Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «перейти»

Шукати «перейти» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Перейти́, см. Переходи́ть.

Переходи́ть, перейти́ – 1) перехо́дити, переходжа́ти, перейти́ що и через що. [Довело́сь перехо́дити йому́ через засі́яні поля́. Той блука́є за моря́ми, світ перехожа́є (Шевч.). Перейшо́в ліс і ви́йшов до рі́чки. Перейшо́в по кла́дці (по камі́ннях) на той бік рі́чки. Ві́йсько перейшло́ кордо́н. Він перейшо́в до нас жи́ти. Ку́холь перехо́див з рук до рук. І ра́бство їх на ді́ти перехо́дить (Грінч.). Ця хоро́ба не заразна́, на и́нших не перехо́дить. Перейшо́в з меди́чного ві́дділу на правни́чий. Перейти́ на четве́ртий курс. Перейшо́в (переступи́в) у п’я́ту кла́су. З благоче́стя на у́нію перейшо́в]. • -ть (через улицу, площадь) – перехо́дити, перейти́ ву́лицю, пло́щу, через ву́лицю, через пло́щу. • -ди́ть, -ти́ на новую квартиру – перехо́дити, перейти́, перебира́тися, перебра́тися у (на) нову́ кварти́ру, (у нове́ поме́шкання). • -ди́ть, -ти́ дорогу кому – перехо́дити, перейти́ кого́, перехо́дити, перейти́ доро́гу кому́. • Войска -шли́ в наступление – ві́йсько перейшло́ до на́ступу, ві́йсько почало́ наступа́ти. • -ти в католичество, в ислам – перейти́ на (в) католи́цтво, на (в) ісля́м; 2) -ди́ть к кому (передаваться) – переходи́ти, перейти́, перекида́тися, переки́нутися, (приставать) пристава́ти, приста́ти, (о мног.) поперехо́дити, поперекида́тися, попристава́ти до ко́го. [Перейшо́в до во́рога]; 3) (доставаться) перехо́дити, перейти́ від ко́го до ко́го, припада́ти, припа́сти, спада́ти, спа́сти, дістава́тися, діста́тися від ко́го кому́. • -ди́ть по наследству – перехо́дити спа́дщиною; 4) -ди́ть от чего, к чему – перехо́дити, перейти́ від чо́го до чо́го. • -ди́ть от одной темы к другой – перехо́дити від одно́ї те́ми до и́ншої. • -дё́мте к следующему пункту устава – перейді́мо до насту́пного (да́льшого) пу́нкту в стату́ті; 5) (изменяться) перехо́дити, перейти́ в що, зіхо́дити, зійти́, перево́дитися, перевести́ся на що, (прев(об)ращаться) оберта́тися, оберну́тися в що, на що, чим. Срв. Изменя́ться, Превраща́ться, Обраща́ться. [Одна́ хоро́ба перехо́дить в и́ншу. Сва́рка перейшла́ (перевела́ся) на бі́йку]. • Чёрнозем за этим лесом -дит в суглинок – чорно́зем за цим лі́сом перехо́дить (схо́дить) на су́глинок. • Известняк -ди́т (обращается) в мел – вапня́к оберта́ється у кре́йду; 6) (миновать, проходить) перехо́дити, перейти́, мина́ти, мину́ти, мину́тися. [Перейшло́ мі́сяців два (М. Вовч.)]; 7) -ди́ть (исходить повсюду) ви́ходити, обійти́, обходи́ти що. [Ви́ходив усі́ ву́лиці, а його́ буди́нку не знайшо́в]. • Пока сам не -хожу́ все улицы, Киева не узнаю – по́ки сам усі́ ву́лиці не ви́ходжу, Ки́їва не взна́ю. • По всем дворам -дил – усі́ двори́ ви́ходив (обійшо́в); 8) -живать (ходить лишку) – перехо́джувати, переходи́ти. • Перехо́женный – перехо́джений. • Хожено и -но – хо́джено й перехо́джено. • -тся, безл. – перехо́диться. [Яко́сь перехо́диться і в ла́таній свити́ні].

Бессле́дный – безслі́дний. • -но – безслі́дно, без про́слідку; безпа́м’ятно; даре́мне, ду́рно. [Безпа́м’ятно забу́тий. Це не мине́ться ду́рно: слід у душі́ зостане́ться]. • -но пройти – безслі́дно мину́тися, хма́рою перейти́.

Впада́ть, впасть – 1) запада́ти, запа́сти, впада́ти, впа́сти. [Як коха́нка сльозу́ пролива́є, сльоза́ та в моги́лу мою́ запада́є. Впа́сти в кайда́ни (Шевч.)]; 2) попада́тися, попа́стися, дістава́тися, діста́тися, вдава́тися, вда́тися, вкида́тися, вки́нутися. • Впасть в бедность – зубо́жіти. • Впасть в несчастие – на біду́ зійти́, діста́тися в біду́. • Впасть в меланхолию, тоску – задоса́дувати, занудьгува́ти, вда́тися в меланхо́лію. • Впасть в уныние – дійти́ до зневі́ри, (тя́жко) засумува́ти, вда́тися в (тяжку́) ту́гу. • Впасть в безверие, безбожие – перейти́ на безбо́жність, вки́нутися в безбо́жність, знебо́житися. • Впасть в детство – несов. па́дати в дити́нство, дити́нитися, сов. здити́нитися, несов. дитині́ти, сов. здитині́ти, ро́зум ви́старіти. • Впасть в лиризм, искусственность, многословность – вда́тися (вки́нутися) в ліри́зм, шту́чність, многомо́вність. • Впасть в бессознательное состояние (при болезни) – знеприто́мніти, втра́тити свідо́мість. • Впасть в обморочное состояние – зомлі́ти, умлі́ти. • Впасть в летаргию – замира́ти, заме́рти, обмира́ти, обме́рти; 3) (о щеках, глазах) опа́сти, позапада́ти. [Що́ки опа́ли (позапада́ли). О́чі позапада́ли гли́боко]; 4) (о реке) впада́ти, впа́сти, влива́тися, вли́тися, втіка́ти, втекти́, вплива́ти, впливти́, ки́датися, вки́нутися. [Сімсо́т річо́к і чоти́ри та й усі́-ж вони́ та й у Дніпро́ впа́ли. Там, де Случ з Гори́ном ки́дається у При́п’ять]; (быть притоком) доплива́ти, допливти́.

Выжива́ть, вы́жить – 1) вижива́ти, ви́жити. [Цього́ ро́ку він не вмре, ще ви́живе]; 2) вигриза́ти, ви́гризти, випира́ти, ви́перти, вижива́ти, ви́жити, вику́рювати, ви́курити. [Не він мене́ ви́гризе з на́шого гу́рту, а я його́. Вику́рює нас господи́ня з ха́ти]; 3) в. из ума – ви́старіти ро́зум, ум відстарі́ти, на дитя́чий ро́зум перейти́ (зійти́), ро́зумом здитині́ти.

Выступать, вы́ступить – виступа́ти, ви́ступити. [Виступа́є як па́ва. Ви́ступив проти ме́не. Аж піт ви́ступив]; а теснее – 1) выступа́ть важно, плавно – іти́ ви́ступці, ви́ступцем; 2) виходжа́ти, вихо́дити, (сов. ви́йти), вируша́ти, ви́рушити, вибира́тися, ви́братися. [Полко́вник із наме́ту виходжа́є. Ві́йсько ви́рушило в бій]; 3) резко вперёд – вирива́тися, ви́рватися. [Напере́д не вирива́йся, зза́ду не зостава́йся]; 4) (из ряда) висува́тися, ви́сунутися, вихиля́тися, ви́хилитися, вистава́ти, ви́стати, витика́тися, ви́ткнутися. [На́ша ха́та ду́же вистає́ (витика́ється) проти и́нших з перії́]; 5) (в защиту кого, чего) става́ти в оборо́ні кого́, чого́, обстава́ти, обста́ти за що (за чим, за ким). [За грома́дську спра́ву обста́ти (Грінч.). Обстає́ за ним]; 6) (против кого) става́ти проти, руша́ти на ко́го; 7) (кандидатом) кандидува́ти (во что – на ко́го); 8) (пятнами) плями́тися; 9) выступа́ть наружу (вынырять) – винуря́тися. [Рі́чка то хова́ється поміж дерева́ми, то знов винуря́ється і блищи́ть проти со́нця]; 10) (постепенно из воды) витава́ти, ви́тонути. [Тепер і тут камі́ння повитава́ло і там потро́ху витає́ з води́. Вода́ залля́ла ди́ні, то поки воно́ ви́тоне з-під води́ – па́ростки й поги́нуть]; 11) (из границ приличия) перейти́ ме́жі присто́йности.

Выходи́ть, вы́йти, вы́тти, вы́дти – 1) вихо́дити (вихожа́ти) [Не вихожа́є з ха́ти. Куди́сь-же той яр вихо́дить. Буди́нок вихо́див у садо́к вели́ким рундуко́м], сов. ви́йти, піти́; виступа́ти. • Вы́йти с трудом – сов. ви́дибати, ви́дибуляти; (хромая) ви́шкандибати; (шаркая ногами) ви́човгати; (пятясь) ви́задкувати; (украдкой) ви́крастися; (толпой) виро́юватися, ви́роїтися, сипну́ти; (из воды) ви́брести, -ся; (из вагона) ви́сісти. • Прошу вы́йти (фамильярно) – про́шу на ви́ступці, (иронич.) проха́ю на ви́кидку. • Не выходи́ть из головы – не схо́дити з голови́. • Вы́йти наружу – проби́тися, ви́ступити (наве́рх), ви́явитися. • Вы́йти, прорубив отверстие – проруба́тися, ви́рубатися зві́дкись; (гуськом) ви́сотатися; (из употребления) виво́дитися, ви́вестися; (из затруднения) ви́рятуватися; (из границ) перейти́ за ме́жі, перебра́ти (вся́кої) мі́ри. • Выходи́ть, вы́йти из себя – аж із шку́ри вила́зити (ви́лізти), із се́бе пну́тися, аж на мі́сці циба́ти, аж нетя́митися; (из детского возраста) з діте́й (з дитя́чих літ) вихо́дити. • Вы́йти в жизнь – ви́йти між лю́ди; (за́муж) віддава́тися, відда́тися, піти́ за́між за ко́го, сов. одружи́тися з ким, ви́датися за ко́го, зашлю́битися з ким; (из яйца) ви́лупитися; 2) схо́дити. [У нас бага́то хлі́ба схо́дить]. • Вы́шло всё – (вже́) по всьо́му. • Вы́шли все деньги – по всіх гро́шах. • У меня вы́шло что – (диал.) я ви́велася з чо́го; 3) вы́йти каким – вда́тися, прида́тися. [Таки́й уже вдавсь пога́ний. Па́ска у нас хоро́ша придала́ся. На́ймичку собі́ прийняла́, та й до́бра ді́вчина придала́ся (Г. Барв.)]. • Ничего хорошего из тебя не вы́йдет – добра́ (пуття́) з те́бе не бу́де. • У меня вы́шло хорошо = мне удалось – я вдав до́бре. [У росія́н сати́ру найкра́ще вдав нові́тній письме́нник Салтико́в-Шедрі́н (Єфр.). Сла́бше вдає́ він за́клики до боротьби́ (Єфр.)]; 4) безл. – вихо́дити, вихо́дитися, ви́йтися. [Пішли́, аж не так ви́йшлося]. • Выхо́дит – вихо́дить; (следовательно) о́тже, (следует думать) випада́є. [Випада́, що всі тро́є були́ дурні́, а вона́ розу́мна]. • Вы́шло, как я говорил – на моє́ сло́во впа́ло, на моє́ ви́йшло; 5) выходи́ть на картах (при гаданьи) – випада́ти; 6) хим. – добува́тися, видава́тися.

Грани́ца – межа́, грань (р. гра́ни), грани́ця (ум. грани́ченька), (только политическая) кордо́н. [Дуб ріс са́ме на гра́ні. Ї́здив за кордо́н. Приї́хали з-за кордо́ну вче́ні лю́ди. Інтернаціоналі́зм зни́щить кордо́ни поміж на́ціями]. • Провести, определить грани́цу между чем – покла́сти межу́. • Определить грани́цу чего – обмежува́ти, заграни́чити що. • Выйти из грани́ц – перебра́ти мі́ри, перейти́ край, межу́. • Сосед по грани́це – узгранича́нин.

Денационализи́ровать, -ся – денаціоналізува́ти, -ся, зденаціоналізува́ти, -ся, (только о людях) винародовля́ти, -ся, ви́народовити, -ся. • Денационализи́рованный – зденаціоналізо́ваний, (только о людях) ви́народовлений. [Зденаціоналізо́вані буди́нки ма́ли-б перейти́ на прива́тну вла́сність. В Аме́риці на́ші емігра́нти гу́сто-ча́сто винародо́влюються].

Де́тство – дити́нство, дитя́чі літа́, вік дитя́чий, дити́нячий. • С де́тства – з дити́нства, зма́лку, зма́лечку, зма́льства. • С раннего де́тства – з мало́го ма́льства, з пу́п’янку, з пу́п’яночку. • Впасть в де́тство – здити́ніти, здити́нитися, на дитя́чий ро́зум перейти́; ви́старити ро́зум.

Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.

