Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «замовкнути»
Шукати «замовкнути» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зама́лчивать, замолча́ть – замо́вчувати, замо́вчати що.
• -ча́ть – замо́вкнути, змо́вкнути, (утихнуть) зати́хнути, ущу́хнути; см. Замо́лкнуть.
Замолка́ть, замо́лкнуть – замовка́ти, замо́вкнути и замо́вкти, (о мн.) позамовка́ти; (утихать) затиха́ти, зати́хнути, ущуха́ти, ущу́хнути; см. Умолка́ть, Утиха́ть. [Не замо́вкне во ві́ки твій го́лос між на́шим наро́дом (Основа)].
Замолча́ть –
1) см. Зама́лчивать (что), Ума́лчивать (о чём);
2) (умолкнуть) замо́вкнути и замо́вкти, змо́вкнути, умо́вкнути, занімі́ти, замкну́ти уста́ (ро́та), (утихнуть) з(а)ни́шкнути, зати́хнути, ущу́хнути, (шутл.) укуси́тися за язи́к, (грубо) стули́ти гу́бу (пи́сок), заткну́ти каглу́ (пи́сок).
• -лчи́ – цить! (грубо) замкни́ (стули́) гу́бу и т. д. -чи́шь ли ты? – чи ти замо́вкнеш? (грубо) чи тобі́ заці́пить?
• Заставлять заставить -ча́ть кого – замика́ти, замкну́ти кому́ уста́, (грубо) гу́бу, (окриками) заци́тькувати, заци́тькати кого́. [Якби́ вона́ зна́ла, що я приї́хала до не́ї з жалю́ над її́ до́лею нещасли́вою, то се замкну́ло-б їй уста́ (Г. Барв.)].
Занеме́ть –
1) (умолкнуть) занімі́ти, онімі́ти, замо́вкнути, змо́вкнути, (о мн.) понімі́ти, помо́вкнути. [Занімі́ли твої́ у́стоньки (Мил.). І язи́к мій онімі́є (Шевч.)];
2) (потерять чувствительность) занімі́ти, зате́рпнути, зате́рпти; см. Отё́рпнуть. [Зуб занімі́в тро́хи від кра́пель. Пий горі́лку, то зате́рпне (Стеф.)].
• Занеме́вший – занімі́лий, зате́рплий.
• -ший от лежанья – зале́жаний, (от сиденья) заси́джений. [Хома́ наре́шті встає́, розмина́є зале́жане ті́ло (Коцюб.). Не мо́же й підве́сти заси́дженої ноги́].
Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)].
• Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується.
• Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)].
• Дождь -ти́х – дощ ущу́х.
• Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли).
• Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий.
Примолка́ть, примо́лкнуть – примовка́ти, примо́вкнути, замовка́ти, замо́вкнути, змовка́ти, змо́вкнути (на яки́йсь час), прини́шкнути (пр. вр. прини́шк, -кла), (о мн.) позамовка́ти. [Пта́ство весе́ле примо́вкло (Тичина). Прини́шк солове́йко – відпочива́в ма́буть (Васильч.)].
• Примо́лкнувший – примо́вклий, з(а)мо́вклий (на яки́йсь час), прини́шклий. [Прини́шклий ліс].
Приумолка́ть, приумо́лкнуть – примовка́ти, примо́вкнути, при[за]ни́шкнути, замовка́ти, замо́вкнути; срв. Умолка́ть. [Зби́лись круго́м Щура́, слу́хають, примо́вкли (Васильч.)].
• Приумо́лкнувший – примо́вклий, прини́шклий, замо́вклий.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УМОЛКА́ТЬ ще мо́вкнути, ти́хшати;
не умолка́ть гомоні́ти;
умолка́ющий що /мн. хто/ замовка́є тощо, ста́вши замовка́ти, зму́шений замо́вкнути, щораз ти́хший /глухі́ший, глу́хший/, напівзамовклий, ма́йже замо́вклий /див. ще умолкший/, прикм. реконстр. вгаву́щий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Замолкать, замолкнуть – замовка́ти, -ка́ю, -ка́єш, замо́вкнути и замо́вкти, -кну, -кнеш.
Замолчать – замо́вча́ти, -чу́, -чи́ш, замо́вкнути, -кну, -кнеш.
Примолкнуть – замо́вкнути, -ну, -неш, зани́шкнути, -ну, -неш.
Приумолкнуть – примо́вкнути, прини́шкнути, замо́вкнути, -кну, -кнеш.
Смолкать, смолкнуть – змовка́ти, -ка́ю, -ка́єш, змо́вкнути, -ну, -неш, замовка́ти, замо́вкнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́хнути, ущуха́ти, -ха́ю, -ха́єш, ущу́хнути, -ну, -неш.
Умолкать, умолкнуть – замовка́ти, -ка́ю, -ка́єш, замо́вкнути, -ну, -неш, ни́шкнути, зани́шкнути, -ну, -неш; (о буре, ветре) ущуха́ти, ущу́хнути.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Замолкать
• Заставить замолкнуть кого – примусити (змусити) замовкнути кого; замкнути (затулити) кому рота (устар. згруб. губу); (зниж.) зацитькати кого.
Заставлять
• Заставить замолчать кого – примусити (змусити) кого замовкнути; замкнути (затулити) кому рота (уста, згруб. губу); зав’язати язика кому; (зниж.) зацитькати кого.
• Заставлять думать о чём – завдавати думки кому, про що; примушувати (змушувати) думати про що.
