Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Запропонувати свій переклад для «хиба»
Шукати «хиба» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дефе́кт – дефе́кт, недоста́ча (р. -чі), хи́ба, ва́да, ґа́н(д)жа (р. -(д)жі), ґанч (р. -чу), (психич.) забу́рення.
Ка́чество –
1) я́кість (-кости); (признак) прикме́та, прикме́тність; (достоинство) ва́ртість (-тости). [Психоло́гія займа́ється я́кістю вражі́нь (Франко). Га́рних я́костей у йо́го бі́льше, ніж нега́рних (Київ). Розмовля́ли про висо́кі душе́вні прикме́ти його́ (Коцюб.). Збі́рником свої́х пое́зій показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, і хи́би (Єфр.). Для збі́льшення яко́ї-не́будь прикме́тности вжива́ється… (Н.-Лев.). Мора́ль його́ – непе́вної ва́ртости (Крим.)].
• -тво продукта – ґату́нок (-нку), я́кість, добро́тність, ва́ртість, си́ла чого́. [Сукно́ (вино́ и т. п.) га́рного ґату́нку. Бахму́тське залі́зо – не тако́ї си́ли, як сибі́рське (Звин.). Сукно́ – висо́кої ва́ртости (Крим.)].
• По -ву – я́кістю, ґату́нком, на я́кість, свої́ми прикме́тами, своє́ю добро́тністю, ва́ртістю, си́лою.
• Заботиться не о -ве, а о количестве – дба́ти не про я́кість, а про кі́лькість; дба́ти не про те, яке́ воно́, а скі́льки його́.
• В -ве кого, чего – за ко́го, за що, як(о) хто, як що. [Виклика́ють мене́ в суд за сві́дка (я́к сві́дка) (Київщ.). Моя́ скри́ня за стіл пра́вить (Г. Барв.)];
2) (народное: недостаток) хи́ба.
• За ним, кажись, никаких -честв нет – здає́ться, він нічи́м нега́рним не прикмі́чений.
• От нея все -ва – від не́ї все ли́хо.
Ми́нус –
1) мат. –
а) (сщ.: знак) мі́нус (-са);
б) (нрч.: без) мі́нус що, без чо́го;
2) (перен.: отрицат. сторона) мі́нус, хи́ба, ва́да.
Нево́льный –
1) (несвободный) неві́льний, без во́лі.
• Гость – -ный человек, – где посадят, тут и сядет – гі́сть – неві́льник: де поса́дять, там і сиди́ (Номис);
2) (подневольный) підневі́льний, поневі́льний, приневі́льний, неві́льний, (вынужденный) си́луваний, (принудительный) примусо́вий.
• -ный брак – поневі́льний (си́луваний, приму́шений) шлюб; срв. Наси́льный.
• -ная работа – підневі́льна (приневі́льна, си́лувана, примусо́ва) пра́ця, пра́ця з при́мусу;
3) (действующий без намерения; непроизвольный) мимові́льний, несамохі́тні[и]й, (неумышленный) невми́сний, ненавми́сний, незуми́сний. [Свою́ мимові́льну дрож він склада́в на зму́чене і осла́блене ті́ло (Франко). Мимові́льна у́смішка (Крим.). Несамохі́тний рух (Корол.). Невми́сна хи́ба (Куліш). Моє́ стано́вище незуми́сного підгля́дача здало́ся мені́ не зо́всім зру́чним (Корол.)].
• -ный вздох – мимові́льне зідха́ння.
• -ная досада – мимові́льна доса́да.
• -ный свидетель – мимові́льний сві́док.
Недоста́ток –
1) кого, чего – (отсутствие) брак (-ку) кого́, чого́, (нехватка) недоста́ча, неста́ча кого́, чого́. [Брак фарб на свої́й палі́трі пое́т надолу́жує зву́ками (Рада). Брак відпові́дної літерату́ри (Наш). Недоста́ча досві́дчених робітникі́в (Пр. Правда). Недоста́ча сві́жого пові́тря (Франко). На всьо́му (у світли́ці) є слід недоста́чі пильнува́ння (Л. Укр.). Неста́чу вну́трішнього змі́сту силку́ється надолу́жити на самі́ не́рви розрахо́ваними слова́ми (Рада)].
• Вследствие -тка, по -тку чего – через брак чого́, за бра́ком чого́, через те що браку́є чого́, бо браку́є чого́. [Через брак гро́шей му́сіли спини́тися вся́кі спра́ви (Доман.). Неможли́вість да́ти мі́сце пе́вній осо́бі через брак вака́нсії (Коцюб.)].
• -ток воды, хлеба – брак (недоста́ча) води́, хлі́ба, безві́ддя (-ддя), безхлі́б’я (-б’я). [Де́котрі од безві́ддя та безхлі́б’я по степу́ па́дали (Куліш)].
• -ток надлежащего надзора – брак нале́жного до́гляду, мали́й до́гляд.
• -ток памяти, ума – брак па́м’яти, ро́зуму.
• -ток средств –
а) брак за́собів;
б) (бедность) неста́тки; см. ниже под 3);
2) в чём – недоста́ча чого́ и в чо́му, брак чого́. [Ну, кажи́: чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). Нам недо́бре: в нас хлі́ба недоста́ча (Звин.). Сього́-того́ тре́ба, жі́нка не вважа́є: ті́льки чого́ недоста́ча, – в ба́тька-ма́тір ла́є (Грінч. III). Коли́ в манастиря́х був папіру́су брак, ченці́ з руко́пису старе́ письмо́ змива́ли (Вороний). Купи́в-би всього́, та брак гро́шей (Сл. Гр.)].
• Есть -ток в чём – браку́є чого́, є недоста́ча в чо́му (чого́), (описат.) ску́по (то́нко) на що и чого́, (шутл.) посу́ха на що. [Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). В ме́не гро́шей то́нко (Васильч.). Знать у вас на честь посу́ха, в нас – на копійки́ (Рудан.)].
• Нет, не было -тка в ком, в чём – не браку́є, не бракува́ло кого́, чого́, нема́(є), не було́ недоста́чі в ко́му, в чо́му, (гал.) не хибу́є, не хи́бне, не хибува́ло, не хи́бло кого́, чого́. [В збі́рці пое́зій він показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, яки́х у йо́го бага́то, так і хи́би, яки́х йому́ теж не браку́є (Н. Громада). Ні в чім не було́ недоста́чі (Квітка). Коли́ вже да́но при́клад, не хи́бло й наслі́дувачів (Павлик)].
• Окажется -ток в чём – ви́явиться, що браку́є (нестає́, невистача́є чого́); забра́кне що и чого́.
• Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём – зазнава́ти (при отрицании ещё знати), зазна́ти недоста́чі (нужды: ну́жди́) в чо́му, (иногда) нужда́тися чим, бідува́ти на що, голодува́ти на що. [Не зазна́ли вони́ ні в чо́му недоста́чі (Коцюб.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є (Куліш). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.). Найпа́че біду́є на штани́ (Корол.). На гребінці́ я не голодува́ла (Житом.)];
3) (нужда) неста́ток, недоста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, недоста́тки (-ків), (редко) неста́чі (-та́ч), (нищета, убожество) зли́дні (-нів). [Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Товариші́ насклада́ли з неста́тків свої́х грошеня́т (Р. Край). Ці́ле його́ життя́ пройшло́ в бі́дності і недоста́тку (Франко). Вироста́в у зли́днях та недоста́чах (Мирний)].
• Жить в -тке – жи́ти в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти;
4) (дефект, порок) ва́да, хи́ба, (из’ян) ґа́нджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), дога́на, прига́на. [В не́ї були́ свої́ ва́ди, – напри́клад, вона́ була́ ду́же го́рда (Грінч.). Не вважа́ючи на дрібні́ ва́ди в його́ тво́рах, Шевче́нко єсть ге́ній (Грінч.). Недо́брий, ка́жеш, борщ? а яка́-ж йому́ ва́да? (Звин.). Не бу́демо випра́вдувати хиб на́шого наро́ду (Грінч.). До́брість – на́ша пе́вна хи́ба (Самійл.). Це в йо́му мале́нька хи́ба, мале́нька ґа́нджа (Н.-Лев.). Кінь – як со́кіл, і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Сви́та до́бра, ніде́ дога́ни в ній нема́ (Звин.)].
