Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 9 статей
Запропонувати свій переклад для «розпачливий»
Шукати «розпачливий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Исто́шный – несамови́тий, (полный отчаянья) розпа́чливий, (надрывный) надса́дний, надри́вний.
Кричать -ным голосом – крича́ти несамови́то, (шутл.) крича́ти на пуп.
Отча́яние – ро́зпач (-чу) (м. р.) и (-чи) (ж. р.), розпу́ка, від[од]ча́й, безнаді́я. [Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовч.). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Грінч.). Крик, по́вний одча́ю (Крим.). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барв.)].
Предаваться -нию, см. Отча́иваться.
Приходить, прийти в -ние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися.
Приводить в -ние – дово́дити (призво́дити) до ро́зпачу кого́.
Я в -нии, что не могу этого для вас сделать – мене́ аж ро́зпач бере́, що не мо́жу вам цього́ зроби́ти.
Под влиянием -ния, с -ния – з розпачу, з одчаю.
С -нием – розпа́чливо.
Полный -ниярозпа́чливий, розпу́чливий. [Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом].
Отча́янный
1) (
полный отчаяния) розпа́чливий, розпу́чливий.
-ный крик, плач – розпа́[у́]чливий, несамови́тий, шале́ний, навісни́й (крик, плач). [Чи ті́льки в ка́зці ле́бідь умира́є не з кри́ком навісни́м, а з лю́бим спі́вом? (Л. Укр.)].
-но – розпа́[у́]чливо; шале́но, несамови́то;
2) (
о человеке: кому всё нипочём) о(д)чайду́шний, запе́клий, навісноголо́вий, шале́ний, неприторе́нний, забісо́ваний.
-ная голова, башка – шиба́й-голова́, очайду́ха (общ. р.), одчаю́га (общ. р.);
3) (
крайний и опасный) о(д)чайду́шний.
-ный поступок, -ная храбрость – очайду́шний учи́нок, очайду́шна хоро́брість.
Употребить последнее -ное средство (прибегнуть к…) – вжи́ти оста́ннього очайду́шного за́собу, спо́собу, на одча́й душі́ (на одча́й бо́жий) пусти́тися (піти́).
-ное (безнадёжное) дело, положение – безнаді́йна спра́ва, безнаді́йне стано́вище.
Очутиться в -ном положении – опини́тися в безнаді́йному стано́вищі.
Отча́янно – о(д)чайду́шно, запе́кло, шале́но, несамови́то, безнаді́йно.
Сражаться -но – би́тися шале́но (очайду́шно, несамови́то).
Защищаться -но – борони́тися шале́но (очайду́шно).
Она больна -но – вона́ хо́ра безнаді́йно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Отчаяние, отчаянье – розпач; розпука; відчай, безнадія:
в отчаянии – в розпуці (в розпачі, у відчаю);
впадать, впасть (приходить, прийти) в отчаяние – удаватися, удатися (упадати, упасти, поринати, поринути) у розпуку (у розпач, у відчай), піддаватися розпуці, розпачувати;
охватывает отчаянье – охоплює відчай;
под влиянием отчаяния – з розпачу, з відчаю;
полный отчаяниярозпачливий, розпу́чливий;
приводить, привести в отчаяние кого – доводити (призводити), довести (призвести) до розпуки (до розпачу, до відчаю);
приходить, прийти в отчаяние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися;
с отчаянием – розпачливо;
с отчаянием в голосе – відчайним голосом; розпучливо;
я в отчаянии, что не могу… – мене аж розпука (розпач, відчай) бере, що не можу…
[Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовчок). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Б.Грінченко). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барвінок). Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом (АС). Відчай — це страх без надії (Р.Декарт). Як приємно впадати в безнадійний відчай. Це дає право дутися на весь світ (Ж.-П.Сартр). Проте відчай не брався його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в відчай (І.