Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «єсть»
Шукати «єсть» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Быть – бу́ти. Для всех лиц един. и множ. ч. наст. врем. обычно употребляется є, єсть. [Хто ми є]. Но сохраняются в укр. яз. иногда ещё и старые формы: 2 л. ед. ч. н. вр. (сравнительно часто) – єси́. [Добре́ єси́, мій кобза́рю (Шевч.)]; редко 2 л. мн. ч. – єсте́ и 3 мн. ч. – суть. Срв. Существова́ть, Находи́ться, Име́ться. Быть чем, в качестве чего – бу́ти за що. [Бу́ти за сві́дка. Бу́ти за вчи́теля]. • Быть кем (в смысле профессии, постоянного занятия, состояния) выражается через глаголы на -ува́ти, -юва́ти – батькува́ти (быть отцом), учителюва́ти (быть учителем). • Быть может, чего доброго – бува́. • Может быть – мо́же, ма́бу́ть. • Как быть? – що роби́ти? як його́ бу́ти? • Так и быть – гара́зд, до́бре, неха́й так, сі́лькись. • Надо быть (надо полагать) – ма́бу́ть, мо́же, либо́нь, ма́бу́ть чи не так. • Должно быть – пе́вно, ма́бу́ть, ма́бу́ть чи не… [Він ма́бу́ть чи не ходи́в туди́ – он должно быть ходил туда]. • Стало быть – зна́чить, вихо́дить, о́тже. • Быть посему – так має бу́ти. • Быть после кого – поста́ти по ко́му. [Ма́ю все те зіста́вити дру́гому, хто поста́не по мені́ (Еккл.)]. • Как быть человек – як-слід люди́на. • Будь добр, бу́дьте добры – будь ла́ска, будь ла́скав, бу́дьте ласка́ві. • Да бу́дет – хай бу́де. • Бы́ло да сплыло – було́ та загуло́, було́ та за водо́ю пішло́. • Будь что бу́дет, была́ не была́ – що бу́де, те й бу́де. • Кто бы ни был – хоч-би хто́ був, хто-б був-не-був. [Хто-б був-не-був ба́тько, а все-ж він ба́тько (Свидн.)]. • Как бы там ни бы́ло, как бы то ни бы́ло, что бы там ни бы́ло – хоч-би що́ там бу́ло, бу́дь-що-бу́дь. • Не тут то бы́ло – та ба́, го́ді. • Чтоб тебя здесь не бы́ло – щоб твій і дух тут не пах, щоб тво́го й ду́ху тут не було́. • Пока ещё что бу́дет – по́ки там ще до чо́го ді́йдеться. См. ещё Бу́дет (довольно), Бу́дучи. |
| Выко́вывать, вы́ковать – кува́ти, скува́ти, вико́вувати, ви́кувати, уклепа́ти (многое – покува́ти, повико́вувати). [Там єсть з чо́го шаблю́ку уклепа́ти (Шейк.)]. • Вы́кованный – ко́ваний, ви́кутий, ску́тий; (из золота) злотоко́ваний. |
| Вылега́ть, вы́лечь – виляга́ти, ви́лягти, полягти́. [Жи́то ви́лягло, бо ду́же висо́ке та важке́]. • Вы́легший – поле́глий. [Єсть жи́то і стоя́че, і поле́гле]. |
| Двена́дцать – двана́цять (р. -тьох). [У ме́не єсть кінь з дванацятьма́ голова́ми]. • Двена́дцать душ, штук – двана́цятеро (р. -ро́х). |
| Для – для [Не для пса ковбаса́, не для ки́цьки са́ло. Для те́бе си́на породи́ла (Шевч.)], за́-для. [За́-для ньо́го зроби́ла (Квітка). За́-для таки́х бідакі́в коха́ння нема́є (Крим.)], до [Слова́ – до ра́ди, ру́ки – до зва́ди. Книжки́ до чита́ння], на ко́го, на що́, під що́ [Тут на вовкі́в приві́лля: ліс вели́кий та густи́й. Мішо́к на жи́то (під жи́то). Ма́ю бо́рошно на про́даж. А що ви, лю́ди, ро́бите? Гріб на Саломо́на (Руд.). Такі́ ку́рси заводя́ть на те, щоб було́ бі́льше тяму́щих], про [Єсть, та не про ва́шу честь. Не про те́бе вироста́ла (Черн.). Робо́та про всіх знайшла́ся (Кониськ.). Всі вони́ друкува́тимуться ті́льки про люде́й тяму́щих (Куліш). Крам, потрі́бний лю́дям про життя́ (Єфр.)]. • Одёжа для праздника, для будний и т. д. – оде́жа про свя́то, про бу́день. [Соро́чка про неді́лю]. • Для чего? – на́що? на ві́що? чому́? для чо́го? за-для чо́го? про́ що́? • Не для чего – нема́ чого́, нема́ на́що, ні́чого. [Ні́чого (нема́ чого́) й ходи́ти туди́]. |
| Доба́вочный – додатко́вий. [Додатко́ва винагоро́да = доба́вочное вознаграждение]. • Доба́вочное вознаграждение, обусловленное договором – ви́мова, ви́мовка. [Ти бере́ш три́цять рублі́в, а ви́мовка яка є́сть у те́бе? – хоч сви́та, або що]. • Доба́вочная ценность – додатко́ва ва́ртість, надва́ртість (р. -тости). |
| Доброде́тель –
1) доброче́сність, чесно́та, (редко: добровда́лість), добровчи́нність, доброчи́нливість (р. -ости), (устар. архаизм у Квитки, Кулиша и Шевченка) доброді́тель; (акт доброде́тели) – добро́чин (р. -ну); (женская д.) неви́нність, чесно́та, (исчезающий полонизм) цно́та. [Висо́кими чесно́тами закри́ти непе́вність прав свої́х (Грінч.). Слухня́ність – це й єсть пе́рша чесно́та па́нни (Ор. Левиц.). Лу́чче цно́та в боло́ті, а як нецно́та в зо́лоті (Ном.)]; 2) (описат.) до́брі прикме́ти, до́брі озна́ки, до́брі но́рови, ва́ртість. |
| Доста́точный –
1) (зажиточный) замо́жний, заможне́нький, зажи́тий, доста́тній. [Він зажи́тий чолові́к, на все доста́тній, у йо́го всього́ дово́лі єсть]; 2) имеющийся в доста́точном количестве – доста́тній, дові́льний. [Доста́тня о́діж (Шевч.). Тепе́р на селі́ кра́ще жи́ти: і хліб дові́льний, і до хлі́ба є що ї́сти. До́бре, що вода́ дові́льна, дак бу́ду полоска́тися всю ніч]. • Имеется в доста́точном количестве что – дові́льно на що. [Тут таки́ й на зе́млю довільні́ш. Землі́ у нас доста́тньо]; 3) (удовлетворительный) доста́тній. • Доста́точное основание – доста́тня причи́на (доста́тнє обґрунтува́ння). • Быть -ным, безл. – става́ти, ста́ти, вистава́ти, ви́стати, виста(р)ча́ти, ви́ста(р)чити, хапа́ти, хопи́ти. [Як ви́стало на ю́шку, то ви́стане й на петру́шку (Ном.). Тіє́ї ї́жі не вистача́ло на двох (Грінч.). За́полочи мені́ не хопи́ло]. • Дать в -ном количестве – ви́ста(р)чити, поста́чити, наста́чити. [Ця крини́ця ви́стачить води́ на ці́лий го́род. Хіба́-ж на таку́ сім’ю́ мо́же одна́ люди́на наста́чити?]. Срв. Достава́ть и Доставля́ть. |
| Ей, нар. – так, пра́вда, спра́вді, (зап.) так єсть. • Ей-ей – да́лебі́, спра́вді так, да́лебі що так, таки́-так, (провинц.) їй-пра́во. • Ей-же-ей – спра́вді-ж. • Ей богу – їй-бо́гу, є́й-бо́гу, їй-бо́, бігме́, да́лебі́, прися́й-бо́гу. |
| Есть (3 л. ед. ч. н. вр. от быть) – є, (реже) єсть. (См. Быть). • Каков, какой ни есть – хоч яки́й (є), хоч яки́й-би був, будь-яки́й. • Сколько ни на есть – хоч скі́льки є, хоч скі́льки-б було́. • Как есть (совсем, вполне) – чи́сто, геть, (вульг.) настоя́ще. [Той геть уве́сь спалахну́в (Крим.)]. • Ну как есть – ну чи́сто тобі́. [Лежа́в він у труні́ ну чи́сто тобі́ живи́й (Еварн.)]. • То есть – це́б-то, се́б-то, то́б-то. |
| Жи́жа, жи́жица –
1) (в варёной пище) щерба́, щерби́чка, юха́, ю́шка. [Не лю́блю ду́же густи́х галушо́к: як щерби́ бі́льше, то добрі́ше. Юхи́ підси́п, коли́ єсть. М’я́сом хва́литься, а воно́ і ю́шки не ї́ло (Ном.)]; 2) (всё слишком жидко изготовленное) рідо́та. [Ну, хто ї́стиме таку́ рідо́ту? Підси́п ще піску́ до зали́ви, бо рідо́та]. • Жи́жа из квашеной капусты – вар. • Жи́жа навозная – гної́вка, гнойови́ця. [Ви́пили-б і гної́вки, не то що, та ніде́ і на тлі води́ не ви́дко. З-під хліва́ гнойови́ця біжи́ть, – де-ж воно́ не смерді́тиме? (О. Пчілка)]. |
| Зажи́точный – замо́жний, доста́тній, засі́бний, худі́бний, багате́нький, має́тний, маю́чий, з доста́тком, зажи́тий, при доста́тку, грошови́тий. [Він – зажи́тий чолові́к, у йо́го всього́ дово́лі єсть]. |
| Заро́дыш – за́ро[і]док (-рідку), за́рід (-роду), за́плід (-плоду), за́живок (-вку), за́сніток (-тку), за́в’язь (-зи), за́в’язок (-зку). [Що зро́ду за́родком було́,— те процвіте́ як пи́шний квіт (Грінч.). За́родки бага́того письме́нства (Єфр.). Наро́дня тво́рчість колекти́вна, але не в за́роді, а в да́льшому проце́сі (Єфр.). Є такі́ хворо́би, що люди́на чи худо́ба до́вго но́сить у своє́му ті́лі за́плід (за́рідок) не́мочи (Корольов). Пропа́ло про́со: моро́зи за́живок поби́ли (Сл. Гр.). Яки́й кущ не ви́рви, то й за́снітку на́віть карто́плі нема́ (Сл. Гр.). За́в’язь єсть, та чи бу́де плід]. • В -ше – в за́родку, в за́роді, в за́живку, в за́в’язку. |
| Засу́шина – (о хлебе) суха́р (-ря́), за́сушок, осу́шок (-шка), ум. о[за]су́шечок (-чка), (о фруктах) сушня́. [Дала́ йому́ хлі́ба осу́шечок (Рудч.). М’яко́го хлі́ба нема́, а он там у пічу́рці єсть за́сушки (Звин.) Насуши́ла сушні́ на узва́р]. |
| II. Засыпа́ть, засы́пать – засипа́ти, заси́пати, (-си́плю, -плеш и -пеш), присипа́ти, приси́пати, закида́ти, заки́дати, (землею) засува́ти, засу́нути, загорта́ти, загорну́ти, (о мног.) позасипа́ти позаси́пувати, позаки́дати и т. д. що чим [Похова́ли; заси́пали домови́ну (Г. Барв.). Його́ жи́тло заси́пле з не́ба сі́рка (Куліш). В кінці́ по́ля єсть топо́ля, моги́ла під не́ю, – там Іва́ся приси́пали сиро́ю земле́ю (Рудан.). Спра́вжня просві́та ма́є ту безо́дню заки́дати (Єфр.). Усі́ ями́ в земляні́й долі́вці позаси́пувано (Грінч.). Ви́копали дереви́ну, пересади́ли, а я́му не засу́нули (Звиног.). Ви́копали я́му, вки́нули туди́ ві́шалника і загорну́ли (Звиног.)]. • -ть снегом, песком и т. п. (слегка) – запоро́шувати, запороши́ти, (сильно) зано́сити, зане́сти́, забурти́ти. [Се саму́м, що зано́сить піско́м і вели́кі, спокі́йні озе́ра (Л. Укр.). Ві́кна забурти́ло сні́гом – нічо́го не ви́дно (Мнж.)]. • -ть рану чем-либо – за[при]сипа́ти, за[при]си́пати, зато́птувати, затопта́ти, затру́шувати, затруси́ти ра́ну (ви́разку) чим. [Тре́ба ви́разку затопта́ти си́нім камінце́м (Богодухів). Як де попрі́ло, – затру́шують греча́ним бо́рошном (Грінч. II)]. • -ть щебнем для сухости – ви́грузити, ви́сипати гру́зом. [Ви́грузили пе́ред ха́тою, то як тепе́р га́рно, су́хо (Сквирщина)]. • -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины – засипа́ти, сипцю́ дава́ти. [Сипцю́ не дав гре́блі, а загати́в ті́льки хво́ростом (Сл. Гр.)]. • Засы́панный – заси́паний, (землёю) засу́нений, заго́рнений, (слегка) запоро́шений, (сильно) зане́сений; (о ране) заси́паний, зато́птаний, затру́шений; (щебнем) ви́гружений. |
| Зо́лото – зо́лото, ум. золотце́, (в поэзии) зла́то, ум. злі́тце, зло́течко, (слав.) зла́то. [Зо́лото і в огні́ блищи́ть (Приказка). Єсть лю́ди на сві́ті срі́блом-зло́том ся́ють (Шевч.). Дружи́на, о́троки, наро́д круго́м його́ во зла́ті ся́ють (Шевч.)]. • Жильное -то – жилове́ зо́лото. • Красное -то – черво́не зо́лото, че́рвінь (-іни). • Сусальное -то – сухозлі́тка, шуми́ха, позоло́тка, позлі́тка. • Самородное -то – саморі́дне зо́лото. • Чистое -то – щи́ре (чи́сте) зо́лото. • Из чистого -та – щирозолоти́й, сутозолоти́й, (в поэзии) щирозло́тий, сутозло́тий. [Щирозло́тий пе́рстень (Чуб. III). Черві́нці сутозло́ті (Драг.)]. • -том шитый – зо́лотом гапто́ваний. • Сиять -том – ся́яти зо́лотом. • Сияющий -том – золотося́йний. • Блестеть, заблестеть как -то (-том) – золоті́ти, зазолоті́ти, зазолоти́тися. • Лить, плавить -то – ли́ти, топи́ти зо́лото. • Накладывать -то на что – сади́ти зо́лото на що. • Плющить -то – би́ти, плющи́ти зо́лото. • Слиток -та – ви́ливок зо́лота. • -то в слитках – зо́лото у ви́ливках. • Не всё то -то, что блестит – не все те зо́лото, що блищи́ть (Номис); (зап.) не все те зо́лото, що ся сві́тить. • Ценить что на вес -та – цінува́ти (шанува́ти) що як зо́лото. • Продавать на вес -та – продава́ти (ва́жити) на́че зо́лото. |
| Изги́бчивый – гну́чий, гнучки́й, гинки́й; срвн. Ги́бкий. [Мужи́ча пра́вда єсть колю́ча, а па́нська на всі бо́ки гну́ча (Котл.). Як топо́ля се́ред по́ля гнучка́ та висо́ка (Шевч.)]. |
| Из’я́н, Из’я́нец –
1) (убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря; 2) (недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)]. • С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)]. • Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)]. |
| Име́ться – бу́ти, су́щим бу́ти, існува́ти, (редко) ма́тися. [Якби́ так ма́лось, як не ма́ється, так що-б то було́ (Номис). Поборо́вся-б і я, мо́же, якби́ ма́лось си́ли (Шевч.)]. • Име́ется – є, єсть. • Не -ется – нема́(є). • В этой лавке -ются всякие товары – в цій крамни́ці є рі́зний крам. • Подробностей об этом происшествии не -ется – подро́биць (докла́дних звісто́к) про цю поді́ю нема́(є). • -ются ли для этого достаточные основания? – чи є (існу́ють) для цьо́го (на це) доста́тні підста́ви? • Если таковые име́ются – якщо́ такі́ є. • Име́лось в виду – була́ ду́мка, ма́лося на ду́мці. • Име́ющийся – той, що є (існу́є), су́щий. • Единственный -щийся у меня – єди́ний, що я ма́ю. [Скарб сей, єди́ний що ма́ю, я вам, бра́ття, тепе́р віддаю́ (Л. Укр.)]. • По -щимся сведениям – за (ти́ми) відо́мостями, що є, за набу́тими відо́мостями. |
| И́мя –
1) ім’я́ (р. ім’я́ и архаич. і́мени, им. мн. іме́на́), й[і]ме́ння, (диал.) імено́, (название) на́зва, на́звисько, найме́ння; ум. іме́ннячко, найме́ннячко. • Собственное, крестное и́мя – вла́сне, хреще́не ім’я́ (йме́ння). • И́мя предмета, животного – на́зва ре́чи (пре́дме́та), твари́ни. • И́мя отца, друга – ба́тькове, при́ятелеве ім’я́ (йме́ння). • Полное и́мя – по́вне ім’я́, йме́ння. [Хіба́ не мо́жна назва́ти по́вним іме́нням: Гераси́м? (Мова)]. • И́мя, отчество, фамилия – і́м’я, по ба́тькові та прі́звище. • Дать и́мя – да́ти кому́ ім’я́, йме́ння; срвн. Нарека́ть, Наре́чь 1. • Носить и́мя – зва́тися. • Об’явить своё и́мя – назва́ти, об’яви́ти своє́ ім’я́ (йме́ння). • По и́мени – на ім’я́ (на м’я), на йме́ння, на на́звисько, [Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.). На на́звисько Яли́на (Липов. п.)]. • Быть кем только по и́мени – бу́ти ким ті́льки (лиш) на йме́ння, ім’я́м. • Назвать кого по и́мени – назва́ти кого́ на йме́ння. • Как ваше и́мя? – як вас на ім’я́, на йме́ння? яке́ вам ім’я́? як ва́ше ім’я́ (йме́ння)? [Не зна́ю, хто ви єсть і як вас на ім’я́ (Самійл.)]. • Как его и́мя? – я́к він (його́) на ім’я́ (на йме́ння)? як йому́ ім’я́ (йме́ння)? [А як він на ім’я́? Іва́н? (Звин.). Як на ім’я́ того́ па́на? (М. Вовч.)]. • По его и́мени – його́ ім’я́м, за його́ ім’я́м, (по нём) по йо́му. • Школа -ни Франка – шко́ла і́мени Франка́. • И́менем кого, чего, чьим -нем – в ім’я́ кого́, чого́, в ім’я́ чиє́ (чиї́м ім’я́м) (гал.) в і́мени кого́. [В ім’я́ наро́ду беру́ тебе́, во́рога грома́дського поря́дку (Куліш)]. • И́менем закона, короля, императора – в ім’я́ зако́ну, ім’я́м короля́, імпера́тора, (гал.) в і́мени ці́саря. • Умоляю вас и́менем нашей дружбы – блага́ю вас в ім’я́ на́шої при́язни. • Во и́мя чего – в ім’я́ чого́. [В ім’я́ мої́х заслу́г (Куліш)]. • Во и́мя Бога – в ім’я́ бо́же. • На имя́ кого – на ко́го, на ім’я́ кого́ (чиє́). • Купить усадьбу на имя́ жены – купи́ти сади́бу на жі́нчине ім’я́, на жі́нку. • Письмо на имя́ такого-то – лист на адре́су тако́го-то. • От и́мени кого, от чьего и́мени – від ко́го, на ім’я́ кого́, чиї́м ім’я́м, (гал.) в і́мени кого́. [Ору́дували за́мість само́го па́на і на його́ ім’я́ залюдня́ли немі́ряні пусти́ні (Куліш). Мої́м ім’я́м дав Де́вісон його́ (сме́ртний при́суд) (Грінч.)]. • От моего и́мени – від ме́не, від мо́го і́мени, (фам.) моє́ю губо́ю. [Так і скажі́ть йому́ моє́ю губо́ю, що він ду́рень (Звин.)]. • Не иметь другого и́мени, как – не ма́ти и́ншого ім’я́, як; не вихо́дити з чо́го. [Про́світку йому́ не бу́де від посмі́шища; з байстрюка́ не вихо́дитиме (Квітка)]. • И́мя же им легион – їм же ім’я́ – легіо́н; 2) (репутация, слава) сла́ва, ім’я́. • Доброе, честное имя́ – до́бра сла́ва, до́бре ім’я́. [Їм зоста́лась до́бра сла́ва (Шевч.). Моє́ все бага́тство єсть моє́ до́бре ім’я́ (Котл.)]. • Худое имя́ – недо́бра сла́ва, несла́ва. • Приобрести имя́, сделать себе имя́ – (з)добу́ти, придба́ти (собі́) ім’я́, сла́ву (и сла́ви). • Замарать своё доброе имя́ – заплямува́ти (закаля́ти) своє́ до́бре ім’я́, свою́ до́бру сла́ву. • Человек с и́менем – люди́на з ім’я́м; 3) грам. – ім’я́. • И́мя существительное, прилагательное, числительное – іме́нник (речівни́к), прикме́тник, числі́вник (-ка). • И́мя собственное, нарицательное, собирательное – ім’я́ вла́сне, зага́льне, збі́рне. |