• Пороки и -тки – хи́би й ва́ди.
• Душевный -ток – душе́вна ва́да.
• Органический, природный -ток – органі́чна, приро́дна ва́да (ґа́нджа).
• Телесный -ток – тіле́сна ва́да, (увечье) калі́цтво.
• Находить, найти -тки в ком, чём – знахо́дити, знайти́ ва́ди (хи́би, ґа́нджу, ґандж, ґанч) в ко́му, в чо́му, ґанчува́ти кого́, що, дава́ти, да́ти дога́ну (прига́ну, га́ньбу́) кому́, чому́. [Ді́вчина вереду́є з жениха́ми, ґанчу́є (Гуманщ.). Сви́та до́бра, ніхто́ дога́ни не дасть (Чигиринщ.)].
Недочё́т –
1) (недостача) недо́лік (-ку), (дефицит) недобі́р (-бо́ру). [Ду́мав, зароби́в на я́рмарку, аж вихо́дить, що гро́шей недо́лік (Звин.). Прода́в на де́сять карбо́ванців, а в кеше́ні ті́льки ві́сім: два карбо́ванці недобо́ру (Крим.)];
2) (недостаток, порок) хи́ба, ва́да. [Грома́дські хи́би (Рада)];
3) (в работе) хи́ба, о́гріх (-ху).
Несоверше́нство – недоскона́лість, (необработанность) необро́бленість, неви́кінченість, неви́вершеність, недове́ршеність (-ости); (из’ян) ва́да, (недостаток) хи́ба. [Мене́ вража́ла недоскона́лість бра́тня (Л. Укр.). Недоскона́лість цукрова́рницьких лаборато́рій (Мінц.). Неви́вершеність сти́лю й фо́рми (Крим.). Я люблю́ цю по́вість, з усіма́ її́ ва́дами й хи́бами (Грінч.)].
Неудо́бство – невиго́да, незру́чність, (редко) недого́да, недогі́дність (-ности); (недостаток) хи́ба, ва́да; см. ещё Неудо́бность. [Ара́би кори́стуються чужо́ю моне́тою і не добача́ють собі́ в тім нія́кої невиго́ди (Крим.). Гото́вий поділя́ти з своє́ю доброді́йкою всі невиго́ди вигна́ння (Ор. Левиц.). Вла́сними бока́ми зазна́ти всіх невиго́д містечко́вого балагу́ли (М. Левиц.). Жи́ти в таки́х невиго́дах так до́вго – без те́плої стра́ви, у безнаста́нній журбі́ (Маковей). Мі́сто найшви́дше денаціоналізу́ється; коли́ ця незру́чність є в нас, то… (Грінч.). Недого́да (недогі́дність) централіза́ції – в то́му, що… (Н.-Лев.)].
• Не испытывать ни малейшего -ства – не зазнава́ти (не відчува́ти) (ані) найме́ншої невиго́ди (незру́чности).
• Причинять, причинить -ство кому – завдава́ти, завда́ти невиго́ди (незру́чности) кому́, нароби́ти невиго́ди кому́.
• Представлять (иметь) свои -ства – ма́ти свою́ невиго́ду (незру́чність), ма́ти свої́ невиго́ди (незру́чності).
• Это представляет большие -ства – це чи́нить вели́кі невиго́ди, в цьо́му є вели́ка невиго́да (незру́чність).
Но́ров –
1) (обычай) зви́ча́й (-ча́ю).
• Что город, то -ров – що край, то й звича́й; що крини́ця, то й води́ця; всяк молоде́ць на свій взіре́ць; у вас, у Ки́їві, мруть, – до нас хова́ти не везу́ть (Приказки);
2) (характер) но́ров (-ва) и (мн.) но́рови́ (-ві́в), (обычно) вда́ча; срв. Нрав 1. [(Жі́нка) но́ровом страше́нно непокі́рна (Куліш). В удови́ два норови́, а в удівця́ – нема́є й кінця́ (Приказка)].
• Крут -вом кто – круту́ (суво́ру) вда́чу ма́є хто; срв. Норови́стый.
• Вести (подводить), подвести кого под свой -ров – натяга́ти, натягти́ кого́ на свій копи́л, підтяга́ти (перегина́ти), підтягти́ (перегну́ти) кого́ під свій но́ров.
• -ров не боров, на убой не откормишь – хоч яка́ лиха́ люди́на, та тобі́ не скоти́на: на зарі́з не відгоду́єш.
• -ров на -ров не приходится – но́ров на но́ров не при́йдеться;
3) (у лошади и перен.) но́ров. [Но́ров – не хворо́ба, а ті́льки хи́ба де́яких ко́ней (Корольов)].
• Лошадь с -вом – норови́стий кінь.
• Женщина с -вом – жі́нка з но́ровом, норови́ста жі́нка, норівни́ця (М. Вовч.).
Оши́бка – по́ми́лка, о́(б)ми́лка, по́хибка, хи́ба. [Ортографі́чні по́милки́, по́хибки. По́милка за фальш не йде́ = -ка в фальшь не ставишся].
• По -ке – у поми́лку, по́милкою; см. Оши́бочно.
• Он сделал это по -ке – він зроби́в це в по́милку, помилко́во, по́милкою, помили́вшись.
• Вводить (ввести) в -ку – змиля́ти, змили́ти кого́, призво́дити, призве́сти кого́ до по́милки, приво́дити, приве́сти на заві́д.
• Впадать (впасть) в -ку – допуска́тися, допусти́тися по́милки.
• См. Ошиба́ться.
• -ка в счёте – рахунко́ва по́милка.
• -ка за -кой, -ка на -ке – по́милка за по́милкою, по́милка на по́милці.
• Вкралась -ка – тра́пилася по́ми́лка.
Погре́шность – о́грі́х, про́гріх, по́ми́лка, о́бми́лка, хи́ба, по́хибка.
• Маленькая -ность – огрі́шок (-шка). [Не ве́льми-то вели́кий огрі́шок, що не так сказа́в].
• Типографская -ность – друка́рська по́хибка, по́ми́лка.
Поро́к –
1) поро́к, опоро́к (-ку), гріх (-ха́).
• Бедность не -ро́к – бі́дність не опоро́к.
• Он коснеет в -ке – він мерзі́є в гріха́х;
2) (недостаток) ва́да, ґа́нджа (-джу), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), хи́ба, дога́на, прига́на, (гал.) ска́за. [А що мені́ за дога́на, що я руда́ та пога́на (Чуб.)].
• Лошадь без -ка – кінь без ва́ди, без хи́би і без ва́ди, без дога́ни.
• Бичевать -ки и недостатки – карта́ти ва́ди й хи́би. [Ювена́л вогне́м обу́рення карта́в ва́ди свої́х суча́сників (Єфр.)].
• Иметь -ро́к – ма́ти ґандж, ґандж[ч]ува́ти на що. [Кінь як со́кіл і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Канів.)].
Про́мах, Прома́шка – хи́ба, про́гріх (-ріху).
• -мах сделать, см. Прома́хиваться, промахну́ться.
• Парень не -мах – хло́пець не ду́рень, ма́ху (хи́би) не дасть.
• Стрелять без -ха – стріля́ти не хи́блячи, не хиби́ти стріля́ючи.
• Не делающий -ха – нехи́бний. [В нас ру́ки му́жні, в нас ме́чі нехи́бні (Куліш)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Грубый –
1) грубий; (жёсткий) цупкий, шорсткий, (грубого размера) дебелий; (о голосе, низкий) товстий;
2) грубіянський, брутальний, неввічливий, простацький, (жёсткий) шорсткий, терпкий:
• в грубых чертах – згруба, приблизно;
• грубая обработка (техн.) – начорна обробка;
• грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка);
• грубо говоря – спрощуючи, загалом, не деталізуючи, (диал.) згрубша; приблизно, приблизно кажучи;
• грубое невежество – темна темнота, грубе (простацьке) неуцтво, дурне невігластво;
• грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження;
• грубый человек (по виду) – мурло, мурмило; (по обращению) грубіян.