Зарва́ться – 1) (начать рваться) зарва́тися, поча́ти рва́тися. [Ка́тря, як скричи́ть, зарве́ться до ха́ти (М. Вовч.)]; 2) (перейти всякую меру) зарва́тися, загна́тися, перегна́тися; (в картах) загна́тися, заси́патися; см. II. Зарыва́ться.

Изжива́ть, изжи́ть – 1) (где) прожива́ти, прожи́ти де. • -жи́ть век еде – звікува́ти (вік) де, життя́ зжи́ти де. [У нево́лі вік звіку́є (Грінч.). У цій ха́ті зросла́ я, звікува́ла, зазна́ла добра́ й ли́ха (Коцюб.). Життя́ зжи́ти – не по́ле перейти́ (П. Мирн.)]; 2) (что) пережива́ти, пережи́ти що, перебува́ти, перебу́ти що, збува́ти, збу́ти що, зжива́ти, зжи́ти що. [Ті забобо́ни ми вже пережили́ (Київ). Перебули́ одно́ ли́хо, перебу́дем дру́ге (Крим.). Да́вні на́ші по́гляди на вла́сність ми потро́ху збува́ємо, але ще не збули́ (Крим.)]. • -ть себя, см. Изжива́ться. Изжи́тый – прожи́тий, пережи́тий, перебу́тий, збу́тий, геть ви́житий. [Хапа́ється за старі́, цілко́м перебу́ті фо́рми життя́ (Крим.). Недові́ра до нас, коли́сь ду́же сильна́, тепе́р спра́ва збу́та (Крим.). Це вже ви́житий на́стрій (Крим.)].

Испы́тывать, испыта́ть – 1) (пробовать, проверять) спи́тувати, поспита́ти, бра́ти, узя́ти на спи́ток, на спробу́нок кого́, що, чаще: випробо́вувати и випро́бувати, сов. ви́пробувати, про́бувати, спро́бувати кого́, що, досвідча́ти и досві́дчувати, досві́дчити кого́, чого́, (выверять) вивіря́ти, ви́вірити (редко дові́рити), виві́дувати, ви́відати кого́, що и чого́; см. Про́бовать 1, Искуша́ть 1. [Бог випробо́вує свято́го (Куліш). Це щи́ра пра́вда, Єфре́ме, яку́ я сам на собі́ спро́бував (Крим.). Неха́й ду́рнями броди́ спи́тують (Черкащ.). І заду́мує, як си́на на спробу́нок взя́ти (Рудан.). Ти ду́маєш, козаче́ньку, що я умира́ю, а я в те́бе, молодо́го, ума́ вивіря́ю (Мил.). Не вся́кому ду́хові ві́руйте, а досвідча́йте духі́в, чи від Бо́га вони́ (Св. П.)]. • -та́ть свои силы – поспита́ти, спро́бувати свої́ си́ли. • -та́ть чью-л. верность – спро́бувати, ви́вірити чию-не́будь ві́рність, досві́дчити чиє́ї ві́рности. • Я -та́л это на опыте, на своём личном опыте – я сам спро́бував, досві́дчив це, я спро́бував це на собі́. • -та́ть на практике – досві́дчити на пра́ктиці, спрактикува́ти що. [Я вже спрактикува́в, що на цій землі́ гре́чка не ро́дить (Городище)]. • Не -та́в, не узнаешь – не спро́бувавши, не взна́єш; 2) (исследовать) дослі́джувати, досліди́ти що (напр. приро́ду); см. Иссле́довать. -та́ть таинства природы – досліди́ти таємни́ці приро́ди; 3) (экзаменовать) іспито́вувати, ви́іспитувати, проіспитува́ти, ви́спитати, вивіря́ти, ви́вірити кого́; срвн. Экзаменова́ть. [Пан Лука́ш, ви́віривши мене́, сказа́в, що дасть мені́ нау́ку усю́, як сам умі́є (М. Вовч.)]; 4) (пережить, изведать) зазнава́ти, зазна́ти, ді[о]знава́ти, ді[о]зна́ти и ді[о]знава́тися, ді[о]зна́тися, спізнава́ти, спізна́ти, досвідча́ти(ся) и досві́дчувати(ся), досві́дчити(ся), зажива́ти, зажи́ти, сов. спро́бувати, поспита́ти чого́, (вкусить) скуштува́ти чого́, (набраться) набира́тися, набра́тися (напр. ли́ха), (принять) прийма́ти, прийня́ти чого́ (напр. біди́, ли́ха, ну́жди); срвн. Изве́дать 2. [Хто не зазна́в зла, не вмі́є шанува́ти добра́ (Приказка). Жи́ла в ба́тька не рік, не два, не зажила добра (Грінч. III). (Шевче́нко) до́бре на самі́м собі́ досві́дчив усьо́го, що серде́шний люд терпі́в під тим ярмо́м (Куліш)]. • -вать недостаток, нужду в чём – зазнава́ти недоста́чі, ну́жди в чо́му, (иногда) нужда́тися чим. • -та́ть много превратностей судьбы – зазна́ти химе́рної до́лі, бага́то злиго́днів (бедствий). • Я -та́л что на себе, на личном опыте – я сам зазна́в чого́, я на собі́ зазна́в (дізна́вся) чого́, я сам на собі́ спро́бував що, (грубов.) я на вла́сній шку́рі спро́бував (досві́дчився) чого́. • -та́ть много всего – зазна́ти (скуштува́ти) уся́чини чима́ло, (образно) перейти́ крізь си́то й ре́шето (Номис). • -вать давление – зазнава́ти ти́ску, на́гніту. • -вать терпение чьё – бра́ти на про́бу (випро́бувати, спокуша́ти) чий терпе́ць. • -вать страх – відчува́ти страх, зазнава́ти стра́ху. • -вать чувство – зазнава́ти почуття́. • -та́ть неприятное чувство – зазна́ти при́крого почуття́; 5) (замучить пыткой) закатува́ти, замордува́ти кого́; см. Запыта́ть. Испы́танный, прич. и прил. – 1) ви́пробуваний, спро́буваний, досві́дчений, ви́вірений. [Тре́ба йти відо́мим і ви́пробуваним шля́хом (Н. Рада). Це вже спо́сіб спро́буваний (Звин.)]. • -ный друг – пе́вний друг, ви́пробуваний, ви́вірений друг; 2) (пережитый) за́знаний, ді́знаний, спі́знаний, спро́буваний, зажи́тий. • -ться – випробо́вуватися, спи́туватися, бу́ти ви́пробуваним и т. д.

Как, нрч. – 1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.)]. Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].

Кварти́ра – 1) см. Жили́ще; 2) (нанятое помещение) кварти́ра, квати́ра, (зап.) поме́шкання (ср. р.), мешка́ння, (помещение) примі́щення. [Що ж ви, па́нно, в квати́рі живете́, а гро́шей не пла́тите вже дру́гий мі́сяць? (Грінч.). Вступи́в до своє́ї мале́нької квати́ри (Крим.). Перені́сся на и́нше поме́шкання, наня́в два поко́ї ку́хнею (Франко). І наняли́ собі́ таке́ мешка́ння, щоб так як слід при́ятелів прийма́ти (Куліш)]. • -ра с пансионом – кварти́ра з уде́ржанням, з харча́ми (харче́ю), (одна комната) ста́нція. [У тіє́ї Пйотро́вої поста́вила Анто́ся на ста́нцію (Свидн.). Приї́хали до Ки́їва, ста́ли на ста́нції (Н.-Лев.)]. • Общая -ра (общежитие) – житлогурто́к (-тка́), житлогу́рт (-ту), гурто́жит (-ту), гурто́житок (-тка). • Снимать, снять -ру – найма́ти, на(й)ня́ти, винайма́ти, ви́найняти кварти́ру (помешка́ння), закватирува́ти, заме́шкати, ста́ти на кварти́ру де, у ко́го. [Закватирува́в у попа́ (Кон.)]. • Расположиться на -ры (о войске) – посто́єм ста́ти, закватирува́ти де. • Сдать -ру кому – наня́ти кварти́ру (поме́шкання, мешка́ння) кому́, пусти́ти (при(й)ня́ти) на кварти́ру (в комі́рне) кого́. • Сдать -ру кому в своём помещении – пусти́ти (при(й)ня́ти) до се́бе в комі́рне (в сусі́ди) кого́, (с пансионом) узя́ти кого́ на ста́нцію (на кварти́ру з уде́ржанням). • Очистить -ру – звільни́ти кварти́ру (поме́шкання, примі́щення). • Переменить -ру – перейти́ на и́ншу кварти́ру (в и́нше поме́шкання). • Отдаётся меблированная -ра – найма́ється кварти́ра (поме́шкання, примі́щення) з ме́блями (умебльо́вана кварти́ра, -не поме́шкання). • Временная -ра – тимчасо́ва, кварти́ра, -ве поме́шкання. • Жить в наёмной -ре – жи́ти (ме́шкати) в на́йманій кварти́рі (поме́шканні), жи́ти в комі́рнім, у сусі́дах. • Совместная -ра – спі́льна кварти́ра (поме́шкання). • Жить в совместной -ре – жи́ти (ме́шкати) спі́льно з ким, у поспо́лі. [Ще й нажила́ся в комі́рнім: ви́кидав Тимо́ха з подві́р’я, і вона́ найняла́ собі́ хати́ну в поспо́лі, так і жила́ (Свидн.)]. • Главная -ра, воен. – головна́ кварти́ра. • Стоять на зимних -рах (о войске) – стоя́ти на зимови́х кварти́рах, зимува́ти.

Мане́ра – 1) мане́ра. • -ры – мане́ри, пово́дження, (грубые) ви́хватки. [Па́нське вихова́ння дава́ли у тому́ пансіо́ні: пе́рша річ «мане́ри» (пово́дження) (Кониськ.). Не люблю́ я панні́в з паничі́вськими ви́хватками (Н.-Лев.)]. • -ра держаться, вести себя – мане́ра, спо́сіб пово́дитися, звича́й, поведі́нка, пово́дження, (шутл.) поведе́нція. [Ко́жен край ма́є свій звича́й (Приказка). Було́ щось таке́ натура́льне, хло́пське в ці́лій його́ поведі́нці (Франко). Така́ ї́хня поведе́нція (Київ)]. • Приобрести -ры – здобу́ти собі́ мане́р, (ирон.) набра́тися мане́р. [Цих мане́р він набра́вся в сало́нах оде́ських купці́в (Н.-Лев.)]. • Изящные мане́ры – елега́нтні мане́ри, добі́рні мане́ри. • Непринуждённые -ры – ві́льні мане́ри, ві́льне пово́дження. • Скромные -ры – скро́мні мане́ри, скро́мне пово́дження; 2) мані́ра и мане́ра, спо́сіб, штиб, (вульг. диал.) мано́рія. [Особли́ва мані́ра стилісти́чна (Грінч.). Засво́юють його́ літерату́рну мане́ру (Єфр.). То таки́й спо́сіб у Москві́ (Крим.). То він жарту́є. Це в йо́го така́ вда́ча, така́ мано́рія (Н.-Лев.)]. • -ра разговаривать – спо́сіб розмо́ви (розмовля́ння). [Залиші́мо цей спо́сіб розмовля́ння (Крим.)]. • -ра говорить – спо́сіб говори́ти, гові́рка, говорі́ння. [З се́бе була́ висо́ка, огрядна́, гові́рки ско́рої, гучно́ї (М. Вовч.)]. • У всякого своя -ра – у вся́кого своя́ мане́ра, свій штиб. • Переменить -ру – відміни́ти штиб, перейти́ на и́нший штиб.