| Исключе́ние – ви́(й)няток (-тку), ви́їмок (-їмку), (процесс) ви́ключення, ви́лучення, вийняття́. [По́ки люди́ні ві́рю, то ві́рю в усьо́му без ви́нятку (Грінч.). Основни́м моти́вом усі́х істори́чних праць Антоно́вича (за де́якими лише́ ви́їмками) єсть протиста́влення двох чи́нників (Доман.). Ви́лучення з селя́нських грома́д поодино́ких осі́б – я́вище вже ду́же да́внє (Доман.)]. • Без -ния – без ви́нятку, без ви́їмку. • Всё без -ния – всі без ви́нятку, геть усі́, всі огу́лом. • Всё без -ния – все без ви́нятку, все загало́м, геть усе́. • За -нием кого, чего – з ви́нятком, за ви́їмком кого́, чого́, ви́йнявши що; помину́вши, ви́ключивши кого́, що. • За -нием (отчислением) такой-то суммы – ви́рахувавши (відверну́вши) таку́-от су́му. • За небольшими -ниями – за невели́чкими ви́нятками, за мали́м не все (вся, всі). [В Норве́гії за мали́м не вся земля́ в рука́х дрібни́х або сере́дніх вла́сників (Доман.)]. • За -нием этого – помину́вши це; по-за цим. [Та по-за ци́ми хи́бами опові́дання се га́рне (Грінч.)]. • Как -ние – як ви́няток, як (за) ви́їмок, винятко́во, виїмко́во. • Представлять, составлять -ние – явля́ти (собо́ю), дава́ти ви́няток, бу́ти за ви́няток. • -ние целого числа (из дроби), мат. – ви́лучення ці́лого числа́ (з дро́бу). |
| I. Искупа́ть, -пля́ть, искупи́ть –
1) (приобретать куплею) скупо́вувати, скупи́ти, закупо́вувати, закупи́ти що, (о мн.) пос[поза]купо́вувати що, (всё необход.) скупля́тися, скупи́тися, обкупля́тися, обкупи́тися з чим. [Був на база́рі, позакупо́вував усе́ (Звин.)]; 2) (выкупать) викупа́ти, викупля́ти, ви́купити, відкупа́ти, відкупля́ти, відкупи́ти кого́, що з чо́го, від чо́го, (о мн.) пови[повід]купля́ти; см. Выкупа́ть. [Я не сві́точ, не Месі́я, їх від згу́би не відку́плю (Франко)]; 3) (заглаживать поступок) ви[від]купля́ти, ви́[від]купи́ти що, (раскаянием, делом) (с)поку́тувати, сов. спокутува́ти (реже споку́тати), відпокуто́вувати и відпоку́тувати, сов. відпокутува́ти що, за що, чим. [Нема́ на тобі́ вини́, – ти ви́купив її́ (Мирн.). П’ятна́дцять год бу́ду сей гріх відпокуто́вувати (Квітка). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м не одкупи́ти, ні спокутува́ти й за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.). Посла́в тебе́ на те, щоб да́вній бра́тів гріх споку́тувать і зми́ти (М. Рильськ.). Щоб споку́тати як-не́будь своє́ лиході́йство, Гриць, прибі́гши додо́му, одра́зу підско́чив до дриві́тні та й дава́й руба́ти дро́ва (Яворн.)]. • Искуплё́нный – (приобретенный) с[за]ку́плений; ви́куплений, відку́плений, споку́туваний и споку́таний. -ться – 1) с[за]купо́вуватися, с[за]купи́тися, бу́ти с[за]ку́пленим 2) викупа́тися, викупля́тися, ви́купитися, бу́ти вику́пленим з чо́го; 3) ви[від]купля́тися, ви́[від]купи́тися, (с)поку́туватися, сов. спокутува́тися и споку́татися. |
| Иску́сный –
1) (в чём) умі́лий, майсте́рний, до́брий, (затейливый) му́дрий, прему́дрий, (находчивый) доте́пний, (наупражнявшийся) впра́вний, (ловкий) голі́нний, ру́чий, мисли́вий на що, до чо́го, в чо́му. [В умі́лого й долото́ ри́бу ло́вить (Номис). Наро́д усе́ майсте́рний (Сл. Гр.). Плести́ у ха́ті я́сла, – на що́, на що́, на це́ доте́пний був (Глібов). Бери́ мене́, дя́дьку, прему́друю шва́чку (Пісня). До́брий з йо́го кова́ль (Сл. Гр.). На шляху́ на́ша мо́ва була́, і мисли́ва рука́ її́ з пи́лу взяла́, оброби́ла її́ (Самійл.). Впра́вна рука́ (Корол.). На хи́трощі був раз-у-ра́з голінні́ший за бідола́ху Макара́ (Корол.). Годя́щий те́сля, ру́чий кова́ль де-не-де́ по се́лах зна́йдеться (Куліш)]. • -ный гимнаст – впра́вний гімна́ст. • -ный адвокат – умі́лий адвока́т. • -ный диалектик – доте́пний діяле́ктик. • -ный казуист – голі́нний (доте́пний) казуї́ст. • -ку́сен в делах – доте́пний до справ. • Он не -ку́сен в писании – він до письма́ не доте́пний; 2) (хитро, мастерски сделанный) му́дрий, мудро́ваний, муде́рний, муде́рський, штучни́й, штуде́рний, (художественный) мисте́цький. [Це про́ста лю́лька, а єсть і мудрі́ші (Київщ.). Штучне́ генія́льне обмалюва́ння столи́чного ба́лу (Н.-Лев.)]. • -ная вещь – му́дра шту́ка (річ). • -ное нападение – ло́вкий на́пад. • -ные приёмы – му́дрі за́ходи. • -ные увёртки – му́дрі ви́верти. • -ное построение – му́дре побудува́ння; (машины) майсте́рне побудува́ння; 3) (о времени: испытательный) спро́бний, іспито́вий, спитко́ви́й. • -ное время – спро́бний час. • -ный срок – іспито́вий те́рмін. |
| Кавы́чка –
1) кави́ка, кові́нька. • -чки, грам. – ла́пки́, знаки́ наве́дення. • Заключать в -чки – бра́ти в лапки́; 2) (помеха) закави́ка. • Тут есть -чка – тут єсть закави́ка. |
| Каса́ться, косну́ться –
1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)]. • Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́. • Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла. • Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло). • Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць. • Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́. • Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й. • -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха. • Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки). • Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с; 2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)]. • Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться. • -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́; 3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)]. • Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н. • Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу. • Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю). • Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат. • Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла); 4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)]. • Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що… • Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється. • Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься. • Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу). • Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)]. • Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)]. • Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)]. • Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)]. • Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться! • Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то… • А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би; 5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)]. • Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить. • А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?; 6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. • Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це. • -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що. • Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́. • Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)]. • Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го. |
| Кво́рум – кво́рум (-му). • Есть -рум, нет -рума – (є, єсть) кво́рум, нема́є кво́руму. |
| Козё́л –
1) цап (-па), (зап.) цапу́р (-ра) (Верхр.), козе́л (р. козла́ и кізла́), ласк. цапу́сенько, соб. цапня́ (-ні́). [Ву́са – честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка)]. • Каменный -зё́л, см. Козеро́г 1. • -зё́л отпущения – козе́л (цап) відпу́ще́ння (розгрі́шення). • Стать -ло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки. • Дать -ла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом. • Прыгать -ло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап. • Взять на -ла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну). • Доить -ла́, см. Мочи́ться 3. • Драть -ла́ – ко́зу (козли́) де́рти. • Петь -ло́м – пуска́ти ца́па, козлякува́ти, на цапи́ний глас співа́ти. • Пустить -ла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па. • Пустить -ла́ в огород – пусти́ти ца́па в капу́сту. • Как от -ла́ молока – як з ца́па во́вни (Кон.), як з бика́ молока́; 2) (о глупом человеке) цап. [Дурни́й, як цап (Поділля). Ой, цап з ме́не, цап! (Звин.)]; 3) (козлиная кожа) см. Козли́на 2; 4) (ворот) ручни́й ко́ло́воро[і]т (-роту); 5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, ла́вка. |
| Колдовство́ –
1) (действие) см. Колдова́ние; 2) чаклу́нство, чарівни́цтво, чароді́я, характе́рство, (вороженье) ворожби́тство; (чары) ча́ри (-рів), (ум. ча́роньки (-ків)), чар (-ру) и (зап.) чара́ (-ри́), (устар.) хи́морода, хи́мородь (-ди). [Ви́клич чаклу́нством музи́ки да́вні ча́ри (Н.-Лев.). Все це ви́йшло од твого́ чаклу́нства, горба́тий ка́рлику (М. Рильськ.). В на́шого бра́та про запа́с і характе́рство єсть (Куліш). Пе́вне, ча́рами ти гартува́в тоді́ се́рце моє́ (Л. Укр.)]. |
| Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це? |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| Лён, бот. Linum L. – (раст. и его волокна) льон (р. льо́ну). • Лён посевной (L. usitatissimum L.) – льон сі́йний. • Лён текучка (L. usit. var. humile Pers.) – льон-скаку́н (-на́) (ум. скакуне́ць (-нця́), скаку́нчик), лу́щик (-ка). [Льон єсть скаку́н, єсть і сліпе́ць (Борзенщ.)]. • Лён глухой (долгунец) (L. usit. var. vulgare Bönn.) – льон-довгуне́ць (-нця́), льон-до́вжик (-ка), сліпи́й льон, льон-сліпе́ць (-пця́), сліпе́ць, глуше́ць (-шця́), моска́ль (-ля́). • Лён-моченец (о волокнах) – льон мо́чений, льон-мо́ченець (-нця). • Лён-сланец (о волокнах) – льон ро́шений, льон-ро́шенець (-нця). • Мять лён (мялицею) – те́рти льон (те́рл[н]ицею). • Лён жёлтый (L. flavum L.) – льон жо́втий, зави́вочник (-ка). • Лён кукушкин (мох Polytrichum commune L.) – руня́нка (звича́йна), зозу́личник. • Лён слабительный (L. catharticum L.) – льон просла́бни́й, проносни́й, льоно́к (-нку́). • Лён сорочий (Cuscuta L.) – повити́ця, соро́чий льон, соро́ча пря́жа. • Лён горный, каменный, минер. – асбе́ст (-ту), амія́нт (-ту), гі́рський льон. |
| Лентя́йничать – лінува́тися, лі́ньки справля́ти, ледарюва́ти; (баклушничать) баглаюва́ти, байдикува́ти, ба́йди (ба́йдики) би́ти, баглаї́ би́ти, ле́жні та си́дні справля́ти, походе́ньки та посиде́ньки справля́ти; срвн. Безде́льничать и Лени́ться. [Дівча́та ліну́ються (Крим.). Він чув, як ледарю́є Роман (Грінч.). Ті́льки ле́жні справля́єш та си́дні, тим у нас ті́льки й єсть самі́ зли́дні (Грінч.)]. |
| Лихора́дка –
1) пропа́сниця, лихома́нка, тря́сця (-ці), трясо[а]ви́ця, трясу́чка, (веснянка) весну́ха. [Добри́день, пропа́сниці! Єсть вас сімдеся́т сім (Чуб. I). Я на пропа́сницю неду́гував (Л. Укр.). Як же ся ма́єте по ва́шій лихома́нці? (Самійл.). Тря́сця на́шим ворога́м (брань) (Чуб.)]. • Болотная -ка – боло́тяна пропа́сниця (тря́сця). [Смерть од боло́тяної тря́сці (Крим.)]. • -ка с бредом – гаря́чка, (в)огневи́ця. • Гастрическая -ка – шлунко́ва́ трясови́ця. • Жёлтая -ка – жо́вта пропа́сниця, корчі́й (-чія́), пога́нка. • Изнурительная -ка – висна́жлива (виснажна́) пропа́сниця, гнітю́чка, гніту́ха. • Крапивная -ка – кропи́в’яна пропа́сниця; см. Крапи́вница 1. • Нервная -ка – нерво́ва пропа́сниця. [Катери́ну труси́ла нерво́ва пропа́сниця (Грінч.)]. • Перемежающаяся -ка – перемі́нна пропа́сниця. • -ка бьёт, трясёт кого – пропа́сниця (лихома́нка, тря́сця) б’є, тру́сить кого́, ті́пає кого́ и ким. [Мене́ би́ла (труси́ла) пропа́сниця (Крим.). Ща́стя – як тря́сця, кого́ схо́че, того́ тру́сить (М. Вовч.). Злість ті́пала обома́, немо́в пропа́сниця (Коцюб.)]. • -ка меня, его схватила – лихома́нка (тря́сця) мене́, його́ схопи́ла, напа́ла. [Мене́ тря́сця схопи́ла (Н.-Лев.)]. • Дрожать как в -ке – труси́тися (тремті́ти), мов (як) у пропа́сниці (у лихома́нці, у тря́сці), мов з пропа́сниці; труси́тися, мов пропа́сниця (лихома́нка) б’є (кого́). [Вся труси́лася, мов з пропа́сниці (Грінч.)]. • Лежать в -ке – лежа́ти в пропа́сниці (в лихома́нці), на пропа́сницю (на лихома́нку); 2) (перен.: горячка) гаря́чка, лихома́нка. • Строительная -ка – будіве́льна гаря́чка (лихома́нка). |
| Люди́шки – людці́, люди́ська. [Зви́кли за́втра все людці́ роби́ти (Грінч.). Єсть лю́ди, єсть і люди́ська (Номис)]. |
| Машини́ст – машині́ст (-та), (народн.) машини́стий (-того), маши́нник, (механик) меха́ник. [Машині́ст зупини́в по́їзд (Київщ.). Машини́сті, масти́льники і ли́марі (Тур. Охор. роб.). Ото́ єсть маши́ни – бі́гають, то ті маши́нники, що на їх (Манж.)]. |