[Грубе полотно. Цупка тканина. Шорстка тканина. Шорстке волосся. В шорстких, та незлих словах. Терпка в нього вдача (АС). Згрубша шаную рамки правопису, але не аж так глибоко, щоби укорочувати собі життя, силуючи себе, всупереч здоровому глузду, класти на папір такі комбінації значків, котрі би-м не вимовив за жодну винагороду, як-от: спеціаліст, діаспора, иньші подібні комбінації (Роман Мацюк). — Винен, товаришу генерал армії! — нарешті отямився вартовий, одразу підвищивши Дринова на три звання. Це були грубі лестощі, але й Дринов також був грубий (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)]. Обговорення статті
Злак, бот. – (слав.) злак, (устар.) зело́, (мн.) злаки, (устар.) зе́ла (р. зіл), зі́лля, (один) зели́на:
• хлебные злаки – хліб (-бу), хліба́ (-бі́в), хлібні злаки, пашня́, пашни́ця.
[Радуйся, ниво неполитая! Ра́дуйся, зе́мле, не пови́тая квітча́стим зла́ком (Т.Шевченко). Подумав Шрам да й каже: — Од твоїх речей душа моя оживає, яко злак од Божої роси. Тілько смущає мене, що запорозькі гультаї баламутять не одно сільське поспільство, бунтують вони й міщан против козацтва (П.Куліш). І град ста́не зі́лля ва́ші в ни́вах побива́ти (С.Руданський). Спершу сіли на злаки й забігали по злаках окремі, не кожним, може, й помічені пруги, за тими першими — другі, за другими — треті. Так жадібно накидалися на зелень і потрошили її, таку тріскотняву зчинили тим потрошенням, що тепер уже ні в кого не виникало сумніву: це не просто пруги, се біда впала на їхні голови. Хтось хапав мітлу й кричав, надриваючись, на всіх із роду своги, аби не гаялись, брали, що є під рукою, й гонили ту напасть із злаків на подвірниці, інші бідкалися не так подвірницею, як полем, і бігли чим-дуж у поле (Д.Міщенко). Тож  вовк  паде  на  хижі  лапи. У  нього  план  свій  в  голові. Вповзе  на  череві  у  злаки, скавчить,  качається  в  траві. Та  так  ласкаво,  так  облесно хребет  лукавий  вигина. І  так  верблюду  інтересно  — це  що  в  траві  за  очмана? Тваринна  добра,  неледача, ще  й  голову  нахилить  вниз. Цікавість  —  хиба  його  вдачі, тому  і  вовк  його  загриз (Л.Костенко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дефект – дефе́кт, -ту, недоста́ча, -чі, хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Недостаток –
1) недоста́ча, -чі;
2) (дефект) хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Недочет –
1) недо́лік, -ку;
2) (в работе) хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Ошибка – по́милка, -ки, хи́ба, -би; по ошибке – помилко́во.
Погрешность –
1) (ошибка) по́милка, -ки, о́гріх, -ху, хи́ба, -би.
Порок – хи́ба, -би, ва́да, -ди.
Фальш – фальш, -ши (ж. р.) и -шу (м. р.) хи́ба, -би.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Недостаток (порок, дефект) – хиба; вада; (отсутствие чего-либо) – брак; нестача. По недостатку чего (времени, средств) – через брак; бо бракувало (часу, коштів). Недостаток в чем – брак чого, на що. Скрывать недостатки – личкувати хиби. Упрекать за недостатки – картати вади.
Недочет – недолік. Недочет в работе – хиба в роботі.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дефект – дефе́кт (-ту);
• д. (недостаток) – хи́ба.
Недостаток (дефект) – хи́ба;
• н. (нехватание) – неста́ча.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Грубый
• В грубых чертах – згруба; приблизно.
• Грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка).
• Грубое невежество – темна темнота; грубе (простацьке) неуцтво; дурне невігластво.
• Грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

дефе́кт дефе́кт,-та, хи́ба,-би, ва́да,-ди, пошко́дження, ґандж,-джу
д. конструкти́вный дефе́кт конструкти́вний
д. кристалли́ческий дефе́кт кристалі́чний
д. крити́ческий дефе́кт крити́чний
д. лине́йный дефе́кт ліні́йний
д. ма́ссы дефе́кт ма́си
д. мета́лла дефе́кт мета́лу
д. неустрани́мый дефе́кт неусувни́й
д. объёмный дефе́кт об’є́мний
д. пове́рхностный дефе́кт поверхне́вий
д. произво́дства дефе́кт виробни́цтва
д. прочностно́й дефе́кт мі́цнісний
д. радиацио́нный дефе́кт радіяці́йний
д. сва́рочный дефе́кт зва́рювальний [зва́рювання]
д. скры́тый дефе́кт прихо́ваний
д. технологи́ческий дефе́кт технологі́чний
д. то́чечный дефе́кт точко́вий
д. упако́вки дефе́кт уклада́ння [пакува́ння]
д. устрани́мый дефе́кт усувни́й
д. функциона́льный дефе́кт функці́йний
д. эксплуатацио́нный дефе́кт експлуатаці́йний
д. я́вный дефе́кт я́вний
недоста́ток 1. недоста́ча,-чі, неста́ча,-чі (стан); 2. ва́да,-ди, дефе́кт,-ту, ґандж,-джу; хи́ба,-би (якість)
непра́вильность 1. непра́вильність,-ности (якість, властивість)
2. по́милка,-ки, хи́ба,-би

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Хи́ба –
1) ошибка, промах;
2) недостаток.
Хиба́, хиба́ль и хиба́нь, нар. – 1) разве;
2) разве уж, быть-может.
Хіба́, нар., см. Хиба́.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Дефект – дефе́кт (-кту), хиба; (изъян) – ґанч (-чу).
Недостаток –
1) (дефект) – ва́да, хиба, ґанч (-чу);
2) (недостаточность чего) – брак (-ку), недоста́ча; вследствие -ка – (че́рез те) що браку́є, бо браку́є; в случае -ка – якщо не вистачить мі́сця; по -ку (за -ком) времени, средств – че́рез брак, бо бракува́ло ча́су́, за́собів;
3) (нужда) – неста́ток (-ку).
Недочет –
1) недо́лік (-ку); н. сумм – недо́лік сум;
2) (в работе) – хиба, о́гріх (-ху).
Оплошность – хиба, недба́лість (-лости); (неосторожность) – необа́чність (-ности); допустить -ность – схибити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хи́ба (вада, помилка), -би, -бі; хи́би, хиб; але хіба́, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бажа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Сильно желать, хотѣть. Котл. Ен. II. 10. Хиба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська? Ном. № 1588. Проси в мене чого бажаєш. Єв. Мр. XV. 22. Хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш. Мет. 107.
Ба́тьківський, -а, -е. = Батьків. Приблудився к батьківському двору. Чуб. I. 174. Ба́тьківські. Ноги. Говоритъ въ насмѣшку: приїхав ба́тьківськими (кіньми), т. е. тѣми, которыя получилъ отъ отца = ногами. Батько приїхав тройкою коней і бричка. — Хиба батьківськими? сміється дядько. Грин. І. 115.
Безві́дний, -а, -е. Безводный. Хиба росте папірус уз болото і рогоза в безвідній суші? К. Іов. 18. Побило мене в полі три недолі: перва доля безхлібна, друга доля безвідна. АД. I. 111.
Безмли́в’я, -в’я, с. Время безработицы на мельницѣ. Як безмлив’я хиба, тоді нишком од пана змелем людського. Черниг. Оце о нас безмлив’я: вітру немає. Пирят. у.
Бе́зрік, нар. Употребл. въ выраж. на-бе́зрік — безсрочно, иронически: никогда. Відда́сть на-бе́зрік, т. е. никогда. Ном. № 10634. Хиба на-безрік діждемо цього. Волын. г.
Берегови́й, -а, -е.
1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующій съ берега.
2) Прибрежный. Хиба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у.
3) Употребл. какъ сущ. въ значеніи — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Кіев.
