ну, поцвяхува́ти (поцвяшкува́ти) сті́ни.
• -би́ть свай – наби́ти (понабива́ти) паль у що;
5) (тиснить) вибива́ти, ви́бити, (о мног.) повибива́ти що.
• -ва́ть холст, холсты – вибива́ти полотно́, поло́тна;
6) (наминать) набива́ти, наби́ти, (во мног. местах) понабива́ти що.
• -би́ть себе ногу, ноги – наби́ти собі́ но́гу, понабива́ти собі́ но́ги.
• -би́ть мозоли – понабива́ти (понаму́лювати) мозо́лі.
• Седло -би́ло спину у лошади – сідло́ наби́ло спи́ну коне́ві.
• -ть оскомину – набива́ти, наби́ти оско́мину, (себе) оско́мити, пооско́мити собі́ зу́би, оско́митися, пооско́митися. [Зеле́ні кисли́ці ї́сти, то ті́льки зу́би оско́мити (Сл. Гр.)].
• -би́ть руку (переносно) – наби́ти (нава́жити) ру́ку, налама́тися, приломи́тися (до робо́ти). [Ті́льки нава́жиш ру́ку до яко́ї робо́ти, а він тебе́ взяв та й на дру́ге мі́сце переста́вив (Київщ.)].
• -ть цену – набива́ти (підбива́ти), наби́ти (підби́ти) ці́ну. [Коло ко́ней хо́дять та ці́ну набива́ють (Чигиринщ.). Ма́ло й торгува́лися, підбива́ли ці́ну (Франко)];
7) нарі́зувати, нарі́зати, нако́лювати, наколо́ти; набива́ти, наби́ти; (о мног.) понарі́зувати, понако́лювати; понабива́ти чого́.
• Охотник -би́л много дичи – стріле́ць настріля́в бага́то дичини́.
• -би́ть орехов – наби́ти горі́хів.
• Наби́тый – наби́тий и наби́ваний, (о мног.) понаби́ваний; нато́птаний, на́пханий, на́бганий, напако́ваний, начи́нений, натовкма́чений; (о ткани) ви́битий, виби́ваний, повиби́ваний и т. п. Туго -тый кошелёк – до́бре (ту́го) нато́птаний (на́пханий, на́бганий, начи́нений) гама́н (капшу́к). [Че́рес із котя́чої шкі́ри, ту́го на́пханий банкно́тами (Франко). Начи́нений капшу́к шага́ми з кали́тки глузува́в (Боров.)].
• Битком -тый – на́топтом-нато́птаний, на́пхом-на́пханий, по́вно на́бганий, (толпящимися) (повно)нато́впаний. [Мане́нька це́рква по́вно нато́впана була́ людьми́ (Грінч.)].
• Люди битком -тые в карету – лю́ди на́пхом-на́пхані в каре́ту.
• -тый дурак – ду́рень заплі́шений (несосвіте́нний).
• -тая дура – дуре́па пи́сана.
Нава́стривать, навостри́ть – наго́стрювати, нагостри́ти, (о мног.) понаго́стрювати що; см. Наостря́ть.
• -ть уши – наста́вляти и (редко) станови́ти, наста́вити, насторо́чувати, насторо́чити, нашоро́шувати, нашоро́шити, настру́нчувати, настру́нчити, нащу́лювати, нащу́лити ву́ха, (о мног.) понаставля́ти, понасторо́чувати, понашоро́шувати, понастру́нчувати, понащу́лювати ву́ха. [Щоб лю́ди лу́чче наставля́ли ву́ха (Куліш). Прокопо́вичка насторо́чила ву́ха і повеселі́шала (Н.-Лев.). То він одно́ ву́хо нашоро́шить (Куліш). Настру́нчив у́ха й пози́ркує на две́рі (М. Вовч.)].
• -ри́ть лыжи – лиги́ (тя́гу, дмухача́) да́ти, накива́ти п’ята́ми, намасти́ти п’я́ти, утекти́.
• -ри́ть на кого когти, зубы – нагостри́ти на ко́го кі́гті, зу́би.
• -ри́ть язычок – нагостри́ти язичо́к (жальце́).
• -ри́ть к чему руку – наби́ти (наломи́ти и налама́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го, наломи́тися и налама́тися до чо́го, (вульг.) насоба́читися в чо́му. [Він в цьо́му ді́лі наби́в ру́ку (Сл. Ум.)].
• -ри́ть кого – обте́рти, обго́втати, ви́гладити кого́; наломи́ти, и налама́ти кого́.
• Наво́стренный и Навострё́нный – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, насторо́чений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, понасторо́чуваний и т. п.
Налюбе́зничать –
1) кому – наговори́ти ми́лих рече́й кому́, (фам.) підпусти́ти ме́ду кому́, помасти́ти ме́дом кого́;
2) (с кем: любезно обходясь) навпада́ти коло ко́го, напримиля́тися до ко́го; (ухаживая) на(за)лиця́тися до ко́го, з ким, нажениха́тися з ким.
• -ться – навпада́тися коло ко́го, напримиля́тися до ко́го, на(за)лиця́тися до ко́го, з ким, нажениха́тися з ким; срв. Любе́зничать.