Ме́ра – 1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри, мір). [Мі́ра довжини́ (Сл. Ум.). Зо́лото, як мі́ра ва́ртости (Економ. Наука). Яко́ю мі́рою мі́ряєте, – відмі́ряється вам (Біблія)]. • -ры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні. • -ра времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су. • Палата мер и весов – пала́та мір і ваги́. • -рою (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що. [Хліб видавце́м дали́ (Н.-Лев.)]; 2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра. [Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудч.)]; 3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця. [Ви́сип бо́рошно в мі́рку (Брацлавщ.). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (Коцюб.)]; 4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру); 5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра. • -ра наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • -ра содеянного – мі́ра заподі́яного. • В той, в такой -ре (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі. [Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (Єфр.). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Грінч.)]. • В какой -ре – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру. • В большой, в значительной -ре (степени) – вели́кою мі́рою. [Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (Єфр.)]. • В большей, в меньшей -ре – бі́льшою, ме́ншою мі́рою, в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі. • В одинаковой, в равной, в той же -ре (степени) – одна́ково, (а) так са́мо, (зап.) зарі́вно. Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (Франко)]. • В полной -ре – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м. [Ви́користати по́вною мі́рою (Єфр.). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (Єфр.). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (Єфр.). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (Крим.)]. • По -ре чего – відпові́дно до чо́го, в мі́ру чого́. • По -ре моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів). • По -ре трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да. • По -ре того как – в мі́ру того́ як. [В мі́ру того́ як росту́ть супере́чності (Азб. Ком.)]. • По -ре получения, поступления чего – в мі́ру того́ як оде́ржується, надхо́дить (вступа́є), (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило (вступа́ло), (в будущем) оде́ржуватиметься, надхо́дитиме (вступа́тиме) що. • По -ре возможности, по -ре сил – в мі́ру спромо́ги, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же. • По -ре сил наших – як на́ша си́ла, як на́ше поси́лля. • По крайней -ре – прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма (Свидниц.), (хотя бы) бода́й; см. ниже – по меньшей ме́ре. Ки́нувся ми́ттю уни́з, щоб прина́ймні уме́рти з свої́ми вку́пі (Дніпр. Ч.). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (Коцюб.)]. • По меньшей (по крайней) -ре (минимум) – що-найме́нш(е), принайме́нше, прина́ймні, бода́й. [Щоб здійсни́ти цю програ́му, тре́ба що-найме́нше (прина́ймні) три ро́ки (Київ). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (Франко)]. • Это по меньшей -ре странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно). • По большей -ре – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше. • В -ру (соответственно) – до мі́ри, помі́рно; (об обуви, одежде) до мі́ри, в мі́ру. [Як п’єш до мі́ри, то горі́лка пану́є чолові́кові (Полтавщ.). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Грінч.)]. • Сделанный в -ру – зро́блений до мі́ри, помі́рний. • Не в -ру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; (неподсилу) не під си́лу. [Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовч.)]. • Без -ры – без мі́ри, мі́ри нема́, незмі́рно; см. Сверх ме́ры. [Се мук йому́ без мі́ри завдало́-б (Грінч.)]. • Сверх, свыше -ры, через -ру – над мі́ру, через лад, на́дто, зана́дто; (непосильно) над си́лу. [Через лад багато набра́в, – от і не піднесе́ (Грінч.). Що на́дто – то пога́но (Приказка)]. • Свыше всякой -ры – (по)над уся́ку мі́ру. • Всему есть -ра – всьому́ (на все) є мі́ра (предел: край). • Превышать, превысить -ру – перехо́дити, перейти́ мі́ру. • Знать, соблюдать, наблюдать -ру, не знать -ры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му. [Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (Н.-Лев.). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Приказка)]. • Душа -ру знает – душа́ мі́ру зна́є. • Подойти под -ру, см. Ме́рка 2. • Выше -ры и конь не скачет (не прянет) – понад се́бе і кінь не цибне́; 6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу). [Репреси́вні (такти́чні) за́ходи (Єфр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (Куліш)]. • -ры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, (щоб) впли́нути. • -ры к восстановлению – за́ходи до відно́влення. • -ры действительного наблюдения – за́соби спра́вжнього догляда́ння. • -ра обеспечения – спо́сіб забезпе́чення. • -ры предосторожности – застере́жні́ (пересторо́жні) за́ходи, за́ходи проти небезпе́ки; см. Предосторо́жность. • -ры предупредительные – запобі́жні́ (попередні́) за́ходи, за́ходи попереди́ти що. • -ры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення. • -ры принудительные – примусо́ві за́ходи. • Высшая -ра наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу). • Изыскивать -ры – добира́ти спо́собу. • Прибегать к -рам – вдава́тися до за́ходів. • Прибегнуть к иным -рам – вжи́ти и́нших за́ходів, уда́тися до и́ншого спо́собу. • Принимать, принять, употреблять, употребить -ры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу. [Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (Самійл.). Роби́ти за́ходи, щоб його́ силомі́ць притягли́ до нас, я не хо́чу (Крим.)]. • Принимать зависящие -ры – вжива́ти нале́жних за́ходів. • Помогайте ему всеми -ми – (до)помага́йте йому́ вся́ким спо́собом, всіма́ способа́ми.

Минова́ть, мино́вывать, мину́ть и минова́ть – 1) кого, что (обходить, об’езжать, оставлять в стороне) – мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Я на ті діво́чі голоси́ просто́ й пішо́в, мина́ючи ха́ти (М. Вовч.). Нема́ чого́ стриба́ти нам в ого́нь, коли́ його́ і обмину́ти мо́жна (Грінч.). Пе́вне не додо́му йдеш, бо свій прову́лок промину́в (Грінч.)]. Да -нё́т (-ну́ет) нас чаша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця ча́ша; 2) что (пропускать, оставлять без внимания) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що. [Богоро́дицю так було́ по́спіль прокажу́, не мину́ й сло́ва (Г. Барв.). Не чита́й цього́, промини́ (Брацлавщ.)]. • Мину́я, Минова́в что (за исключением, кроме) – помина́ючи, ви́ключивши що, за ви́нятком, за ви́їмком, крім, о́крі́м чо́го; 3) не -ва́ть (не избежать) чего – не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́ и від чо́го. • Не -ва́ть ему тюрьмы – не мину́ти йому́ в’язни́ці, не втече́ він від ка́ри. • Этого не -ва́ть – цього́ не (об)мину́ти (не (об)мине́ш), від цьо́го не втече́ш. • Как ни беречься, а не -ва́ть ожечься – хоч як береже́шся (стереже́шся), а наре́шті впече́шся. • Чему быть, того не -ва́ть – що ста́тися ма́є, те ста́неться. • Двум смертям не бывать, одной не -ва́ть – сме́рти не відпе́рти; раз ма́ти роди́ла, раз і вмира́ти (Приказки); 4) (о времени) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́; срв. Проходи́ть 10. [Мину́ла весна́, лі́то мина́є (Грінч.). Змину́ло ще скі́лькись днів (Крим.). Час іде́, мина́ється (М. Вовч.). І обі́д, і по́лудень мину́всь, а Левка́ нема́ (Квітка). Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.). Уже́ петрі́вочка помина́є (Мил.). Пере́йдуть віки́, світ зава́литься (Рудан.). Зійшло́ і лі́то (Борзенщ.). Збі́гло кі́лька ро́ків (Коцюб.)]. • Зима ещё не -ва́ла – зима́ ще не мину́ла(ся), не промину́ла, не перейшла́, не перезимува́лася. • Вся беда -ва́ла – все ли́хо мину́лося. [Згада́й ли́хо, та й байду́же: мину́лось, пропа́ло (Шевч.)]. • Срок уже -ну́л – те́рмін (речіне́ць, строк) уже (про)мину́в, ви́йшов, (истёк) упли́в. • Опасность -ва́ла – небезпе́ка мину́ла(ся). • Ему -ну́ло двадцать лет – йому́ мину́ло (ви́йшло, перейшло́) два́дцять ро́ків, йому́ дійшо́в, йому́ помину́в двадця́тий рік. • Минова́вший – що мину́в(ся), промину́в и т. п.; мину́лий, перебу́тий. [Страшни́й та остато́чно щасли́во перебу́тий епізо́д (Франко)].

II. Мир – 1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи́, -ті́в), все́світ (-ту), всесві́ття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (Коцюб.). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (Кониськ.). Ви сві́тло сві́ту (Куліш). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (Олесь). Ой, ви́дить бог, ви́дить творе́ць, що мир погиба́є (Колядка)]. • От сотворения -ра – від с(о)тво́ре[і́]ння сві́ту, від поча́тку сві́ту; відко́ли світ наста́в. [Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (Брацл.)]. • Ещё до сотворения -ра – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед сотво́ренням сві́ту. • Системы -ра – систе́ми сві́ту (все́світу). • Мир божий – світ (мир) бо́жий. [І світ бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Шевч.)]; 2) (светило) світ. [Горя́ть світи́, біжа́ть світи́ музи́чною ріко́ю (Тичина)]; 3) (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок (-чка), сві́тонько (-ка, ср. р.). [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). Над на́шого козаче́нька і в сві́ті нема́ (Метл.)]. • Во всём -ре – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті. • Нигде в -ре – ніде́ в сві́ті. • По всему -ру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті. • На весь мир – на ввесь світ. • Дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень (-рня). • Горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо. • Дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́. • Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир – цей (цьогобі́чний) світ, сьогосві́ття, той (потойбі́чний) світ, тогосві́ття (-ття). [Усе́ на цім сві́ті зника́є (Грінч.). Привели́ до не́ї одну́ ба́бу, що неда́вно обмира́ла і на тім сві́ті була́ (ЗОЮР. I)]. • Этого -ра, потустороннего -ра – сьогосві́тній, тогосві́тній (несьогосві́тній, несві́тній). [Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (Н.-Лев.). Мара́ несві́тня озива́ється (М. Вовч.)]. • Он человек не от -ра сего – він люди́на несьогосві́тня, (возвыш.) не від ми́ру сього́. • Сильные -ра (сего) – мо́жні, вла́дні (-них), зве́рхники (-ків) (сві́ту сього́); воло́дарі сві́ту сього́. • Гражданин -ра – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин (-на, им. мн. -тя́ни, р. -тя́н), (космополит) всесві́тник. [Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л. Укр.)]; 4) (перен.: круг явлений) світ. • Два -ра (противоположных) – два сві́ти. • Внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, зве́рхній), вну́трішній світ. • Идеальный, физический мир – ідеа́льний, фізи́чний світ. • Новый, старый (древний) мир – нови́й, стари́й світ. • Мир красоты – світ краси́. • Мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ. • В -ре неведомого – у сві́ті невідо́мого; 5) (все люди) світ, (общество) грома́да лю́дська, зага́л (-лу). [Світ прозва́в (ді́да Хо) стра́хом (Коцюб.). Хто так неда́вно прийма́в гучну́ сла́ву, світ того́ ху́тко забу́в (Л. Укр.)]. • Пустить по -ру, см. Пуска́ть 1. • Ходить, пойти по -ру, в мир – з торба́ми (з то́рбою), з до́вгою руко́ю ходи́ти, піти́, за про́ханим (за ласка́вим) хлі́бом, попідвіко́нню, по же́брах (на же́бри, в же́бри) ходи́ти, піти́, на про́шений хліб перейти́, (пров.) по миру́ ходи́ти, (нищенствовать) жебра́чити, же́брати, жебрува́ти, старцюва́ти. [Стара́ ма́ти пішла́ з то́рбою і з то́го сім’ю́ годува́ла (Крим.). «Чим заробля́?» – «По миру́ хо́дить» (Звин.)]. • С -ру по нитке, голому рубашка – зе́рнятко до зе́рнятка – от і ці́ла мі́рка. • На весь мир мягко не постелешь – всім не дого́диш; всім (на всіх) не наста́(р)чиш, на всіх не настара́єшся. • С -ром и беда не убыток – як усі́м біда́, то то вже півбіди́. • На -ру и смерть красна – за кумпа́нію і цига́ни ві́шаються (Приказка); 6) (социальная группа) світ. [Світ розбу́рканих люде́й (Єфр.)]. • Крещённый, христианский мир – хреще́ний, христія́нський світ. • Преступный мир – злочи́нний світ, злочи́нна грома́да; 7) (крестьянская община) грома́да, (редко) мир, (пров., рус.) о́бчество, (стар.) копа́, (ум.) грома́дка, грома́дочка, грома́донька. [Вже вся грома́да зібра́лася коло во́лости (Грінч.). Біля збо́рні зібра́вся ввесь мир (Коцюб.). Копа́ перемо́же й попа́ (Номис)]. • -ром – грома́дою, ми́ром. [Похова́ли грома́дою (Шевч.). Ми́ром і бо́гу до́бре моли́тися (Номис)]. • Он выбран -ром – його́ обра́ла грома́да; 8) (мирская сходка) сход (-ду), грома́да. [Як сход ска́же, так і бу́де (Брацлавщ.). Прийшо́в ба́тько з грома́ди таки́й серди́тий (Грінч.)]. • Класть, положить на -ру – кла́сти, покла́сти (ви́рішити) на схо́ді; 9) (светская, неотшельническая жизнь) (грі́шний) світ, сві́тське (мирське́) життя́ (-ття́); мир. [Черне́ць Пахо́мій, у миру́ Петро́ Борзе́нко (Крим.)]. • Жить в -ру́ – жи́ти серед люде́й, прова́дити сві́тське (мирське́) життя́, жи́ти в світові́й (в зе́мній) марно́ті. • Оставить, покинуть мир – а) (светскую жизнь) поки́нути світ, відійти́ від (грі́шного) сві́ту. [Покида́є світ і во́лю, щоб в пече́рі сме́рти ждать (Франко)]; б) (умереть) поки́нути світ, зійти́ з(о) сві́ту, переста́витися.

Мы́та́рство – 1) ми́тниця; см. Мы́тница; 2) шахра́йство, махля́рство; срв. Плутовство́; 2) користолю́бність, користолю́бство, заже́рливість (-вости); срв. Любостяжа́ние; 4) бідува́ння, поневіря́ння, зли́дні (-нів); срв. Мы́кание 3. [Перспекти́ви поворо́ту старо́ї недо́лі, віково́го поневіря́ння (Рада)]. • Терпеть -ства – поневіря́тися, бідува́ти, зли́днів зазнава́ти. [З пу́п’яночку сирота́ Заха́рко поневіря́вся по на́ймах (Крим.)]; 5) -ства (обыкнов. во мн. ч.), церк. – мита́рства. [Во́дять ду́шу по мита́рствах (Звин.)]. • Пройти все -ства – перейти́ всі мита́рства, побува́ти в бува́льцях. [Побува́в у бува́льцях, – зна́є, що кий, що па́лиця (Приказка)]. • Пойти по -ствам – піти́ по мита́рствах. [Десь моя́ спра́ва по мита́рствах хо́дить (Лубенщ.)].