Бе́тлах, и бе́тлих, -ха, м. Мусоръ, крупный соръ? Мале сміття я і сам винесу, а цього бетлиха хиба возом вивезти. Могил. Подол.
Бі́дкатися, -каюся, -єшся, гл.
1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. II. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. І. 47.
2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41.
3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.
Біля́к, -ка, м.
1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. Греб. 362.
2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. Чуб. V. 1183.
3) Бѣлякъ-заяцъ. Шейк.
4) Родъ черешенъ. Уман. у.
5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. АД. І. 219. Значеніе неясно. Аф. (310) переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; Шейк. (65) «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ «простой, рядовой козакъ». «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. К. ЦН. 310.
6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины. Вх. Лем. 392.
Бува́ло, -ла, с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284.
Виво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. ви́вестися, -ведуся, -дешся, гл.
1) Выводиться, вывесться.
2) Выводиться, вывесться, рождаться, родиться. Нехай тута виводяться круки та ворони. Нп. В камінні там виводяться сахвири і золото лежить піском блискучим. К. Іов. 59.
3) Выводиться, вывестись, исчезнуть, выйти изъ употребленія, изсякать, изсякнуть, истощиться. Тепер такі пояси вивелися.... хиба рідко де побачиш. Грин. І. 5. Сидить циган і сніда.... хліба багато, а сала мало. От він, щоб сало з рук не виводилось, хліба вкусить, а сала понюха. Ном. № 14320. Я ви́велася з чо́го. У меня вышло что. Я вивелася з малих горшків, — нема ні одного. Лебед. у.
4) Оправдываться, оправдаться. Я прийду до вас вивестись, бо на мене набрехано! — Нічого виводитись. Лебед. у.
5) О родившей женщинѣ: идти въ церковь за молитвой черезъ шесть недѣль послѣ родовъ. Харьк. г.
Ви́дибуляти, -ляю, -єш, гл. = Видибати. На вгород хиба було видибуля, а то все в хаті. Сим. 236.
Виправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. ви́правити, -влю, -виш, гл.
1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. №3221.
2) Оправдывать, оправдать.
3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. І. 133.
4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. І. 37.
5) — дочку́. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью.
6) — шку́ру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.
Від, од, пред. Отъ. Привів од батька коня, а від брата взяв воза. Довідавшись од почину про все. Єв. Л. І. 2. Батькові од його нічого нема. Від села до села танці та музики. Нп. Зоставсь я хлопцем од батька й од матері одинадцяти год. Г. Барв. 172. Ти ляжеш од комори, а я ляжу від обори, — т. е. ты ляжешь со стороны амбара и. т. д. Грин. ІІІ. 386. Родительный падежъ съ від при страдательномъ причастіи переводится по-русски творительнымъ падежомъ. Земля від Бога зроблена. (Стрижев.). Був спокушуваний од сатани. Єв. М. I. 13. Употребляется від для образованія сравнит. степени и тогда совсѣмъ не переводится. Єсть же і негіднійші від мене. Котл. НП. Хиба ж таки я посліднійший од усіх? Ном. № 2039. Од моєї Ганнусеньки кращої немає. Грин. ІІІ. 201.
Відпльо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. відплюва́тися, -плюю́ся, -є́шся, гл. Отплевываться, отплеваться. Як перейде (піп) дорогу — щастя не буде, хиба відплюєшся. Ном. № 13383.
Відтепе́р, нар. Съ этого времени, отнынѣ. Чого це ви лежите? — Хиба я одтепер лежу? І! вже багато діла застоялось, одколи я лягла. Кіев. у.
Галюва́ти, -лю́ю, -єш, гл.
1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у.
2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. ІІІ. 239.
3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?
Гної́вня, -ні, ж. Мѣсто для складыванія навоза, навозная куча. На що тут сиплеш сміття? Хиба нема гноївні? Прил. у.
Голощі́к, голощо́к, -що́ку, м. Гололедица; ледъ обнаженный отъ снѣгу. На Дніпрі голощік: волами не проїдеш, хиба конячкою. Золотонош. Голощо́ком узя́ти. Придавить морозомъ непокрытую снѣгомъ землю. Волынск. Голощоком як візьме, то померзне картопля у землі. НВолын. у. Голощо́ком узя́тися. Покрыться льдомъ. Земля у цю осінь узялась голощоком. Полт.
Горба́тий, -а, -е.
1) Горбатый. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. Притули́в горба́того до стіни́. Сказалъ что-либо несообразное, сдѣлалъ неудачное сравненіе. Ном. № 13079.
2) — та труна́. Гробъ съ выпуклой крышкой. Мил. 168. Ум. Горбате́нький.
Гугни́вий, -а, -е = Гугнявий. А Кирило Тур.... гугнивим голосом: хиба ж тобі не страшно вмірати? К. ЧР. 395.
I. Гурт, -та, м.
1) Стадо (о скотѣ). По сусідству чужі гурти і отари скрізь паслись. Стор. II. 8.
2) О людяхъ: толпа, собраніе, общество, компанія. Женуть гуртами християн у колізей. Шевч. 613. У гурті, то й смерть не страшна. Ном. № 10721. У гурті каша їсться. Ном. № 10731. Просимо до гурту. МВ. (О. 1862. ІІІ. 57).
3) О неодушевленныхъ предметахъ: группа. Кожну зірку нарізно не запримітиш, а хиба тільки цілий гурт їх. Ком. Р. І. 50.
4) В гурт, до гу́рту. Въ одно мѣсто, вмѣстѣ. Вовк, медвідь і кабан зібрались у гурт. Рудч. Ск. І. 22. Проциндрив Солопій горох і просвистав, а за горохом в гурт і жито, і пшеницю. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 96). Ходім же до гурту. Стор. II. 21.
5) За гурт. Вмѣстѣ. Бувайте здорові! промовив усім нам за гурт. МВ. II. 132.
6) Гурт на гурт. Всего на всего. Скільки зір гурт на гурт усіх, — цьому ще ніхто й рахуби не склав. Ком. Р. І. 49.
7) Продава́ти на гурт. Продавать оптомъ. Сумск. у. Ум. Гурто́к. Ном. № 10733.
Ґре́йцар, -ра, м. Крейцеръ (монета). Старче божий, чим я тебе обдарю, коли я не маю, хиба два ґрейцари простих. Драг. 267.
Даровни́й, -а́, -е́. Даровой. Хиба ж у нас дрова даровні?
Дзє́кати, -каю, -єш, одн. в дзє́кнути, -ну, -неш, гл. Говорить дзє вмѣсто де (о бѣлороссахъ). Ну, а литвинок, хиба лихо його нападе, щоб не дзєкнув. Г. Барв. 329.
Дійма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), -дійму́, -меш, гл.
1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893.
2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає.
3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Кобел. у. См. Донімати.
4) Діймати ві́ри, пра́вди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. ЗОЮР. І. 216. Хиба ти йому доймаєш правди? Полт.
Ді́ло, -ла, с.
1) Дѣло, работа. Діла не робиш і од діла не ’дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. Ді́ла не скі́льки! Немного дѣла.
2) Поступокъ. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. ІІІ. 16.
3) = Справа.
4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. До діла, у діло. Какъ слѣдуетъ; кстати; къ дѣлу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу:.... Помажу колін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. Ум. Ді́лечко, ді́льце. Чом не хочеш, паняночко, ділечка робити? Нп. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.
Дозира́тися, -ра́юся, -єшся, гл. = Доглядатися. Г. Барв. 523. Набере та й несе: хто там хиба дозирається. Лебедин. у. Ти до моєї пелени не дозирайся. Черниг. г.
Дозоля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. дозоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Допекать, допечь кому нибудь. Хиба я не знаю, як їм (вівцям) оцей дощ дозоля? Мир. ХРВ. 51.
Доплу́татися, -таюся, -єшся, гл. = Доплентатися. Аж опівночі хиба додому доплутаєшся. К. І. 4.
Дурни́на, -ни, ж. = Дурниця 1 и 2. Хиба тільки горілкою вп’єшся? Дурнину можно зробити й з вина. Зміев. у. Лежить цюра в дубині, не кланяється дурнині. Грин. ІІІ. 608. Дурни́ну стро́їти. Говорить или дѣлать чепуху. Зміев. у.