• Заставлять, заставить кого-либо что делать – загадувати, загадати кому що робити; примушувати, примусити (змушувати, змусити) робити кого, що. [Не зараз робила, що загадав… Коцюбинський.]
• Заставь дурака Богу молиться — он и лоб расшибёт – загадай дурневі (дурному) Богу молитися, він і голову (лоба) розіб’є. Пр. Кажи дурневі поклони бити, а він і лоба (чоло) розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона), він і вікна поб’є. Пр. Пошли дурня по раки, а він жаб принесе (наловить). Пр. Послав дурня по масло, та й у печі погасло. Пр.
• Не заставить ждать, просить себя – не заставити (не дати, не примусити) чекати (ждати), просити себе.
Полуслово
• На полуслове замолчать, остановиться… – на півслові замовкнути, зупинитися (спинитися, стати)…
• На полуслове остановить, перебить… – на півслові зупинити, перебити…
• С полуслова понять – з півслова зрозуміти.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Замовка́ти, замо́вкти, замо́вкнути – замолкать, замолчать, умолкать, умолкнуть, замолкнуть.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Замовка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. замо́вкнути и замо́вкти, -кну, -неш, гл. Замолкать, замолчать, умолкать, умолкнуть, замолкнуть. Не замовкне вовіки твій голос між нашим народом. О. 1861. III. 7. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть. К. Іов.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

на́йманка, на́йманок; ч. на́йманець
1. та, кого найняли для виконання певних завдань; наймана робітниця. [До того ж Каз вибрав правильну людину, щоб її переконати, – на кілька місяців молодшу за Ніну сулійську дівчину, котра виросла в Равці й провела жахливий рік, будучи найманкою у «Звіринці». (Лі Бардуґо «Шістка воронів», пер. Єлена Даскал, 2016). – Та й вас, Іветто Андріївно, тільки… Іветта поглядом примусила няньку замовкнути, обернулася до занімілої дівчини. На мить лише випустила найманку з поля зору, а та вже від страхів аж прилипла до спинки крісла. (Люко Дашвар «Мати все», 2010).]
2. солдатка або офіцерка найманої армії. [У Краматорську на Донеччині колишня найманка бойовиків так званої «ДНР» добровільно здалася поліції. (vchasnoua.com, 16.10.2020). Російська найманка перейшла на бік України – СБУ. (Правда, 04.03.2019).]
див.: нає́мниця, на́ймичка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 478.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Замолка́ть, замо́лкнуть = замовка́ти, умовка́ти, замо́вкнути, умо́вкнути (С. Ш.), ущу́хнути (С. Ш.), зани́шкнути. — Занишкнїть, уха наставляйте і слухайте, що я скажу. Кот.
Замолча́ть = замовча́ти, замо́вкнути, зани́шкнути, прини́шкнути.
Затиха́ть, зати́хнуть = затиха́ти, ти́хнути (С. Ш.), замовка́ти, умовка́ти, зати́хнути, замо́вкнути, умо́вкнути, ущу́хнути (С. Ш.). — І тихнуть божії слова (молитва). К. Ш. — Ущух вітер.
Посмо́лкнуть = замо́вкнути, прити́хнути, зани́шкнути.
Прика́зывать, приказа́ть = велїти, каза́ти, прика́зувати, нака́зувати, розка́зувати (С. З.), зака́зувати, зага́дувати, звелїти, приказа́ти, наказа́ти, розказа́ти (С. З.), загада́ти (С. Л.), заказа́ти, замовкнути — ци́кнути, заци́тькати. — Велїла мати ще й вал брати. н. п. — Отець сина виряжає та й наказує: та не кажи тестеві усю правду. н. п. — Чи я тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопцїв не водила, не принажувала. н. п. — От пан наказав робітникам, щоб вони поїхали. н. к. Гр. Чайч. — Пішов він траву косити, а синові наказав, щоб він обід винїс. н. к. Ман. — Їздить та заказує, щоб шляхи рівняли та містки малювали. К. X. — Цїсарь турецький ханові суворо розказав, аби... Л. В. — Загадай коней сїдлати. С. Л. — Мати загадала їй зібрати з глечика сметану. Лев. — Яку б йому роботу загадати, щоб він не зробив. н. к. — Загадував знайти винуватого. — Загадує мінї роботу, до якої я не призвичаєний. Кн. — Приказа́лъ до́лго жить = каза́в до́вго жи́ти (умер).
Примо́лкнуть = замо́вкнути, зани́шкнути.
Притиха́ть, прити́хнуть = затиха́ти, надтиха́ти, замовка́ти, зати́хнути, надти́хнути, прини́шкнути, ущу́хнути (С. Ш.), замо́вкнути. — Голосно сьпівала, а побачила попа так і принишкла. Кн.
Пріумо́лкнуть = замо́вкнути, примо́вкнути, прини́шкнути.
Смолка́ть, смо́лкнуть = замовка́ти, стиха́ти, у(в)тиха́ти, замо́вкти, замо́вкнути, змо́вкти (С. Л.), сти́хнути, зати́хнути, ути́хнути, ущу́хнути (С. Ш.), зани́шкнути, уни́шкнути (С. Ш.). — Затихло все, тільки дївчата та соловейко не затих. К. Ш.
Умолка́ть, умо́лкнуть = 1. у(в)мовка́ти, у(в)мо́вкнути (С. Ш.), замо́вкнути, зани́шкнути, про кількох — помо́вкти, позамовка́ти. — Умовк, не говорить. 2. ти́хшати, тихі́шати (С. Ш.), поти́хшати, прини́шкнути, ущу́хнути і д. Утиха́ть.

Запропонуйте свій переклад