Нау́шник –
1) (у шапки) наву́шок (-шка), наву́шник, (завязываемый под подбородком, диал.) ка́пель (-пля);
2) (для слушания радио) наву́шник;
3) (шептун) шепоти́нник, шепоті́льник, шепту́н (-на́), шептуне́ць (-нця́), ухоше́пт (Куліш), (шутл.) навуходоно́сор (-ра), (наговорщик) обмо́вник, (клеветник) накле́пник. [Він в уря́дника на́шого за шепоти́нника, – що ті́льки почу́є, за́раз йому́ в у́ха вно́сить (Кониськ.)].
Ныро́к –
1) (однократное погружение в воду) ну[и]ро́к (-рка́). [Нурка́ да́ти (піти́) (Сл. Желех., Сл. Кміцикевича). Нирка́ да́ти (Сл. Гр.)]; -рко́м, см. отдельно;
2) (ухаб) ви́бій (-бо́ю), вибо́їна;
3) см. Лазе́йка;
4) см. Ныря́лка;
5) орнит. –
а) (Mergus albellus) нуре́ць (-рця́);
б) (Nyroca nyroca Güld.) чурнь (-ни) (зірка́та), че́рник, черну́шка, ниро́к (-рка́), ріне́ць (-нця́);
в) (Podiceps cristatus) пірни́коза;
г) (Netta rufina Pall.) чернь (червонозу́ба), го́тка.
Отдира́ть, отодра́ть –
1) что от чего – віддира́ти, відде́рти що від чо́го;
2) -дра́ть кого (высечь) – відшмага́ти, відчухра́ти, ви́парити, ви́хлостати, ви́шпарити кого́.
• -дра́ть уши кому – нам’я́ти (в)у́ха кому́;
3) (о к.-либо. выходке) утя́ти, уструга́ти, устругну́ти.
• Ото́дранный – відде́ртий, ви́парений, ви́шпарений.
Перемо́чка –
1) см. Перема́чивание, Перемоче́ние;
2) -мо́чка, -мо́чница (часть уха), см. Мо́чка.
Перемо́чье (часть уха), см. Мо́чка.
Повози́ться с кем, с чем – попо́ратися коло ко́го, коло чо́го, поморо́читися, пововту́зи[а]тися з ким, з чим и коло ко́го, коло чо́го, (похлопотать ухаживая, стараясь угодить) попа́нькатися, попа́дькатися, поця́цькатися, поцята́тися з ким; (с усилительным значением) попопо́ратися, попоморо́читися и т. д. [Бага́то тре́ба коло то́го леда́чого попововту́затися(Грінч.). Хай лише́нь стари́й та стара́ з онуча́м поцята́ються (Проскурівна)].
Прираста́ть и -роста́ть, прирасти́ и -рости́ –
1) прироста́ти, прирости́, (во множ.) поприроста́ти до чо́го. [А ду́мка про́клята маро́ю до се́рця так і приросла́ (Шевч.). Попритуля́в вся́кому (мізи́нці-па́льці) до руки́, до ноги́ і у́ха до голови́, – вони́ знов поприроста́ли (Рудч.)].
• -рости́ к чему от страха (образно) – прикипі́ти до чо́го (напр. до ла́ви). [Як сиді́ла, так і прикипі́ла на мі́сці (Мирн.)];
2) (увеличиваться) прибільшуватися, прибільшитися, примножуватися, примножитися, зростати, зрости.
Присма́тривать, присмотре́ть –
1) кого, что – нагляда́ти, нагле́[я́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити кого́, що; назна́ти, наві́дати кого́, що, наба́чити що. [І плиту́ вже наві́дав у но́ву ха́ту (Борз.). А він наба́чив на поли́ці гру́ші та ті́льки туди́ й ди́виться (Звин.)].
• -реть девушку – нагле́[я́]діти (нагля́нути, назна́ти) ді́вчину.
• -ре́ть лошадку под масть своей – нази́рити, наба́чити коненя́ до па́ри своє́му. [Нази́рив він коненя́ на я́рмарку (Рудч.)]; срв. Высма́тривать 3, Пригля́дывать 2;
2) за кем, за чем – гляді́ти, догляда́ти, догле́[я́]діти, догля́нути кого́, чого́, пригляда́ти, пригле́[я́]діти, пригля́нути за ким, за чим и кого́, що, нагляда́ти, нагля́нути за ким, за чим и над ким, над чим, кого́, що и чого́, дозира́ти кого́, чого́ (що) и за ким, за чим, назира́ти кого́, що, над ким, над чим, дава́ти позі́р на що, пильнува́ти, допильнува́ти, припильнува́ти, пантрува́ти, допантрува́ти кого́, чого́, ма́ти оба́чення на ко́го. [Жі́нка куди́сь пішла́ і приручи́ла йому́ гляді́ти дити́ни (Грінч.). І я ці́лу ніч не спа́ла та його́ догляда́ла, та й не догля́нула (Рудч.). Вона́ і зро́бить усе́ і догле́дить усього́ (М. Вовч.). Пригляда́ти за ді́тьми (Васильч.). Нагляда́ти, як сі́но склада́тимуть (Г. Барв.). Вона́ за всім дозира́є (Мова). Не бу́деш ді́ток мої́х дозира́ти (Метл.). Над мі́стом назира́ти (Крим.). Нака́зував, аби́ дава́ла позі́р на чо́боти, бо десь пес мо́же затягну́ти (Стеф.). Діте́й пантру́є (Мирн.). Май-же, се́стро, оба́чення на ді́ти мої́ (Пісня)].
