Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «шматочок»
Шукати «шматочок» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
• Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
• -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
• -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
• -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла.
• В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
• Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
• Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
• -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
• Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
• -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].
Ла́комый –
1) (вкусный) ла́сий, сласни́й, ласний, (редко) лако́мий, ум. ласе́нький, сласне́нький. [Вели́кий каву́н, як жар черво́ний, ду́же ла́са шту́ка (Грінч.). Ма́чуха дала́ на сніда́нок ді́тям чого́сь ласе́нького (Номис). В Ки́єві нічо́го сласно́го не здобу́деш (Куліш). Гро́ші лако́ма річ (Номис)].
• -мый кусочек – ла́сий (сласни́й) шмато́чок (-чка), ла́сий (сласни́й, ласни́й) кусо́к (-ска́) (кусо́чок), лакоми́на. [На ла́сий шмато́чок на́йдеться куто́чок (Чуб.). На (с)ласни́й кусо́к на́йдеться куто́к (Номис)];
2) (охочий до сластей, падкий к чему) ла́сий на що и до чо́го, (редко) лако́мий на що. [Вся́кий ла́сий на чужі́ ковба́си (Номис). До гро́шей я не ду́же ла́са (Шевч.). Ви лако́мі на чужі́ гро́ші (Н.-Вол. п.)].
Лепесто́к, Лепесто́чек –
1) (лоскут) кла́поть, (-птя), кла́птик (-ка), шмат (-ту), шмато́к (-тка́), шмато́чок (-чка);
2) пелю́стка (мн. пелю́стки́), пелю́сточка, лепі́стка, лепі́сточка, плато́чок (-чка). [Цвіт поблі́д, посо́хли пелюстки́ (Грінч.). Лепі́сточка з ро́жі (Крим.). Черво́ні плато́чки ди́кого ма́ку облеті́ли їй на спідни́цю (Коцюб.)].
• -тки жаберные, зоол. – зя́брові листо́чки (-ків).
Ло́мтик – ски́бка, ски́бочка, шмато́чок, кусо́чок (-чка).
• -тик хлеба – ски́бка, ски́бочка (ласк. ски́бонька), шмато́чок, лу́сточка, кру́мочка хлі́ба. [У того́ чолові́ка й ски́бочки (свого́ хлі́ба) не було́ (Коцюб.)].
• -тик арбуза, яблока, лимона – ски́бка (ски́бочка) кавуна́, я́блука, цитри́ни (лимо́ни), кружа́лочка цитри́ни (лимо́ни). [Порі́зала каву́н на скибки́ (Звин.). Розрі́жеш я́блуко і даси́ по ски́бочці (Г. Барв.)].
• -тик сала, мяса – шмато́чок, крише́ник (-ка) са́ла, м’я́са, лу́стка м’я́са. [Ось на тобі́ сальця́ крише́ник (Грінч.)].
Лоскуто́чек – кла́птичок, шмато́чок (-чка), ла́точка.
Поселя́ть, посели́ть –
1) сели́ти, посели́ти, оселя́ти, осели́ти, оса́джувати, осади́ти, саджа́ти, посади́ти, (мн.) поосе́лювати, пооса́джувати кого́, що. [Купи́в мале́нький шмато́чок з ха́ткою і посели́в їх (Г. Барв.). Оселя́ли люд той по пусте́лях (Крим.). Пооса́джував пан люде́й у лі́сі (Гр.)];
2) -ля́ть раздор – сі́яти, посі́яти не́лад, чва́ри; ро́зтич прино́сити, прине́сти.
Поселё́нный –
1) посе́лений, осе́лений;
2) посі́яний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Акулий, акуловый – акулячий, акуловий.