Напролё́т, нрч. – 1) на́скрізь, нави́літ, від кра́ю до кра́ю; срв. Наскво́зь, Навы́лет. [Проби́в ді́рку на́скрізь (Мирг.). Простре́лив го́лову нави́літ (Лубенщ.)]. • Пройти лес -лё́т – перейти́ (пройти́) ліс на́скрізь, перейти́ (пройти́) крізь уве́сь ліс, перейти́ ліс від кра́ю до кра́ю. • Прочесть книгу -лё́т – прочита́ти кни́жку від до́шки до до́шки (від поча́тку до кінця́, від кра́ю до кра́ю), прочита́ти кни́жку геть-чи́сто всю (від сло́ва до сло́ва); 2) (о времени) без пере́рви, аж до, (зап.) через що. • Просидели всю ночь -лё́т – проси́діли без пере́рви всю ніч, проси́діли цілі́сіньку ніч (з ве́чора аж до ра́нку). • Не спать ночи -лё́т – не спа́ти цілі́сінькі но́чі, (зап.) не спа́ти через ці́лу ніч (через ці́лі но́чі).

Наступа́тельный – наступо́вий, нападни́й, (захватный, диал.) забі́[о́]рчий, (агрессивный) агреси́вний, напа́дчий. [Забі́рча війна́ (Дніпропетр.). Забо́рча полі́тика (Львів)]. • -ный бой – нападни́й бій. • -ная война – нападна́ війна́. • -ные действия – нападні́ ді́ї. • Переходить, перейти к -ным действиям – перехо́дити, перейти́ до на́ступу (до напада́ння). • -ный марш – наступо́вий рух. -ным образом, см. Наступа́тельно.

Наступле́ние – 1) (на кого, на что) на́ступ (-пу), (действие ещё) наступа́ння; (нападение) на́пад (-ду), (действие ещё) напада́ння на ко́го, на що. [Тяжкі́ гріхи́ впини́ли пре́дків на́ших від на́ступу на христия́нські зе́млі (Куліш). На́ступ на всьому́ фро́нті на капіта́л (Пр. Правда). Не боя́лися наступа́ння зоко́лу (Рада)]. • При -нии, во время -ния – під час на́ступу, за на́ступу; наступа́ючи. • Вести, повести -ние – наступа́ти, ве́сти́ (прова́дити, роби́ти), пове́сти́ на́ступ, (начинать, начать) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) на́ступ. • Переходить, перейти в -ние на кого, на что – перехо́дити, перейти́ до на́ступу, почина́ти, поча́ти на́ступ, наступа́ти, руша́ти, ру́шити на ко́го, на що. • Переход в -ние – перехі́д до на́ступу. • Генеральное -ние – зага́льний на́ступ, зага́льна ата́ка [Ті́ні немо́в-би чека́ли га́сла, щоб поча́ти зага́льну ата́ку на ві́льні просто́ри сві́ту (Кінець Неволі)]; 2) (о времени, сроке) настава́ння, оконч. наста́ння́ (-ння́), (редко, диал.) настаття́ (-ття́), (приход) надхо́дження, оконч. надхі́д, прихі́д (-хо́ду), (начало) поча́ток (-тку). [В Йо́сифа-ж роди́лося два си́ни, до наста́ння семи́ год голо́дних (Біблія). Мрі́ї про настання́ на землі́ золото́го ві́ку (М. Калин.)]. • При -нии, с-нием чего – коли́ (як) настає́ (надхо́дить, захо́дить, в прошлом: настава́ло, наста́ло и т. п., в будущем: наста́не и т. п.; срв. Настава́ть) що, (о времени, но не о сроке ещё) з чим, з прихо́дом (редко з настава́нням, з наста́ння́м, з надхо́дом) чого́, (с началом чего) на (при) поча́тку чого́. • При -нии весны – коли́ (як) настає́ и т. п. весна́, об весні́, (с -нием) з весно́ю, з прихо́дом весни́. • При -нии, с -нием ночи – коли́ (як) настає́ и т. п. ніч. • При -нии опасности – коли́ захо́дить (настає́ и т. п.) небезпе́ка. • При -нии срока – коли́ (як) настає́ и т. п. те́рмін (строк, речіне́ць).

Очередно́й – чергови́й, чере́жний, рядови́й. [Чергове́ зі́брання. Рядову́ ча́рку підне́сли]. • -но́й вопрос – чергова́ спра́ва. • Перейти к -ны́м делам – перейти́ до чергови́х справ, до де́нного поря́дку. • Стать -ны́м – ста́ти на че́ргу. [Жіно́ча спра́ва ста́ла, наре́шті, на че́ргу дня]. • -дно́й (казак, чиновник) – чергове́ць (-гівця́), чергови́й (-во́го). • Не -дно́й (не соблюдающий -ди) – безчере́жний.

Перебира́ться, перебра́ться – 1) перебира́тися, перебра́тися, бу́ти пере́браним; 2) (переправляться) перебира́тися, перебра́тися, переїзди́ти, переї́хати, перево́зитися, переве́зти́ся, переки́да́тися, переки́нутися, перехо́плюватися, перехопи́тися, (по течению реки) перепуска́тися, перепусти́тися через що. • -ться через реку – перебра́тися, переве́зти́ся, переї́хати, переки́нутися через рі́чку. [Да́йте нам човна́, ми ті́льки переки́немось на той бік. Тимча́сом усі́ байдаки́ щасли́во поперепуска́лись через кода́цький порі́г (Загірня)]. • -ться через горы – переки́нутися через го́ри. • -ться на другую квартиру, в новую избу – перебира́тися (перебра́тися), перево́зитися (переве́зти́ся), перено́ситися (перене́сти́ся), переїзди́ти (переї́хати), перехо́дити (перейти́) на и́нше примі́щення, в но́ву́ ха́ту (до ново́ї ха́ти).

Перебрести́ – 1) (через воду) перебри́[е]сти́; 2) (с трудом перейти) перелі́зти, перепле́нтатися, перечала́пати, перечвала́ти. [Наси́лу перепле́нтався через міст, так засла́б].

Перева́ливать, перевали́ть – 1) что куда – перекида́ти, переки́дати и поперекида́ти що куди́, перетяга́ти, поперетяга́ти що куди́. • -ли́ть землю, сено – переки́дати зе́млю, сі́но. • -ли́ть брёвна, лес – переки́дати, поперетяга́ти берве́ння, деревню́, коло́ддя. • -вать, -ли́ть что-л. через что – перева́лювати (перевали́ти), переверта́ти (переверну́ти), (о мног.) поперева́лювати, попереверта́ти що через що; 2) через что – перехо́дити, перейти́, переступа́ти, переступи́ти, перекида́тися, переки́нутися, перехо́плюватися, перехопи́тися через що, (плывя) переплива́ти, перепливти́ через що, мина́ти, мину́ти що. • -ли́ть через горный хребет – перейти́, переки́нутися, перехопи́тися, через гі́рський кряж. • Лодка -ли́ла на другой берег – чо́вен перепли́в на той бік. • Ему уже за семьдесят -ли́ло – йому́ вже за сімдеся́ть перейшло́ (переступи́ло, переско́чило). [Ві́ку його́ ді́йсне ніхто́ таки й не знав: мо́же йому́ й за со́тню ці́лу переско́чило (Кониськ.)]. • -ли́ло за полночь – зверну́ло з пі́вночи. • Перева́ленный – переки́даний.

Переводи́ться, перевести́сь – 1) перево́дитися, бу́ти переве́деним; переклада́тися, перетовма́чуватися, бу́ти перекла́деним, перетовма́ченим и т. п., см. Переводи́ть 1 - 4; 2) перево́дитися, переве́сти́ся, перехо́дити, перейти́, переїзди́ти, переї́хати, перено́ситися, перенести́ся. • Он -вё́лся на службу в другой город – він перейшо́в (перені́сся) на слу́жбу до и́ншого мі́ста; 3) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, виво́дитися, ви́вестися, поперево́дитися, позво́дитися, повиво́дитися. [Песи́головців оста́лось ма́ло: поперево́дились]. • Не -ться – не вибува́ти, не збува́ти. [У їх горі́лка не вибува́є].

Передвига́ться, передви́нуться – пересува́тися и пересо́вуватися, пересу́нутися; (переселяться) перехо́дити, перейти́, (о мног.) попересува́тися, поперехо́дити. • Старик едва -га́ется на ногах – наси́лу но́ги стари́й переставля́є (ле́две нога́ми со́ває).

Перезрева́ть, перезре́ть – перестига́ти, перести́гнути, переспіва́ти, переспі́(ну)ти, перехо́дити, перейти́; (о человеке) переста́рюватися, переста́рітися.

Перекочё́вывать, перекочева́ть – перекочо́вувати, перекочува́ти, перехо́дити, перейти́ (з мі́сця на мі́сце), перемандро́вувати, перемандрува́ти, (пренебр.) волочи́тися.

Перепоре́ть (о времени, поре) – перепори́тися, перейти́.

Перераба́[о́]тывать, перерабо́тать – 1) (наново, иначе) переробля́ти и переро́блювати, перероби́ти, (о мног.) попереробля́ти и -ювати. [Ти так роби́, щоб уже́ не переробля́ти]; срв. Переде́лывать; 2) (обработать) обробля́ти и -ро́блювати, оброби́ти, (со стороны внутреннего содержания) поретворя́ти и -тво́рювати, перетвори́ти, (во множ.) попереробля́ти и -лювати, поперетворя́ти и -рювати що на що (в що). [Приро́да постача́є ті́льки сирови́й матерія́л, а вже сама́ люди́на му́сить так його́ перероби́ти, щоб ма́ти собі́ до́брий пожи́ток (Єфр.)]. • Желудок -вает пищу – шлу́нок перетра́влює ї́жу; 3) (всё, много) перероби́ти, пороби́ти (все, бага́то). [Па́нської робо́ти не переро́биш]; 4) (перегнать кого в работе) переробля́ти, перероби́ти кого́, перехо́дити, перейти́ кого́ в робо́ті. [Стари́й, а в робо́ті молодо́го пере́йде́]. • Перерабо́танный – переро́блений, перетво́рений; поро́блений.

Пересма́тривать, пересмотре́ть (многое, всё) – передивля́тися, передиви́тися, перегляда́ти, перегля́[е́]джувати, перегля́нути, перегля́ді́ти, (о мног.) попередивля́тися, поперегляда́ти що, (бегло, о минувшем) перехо́дити, перейти́. [Передиви́вся оди́н по о́дному всі її́ давні́ші портре́ти (Л. Укр.). Поча́в перегляда́ти порозго́ртувані на стола́х книжки́ (Неч.-Лев.). Перегля́ньте все з поча́тку до кра́ю. По че́рзі ми пере́йдемо визначні́ших письме́нників із цьо́го пері́оду (Єфр.)]. • -вать дело в суде – перегляда́ти спра́ву в суді́ на́ново. • Пересмо́тренный – перегля́нутий, переди́влений, перегля́[е́]джений; (о деле в суде) перегля́нутий (розгля́нутий) на́ново.

