Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 24 статті
Шукати «інформат*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Информа́тор – інформа́тор (-ра), повідо́мник (-ка).
Осведоми́тель – повідо́млювач, інформа́тор.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити;
вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон;
вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого;
вводить в грех дово́дити до гріха́;
вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти;
вводить в недоуме́ние пантели́чити;
вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг;
вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати;
вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/;
вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну;
вводить в строй (силовню) пуска́ти;
ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися;
вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний;
вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку;
вводящий в искуше́ние споку́сник;
вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий;
вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити;
вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому;
вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор;
вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний;
ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.;
ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’;
ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні;
ввести в тради́цию утрадиці́йнити.
ВЕЩА́ТЬ ще інформува́ти, сповіща́ти;
веща́ющий 1. що інформу́є тощо, інформа́тор, покли́каний сповісти́ти, прикм. інформаці́йний, (на радіо) радіомо́вний, 2. що віщу́є тощо, зви́клий віщува́ти, віщу́н, віщівни́к, уроч. проро́к [вещающий бу́дущее пророк майбу́тнього], прикм. проро́чий.
ДАВА́ТЬ ще уділя́ти, (життя) дарува́ти;
давать взаймы́, ще випозича́ти;
давать взя́тку кому підпла́чувати, підкупля́ти кого;
давать возмо́жность дозволя́ти, уможли́влювати;
давать во́лю розв’я́зувати світ,(потурати) попуска́ти (ві́жки́) кому;
давать во́лю языку́ дава́ти во́лю слова́м;
давать го́лову на отсече́ние давати го́лову на відрі́з;
давать жи́зни давати га́рту;
давать кля́тву /давать прися́гу/ присяга́ти, присяга́тися, склада́ти прися́гу;
давать ло́жные показа́ния кривосві́дчити;
давать направле́ние скеро́вувати;
давать на прока́т випозича́ти кому;
давать о себе́ знать (після зникнення) об’явля́тися;
давать обеща́ние, обіця́ти, дава́ти сло́во;
давать огла́ску витяга́на лю́ди;
давать отпо́р дава́ти відкоша́;
давать отчёт склада́ти звіт, звітува́ти;
давать о́чную ста́вку забут. роби́ти зво́дини;
давать побе́ги вкрива́тися па́гінням;
давать пода́чки дава́ти як ста́рцеві;
давать по рука́м дава́ти одкоша́;
давать показа́ния ще сві́дчити, склада́ти сві́дчення, зізнава́ти;
давать поня́ть галиц. дава́ти до зрозумі́ння;
давать пра́во кому упра́внювати кого;
давать представле́ние о відкрива́ти о́чі на;
давать при́быль прино́сити зиск;
давать прию́т прихища́ти;
давать просто́р (чому) дава́ти во́лю;
давать рабо́ту кому галиц. затру́днювати кого;
давать разноречи́вые показа́ния не в одно́ сві́дчити;