• -вать за детьми – гляді́ти, догляда́ти, дозира́ти, пантрува́ти діте́й, нагляда́ти діте́й и за ді́тьми, пригляда́ти за ді́тьми.
• -вай, -три́ за ребёнком – гляди́, догляда́й, дозира́й дити́ни и дити́ну, нагляда́й дити́ну и за дити́ною, пригляда́й за дити́ною, догля́нь дити́ну и дити́ни, пригля́нь за дити́ною.
• -вать за скотом – гляді́ти, догляда́ти, дозира́ти худо́би, нагляда́ти за худо́бою; срв. Уха́живать.
• -вать за умирающим – догляда́ти, догля́нути душі́, сме́рти.
• Присмо́тренный – нагля́джений, нази́рений, на́знаний, наві́даний, наба́чений.
Приуда́ривать, приударя́ть за кем (ухаживать) – упада́ти коло ко́го, лиця́тися, полиця́тися, залиця́тися, позалиця́тися до ко́го, жениха́тися, пожениха́тися до ко́го, (образно) смали́ти, посмали́ти халявки́ коло ко́го; см. Уха́живать.
• -да́рь за ней – полиця́йся до не́ї.
Прожужжа́ть – продзижча́ти, продзи́зкати, продзинча́ти, пробрені́ти, пробрумча́ти, прогусти́; однокр. дзиґну́ти, джи́кнути. [Ку́ля ті́льки джи́кнула, а мене́ не зачепи́ла].
• -жа́ть кому уши – нату́ркати, проту́ркати, наскрипі́ти кому́ у́ха.
• Мне этим уши -жа́ли, мне это (всё) уши -жа́ло – мені́ це в у́хах нав’я́зло.
Проуха́живать –
1) проходи́ти коло ко́го, пропо́рати кого́ (яки́й час); (провозиться с кем) пропа́нькатися, пропа́дькатися коло ко́го;
2) провпада́ти біля ко́го, пролиця́тися, прожениха́тися з ким (яки́й час). Срв. Уха́живать.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ухажёр – залиця́льник, кава́лір, кава́ле́р, (ухаживатель, несерьезный) зальо́тник, (диал.) ла́бус, ла́бусь.
[Легесенький сніжок — ласкавий залицяльник, Терплячий гаптувальник Дерев, стовпів, стежок (Василь Мисик). Глядіть, не присуньте на здибанку тверезі! А то ще кохана подумає: «Не п’є, бо, мабуть, каліка». Коли ж кавалір під газом, то це засвідчує, що він — справжній хлоп! (Леся Бернакевич). Вони брали в облогу серце молодої "Santita". Їхній метод (що не витримав би конкуренції розумніших залицяльників) полягав у тому, що вони випинали груди, набирали войовничого виляду та викурювали силу-силенну сигарет. Навіть святі з делікатно-апельсиновою шкірою воліють, щоб до них залицялись як-небудь інакше (В.Мисик, перекл. О.Генрі). — Ну, як твій новий кавалер? — Відвернувся і захрапів ще в ресторані]. Обговорення статті
Ухать, ухнуть, разг. – у́хати (у́хкати), у́хнути, (бухать) бу́хати (бу́хкати), бу́хнути, (о филине) пугу́кати, пугу́кнути, (о пушке) гу́пати, гу́пнути, (о деньгах) угати́ти, утелющити, (сильно ударить) моло́снути, ушква́рити, лу́снути.
[Плачеш, плачеш, та й ухнеш (Номис)] Обговорення статті
Виток –
1) (один оборот) вито́к,
2) (вокруг Земли) оберт;
3) (свитое кольцом, спиралью) звій, (волоса) кучер;
4) (уха) вушна́ (вухова́) виту́шка, вушни́й за́крутень (ви́тень):
• виток обмотки – виток обмотки;
• виток проволоки – звій дроту;
• виток спирали – виток спіралі.
[Та сама Україна й ті самі українці — хитруваті твердолобі селяни, по-своєму вперті, по-своєму підступні, невиправно віддані світлому радянському минулому, горді своєю керівною діяльністю «в ті славетні роки» (така вже ця неусвідомлювана підлість доби!) — от вони знову посіли найвищі крісла. От іще один виток нашої, такої своєрідної спіралі розвитку (Ю.Андрухович). Щоразу сподіваєшся, що життя вийшло на новий виток, а воно знов іде колом…]. Обговорення статті
Ухлёстывать, ухлестать, разг. –
1) (уплетать) уминати, ум’я́ти, трощи́ти, строщи́ти, лупи́ти, влупи́ти;
2) (ухаживать) тя́гатися за ким, волочитися за ким, упада́ти коло ко́го, лиця́тися, полиця́тися, залиця́тися, позалиця́тися до ко́го, жениха́тися, пожениха́тися до ко́го, (образно) смали́ти, посмали́ти халявки́ коло ко́го:
• ухлёстывать щи – уминати щі (капусняк). Обговорення статті
Шершень – шершень.