Жадні́сінький, -а, -е.
1) Рѣшительно каждый, каждый безъ исключенія. Хиба ж не жаття попові? Жаднісінький йому несе й везе. Єкат. у.
2) Рѣшительно никакой.
Жи́тка, -ки, ж. Образь жизни. Хиба ти на його житку завидуєш. Радом. у.
Жовткови́на, -ни, ж. Желтокъ въ яйцѣ. Хиба пісну їдять без соли страву і що за смак в яйці без жовтковини? К. Досв. 13.
Журбовий, -а, -е. Печальный. Хиба ж се (сватання) журбова річ? Г. Барв. 312.
За, пред.
1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127.
2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Нп. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94.
3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Нп. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч витопе, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737.
4) При (о времени), во (время). Не за нас се стало, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201.
5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвала. Нп. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111.
6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. MB. (О. 1862. III. 43).
7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51.
8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57.
9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Нп. Такий молодий, що не варт і за старого.
10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171.
11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали.
12) За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука.
13) За все гара́зд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.
Забогара́дити, -джу, -диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.
Заві́дній, -я, -є.
1) Захожій. Хиба я завідня? я тутейша. НВолын. у.
2) = Забіжний. Вас. 187.
Заво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. завести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл.
1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів.
2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. З) Вноситься, внестися (въ книгу, запись).
4) Быть полагаемымъ, положеннымъ на ноты.
5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти въ обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1518. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. К. Гр. Кв. XVI. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? О. 1862. X. 112.
6) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. Каменец. у. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363. Ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало свѣтать. Св. Л. 69.
7) Начинать, начать состязаніе, споръ, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться... і завели спориться. Рудч. Ск. І. 196. Думав, от заведуться за ту віру, так ні... Стор. М. Пр. 44. Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3514. Як поп’ються горілки, то й заведуться биться. ЗОЮР. І. 110. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито. МВ. II. 10.
Зага́дувати, -дую, -єш, сов. в. загада́ти, -да́ю, -єш, гл.
1) Задумывать, задумать, затѣвать, затѣять. Загадали козаченьки в похід опівночі. Чуб. V. 1006. Чого не загадає! І гомонить, і пустує. МВ. II. 9.
2) Приказывать, приказать дѣлать, сдѣлать распоряженіе, заказывать, заказать. Загадай дурному Богу молиться, він і лоб розіб’є. Ном. № 6576. Загадав татарин татарці пару коней сідлати. Хиба я тобі загадав море випити? Ном. № 13722. Загадали йому хорошенько грати, а парубку з дівчиною скакати. Мет. 161. Штирі хлопці варти дали, ще й коників загадали. Чуб. V. 983.
3) Загадывать, загадать. Загадують, чия (вишня) зацвіте, той житиме рік. Грин. І. 15. Загада́ти за́гадку. Предложить, задать загадку. Загадаю загадку, закину за грядку: нехай моя загадка до літа лежить. Ном. стр. 376. Загадаю тобі три загадочки, як угадаєш — до батька пущу. Чуб. III. 190.
Задаві́йко, -ка, м. Душитель; міроѣдъ, кулакъ. То хиба пан? То задавійко. Він скілько людей згубив тими про́центами. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заздрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. — на. = Заздростити. Чого бо ти заздруєш на мою худобу! Хиба в мене скарби які, чи що? Екатер. г.
Заполіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Залетать впередъ; забѣгать мысленно впередъ. Чи їстимете... — Ні, ні! — А що ж я вам даю хиба? — Та я знаю що. — А що? — Молоко. — Еге, мовляли! Яблуко даю! — То давайте, їстиму! — То-то! не заполітайте ж ніколи! Канев. у.
Засі́бни́й, -а́, -е́.
1) Зажиточный, со средствами. Хиба котрий засібний, то не купував голодного року хліба. Каменец. у.
2) Объ одеждѣ: просторный. Гол. Од. 18.
Засіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. засі́яти, -сі́ю, -єш, гл.
1) Засѣвать, засѣять. Почав... пшеницю сіять і засіяв нею цілих дві десятині. Грин. II. 47. Радимось, як городи засіваємо. МВ. II. 206. Чого ви лаєтесь! Хиба вас поле засіяно? Ном. № 9230.
2) Посыпать комнату зернами при поздравленіи съ новымъ годомъ. Прилуц. у.
3) Только сов. в. Затанцовать. Потім горлиці засіяв Гарасим Калина. Мкр. Н. 29.
Зачіпа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. зачепи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Цѣплять, зацѣпить, задѣвать, задѣть. Чи витягнеш з води Левиахвана, гачком його, як рибу, зачепивши. К. Іов. 92. Ні за що рук зачепи́ти. Ном. № 9870. Не съ чѣмъ начать, нѣтъ средствъ для начала (о хозяйствѣ, заработкѣ). За що б тут руки зачепити? За яке ремество взятись? Чуб. II. 17. Хиба́ тебе́ во́зом зачепи́ли? Чѣмъ тебя особеннымъ затронули, обидѣли? Ном. № 4040.
2) Трогать, тронуть, затрагивать, затронуть. Міг би йому листи визволені писати, щоб не міг ніхто нігде зачіпати. Макс. (1849), 33. Мене вовки і не зачепили. Грин. І. 165. А сусідці перстень даєш, — нащо ж мене зачіпаєш? Чуб. V. 200.
Згаку́, нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу. Харьк.
Згаша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. згаси́ти, -шу́, -сиш, гл. Гасить, погашать, погасить, тушить, потушить. А тепер нехай не зарікається Барабаш, гетьман молодий, на славній Україні огнів та тернів згашати. Мет. 388. Хиба тоді, дівчинонько, мої мислі згасиш, коли твою білу ручку та з моєю зв’яжеш. Коцип.
Земляни́й, -а́, -е́.
1) Земляной. Хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляна хата. Чуб. V. 81.
2) Земной. Честь Богу, слава на високім небі, а людям спокій на землянім подолі. Чуб. III. 380.
3) Владѣющій значительнымъ количествомъ земли. Земляний чоловік. Борз. у.
4) Земляне́ ву́гілля. Каменный уголь. Міус. окр.
5) Земляні гру́ші. Раст. Helianthus tuberosus L. ЗЮЗО. І. 124.
6) Земляне́ ма́сло. Раст. Aetalium Septicum Fries. ЗЮЗО. І. 110.
7) Земляна́ олі́я. Нефть, керосинъ.
8) Земляни́й рак. Медвѣдка.
З’є́дник, -ка, м. Соучастникъ, соучастникъ въ предварительномъ соглашеніи, заговорѣ. Хиба ми які з’єдники, хай Бог милує, хиба ми змовилися, що ви нам віри не ймете. Лубен. у. (В. Леонтов).
З’ї́жка, -ки, ж. = З’їжа. Хиба мала з’їжка? Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зобіжа́ти, -жа́ю, -єш, зобіжда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зобі́дити, -джу, -диш, гл. Обижать, обидѣть. Ніколи не зобіжав її. Мир. Пов. 123. Він і спершу її не поважав, а тепер буде зовсім таки зобіждати. Опат. 48. Хиба мене зобідила людина? К. Іов. 45. Як же ти міг так зобідить чоловіка? Грин. II. 72.
Каве́лок, -лка, м. = Кава́лок. Употреблено въ значеніи: комокъ, безформенный кусокъ. Хиба ж це пампушки? Це кавелки якісь. Екатериносл. г.
Калі́цтво, -ва, с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. НВолын. у.
Ка́птур, -ра, м.
1) Клобукъ, капюшонъ монашескій. Хиба схотілось знову під чорний каптур?
2) Капюшонъ у верхней одежды. Чуб. VII. 419. См. Капа, богородиця, відлога.
3) Женскій головной уборъ съ круглымъ дномъ изъ цвѣтной матеріи, разновидность очі́пка. Накладають (молодій на голову) каптур, як у других серпанок чи очіпок. Мет. 208. О. 1861. XI. 27. Гол. Од. 59.