давать свобо́ду де́йствий розв’я́зувати ру́ки;
давать сове́т кому ра́дити кого;
давать указа́ния загадувати;
давать урожа́й оказ. урожа́їти;
давать уро́ки дава́ти ле́кції;
давать ход де́лу зру́шувати спра́ву;
дава́й(те) бежа́ть /игра́ть, спать тощо/, біжі́м /гра́ймо, спі́мо тощо/;
даёшь ли ты себе́ отчёт живомовн. що ти собі́ ду́маєш?;
даю́т – бери́, бьют – беги́, даю́ть – хапа́й, б’ють – тіка́й;
НЕ ДАВАТЬ не давать жи́зни не дава́ти про́світку;
не давать переды́шки кому ганя́ти кого як соло́ного за́йця;
не давать поко́я підсил. не дава́ти жи́ти, (про думки) му́ляти, ви́тися гадю́кою ко́ло се́рця, (про клопіт) лягати на серце;
не давать прохо́да про́ступку не дава́ти;
не давать спать зганя́ти сон з оче́й;
так не даёт что стил. перероб. так... ж(е) [плю́нуть, так не даёт дисципли́на = плю́нути, так дисциплі́на ж];
дава́й не бу́дем! (дава́йте не бу́дем!) ме́нше з тим!;
даю́щий що дає́ тощо, зви́клий /ста́вши/ дава́ти, спромо́жний /покли́каний, у си́лі/ да́ти, дава́ч, даве́ць, дава́льник, дава́лець, забут. да́ха, (жтття) уроч. дарува́тель /жін. дарувателька/, прикм. ще́дрий, жерто́вний [дающая рука́ = ще́дра /жертовна/ рука́], дава́льний, забут. даву́щий, складн. працеда́вець [дающий рабо́ту працеда́вець], позикода́вчий [дающий заём позикода́вчий], життєда́йний [дающий жизнь життєда́йний], фраз. де дано́ [код, дающий ключ код, де дано ключ];
дающий взаймы́ позича́йло;
дающий взя́тки хабарода́вець;
дающий возмо́жность стил. перероб. дозволя́ючи;
дающий во́лю визволи́тель, (поблажливий) потака́ч;
дающий во́лю языку́ без мі́ри у слова́х, язика́тий;
дающий вы́ход чему стил. перероб. даючи́ ви́хід;
дающий го́лову на отсече́ние зго́дний да́ти го́лову на ві́дру́б;
дающий за́работок грошеда́йний;
дающий заро́к зго́дний заректи́ся;
дающий знать інформа́тор, доноси́тель, уроч. сповісти́тель;
дающий кля́тву /дающий прися́гу/ заприся́жуваний;
дающий направле́ние образ. заспівни́й;
дающий обозначе́ние /дающий обоснова́ние тощо/ = обозначающий /обосновывающий тощо/;
дающий осе́чку зати́нчивий;
дающий отве́т зму́шений /ра́ди́й/ відпові́сти;
дающий пи́щу чему/ для чего зда́тний підживи́ти що;
дающий плоды́ = дающий результаты;
дающий побе́ги укри́тий па́гінням;
дающий по́вод зда́тний да́ти при́від;
дающий показа́ния (дающий ло́жные показа́ния) сві́док, (кривосві́док);
дающий поня́тие о чём зда́тний да́ти уя́влення про що;
дающий пота́чку зви́клий потура́ти, потака́ч, потака́йло, побла́жливий;
дающий права́ гражда́нства що дає́ права́ громадя́нства;
дающий преиму́щество фраз. кози́рний;
дающий при́быль зи́ско́вий;
дающий себе́ отчё́т в чём свідо́мий чого;
дающий себя́ знать ще й до́сі відчу́тни́й;
дающий результа́ты результати́вний, плі́дний;
дающий себя́ обману́ть легки́й на підмо́ву;
дающий сло́во зобов’я́зуваний, пор. обещающий;
дающий сове́т пора́дливий, з пора́дою на уста́х;
дающий согла́сие зго́дний;
дающий толчо́к = стимулирующий;
дающий урожа́й (на гекта́р) з урожа́єм (на гекта́р);
дающий уро́ки репети́тор;
не дающий ни о́тдыху ни сро́ку гото́вий замори́ти робо́тою;
не дающий по́вода стил. перероб. не даючи́ при́воду;
не дающий поко́я = беспокоящий;
не дающий результа́тов безрезульта́тний;