| Минда́ль, бот. Amygdalus communis L. – (дерево) миг[ґ]да́ль (-ля); (плод) миг[ґ]да́ль (-лю). [Є й мигда́ль яснозеле́ний, єсть і си́вая масли́на (Крим.)]. • Сладкий, горький -да́ль – соло́дкий, гірки́й миг[ґ]да́ль. • -да́ль обсахаренный – миг[ґ]да́ль у цу́крі (цукро́ваний). • -да́ль в скорлупе – миг[ґ]дале́ві горі́хи (-хів). • Дикий -даль (A. nana L.) – бобчу́к (-ка́), ди́кий миг[ґ]да́ль. • Земляной -да́ль, бот. Cyperus esculentus L. – сми́кавець (-вця) (їстівни́й), земляни́й миг[ґ]да́ль (горі́х). |
| Мор – помі́р (-мо́ру), помі́рок (-рку), помі́р’я (-р’я), промі́р (-мо́ру), промі́рок (-рку), помі́рщина, морови́ця, мір и мор (р. мо́ру), умира́чка, мертвя́чка, (падёж) упа́док (-дку), дох (р. до́ху). [Пущу́ помі́р, ста́нуть лю́ди мо́ром умира́ти (Рудан.). Помі́рок на люде́й вели́кий пішо́в (Липовеч.). Челя́дників їх ви́губить помі́р’я, і вдо́ви їх сльоза́ми не запла́чуть (Куліш). У Ки́їві, ка́жуть, вели́кий промі́р: по 70 чолові́ка на день мре (Канівщ.). Як тоді́ був у нас промі́рок, поме́рли й ба́тько (Звин.). Бу́дуть-же вели́кі трясе́ння по місця́х, і голоди́, і мо́ри (Біблія). Тоді́ була́ мертвя́чка скрізь, лю́ди здо́рово ме́рли (Сл. Гр.). На скоти́ну морови́ця бу́де (Грінч.). Як єсть упа́док на сви́ні, дак скрізь, не ті́льки у нас (Борз.). Дох був на куре́й, усі й й подо́хли (Борз.)]. |
| Мо́стик –
1) місто́к (-тка́), (реже) мо́стик (-ка). [Там і містка́ нема́є, а єсть кла́дка (Звин.)]; 2) (на пароходе) місто́к. |
| Мча́ться – мча́ти(ся), гна́ти(ся), не́сти́ся; (лететь) леті́ти (лечу́, лети́ш), ли́нути, (бежать) бі́гти (біжу́, біжи́ш), кури́ти, (катить) коти́ти, ката́ти, (вульг.) чку́рити, маха́ти, дра́ти, мести́, стри́гти, сади́ти, (о животн. ещё) уляга́ти. [Як той ві́тер мча́вся (Мирн.). Він мчав по тісни́х ву́лицях (Коцюб.). Гна́вся кі́ньми засіда́тель (Рудан.). Куди́ ти жене́шся, не мо́жеш зажда́ти? (Звин.). Весь у хма́рі пи́лу жене́ наза́д (Коцюб.). Ко́ні мов ви́хор несли́ся (Франко). Немов ста́до скаже́них вовкі́в лети́ть (Франко). Ті́льки-б мені́ на коні́ тепе́р бу́ти, – шви́дко, раді́ючи, ли́нула-б я (Грінч.). Зві́дсіль бі́гтимуть по всіх края́х гінці́ (Черняв.). Із Перея́слава до Сомка́ гоне́ць кури́ть (Куліш). Чи не ко́тить де пі́вденний біс піскови́м гураґа́ном (Франко). Ко́ні ве́село ката́ли в Вільшани́цю (Н.-Лев.). Маха́й додо́му, бра́вий мій коза́че! (Куліш). Куди́ це ти так дере́ш? (Кониськ.). Стриже́ сіре́нький (заяц) сте́пом, ті́льки хво́стиком кива́є, соба́ка за ним так і уляга́ (Греб.)]. • -ться во весь опор – мча́ти (гна́ти) чва́лом (учва́л). [В вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі препи́шна чві́рка (Франко)]. • -ться во весь дух – мча́ти (леті́ти, бі́гти) що (єсть) духу. • Пыль -тся по дороге – пил кури́ть доро́гою (жене́ шля́хом), ку́рява ко́тить доро́гою. |
| Нагиба́ться и Нагина́ться, нагну́ться – нагина́тися, гну́тися, нагну́тися, нахиля́тися, хили́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися, пригина́тися, пригну́тися, прихиля́тися, прихили́тися, укляка́ти, укля́кнути, (о мног.) понагина́тися, пона[пос]хиля́тися, попригина́тися, поприхиля́тися, повкляка́ти, покля́кнути; бу́ти наги́наним, на́гну́тим, понаги́наним и т. п.; срв. Нагиба́ть. [Аж ве́рби нагина́лись слу́хать ту́ю мо́ву (Шевч.). Гну́лись додо́лу квітки́ Грінч.). Ве́рби понагина́лись над водо́ю (Н.-Лев.). А верболі́з зоста́вся гну́чий, бо нахиля́тися умі́в (Грінч.). Хили́лися густі́ ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Пісня). Верба́ ря́сна похили́лась (Шевч.). Ой, єсть у саду́ крини́ченька но́ва, прихилю́ся та й нап’ю́ся (Пісня). Хрести́ дубо́ві посхиля́лись (Шевч.). Ко́лос позолоті́в набубня́вів, покля́к (Г. Барв.)]. • Нагиба́ющийся – що нагина́ється (гне́ться и т. п.); гну́чий, гинки́й. • Легко -ющийся – хилки́й; срв. Наги́бчивый. [Хилку́ лози́нку і снігу́р зі́гне (Приказка)]. • Нагну́вшись – нагну́вшись, (нрч.) зги́нці. |
| Наги́бчивый – гну́чий, хилки́й. [Мужи́ча пра́вда єсть колю́ча, а па́нська – на всі бо́ки гну́ча (Котл.)]. |
| На́дпись –
1) (действие), см. Надпи́ска 1; 2) на́пис и (реже) на́дпис (-су, м. р.), (редко) на́пись (-си, ж. р.); (не только подпись) пі́дпис (-су); (заголовок) за́голо́вок (-вку), на́зва, ти́тул (-лу), (стар.) ти́тло. [Покажі́ть мені́ дина́рій: чиє́ на ньо́му обли́ччя і на́пис? (Морач.). Хрести́ без на́писів (Франко). Пра́пор з на́писом: «Браті́ння з наро́дом» (Крим.). Поста́вили ка́мінь з ви́битим на́дписом (Ханенко. С. З.). Ся́є на́пись золота́: «Красота́» (Крим.). Там у не́ї на вікні́ пі́дпис єсть, що вона́ пра́чка (Кременеч.). Кни́жка ця моя́: ось і мій пі́дпис на ній (М. Грінч.)]. • Надгробная -пись – надгро́бний (надмоги́льний) на́пис. • Сделать -пись – зроби́ти (написа́ти) на́пис. [Хмельни́цький отаки́й на́пис зро́бив (Номис). Пила́т-же написа́в і на́пис і ви́ставив на хресті́ (Морач.)]. • Безоборотная -пись, бухг. – беззворо́тний на́пис, на́пис про невідповіда́льність: «без зворо́ту на ме́не». • Бланковая -пись – бланко́вий на́пис. • Доверительная -пись – ві́рчий на́пис. • Передаточная -пись – а) (на векселе) передава́льний на́пис (на ве́кселі); б) (на договоре) на́пис про переда́ння́ умо́ви. • Поручительная -пись – по[до]ру́чний (доруча́льний) на́пис. • -пись об уплате – на́пис про ви́пла́ту. |
| Нали́чие, см. Нали́чность 1. • В виду -чия кого – зважа́ючи (з о́гляду, з о́глядом) на прису́тність кого́. • В виду -чия чего – зважа́ючи на ная́вність чого́; зважа́ючи на те, що є(сть) що. • При -чии, в случае -чия чего – якщо́ (коли́) є (бу́де) що; в ра́зі, коли́ є (бу́де) що; за ная́вности чого́. [(Шту́чне) добува́ння води́ за ная́вности морі́в та океа́нів (В. Підмог.)]. • При -чии свободных мест, должностей – якщо́, (бу́дуть) ві́льні місця́, ві́льні поса́ди. |
| Насо́с –
1) (действие), см. Насо́ска; 2) смок и (диал.) цмок (-ка), по́мпа. [Смо́ками ви́тягнуть во́ду з ша́хти (Грінч.). Десь дзюрча́ла вода́, стіка́ючи з усіє́ї ша́хти до цмо́ка (Черкас.). Повітря́на по́мпа (Троян.)]. • -со́с винный, см. II. Ли́вер. • -со́с водопод’ёмный – смок водотя́жний, водотя́г (-га). • -со́с водяной – смок водяни́й, водосмо́к. • -сос воздушный – смок повітря́ни́й, повітросмо́к. • -со́с двойного действия – смок двочи́нний. • -со́с масляный – смок олі́йний, олієсмо́к, (для смазки) смок масти́льний. • -со́с нефтяной – смок нафто́вий, нафтосмо́к. • -со́с паровой – смок парови́й, паросмо́к. • -со́с пожарный – смок поже́жний (пров.) прис (-са), си́кавка, (насосная труба) ки́шка. [«У нас як займе́ться ха́та, то гори́ть, аж по́ки догори́ть». – «А хіба́ у вас при́са нема́?» – «Нема́; прис єсть аж у Мости́щах, а у нас ті́льки дві бо́чки» (Сквирщ.)]. Качать -сом, см. Кача́ть; 3) ветер. – насо́с (-са). [Кінь сапа́тий, му́чать його́ насо́си (Куліш)]. • Спускать, спустить -со́с – ско́лювати, сколо́ти насо́с(а); 4) -со́сы (детск. болезнь), см. Моло́чница 2. |
| Невзоше́дший (о посевах) – що не зійшо́в, незі́йшлий, (диал.) несхо́джений. [Тре́ба дощу́, – ще єсть жи́то несхо́джене (Борз.)]. |
| Недоверя́ть – не ма́ти ві́ри до ко́го, не йня́ти (не дійма́ти) ві́ри, не довіря́ти, не ві́рити кому́, чому́, не ввіря́ти кому́ и на ко́го, на що, не ввіря́ти на ко́го; срв. Доверя́ть. [Ще й ві́ри не йме, що в ме́не єсть де́рево на ха́ту (Рудч.). З брехні́ не мруть, та вдру́ге ві́ри не ймуть (Номис). А коза́к на жі́нку не потура́є, жі́нці ві́ри не дійма́є (Дума)]. |
| Недоста́ток –
1) кого, чего – (отсутствие) брак (-ку) кого́, чого́, (нехватка) недоста́ча, неста́ча кого́, чого́. [Брак фарб на свої́й палі́трі пое́т надолу́жує зву́ками (Рада). Брак відпові́дної літерату́ри (Наш). Недоста́ча досві́дчених робітникі́в (Пр. Правда). Недоста́ча сві́жого пові́тря (Франко). На всьо́му (у світли́ці) є слід недоста́чі пильнува́ння (Л. Укр.). Неста́чу вну́трішнього змі́сту силку́ється надолу́жити на самі́ не́рви розрахо́ваними слова́ми (Рада)]. • Вследствие -тка, по -тку чего – через брак чого́, за бра́ком чого́, через те що браку́є чого́, бо браку́є чого́. [Через брак гро́шей му́сіли спини́тися вся́кі спра́ви (Доман.). Неможли́вість да́ти мі́сце пе́вній осо́бі через брак вака́нсії (Коцюб.)]. • -ток воды, хлеба – брак (недоста́ча) води́, хлі́ба, безві́ддя (-ддя), безхлі́б’я (-б’я). [Де́котрі од безві́ддя та безхлі́б’я по степу́ па́дали (Куліш)]. • -ток надлежащего надзора – брак нале́жного до́гляду, мали́й до́гляд. • -ток памяти, ума – брак па́м’яти, ро́зуму. • -ток средств – а) брак за́собів; б) (бедность) неста́тки; см. ниже под 3); 2) в чём – недоста́ча чого́ и в чо́му, брак чого́. [Ну, кажи́: чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). Нам недо́бре: в нас хлі́ба недоста́ча (Звин.). Сього́-того́ тре́ба, жі́нка не вважа́є: ті́льки чого́ недоста́ча, – в ба́тька-ма́тір ла́є (Грінч. III). Коли́ в манастиря́х був папіру́су брак, ченці́ з руко́пису старе́ письмо́ змива́ли (Вороний). Купи́в-би всього́, та брак гро́шей (Сл. Гр.)]. • Есть -ток в чём – браку́є чого́, є недоста́ча в чо́му (чого́), (описат.) ску́по (то́нко) на що и чого́, (шутл.) посу́ха на що. [Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). В ме́не гро́шей то́нко (Васильч.). Знать у вас на честь посу́ха, в нас – на копійки́ (Рудан.)]. • Нет, не было -тка в ком, в чём – не браку́є, не бракува́ло кого́, чого́, нема́(є), не було́ недоста́чі в ко́му, в чо́му, (гал.) не хибу́є, не хи́бне, не хибува́ло, не хи́бло кого́, чого́. [В збі́рці пое́зій він показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, яки́х у йо́го бага́то, так і хи́би, яки́х йому́ теж не браку́є (Н. Громада). Ні в чім не було́ недоста́чі (Квітка). Коли́ вже да́но при́клад, не хи́бло й наслі́дувачів (Павлик)]. • Окажется -ток в чём – ви́явиться, що браку́є (нестає́, невистача́є чого́); забра́кне що и чого́. • Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём – зазнава́ти (при отрицании ещё знати), зазна́ти недоста́чі (нужды: ну́жди́) в чо́му, (иногда) нужда́тися чим, бідува́ти на що, голодува́ти на що. [Не зазна́ли вони́ ні в чо́му недоста́чі (Коцюб.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є (Куліш). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.). Найпа́че біду́є на штани́ (Корол.). На гребінці́ я не голодува́ла (Житом.)]; 3) (нужда) неста́ток, недоста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, недоста́тки (-ків), (редко) неста́чі (-та́ч), (нищета, убожество) зли́дні (-нів). [Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Товариші́ насклада́ли з неста́тків свої́х грошеня́т (Р. Край). Ці́ле його́ життя́ пройшло́ в бі́дності і недоста́тку (Франко). Вироста́в у зли́днях та недоста́чах (Мирний)]. • Жить в -тке – жи́ти в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти; 4) (дефект, порок) ва́да, хи́ба, (из’ян) ґа́нджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), дога́на, прига́на. [В не́ї були́ свої́ ва́ди, – напри́клад, вона́ була́ ду́же го́рда (Грінч.). Не вважа́ючи на дрібні́ ва́ди в його́ тво́рах, Шевче́нко єсть ге́ній (Грінч.). Недо́брий, ка́жеш, борщ? а яка́-ж йому́ ва́да? (Звин.). Не бу́демо випра́вдувати хиб на́шого наро́ду (Грінч.). До́брість – на́ша пе́вна хи́ба (Самійл.). Це в йо́му мале́нька хи́ба, мале́нька ґа́нджа (Н.-Лев.). Кінь – як со́кіл, і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Сви́та до́бра, ніде́ дога́ни в ній нема́ (Звин.)]. • Пороки и -тки – хи́би й ва́ди. • Душевный -ток – душе́вна ва́да. • Органический, природный -ток – органі́чна, приро́дна ва́да (ґа́нджа). • Телесный -ток – тіле́сна ва́да, (увечье) калі́цтво. • Находить, найти -тки в ком, чём – знахо́дити, знайти́ ва́ди (хи́би, ґа́нджу, ґандж, ґанч) в ко́му, в чо́му, ґанчува́ти кого́, що, дава́ти, да́ти дога́ну (прига́ну, га́ньбу́) кому́, чому́. [Ді́вчина вереду́є з жениха́ми, ґанчу́є (Гуманщ.). Сви́та до́бра, ніхто́ дога́ни не дасть (Чигиринщ.)]. |
| I. Не́когда, нрч. (нет времени) – ні́коли, нема́(є) коли́, нема́(є) ча́су, (диал.) нема́ впра́вки; срв. Недосу́г 2. [Ні́коли і вме́рти бу́де (Приказка). Так ні́коли? ще молоди́й, а ма́ло так ма́єш ти ча́су! (Грінч.). Ні́коли їм за дівча́тами бі́гати (Квітка). Нема́ коли́ й пообі́дати (Брацл.). Нема́ ча́су, бо бага́цько ма́ю робо́ти (Н.-Лев.)]. • Мне -да – мені́ ні́коли, я не ма́ю ча́су, (вопросит.) є(сть) мені́ коли́? • -да было – ні́коли було́, не було́ коли́. |
| Необразо́ванный – неосві́чений, (неграмотный) неписьме́нний, невче́ний, те́мний, (зап.) неедуко́ваний. [Єсть спра́вді кошто́вні тво́ри світово́ї літерату́ри, що їх мо́же розумі́ти й неосві́чений селяни́н (Грінч.). Не приста́ло ві́рити в сни, як ві́рить у їх те́мна, неосві́чена ба́ба на селі́ (Коцюб.). Литва́ була́ земля́ малолю́дня, неписьме́нна (Куліш). До́бре вам, уче́ним, – всього́ ви дові́далися, а ми те́мні лю́ди, то як у лі́сі (М. Вовч.)]. |
| Неотдели́мый – невідді́льний, невідлу́чний, невідри́вний, неділи́мий. [Здава́лося, ні́би Русь єсть неділи́ма часть Ре́чи Посполи́тої по́льської (Куліш)]. |
| Непра́вда –
1) (неистина) непра́вда (ум. непра́вдонька), (устар.) олжа́; срв. Ложь. [А непра́вда-ж! я того́ не каза́в! (Сл. Гр.). Здало́ся Саї́дові, що тут десь єсть непра́вда (Ле). Непра́вдонька ва́ша (Рудч.)]. • Это -да – це непра́вда, цьому́ непра́вда; 2) непра́вда, кри́вда, неправди́вість, несправедли́вість (-вости). [Щемі́ла та непра́вда на се́рці в ру́ських люде́й (Куліш). Ні, не хо́чу бі́льш терпі́ти на землі́ непра́вди зло́ї (Самійл.). Най се́рце за непра́вду боли́ть зма́лечку (Головко). На вся́кі кри́вди від пані́в не було́ су́ду, ні упра́ви (Доман.). Розумі́ння всіє́ї кри́вди світово́го й на́дто росі́йського ладу́ (Гр. Думка)]. • Лучше умереть, чем -ду терпеть – кра́ще вме́рти, як кри́вду терпі́ти до сме́рти. • -дой жить – на непра́вді жи́ти, неправдува́ти, кривдува́ти, жи́ти кри́вдою (непра́вдою); срв. Непра́вдовать. [З да́внього-да́вна пану́є, бо неправду́є (Сл. Гр.)]. |