4) Родъ наказанія женщинъ: держа въ лѣвой рукѣ надъ головой наказываемой всѣ ея одежды, правой сѣкутъ розгами. Новц. Ум. Каптуре́ць, капту́рик, капту́рок, капту́рчик. Моя жінка знакомита: задрьопана ззаду свита... Ляга спать у рові, прокинеться, як та курка, — нема платка і каптурка. Чуб. V. 1639.
Козля́чий, -а, -е. Козлиный. Хиба ж їм я те м’ясиво, або ж п’ю крівцю козлячу. К. Псалт. 118.
Копа́тися, -па́юся, -єшся, гл.
1) Копаться, рыться. На улицю не піду і дома не всижу, хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Бодай тебе копалася лихая година!.. Мет.
2) Рыться (въ вещахъ). Одімкнули скриню, копалися, копалися — нічого не взяли. ЗОЮР.
Коп’я́к, -ка́, м. Большая копна, стогъ (сѣна) Вх. Зн. 28. Коп’як чортів тобі! Канев. у. Ум. Коп’ячо́к. Нема сіна, хиба десь-не-десь коп’ячок побачиш. Черк. у.
Кочува́тися, -чу́юся, -єшся, гл. Приходить къ кому-нибудь. Так і завтра кочуюся хиба до тебе? Федьк.
Краді́ння, -ня, с. = Крадіж. Хиба насіння — крадіння? Набрав та й пішов. Драг. 380.
Крадькома́, нар. Украдкою. У наметі поставили образ Пресвятої і крадькома молилися. Шевч. 365. З хати не виходив, хиба пізно, крадькома. МВ. II. 193.
Кри́тик, -ка, м. Критикъ. А критиків хиба не страшно, котрі за помилку одну збентежуть так тебе?.. Алв. 6.
Кумедія́нт, -та, м. Комедіанть, балаганный актеръ. А на майдані кумедіянти ятку розіпнули — ото будуть кумедії приставляти. Черномор. Чого ти з мене регочеш? Хиба я тобі кумедіянт? Чермомор.
Ку́шка, -ки, ж.
1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ ву́хо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. г. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. Мнж. 184.
2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака). Св. Л. 49.
Лад, -ду́, м.
1) Порядокъ, устройство, строй. У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Маркев. 26. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. Грин. II. 208. За діло новим ладом узятись. О. 1861. IX. 181. В оди́н лад. Подъ одну стать. Константиногр. у. Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Нѣтъ никакого порядка. Ном. № 6653. Зроби́ти лад. Привести въ порядокъ. Желех. Через лад. Черезчуръ, чрезмѣрно. Через лад уже брешеш. Ном. № 6872. Став на лад. Достигъ извѣстной прочности своего положенія. Ном. № 4920. Без ладу́ живе́. Безпорядочно живетъ. Въ рядѣ выраженій употребляется въ смыслѣ: толкъ, смыслъ. Чи бу́де з сьо́го яки́й лад? Выйдетъ-ли изъ этого толкъ? 3 одкладу не буде ладу. Ном. № 11006. Без ладу́. Безъ толку, некстати, глупо. Вбовтнувся в річ без ладу. Ном. № 3155. В лад. Кстати, умѣстно. Дурень багатий, та й слово його в лад. Ном. № 1428. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад. Ном. № 4597. До-ладу́. а) Кстати, толково, умно, умѣстно. Хто каже до-ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Ном. № 6119. Іти хиба до вас в найми? чи до-ладу буде? Шевч. 449. Говорила небіжка до самої смерти, а все не до-ладу. Ном. № 1506. б) Какъ слѣдуетъ, хорошо. В такій воді, а ні випереш до-ладу сорочки, а ні звариш страви. Дещо. 88. Ладо́м. Толкомъ. Та ви ладом кажіть! Ном. № 2717.
2) Обычай, общепринятыя правила приличія. Ми, хлібороби, — ніколи і в голову пошкрібатись, — не знаєм світові ладу. Св. Л. 82, 83. Щоб оце вигадувати (нові убрання), — почала мати, — то воліла дати б ті гроші на молитви. — Ет, що ви знаєте! — грімнула Мася... Коли не знаєте світові ладу, то не мішайтесь. Св. Л. 113.
3) Распоряженіе. То Хмельницький листи читає, до козаків словами промовляє: «Гей стійте, діти, ладу ждіте!». Дума.
4) Ладъ, взаимное согласіе. Живіть, дітки, в ладу та не забувайте батька! Полт. г. Ладо́м = Лагодом. Ладом усе можна. Ном. № 3303.
5) Стройность, ладъ; тактъ. Співа́ють в лад. Поютъ стройно. Шевч. О, бодай вас! Що то літа! ні вже не до-ладу... Минулося!.. (время танцевъ). Шевч. 244.
6) Образъ, способъ. Таким ладом се зроблено. Неха́й іде́ свої́м ладо́м. Пусть дѣлаетъ по своему. Ном. № 5299. На всі лади́. Всячески. Кесаря хвалили на всі лади, що аж остило. Шевч. 607.
Лежа́чий, -а, -е.
1) Лежащій. Вовк зайця не дожене, — хиба так, лежачого нагиба. О. 1861. V. 69. Під лежачий камінь і вода не тече. Ном. № 7206.
2) Находящійся безъ употребленія. Як би він не пив горілки, то досі б лежачі гроші лежали, не то що як тепера позичати по гривні. Харьк.
3) = Лежаний. Нема ніде хліба лежачого. М. B. І. 25. Лежачим хлібом набивають пузо. К. ПС. 82.
4) Лежа́ча худо́ба. Недвижимое имущество.
Личкува́ти, -ку́ю, -єш, гл.
1) Маскировать; скрывать недостатки; прикрывать. Чи й на споді ж такі ягоди, як ото зверху? — А то ж хиба б личкувала? Харьк. Як не личкували льону, то купимо; ось наберіть з-під споду, чи такий буде, як і зверху, гарний. Изюм. у.
2) Выглаживать поверхность (мельничнаго жернова). Личкує каміння мірошник. Канев. у.
3) Подбирать вещи лицомъ, лучшее къ лучшему.
Ло́нька, -ки, ж. Ложка. Встрѣчается только въ слѣд. пословице: Добра кванька, та нема лоньки, — хиба буду пальком. Ном. № 11968.
Лопа́та, -ти, ж.
1) Лопата для копанія, пересыпки сыпучихъ тѣлъ. Ніхто не розлучить, ні світ, ні зоря, хиба нас розлучить сирая земля, заступ, лопата, земляная хата. Чуб. V. 81. З одного дерева і хрест, і лопата: хрестові ся кланяють, а лопатою нечисть відкидають. Ном. №8059. Лопатами віяли. Лопата дерев’яна або залізна.
2) Лопата пекарная. Химка й хазяйка, та лопати нема. Ном. № 10784. Ум. Лопа́тка, лопа́тонька, лопа́точка.
Лопу́цьок, -цька, м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ пищу. Сим. 135. Хиба моя душа з лопуцька, — не хоче того, чого й людська. Ном. № 1588.
Ману́тися, -не́ться, гл. безл. Тянуть (къ чему), хотѣть, хотѣться. Каже: «як мати схочуть». — Хиба самій не манеться? МВ. II. 101.
Ма́рчити, -чу, -чиш, гл. = Марнувати, марнотратити. Він не марчив свого добра, а так з добрими людьми прогуляв та пороздарював убожі. Канев. у. Марче моє добро. Канев. у. Хиба він призведе до добра? Одно худобу марчить та й годі. Лубен. у.
Мирови́й, -а́, -е́. Мировой. Вже що піп ізв’язав, того ніхто не розв’яже, — хиба мировий розлуку дасть. Г. Барв. 498.
Мудра́ція, -ції, ж. Мудренность, замысловатость, искусство. А ми втнемо рукавця і нові, хиба мудрація велика. Гліб. 39.
Набива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. наби́тися, -б’ю́ся, -б’є́шся, гл. Набиваться, набиться. Не набивається сей обруч на діжку.
2) Набиваться, набиться, наполниться. Само в мішки набивається. Рудч. І. 23.
3) Заряжаться, зарядиться.