рука́ дающего да не оскуде́ет хай ві́чно по́вниться рука́ даву́щого, хай не убо́жіє рука́ даву́щого;
ДОВОДИ́ТЬ, ще допрова́джувати, ТЕХН. викі́нчувати;
доводи́ть до чего, призво́дити /спричиня́тися/ до, спричиня́ти що;
доводи́ть до бе́лого кале́ния, розжа́рювати до бі́лого жа́ру, ПЕРЕН. дово́дити до чо́ртиків, док. дої́сти до печіно́к;
доводи́ть до исступле́ния, дово́дити до нестя́ми / дово́дити до ша́лу/;
доводи́ть до конца́ что, ще дава́ти ра́ду чому, доводи́ть до ру́чки, дово́дити до кра́ю;
доводи́ть до све́дения, ще подава́ти до ві́дома, інформува́ти, сповіща́ти;
доводи́ть до соверше́нства, доскона́лити;
не доведи́ Госпо́дь, хай Бог ми́лує;
доводя́щий, 1. що дово́дить тощо, зви́клий дово́дити, допрова́джувач, прикм. тех. викі́нчувальний, 2. що призво́дить до тощо, зда́тний спричини́ти, призві́дець, спричи́нник;
доводя́щий до бе́лого кале́ния, зда́тний дої́сти до печіно́к;
доводя́щий до конца́, зда́тний да́ти ра́ду чому;
доводя́щий до све́дения, інформа́тор;
доводя́щий до соверше́нства, за́йнятий доскона́ленням;
доводя́щийся/доводи́мый, дово́джуваний, допрова́джуваний, викі́нчуваний;
доводя́щийся (родичем) що дово́диться;
ДОКЛА́ДЫВАТЬ, ще рапортува́ти, віддава́ти ра́порт, доно́сити, (до чого) ще додава́ти, долуча́ти;
докла́дывающий, 1. що доповіда́є тощо, ра́ди́й доповісти́, доповіда́ч, рапортода́вець, інформа́тор, негат. доно́щик, прикм. рапортода́вчий, інформа́торський, доповідальний, рапортувальний, доношувальний, повідомлювальний 2. що доклада́є тощо, доклада́ч, кладі́й, кладі́льник, прикм. докладувальний, долучувальний, додавальний;
докла́дывающийся/докла́дываемый, 1. допові́даний, рапорто́ваний, доно́шуваний, повідо́млюваний, 2. докла́дуваний, долу́чуваний, дода́ваний;
ДОНОСИ́ТЬ, ще рапортува́ти, сповіща́ти;
донося́щий, що доно́сить тощо, зви́клий доно́сити, рапортода́вець, інформа́тор, уроч. сповісти́тель, негат. доно́щик, стука́ч, кля́вза, пор. докла́дывающий; докла́дывающий по нача́льству, доповіда́ч нача́льству.
ИЗВЕЩА́ТЬ ще інформува́ти, дава́ти зна́ти, подава́ти ві́стку;
извеща́ющий що /мн. хто/ сповіща́є тощо, ра́ди́й сповісти́ти, зви́клий сповіща́ти, вісту́н, ві́сник, опові́сник, вістоно́ша, інформа́тор, аналог геро́льд, уроч. прові́сник, віщу́н, возвісти́тель, прикм. вістови́й, сповіща́льний, оповіща́льний, повідо́млювальний, інформува́льний, стил. перероб. сповіща́ючи;
извещающийся/извеща́емый спові́щаний /опові́щаний/, повідо́млюваний, інформо́ваний;
ИНФОРМИ́РОВАТЬ ще дово́дити до ві́дома, дава́ти інформа́цію;
информирующий що /мн. хто/ інформу́є тощо, зви́клий інформува́ти, ра́ди́й поінформува́ти, інформа́нт, інформа́тор, прикм. інформаці́йний, інформати́вний, для інформа́ції, з інформа́цією про;
информирующийся/информируемый інформо́ваний.
ОСВЕДОМЛЯ́ТЬ ще дава́ти зна́ти, дово́дити до ві́дома, (потай) доно́сити, фаміл. сту́кати, (вносити у свідомість) освідо́млювати, поет. свідо́мити;
осведомля́ющий що /мн. хто/ дає́ зна́ти тощо, ста́вши освідо́млювати, ра́ди́й да́ти зна́ти, інформа́тор, доно́щик, стука́ч, прикм. інформаці́йний, образ. з інформа́цією, з повідо́мленням;
осведомля́емый інформо́ваний, повідо́млюваний, освідо́млюваний.