Под и Подо, предл. – 1) с вин. пад. – під ко́го, під що, попід що (срв. п. 2), (только при обозначении времени) проти чо́го. • Стать под дерево, под навес – ста́ти під де́рево, під пові́тку. • Подойти под окно (снаружи) – підійти́ під вікно́. • Сесть под окно (у окна) – сі́сти край вікна́. • Ложись под стену, а я с краю – ляга́й повз (під, попід) сті́ну, а я з кра́ю. • Подступить под Москву – підступи́ти під Москву́. [Тата́рин да́лі вже й під Ки́їв підступа́є]. • Взять кого по́д руку, по́д руки – взя́ти кого́ під ру́ку, попід ру́ки. [Взяли́ царя́ попід ру́ки (Рудан.). Мене́ вхопи́ли дво́є молоди́ць попід ру́ки (М. Вовч.)]. • Перейти под власть кого – перейти́ під ко́го, під чию́ ру́ку. • Посадить, взять под арест – узя́ти під аре́шт, за (під) сторо́жу. • Отдать под суд – відда́ти до су́ду, поста́вити на суд (перед суд) кого́. • Дом отдан под постой – дім ві́ддано на пості́й. • Дать под заклад что-л. – да́ти на (в) заста́ву що. • Давать взаймы под залог – дава́ти пози́кою під заста́ву. • Танцевать под фортепиано – танцюва́ти під фортеп’я́но. • Петь под аккомпанимент гитары – співа́ти під гіта́ру, в су́проводі гита́ри. • Заснуть под плеск волн – засну́ти під плю́скіт хвиль. • Подделать медь под золото – підроби́ти мідь під зо́лото. • Подобрать под цвет, под рост – добра́ти до ко́льору (під ко́лір), до зро́сту (під зріст). • Под силу, не под силу – до снаги́, не до снаги́. • Под ряд, см. Подря́д. • Стричь волосы под гребёнку – стри́гти воло́сся під гребіне́ць. • Ехать по́д гору – ї́хати з гори́. • Подняться под (самые) облака – підня́тися попід (самі́сінькі) хма́ри. • Ему под пятьдесят лет – йому́ ро́ків під п’ятдеся́т, йому́ бли́зько пяти́десяти ро́ків. • Под новый год, под праздник, под пятницу – проти но́во́го ро́ку, проти свя́та, проти п’я́тниці. [Про́ти п’я́тниці мені́ присни́вся сон]. • Под вечер – над ве́чір, проти ве́чора, надвечори́, см. Ве́чер. • Под утро – над світ, перед сві́том. • Под пьяную руку – під п’я́ну руч, по-п’я́ному, по п’я́ну. • Под конец года – напри́кінці ро́ку; 2) с твор. пад. – під ким, під чим, (для обозначения пространности места, а также при множественности предметов или мест, под которыми или у которых действие совершается или что-л. имеет пребывание) попід чим. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Неч.-Лев.). Під ним ко́ник вороне́нький на си́лу ступа́є (Шевч.)]. • Сидеть под деревом, под кустом – сиді́ти під де́ревом, під куще́м. • Расположиться под деревьями – розташува́тися попід дерева́ми. • Под горой, под горами – попід горо́ю, попід го́рами. [Стої́ть гора́ висо́кая, попід горо́ю гай (Гліб.). Два рядки́ бі́лих хат попід го́рами білі́ють (Неч.-Лев.)]. • Вдоль под чем – попід чим и попід що. [Карпо́ ско́чив через перела́з і пішо́в попід ти́ном (Неч.-Лев.). Попід те́мним га́єм ї́дуть шля́хом чумаче́ньки (Шевч.). Була́ попід па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ви́спа (М. Вовч.). Попід те село́ є ліс (Звин.)]. • Мы живём под Киевом – ми живемо́ під Ки́ївом. • На дачах под Киевом – на да́чах попід Ки́ївом. • В сражении под Полтавой – в бою́ під Полта́вою, коло Полта́ви. [А вже Палі́й під Полта́вою із Шве́дом поби́вся (Макс.)]. • Под тенью дуба – в холодку́ під ду́бом. • Под глазом, под глазами – під о́ком, попід очи́ма. • Под окном, под окнами – під вікно́м, попід ві́кнами, попідві́конню. • Быть, находиться подо льдом, под снегом – бу́ти, перебува́ти під льо́дом (під кри́гою), під сні́гом. [Ставо́к під кри́гою в нево́лі]. • Поле под рожью, под овсом – по́ле під жи́том, під вівсо́м (під жита́ми, під ві́всами). • Земля под огородом, под лесом – земля́ під горо́дом; під лі́сом. • Под родным кровом – під рі́дною стрі́хою. • В рамке под стеклом – в ра́мках, в ра́[я́]мцях за скло́м. • Под замком – на замку́. • Под арестом – під аре́штом, за (під) сторо́жею. [Держа́в їх на замку́ за сторо́жею до королі́вського су́ду (Куліш)]. • Быть, находиться под следствием, под судом – бу́ти, перебува́ти під слі́дством, під судо́м. • Под опекою, под надзором – під опі́кою, під до́глядом (під на́глядом) чиї́м. • Быть, находиться под защитою – бу́ти, перебува́ти під за́хистом чиї́м, (в защищённом месте) за за́хистом. • Быть под ружьём – бу́ти при збро́ї. • Быть под ветром – бу́ти за ві́тром. • Ходить под страхом – ходи́ти під стра́хом. • Под страхом смертной казни – під загро́зою сме́ртної ка́ри. • Под начальством, под предводительством, под командою кого – за чиї́м (и під чиї́м) при́водом, під ки́м, під чиї́м кома́ндуванням. • Под начальством атамана такого-то – під ота́маном таки́м-то. • Под властью кого – під ким. [Бу́де до́бре запоро́зцям і під ту́рком жи́ти (Пісня)]. • Под редакциею – за реда́кцією (за редагува́нням) и під реда́кцією. • Иметь под рукою – ма́ти під руко́ю, на по́хваті. • Узнать под рукою – дові́датися ни́шком. • Под секретом – під секре́том. • Под хреном – до хрі́ну, з хрі́ном. [Порося́ до хрі́ну]. • Что разумеете вы под этим словом – що розумі́єте ви під цим сло́вом. • Под 30-м градусом широты – на 30-му гра́дусі широти́. Из-под, см. Из.

Пойти́ – 1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му]. • -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі. • -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)]. • -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́. • -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти. • -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр). • -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки. • -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́. • -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи. • -ти́ за водой – піти́ по во́ду. • -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся]. • -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу. • -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в. • -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди. • -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти. • -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд. • -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.). • Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)]. • -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́. • Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́! • -дё́м(те)! – ході́м(о)! • -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)! • -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь. • -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька! • -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й. • Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги! • -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)]. • Вот -ди́-ж ты – от ма́єш. • -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться. • -ди́ с ним – що з ним поро́биш. • Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)]. • Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся. • -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те. • Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло. • -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)]. • -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому). • -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт. • -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та. • Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре. • -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку]. • -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат). • -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де]. • -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́. • -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти. • Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом. • Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла). • Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою. • Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся). • Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло). • Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори. • Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід. • Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом). • Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою. • -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру]. • -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні]. • -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно]. • -ти́ на уступки – поступи́тися. • -ти́ в пари – заложи́тися. • -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)]. • -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся]. • -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою. • -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д. • -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти. • -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти. • -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне. • -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки. • На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії. • Под воду -ти́ – нирця́ да́ти. • Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть; 2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що. • -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися. • -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.). • Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся; 3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти. • -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися. • И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти. • Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти). • -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти. • -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць. • Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)]. • -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати. • Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́. • -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже; 4) (начаться) піти́, поча́тися. • -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.). • -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)]. • Дождь -шё́л – дощ пішо́в. • Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́. • -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить 5) (поступить) піти́. • -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти. • -ти́ в услужение – піти́ у на́йми. • -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́. • -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько); 6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.

Положе́ние – 1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.

Пора́ – 1) час, годи́на, пора́, доба́. • Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла. • В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)]. • Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)]. • Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на. • Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня). • Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́. • Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)]. • Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)]. • Осенняя -ра́ – осі́ння доба́. • Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)]. • Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)]. • В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)]. • В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)]. • До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). Він сиді́в допі́зна (Гр.)]. • С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в. • До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́. • На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)]. • По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́. • Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́. • Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)]. • В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно. • На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)]. • В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде; 2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)]. • На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́). • До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)]. • Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)]. • С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)]. • С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)]. • Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній. • С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)]. • До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)]. • До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)]. • Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)]. • До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)]. • Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній. • С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)]. • До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)]. • В -ру, не в -ру, см. Впо́ру. • Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час. • Пора́, нар. – час, пора́. • -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти. • -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти. • -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)]. • -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)]. • Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти. • Перейти -ре́, безл. – перепори́тися. • Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.

Потеря́ть – (утерять) загуби́ти, згуби́ти, (о мн., позагу́блювати, погуби́ти), утеря́ти що, відбі́гти що и чого́, ріши́ти що, (шутл.) посі́яти що; (утратить) утра́тити, стра́тити, (о мн. потра́тити), загуби́ти, втеря́ти кого́, що; (лишиться) (по)збу́тися, ріши́тися кого́, чого́, збу́ти, позбу́ти що и чого́, знебу́ти що, (понести убыток) втра́тити на чо́му. [Ключ Лукаше́ві відда́й – ще загу́биш (М. В.). Десь ша́пку відбі́г (Мирн.). Гро́ші втеря́в (Звин.). Втра́тив наді́ю, спо́кій. Утра́тив щи́рого при́ятеля (Крим.). На-ві́ки стра́тив її́ коха́ння (Стор.). Де́сять ро́ків загуби́в я ма́рно (Грінч.). Вона́ згуби́ла честь, рі́дних та по́друг (Грінч.). Збу́вся він сла́ви, всьо́го (Л. Укр.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.)]. • -ря́ть силу, здоровье – в[с]тра́тити, згуби́ти, збу́ти, знебу́ти си́лу, здоро́в’я. • -ря́ть силы на работе – ви́робити си́лу, спрацюва́ти си́лу (Франко), спрацюва́тися. • -ря́ть голос – спа́сти з го́лосу. • -ря́ть время, день – змарнува́ти, зга́яти, уга́яти, прога́яти, переве́сти, зба́вити, прогайнува́ти час, день. • -ря́ть понапрасну и труд, и деньги – змарнува́ти і пра́цю, і гро́ші. • -ря́ть ум от старости – ви́старити, (о мн.) повиста́рювати ро́зум, (образно) на дитя́чий ро́зум перейти́. [Діди́ вже й ро́зум повиста́рювали]. • -ря́ть расположение, право – в[с]тра́тити ла́ску, пра́во, відпа́сти ла́ски чиє́ї, пра́ва чийо́го. [Як ти ба́тькової ла́ски одпаде́ш, то він, мо́же, одцура́ється (М. В.)]. • -ря́ть надежду – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. наді́ю, знаді́ятися. • -ря́ть голову (в перен. зн.) – збу́тися, позбу́тися голови́, замотили́читися, з пли́гу зби́тися. • Он рискует -ря́ть жизнь – він ва́жить свої́м життя́м, він наража́є своє́ жи́ття. • -ря́ть на службе что – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. на слу́жбі що, відслужи́ти що. [Одслужи́в (в москаля́х) пра́ву но́гу не знать на що (М. В.)]. • -ря́ть из виду – стра́тити (упусти́ти) з оче́й. • Лучше с умным -ря́ть, чем с глупым найти – кра́ще з розу́мним дві́чі згуби́ти, як з ду́рнем раз найти́. • Поте́рянный – загу́блений, згу́блений, утра́чений, стра́чений, (о человеке, времени) пропа́щий. Стра́чене життя́ (Тесл.). Пропа́ща люди́на. Пропа́щий час (Драгом.)]. • -ный рай – втра́чений рай.

Превосходи́ть, превзойти́ – переважа́ти и -ва́жувати, перева́жити кого́, що чим и на що, переви́щувати, переви́щити, поверша́ти, поверши́ти, переверша́ти, переверши́ти, (победить в соревновании) перемогти́, переборо́ти кого́ в чо́му, перехо́дити, перейти́, покри́ти кого́ чим, бра́ти, взя́ти го́ру над ким в чо́му; (заткнуть за пояс) заломи́ти, закасува́ти кого́. [На спів її́ ніхто́ не перева́жить (Крим.). Ніхто́ не міг перева́жити Куліша́ що-до бага́тства мо́ви (Грінч.). Націона́л-лібера́ли переверши́ли одве́ртих чорносо́тенців (Єфр.). Тепе́рішня ді́йсність перейшла́ на́віть шарж (Єфр.). Вже й мене́ покри́в бага́тством (Грінч.). Заломи́в його́ одва́гою (Куліш)]. • Он -дит его талантом – він переважа́є його́ хи́стом (тала́нтом). • -йти́ самого себя – само́го себе́ переви́щити (перейти́, перева́жити). • Приход -дит расход – прибу́ток переважа́є, перебі́льшує ви́трати. • Враги -ди́ли нас числом, силой – вороги́ переважа́ли нас число́м, си́лою. • Превзойдё́нный – перева́жений, переви́щений, переве́ршений и т. д.

Превыша́ть, превы́сить – (быть выше) переви́щувати и перевища́ти, переви́щити що, виви́щуватися, ви́вищитися над чим, перебі́льшувати, перебі́льшити що, (превосходить) переважа́ти, перева́жити, перехо́дити, перейти́ кого́, що в чо́му и чим. Срв. Превосходи́ть. • Лаврская колокольня -шает все прочие – ла́врська дзвіни́ця переви́щує всі и́нші, виви́щується, гору́є над усіма́ и́ншими. • Чиновник -сил свою власть – урядо́вець переви́щив (перебі́льшив) свою́ вла́ду. • Расходы -ша́ют доход – вида́тки перебі́льшують прибу́ток. • Это -ша́ет мои силы – це перехо́дить мої́ си́ли, це понад мої́ си́ли. • Превы́шенный – переви́щений, перебі́льшений, перева́жений, пере́йдений; срв. Превзойдё́нный.

Преде́л – межа́, грани́ця, грань, рубі́ж (-бежа́), бе́рег, (конец) край, кіне́ць (-нця́). • -дел жизни – кіне́ць життя́. • -лы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (об’ём) о́бсяг чого́. • Расширить -лы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви. • -лы власти – о́бсяг вла́ди. • В -лах чего – в ме́жах, в о́брубі, в о́бсягу чого́. [Замі́сть істори́чних коро́нних краї́в тре́ба пороби́ти краї́ни в ме́жах ко́жної націона́льности (Грінч.). Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко)]. • В -лах нашего рассмотрения – в ме́жах, в о́бсягу на́шого ро́згляду. • За -лами чего – по-за ме́жами чого́, поза чим. [Я тепе́р по-за ва́шою вла́дою]. • За -лами возможного – по-за ме́жами можли́вого (Франко). • Выйти из -лов – ступи́ти, перейти́ через край (через мі́ру), зайти́ за край чого́, ви́йти по-за ме́жі чого́. • Выйти из -лов благопристойности – перейти́ ме́жі звича́йности. • Это переходит за -лы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вости, мі́ру можли́вости. • Всему есть -де́л – всьому́ єсть край. • Достичь (своего) -ла – дійти́ кра́ю. • До крайних -лов – до кра́ю. [Нена́висть його́ дійшла́ до кра́ю (Крим.)]. • Положить -де́л чему-л. – край покла́сти чому́, бе́рега да́ти чому́. • Положить -де́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству.