Багряний). — В кожнім разі, Санчо, прошу тебе, не впадай на дусі, — підбадьорював його Дон Кіхот. — А в моїй безстрашності ти сам зараз пересвідчишся. — Та дасть Біг, не впаду вже, — відповів Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). На тому горищі бакаляр пережив чимало сумнівів, спокус, тріумфів і поразок, плачів із розпуки та радощів молодості, що ними легковажить, а чи гордує життя доросле, і про які в нього лишилися туманні спогади, поточені забуттям (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Розпач із невблаганною очевидністю стверджує себе як єдину автентичну реацію на нонсенс життя (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Я міркував тверезо, без розпачу. З розпачем думаєш про інших (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВПАДА́ТЬ, впадать в апа́тию ще опуска́ти ру́ки;
впадать в искуше́ние спокуша́тися;
впадать в исте́рику гістерикува́ти;
впадать во что ще піддава́тися чому [впадать в па́нику піддаватися па́ніці];
впадать в кра́йность ударя́тися у кра́йність, вдава́тися у кра́йність, пуска́тися на кра́йність;
впадать в неи́стовство /впадать в раж/ впада́ти в шал;
впадать в неми́лость втрача́ти прихи́льність;
впадать в отча́яние образ. впада́ти в розпу́ку, бра́тися за го́лову, лама́ти ру́ки, зала́мувати ру́ки, піддава́тися розпу́ці, рва́ти на собі́ воло́сся;
впадать в состоя́ние чего захо́дити у стан /порина́ти у стан/ чого [впадать в состояние шо́ка заходити у стан шо́ку];
впадать в тон (гурту) підтри́мувати непи́сані зако́ни /визнава́ти непи́сані зако́ни/ чого;
впадать в уны́ние ще вдава́тися в сум, піддава́тися журбі́, піддава́тися ту́зі, пону́рювати го́лову, смутні́ти, ві́шати но́са, хню́пити но́са, опуска́ти но́са;
впадать в чувстви́тельность вдаря́тися в сантимента́льність;
не впадать в заблужде́ние диви́тися пра́вді в о́чі;
впада́ет в апа́тию кто опуска́ються ру́ки в кого;
впадает в отча́яние кто ро́зпач бере́ /розпу́ка бере́/ кого;
впада́ет в па́нику кто переля́к огорта́є кого;
впада́ет в уны́ние /впада́ет в депре́ссию/ кто сму́ток огорта́є кого;
впада́ет в экста́з кто нахо́дить екста́за /екста́з/ на кого;
впадающий 1. що впада́є, гото́вий вда́тися у що, 2. що влива́ється, ста́вши влива́тися, ули́ваний;
впадающий во что що піддає́ться чому, охо́плюваний чим;
впадающий в бе́дность підто́чуваний зли́днями;
впадающий в де́тство на поро́зі здитині́ння, ма́ло не здитині́лий;
впадающий в заблужде́ние /впадающий в оши́бку/ незда́тний уни́кнути по́милки, зби́ваний з пантели́ку, зби́ваний на манівці́;
впадающий в забытьё ого́ртаний сном забуття́;
впадающий в исте́рику що гістерику́є, прикм. розгістерико́ваний;
впадающий в в кра́йность гото́вий на кра́йність;
впадающий в неи́стовство охо́плюваний ша́лом;
впадающий в неми́лость = впавший в немилость;
впадающий в нищету́ на поро́зі зубо́ження;
впадающий в отча́яние охо́плюваний ро́зпачем, у ро́зпачі, прикм. розпа́чливий;
впадающий в противоре́чие незда́тний уни́кнути супере́чности;
впадающий в па́нику охо́плюваний па́нікою, паніке́р;
впадающий в уны́ние охо́плюваний ту́гою, щора́з пону́рливіший;
впадающий в чувстви́тельность зви́клий вдаря́тися в сантимента́льність;
ДУШЕРАЗДИРА́ЮЩИЙ, (крик) розпа́чливий, відчайду́шний, реконстр. роздери́-ду́шу-крик;
душераздира́ющая сце́на, роздери́-ду́шу-сце́на.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Отчаяние – розпач; розпука; відчай. Приходить в отчаяние – впадати в розпач. Приводить в отчаяние – доводити (призводити) до розпачу кого. Я в отчаянии, что не могу – мене аж розпач бере, що не можу. Полный отчаяниярозпачливий. Под влиянием отчаяния – з розпачу. С отчаянием – розпачливо.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Розпа́чливийотчаянный.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

розпа́чливий, -ва, -ве

Запропонуйте свій переклад