| Никако́й – нія́кий, жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден), (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден), (ровно -ко́й, диал.) нікото́рий, (ни малейший) найме́нший. [Не бу́де з цього́ пи́ва нія́кого ди́ва (Номис). Нія́кий цар не мо́же дарува́ти того́, що на́ше (Грінч.). О́тже (не єсть він) нія́кий фантасти́чний ли́цар, а звича́йний… (О. Пчілка). Ко́нтівська соціоло́гія нія́кого серйо́зного впли́ву від Ге́ґеля не зазна́ла (С. Оран.). Нія́кої аналі́зи за стве́рдження ціє́ї те́зи у т. Р. абсолю́тно нема́ (М. Скрипн.). Нема́ нія́ких підста́в не припуска́ти, що… (В. Підмог.). Жа́дних прав! (Франко). Я не ба́чу жа́дних причи́н, щоб і в нас не було́ так са́мо (Доман.). Не пока́зували жа́дної ворожне́чі (М. Рильськ.). Не почу́єш від ме́не і жо́дного гру́бого сло́ва (Квітка). Не пота́ю ні ду́моньки, ні ру́ху жо́дного в собі́ (Олесь). Нікото́рого пуття́ з ньо́го не бу́де (Звин.)]. • Не иметь -ко́го представления о чём – не ма́ти найме́ншого уя́влення (вульг. жа́дної или найме́ншої тя́ми) про що, нічо́го не тя́мити в чо́му. • Не обращать -ко́го внимания на кого, на что – не зверта́ти жа́дної ува́ги на ко́го, на що, не надава́ти жа́дної ува́ги чому́. [Вона́ не надава́ла цьому́ жа́дної ува́ги (Коцюб.)]. • -ки́м образом – жа́дним (нія́ким) спо́собом (чи́ном, по́бутом, ро́бом), (ні) жа́дною мі́рою, аж нія́к, диал.) аж ні́куди; срв. Ника́к 1. • Ни за какой и т. п. – ні за я́ки́й, за жа́дний и т. п. [Цю ні́шу не признача́лося ні для яки́х завда́нь (Едґ. По). До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко)]. • Ни за -ки́е блага – ні за які́ бла́га, ні за що в сві́ті, (никогда) зро́ду-(з)ві́ку. • Ни в -ко́м случае, см. Нико́й (Ни в ко́ем случае). • Без -ки́х – без нія́ких, без нікото́рих, (да и всё тут) та й го́ді, та й край, (зап.) та й конт. • Решительно -ко́й – жадні́сінький, ніякі́сінький. [Нема́є жадні́сінької робо́ти (Н.-Лев.). Привіле́їв для се́бе я ніякі́сіньких не ма́ю (Крим.)]. |
| Нога́ –
1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка). |
| Об’явле́ние и Об’я́вка – опові́щення, опові́стка, оголо́шення, об’я́вка. [В газе́ті було́ опові́щення про його́ смерть. Єсть оголо́шення (опові́стка) од видавни́цтва про нові́ кни́ги. Пішо́в чолові́к дава́ти об’я́вку у во́лость, що в йо́го коня́ вкра́дено]. • Об’явление войны кому – опові́щення (оголо́шення) війни́ кому́. • Об’явле́ние приказа – опові́щення (оголо́шення) нака́зу. |
| Пе́сенный – пі́се́нний, спі́ваний, спі́вний. • -ные произведения – спі́вані тво́ри. [Спі́вану наро́дню річ оберну́в Шевче́нко на живо́пис того́, що було́ і що єсть на Украї́ні (Куліш)]. • -ная пора – пі́сенна пора́. • -ный размер – пі́сенна мі́ра. • -ное творчество – пі́се́нна (спі́вна) тво́рчість. |
| Печа́льник, -ница – жалі́бни́к, жалі́бни́ця, уболіва́льник, уболіва́льниця, жури́льник, жури́льниця. [Єсть у ме́не рі́дна ма́тінка – вона́-ж моя́ жалібни́ченька]. |
| По, предл. –
1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́? |
| Поле́чь – полягти́, лягти́, полягти́ся, (о хлебе) ви́лягти. [Ішли́ вони́ свій край обороня́ти і на степа́х лягли́ від ворогі́в (Грінч.). Трава́ поляга́ла(ся)]. • Рожь от дождя -ля́жет – жи́то від дощу́ ви́ляже (поля́же). • Полё́гший – поле́глий, поля́жений. [Єсть і стоя́че, і поле́гле жи́то. Це поля́жений льон, дак тим і зеле́ний]. |
| Поси́живать –
1) поси́джувати; 2) (ничем не заниматься) (по)сиде́ньки, си́дні справля́ти. [Ті́льки ле́жні справля́єш та си́дні, тим у нас ті́льки й єсть самі́ зли́дні (Грінч.)]. |
| Похлё́бка – ю́шка, щерба́, сьорба́, посьо́рбиця; (для животных) заколо́та, (презр.) бе́вка. [Сьорба́й ю́шку, на дні ри́ба єсть (Приказка). Кашова́р щербу́ прити́рив вагана́ми варе́ну гу́сто з сазана́ми (Мкр.). Салда́ти голце́м-го́лі, а ї́сти – посьо́рбиця така́ (Борз.). Уси́пала в ми́ску яко́їсь бе́вки соба́чої і подала́ нам ї́сти]. • -ка из круп – крупни́к. |
| Предве́стие –
1) см. Предзнаменова́ние; 2) (предчувствие) передчуття́ (-тя́); 3) (предсказание) віщува́ння, при́звість (-сти), при́звістка, проро́цтво. [При́звістка мені́ єсть, що так до́бре бу́де (Ум.)]. |
| Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́). • -дел жизни – кіне́ць життя́. • -лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́. • Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви. • -лы власти – о́бсяг вла́ди. • В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)]. • В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду. • За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою]. • За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко). • Выйти из -лов – ступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́. • Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности. • Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости. • Всему есть -де́л – всьому́ єсть край. • Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю. • До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)]. • Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́. • Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству. |
| Представи́тельство – засту́пництво, предста́вництво, репрезента́ція. [В офіція́льному повідо́мленні єсть зга́дка про наро́днє засту́пництво, але конкре́тніших форм його́ не пока́зано (Н. Рада). Коли́ письме́нство розвива́ється серед націона́льно-пригно́бленого наро́ду, то воно́ му́сить перейня́ти на се́бе фу́нкції наро́днього засту́пництва (Єфр.). Пра́во репрезента́ції в держа́вних се́ймах (Доман.)]. • Народное -во – наро́днє засту́пництво. • Торговое -во – торгове́льне представни́цтво (засту́пництво). • Советское -во за границей – радя́нське засту́пництво за кордо́ном. |
| Прекосло́вие – перекі́р (-ко́ру) (ум. перекі́рочка), пере́чення, су́переч (-чи), (спор) супере́чка (-ки), спере́чність (-ости). [В розмо́ві ти переко́ру не лю́биш (Куліш). А як спере́чність о тім бу́де, єсть у ме́не з По́льщі лю́ди (Пісня)]. |
| Причи́на –
1) причи́на; (основание) підста́ва, ра́ція; (повод) при́від (-воду), при́ключка, наго́да. [Не поста́ли ще ті причи́ни, які́ навпо́слі поділи́ли козакі́в і шля́хту на два та́бори (Куліш). Таку́ са́ме вагу́ ма́ли тут і причи́ни соція́льно-економі́чні (Грінч.). Бог його́ зна́є, що то за причи́на (Рудан.). Ви́росте де́сять причи́н на сва́рку, на ро́збрат (Єфр.). Він за́всіди зна́йде при́від до сва́рки. Всі смія́лись без наго́ди, як ді́ти (Васильч.). Без при́ключки ніхто́ не ворогу́є (Крим.)]. • Следствие принято за -ну – на́слідок узя́то за причи́ну, в на́слідкові вба́чено причи́ну. • -на всех -чин – найпе́рша причи́на. • -на тепла, движения – причи́на тепла́, ру́ху. • Нет следствия без -ны – не бува́є на́слідку без причи́ни. • Есть -на надеяться – єсть ра́ція (підста́ва) сподіва́тися. • Эта строгость имеет свою -ну – ця суво́рість ма́є свою́ причи́ну (підста́ву). • Нет -ны – нема́ причи́ни (ра́ції), нема́ чого́. [Нема́ вже чого́ мені́ свари́тися, коли́ він до ме́не по-лю́дському озива́ється (Грінч.)]. • Тут нет -ны сердиться – тут нема́є ра́ції (причи́ни, підста́ви) гні́ватися, тут нема́ чого́ гні́ватися. • -на этому та, что… – причи́на цьому́ та, що… • -на основательная, уважительная – причи́на пова́жна, слу́шна. [Він не прийшо́в з причи́н слу́шних (по причинам уважительным)]. • -на ничтожная, маловажная – причи́на мала́. • Из-за маловажной, незначительной -ны – з мало́ї причи́ни; (из-за пустяка) через (за) марни́цю (дурни́цю, дрібни́цю), з мало́го чого́. [Вели́ку поже́жу пога́шено, та з мало́го чого́ по́лум’я запала́є знов (Куліш)]. • -на побудительная – призві́дна причи́на, при́від (-воду), моти́в. [Моти́вів того́ вчи́нку не розумі́ли (Грінч.)]. • -на (повод) поступка – при́від для вчи́нку; (цель) мета́ вчи́нку. • Какая тому -на – яка́ тому́ причи́на. [Яка́-ж тому́, блага́ю вас, причи́на? (Куліш)]. • По -не чего – через що, через ві́що, за чим, з причи́ни, з при́воду чого́. [Не приї́хали за хо́лодом (через хо́лод)]. • По -не жестоких морозов – за лю́тими моро́зами, через лю́ті моро́зи. • По -не недостатка в квалифицированных работниках – за бра́ком кваліфіко́ваних робітникі́в. • По -не позднего времени – за пі́знім ча́сом. • По чьей -не – з чиє́ї причи́ни, через ко́го. • По какой -не – з яко́ї причи́ни, з яко́го при́воду, з чо́го, через що, через ві́що? [З яко́ї-ж причи́ни він так переміни́вся? (Кониськ.)]. • По той -не – з тіє́ї причи́ни, з того́ при́воду, через те. • По иным -нам – з ина́кших (з и́нших) причи́н (при́водів). • По этим двум -нам – через ці дві причи́ни, з цих двох причи́н. • По какой -не арестовали их? – задля яко́ї причи́ни, задля чо́го їх заарешто́вано? • По какой -не (с какой целью, ради чего) вы это сделали? – з яки́м при́водом, задля яко́ї причи́ни, задля чо́го ви це зроби́ли? [Задля яко́ї тако́ї причи́ни ви це ро́бите? (Крим.)]. • По той -не, что… – з тим при́водом, що…, задля то́го, що…, за тим, що… [Приї́хав я до Ки́їва з тим при́водом, що хо́чу тут до́чку в шко́лу одда́ть (Козел.)]. • Не без -ны, не без -чин – не без причи́ни, не без причи́н; срв. Не да́ром. [Мабу́ть його́ не без причи́н підда́ні зва́ли та́том (Самійл.)]. • Без -ны – без причи́ни, без при́воду. • Без видимой -ны – без види́мої причи́ни, не зна́ти з чо́го. • Без всякой -ны – без (жа́дної) причи́ни (ра́ції), без жа́дного при́воду; (описат.) з до́брого ди́ва; ні сі́ло, ні впа́ло. [Чіпля́ються до люди́ни з до́брого ди́ва (Доман.). Ні сі́ло, ні впа́ло, – дава́й йому́ гро́шей]. • Бывать, -быть, служить, послужить -ной чего – спричи́нюватися и спричиня́тися, спричини́тися до чо́го и чому́, спричи́нювати и спричиня́ти, спричини́ти що; см. ещё Причиня́ть что. [Істори́чний проце́с, що спричини́вся до укра́їнського відро́дження (Єфр.). Блага́ла прости́ти їй, на́че вона́ спричини́лася його́ сме́рті (Кониськ.). Це спричи́нює ворожне́чу до йо́го]. • Это послужило -ною тому, что… – це спричини́лося до того, що…, це спричини́ло те, що… • Всецело являться -ной чего, быть исключительной -ной чего – бу́ти на всій причи́ні чого́. [У пе́рших пое́зіях Шевче́нкових на всій причи́ні ли́ха бува́ють «злі́ї лю́де» (Єфр.)]; 2) (неприятный случай) причи́на, приго́да. [Стала́сь йому́ причи́на: сіль голо́ву проби́ла (Пісня)]. |
| Прови́зия – жи́вність (-ности), харч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), харчі́ (-чі́в); см. Провиа́нт. [І жи́вність єсть – голо́дні не вмремо́ (Грінч.). Підко́ва, обми́сливши себе́ жи́вністю, потя́г на Запорі́жжя (Куліш)]. • Запас -зии – запа́с (-су). [Ой над Лима́ном, над Сап’я́ном запа́си держа́ли (Грінч. III)]. |
| Пройдо́ха – пройди́світ, пройди́світка (ж. р.), про́йда, дури́світ, дури́світка (ж. р.), прола́за, проно́за. [Це така́ про́йда, що скрізь пролі́зе і з води́ сухи́м ви́йде (Ум.). Там таки́й прола́за, що де не посі́й, то вро́диться (Звин.). І на проно́зу єсть зано́зи (Приказка). Ци́ган на що вже дури́світ, а наш Са́ва і його́ перева́жив (Кониськ.)]. |
| Промежу́ток – (о месте и времени) прога́лина, пере́рва, перери́в, пере́міжок, пере́пинка, проме́жка, промежі́нь (-же́ни). [Чині́те прога́лину між ста́дом і ста́дом (Св. Пис.). У його́ спо́гадах єсть вели́ка прога́лина ча́су, про яку́ нічо́го не ска́зано. Ца́рство Орму́зда існува́ло без пере́рви по́руч із ца́рством Арима́на (Л. Укр.). Мина́в кварта́л за кварта́лом; в пере́рвах кварта́лів – моло́шна мла (Коцюб.). Під час цього́ пере́міжку між о́сінню та зимо́ю завіва́ють прелю́ті вітри́ (Корол.). Антра́кт за антра́ктом в украї́нському письме́нстві, що почали́ся з 1847 р. й з де́якими пере́пинками доде́ржались аж до револю́ції (Єфр.). Проме́жка між кро́квами ду́же широ́ка (Волч. п.). Одна́ до́шка ви́валилась – лі́зьмо у ту промежі́нь (Звин.)]. • -ток времени, разделяющий две эпохи – час, що промину́в між двома́ до́бами; промі́жний межи́ двома́ до́бами час. • -ток узкий (между двумя строениями или плетнями) – сутки́, суточки́; (в частоколе) гу́ля́нка; (между прутьями решётки) межиґра́ття; (между двух зудьев пилы) га́ва, га́вря; (узкий между двух лесов) прога́лина, проворі́ття (Черк. пов.). |
| Проще́ние – проще́ння, опроще́ння, дарува́ння, (извинение) ви́бачення, проба́чення, (отпущение) відпу́щення. [Всім проща́й і проще́ння досту́пиш (Франко). Чи вже-ж то вина́ така́, що нема́ їй опроще́ння до ві́ку (Мирн.). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м ні одкупи́ти, ні споку́тувати і за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.)]. • Просить, попросить -ния у кого – проси́ти (проха́ти), попроси́ти (попроха́ти) проще́ння (опроще́ння, проба́чення) в ко́го, перепро́шувати, перепроси́ти кого́, перепро́хувати, перепроха́ти кого́. [Тоді́ він, попроси́вши проще́ння у своє́ї пе́ршої жі́нки, прися́г на́ново буть чолові́ком (Рудч.). Взяв ба́тька, попроси́в у йо́го опроще́ння і став корми́ти до сме́рти (Грінч.). Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (Н.-Лев.). Неха́й він при всіх нас перепро́сить тебе́ (Кониськ.)]. • -ние грехов – проще́ння гріхі́в и гріха́м, від гріхі́в. [Там ми сповіда́лись, і пан-оте́ць проще́ння дав гріха́м (Грінч.). Освідча́ю тобі́ проще́ння від усі́х гріхі́в (Грінч.)]. • Которому нет -ния – непроще́нний. [Щоб не ста́ти непроще́нними злочи́нцями перед рі́дним кра́єм (Єфр.). Бода́й той непроще́нний був, хто ви́думав таку́ нелю́дяну нау́ку (Свидн.)]. |
| Проявле́ние –
1) ви́яв (-ву), ви́явок (-вку), вия́ва, про́яв, про́явок (-вку), проя́ва, о́б’яв, об’я́ва, (выражение) ви́раз (-зу), (обычно действие) проя́влення, вия́влення, ви[про]явлі́ння. [Наро́дня пое́зія єсть ви́яв наро́дньої душі́ (Єфр.). Про́яви класово́ї боротьби́ (Азб. ком.). Висо́кі про́яви лю́дяности й саможе́ртви (Єфр.). Ви́яви селя́нського самосу́ду (Франко). Ви́явок самодержа́вних тенде́нцій (Н. Рада). О́б’яв ене́ргії та непохи́тної во́лі (Коцюб.). Письме́нство ма́є вагу́, як ви́раз тво́рчої си́ли на́ції (Єфр.)]. • -ние радости, горя, сострадания – ви́яв, про́яв ра́дости, го́ря, співчуття́ (спочуття́). [Ви́яв го́ря (Куліш). Про́яви спочуття́ (Кониськ.)]; 2) хим.-фот. – вия́влення. |