Преходи́ть, прейти́ – перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, мина́ти(ся), мину́ти(ся). См. Минова́ть, Проходи́ть. [Усе́ мине́ться, одна́ пра́вда зостане́ться (Приказка)].

Прилипа́ть, прили́пнуть – 1) прилипа́ти, ли́пнути, прили́пнути, пристава́ти, приста́ти, прикипа́ти, прикипі́ти, (диал.) припада́ти, припа́сти, улипа́ти, ули́пнути, (во множ.) поприлипа́ти, попристава́ти и т. д. до чо́го. [Прохоло́ла соро́чка мо́кра та так і прили́пла до ті́ла (Тесл.). Ганча́р мача́є пра́ву ру́ку у во́ду, аби́ гли́на не припа́ла до руки́ (Шух.)]. • Смола -пла к руке – смола́ приста́ла (прили́пла, ули́пла) до руки́. • Снег и грязь -па́ют к колёсам – сніг і грязь (боло́то) ли́пнуть до колі́с. • -па́ть, -нуть к кому (не давать покоя) – чіпля́тися, причепи́тися, ли́пнути, прили́пнути до ко́го. [Пусти́ до се́бе зли́дні на три дні, вони́ до те́бе на ві́ки прили́пнуть (Конис.)]. • -ли́п что банный лист – причепи́вся (учепи́вся) як реп’я́х, приста́в (прили́п) як ше́вська смола́ до чо́бота; 2) (о болезнях) пристава́ти, приста́ти до ко́го, перехо́дити, перейти́ на ко́го, чіпля́тися, сов. причепи́тися до ко́го, вчепи́тися кого́, начепи́тися на ко́го.

Прожива́ть, прожи́ть – 1) (быть на свете) прожива́ти, прожи́ти, вижива́ти, ви́жити, жи́ти, зжи́ти. [Сам він прожи́в уже́ півсо́тні й шість літ (Грінч.). Поспита́ла її́, чи вона́ вже бага́то ви́жила ві́ку (М. Вовч.). І в ти́хую само́тність до Вудсто́ку ве́рнусь, де лі́та молоді́ зжила́ (Грінч.)]. • -жи́ть чем – прожи́ти з чо́го, чим. • -жи́ть трудами рук своих – прожи́ти з пра́ці рук свої́х, прожи́ти з пу́чок. • На эти деньги не -вё́ш – на ці гро́ші (ци́ми гроши́ма) не проживе́ш. • -жи́ть жизнь (свой век) – вік зжи́ти, пережи́ти, (вік) звікува́ти, (вік) провікува́ти, збу́ти вік. [Вік пережи́ти – не по́ле перейти́ (Приказка). В ми́рі не переживе́ш (Г. Барв.)]. • -жи́ть богато, широко, припеваючи – прожи́ти у розко́шах у доста́тках. • -жи́ть в своё удовольствие – зажи́ти життя́, сві́ту. • -жить кое-как, с грехом пополам – скалата́ти життя́, вік. • -жи́ть без чего-н. – перебу́ти без чо́го. • -жи́ть в муках, страданиях – зму́читися. [Не зжила́, а зму́чилась (О. 1861)]; 2) (находиться пребывать где) прожива́ти, жи́ти, прожи́ти, пробува́ти, пробу́ти; оберта́тися; (иметь жилище) ме́шкати, промешка́ти, сиді́ти, проси́діти, домува́ти де; (сколько времени, где) вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути; (временно) перебува́ти, перебу́ти, переме́шкувати, пере́мешкати. [Він узи́мку живе́ в мі́сті, а влі́тку на селі́. Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). В и́ншому краї́ пробува́ючи (Грінч.). Де ся моя́ ри́бочка оберта́є (Голов.). Проси́дів до сме́рти на ба́тьківськім ґру́нті. Мі́сяць переме́шкав у знайо́мого]. • -жива́ть, -жи́ть определённый срок (выжить) – вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути, (а специальнее – особенно в обучении мастерству) термінува́ти, протермінува́ти. [Термінува́в п’ять літ, за́ким ви́зволили в челя́дники (Шейк.)]; 3) (издерживать) прожива́ти, прожи́ти, (о мног. попрожива́ти), тра́тити, потра́тити; (расточать) марнува́ти, промарнува́ти, проманта́чити, прове́сти́, прод(в)и́ндрити. [Що нажива́ли, те й прожива́ли (Кониськ.). Сам ба́чу, що худо́бу тра́чу (Шейк.). Всі свої́ гро́ші провела́ (Звин.)]. • Прожи́тый – прожи́тий, ви́житий, зжи́тий, перебу́тий. [Перебу́те життя́ (Крим.)].

Просле́живать (прослежа́ть), проследи́ть – 1) что (пройти по следам) – прослі́джувати, просліди́ти. [На цій землі́ прослі́джую свій слід (Черн.). За не́ю ходи́в ґре́чний молоде́ць, сліди́в-просліди́в аж до світло́ньки (Чубин.)]; 2) (переносно) прослі́джувати, просліди́ти, прислі́джувати, присліди́ти, (выследить) вислі́джувати, ви́слідити кого́, що, за ким, дохо́дити, дійти́ слі́ду чому́, сте́жити, просте́жити, досте́жити, ви́стежити, постерега́ти, постерегти́, сочи́ти, присочи́ти кого́, що, пильнува́ти, допильнува́ти кого́, чого́, перейти́ що; срв. Следи́ть, Высле́живать. [Отже́-ж ми її́ (істо́рію) і прослідимо́ (Куліш). Щоб поба́чити, що́ він ро́бить, присліди́в за ним (Новомоск. п.). Ви́слідити, чи нема́ тако́ї причи́ни, що… (Кониськ.). Ду́же ле́гко ви́стежити цей моти́в у тво́рчості Коцюби́нського (Єфр.). Не мав ча́су допильнува́ти ціє́ї по́милки за оста́нні ро́ки (Грінч.). Пере́йдемо у двох, у трьох гла́вах ті літопи́сні споми́нки (Куліш)]. • -ди́ть аргументацию – просте́жити аргумента́цію. • -ди́ть исторически – про[ви́]сліди́ти, просте́жити істори́чно. • -ди́ть по документам – про[ви́]сліди́ти, просте́жити в (по) докуме́нтах. • Просле́женный – про[и]слі́джений, ви́сліджений, просте́жений, досте́жений, ви́стежений, допильно́ваний.

Протанцова́ть – 1) протанцюва́ти, перетанцюва́ти, перейти́ (ви́вести) тане́ць. [Протанцюва́в разі́в кі́лька (Рудан.). Перетанцюва́в з не́ю (Звин.). Він тане́ць чи два пере́йде (Уман.)]. • -ва́ть гопак – протанцюва́ти гопака́, прогопцюва́ти; 2) (известное время) протанцюва́ти, ви́танцювати. [Ці́лу ніч протанцюва́ли]. • Протанцо́ванный – протанцьо́ваний, перетанцьо́ваний.

Протека́ть, проте́чь – 1) текти́, протіка́ти, протекти́, пливти́, пли́нути; срв. Течь. [Дніпро́ тече́ з пі́вночи на пі́вдень. По доли́нах рі́ки протіка́ють (Чуб.). В Пере́мишлі, де Сян пливе́ зеле́ний (Франко)]; 2) (просачиваться) текти́, протіка́ти, протекти́, бі́гти, просли́зувати, слизи́ти, сочи́тися, просочи́тися. [Просли́зує вода́ крізь вікно́ (Конгр.). Вода́ з кори́та со́читься (Чигир.)]; 3) (пропускать жидкость) текти́, протіка́ти, протекти́, бі́гти, слизи́ти. [Чо́вен протіка́є (тече́). Тре́ба перекрива́ти клу́ню, бо вже і в невели́кий дощ протіка́є. Відро́ цюрко́м біжи́ть (Звин.). Слизи́ть тро́хи бочо́нок (Харк.)]. • Бумага -кает – папі́р протіка́є; 4) (проходить, проноситься) пливти́, проплива́ти, пропливти́; (о времени) пливти́, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́, пли́нути, спли́нути, бі́гти, збіга́ти, збі́гти, точи́тися, текти́, перехо́дити, перейти́, схо́дити, зійти́, мина́ти, -ся, мину́ти, -ся. [Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Роки́ сплива́ють. Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.). Шкода́ шкі́льних стін, де збі́гло сті́льки ро́ків (Васильч.). Життя́ точи́лось своє́ю черго́ю (Коцюб.). Ті щасли́ві хвили́ни життя́, що перейшли́ тут (Коцюб.)]. • Время -кает – час пли́не (пливе́), тече́, схо́дить, мина́є. • Время быстро -кло́ – час ху́тко зійшо́в, збіг, сплив; срв. Проходи́ть 10.

Проходи́ть, пройти́ – 1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)]. • -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут. • Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду. • Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто. • -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч. • -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)]. • Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)]. • -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)]. • -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)]. • Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)]. • -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь. • -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою. • -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)]. • Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів. • -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж. • -ходи́ть чины – перехо́дити чини́; 2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)]. • -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки; 3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́. • -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу; 4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)]. • -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну; 5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що. • Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)]; 6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)]. • Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло. • Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р. • Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)]. • Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх; 7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)]; 8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що. • -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику. • -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́; 9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)]; 10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)]. • -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́… • Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)]. • -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші. • -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)]. • Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)]. • -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)]. • Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося. • Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться). • Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в. • Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався. • Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во. • Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)]. • Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́. • Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́; 11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́. • Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)]; 12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)]. • -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву. • -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою. • -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)]. • Про́йденный – пере́йдений, про́йдений. • -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].