[Вихопився, немов шершень з дупла (Пр.). Лютий, як мокрий шершень (Пр.). В голову вдарила випита анісовка, було так безтурботно й легко. Насупроти — через вулицю — щось грало, бряжчало, ухало. Насупроти був ресторан, сяяв освітленими вікнами, гудів, як гніздо шершнів (І.Багряний). Він метався, як вжалений шершнями віслюк, падав на підлогу, завивав, а потім зібрав усю лють і несамовито заверещав… (В.Даниленко)]. Обговорення статті
Влюблённый – закоханий в кому і в кого, замилуваний, замилований у чому, залюблений в що, в кого, закоха́нець:
влюблён без памяти (разг. по уши…) – закоханий шалено (до безтями, до нестями, без тями), (разг.) закоханий по самі вуха…
[— Сеньку, та чи знаєш ти, що той наш богатир, котрий тут, яко образок на стіні, висит, по уха залюблений? (І.Франко). Почимчикував за всіма й наш Михайлик з матінкою, не зводячи залюблених очей з того сивого та мудрого гуцула (Олександр Ільченко). Ось воно що, подумав Котигорошко, а цей, мабуть, закоханий у неї по самі окуляри (В.Кожелянко). Ошелешені та сліпі від свого крихкого спільного щастя, вони мчали крізь запої кохання та прогуляні лекції, летіли крізь небеса першої трави та найманих на місяць-два квартир, падали крізь шикарні ілюзії марнотратства та провалля аскетичного безгрошів’я. Втім, останнє траплялося так рідко, що в ньому закохані теж черпали щастя. Вони грали в життя, не задумуючися, що колись життя гратиме ними — і не в безпрограшну лотерею, а в бій без правил (М.Бриних). Закоханий завше починає тим, що ошукує себе, а кінчає тим, що ошукує інших (Р.Доценко перекл. О.Вайльда). — І така її поведінка багато в нашому краї лиха накоїла, сказав би, чумна пошесть по ньому пройшла, бо вродою своєю і вітливістю вона прихиляє до себе серця щирих закоханців, а гордістю і неприступністю до розпачу їх призводить, — не знають уже, горопашні, що їй і казати, тільки всі в один голос узивають її жорстокою і невблаганною та інші такі прізвища прикладають, що натуру її якнайкраще змальовують: щоб ви тут, пане, побули кілька днів, то почули б, як наші гори й долини стогоном стогнуть, жалями згордованих коханців озиваючись (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Для коней і закоханих сіно пахне по-різному (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УХАЖЁР ще кавале́р.
УХАЖЁРСКИЙ укр. зальо́тницький, запозич. ловела́сівський.
УХА́ЖИВАТЬ (замолоду) парубкува́ти, молодикува́ти;
ухаживать за кем ще смали́ти халявки́ до /діял. надска́кувати ко́ло/ кого, (доглядати) гляді́ти кого, ірон. розпада́тися над ким;
ухаживающий 1. що /мн. хто/ догляда́є кого, покли́каний догляда́ти, призна́чений догля́нути, за́йня́тий до́глядом кого, заклопо́таний ким, стил. перероб. догляда́ючи, 2. що упада́є ко́ло кого, зви́клий упада́ти ко́ло коротк., ра́ди́й залиця́тися, залиця́льник, зальо́тник, жени́х, кавале́р, негат. баламу́т, донжуа́н, прикм. женихли́вий, зальо́тний, реконстр. залиця́льний, образ. швидки́й на зальо́ти;
ухажеваемый по́раний, догля́даний, під до́глядом.
У́ХАРСКИЙ ще заго́нистий.
У́ХАРСТВО ще браву́ра, геро́йствування.
У́ХАРСТВОВАТЬ фаміл. геро́йствувати.
У́ХАТЬ, ухающий що /мн. хто/ бу́хкає тощо, зви́клий бу́хкати, ра́ди́й бу́хнути, бу́хкало, гу́пало, прикм. бухкітли́вий, стил. перероб. знай ух та ух, знай бух та бух;
У́ХНУТЬ но. га́вкнути [всё у́хнуло все га́вкнуло].
ДЕМЬЯ́НОВ, Демьянова уха́ Дем’я́нова юха́.
КРАЙ зменш. крайо́к, крає́чок;
до краёв (повний) уще́рть, по береги́;
краем гла́за ще в піво́ка;
краем у́ха впіву́ха.
НЕ́ЖНИЧАТЬ, нежничающий 1. ухаживающий, 2. що /мн. хто/ милу́ється тощо, розмані́жений, охо́чий до лю́бощів.
НЕПРИСТО́ЙНО див. НЕПРИЛИЧНО;
НЕПРИСТО́ЙНЫЙ образ. хоч у́ха затуля́й див. ще НЕПРИЛИЧНЫЙ.