4) Вдоволь бить, побить. Птиця з птицею не наб’ється, а козак з дівчиною не наживеться. Ном. № 784. Мужик дурно наробився, а пан його ще й набився. Грин. III. 639.
5) Навязываться, навязаться. Не набивайтесь, щоб я купувала. Хиба я їх просив? Сами набилися. Мир. Пов. II. 66.
Наверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. наверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Поворачивать, поворотить. Сірі воли навертає. Рудч. Чп. 89. Хусткою махнув, вісько навернув: «А рушай, вісько, під Бендер-місто!». О. 1861. XI. 56.
2) Наваливать, навалить. Зіма замети навертає. Мир. ХРВ. 125. Було мене притопити й камень навернути, а щоб же я не зринала й цього лишенька не знала. Грин. III. 312.
3) Рѣдко появляться, разъ появиться. То те він робить, то те, то йде, то їде, — як гість додому навертає. МВ. І. 44. Хиба обідати та на ніч наверне додому, а то все на базарі. Мир. Пов. II. 78.
4) Обращать, обратить. Синів ізраілевих наверне до Бога. Єв. Л. І. 16. Вона довго молилась до Бога, щоб навернув чоловікове серце знов до любови. Левиц. І. 497. Наверни мене на жидівську віру. Мнж. 122.
5) Сворачивать, своротить на кого. На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив. Черниг. г.
6) Наверстывать, наверстать. Стара хоче у хазяйстві навернути, що дочка витратила. МВ. І. 28. Він хоч і прогуля, так він і наверне. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Наво́дити, -джу, -диш, сов. в. наве́сти́, -веду́, -де́ш, гл.
1) Наводить, навесть.
2) Направлять, направить. Учительку розумну матимеш, — наведе на добро. Св. Л. 83. Молоді хазяї, думає, чому й на пуття не навести. Св. Л. 244.
3) О животныхъ: родить, народить. Собака навела цуценят.
4) Много наваривать, наварить. Щоб невеликий був горщик: нащо його наводити у такому великому, — хиба вони поїдять?
5) — о́ком (на ко́го, на що). Взглядывать, взглянуть (на кого, что). Як тільки оком наведу, то і вгадаю, де співака. Греб. 389.
6) Наво́дити ли́чко. См. Личко.
Навпросте́ць, нар. Напрямикъ, прямикомъ. Від серця до Бога навпростець дорога. Ном. № 94. Навпростець тілько ворони літають. Посл. Хиба він знає, куди до раю навпростець? Св. Л. 57.
Навпрошки́, нар. = Навпросте́ць. Ном. № 11406. Як поїхав кругом, так сьогодня буде, а як навпрошки, то хиба завтра. О. 1861. V. 71.
Надво́рі, нар. Внѣ дома, подъ открытымъ небомъ, на дворѣ. Хиба тільки світу, що у вікні? Єсть іще й на дворі. Ном. № 5529. Мати твоя та брати твої стоять на дворі. Єв. Л. VIII. 20.
На́довго, нар. Надолго. Хиба надовго старий жениться: або сам умре, або жінка покине. ЗОЮР. І. 148.
Напуча́ти, -ча́ю, -єш и напу́чувати, -чую, -єш, сов. в. напути́ти, -пучу́, -ти́ш, гл. Указывать, указать путь, надоумливать, надоумить. Хиба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють. Новомоск. у. Я тебе розважала, напучала, як рідна мати. Г. Барв. 246. Тепер я тебе напучу, як помиритися з жінкою. Г. Барв. 343. Мабуть нечистий напутив його. К. ЧР. 29.
Не́хотя, нехо́тячи, нар. Нехотя. П’яні а діти і нехотя правду скажуть. Ном. № 8079. Хиба я зумисне його бив у ніс: нехотячи — ми боролися, я його й теє, а він носом об ослін. Канев. у.
Оба́полок, -лка, м.
1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна.
2) Окраина. Кий там чорт у Харькові горо́ди! хиба по обапілках города. Лебед. у.
Обку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. обкури́ти, -рю́, -риш, гл. Окуривать, окурить. Чого ж він не при собі? Хиба обкурили або обпоїли чим вражі дочки? Мир. Пов. І. 163.
Обпо́ювати, -по́юю, -єш, сов. в. обпої́ти, -пою́, -їш, гл. Чого ж він не при собі? Хиба обкурили, або обпоїли чим, вражі дочки. Мир. Пов. І. 163.
Ока́зія, -зії, ж.
1) Случай, особый случай; происшествіе; необычайное событіе, несчастное происшествіе. Що за оказія? — мов не то село стало. Грин. І. 290. Хиба оказія яка, то купе горівки, а то й не кажи. Каменец. у. Справедливе небо не синє, а червоне; як коли, до воно росчиняється, тільки на яку небудь оказію: на войну або на помірок, або на голод. Чуб. І. 2. Лава тріщить — на оказію в хаті. Грин. І. 255.
2) Съ измѣн. удар.: Оказі́я. У Мкр. употребл. въ знач.: предвѣщаніе. По поводу сороки, предвѣщавшей вдовѣ гостей-сватовъ, говорится, что она Оказію на господі про талан свій має. Мкр. Н. 15.
3) Съ тѣмъ же удар., что и 2. Сѣверное сіяніе (какъ предвѣщающее необычайное событіе?) Мнж. 148, 187.
Ошалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Ошалѣть. Чуб. І. 249. Ой хиба б я ошаліла, щоб я тебе не любила? Чуб. V. 378.
Пе́вний, -а, -е.
1) Вѣрный, надежный. Признайсь мені, дівчинонько, чи будеш ти певна. Грин. III. 198. А щоб певна була правда, — нехай шлях покаже. Шевч. 140. Певна людина.
2) Увѣренный. Хиба вони не певні в своїм щасті? К. Іов. 46.
3) Внушающій довѣріе. Тут певнеє ніщо ні ходить, ні сидить. Греб. 369.
4) Извѣстный, опредѣленный. Ангел певного часу спускавсь у купальню. Єв. І. V. 4.
Пеня́, -ні́, ж.
1) Напасть, бѣда. По п’ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов’язала. Кв. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і мати приходять. Оце пеня!
2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська. Чуб. І. 267.
3) Ма́ти на пеню́. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню. Ном.
4) Пеню́ волокти́ на ко́го. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.
Первина́, -ни́, ж. Случившееся въ первый разъ. Хиба се первина? Сим. 216. Се йому не первина. Ном. № 7898. Ум. Перви́нка.
Переве́сник, -ка, м.
1) Сверстникъ, ровесникъ. Рк. Левиц. Він мій перевесник. (Залюб.).
2) = Перелесник. А хиба ж ви не знаєте, до кого й тепер у нас на селі перевесник літає? Рк. Левиц.
Переговоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. переговори́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Повторять, повторить сказанное. Та моє ділечко переробляють, та моє словечко переговоряють. Мил. 202.
2) Осиливать, осилить въ разговорѣ. Не говоріть, що він — «жива премудрість, хиба сам Бог його переговорить». К. Іов. 70. Тебе, дівчино, як я бачу, і за рік не переговориш і за два не переслухаєш. МВ. І. 39.
2) Только сов. в. Проговорить, сказать. Чуб. II. 47. Він отто переговорив та й край, — більш нічого й не промовив. Верхнеднѣпр. у. Як переговоримо свої речі, дак і ти скажи що. Г. Барв. 328.
Передні́ший, -а, -е.
1) Передній, находящійся передъ другими.
2) Ближе находящійся. Я до того садка передніший за тебе.
3) Прежній, бывшій передъ этимъ. Ти мені переднішої пісні заспівай, бо це дуже смутна. Черк. у. Ви люде велико розумні, велико письменні, то хиба не знаєте, яка правда була за передніших старшин. Черк. у.
4) Достойнѣйшій, имѣющій болѣе права, предпочтенія въ чемъ; лучшій, отборный. Не хапайся до страви, батько передніший за тебе. Передніших коней повибірали з табуна, а залишили саму ледач.
Пережени́ти, -ню, -ниш, гл. Переженить. Що ж тут, добродію, за мудрощі Кабицю оженити? Хиба ж ми мало переженили всякого народу? О. 1861. XI. Кух. 33.