[Далі представник замовника не казав нічого, а тільки доливав собі до гранчака балантайнсу і однією з безпалих долонь закидав у свій акулячий писок жменю земляних горішків, трощачи їх усіма чотирма рядами зубів одночасно (Ю.Андрухович). На снідання був суп з акулячих плавців, тушковані земляні краби, плоди хлібного дерева, шматочок вареної ігуани, груші авокадо, щойно зрізаний ананас, червоне вино та кава (В.Мисик, перекл. О.Генрі)]. Обговорення статті
Бутерброд – (нем.) бутерброд, (букв.) хліб з маслом, (неточно) накладанець, (устар.) ма́занка.
[Складніше було з «бутербродом». Відкинувши його, разом із «канапкою» й «сендвічем», Бурдик спинився на «хлібі з маслом», як продуктивній моделі, але не знайшов, де встромить сир, ковбасу чи рибу, і відсунув цю проблему на сприятливіший час (В.Діброва). Народні приповідки переконують, що навіть хліб та вода — уже їда. Але для чого нам такі крайнощі?! Є ще корінчик хрону, яйце, шматочок масла та трохи зелені — і мовою наших предків, накладанець (а мовою німців — бутерброд) — смачний, поживний та оригінальний — готово! (Тіна Мілашевська). Якби я водночас не страждав од невгавного апетиту, то напевне повірив би, що настала мить надприродного естетичного одкровення, попри жалюгідність мого становища, краса, безперервно відкриваючись перед очима, спонукала мене набратися трохи духу, відітхнути душею й замріятись. Зрештою мені бракувало лише бутерброда, щоб повірити в справжнє диво. Але його мені таки бракувало! (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Накладні нігті зі смаком бутерброда. Для дуже нервовових]. Обговорення статті
Быдло, бран. – бидло, бидлак (бидляк), бидлюк, (ув.) бидлюга, бидлюка, бидляка, бидлятина, (собир., ещё) бидлота.
[Коли бидло береться розмірковувати — все пропало (Вольтер). — Все це, — він зробив довгим і пещеним пальцем повне коло, — бидло. Не постсовіцьке чи новоукраїнське, а загальноземне. Яке ненавидіти гріх. Як і находити йому виправдання (Г.Штонь). …на вокзалі стрельнув цигарку в ждановського аліментника, що третє літо крав і перепродував голубів: низькорослий, підсвинкуватий, з нахабними ніздрями, шлакував під акацією в сквері і сам себе присоромлював, «ти, бидло, ти забув діда, уродзоного шляхтича, сто гектарів лісу мав; ти-но згадай грамоту з сургучевою печаткою на шворці під оленячими рогами; прийшли совдепи, уграли маєток; ти, бидлюга, зараз п’єш, а діти в сусідських качок визбирують варену картоплю з тазика; ти, ти, ти чого вилупився?!», шарпнув себе за манжет, обірвав рукав зотлілої від поту сорочки, присікався до мене, смикнув за другий рукав, зривком обтер жовчну піну на підборідді, поплівся в задимлені сутінки… (Є.Пашковський). Сам убивця показаний традиційно: низьколобим бурмилом, похмурим бидлюком у жмаканому капелюсі, живою ілюстрацією до теорій Ломброзо (О.Сидор-Гібелинда). “Свіжак” не тягнув не лише на Майстра, а й на підмайстра чи майстерчука. Але був молодий і неодружений, і це інтригувало. Та скоро хамовитість цього неотеси, цього бидлюка почала тебе добряче діставати (Галина Тарасюк). Там, де Хіткліфа вважали «юним негідником» та «бидлаком», вона прагнула нічим не бути на нього схожою; а вдома не виявляла ані найменшої схильності до гарних манер, за які її лише здійняли б на кпини, і не вважала за потрібне стримувати свою палку вдачу, коли це не обіцяло їй користі (Д.Радієнко, перекл. Е.Бронте). Бидлота позаду мене перепутала будинок культури зі стайнею… (Андрій Главацький). Леді замовила сир «Тет-де-Муан», а їй принесли звичайний «Український». — Яке ж ви бидло … — сказала офіціянтові леді, відкусивши шматочок сиру. — Не міг, довбню, тонше порізати чи шо? І офіціянт зрозумів, що для леді головне — витонченість…]. Обговорення статті
Одиночник, одиночница, разг. –
1) (спортсмен, занимающийся греблей на одиночке, и т.д.) одинак, одиначка;
2) (заключённый в одиночную камеру) одинак, одиначка, самітник, самітниця.