| Прыть –
1) (быстрота, скорость), см. Пры́ткость. • Во всю прыть – на-вза́води, що єсть (є) ду́ху, що-ду́ху, чим-дуж. [Я коня́ під бо́ки та на-вза́води (Кон.)]; 2) (проворство) мото́рність, жва́вість (-ости), бадьо́р (-ру). |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Ахинея – нісенітниця, дурниця, курзу-верзу, казна-що, ахінея: • ахинею нести – теревені (теревені-вені) правити (точити, гнути); нісенітницю (дурницю, всяку всячину, не знати що, курзу-верзу) плести (верзти, правити…); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груш; смаленого дуба плести. [Наказав на вербі груш (Пр.). А то сидить в брилі, в кереї, З товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахинеї, І спорить о своїх правах? То родом з Глухова юриста, Він має чин канцеляриста І єсть добродій Купавон (І.Котляревський). — Курзю-верзю, горох молочу! — сказав на те цилюрник. — Виходить, Санчо, ви з паном обоє рябоє? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Себе! Бо й ти хороший теж: Ні свинства, ні дурниці не сплетеш (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Коли говорить людина в мантії і шапочці, всяка нісенітниця стає ученістю, а всяка дурість — розумною мовою (Ж.Мольєр)].  |
| Винить – винити, винува́ти, винува́тити кого́, (сильнее) звинувачувати; (высказывая претензию) жаль ма́ти до ко́го. [Вже утямила гаразд, що її не закують, що її і не винять (М.Вовчок). — Ну, а за що ж то Загнибіда загубив свою жінку? — спитався Колісник.. — Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (П.Мирний). Ніко́го не вину́йте, бо сами́ ви винува́ті. Якби́ не ви́нен, то й не винува́тили-б. До ме́не вони́ жаль ма́ють, а чим я ви́нен? (АС). Йому вмить стало ясно, що служби він тут не втрапить. Він — один серед сотні. Поки виправлятиме потрібні документи, інші розберуть те, що єсть. Та чи й є рація виправляти? Йому скажуть, що він приїхав учитись, що допомагати йому мусить держава, і порадять добиватись стипендії. Так воно й мусить бути. Він нікого не винуватив (В.Підмогильний). — Зваж, Санчо, на те,— сказав Дон Кіхот,— що скоро чеснота вгору піде, зараз на неї починаються нагінки. Мало хто із славетників давнього часу уник злісних наклепів і нашептів. Юлія Цезаря, понад усіх безстрашного, одважного та обачного полководця, винуватили в честолюбстві й деякій нечистоплотності, маючи на увазі і одежу, і душу. Про Олександра, прозваного Великим за незліченні бойові подвиги, кажуть, що він буцімто кланявся скляному богу. Про Геркулеса, невтомного в трудах, говорять, що був пестій і до того ж бабій (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А як ти познайомився зі своєю дружиною? — Та, випадково. Винити нікого…]. |
| Гибрид – (от лат.) гібри́д; (смесь животн. или веществ) мі́шанка, мішани́на, мішани́ця, пере́міш; (животн. или человек: ублюдок) по́круч, підту́мок, пере́водня́, (только челов.) мі́шанець, переві́дник. [То не справжній хорт — підтумок. Ні швець, ні мнець, ні чор-зна-що: ото підтумок (Сл. Гр.). Чужи́нці ва́рварської кро́ви, уся́ка темношку́ра по́круч (Л.Українка). А як же суржик? Де він цей милий покруч, химерний мішанець, кровозмісне дитя білінгвізму? (Ю.Андрухович). — Сердита, видимо, у вас сусідка? — Та як вам сказати? Характер правильний — гібрид кобри з ящіркою (О.Вишня). Суржик заполонив екран: мішанина в подачі текстів і мікротекстів українською та російською мовами у співвідношенні часто не на користь мови державної; такою мішаниною заповнено наш звуковий простір; мовний дискомфорт супроводжує нас у столиці та в інших великих містах сходу й півдня (О.Сербенська). Цвітуть іще ті вишняки, за обрій стелиться пшениця, і йде у школу навпрошки маленький хлопчик мішаниця (Л.Костенко). — Мій перший велосипед — це жахлива мішанина. Основа в нього чеська, всі деталі італійські, докуплені — все я майже сам збирав, і з нього я витис все що хотів (О.Ушкалов). — Одне слово, вони в мене прості селяни, чистокровні, мовляв, християни, а не якісь там мавританські чи ще які підтумки, ще й до того тяжко багаті, у таких розкошах, що куди там іншому полупанку або й панові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). От він і заговорив до мене тим суржиком, що то ним по всій Берберії аж до самого Стамбула маври з нашим невольником розмовляють (воно таке — ні арабщина, ні кастільщина, ані жодна інша мова, а мішаниця з усіх потроху, аби якось порозумітись), заговорив, кажу, і спитав, чого я тут у нього в саду шукаю та чий я єсть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Пес Балтазар обнюхав його штани; приязний і цинічний покруч, який уродився від випадкової зустрічі пуделя і фокстер’єра, відчув — сталося щось незвичайне (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Я гібрид гримучої змії з лісовим дзвіночком (Ф.Ранєвська). 1. Слон — це гібрид довгоносика, товстолобика і чебурашки. 2. Ідеальний чоловік — це гібрид банкомату й посудомийної машини. 3. Науковці винайшли новий гібрид кавуна й вишні. Маючи розмір вишні, диво-фрукт має стільки ж насіння, скільки й кавун]. |
| Громить – громити, розбивати, бурити, руйнувати, нищити, пустошити, плюндрувати, (врага) трощити, (образн.) давати дрозда. [В Аркадцях закипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (І.Котляревський). Всю ніч у Азові хазяйнували запорожці, а ранком, постягавши з недогорілих турецьких галер гармати, начали громити з них замок та розбивати браму (Адріян Кащенко). Восени 1675 року турки покинули Україну й рушили за Дністер, та з того не стало легше, бо польський король Ян Собеський задумав скористатися відсутністю їх і повернути Україну під владу корони, а для того він набрав чимале військо й кинувся пустошити українські землі ще гірше, ніж татари (А.Кащенко). А найстрашніше, що цар велить перед шведами городи й села палити, пустошити край (Б.Лепкий). — Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (М.Зеров). Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (В.Гжицький). Крупнодеринецький млин використовувався ще донедавна, на одній зі стін збереглася іржава стрілка з написом: «Стоянка підвод». Однак тепер йому, за словами місцевої мешканки, «добре дали дрозда» — світить повибиваними шибами (Ю.Джугастрянська). Особливу ж мудрість, і мужність, і доблесть, і стійкість, і щирість, і вірність появив Амадіс тоді, коли, згордований од сеньйори Оріани, він накинув на себе покуту й подався на Бідну Скелю, прибравши ймення Милосума; се промовисте ймення дуже добре пасувало до того способу життя, що він обрав собі з вольної волі своєї. І мені набагато легше наслідувати його саме в цьому, аніж рубати велетнів, стинати голови драконам, убивати песиголовців, громити цілі війська, потопляти флоти чи розбивати чари (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний). — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто неспокутний гріх (В.Стус). — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)]. |
| Зализанный – зализаний: • зализанное место – за́лизень. [Труда ще трошки ширше відпинає портьєру, присуває лице ще ближче до лиця Елізи й починає «представляти». Он той зализаний плискуватий монгол, наче з води витягнений морж. Це — капітан світляної батареї якогось там їхнього полку (В.Винниченко). — Чи видиш, я прийшла, розшукала твої слідочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й пішов із цього лютого, дикозвіриного світу, обрав замість мене веселу домовину — глибінь морську. Пощо вчинив так, соколику втішний?! — заломила спечені чужим сонцем рученята і впала на зализаний вітрами пісок (Д.Міщенко). — Єсть! — пискнув по-військовому й на польський лад приклав до чола два пальці наш черговий голова. Миршавий цей чоловічок, тихий, низенький, гейби зализаний коров’ячим язиком, у ніякій армії не служив через заїкуватість, він не вмів вимовити без заїкання, без муки жодного слова, а «єсть» якось виучив, як камінець у роті обточив; йому довго довелося розтлумачувати Миронові Мацюпіньці, який, покинувши воювання в «стрибках» (бо там, до холєри ясної, можуть вбити), найнявся при сільській канцелярії за сторожа, опалювача печей та ще й на додаток — бубністом, тобто при потребі він товкся з бубном по селу й скликав горопашне населення на чергову «профілактику», що директор Гайдаш мусить бути в читальні живий або мертвий (Р.Федорів). Пізніше, коли Горік ступив «за вікна», то бачив батька з двома дівахами. Одну він особливо виділив — з яскраво нафарбованими губами, худу, повногруду; мішанина кроків, батьків зализаний чуб; а поки що за вікнами бігли білі хмари, пролітали десятками тіней ноги; місяць блискотів по шибках, у яких відбивалися часом розітерті обличчя, а погляд сумно опадав на вулицю, і тепло в кутку ворушилася зі сну баба Піскуриха, читаючи вечірньої молитви (О.Ульяненко). Волосся на голові мав небагато, було воно дбайливо зализане, та й увесь він був дбайливо зализаний, якось виклично причесаний і помитий (С.Жадан). За бюрком зализаний адміністратор мерщій запропонував мені номер (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Козёл – 1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́; 2) (о глупом человеке) цап, кзел; 3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра; 4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот; 5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка; 6) (спорт.) козел: • взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну); • дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом; • доить козла́ – мочитися; • забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла; • козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло; • козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти; • от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.); • прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап; • пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.); • пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па; • стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки. [Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус). Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє]. |
| Обманывать, обмануть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), оманювати, оманити, обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підману́ти, підду́рювати, піддури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, отума́нювати, отума́нити, обтума́нювати, обтума́нити, затума́нювати, затума́нити, зво́дити, зве́сти, заво́дити, заве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти, (жарг.) взувати, взути, (махлевать) махлювати, махлярити, (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) москаля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́: • дать себя обмануть – да́тися на підмо́ву кому́; • не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися; хвалячи продати, а гудячи купити; • обмануть доверие чьё – зрадити довіру чию, не справдити довір’я чийого; • обману́ть чьи-либо надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї; • он сам себя обманывает – він сам себе́ ду́рить; • счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходячи живе. [А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть. Венера пазуху порвала І так себе підперезала, Що вся на виставці була; Косинку нарошно згубила, Груднину так собі одкрила, Що всякого б з ума звела (І.Котляревський). Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана,— і от знайшлися такі на отамана й узялися його слідити та висліджувати безодпочинно, безусипливо, так як безодпочинно й безусипливо він утікав від них — удень і уночі, і ввечері, і ранком, темними гаями, широкими полями, безкраїми степами, низькими долинами та лугами, високими горами… (М.Вовчок). Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж (П.Куліш). Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (П.Мирний). — Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М.Кропивницький). Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли (АС). Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (АС). Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки (Л.Костенко). Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.) (В.Стус). Вона була вже достатньо доросла для того, щоб ошукувати інших, і занадто доросла для того, щоб ошукувати себе (Л.Хворост). Отак досконало дав себе одурити й ошукати необачний Ансельмо: думаючи спровадити до своєї господи знаряддя своєї честі й слави, він самохіть пустив до себе її повну й цілковиту згубу (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Він збіса хитрий жук: взує нас перше, ніж отямимося (Ю.Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Коли людина закохується, то починає з того, що обманює себе саму, а закінчує тим, що обманює інших (О.Вайлд)]. |