СЛУ́ШАТЬ (уважно) зазира́ти в рот, лови́ти ко́жне сло́во, оберта́тися на слух, /розрізняючи море звуків/ розслуха́ти, (діло в суді) розгляда́ти, заслу́хувати, (лекції) відві́дувати;
слушать кра́ем у́ха ще слу́хати че́рез верх, пуска́ти повз ву́ха; в одне́ ву́хо впуска́ти, у дру́ге випуска́ти;
слушать рази́ня рот зазира́ти в рот, розві́шувати ву́ха;
слушай внима́тельно живомовн. слу́хай сюди́;
ПОСЛУ́ШАТЬ, послу́шай, ври, да знай же ме́ру бреха́ть бреши́, та не забрі́хуйся;
слушай-ка слу́хай сюди́;
СЛУ́ШАТЬСЯ (кого) кори́тися /підкоря́тися, підпорядко́вуватися/ кому, (в суді) розгляда́тися;
слу́шалось слу́хано, розгля́дано;
но́ги не слушаются фраз. но́ги йдуть як самі́ хо́чуть;
слушающий що /мн. хто/ слу́хає тощо, охо́чий слу́хати, зда́тний ви́слухати, за́йня́тий слу́ханням, заслу́ханий, слуха́ч, фольк. слу́хало, прикм. слухня́ний, слухови́й, слу́хальний;
слушающий кра́ем уха стил. перероб. слу́хавши кра́єм ву́ха;
слушающийся 1. слу́ханий, вислу́хуваний, заслу́хуваний, розгля́даний, 2. підпорядко́ваний, прикм. слухня́ний;
НАСЛУ́ШАТЬСЯ ще попослу́хати;
наслушавшийся наслу́ханий, ОКРЕМА УВАГА
УДАРЯ́ТЬ (чим) ще сту́кати, (по плечах) пле́скати, (за ким) смали́ти халявки́ до кого, (в ніс запахом) шиба́ти;
ударя́ть в го́лову (про хміль) вступа́ти в го́лову;
ударя́ть в ко́локол ба́мкати /док. заба́мкати, (один раз) ба́мкнути/;
ударя́ть в сла́бую /чувстви́тельную/ струну́ вража́ти в болю́че /дошкульне́/ мі́сце;
ударя́ть по интере́сам зачіпа́ти інтере́си;
па́лец о па́лец не уда́рит ще і за холо́дну во́ду не ві́зьметься;
ударя́ющий 1. що /мн. хто/ б’є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ би́ти, ра́ди́й вда́рити, за́йня́тий биття́м тощо, уда́рник, стука́ч, стукоті́й, гу́пало, (річ) кала́та́ло, прикм. уда́рний, пробивни́й, розбивни́й, стукотю́чий, гупотю́чий, стил. перероб. вдаря́ючи, 2. ухаживающий, 3. з при́тиском на чому;
ударя́ющий в глаза́ 1. сліпу́чий, 2. разю́чий, ефе́ктний;
ударя́ющий в нос (запах) шпарки́й;
ударя́ющий по карма́ну дороги́й;
ударя́ющий в сла́бую струну́ ра́ди́й врази́ти в болю́че мі́сце;
ударя́емый 1. би́тий, пле́сканий, кала́таний, гу́паний, 3. наголо́шуваний, прибл. наголо́шений;
У́ХО, туг на́ ухо ще недочува́є хто;
кра́ем у́ха ще впівуха;
по́ уши (закохатись) по са́му «ма́ківку»;
до уше́й фраз. по са́мі ву́ха;
до са́мых уше́й аж до вух;
как свои́х уше́й (не вида́ть) як свою́ поти́лицю (ба́чити);
двумя́ уша́ми, в два у́ха, в двух уша́х оказ. обіу́ш.
ФЛИРТОВА́ТЬ укр. заво́дити /стро́їти/ фі́ґлі-ми́глі, пуска́тися в зальо́ти;
флирту́ющий що /мн. хто/ флірту́є тощо, зви́клий фліртува́ти, швидки́й на зальо́ти, зальо́тник, прикм. зальо́тницький; пор. УХАЖИВАТЬ за.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Уха – ю́шка, -ки.
Ухаб – вибо́їна, -ни, ви́бій, -бою.
Ухабистый – вибо́їстий, -а, -е.
Ухаживание –
1) (за больным) догляда́ння, -ння (кого́);
2) (за девицами) залиця́ння, -ння (до ко́го).
Ухаживатель, ухажор – залиця́льник, -ка.
Ухаживать –
1) (за больным) ходи́ти, -джу́, -диш (коло́ ко́го, за ким), догляда́ти, -да́ю, -да́єш (кого́);
2) (за девицами) залиця́тися, -ця́юся, -ця́єшся (до ко́го).
Ухарский – хва́цький, -а, -е; -ски – хва́цько.
Ухарь – хват, -та.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Ухаб – ви́бій (-бо́ю).
Ухабистый – вибо́їстий.
Ухаживание (за машиной) – по́рання (чого).
Ухаживать (за машиной) – по́рати (що).
Уханье, технол. – шу́рхання.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Изрубленный
• Не до смерти изрубленный – недорубок. [Хто то? — питає Максим недорубків, що один був без уха, другий без пальців. Мирний.]
Радость
• Вне себя от радости кто – [Аж] не тямиться з радощів хто; не тямить себе з радощів хто; у нестямі (без тями) з радощів хто; себе не чує з радощів хто; у радощах не чується хто.
• Доставлять радость кому – давати радість кому; радувати кого.
• На радостях – з радощів (на радощах).
• От радости – з радощів (іноді з радості). [Ох, аж серце в мене зайшлося з радощів. Григоренко. Отоді теє всі люди зачували, Із хат з піснями виходили, З великої радості святую землю цілували. Тичина.]
• Радость не в радость кому – (і) радість не радість кому.
• С какой радости? (разг.) – чого?; чому?; з чого?; через що (через віщо)?; з якої причини?
• С радостью – з радістю; радо; залюбки.
• С радости-веселья русы кудри вьются, а с тоски-печали русые секутся – з радощів кучері в’ються, а з журби січуться. Пр. Радість красить, а туга (печаль) палить. Пр.
• Старость — не радость – старість — не радість. Пр. Старість не прийде з добром — коли не з кашлем, то з горбом. Пр. Старість іде і хвороби веде. Пр. Старій бабі і на печі ухаби. Пр. Старість — не радість, а смерть — не весілля. Пр. Молоде — золоте, а старе — гниле. Пр.
Рыло
• На рыло (прост.) – на душу; на голову; (іноді вульг.) на писок.