СООБЩА́ТЬ ще дава́ти зна́ти, дово́дити до ві́дома, (секрет) розповіда́ти;
сообщать вырази́тельность увира́знювати;
сообщать све́дения коротк. інформува́ти;
сообщать своё настрое́ние кому заража́ти свої́м на́строєм кого;
сообщать шёпотом наші́птувати;
сообща́ющий 1. що /мн. хто/ сповіща́є кого тощо, ра́ди́й наші́птувати, зда́тний повідо́мити кого, за́йнятий опові́щенням, опові́сник, інформа́тор, фраз. рефере́нт, прикм. інформаці́йний, опові́сницький, 2. що надає́ тощо, зви́клий надавати, зда́тний нада́ний;
сообща́ющий вырази́тельность зда́тний увира́знити, увира́знювач, увира́знювальний;
сообща́ющий но́вые ка́чества зда́тний нада́ти нови́х я́костей;
сообща́ющий своё настрое́ние кому зда́тний зарази́ти свої́м на́строєм кого;
сообща́ющий све́дения кому взя́вшись інформува́ти кого, інформа́тор;
сообща́ющийся/сообща́емый спові́щуваний, опові́щуваний, повідо́млюваний, перека́зуваний, переда́ваний, нада́ваний, допові́даний, розпові́даний, да́ваний зна́ти, дово́джуваний до ві́дома;
УВЕДОМЛЯ́ТЬСЯ, уведомля́лось повідо́млювано, да́вано зна́ти;
уведомля́ющий що /мн. хто/ сповіща́є тощо, зви́клий повідомля́ти кого, зму́шений повідо́мити, інформа́тор, реконстр. повідоми́тель, прикм. інформаці́йний, повідо́мний, реконстр. повідо́мчий, повідо́млювальний, опові́щувальний, інформува́льний, образ. з повідо́мленням /ра́портом/, із зві́сткою;
уведомляющийся/уведомля́емый повідо́млюваний, опові́щуваний, інформо́ваний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Осведомитель – інформа́тор, -ра.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Осведомитель – повідо́мник (-ка), інформа́тор (-ра), повідо́млювач (-ча).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

інформати́вний, -на, -не
інформа́тор, -ра; -тори, -рів
інформа́торський, -ка, -ке

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

інформа́нтка, інформа́нток; ч. інформа́нт
1. та, хто надає інформацію, повідомляє про щось. [Інтерв’ю з працівницею Бюро організації глядача. <…>. Інформантка розповідає, яким чином проходить комунікація з адміністрацією і як працівники узгоджують роботу між собою. (lia.lvivcenter.org).]
2. та, хто відповідає на запитання дослідника чи дослідниці (у лінгвістиці, психології та ін.). [При цьому, як зауважує дослідниця, не всі іноземки, які працюють у торгівлі, мають низьку кваліфікацію. «У нас була інформантка, що працювала перекладачем у міжнародній організації <…>». (Радіо Свобода, 15.12.2019). Інформантка з Яремчого зазначила, що при веденні бізнесу відчуває існування кумівства та не завжди однакового до всіх підприємців ставлення. (Підсумковий звіт за результатами фокус-груп та інтерв’ю, 03-24.07.2017, auc.org.ua).]
див.: інформа́торка, повідо́млювачка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
інформатики́ня, інформатики́нь; ч. інформа́тик
фахівчиня з інформатики. [«Якщо ви спіймаєте торговця наркотиками з готівкою на вулиці, ви спіймали його при скоєнні одного злочину. Але якщо ви ловите людей, які використовують щось на зразок Шовкового шляху <…>, ви розкрили всю їхню кримінальну історію. Це як відкриття їхніх щоденників», – каже інформатикиня з Університетського коледжу Лондона Сара Мейклежон. (bit.ua, 03.06.2021). Анна Лисянська – американська інформатикиня та криптографиня українського походження. (wp-uk.wikideck.com).]