| Ответ – відповідь, (реже) відмова, (диал.) відказ, (устар.) відвіт, одвіт, обзвив, (реже) відповіт, (отклик) відгук, (письменный) відпис, відписка: быть в ответе, давать ответ, нести ответ за что (разг.) – відповідати за що; в ответ – у (на) відповідь, на відка́з, на відмо́ву кому́; в ответ на… – відповідаючи на…; говорить, сказать в ответ – відказати, відказати (відмовляти, відмовити); давать, дать ответ кому – давати, дати відповідь кому; відповідати, відповісти (усно также відказувати, відказати) кому; відказ держати кому; (только письмом) відписувати, відписати кому, да́ти ві́дпи́ску, (устар., только сов.) відвісти́ти, відповісти́ти кому́; дельный ответ – доладна відповідь; жду вашего ответа – жду (чекаю) вашої відповіді (вашого відпису); чекаю на вашу відповідь (на ваш відпис); имунный ответ – імунна відповідь; каков вопрос, таков и отве́т – яке́ пи́та́ння, така́ й ві́дповідь (відмо́ва, відповіда́ння); каков привет, таков и ответ – як ви нам, так і ми вам (Пр.); який «добридень», таке й «доброго здоров’я» (Пр.); який «здоров», такий і «помагайбі» (Пр.); яке «помагайбі», таке й «бувай здоров» (Пр.); не находить ответа – не знати, що відповісти (відказати); несколько слов в ответ – кілька слів (кількаслів’я) у відповідь; ни ответа ни привета – ні відвіту ні привіту (Пр.); ні клику ні відклику (Пр.); он дал утвердительный отве́т – він пода́в свою́ згоду; оставаться без ответа – залишатися без відповіді (редко, без відгомону); отрицательный ответ – незго́да, відмо́вна відповідь, відмова; негативна, заперечна відповідь; привлекать к ответу – притягати до відповідальності, (к суду) позивати [до суду]; призвать к ответу кого (юрид.) – покликати до права (до суду) кого; семь бед — один ответ – чи раз, чи два — одна біда (Пр.); раз на світ родила мати, раз і помирати (Пр.); чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати] (Пр.); раз козі смерть (Пр.); більш як півкопи лиха не буде (Пр.); удовлетворительный ответ – достатня відповідь; уклончивый ответ – ухильна відповідь; у него на всё есть ответ – він на все відповідь (відказ) має (Пр.); він на все має що відповісти (відказати) (Пр.); утвердительный ответ – згідна відповідь, згода. [На перву рутулян попитку Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку, Од стиду скорчило живіт (І.Котляревський). Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Г.Квітка-Основ’яненко). — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Г.Квітка-Основ’яненко). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (М.Вовчок). — І чого в тебе такі очі смутнії— Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (М.Вовчок). Сім бід — один одвіт (Номис). — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду… (П.Мирний). Написавши про все те, я сподівався одповіту (П.Мирний). Він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І.Нечуй-Левицький). — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (І.Нечуй-Левицький). Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (М.Коцюбинський). Невже на всі великії події, На все у вас одна відповідь є — Мовчання, сльози та дитячі мрії? (Л.Українка). — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л.Українка). — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам’ятатиме!.. (Б.Грінченко). Півроку дожидався відповіді, а тоді попрохав вернути рукопис, та аж на четверте прохання прийшов до мене відпис (Б.Грінченко). І підвівся Остап і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова (М.Хвильовий). У відповідь з-під байди вискочив хвостатий звірок, з добру кішку, і з усіх ніг кинувся навтьоки (І.Багряний). Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться (В.Підмогильний). Тут один погонич, не дуже, бачиться, добромисний, почувши, як шпетить їх простягнений долі рицар, не стерпів і надумав замість відповіді полічити йому ребра. Він підбіг до нього, вхопив списа, поламав на цурки й заходився на бідоласі лати латати, аж поки не змолотив його на околот (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса). У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь (Жан Поль)]. |
| Подражательный – наслідувальний, (слепо) мавпувальний: • подражательная поэзия – наслідувальна поезія; • подражательный характер – наслідувальний характер. [Знаєм, що десятки спритніших версифікаторів постарались забігти поперед нього, мавпувальним способом засвоюючи, як писали колись в альманахові «Жовтень», «робочі ритми і пролетарські метафори» сучасності та намагаючись скинути з себе усю спадщину традиції, яку у нас, до речі, не так легко розчистити і, розчистивши, опанувати. Що ж, це значить тільки, що тим поспішальникам, або «захеканцям», як узиває їх Хвильовий, по суті, не було з чим розлучатись. Знаємо і те, що уже досить єсть і ще досить буде різних «слідопитів» («Много красавиц в аулах у нас»), що в марній певності своєї стилістичної переваги над Тичиною почнуть розшукувати в його писаннях рештки старого світовідчування — спіритуалістичні ляпсуси, церковні ремінісценції, культові порівняння і метафори («Дух, що пройняв єси все,— хто ти єсть?» etc.) (М.Зеров). Ти пропонуєш Марії почитати вірші, її реактивний сором; ти слухаєш дещо наївно-солодкаво-романтичні, але (на щастя! бо ти і тут не міг би кривити душею) не позбавлені таланту поезії. Ти навіть починаєш уловлювати явну спорідненість ваших світовідчуттів, а коли оцінювати жорсткіше – наслідувальний характер частини її віршів стосовно твоїх (С.Процюк). Та коли той перший співак — скажімо в пісні «О, як гарно в надвечір’ї» — доходив до повторного «дзвони дзвонять» і починав наслідувальне «бім-бам-бом», то воно ставало басовим супроводом не тільки до слів «коли любиш», які саме починав другий співак, але й до початкових «О, як гарно», з якими, отримавши штурхана під ребра, вступав у музичний такт третій, а коли він досягав другої фрази мелодії, початкові слова знов переходили до першого співака, що, в свою чергу, передавав витримане в основному тоні, соковите «бім-бам-бом» другому, — і так весь час (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. |
| Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин: • Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг; • да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!; • если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги); • как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?; • не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі; пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере); • ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю); • ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди); • ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило; • помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному; • помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим; • помогите! – рятуйте!, про́бі!; • помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю); • помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах; • помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми); • помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим); • помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав; эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель; • это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні; • это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є); • это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. [Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти! Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. |
| Сука, сучка – 1) (самка собаки) сука, сучка, (редко) псиця, (ув.) сучище, (умен.) сучечка; 2) (бран., о женщине) сука, сучка. [ — Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Н.п.). Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч (І.Котляревський). — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (П.Мирний). — Свиня як вискочить з Кушнірейкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (І.Нечуй-Левицький). Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І.Нечуй-Левицький). Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. — Чекай, суко! — тільки й промовив Андрійко (М.Коцюбинський). Що робить рудому псу, Щоб скінчились муки І зродилось почуття У верткої суки? Як скавчати, як скакати, Як вертітися гвинтом? Як до неї підгрібати, Як понюхать під хвостом?! (Ю.Позаяк). — Що, може, й не малюється? — недовірливо запитала Ліна. — Практично ні. — Руда? Косоока? Беззуба? — На жаль, ні. Білозуба. Волосся біляве, до того ж кучерявиться від природи. Синьоока. — Сука! — щиро процідила Ліна (В.Кожелянко). Самих панів арґентинців бачив дуже рідко, чув лише їхні співи, покручену іспанську мову й піаніно, що не змовкало ні на хвилину, хоча здебільша на нього грали руки не Мюзін, а чиїсь інші. Що ж та сука виробляла своїми руками, коли не грала? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Чаклунка привела його до освітленої заговореними свічками комірчини, до розкладачки, що її полотно було геть забруднене слідами лихого кохання, до свого тіла, тіла відважної, зачерствілої і бездушної суки; вона наготувалася спекатися Ауреліано, як переляканої дитини, але дуже швидко побачила, що має справу з чоловіком, чия страшенна могуть сколихнула все її нутро, як землетрус (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Наприкінці весни він думав, що розмовляти можна і треба. А в липні ці прив’язали до стовпа жінку. На груди повісили табличку: «Каратєль. Хунта». Будь-хто охочий міг підійти і вжарити. Або плюнути. Охочі були. І жоден з перехожих не спитав: «Що ж ви робите, суки?» (Катерина Сінченко, перекл. Олени Стяжкіної). 1. Сучка! — думали дві жінки, мило посміхаючись одна одній. 2. З дитинства Юрій Гагарін мріяв першим полетіти в космос. Але якісь суки його випередили]. |
| Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець: • блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець); • побочный сын – бокови́й син; • единственный сын – одинець, єдинак; • крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник); • порядочный сын – батьків син; • приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син; • сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів); • сын полка – син полку; • сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько. [Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Есть – (в укр. языке 1, 2, 3 лицо от глагола „бути“, см. Быть) є, єсть. |
| Прыть – пру́дкість, шви́дкість, -кости. Бежать во всю прыть – бі́гти що є(сть) ду́ху. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Есть – є; єсть. Какой ни есть – хоч який; будь-який. Сколько ни на есть – хоч скільки є; хоч немає; коли немає. Как есть (вполне, совсем) – чисто; геть. То есть – цебто; себто; тобто. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр. |
| Возраст
• Быть в возрасте жениха, невесты – бути у віці нареченого, нареченої; дохо(д)жалим бути; (про хлопця) бути на оженінні; під вусом бути; бути прудивусом (підвусим); (про дівчину) дівчина на відданні; дівка у заплітках (у бовтицях). [Дівка вже дохожала, не сьогодні-завтра заміж піде. Сл. Гр. Єсть у вас синки на оженіннячку. Сл. Гр. А ці лобуряки й під вусом усе маляться… Дніпрова Чайка.] • Быть в преклонном возрасте – бути похилого (старечого, давнього) віку; бути похилих (старечих, благих) літ; (іноді) бути під літами. [Баба Оксана була під літами… Грінченко.] • Быть на возрасте – на порі (на літі, на зрості) бути (стати); (лок.) на стану стати. [Тут сходилися й судовики, і вчителі, і письменники, і гімназисти, і кадети, котрі були вже на зрості. Кониський.] • В зрелом возрасте – у [мужніх, дорослих] літах; у дійшлому (дозрілому) віці. [А коли він був уже в літах, не раз в неділю обступали його ґазди… Яцків.] • Возраст детский, юношеский, старческий – вік дитячий (дитинячий, хлоп’ячий), юнацький (парубочий, дівочий), старечий; літа дитячі (дитинячі, хлоп’ячі), юнацькі (парубочі, дівочі), старечі. [Літа дитинячі Вона знову згадала. Лукаш, перекл. з Гете.] • Возрастом – завстаршки (іноді увстаршки); віком (літами). [Він завстаршки, такий, як ви — одних літ. Сл. Ум.] • В самом раннем возрасте – маленьким бувши; (образн.) у зеленочку. [Діточки мої! Квіти мої! Пов’яли ви в зеленочку! Вовчок.] • Выходить, выйти из детского возраста – виходити, вийти з дитячого віку. • Девушка в возрасте (на выданье) – дівчина на порі (на відданні). [Ти на порі, І Ярина спіє… Шевченко.] • Не по возрасту – як на свій вік (як на свої літа); не по літах. [Моя дев’ятилітня Леся занадто серйозна як на свої літа… Досвітній.] • Одного возраста – одного віку (одних літ); рівня літам; (розм. іноді) однієї верстви. [Цей дід однієї зо мною верстви. Сл. Гр.] • Он (ты…) вошёл в возраст, достиг возраста – він (ти…) увійшов у [мужні, дозрілі] літа; він (ти…) дійшов дозрілого віку (дозрілих літ, повних літ); він (ти…) дійшов літ ([до] зросту); літа (года) вийшли йому (тобі…); він (ти…) приспів; (образн.) він (ти…) вбився у колодочки (у пір’я). [От старша дочка Оришка, та вже й зовсім приспіла, до парубків аж горить… Кропивницький.] • Он вышел из детского, школьного возраста – він вийшов із дітей, із школярів; він виріс (вийшов) із дитячих літ (із дитячого віку), із шкільних літ (із шкільного віку). • Он моего (вашего…) возраста – він мого (вашого…) віку; він моїх (ваших…) літ; він (ви…) рівня мені (зо мною, вам, з вами…) літами; (розм.) він моєї (вашої…) верстви (доби). • Он (она…) с возрастом поумнеет – він (вона…) [до] розуму дійде; він (вона…) з літами розуму набереться (порозумнішає). [Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде… Вовчок.] • Предельный возраст – крайній (найвищий) вік; крайні (найвищі) літа. • С самого раннего, нежного возраста – з самого малку; змал(еч)ку; (образн.) з пуп’ян(оч)ка; з зеленочку. [Сам із пуп’янка коїв він Неабиякі штуки… Лукаш, перекл. з Гете.] |
| Деревцо
• Деревцо, выросшее из семени; сеянец – деревце, що виросло з насіння; зірниця (зерниця); сіянець. [Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці. Українка.] |
| Есть