• Ни уха ни рыла не смыслит кто (прост.) – ні бе ні ме (ні кукуріку) не тямить хто.
• Не свиным рылом лимоны нюхать – знається, як свиня на перці. Пр. Тямиш, як свиня в апельсинах. Пр. Теля не знається на пирогах. Пр.
• Рылом не вышел кто (прост.) – пика (морда) не така (не та) в кого; не вдався хто (на що, до чого); не доріс хто (до чого); ще не вмився хто (до чого).
• С рыла (прост.) – з душі (з голови).
• С суконным (со свиным) рылом да в калачный ряд – з свинячим писком та в пшеничне тісто. Пр. З свинячим рилом у бубличний ряд. Пр. З паршивою головою та в новий тин [лізе]. Пр.
Старый
• Старая погудка на новый лад – стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр.
• Стар и мал (млад) – (і) старе й мале; (і) мале й велике; геть усі (геть-чисто всі).
• Старой бабе и на печи ухабы – стара баба і на печі мерзне. Пр. Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.
• Старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр.
• Старый ворон даром не каркает – старий ворон пусто не кряче. Пр. Старий пес дарма не бреше. Пр. Дарма й курка не гребе.
• Старый холостяк – підтоптаний (старий) парубок; (рідше) старий кавалер.
• Старый что малый, а малый что глупый – старе, як мале. Пр. Що старе, що мале, що дурне. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

уха́б ви́бій,-бою
уха́бистый вибо́їстий
доро́га доро́га,-ги, шлях,-ху
д. возду́шная доро́га пові́тря́на [надзе́мна]
д. грунтова́я доро́га ґрунтова́
д. желе́зная залізни́ця
д. кана́тная доро́га ли́нвова
д. мощёная доро́га бруко́вана, шлях бруко́ваний
д. подвесна́я доро́га підвісна́ [почіпна́]
д. просёлочная доро́га польова́ [степова́], путіве́ць,-вця́
д. столбова́я доро́га би́та
д. уха́бистая доро́га вибо́їста, шлях вибо́їстий

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бакаюва́тий – ухабистый, изобилующий ямами.
Вата́житися – волочиться, ухаживать.
Вибі́й, -бо́ю –
1) ухаб;
2) пробоина.
Вибо́їна – выбоина, ухаб.
Вибо́їстий – ухабистый.
Впада́ти, впа́сти́ –
1) впадать, впасть;
2) вливаться, влиться;
3) падать, упасть;
4) (о воде) убывать, убыть;
5) случаться, случиться, приходиться, придтись;
6) кому – доставаться, достаться;
7) приходиться, придтись, надлежать, следовать;
8) приличествовать;
9) (только сов. в.) наступить.
• Впада́ти в сло́во, мо́ву кому́ – попадать в тон кому.
• Впада́ти на що́ – ослабевать, обессиливать.
• Впада́ти коло ко́го – ухаживать за кем.
• Вона́ йому́ впа́ла в о́ко – она ему понравилась, пригляделась.
• На моє́ впа́ло – по-моему вышло.
• Впа́ла чу́тка – появился слух.
Догляда́ти, догля́діти, догле́діти, догля́нути –
1) кого, чого – присматривать, присмотреть, надзирать;
2) кого – ухаживать, позаботиться, призревать, призреть;
3) кого, що – смотреть, усматривать, усмотреть;
догляда́тися, догля́дітися, догле́дітися, догля́нутися (до ко́го, чо́го, кому́) – присматриваться, присмотреться, приглядываться, приглядеться.
Дозира́ти, дозрі́ти (кого́, чого́) – присматривать, присмотреть, ухаживать;
дозира́тися, дозрі́тися (до ко́го, кому́, чому́) – присматриваться, присмотреться.
Жениха́ння, -ня – ухаживание (любовное), флирт.
Жениха́тися (з ким) – ухаживать.
Забо́їстий, забо́йний – ухабистый.
• Забо́їсто на доро́зі – дорога в выбоинах.
Зажениха́тися (з ким) – увлечься ухаживанием.
Залиця́йник, залиця́льник – ухаживатель.
Залиця́ння, -ня – ухаживание, любезничание.
Залиця́тися –
1) до ко́го, на ко́го – ухаживать за кем (о любовном ухаживании). Не залиця́йся до ме́не – не ухаживай за мной.
• На дру́гу залиця́вся – за другой ухаживал.
2) на ко́го – иметь виды на кого, желать кого;
3) намереваться, собираться.
• Хло́пці залиця́лись би́ти мене́ – ребята собираются избить меня.
Зальо́ти, -тів – ухаживание, волокитство.
Зальо́тний –
1) любящий ухаживания, волокитство;
2) удалый.
Зальо́тник – ухаживатель.
Запопада́ти, запопа́сти –
1) кого в що, до чо́го – ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить;
2) попадать, попасть;
3) ко́ло чо́го – ухаживать, прислуживать;
4) ко́ло чо́го – стараться.
Зау́шниця –
1) серьга;
2) лента, перевязываемая от одной серьги к другой и опускаемая на груди;
3) заушница, опухоль позади уха;
4) мн. жабры (у рыбы).
Кашке́тник – картузник, городской ухарь.
Колодо́вбина – выбой, ухаб.
Лабу́знитися, -нюся – подделываться, подлазить, ласкаться, ухаживать.
Лицяння – ухаживание, любезничание.