див.: інформа́тиця
інформа́тичка, інформа́тичок; ч. інформа́тик
розм. вчителька інформатики в школі. [Коли нещодавно один учень вдарив інформатичку ножицями, ніхто з них не наважився сказати правду: що інформатичка неадекватна <…>. (vgolos.com.ua, 30.05.2019). Щоб прилетів Горинич Змій і інформатичку з комп’ютером украв <…>. (naurok.com.ua, 19.01.2019). Трохи забарилися або ж із об’єктивних причин не зуміли прийти Тімеа Стрельцова, Юліанна Ясінська, Анжеліка Танчинець (початкові класи), «інформатичка» Інна Савчур <…>. (ua-reporter.com, 28.04.2016).]
інформа́тиця, інформа́тиць; ч. інформа́тик
фахівчиня з інформатики. [Тейфен Бергер, 38-річна інформатиця з Йорку, каже, що спостерігала цей бум на власні очі. (hebergementwebs.com). Барбара Лісков, уроджена Барбара Джейн Хуберман <…> – американська вчена-інформатиця, яка виграла в 2008 р. Премію Тьюрінга, найвищу відзнаку в галузі інформатики <...>. (delphipages.live, 08.12.2020). Джоанна, 35-річна інформатиця, почала палити сигарети. (kei.slimming.pp.ua).]
див.: інформатики́ня

  Рекомендації
  З-поміж отриманих під час опитування варіантних назв інформатики́ня, інформа́тичка, інформа́тиця особливої уваги заслуговує фемінітив інформа́тиця, який утворено за словотвірною моделлю, коли чоловіча основа на -ик/-ок/-ник органічно приймає суфікс -иц(я).
  Ця модель жіночого словотворення є органічною для української мови, мовно ощадною, давно випрацюваною (ске́птик – ске́птиця, стати́стик – стати́стиця, сві́док – сві́дчиця, працівни́к – працівни́ця) і сьогодні поповнюється новими словами (параме́дик – параме́диця, сино́птик – сино́птиця, теоре́тик – теоре́тиця).
  Давніші фемінітиви зі суфіксом -иц(я) нині нерідко витіснено новотворами із суфіксом -ин(я). Зокрема, так сталось із словом кри́тиця, яке збереглось у діаспорній мові, однак у материковій Україні замість нього вживають критики́ня.
  Фемінітиви інформа́тиця, істо́риця, кри́тиця засвідчують тяглість розвитку української мови впродовж останнього століття.
інформа́торка, інформа́торок; ч. інформа́тор
та, хто надає інформацію, повідомляє про щось. [Контррозвідка СБУ затримала інформаторку терористичної організації «ЛНР». (ssu.gov.ua, 19.09.2019). <…> навіть якщо співаючи інформаторка допускає неточність, називаючи польську форму слова замість української, а потім виправляється, – це тільки ще раз свідчить, що в народнорозмовному мовленні побутують дві форми слова: українська та польська (Надія Кравчук «Українські пісні Підляшшя в культурно-політичному контексті ХІХ – ХХ ст.», 2010). Її співкамерниці замовкли: всі знали, що Сталін помер, тож вони подумали, що вона інформаторка, яка хоче дізнатися, що вони думають. (Енн Епплбом «Історія ГУЛАГу», пер. Андрій Іщенко, 2006). Він, звісно, не повірив своїм інформаторкам, що так званий Гадсон нібито британський агент. (Комптон Макензі «Розрідження мозку», пер. Галина Давиденко, Юрій Лісняк, 1970). Тут було доволі роботи, пояснює наша інформаторка. (Львівські вісті, 23.05.1942, zbruc.eu).]
див.: інформа́нтка, повідо́млювачка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
повідо́млювачка, повідо́млювачок; ч. повідо́млювач
та, хто надає інформацію, повідомляє про щось. [«Наше завдання – постояти з плакатами в місцях масового скупчення, а не в тихому парковому закутку», – стверджує повідомлювачка акції. (unian.ua).]
див.: інформа́торка, інформа́нтка