[Камера, що мала два метри завширшки й не сповна п’ять метрів уповздовж, розрахована на одну людину, в’язня-самітника, містила зараз 28 осіб, отже, на кожну людину припадала зовсім мінімальна площа — трішки мокрої підлоги й шматочок стіни, об яку можна спертися спиною (І.Багряний). Це була манюсінька вбиральня, призначена для однієї особи, для в’язня-самітника (І.Багряний)]. Обговорення статті
Хлебушек, Хлебушко, Хлебушка, прост., уменш.-ласк. – хлібчик, хлібець, (редко) хліб’я.
[Нема, бачите, рідної неньки, нікому було і шматочок хлібця дать небозі (Олекса Стороженко). Чи вчинила хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки (Г.Квітка-Основ’яненко). Візьми пару хліб’ят на дорогу (Сл. Гр.). — Еге! як дівчатам, то й палянички, а як парубкам, то тільки святий хлібець! (І.Нечуй-Левицький). — Це хлібець від зайця… — Вірили й не вірили ми в ті слова. Але з яким смаком ївся він, хліб «від зайця»! (В.Скуратівський). В малій дзьобенці, що висіла йому через плечі, ніс Михайлові красні яблука й білий хлібець, а окремо завиті білі свічки до церкви (О.Кобилянська). В хаті студінь, неня лежить на печі ледве жива, Василько пригорнувся до неї та просить хлібця, дрижачи… (Ю.Федькович). Печу-печу хлібчик, Діткам на обідчик. Печу-печу бабку, Кладу на лопатку Шух у піч!… Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик. Меншенькому — меньший, Більшенькому — більший (У.н. забавлянка)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ломтик – ски́бочка, -ки, шмато́чок, -чка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Добывать
• Добывать, добыть борьбой – здобувати, здобути в боротьбі (боротьбою); виборювати, вибороти.
• Добыть бегая – вибігати.
• Добыть бранью – здобути (узяти) лайкою; (іноді) висварити.
• Добыть на охоте – здобути на ловах (на полюванні); виполювати (уполювати). [Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Казка.]
• Добыть нищенством, попрошайничеством – вижебрати, видайкати, вистарцювати.
• Добыть обманом – добути обманом, видурити; витуманити.
• Добыть пением – добути співами; виспівати. [Виспівав собі дівчину любу та гарну. Вовчок.]
• Добыть с трудом, с горем что – заробити (здобути) гіркою працею що; розгорювати (іноді розгорити) що; вигорювати (загорювати) що; розгорюватися на що. [Десь би собі розгорив шматочок дерева. Сл. Гр. Розгорювався десь на десять рублів. Мирний.]
• Добыть хитростью – (з)добути хитрощами; вихитрувати.
• Добыть хождением – виходити.
• Трудно добыть что – трудно (скрутно, сутужно) на що.
Кусок
• В чужой руке кусок и дольше, и толще – у чужій руці завжди шматок більший. Пр.
• Иметь кусок хлеба (разг.) – мати шматок хліба; не знати біди.
• Куска не доедать; перебиваться с куска на кусок – сяк-так перебуватися (перемагатися); бідувати; сяк-так зарятовуватися.
• Кусок в горло не идёт – їжа застряє в горлі (не лізе в горло); шматок руба стає в горлі.
• Лакомый кусок – ласий (сласний) шматок (шматочок, кусок, кусочок). [На ласий шматочок знайдеться куточок. Пр.]
• Рвать, изорвать, растерзать на (в) куски кого, что – рвати, розірвати на шматки кого, що; шматувати, пошматувати (пошмагати) кого, що.