Перекру́чувати, -чую, -єш, сов. в. перекрути́ти, -чу́, -тиш, гл.
1) Перекручивать, перекрутить, испортить крутя. Не крути, бо перекрутиш. Ном. № 5868.
2) Извращать, извратить, исказить. Хиба ж я так казав? Ти зовсім перекрутив.
Пере́люб, -бу, м. Прелюбодѣяніе, блудъ. Хто розведеться з жінкою своєю, хиба за перелюб, та ожениться з иншою, робить перелюб. Єв. Мт. XIX. 9.
Перео́рювати, -рюю, -єш, сов. в. переора́ти, -рю́, -реш, гл.
1) Перепахивать, перепахать наново. І переорем ще раз рідне поле. К. Дз. 34. Достатків там більше... переорюють краще, та й земля ситніша. Мир. Пов. II. 85.
2) Перепахивать, перепахать впоперегъ. Не переорюй межі нікому. Ном. № 3306. Это выраженіе, кромѣ прямого значенія, имѣетъ еще и переносное: не становись ни на чьей дорогѣ. Хиба я вам межу переорав, чи що? Грин. І. 244.
Перерива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перерва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл.
1) Перерываться, перерваться. Хиба мені перерваться та навздогін цілуваться. Ном. № 5265. Як не пере́рве́ться. Изо всѣхъ силъ что-либо, дѣлаетъ. І робити — не прибити, а жать не нагнеться, а почує свистілочку, — як не перерветься. Грин. III. 67.
2) Прерываться, прерваться, прекратиться.
3) Подрываться, подорваться? Гори мої, гори! То мі тяжко на вас, перервався милий, ходячи через вас. Гол. III. 433.
Перете́рпіти, -плю, -пиш, гл.
1) Перестрадать, перенести, вытерпѣть. Хиба ж ти не перетерпиш? Мнж. 122. На собі все лихо перетерплю, а вже нікому не скажу. Кв. А що я голодом перетерпів. НВолын. у.
2) Перетерпѣть, переждать терпѣливо, пока пройдетъ.
Першина́, -ни́, ж. Первинка. Хиба ж це мені першина вареники ліпити? Сквир. у. Ум. Перши́нка.
Підко́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. підкопа́тися, -па́юся, -єшся, гл. Подкапываться, подкопаться. На улицю не піду і дома не всижу; хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Мет. 116.
Підуздрі́ти, -здрю́, -риш, гл. Подсмотрѣть. Хиба, може, тілько Петро як небудь підуздрів їх, бо пильно слідив за Оксаною. Кв.
Пійня́тися, -йму́ся, -мешся, гл. = Понятися. А з п’яницею жити не піймуся, хиба піду утоплюся. О. 1861. IV. 83.
Плеска́ти, -щу́, -щеш, гл.
1) Плескать. А нащо було плескати на його водою?
2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125.
3) = Випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк.
4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у.
5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду?
6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.
Плі́д, пло́ду, м. Плодъ; потомство. К. ХП. 71. Чий корінь, того й плід. Мнж. Ні роду, ні плоду не мав старий. Св. Л. 307. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Г.-Арт. (О. 1861, III. 9). Хиба скажеш: з Рима родом, або з пугача дід мій плодом. КС. 1882. X. 23. А дід поросятко продав у чуже село. Каже: на плід. Г. Барв. 359.
По, пред.
1) По. Не по чім і б’є, як не по голові. ЗОЮР. І. 146. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96 По всьому саду ходила шукаючи, — нема. Дає на рік по сто червоних. Хиба ж ти не помітив по їй, що вона й здавну навіженна? МВ. (О. 1862. III. 63, 64). Подзвонили по дитяті у великий дзвін. Грин. III. 275. Дзвонять по душі. Служила вона по своїх, служила по жидах, служила й по купцях. Мир. Пов. І. 124. Трудно стало старенькій по людях жити. Г. Барв. 371. Треба дітей пускати по людях. Г. Барв. 284. Чувати було по людях, що вони живуть собі як риба з водою. Г. Барв. 106, 107. Їздили по знахурах та по знахурках округи верстов за сто. Г. Барв. 223.
2) Послѣ. По шкоді і лях мудрий. Ном. Коли тревога, то до Бога, а по тревозі забув о Бозі. Ном. № 86. Тепер Логвинова земля, а по десяти літях знов буде Лаврінова. НВолын. у. По всьо́му. Послѣ всего. Св. Л. 41. От і по гро́шах. Вотъ ужъ и нѣтъ денегъ. О. 1862. IV. 106. Вже по йо́му, по їй. Онъ уже умеръ, она уже умерла. Ого, вже тепер буде по нім. Фр. Пр. 133. Було́ би по мні, — пропалъ бы я, конецъ былъ-бы мнѣ. Фр. Пр. 132. Як не буде миленького, то буде по мені. Гол. IV. 457.
3) Съ, въ. По кавунах малий наїдок. Лебед. у. Висиділа перепілочка діти, а сама пішла в садочок сидіти. Ой що ж мені, дітки, по вас, коли мого перепелочка не маш. Рк. Макс.
4) За. Чи не вийде стара мати по холодну воду? Мил. 113. Вернувсь по той чобіт. Грин. І. 214. Його по смерть посилати, то нажитись можна. Ном. Прийшла по мене вся моя родина. Г. Барв. 353. До кого ж мені тут по роботу вдатись? Г. Барв. 240.
5) По коне́ць. Въ концѣ. По конець греблі там стоять верби. Гол. III. 301.
6) — По нім усього надійся. Отъ него всего можно ожидать. Фр. Пр. 153.
7) Що ж по то́му? Что же изъ этого? Що ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю. Грин. III. 186.
8) По ті́м, по чі́м. Тѣмъ, чѣмъ. По тім козак славен. А ти, дівко, по чім славна? Хиба що багата. Грин. III. 212.
9) По твере́зому, по п’я́ному. Въ трезвомъ, пьяномъ видѣ. По тверезому про се поговоримо. Г. Барв. 153.
Пова́житися, -жуся, -жишся, гл.
1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у.
2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135.
Повесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Повеселиться. Хиба мій вік не сон? Стривай же, хоч трошки дай мені повеселитись. К. Іов. 23.
По́вний, -а, -е.
1) Полный, наполненный. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. Напою я кониченька з повного відерця. Чуб. V. 382. До́бра по́вна. Большая полная чаша. Іще́ ти ви́п’єш до́бру по́вну. Еще ты перетерпишь много горя. Котл. Ен. III. 15.
2) Полный. Коралі й дукачі як жар горіли на її повних грудях. Стор. МПр. 54.
3) Махровый. Моя врода — повная рожа. Чуб. V. 575.
4) Весь, полонъ. Повна шия намиста. Кв. Повний місяць. Ум. Повне́нький, повне́сенький. Назбірали грушок повненький хвартушок. Чуб. V. 107. Полетів орел до чужих сторін, нагнав голубців повнесенький двір. Мет. 108.
Повстрява́ти, -ряємо́, -єте́, гл.
1) Втыкаться (во множествѣ). Такий ліс, що йому кінця нема, а високий такий, що аж у небо вершки повстрявали. Грин. II. 347.
2) Вмѣшаться (о многихъ). І чого вони всі туди повстрявали? Хиба то їх діло? Харьк.
Поголо́ска, -ки, ж. Слухъ, молва. К. ЧР. 397. Скрізь пішла поголоска, що Кармалюк ходить. КС. 1883. II. 467. Десь дзвін лили і пустили таку поголоску. Ном. № 7807. Хиба не чув ти поголоски про чорну раду? К. ЧР. 107.
Поду́мати, -маю, -єш, гл.
1) Подумать; поразмыслить. Ой вийду я до Дунаю, стану, подумаю; стану, подумаю, що долі не маю. Чуб. V. 214. Хиба ти подумала, що я украв? Рудч. Ск. II. 25.
2) Задумать. Подумай жениться — то й діток копиця. Ном.
3) — на ко́го. Заподозрить кого. На Антося ніхто й не подумав. Св. Л. 183.

Запропонуйте свій переклад