• Есть борщ – їсти борщ; (розм.) борщувати. [Будем борщувати, коли дали борщу. Сл. Гр.] • Есть глазами кого, что-либо (шутл.) – їсти очима кого, що; (образн.) пасти очима (оком) кого, що. • Есть досыта – їсти досхочу (досита, до ситості). • Есть кого – їсти кого; уїдатися на кого. • Есть поедом кого (разг.) – їдцем (їдьма, їдом, поїдом) їсти кого; жерцем жерти (пожирати) кого; (іноді) не давати просвітку кому. • Ешь больше, а говори меньше – більше їж, а менше говори. Пр. • Ешь пирог с грибами, да держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр. • Кто не работает, тот не ест – хто не працює, той не їсть. Пр. • Ничего не ел и не пил – нічого не їв і не пив; і ріски в роті не було; і ріски в рот не брав; і крихти в устах не було. • Сильно есть хочется – дуже їсти хочеться; (образн.) їсти — аж шкура болить; їсти — аж живіт до спини тягне (аж шкура труситься, аж за печінки тягне); з’їв би й вола (і дідька). • Хлеб-соль ешь, а правду режь – хліб їж, а правду ріж. Пр. Хліб-сіль їж, а правду ріж. Пр. Їж хліб із сіллю та з водою, живи правдою святою. Пр. На рідного батька правду кажи. Пр. Щирая правда всюди куток (з)найде. Пр. Правда кривду переважить. Пр. Що правда, то не гріх. Пр. • Вот то-то и есть, что… – отож-то (-бо) й є, що…; тож-бо й є, що…; то-то-бо й є, що…; отож-то й воно, що…; тим-то й ба (тим-бо й ба), що… • Всё как есть – геть усе; чисто все; геть-чисто все. • Всех как есть – геть усіх; чисто всіх; геть-чисто всіх. • Всё что ни есть (разг.) – геть(-то) усе; чисто все; все чисто; геть-чисто все. • Говори как есть – кажи як є (усе по правді, наголо). • Есть, да не про вашу честь – єсть, та не про вашу честь. Пр. Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші. Пр. Не для Гриця паляниця. Пр. Є сало, та не для кота. Пр. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Пр. • Есть такое дело! (разг.) – гаразд!; хай буде так! • Есть тот грех (разг.) – було таке; нема де (ніде) правди діти. • Как есть вовремя (разг.) – саме вчас (у свій час); саме впору; саме свого часу. • Как есть кто, что – чисто, чистий (-та) [тобі] хто, що; зовсім (цілком) як хто, що. • Как есть ничего не вижу, не слышу, не понимаю… (разг.) – нічогісінько не бачу, не чую, не розумію; отакечки нічого (нічогісінько) не бачу, не чую, не розумію…; геть [нічого] не бачу, не чую, не розумію… • Какой, какая ни есть (разг.) – хоч який, хоч яка (хоч який би, хоч яка б) був, була; будь-який, будь-яка; абиякий, абияка; який, яка припаде (трапиться). • Кто ни есть; кто ни на есть (разг.) – хоч хто; хоч хто був би; будь-хто; абихто; дарма хто; хто припаде (хто трапиться). • На всё есть время – на все є час; усьому час. • Один, одна как есть – одним один (один одним), одною одна (одна одною, іноді одним одна); (сам-)самісінький. • Сколько ни на есть (разг.) – хоч скільки є; хоч би скільки було, буде. • Так и есть (разг.) – так воно й є. • У меня есть – я маю; у мене є. • Что есть силы, что есть духу бежать – з усієї сили (що (є) сили), що (є) духу (чимдуж) бігти. • Что ни есть; что ни на есть; самый что ни на есть обыкновенный (разг.) – звичайнісінький собі (якнайзвичайніший, щонайзвичайніший). |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Єсть, см. Є. |
| Коли́, нар. и союз – 1) когда. • Єсть мені́ коли́! – мне некогда. 2) если; 3) вдруг. • Йду́ть, коли́ ба́чуть – ха́та – идут, вдруг видят – изба; 4) да вот. • Їв би, коли́ нема́ – ел-бы, да вот нет. 5) коли́ б – как бы. 6) коли́ б – пусть, что-б; 7) коли́ ось – как вот; 8) коли́ не – как; 9) коли́- не-коли́ – изредка; 10) а коли́, то – а иногда. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
| Иметь – ма́ти; (иметься) – бу́ти; и. место (бывать, происходить) – бува́ти, траплятися; имеется – є, єсть; -ся в виду: а) (принимается во внимание) – бере́ться на ува́гу; б) (предполагается) – є ду́мка; имеется в продаже – продає́ться, є в про́дажу; если в этих учреждениях -тся – якщо́ ці устано́ви ма́ють, якщо́ в цих устано́вах є; если -тся надобность – якщо́ тре́ба, коли є потре́ба, в ра́зі потре́би; не имеется – нема́є; если таковые имеются – якщо́ вони є; имевший быть – що мав бу́ти; имевшийся – що був; имеющий быть – що бу́де; имеющийся – що є; все -щиеся – всі, що є; -щие место случаи – випа́дки, що бува́ють, що трапляються; села, -щиеся на территории района – села, що в ме́жах райо́ну; -щий силу (закон) – чинний. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| бу́ти, єси́ (старе), є, єсть, суть; був, була́, були́; бу́ду, бу́деш, бу́де, бу́дуть; будь, бу́дьмо, бу́дьте |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Але́, сз. и меж.
1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Ном. № 28. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Котл. НП. 370. Хотіла спать, але не спала. Шевч. 558. Нема нічого без але. Ном. 2447. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. Лукаш. 119. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. Кв. II. 291. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! — Греб. 373. 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж! |
| Бага́тство, -ва, с. Богатство. Бідность, багатство — єсть то божа воля. Мет. 71. Нащо мені багатство, нащо мені гроші? Чуб. V. 117. |
| Ба́тько, -ка, м.
1) Отецъ. Єсть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Мет. 12. Батько-мати. Родители. Жила я в батька-матері. МВ. II. 33. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем’ї. МВ. II. 105. Голова́тий ба́тько. Отецъ на свадьбѣ. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454. Вечерни́шний батько. Хозяинъ хаты, въ которой бываютъ вечерниці. Грин. І. 285. Брехали твого батька дочки (сини). Ты врешь. По ба́тькові. По отчеству. Уман. у. В ба́тька ла́яти. Бранить, задѣвая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові! 2) Употребл. какъ почтительное привѣтствіе пожилому человѣку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Шевч. Ум. Батьо, батусь, батуньо, батусьо, батенько, батечко, батонько. |
| Біг и Бог, Бо́га, м.
1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев’я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се врем’я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образь. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440. 3) Старий бог. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228. 4) Скля́ний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І. 6) Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имѣется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163. 15) Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223. 17) У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у. 18) См. Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237. |
| Біда́к, -ка́, м. Бѣднякъ. Була на всю губу господинею, що й бідакові у неї єсть заробіток. Г. Барв. 308. |
| Бли́скавчин, -на, -не. Принадлежащій молніи. Встрѣчено въ заговоръ противъ переполоху: Він єсть батьків і материн, і тітчин, і дядьків, і дівчачий, і стрітяний, вітряний і громовий, і блискавчин. Мил. М. 48. |
| Бува́ло, -ла, с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... — Яке бувало? питають. — Жлукто, — хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284. |
| Бурді́й, -дія, м. = Бурдей 1. Ге! так се хата! Так і єсть, хата, коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею, навіть вікон не видно. Св. Л. 27. |
| Бу́ти, єсьм, єси́, єсть и є, єсьмо́, єсте́, суть, прош.: був, була́, було́, гл.
1) Быть, существовать. Ти єси син мій. Єв. Мт. І. 11. Їдь, кобило, хоть єсь три дні не їла. Ном. № 9989. Дурень їсь, Гриню. Ном. № 8563. Єсть карії очі — як зіроньки сяють. Шевч. 133. Не єсть ти мені сестра, а єсть ти мені ворог. Рудч. Ск. І. 124. Не єсть то нас, братця, яничарські кулі в полі постріляли, єсть то нас отцевські й матчини сльози.... побивали. Мет. 439. Єсть у тебе гроші? Єсть де сісти, та нікому їсти. Ном. № 741. Не є кому та донести до милого вісти. Гол. III. 391. Було б не рубати зеленого дуба, було б не сватати, коли я не люба. Нп. Як би знала, що покине, — була б не любила. Шевч. Станемо якось бути на світі, — хоч не жити, дак бути. Г. Барв. 395. Було, та загуло. Був, та нема. 2) — за. Быть чѣмъ, въ качествѣ чего. Бути за свідка. 3) — в бо́ці. Выть въ сторонѣ. Зміев. у. См. ниже: бу́ти в о́ці. 4) — в гніву́ з ким. Быть въ ссорѣ, сердиться. Одже я буду в гніву з тим або з другим. НВолын. у. 5) — в квіту́. Цвѣсти. НВолын. у. 6) — в о́ці. Быть на глазахъ. Тобі добре: ти в боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. 7) — за ві́домом. Быть въ извѣстности. 8) — з ким. а) Быть съ кѣмъ. Я був там з братом. б) Видѣться и говорить съ кѣмъ. А вже були-сте з батюшкою, коли казав ховати буде? Каменец. у. 6) — їде́н дух з ким. Жить душа въ душу съ кѣмъ нибудь. НВолын. у. 10) Будь ла́ска, будь ла́скав. Пожалуйста. Ви ж, будь ласкав добродію,.... роспрягайте коній. Рудч. Ск. II. 151. 11) Будь, будь-лі. Нибудь (неопр. част.). Та наклади будь-лі якою, аби вбив козирем. Канев. у. Будь-лі хто надіне свиту, то гарно й дивиться. Канев. у. Будь-лі де. Желех. Будь-хто. Кто, что нибудь. Вх. Зн. 4. 12) Здоров був, була! Здравствуй! Здорова була, дівчино моя! Мет. 71. |
| Ви́долинок, -нка, м. Отрогъ оврага? ложбина? По дорозі від Теплика до Кам’янок єсть поперечний яр і поздовжний видолинок. Св. Л. 306. Як минеш Вищий Ташлик та Серебрію, та спустишся в видолинок, а там виберешся на невеличку гору.... Св. Л. 73. |
| Висіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́сіяти, -сію, -єш, гл.
1) Расходовать, израсходовать на сѣяніе. А бідний мужик і не висіяв тієї пшениці — стілько було, стілько й єсть. Грин. ІІ. 147. Ой на горі вітер віє, подолянка руту сіє, сіє, сіє, висіває. Голов. 2) Усѣвать, усѣять. 3) Просѣвать, просѣять. |
| Від, од, пред. Отъ. Привів од батька коня, а від брата взяв воза. Довідавшись од почину про все. Єв. Л. І. 2. Батькові од його нічого нема. Від села до села танці та музики. Нп. Зоставсь я хлопцем од батька й од матері одинадцяти год. Г. Барв. 172. Ти ляжеш од комори, а я ляжу від обори, — т. е. ты ляжешь со стороны амбара и. т. д. Грин. ІІІ. 386. Родительный падежъ съ від при страдательномъ причастіи переводится по-русски творительнымъ падежомъ. Земля від Бога зроблена. (Стрижев.). Був спокушуваний од сатани. Єв. М. I. 13. Употребляется від для образованія сравнит. степени и тогда совсѣмъ не переводится. Єсть же і негіднійші від мене. Котл. НП. Хиба ж таки я посліднійший од усіх? Ном. № 2039. Од моєї Ганнусеньки кращої немає. Грин. ІІІ. 201. |
| Відверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. відверну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Отворачивать, отворотить, отвращать, отвратить; поворачивать, поворотить. Відвертає від неї очі. МВ. II. 27. Не годиться відвертати хліб нарізаним боком до стіни. Чуб. І. 109. Нехай Бог відвертає. Ном. № 5139. Щоб я од вас лиця не відвернула. Ном. № 3241. 2) Отъѣзжать, отъѣхать, отплывать, отплыть. Ви, турки-яничари, по маленьку, браття, ячіте, од галери одверніте. АД. І. 216. 3) Отваливать, отвалить. Одвернув (камінь). Рудч. Ск. І. 86. Годі орати! — Як годі? — каже чоловік. — Дві скиби тільки одвернути та й упруг. Г. Барв. 198. 4) Возвращать, возвратить. Були в мене старости, підбрехачі твої, ну, одвернув я почеськи тобі хліб, не прогнав тебе. Г. Барв. 455. 5) Пахать, вспахать плугомъ второй разъ поперегъ или вдоль участка. Нѣжин. у. 6) Отклонять, отклонить что-либо. І кулі мов рукою одвертає. К. ЦН. 251. Єсть такії люде, ща на пожежі уміють одвернуть вітер од сусідньої оселі. Грин. II. 324. 7) Отвлекать, отвлечь, отклонять, отклонить. Відвертала вона мене від сеї думки. Тебе прошу, голочко: відверни злих собак од мого скота. Чуб. І. 69. 8) О колдовствѣ: возвращать, возвратить первоначальный видъ, отвращать, отвратить. Зробив (чарами), то була біла редька, а то зусім почорніла, та вже назад не одверне, шоб чорна стала білою. Драг. 77. 9) Вычитать, вычесть. Жиду грошей не понесу міняти, бо він зараз довг одверне. Бессар. 10) Отвѣчать, отвѣтить. Та чую ж, чую, — одвертає. МВ. (КС. 1902. X. 143). |
| Відгорта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. відгорну́тися, -ну́ся, -нешся, гл.
1) Отгребаться, отгресться. Єсть там такий млин і дванадцять каміней, що само і мелеться, і само насипається, само відгортається і само в мішки набивається. Рудч. Ск. І. 123. 2) Отворачиваеться, отворотиться. 3) Перестать ласкаться. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло. |
| Ві́ра, -ри, ж.
1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. Нп. Дійма́ти, ня́ти, поня́ти ві́ри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Ном. № 6805. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Рудч. Ск. І. 92. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем’я лукаве. Рудч. Ск. І. 132. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Ана́хтемська, пся, чо́ртова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Гол. ІІІ. 271. Ум. Ві́ронька. |
| Гли́нястий, -а, -е.
1) Глинистый. Земля єсть всяка: глиняста, пісковата, чорноземля. Ком. Р. І. 9. 2) Цвѣта желтой глины. Глиняста курка. Богодух. у. Кінь глинястий. Вх. Лем. 403. |
| Гну́тися, гну́ся, гне́шся, гл.
1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. Ном. № 12207. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. Шевч. 132. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Грин. ІІІ. 499. Довго мабуть гнувся — не давав? МВ. (О. 1862. ІІІ. 74). |
| Гну́чий, -а, -е, гнучки́й, -а́, -е́. Эластичный, гибкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен. VI. 53. Як тополя серед поля гнучка та висока. Шевч. 20. І станом гнучим, і красою пренепорочно молодою старії очі веселю. Шевч. 425. Гли́на гнучка́. Глина годная для лѣпки, достаточно приготовленная для этого. Вас. 177; Шух. І. 260. |
| Гобе́лки, мн. Въ выраженіи: На гобе́лки — до тла, совершенно. Він нас хотів спалить на гобелки, значить, зовсім, усе, як єсть. Екатериносл. у. (Залюб.). |
| Гольтіпа́, -пи́, ж. соб. = Голота. Іще там єсть до півдесятка (війська), но дріб’язок і гольтіпа. Котл. Ен. VI. 19. |
| Горня́, -ня́ти, с. Горшочекъ. У печі палає полум’є на припічку, на жару горшки й горнята. Левиц. І. 37. Ум. Горня́тко. Єсть молоко, — буде і горнятко. Ком. Пр. № 429. |
| Го́стрий, -а, -е.