• Собирать куски (разг.) – просити милостині; проханим (ласкавим) хлібом жити; з торбами (з торбою, з довгою рукою) ходити; попідвіконню (по жебрах, на жебри, в жебри) ходити; жебрачити (жебрати); старцювати на легкий хліб.
Лакомый
• Лаком на что, до чего – ласий на що, до чого.
• Лакомый кусок, кусочек (перен. разг.) – ласий (сласний) шматок, шматочок (кусок, кусочок).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бі́льший, -а, -е. Сравн. ст. отъ прил. великий.
1) Большій. Мабудь Господь так світ создав, що менший там не втне, де більший геть то зможе. Греб. 381. Він (дощ) ще більший піде. Чуб. ІІІ. 107.
2) Старшій. Більший брат; більша сестра. Шейк. Ум. Більшенький. Більшенький шматочок. Гліб. Діточки.... которе орішками пересипає, а більшенькі новими чобітками рипають. МВ. І. 48.
Запеча́тувати, -тую, -єш, сов. в. запеча́тати, -таю, -єш, гл.
1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. І. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082.
2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.
Кажа́н, -на́, м. Летучая мышь. Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. Шевч. 150. Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. Чуб. І. 55. Ум. Кажано́к.
Ко́панка, -ки, ж.
1) Копаніе, выкапываніе.
2) Родъ маленькаго колодезя безъ вѣнца. Узяв хліба шматочок, а води таки не брав: була там у лісі копанка. Грин. І. 4.
3) Выкопанный прудикъ, сажалка. Вас. 200.
4) Расчищенное подъ посѣвъ мѣсто въ лѣсу, которое еще нельзя пахать, можно лишь копать. Желех. Вх. Зн. 27. Ум. Ко́паночка. Пішла пошукать води, аж найшла маленьку копаночку. Руч. Ск. II. 64.
ІІ. Ла́сий, -а, -е.
1) Лакомый. Ласа потрава. Ном. На ласий шматочок найдеться куточок. Чуб. І. 261.
2) — на що. Лакомый, охотникъ до чего. Всякий ласий на чужі ковбаси. Ном. № 4634. Ласий, як кіт на сало. Ном. № 5054. До грошей я не дуже ласий. Шевч. 156. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132. Найму собі цимбали, щоб ніженьки дримбали; найму ще собі баса, бо робити не ласа. Чуб. V. 1155. Ум. Ласе́нький. Мачуха дала на снідання дітям чогось ласенького. Ном. № 2041.
Нашпиня́ти, -ня́ю, -єш, гл.
1) Исколоть?
2) Много укорять. Чорти як напустяться на його: «шо це ти наробив? Іди, сякий- такий, зараз сослужи йому той шматочок!» Так його нашпиняли, шо треба йому йти. Мнж. 127.
Посели́ти, -лю́, -лиш, гл. Поселить. Купив маленький шматочок з хаткою і поселив їх. Г. Барв. 544.
Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, -ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Ном. № 1858. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик». Ном., стр. 284, № 1858.
Розго́рити, -рю, -риш, гл. Добыть съ трудомъ, съ горемъ пополамъ. МВ. II. 50. Г. Барв. 186. Десь би собі розгорив шматочок дерева. Черк. у.
Шмато́к, -тка́, м.
1) Кусокъ. І хліба шматок дасть Біг. Ном. № 1511. Шматок м’яса. ЗОЮР. II. 35.
2) Часть ота́ри овецъ, сотъ въ 5 — 6. О. 1862. V. Кух. 39. Ум. Шмато́чок.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бі́льшенький.
1) Ум. от Бі́льший. 2) Побольше (прилагат.). Більшенький шматочок. Гліб.