Лицятися, -ця́юся – любезничать, ухаживать.
Надска́кувати, надско́чити – подбегать, подбежать.
• Надска́кувати кому, перед ким – подслуживаться, подольщаться к кому.
• Надска́кувати коло ко́го – ухаживать за кем.
Накла́дувати, -дую и наклада́ти, -да́ю, накла́сти, -ладу́, -де́ш –
1) накладывать, налагать, наложить;
2) возлагать, возложить.
• Наклада́ти за ким – ухаживать за кем (любить). Наклада́ти з ким – действовать за-одно, иметь сношения.
• Накла́сти голово́ю – сложить голову.
• Накла́сти дя́дька – перепутать что-либо.
Па́дати –
1) падать.
• Ні сі́ло, ні па́ло – ни с того, ни с сего.
2) ко́ло ко́го – ухаживать за кем.
Па́датися (ко́ло ко́го) – ухаживать за кем.
Па́дкати, -каю, па́дкатися, -каюся (ко́ло кого, за ким) – хлопотать, ухаживать, заботиться о ком.
Падкува́ти –
1) коло кого – хлопотать, ухаживать, заботиться;
2) на що – жаловаться, горевать;
падкува́тися за ким – заботиться о ком.
Па́нькання (з ким) – няньченье, ухаживание за кем.
Па́нькати (кого́) – няньчить кого, ухаживать за кем;
па́нькатися – (з ким, чим, коло кого) – возиться с кем, ухаживать за кем, няньчиться.
По́рати (що, кого) –
1) обрабатывать (землю), убирать (хлеб);
2) ухаживать (за скотом); по́ратися –
1) коло чого – заниматься по хозяйству, стряпать; возиться;
2) одеваться.
Припада́ти, -да́ю, припа́сти, -паду́, -де́ш –
1) до ко́го, до чо́го – припадать, припасть, прильнуть, совпадать, совпасть;
2) прилипать, прилипнуть;
3) чим – покрываться, покрыться (пылью, снегом);
4) случаться, случиться, приходиться, прийтись;
5) до чо́го – приходиться, прийтись к чему.
• Припада́ти до вподо́би, до нату́ри – понравиться.
• Припада́ти до смаку́ – прийтись по вкусу.
6) усердно делать (какое-либо дело);
7) до чого – прибывать, прибыть к чему;
8) за ки́м – ухаживать за кем.
• Припада́ти за ді́вчиною – ухаживать за девушкой.
• Припада́тися, припа́стися – 1) доставаться, прийтись;
2) кому – случаться, случиться, произойти.
Присма́лювати, -лиш, присмали́ти, -лю́ – прижигать, прижечь, опалить.
• Присма́лювати, присмали́ти халя́вки́, ли́тки́ за ким – ухаживать, приударить за кем.
• Присма́лювати цига́рку – прикуривать папиросу.
• Присма́люватися, присмали́тися – прижигаться, прижечься, опалиться.
Сте́жка –
1) стежка (в шитье);
2) тропинка.
• На сте́жку чию́ спа́сти – пойти по чьей дорожке.
• До ко́го сте́жку топта́ти – ухаживать за кем.
Топта́ти, -пчу́, -чеш –
1) топтать.
• Го́ді тобі́ мише́й топта́ти – довольно тебе топтаться, толочься.
2) попирать;
3) утаптывать.
• Топта́ти доро́гу, сте́жку (до ко́го) – часто ходить, ухаживать.
4) стаптывать (обувь); топта́тися –
1) толочься на одном месте;
2) рваться, изнашиваться (об обуви).
Топцюва́ння –
1) топтание;
2) ухаживание.
Топцюва́ти, тупцюва́ти, -цю́ю –
1) топтать;
2) коло кого – ухаживать за кем;
топцюва́тися, тупцюва́тися – топтаться.
Ту́пати –
1) топать;
2) топтаться;
3) коло чо́го – ухаживать, заботиться, хозяйничать.
Тупкува́ти (коло ко́го) – хлопотать, ухаживать.
Тупцюва́ти –
1) топать, ступать, топтаться;
2) коло ко́го – ухаживать за кем;
тупцюва́тися – переступать с ноги на ногу.
Ту́пцяти – ходить.
• Ту́пцяти коло ко́го – ухаживать, присматривать.
Убіга́ти, -га́ю, убі́гти, -жу́, -жи́ш – 1) см. Вбіга́ти, вбі́гти;
2) (только несовер. в.) за ким – гоняться, ухаживать;
3) пробегать, пробежать.
Уно́сити, -шу, -сиш, уне́сти, -су – 1) см. Вно́сити. Уно́сити в у́ха – сообщать.
2) (только сов. в.) понять, усвоить; уно́ситися, см. Вно́ситися.
Упада́ти – 1) см. Впада́ти. Упада́ти в сло́во – вмешиваться в разговор.
2) вбегать, вбежать;
3) до ко́го – зайти к кому;
4) натыкаться, наткнуться.
• Упа́сти в тісну́ діру́ – попасть в затруднительное положение.
• Упа́сти у гара́зд – достичь благосостояния.
• Упа́сти на коня – вскочить на лошадь.
5) опуститься, сесть.
• Впа́ла до нас чу́тка – пришел к нам слух.
6) вваливаться, ввалиться;
7) (только соверш. вид) наступить;
8) следовать, приходиться, надлежать;
9) за ким – ухаживать за кем, быть неравнодушным к кому.