1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Ном. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мет. 238. Мала пташка, та кігті гострі. Ном. № 7325. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Нп. Гострий шпиль. Ком. Р. II. 90. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. Ном. № 14147. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Ном. № 1523. Хоч голий, та гострий. Ном. № 1475. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. Левиц. І. 332. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Каменец. у. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик. Грин. III. 354. |
| Грім, гро́му, м.
1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259. |
| Гу́лька, -ки, ж. Развлеченіе, гуляніе, бездѣліе. А я з гульки додомоньку — єсть де відпочити. Гол. І. 128. Чаще во мн. ч. Не ходив ти за волами, але сь ходив за гульками. Гол. ІІІ. 82. Ти все в питки та все в гульки, а об смерті нема й думки. Грин. ІІІ. 144. |
| Двана́дцять, -тьо́х, чис. Двѣнадцать. Добра жінка дванадцять раз на день одурить, а як яка, то й без числа. Ном. № 9078. У мене єсть кінь з дванадцятьма головами. ЗОЮР. II. 70. І настановив дванадцятьох, щоб були з ним і щоб посилати їх проповідувати. Єв. Мр. ІІІ. 14. |
| Джбан, -ну, м. Жбанъ. Червоної міді джбан.... зостав на варенуху. Г. Барв. 179. Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан. Млр. л. сб. 254. |
| Дикту́ра, -ри, ж.
1) Диктовка. Прокаже в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть «диктурою» не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть «диктура». Св. Л. 164. |
| Ди́ня, -ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. І. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зімі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (см.). Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І як що єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата, 215). |
| Діво́чий, -а, -е. Дѣвичій. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназія. О. 1861. І. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. І. 111. |
| Ді́сне, нар. = Дійсне. (Дѣйствительно, именно). Так воно дісне єсть, як вони тобі сказали. МВ. II. 12. |
| I. До, пред.
1) До. Не учишся розуму до старости, але до смерти. Ном. № 6003. Верболіз б’є до сліз. Ном. Дійшов до села. До меду ласий. Грин. І. 141. 2) Къ. Говори до стовпа. Ном. Піти до голови по розум. Ном. № 5831. Піду до річеньки. Мет. Він пішов до Остапа. До хреста́ понести́ (дитину). Понести крестить (ребенка). Г. Барв. 276. До душі́ сказати. Съ большой искренностью, съ чувствомъ сказать. Г. Барв. 362. Пи́ти до ко́го. Пить за чье здоровье. Не до тебе п’ють, не кажи: дай, Боже, здоров’я. Чуб. І. 271. Поздоро́вкатись до ко́го. Обратиться къ кому съ привѣтствіемъ, сказать кому: здравствуй. Чоловік їхав і поздоровкавсь до мене. Рк. Левиц. 3) Въ. Ходи зо мною до кімнати. Мет. Приймати до рук. Ішов до церкви. Грин. І. 153. Запріг до плуга волів. ЗОЮР. II. 30. Своій матері рідненькій, удові старенькій до ніг упадімо. Мет. 346. Хмельницькому кролевські листи до рук добре оддав. Мет. 388. 4) На. Половину козаків до опачин посади. Дума. Важкий до ходу. НВолын. у. 5) Для. Слова до ради, руки до звади. Ном. Любі, милі до розмови. Мет. Дам тобі пораду до життя. Шейк. 6) Съ. Цвіт калину ламала та в пучечки в’язала, до личенька рівняла. Лавр. 1. Тим на світі хліб не родить, що брат до сестриці не говорить. Чуб. До панів — пан, до мужиків мужик. Ном. № 5879. 7) За. Узятися до роботи. Бояре до шабель! Грин. ІІІ. 546. До науки бралися. О. 1861. І. 322. 8) До въ соединеніи со многими словами образуетъ выраженія, означающія неопредѣленно большое количество. До бі́са (Ном. № 12304), до стобі́са, до стобі́сового ба́тька, дога́спида, до ге́мона, до гре́ця, до зли́дня, до ка́та, до лихої годи́ни, до на́пасти, до пра́са, до си́на (Млр. л. сб. 81), до хрі́на, до чо́рта и т. д. Очень много. Тут їх до стобіса. Шевч. 178. Та вас до стобісового батька набереться, а вас годуй! В мене ім’я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. У нашій слободі москалів до напасти. Екатер. г. Та в нас, паничу, до праса ції жидови. Павлогр. у. 9) До аж-а́ж. До невозможности терпѣть, до высшей степени. 10) До-ві́ку. Повѣкъ, никогда. Трудяща копійка годує до-віку. Ном. № 9941. До-віку й до-суду тебе не забуду. Не сподівайсь, мати, сина з походу довіку. Нп. 11) До-гу́рту. Ко всѣмъ остальнымъ. Зношу свою копійчину до гурту. Кв. 12) До-ді́ла. Какъ слѣдуетъ, кстати. Так до-діла, як свиня штани наділа. Ном. 13) До душі. По душѣ. Той мені не до душі, що приходив у кожусі. Лавр. 4. 14. До заги́ну. До смерти. К. Досв. 121. Будем битись до загину. К. Досв. 130. Любить до загину. Млр. л. сб. 59. 15) До ґру́нту. Совершенно, до основанія. 16) До кри́хти. До крошки, все рѣшительно. Посип курчатам пшінця, не пропаде, — вони до крихти все визбірають. Васильк. у. 17) До-ку́пи, до-ку́пки, до-ку́поньки, до-ку́почки. Въ одно мѣсто; вмѣстѣ. Хоч чорт лапті подрав, та до-купи зібрав. Ном. № 9023. Усе військо своє до-купи у громаду скликають. Макс. Вершечки докупи схилились. Млр. л. сб. 215. Зібратися до-купи. От раз, до-купоньки зібравшись,.... вони згадали.... 18а) До-ладу́. Кстати. До-ладу, як ложечка по меду. 18б) До любо́ви: а) = До сподоби. Весіллє одгуляли тихо, да до любови. Г. Барв. 96. б) Съ любовью. Кріпко до любови поцілувались. Г. Барв. 80. 19) До мі́ри. а) По мѣркѣ. Оті вікна пороблено до однії міри. Лубен. у. б) Умѣренно. Як питимеш до міри, то й гаразд буде. Лубен. у. 20) До-мі́ста. Въ одно мѣсто. 21) До ноги́. Дочиста, совершенно. Вкупі з жидами до ноги вирізували. К. Хм. 60. 22) До-ни́зу. Внизъ. Одно долонями до-гори, а друге до-низу. Чуб. ІІІ. 103. 23) До па́ри. Подъ пару; подъ стать. МВ. І. 7. 24) До послі́дку. Окончательно, до конца. 25) До-при́кладу. Кстати. Не до-ладу, не до-прикладу. Ном. № 13066. Не до-прикладу хавчить. Гліб. 36. 26) До-пуття́. Какъ слѣдуетъ. 27) До-ре́шти. Окончательно, совсѣмъ, совершенно. Сховайте, бо вони до-решти поламають. 28) До сподо́би. По вкусу, по сердцу. 29) До цури́. До тла, до основанія, до послѣдняго кусочка. Усе згоріло до цури. Харьк. Усе позабірали до цури. 30) До ця́ти. До малѣйшей подробности. 31) До ча́су. На время. Багацтво до часу, а бідність до-віку. Ном. № 1450. 32) До-чми́ги. По вкусу, кстати. Тобі там буде не до чмиги, як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. 33) До-ще́нту. До основанія. Недостающія здѣсь выраженіи подобнаго образованія см. на коренное слово. |
| Доко́рище, -ща, с. Упреки, укоры. Канев. у. От як опізниться прийти, то вже й єсть йому докорище од батька. Як зачнуть: ти до гульні проворний, а до роботи так ні. Та всяко, всяко. Пирят. у. |
| Домовни́к, -ка́, м.
1) = Домівник. 2) = Домовик. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе. ЗОЮР. II. 37. |
| Дорі́дний, -а, -е.
1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн. |
| Дослу́хуватися, -хуюся, -єшся и дослуха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. сов. в. дослу́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Прислушиваться, прислушаться. Цссс... засичав Загнибіда, і знову почав дослухатись. Мир. Пов. II. 73. Прочитав батюшка вдруге. Баба дослухалася і вгадала, що так воно й єсть. Левиц. І. 70. |
| Дріт, дро́ту, м. Проволока. Вас. 199. Єсть у мене нагаєчка з кінця дротом шита. Млр. л. сб. 337. Ум. Дро́тик. Драг. 79. Дрото́чок. Я ж думала, що нагаєчка з платочка, аж то вона із проклятого дроточка. Нп. |
| Дячо́к, -чка́, м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден? Чуб. V. 1080. |
| Єси́ (єсь), єсть, єсте́, гл. Отъ гл. бу́ти н. вр. 2 и 3 лица ед. ч. и 2 лицо мн. ч. Добре єси робиш. Шевч. |
| Живе́ць, -вця́, м.
1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. Мкр. Г. 35. 2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанное для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. Канев. у. 3) Въ деревѣ: живая древесина. 4) Источникъ, ключъ. 5) Пульсъ. 6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку. 7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. Винниц. у. 8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи. 9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. Левиц. 10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. Мнж. 180. 11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга. Шух. І. 165. |
| Жі́нка, -ки, ж.
1) Женщина. Жінки довге волосся мають, а розум короткий. Ном. № 9034. І жінка одна була у кровотечі років дванадцять. Єв. Мр. V. 25. 2) Жена. Єсть у мене батько і рідная мати, єсть у мене жінки і малії діти. Мет. 94. Ум. Жі́нонька, жі́ночка. А жіночки лихо дзвонять, матері глузують. Шевч. 67. |
| Журі́ння, -ня, с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249. |
| Заверта́ха, -хи, ж.? — Який буде обід твій... — Не журися ти, дівчино, єсть там в полі соломаха, козацькая завертаха. Лукаш. 12. |
| Зажива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зажи́ти, -живу́, -ве́ш, гл.
1) Употреблять, употребить, вкушать, вкусить. Будуть до тебе козаки заїзджати, будуть у тебе хліба-соли заживати. К. С 1884. І. 36. Я горілки не заживаю. Черк. у. Зажиймо табаки. Чуб. V. 1146. Гей, гості, що єсть — заживайте. Гол. IV. 505. 2) Испытывать, испытать. Жила в батька не рік, не два, — не зажила добра. Грин. III. 220. Роско́ші зажи́ти. Пожить въ роскоши, богатствѣ. Гей, хто хоче роскоші зажити, — гей, нехай іде до двора служити. Чуб. V. 344. 3) Пріобрѣтать, пріобрѣсти; зарабатывать заработать въ наймѣ. Мізерний був, хтілось то копійки зажити. Драг. 83. Скільки це вже я в вас грошей зажила? Полт. г. Сла́ви зажи́ти. Пріобрѣсти извѣстность, славу. Ой не знав козак, да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов орду бити. Грин. III. 585. Зажили вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки. Г. Барв. 333. 4) — вік. Жить, пожить на счетъ чужого вѣка. Ти чужий вік заживаєш. Стор. І. 232. |
| Зака́з, -зу, м.
1) Приказъ, распоряженіе. А тут уже й заказ єсть: бігають по селах осаули на конях і всі громади, чоловіків, жінок, дітей виганяють, щоб на ранок у Василівщині стали привітать круля. О. 1862. Н. 59. 2) Запрещеніе. Вийшов з палати заказ, щоб не рубали лісу. Прилуц. у. |
| Заюдови́ти, -влю, -виш, ( = зайудовити), гл. Сдѣлаться вдовымъ. Не єсть ти мені мати — лютая змія, мене молодого заюдовила. Чуб. V. 706. |
| Земля́, -лі́, ж.
1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Мет. 19. Будь багатий, як земля. Маркев. 4. Де проїдуть — земля горить, кров’ю підпливає. Шевч. 196. На тій землї ростиме инше древо. К. Іов. 18. Зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. Чуб. V. 1004. Уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. М. Пр. 126. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. К. Іов. 3. Встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. І. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Ком. І. 90. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ком. І. 16. Ум. Земе́лька, зе́мленька. Грин. III. 302. |
| Зосі́бна, нар. Порознь, каждое отдѣльно. Єсть же і иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати зосібна, то думаю, що й сам світ не помістив би писаних книг. Єв. І. XXI. 25. |
| Зроста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. зрости́, -сту́, -те́ш, гл. Выростать, вирости. Єсть у мене сестра менша, без мене зросла. Мет. 32. Без щастя зросла, а без долі вродилася. Мет. 80. При мені вона й зросла, бо сиротою зосталася змалечку. МВ. II. 19. |
| Зсила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. зісла́ти, -шлю́, -шлеш, гл.
1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од Бога зісланий. Мл. л. сб. 137. 2). Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Мет. 347. Зослав хлопця з хати. Новомоск. у. |
| Ина́ковий, -а, -е. = Инакий. Єсть речі, що в однім місці таке для їх мення, а в другім инакове. О. 1862. І. 70. |
| І́стиний, -а, -е.
1) О деньгахъ: і́стині гро́ші. Основной капиталъ, деньги безъ процентовъ. 2) Истинный. Шевч. 617. Єсть цьому істина правда. Грин. III. 150. |
| Ка́рий, -а, -е.
1) Карій. Єсть карії очі, як зіроньки сяють. Шевч. 131. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі? Шевч. 40. 2) Вороной. Коню сивий, коню карий. Федьк. Ой у нашім та заводі єсть коняка кара. Грин. III. 565. Ум. Каре́нький. Очи мої каренькиї, горе мені з вами. Чуб. |
| Кат, -та, м.
1) Палачъ. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Гол. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає... МВ. II. 80. Переносно: мучитель, извергъ. Кат-зна. Чортъ знаетъ. Воно, бач, і робота москалям кат-зна яка. Левиц. І. Кат-ма, — має. Нѣтъ, не имѣется. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. На йому шапка-бирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько кат-має. Мет. 445. До ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. Левиц. І. В мене ім’я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. Ув. Катю́га. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. Стор. МПр. 83. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Гліб. |
| Коли́, нар. и сз.
1) Когда. Сину мій, коли приїдеш до нас? Макс. Коли хліб, тоді й розум. Ном. № 1364. Коли б же се було? Єсть мені коли́! Мнѣ некогда. 2) Если. Коли ти будеш вірно пробувати, будуть тебе козаки повожати. Макс. Стоїть вода у кубочку, коли хоч — напийся. Макс. 3) Вдругъ. Коли виводять мого чоловіка. МВ. (О. 1862. III. 72). 4) Коли-б. Какъ-бы. На мене він не нарікатиме, а от коли б ви його не зневажили. К. ЧР. 5) Коли-б. Пусть, чтобъ. Коли-б же ви, воронії коні, а походу не сходили, як ви мою головоньку навіки втопили. Макс. 6) Коли ось. Какъ вотъ. Коли ось лежить дві дороги. 7) Коли не. Какъ. Кабан коли не розбіжиться з перестраху, коли (не) вдариться об дуб. Рудч. Ск. І. 23. 8) Коли́-не-коли́. Изрѣдка. Сонце темніє в ряди-годи, коли-не-коли. Ком. II. 9) A коли́, то. A иногда. Добрі люде її не забували: то стара тітка прийде, розважить, то дівчатка прибіжать нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть. МВ. 10) Коли́ ра́зом. Какъ вдругъ. Живемо ми оттакеньки собі приязненько та любо. Коли разом я помічати стала, що Порося щось сама собі думає. МВ. |
| Колю́чий, -а, -е.
1) Колючій. І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла. Шевч. 387. 2) Легко раскалывающійся. Дуб колючіший, ніж грушина. Волч. у. 3) Рѣзкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча. Котл. Ен. |
| Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть! Посл. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)