3) Постарше (прил.). Цей малий хлопець, а той більшенький. Херс. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Кусо́къ, кусо́чекъ = кусо́к, кус, ку́сень, поб. кусма́н, здр. — кусо́чок (С. Л.), шмато́к, шмат (С. З. Л.), шмато́чок, кава́лок (С. З.), кава́лочок (прав. і гал.), хлїба — ски́бка, ски́ба, ски́бочка (С. З.), шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка (С. З.), ба́йда (С. Ш.), в краю одрізаний — край, окра́єць, окра́йчик, мъяса — шмато́к, кусо́к, дрібненько покраяного — кри́шеник, кришени́на, чого крихкого, на пр. соли — дрібо́к, дрібо́чок (С. Л. З. Аф.) са́харю — гру́дка (С. З. Аф.), гру́дочка, масла, каші, глини то-що — гру́дка, здр. гру́дочка, поб. грудома́ха, глини замішаної — шпару́нок, паперу — кла́птик, тканини — кла́поть, кла́птик (С. Л. З.), шмати́на, цільний — шту́ка, цїльни́к, про полотно — суві́й, суві́йчик (С. З.), шкури старої — шкура́т (С. З.), шкурато́к. — Не сама ж я пряла, кума помотала дала я їй миску пшона, ще й три куски сала. н. п. — Відвалив криги оттакий кусень. н. к. — Проханий шматок горло дере. н. пр. — Добрий борщ і каша, як є шматок мъяса. н. пр. — В чужих руках завше більший шматок. н. пр. — Хліба нї шматка соли нї дрібка. н. п. — То і курку, і печеню і кавалок кишки, все, що було у торбинї, стеребив до кришки. Руд. — Штука сукна, сувій полотна. — Одрізана скиба од хлїба, її не притулиш. н. пр. — Не позичала нї лусточки хлїба, нї ложечки соли н. п. — Як окраєць на столї, то і душі веселїй. н. пр. — Грудочку кашки, кільце ковбаски. н. п. — Цур дурня та масла грудка! н. пр. — На полудень ковбаси або кришеників сала. Ос. — Дметь ся, як шкурат на огнї. н. пр. — Тобі, мамо, та навійчики, а мінї та сувійчики. н. п. — Кусень хлїба. Кр.
Ле́пестъ = 1. кла́поть, кла́птик, шмато́к, шмат, шмато́чок (тканини). 2. лист, листо́к, листо́чок (рослини) і д. Лепесто́къ.
Ломо́ть, ло́мтикъ, поб. ломти́ще = ски́бка, ски́бочка, ски́ба, шмато́к, шмато́чок, шмат, лу́стка, лу́сточка, лу́ста (С. Пав.), лупе́та (С. Пав.), лу́тка (Лев.), кусо́к, кусо́чок, кус, кусма́н, ба́йда (С. Ш.), ба́йдиця (Фр.), кава́лок, кава́лочок (Под. і Гал.), одрізаний з краю (про хлїб) — край, окра́єць, окра́йчик, цїлу́шка, на мові старців — ми́нтус (С. Л.), кругленький — крижі́вка. — Та винесла рибку і що хлїба скибку, оце тобі, моє серце, вечеря на швидку. н. п. — Одрізана скиба від хлїба – їі не притулиш. н. пр. — Вкраяв свекор лусту, як кленового листу. н. п. — Порізав, редьку крижівками. Кр. (Д. ще під сл. Кусо́къ).
Ло́скутъ, лоскуто́къ, лоску́тикъ = кла́поть, кла́птик, шмато́к, шмати́на, шмато́чок (тканини, паперу то-що). С. З. Л. — Одідрав клапоть паперу і написав щось. — Пошила кондрю з клаптиків. — Торік йолу прирізали клапоть землї.
Мы́ло = ми́ло, (маленький шматочок після милїння) — обми́лок, оми́лок, (на конях) — пі́на.
Отди́рокъ = шмато́к, кла́поть, здр. шмато́чок, кла́птик (С. З.). — Написав на якомусь клаптику.
Про́волока = дрі́т, дро́т (С. З. Л.), топкий або малий шматочок — дро́тик (С. Л.), до люльки — про́тичка. — Накупив дротів, наробив крючків, оті, що рибу ловлять. н. к. М. — Як вірьовка порвалась, вона взяла тай умотала мідними дротами. н. к. М.

Запропонуйте свій переклад