Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 16 статей
Запропонувати свій переклад для «халупа»
Шукати «халупа» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Лачу́га – хати́на, халу́па, халупи́на, халабу́да.
Лепи́ться –
1) (страд. з.) ліпи́тися, вилі́плюватися; злі́плюватися, бга́тися, тули́тися; прилі́плюватися; налі́плюватися; влі́плюватися. [Мо́крий сніг до́бре лі́питься (Брацлавщ.)];
2) (едва держаться на чём-либо) тули́тися до чо́го.
• Лачуга -тся на скале – хати́на (халу́па) ту́литься на ске́лі;
3) (едва тащиться) волокти́ся, плести́ся, тягти́ся, пле́нтатися.
• -тся, как рак – воло́читься (тя́гнеться), як рак.
Мурьё́, Мурья́ – халу́па, (клеть) заку́та, (перен.) діра́; срв. Лачу́га.
Невзра́чный –
1) (о человеке и животных) ми́ршавий, (худосочный) щу́плий, щупля́вий, (невидный) непока́зни́й, (лицом) поганкува́тий. [Таки́й він із се́бе ми́ршавий, нікче́мний (Грінч.). А сам він мале́нький, ми́ршавий, куце́нький (Гр. Григор.). Па́ра мале́ньких ми́ршавих коненя́т (М. Левиц.). Ви не диві́ться на ме́не, що я таки́й непоказни́й (Київ). Солове́йко – пта́шка непока́зна, а як співа́є! (Звин.). Ді́вка вже дохожа́ла, ті́льки поганкува́та і до робо́ти ліни́ва (Основа, 1862)].
• -ное лицо – нега́рне (невира́зне) обли́ччя (лице́).
• -ная наружность – непока́зна́ зо́вні́шність.
• -ной наружности – ми́ршавий (непока́зни́й) на ви́гляд.
• Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – ми́ршавіти, з[по]ми́ршавіти, зами́ршавіти;
2) (о вещах) ми́ршавий (редко); (жалкий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, (хилый) щу́плий, замі́ркуватий. [Мізе́рне пальто́ (Київ). Нужде́нна (злиде́нна) халу́па (Київ). Щу́плий колосо́к (Звягельщ.). Колосо́к замі́ркуватий (Звин.). Щу́пле будува́ння (Котл.)];
3) (об отвлеч. понятиях) мізе́рний, нужде́нний, жалюгі́дний, благе́нький.
• -ное впечатление – мізе́рне вра́же[і́]ння.
Ны́рище, стар. –
1) руї́ни (зва́лища) тайнико́вої (тайни́цької) ве́жі (ба́шти), руї́ни (зва́лища) за́мкового тайника́ (за́мкової криї́вки);
2) (каземат) казе[а]ма́та; (подземелье) підла́зи (-зів), підземе́лля (-лля), склеп (-пу), льох (-ху), (гал.) сутере́ни (-нів);
3) (логово, берлога) лі́гво, ско́та, ско́тище, барлі́г (-ло́гу);
4) (лачуга) халу́па, халабу́да, (землянка) земля́нка;
5) (буерак) яр (р. я́ру), яру́га.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Хибара, разг. – халу́па, халабу́да, халупчи́на, халупи́на, хи́жа, (хибарка) халу́пка, халабу́дка, хи́жка. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Избушка, избёнка – хати́нка, хати́на, халу́па.
Лачуга – халу́па, -пи, ха́тина, -ни.
Хата, хатенька, хатишка, хаточка – хата, -ти, хатка, -ки, хатина, -ни, хати́нка, -ки; (плохая) халупа, -пи, халу́пчина.
Хижина – хати́на, -ни, халупа, -пи, хижа, -жі.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

халу́па, -пи; -лу́пи, -лу́п

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Халу́па, -пи, ж. Лачуга, избенка. Ном. № 12703. Чуб. II. 196. Ум. Халу́пка. Вільно губці в своій халупці. Ном. № 6812.
Халупи́на, -ни, ж. = Халупа, кое-какая избенка. Шейк.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Лачу́га, лачу́жка = хати́на, хатчи́на (С. Ш.), хи́жка, халу́па, халу́пка (С. Ш.), крита землею — земля́нка. — Саме на узлїссї стояла маленька обідрана хатчина. — В своїй і халупі не болітиме в пупі. н. пр. — Ой там на моріжку та поставлю я хижку. н. п.
Ха́та, хатёнка, ха́тишка, ха́точка = ха́та, ха́тка, хати́на, хати́нка (С. Ш.), аби яка — хатчи́на, халу́па, халу́пка, халупчи́на, халу́пина (С. Ш.), для чабанів — чаба́рня.
Хи́жина, хи́жинка = ха́тка, хати́на, хати́нка, аби яка — халу́па, халу́пина, халупчи́на, хатчи́на. С. Ш. — Між горами там долина, в тій долинї єсть хатина. Руд. — Воно не яке там і житло: халупчина та повіточка. Кн.

Запропонуйте свій переклад