Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 12 статей
Запропонувати свій переклад для «однодумець»
Шукати «однодумець» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Единомы́сленный – одноду́мний, одноду́мець (р. -мця).
Единомы́шленник – одноду́мець (р. -мця), одноду́мник.
• -нница – одноду́мниця, одноду́мка.
Мы́слящий, прлг. –
1) (глубокомысленный) ду́мний, з ду́мою. [І ду́мнеє чоло́ похмарні́ло (Шевч.)];
2) (способный мыслить) мислезда́тний, мисле́нний, миследу́мний, мисля́щий, розу́мний, (вдумчивый) вду́мливий, (фамил.) голова́тий; срв. Разу́мный. [З ньо́го люди́на голова́та (Крим.)].
• -щие элементы – мислезда́тні (мисля́щі) елеме́нти.
• Человек – существо -щее – люди́на істо́та мислезда́тна (розу́мна).
• Согласно -щий – одноду́мний, су́голосний, (сщ.) одноду́мець (-мця). [Звязки́ з су́голосними елеме́нтами (Єфр.)].
• Лицо имело -щее выражение – обли́ччя диви́лося ду́мно (Крим.), обли́ччя ма́ло ду́мний ви́раз.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Единомышленник – одноду́мець, -мця; -ница – одноду́мниця, -ці.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Одноду́мець, -мця – единомышленник.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Единомышленник, -ница – одноду́мець (-мця) одноду́миця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

одноду́мець, -мця, -мцеві; -ду́мці, -мців

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Одноду́мець, -мця, м. Единомышленникъ.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

одноду́миця, одноду́миць; ч. одноду́мець
1. жінка однакових із кимось думок, поглядів, переконань. [Для участі необхідно: – Сформувати команду з 3-5 однодумців та однодумиць. (Фіртка, 2017). Юлічка-дєфачка. Однодумиця, права рука, Сонька Золота Ручка <…> (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). Лариса Лавриненко, колишня однокурсниця, вічна однодумиця. Поки Лариса писала свій текст, вона настільки пройнялася його пафосом, що почала схлипувати і ковтати сльози. (Євгенія Кононенко «Імітація», 2008). У цій драматичній картині відчуваємо філософський струмінь, який набере такої потужної сили в п’єсах-поемах товаришки й однодумиці Лесі Українки. (Юрій Хорунжий «Людмила Старицька-Черняхівська», 2000).]
2. спільниця в якійсь справі. [Одначе Теофіл добре дбав про те, як би Івана прогнати з престолу, що і вчинив, маючи однодумицю царицю та інших лихих людей <…> (Данило Туптало «Житія Святих Четьї Мінеї», пер. Валерій Шевчук, Том ІІІ, лист. 2007).]
див.: одноду́мниця, одноду́мка
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).
одноду́мниця, одноду́мниць; ч. одноду́мець
1. жінка однакових із кимось думок, поглядів, переконань. [Як було показано вище на прикладі ретвіту Ф. Фійоном іронічного коментаря своєї однодумниці з приводу твіту А. Жюппе, у кожного з користувачів Твіттера існує можливість не тільки публікувати власні твіти, а й «ретвітити» записи інших користувачів мережі, супроводжуючи їх за бажанням власним коментарем. (Надія Давидюк «Екосистема французького твіттера у дискурсивній площині», 2017). – А що як він раптом не одружиться з тобою? – застерігає тебе, вже двадцятип’ятирічну і занадто досвідчену, одна з маминих однодумниць. (Євгенія Кононенко «Без Мужика» (уривок), 2005). Оксана, донедавна справжня однодумниця Лисенків, легко прочитала настрої літніх і молодих Лисенків, відчула також рідне їй коло думок <...> (Олекса Ізарський «Полтава», 1974).]
2. спільниця в якійсь справі. [Вона стала цілковитою однодумницею «Нового українського слова», їхнім спільним завданням було добивати «жидо-большевизм», як це вони визначали майже в кожному числі, і український національно-визвольний рух. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Книга 2, 1998). В цій невідомій у Радянському Союзі драмі (написаній свого часу для славетної актриси – однодумниці Піранделло – Марти Абби) проблема маски-людини знов-таки поставлена на гостросюжетному, можна сказати, мелодраматичному матеріалі. (Валерій Гаккебуш «Парадокси театру Піранделло», 1969).]
див.: одноду́миця, одноду́мка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 634.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
одноду́мка, одноду́мок; ч. одноду́мець
жінка однакових із кимось думок, поглядів, переконань. [Ну, шо тут? Не знайшлися мої однодумці і однодумки? (forum.pravda.com.ua, 23.08.2019). Мої друзі мене не розуміють, єдина моя однодумка – моя подруга, яка і є моїм співавтором. (akma-imlis-bleckhard.blogspot.com). <…> однодумки думали про одне і теж – чоловіків, але дуже по-різному, хоч і однаково примітивно і зовсім не у форматі ґендерних стосунків <…> (Галина Тарасюк «Сюрприз для феміністки», 2010).]
див.: одноду́миця, одноду́мниця
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Единомы́шленникъ = одноду́мець, односу́м, сумі́сник. — Односуми, що чорт їх розсуне. н. пр. — Единомы́шленникомъ стать = порозумі́ти ся, (на що лихе) — злига́ти ся, поляга́ти ся. С. З.

Запропонуйте свій переклад