Уха́нь, -ня́ и уха́ч, -ча – длинноухий.
Уха́тий – длинноухий.
У́хо, р. у́ха – ухо.
• Як у ву́сі, в ушу́ – в ушах.
Щерба́ – навар из чего-либо, уха.
Юха́, юхи́, ю́шка, -ки – суп уха, жидкая пища.
• Набра́тися чиє́ї юхи́ – усвоить чьи манеры, обычаи, дух.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Ухаживать (заботиться) – догляда́ти кого́, чого́, ходити коло чо́го; у. за больным – догляда́ти хво́рого.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Старость - не радость. —
1. Старість - не радість, горб - не користь.
2. Старій бабі й на печі ухаб.
3. Старе, як гнила колода - нікому не потрібна.
4. Чому чорт мудрий? бо старий!
5. Така стара, що аж у паністарі зацвіло.
6. Старий що вробив - то Бог дав, а що ззів - то пропало.
7. Старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом.
Уши выше лба не растут. Див Выше головы не прыгнешь. —
1. Уха повище лоба не ростуть.
2. Вище лоба очі не ходять.
3. Тим рогом чешися, котрим дістанеш.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бакаї́стий, -а, -е.
1) О рѣкѣ или прудѣ: обилующій ямами. Не ходи туди, бо там дно дуже бакаїсте. Екатериносл.
2) Ухабистый, выбоистый. Там шлях дуже бакаїстий. Кіев. у. См. Бакаюватий.
Бака́й, -ка́я, м.
1) Глубокая яма въ рѣкѣ, прудѣ. Сим. 145. Екатериносл.
2) Грязный, наполненный водою ухабъ на дорогѣ, выбоина, ложбина, посрединѣ которой лужа. Константиногр. у. Мнж. 176. Кіев. у. Поїхали вони раз колодки возити... та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. См. Баюра, банджюр.
Безву́хий, -а, -е.
1) Не имѣющій одного уха или обоихъ. Чого це ваша собака безвуха? Полт.
2) О посудѣ, иголкѣ: не имѣющій ушка. Безвухий горщик. Безвуха голка.
Бе́зух, -ха, м.
1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей.
2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.
Бі́сик, -ка, м.
1) Ум. отъ біс.
2) Бі́сики пуска́ти. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. І. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стор. І. 53. Послала йому бісика очима. Мир. ХРВ. 63.
Вата́житися, -жуся, -жишся, гл. Волочиться, ухаживать. Молоде парубча, а за тією молодицею раз-у-раз ватажиться.
Вертьо́г, -гу, м. Ухабъ; яма въ пескѣ, выбитая вѣтромъ. Мнж. 177.
Ви́бій, -бою, м.
1) Ухабъ. Кіев. у. См. вибоїна. 2) Ямка въ земляномъ полу. Посеред хати вибої, повні сміття. Мир. ХРВ. 178.
Вибо́їна, -ни, ж. Ухабъ, углубленіе на дорогѣ. Желех. См. Вибій 1.
Вибо́їстий, -а, -е. Ухабистый. Вибоїста дорога. Желех.
Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Рудч. Ск. II. 203. Шляхтич за гонор уха рішився. Ном. № 4211.
2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. О. 1861. XI. 30. Доп’явшись до високих титулів та великих гонорів. К. XII. 125.
Губа́, -би́, ж.
1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. Ном. № 12982 — ротъ до ушей. З доброї губи добре і слово. Посл. На всю гу́бу. Вполнѣ, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. Чуб. ІІІ. 382. На всю губу пан. Ном. № 1160. Гріха на всю губу. Шевч. Въ Галиціи — ці́лою губою. Ґазда цілою губою. Ном. № 10101. Роспусти́ти губи. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й роспустили губи; ех, бабська натура! Ном. Гу́бу закопи́лити. а) Надуться, разсердиться; б) заважничать. Ном. № 5084. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обѣщанія. Не роби з губи халяви.
2) мн. гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Закр. 87. Виросло несчислено богато ріжних губ та грибів. Гн. І. 70.
3) = Губа́ня. Гол. Од. 80, 83. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Мнж. 108. Ув. Губи́ще.
Жени́х, -ха́, м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. Мил. 81. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мил. 79. Мій первий женише! Мил. 68. А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Чуб. ІІІ. 466. Ум. Жени́шенько, женишо́к. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Чуб. V. 10. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Мил. 72. Ув. Жениши́ще.
Жениха́ння, -ня, с. Ухаживанія (любовныя). Чи Бог не дав, чи сам не взяв, чи зраяли люде, ой щось з мого женихання нічого не буде. Нп. Не жаль мені вишивання, як вірного женихання. Чуб. V. 796. Ум. Жениха́ннячко. Ой хто не знає того жениханнячка, той не знає лиха. Чуб. V. 197.
Жениха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Ухаживать. Часто ходив, вірно любив, вірно женихався. Мет. 85. Чи се тая дівчинонька, що я женихався? Мет. 69.
Женихли́вий, -а, -е. Любящій ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Женихли́вість, -вости, ж. Наклонность къ ухаживанію за женщинами. Желех.
Жме́ня, -ні, ж.
1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім’ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. II. 84.
2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр., которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. І. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. М. Пр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. І. 106.
3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. І. 100.
4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. Жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. Жме́нище.
Зажениха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. — з ким. Увлечься ухаживаніемъ. З дівчатами заженихався. Котл. Ен. І. 8.