Вожделение – пожа́дливість, жадо́ба, хти́вість, по́хіть, хіть, жада́ння, жага́, хоті́ння, (прост.) хотя́чка, кортя́чка: • предмет вожделения – (кто) об’єкт жадання, (что) предмет жадання; • смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися, (образн.) як кіт на сало дивитися. [І так воно йому до жаги приспіло, що, всякий розум і справедливість занехавши, обернув він усі помисли свої на каверзи та підступи свої (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). То свята любов, а не жадоба грішна (В.Самійленко). Він аж надто близько тулився до неї, про щось теревенив і гиготів так улесливо-хтиво, що мені відразу ж стало зле (В.Горбатько перекл. Дж.Патерсона). До Зігмунда Фройда українці свої хтиві жадання іменували несхвально — “кортячка”. Чи слід геніального психіатра дякувати за те, що він запропонував науковий термін “лібідо”? (Микола Махній). Жіноча хтивість і чоловіча — те саме що епос й епіграма (Карл Краус). Стає на порі, от і кортячка бере (Марко Грушевський). — Тим часом любов юнаків — то здебільшого, власне, не любов, лише хіть, остаточною метою якої є задовіл; як тільки вона тої мети досягне, зразу нанівець сходить, і те, що здавалось любов’ю, мусить назад повернутись, не маючи змоги перейти межі, покладеної самою природою; для правдивої ж любові такої межі не існує. Одне слово, як запобіг дон Фернандо в тої дівчини ласки, зразу кохання його вщухло й жага погасла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона мала мигдалеподібні очі, а губи здавалися завеликими для тендітного обличчя. Незнайомка виглядала незвично і дуже привабливо, але, як це не дивно,— з огдяду на моє жалюгідне існування та майже безперервну непогамовану хтивість — страшенно мене роздратувала (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Выводить, вывести – 1) виводити (реже вивожати, вивождати), вивести; (выпроваживать) випроваджувати, випровадити; 2) (детей, о животных, птицах) плодити, виплоджувати, виплодити, виводити, вивести, навести, вилуплювати, вилупити; 3) (выводить истребляя, уничтожая) вибавляти, вибавити, обавляти, обавити, витлумлювати, витлумляти, витлумити, викорінювати, викорінити; 4) (заключение, вывод) висновувати, виснувати, робити (зробити) висновок, висновки; 5) (голосом) виводити (вести) голос, пісню, спів; 6) (стену) класти, скласти; (каменную, кирпичную) мурувати, змурувати; 7) (из терпения) позбавляти, позбавити кого терпцю, уривати, урвати кому терпець; 8) (на чистую воду) вивести на світ, на чисту воду, на слизьке; 9) (из себя) дратувати, роздратувати; 10) (верх, напр., в стоге) вивершувати, вивершити: • вывелись старые обычаи – вивелися (перевилися) старі звичаї; • вывелись птенцы – вивелися (виплодилися) пташенята; • вывести из затруднения – вивести з клопоту; • вывести формулу – вивести формулу; • выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (о мн.) повиводити в люди кого; • выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати; • выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті); • выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого; знімати полуду з очей кому; • выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості; • выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого; (постоянно) псувати кров кому; • выводить из себя, вывести из себя кого – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому; уривати, урвати терпець кому, позбавляти, позбавити кого терпцю; виводити, вивести (вибивати, вибити) з рівноваги, (сильнее, взбесить) осатанити, розлютувати, сказити; • выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терпливості (терпеливості) чиєї; • выводить, вывести на дорогу, перен. – виводити, вивести на дорогу (шлях, путь) кого; • выводить, вывести на орбиту, курс – виводити, вивести на орбіту, курс; • выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого; виводити, вивести на чисту воду; виводити, вивести на денне світло; • выводить, вывести пятна – вибавляти, вибавити плями, зво́дити, звести пля́ми, (о мн.) повибавля́ти, позво́дити пля́ми; • выводить, вывести фундамент – класти, закласти підвалини (фундамент); • выводить песню – виводити (витягати) пісню. [Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (А.Тесленко). Виводить голос, як лляну тонку нитку (І.Нечуй-Левицький). Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті (П.Куліш). Вивів босу на морозець. Дуків-срібляників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Письменник виводить перед нами людей. Кицька навела киценят. Ой біда, біда чайці-небозі, що вивела чаєняток при битій дорозі. Повибавляй плями з одежі. Витлумила мухи з хати. Вибавили кукіль з пшениці (АС). Хто тебе годує, одягає, виховує — робить усе, щоб вивести тебе в люди, — створити почесне становище в суспільстві (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Зрештою, таку вередливу панночку, яка тільки й мріє про неймовірні пригоди, всяка дрібниця може вивести з рівноваги (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Коли чернець пішов, абат почав гадати, як йому краще вчинити: чи одімкнути келію при всьому чернецтві і вивести провинника на чисту воду, щоб ніхто не ремствував, як він його вкарав, чи, може, розпитатися спочатку в дівчини, як було діло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Людей, які користуються всіма благами життя, зовсім не важко вивести з себе; потішити їх далеко важче (Дж.Свіфт). Прощайте ворогів ваших — це найкращий спосіб вивести їх з себе (О.Вайлд). 1. Якщо ви хочете швидко і гарантовано вивести з себе феміністку, скажіть їй: «Одна голова добре, а дві краще». 2. В хімчистці. — Скажіть а ви можете вивести кулькову ручку? — А куди ж ви її ввели?!].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Крупный – 1) великий, немалий, чима́ли́й, гру́бий, (о зерне, фруктах, ягодах, ещё) буйни́й, дорі́дний, дорі́дливий; (о каплях жидкости, ещё) буйни́й, крапли́стий, крапля́стий, крапча́стий, я́де́рний, (о слезах ещё) дорі́дливий; 2) значний, важливий, видатний, визначний, славний, славетний, знаний: • дрожать крупной дрожью – дуже тремтіти; • крупная афера – велика (широкозакроєна) афера; • крупная брань – груба лайка (сварка); • крупная буржуазия – вели́ка буржуазі́я; • крупная печать – буйни́й (грубий) друк; • крупная промышленность – вели́ка промисло́вість; • крупная фигура – значна (солідна) особа (фігура), масивна (огрядна) фігура; • крупное недоразумение – вели́ке (чима́ле) непорозумі́ння; • крупное предприятие, хозяйство – вели́ке підприє́мство, господа́рство; • крупное явление – вели́ке я́вище; • крупные арбузы, дыни – вели́кі (дорі́дні) кавуни́, ди́ні; • крупные деньги – вели́кі (недрібні́) гро́ші; • крупные достижения – великі (видатні) досягнення; • крупные недостатки – великі (значні, чималі) недоліки (вади); • крупные неприятности – великі неприємності; • крупные семена – ядренисте (яде́рне, ядре́не́) насіння; • крупный вол – чаба́нний (чабани́стий) віл; • крупный вопрос – велике питання; • крупный дождь – буйний дощ; краплистий (крапчастий, крапчатий) дощ; • крупный жемчуг – буйні́ пе́рли, (собир.) буйне́ перло́; • крупный куш – солідний (чималий) куш; • крупный план, крупным планом – великий (широкий) план, великим (широким) планом; (лосизм) крупним планом; • крупный разговор – гостра (гнівна́) розмо́ва, (фамил.) бала́чка серди́та нівро́ку; • крупный рогатый скот – велика рогата худоба; • крупный урожай – рясни́й (великий) урожай; • крупный учёный – видатний науковець; • крупный шрифт – грубий шрифт; • он крупная сила – він видатна́ (вели́ка, неаби́яка) си́ла. [Буйна́ (дорі́дна) пшени́ця (АС). Дорі́дні я́блука, гру́ші. Буйні́ (дорі́дні) ви́шні (АС). Наступний кадр — героїня розпечатує конверт, презирливо усміхається й кидає його під ноги. Великим планом показано лист на підлозі (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Від дрібних невиправлених помилок легко перейти до великих пороків (Сенека). Життя — це трагедія, коли бачиш його широким планом, і комедія, коли дивишся здалеку (Ч.Чаплін). Великих почуттів вона уникала як великих купюр, які не завжди легко розміняти (Еміль Кроткий)]

Мера – 1) (измерит. величина) мі́ра (мн. мі́ри); 2) (четверик хлеба) мі́рка, мі́ра; 3) (сосуд для измерения) мі́рка; (убираемой свёклы) мі́рниця; 4) (в стихосл.) мі́ра, ро́змір (-ру), метр (-ру); 5) (степень, размер, предел и т. п.) мі́ра; 6) (мероприятие) за́хід (-ходу), (обычно во мн. ч.) за́ходи (-дів), (редко) запобі́г, забі́г (-гу), за́біги (-гів), (средство) спо́сіб (-собу): • без меры – без мі́ри, дуже (надто) багато, безмірно (без міри, мі́ри нема), незмі́рно; • в большой, в значительной мере (степени) – вели́кою мі́рою; • в большей, в меньшей мере – більшою, меншою мірою; , в бі́льшій, в ме́ншій мі́рі; • в какой мере – яко́ю мі́рою, в які́й мі́рі, в яку́ мі́ру; • в какой-то, в известной мере – якоюсь, певною мірою, до якоїсь, до певної міри; • в меру (есть, пить) – в міру, до міри; • в меру необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі; • в меру потребностей – як до потреби, у міру потреби, скільки треба; • в меру своих сил – у міру своєї сили (снаги), скільки стане, скільки було, буде, скільки мав, мала, мало, мали, скільки матимеш, матимете сили (снаги); • в одинаковой (в той же, в равной) мере (степени) – однаково, однаковою мірою, тією ж мірою, [а] так само, (зап.) зарі́вно; • в полной мере (вполне) – по́вною мі́рою, на по́вну (на ці́лу) мі́ру, до по́вної по́вні (Куліш), у повній повні, уповні, уще́рть, аж до кра́ю, цілко́м; • всему есть мера – усьому (на все) є міра (край); • всему знай меру – усьому знай міру, у всьому потрібна міра; • всё хорошо в меру – у міру все добре (Пр.); • в той, в такой мере (степени) – тіє́ю (то́ю), тако́ю мі́рою, в тій, в такі́й мі́рі; • высшая мера наказания – найви́ща ка́ра, розстрі́л (-лу); • выше меры и конь не скачет (не прянет) – понад себе і кінь не скочить (не цибне) (Пр.); проти сили і віл не потягне (Пр.); • душа меру знает – душа міру знає (Пр.); стала йому душа на мірі (Пр.); • знать, соблюдать меру, не знать меры в чём – зна́ти (держа́ти) мі́ру, доде́ржувати(ся) мі́ри, не зна́ти мі́ри в чо́му; • изыскивать меры – добира́ти спо́собу; • мера времени – мі́ра ча́су, (измерение) ви́мір ча́су; • мера за меру – міра за міру (Пр.); віть за віть (Пр.); • мера жесткости машины – міра жорсткости машини; • мера наказания – мі́ра (ви́мір) ка́ри; • мера обеспечения – спо́сіб забезпе́чення; • мера однородности – міра однорідності; • мера относительной анизотропии – міра відносної анізотропії; • мера содеянного – мі́ра заподі́яного; • мера хрупкости – міра крихкості; • мерой (по счёту) выдавать что – видавце́м дава́ти (видава́ти) що; • меры воздействия – за́ходи (до) впли́ву, щоб впли́нути; • меры к восстановлению – за́ходи до відно́влення; • меры линейные (погонные), квадратные, кубические – мі́ри ліні́йні, квадрато́ві, кубі́чні; • меры по предупреждению чего – запобіжні заходи проти чого, заходи, щоб запобігти чому; • меры предосторожности – застережні (запобіжні, пересторо́жні) заходи; заходи проти небезпеки; • меры пресечения – припи́нні (припиня́льні) за́ходи, за́ходи до припи́нення; • меры, принятые вами, нецелесообразны – засоби, що ви вжили, недоцільні; • не в меру – не до мі́ри, (редко) невзамі́ру; (об обуви, одежде) не до мі́ри, не в мі́ру, не на мі́рку; (чересчур) зана́дто, через край, через лад; понад (усяку) міру, занадто, (иногда) через край; (не под силу) не під си́лу; • ни в коей, ни в какой мере – жодним способом, [аж] ніяк; жодною мірою; • о мерах, вами принятых, надлежит донести – про заходи, що ви вжили, треба (належить) повідомити (до відома подати); • палата мер и весов – пала́та мір і ваги́; • по большей мере – що-найбі́льш(е); (по большей части) здебі́льшого, здебі́льша, побі́льше; • по крайней мере – прина́ймні, (хотя бы) хоча б, бода́й; прина́ймні, (зап.) принайме́нше, (диал.) пре́йма; • по меньшей мере – щонайменше, принаймні; • по мере возможности, по мере сил – в мі́ру спромо́ги, у міру можливості, по змо́зі (по спромо́зі), що си́ла змо́же; якомога; • по мере, в меру того как – у міру того як; • по мере моих средств – відпові́дно до мої́х ко́штів (за́собів), в мі́ру мої́х ко́штів (за́собів); • по мере надобности – у міру потреби, як до потреби, як буде (яка буде) потреба; • по мере получения, поступления чего – в мі́ру [того] як надхо́дить, (в прошлом) оде́ржувано, надхо́дило, (в будущем) надхо́дитиме що; • по мере сил наших – по змозі (по спромозі) нашій, що спроможність (що сила) наша, у міру сил наших, як наша сила, (иногда) як наше поси́лля; • по мере того как – у міру [того] як; • по мере трудов и награда – відпові́дно до пра́ці (в мі́ру пра́ці) й нагоро́да; • по мере усовершенствования – з удосконаленням; • по мере чего – в мі́ру чого́, відпові́дно до чо́го; • помогать ему всеми мерами (всемерно) – помагати (допомагати) йому всіма (всякими) способами (вся́ким спо́собом); • превышать, превысить меру – перехо́дити, перейти́ мі́ру; • предупредительные меры – запобіжні (попередні́) заходи; • прибегать к мерам – вдава́тися до за́ходів; • прибегать, прибегнуть к иным мерам – уживати, ужити інших заходів, удаватися, удатися до інших заходів (до іншого способу); • принимать меры предосторожности – вживати застережних (запобіжних) заходів, вдаватися до застережних (запобіжних) заходів; • принимать, принять меры – уживати, ужити заходів; добра́ти спо́собу; • принимать, принять, употреблять, употребить меры по отношению к кому, к чему – вжива́ти, вжи́ти за́ходів, роби́ти, зроби́ти за́ходи (диал. за́хід) що-до ко́го, (що-)до чо́го, над ким, чим, коло чо́го, добра́ти спо́собу; • принимать [употреблять] зависящие меры – вживати належних заходів; • приняты необходимые меры – ужито потрібних заходів; • принудительные меры – примусо́ві за́ходи; • сверх, свыше меры, через [чрез] меру, не в меру – надмі́ру, надто (занадто); понад (над, через) силу, (иногда) через лад, край; • свыше всякой меры – понад (над) уся́ку мі́ру; • сделанный в меру – зро́блений до мі́ри, помі́рний; • чувство меры – відчуття (почуття) міри; • это по меньшей мере странно – це, що-найме́нше, чу́дно (ди́вно). [Яко́ю мі́рою мі́ряєте, — відмі́ряється вам (Біблія). Хліб видавце́м дали́ (І.Нечуй-Левицький). Він мі́рку горо́ху наси́пав (Рудченко). Свої́ми буряка́ми досипа́є її́ мі́рниці (М.Коцюбинський). Тво́ри, що тіє́ю чи и́ншою мі́рою задовольня́ють естети́чні вимага́ння (С.Єфремов). Річ це зана́дто коро́тка, щоб бу́ти по́вною в такі́й мі́рі, яко́ї тре́ба (Б.Грінченко). Де́що з тих перспекти́в вели́кою мі́рою і справди́лося (С.Єфремов). Не всі одна́ково свої́й до́лі кори́лись (П.Куліш). Стережі́ться зарі́вно ба́тька, як і си́на (І.Франко). Через лад уже брешеш (Номис). Ви́користати по́вною мі́рою (С.Єфремов). Не розгорну́в свого́ хи́сту на по́вну (ці́лу) мі́ру (С.Єфремов). Коцюби́нський тя́гся до оригіна́льних краї́в і використо́вував їх уще́рть (С.Єфремов). Почува́в себе́ аж до кра́ю геро́єм (А.Кримський). Чи ти переста́неш бреха́ти бода́й собі́ само́му? (М.Коцюбинський). Круго́м ко́ждої ма́тері рої́лося бода́й по п’я́теро діте́й (І.Франко). У помі́рно нато́пленій ха́ті (Б.Грінченко). Не дасть йому розвинути художницького смаку свого до повної повні (П.Куліш). Присмача́є вона́ ла́сощі невзамі́ру (М. Вовчок). Се мук йому́ без мі́ри завдало́ б (Б.Грінченко). Через лад багато набра́в, — от і не піднесе́ (Б.Грінченко). Що на́дто — то пога́но (Пр.). Жарту́йте та й мі́ру зна́йте (І.Нечуй-Левицький). Держи́ ві́ру, держи́ й мі́ру (Пр.). Свої́ми шко́лами і и́ншими за́бігами (єзуї́ти) попереверта́ли бага́цько ру́ських патро́нів у лати́нство (П.Куліш). Вам со́рому нема́ всіх за́ходів ужи́ти, щоб сей побо́жний пан не став у ме́не жи́ти (В.Самійленко). — Не буду більше, паночку, — запевнив його Санчо, — признаюсь, що я розжартувався через лад (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ох ви, чоловіки, — каже. — Не дивно, що жінкам нема терпцю на вас. Не маєте міри навіть у шалапутстві. А ця міра — я шилом патоки більше вхоплю. Як на мене, коли б вам не дати жінок на підмогу, то всіх вас ще десятилітніми живцем на небо потягли б (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Я свою міру знаю: упав — досить].

Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].

Очередной – чергови́й, чере́жний, рядови́й: • в очередной раз – вчерго́ве́; • не очередно́й (не соблюдающий очереди) – безчере́жний; • очередно́й вопрос – чергова́ спра́ва; • очередно́й (казак, чиновник) (устар.) – чергове́ць (-гівця́), чергови́й (-во́го); • перейти к очередны́м делам – перейти́ до чергови́х справ, до де́нного поря́дку; • стать очередны́м – ста́ти на че́ргу. [Чергове́ зібрання (АС). Рядову́ ча́рку підне́сти (Сл.Гр.). На чергове побачення з Зоською хлопець ішов неспокійно, навіть з деяким острахом. Яких слів мусить добрати, щоб висловити те важке, складне почуття жалю й прощання, що його гнітило? Шаблон любові підказував, що для розлуки мусить бути достатня причина, ревнощі, зрада, сварка принаймні або хоч повільне охолодження протягом довшого часу (В.Підмогильний). І коли їх вчергове ламало і кидало, і планети над ними пливли розхитано, коли їх знаходили ранками тихими, відслідковуючи їхнє дихання, вони зупинялися в мороці теплому, й освітлювали навколишню темряву зірками, сигналками й сірниками, переплітаючись язиками (С.Жадан). Пан Юзьо вчергове прочитав твої думки (О.Ірванець)].

Память – 1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад: • без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку; • без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого; • блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті; • больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті); • быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; • вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому; • в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши; • в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що; • вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися); • выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що; • выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти; • выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті; • выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови); • дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять; • дать кому о себе память –пригада́тися кому; • держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що; • для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь; • дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять; • дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець; • если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…; • за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті; • запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку; • запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́; • записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що; • зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку; зрительная память – зорова пам’ять; • изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися; • изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять; • короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто; • лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті; • на памяти чьей – за чиєї пам’яті; • на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй; • на свежую память – на свіжу пам’ять; • не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що; • не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому; оперативная память – оперативна пам’ять; • на памяти вертится – на ду́мці кру́титься; • на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…); • не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку; • оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин); • оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому; • отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого; • память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́; • память к чему – пам’ять на що, до чого; • память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел; • память ослабевает – пам’ять слабне; • память притупилась – пам’ять притерлася; • перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові); • печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті; • по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови); • плохая, короткая память – ледача пам’ять; • по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови; • по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли); • по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому; • приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що; • приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́; • притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять; • приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися; • приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці; • сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти; • стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким; • твёрдая память – добра пам’ять; • удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти; • удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови; • это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. [— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].

Перебарщивать, переборщить – перебо́рщувати, переборщи́ти, пересо́лювати, пересоли́ти, перепе́рчувати, переперчи́ти, перегина́ти, перегну́ти; перехо́дити, пере́йти [за] межі чого, виходити, вийти за межі чого; перехо́плювати, перехопи́ти (край), заходити, зайти за край; переступа́ти, переступити (межу), перебира́ти, перебра́ти через край; (образн.) передава́ти, переда́ти куті меду. [Любощів давано, да не вміючи переборщили (Сл. Гр.).]

Переживать, пережить – 1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти; 2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (выносить) стерплювати, витерплювати, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти; 3) (за кого, что) непокоїтися, тривожитися, турбуватися, (волноваться) хвилюватися, вболівати (уболівати), (опасаться за кого) потерпати; 4) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти: • много горя пережи́ть – бага́то ли́ха зазна́ти (пережи́ти); • переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду); • переживать, пережить [самого] себя – переживати, пережити (перебувати, перебути) [самого] себе; • пережива́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою; • переживать что – переживати, перетривати що. [Не зна́ти, хто кого́ переживе́ (АС). Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка). Ніхто світа не може пережити (Номис). Вік пережити, — не поле перейти (Пр.). Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (О.Кониський) —…і чого ото було переживати? (Яке дурне це слово — «переживати» — ніяк я його не відучу, а воно, між іншим, перехідне дієслово, переживати можна тільки «щось», наприклад війну або голод, а «за когось» можна тривожитися, непокоїтися, журитися, потерпати, і ще з пів сотні синонімів, але хто сьогодні вже так говорить?…) (О.Забужко). — Ну, Ернсте, розкажи, де ти побував, що пережив? — питає батько. — Що пережив? — повторюю я, подумавши. — По суті, нічого такого. Просто весь час воювали. Що ж там було переживати? (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я слухав і усвідомлював, що в цю мить ні за які скарби не хочу опинитися деінде, що зазнані зараз і тут почуття виправдовують усе, що довелося перебути, бо в перебутому й полягає суть мого існування в цьому місці простору (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Той, хто пережив трагедію, не був її героєм (С.Є.Лєц). Освічена людина може всю ніч непокоїтися тим, про що дурню і не снилось].

Предел – межа, край, кінець, границя, грань, рубіж, поріг, ліміт: • вне пределов – поза межами; • вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом; • в пределах – в межах, (диал.) в о́брубі; • в пределах Украины – у межах України; • всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець); • выйти из пределов чего – перебрати міри в чому, перейти за межі (зайти за край, ступи́ти (перейти) через край) чого; перейти́ через край (через мі́ру), ви́йти поза ме́жі чого; • выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного; • до предела – до краю (межі), (наполнить) вщерть; • достичь (своего) предела – дійти́ кра́ю; • за пределами возможного – поза ме́жами можли́вого (Франко); • за пределами чего, вне пределов чего – за (поза) межами чого, за (поза) чим; • за пределы города – за межі міста; • положить преде́л своему честолюбию – покла́сти край своє́му честолю́бству; • положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; (фиг.) берега дати чому; • предел верхний – границя верхня; • предел выносливости, измерения, насыщения, отклонения, ползучести, прочности, текучести, упругости – границя витривалости, вимірювання, насичування, відхиляння, повзучости, прочности, міцности, текучости, пружности; • предел жизни – кіне́ць життя; • предел чувствительности – межа чутливости; • пределы – ме́жі, (переносно) береги́; о́бруб, (объём) о́бсяг чого́; • пределы власти – о́бсяг вла́ди; • пределы интегрирования – межі інтеґрування; • пределы колебания температуры – межі (границі) коливання температури; • расширить пределы государства – розсу́нути ме́жі держа́ви; • ситуация дошла до предела – ситуація перейшла за межі (через край); ситуація зайшла за край; • этому надо положить предел – цьому треба покласти край (кінець); • это переходит за пределы возможного – це перехо́дить ме́жі можли́вості, мі́ру можли́вості. [Відповіда́єте за все, що ста́неться в о́брубі ва́шого села́ (Франко). Розумна людина ставить собі межу навіть в добрих справах (М. де Монтень)].

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Словопрение – [словесне] сперечання (змагання), [словесна] суперечка, (диспут) диспут, (дебати) дебати, дискусія, (полеміка) полеміка. [Дуже важливо, щоб у процесі сперечання про правопис не перейти так званої „золотої межі”, коли мова перестане бути засобом людського спілкування, а стане самоціллю, тобто новим ідолом (Наталія Григор’єва)].

Срать, насрать, посрать, груб. – срати, насрати, посрати, (насм.) поставити кактуса, покласти личинку (резолюцію). [[Весна покаже, хто, де насрав (Пр.). Їсти — не срати, може зачекати (Пр.). Коли добродій хоче срати, Він танцювать не годен вальс. О моя люба, погуляти Волів би хвильку я без вас! (Ю.Позаяк). За наступні п’ять хвилин треба придумати фантастичний план. Сідаю на унітаз, серу й розглядаю варіанти (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Проте все одно, слухаючи Мерлін, я посміхався і кивав головою. Срати я хотів на її колишнього чоловіка! Мені й тоді було гидко все це чути, а зараз — і поготів (В.Горбатько, перекл.. П.Кері). 1. — Що гірше: невігластво, байдужість чи безкультурність? — Я не знаю, і мені на це насрати. 2. Будьте обережні, звичка читати, сидячи в туалеті, може легко перейти в звичку срати під час читання. 3. Напис в університетському туалеті: “До стипендії ще 2 тижні, а срати вже нічим”].

Терять, потерять – втрачати, тратити, втратити, страчувати, губити, загубити, позбуватися, позбутися, зане́дбувати, занедбати, зіпсовувати, зіпсувати, лишатися без, марнувати, гайнувати, гаяти, нищити, знищити, (устар.) теряти, втеряти: • лучше с умным потерять, чем с глупым найти – краще з розумним двічі загубити, як з дурним раз знайти (Пр.); краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти (Пр.); • нечего терять кому – нема чого (нічого) втрачати кому; не має чого втрачати хто; • потерять в весе – утратити на вазі; утратити ваги; • потерять зрение – утратити зір, (тогда разг.) стемніти (на очі); • потерять расположение, право – утратити (стратити) ласку, право; відпасти ласки чиєї, права чийого; • потерять силы на работе – виробити (спрацювати) силу; • потерять совесть – утратити совість (сумління); (иногда образн. ещё) на дитячий розум перейти (зійти); • терять достоинство (сон, аппетит, тепло, спокойствие…) – втрачати (губити) гідність (сон, апетит, тепло, спокій…) (в науковому (медицина стилі – втрачати апетит, багато крові…); • терять здоровье – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я (здоро́в’ям); • терять запах – видиха́тися, ви́дихнутися, ви́дхнутися; • терять книжку (ручку, шапку…) – губити книжку (ручку, шапку…); • терять, потерять надежду – втрача́ти, втра́тити (стратити) наді́ю на ко́го, на що, (иногда) знадіятися; (ещё) зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; • терять нить разговора – губити (втрачати) хід (нитку) розмови; • терять пациента (сленг, мед.) – втрачати пацієнта; • терять покров – линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру; • терять, потерять веру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; утратити віру в кого, в що; • терять, потерять время – втрачати, втратити (губити, загубити) час; марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, гаяти, згаяти, марно витрачати, витратити) час; • терять, потерять голову – втрачати, втратити (губити, згубити) голову; • терять, потерять голос, спадать с голоса – тра́тити (утратити, стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу; • терять, потерять рассудок – утрачати, утратити [добрий] розум; відбігати, відбігти розуму; божеволіти, збожеволіти; з глузду зсуватися; • терять, потерять счёт кому, чему – губити, згубити лік кому, чому; забувати, забути лік кому, чому; мати безліч кого, чого; • терять равновесие – втрачати рівновагу; • терять силу – втрачати силу; знесилюватися; (о законах) втрачати силу, чинність; • терять сознание – непритомніти; падати в нестяму; • терять состояние – нищитися; • терять цвет – линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити. [Старого любити — тільки дні губити (Пр.). — Лікарю, ми втрачаємо хворого! Що робити? — Нічого не робити. Дамо йому спокійно піти. Незабаром він знову захворіє й повернеться].

Чекушка – (0,25 л, рус.) чекушка, чвертка, чвертуха . [Дещо з комори виписали, дещо люди поприносили у складчину. Штокалам загадали киселю принести, бо в них найкращий у селі садок. І з усіх — по чвертці горілки (Г.Тютюнник). П’ять пляшок поставлені одна на одну, конструкція майже нереальна навіть для тверезого, однак тут окремий випадок: іноді саме хвороба, наділяючи нас нелюдськими здібностями, допомагає перейти над прірвою до рятівного берега. Усе б нічого, але пияк має ще одну пляшку — надпочату чвертку горілки — і, судячи з усього, збирається увінчати нею скляну вежу (Ю.Іздрик). За кілька днів Людинюк і Нобелюк зкстрілися біля бочки з пивом. Уже не обіймалися, а похмуро подивилися один на одного, запитали навзаєм про здоров’я і скинулися на чекушку, яку влили в гальби пива. Після спожитку світ змінився, засвітився яскравими барвами, і з усіх земних проблем залишилася одна: де відлити? (В.Кожелянко). 1.Ніщо так не зближує чоловіка і жінку. як випиті на брудершафт дві чекушки горілки. 2. Підпилий чолов’яга купує чекушку і досадливо говорить: — На зарплату вчителя не дуже-то розгуляєшся. — Це ви вчитель?! — Жінка моя — вчитель]. Історично «чвертка» («чвертуха») становила четвертину штофа, тобто приблизно 0,23 л.

Эфирный – етерний, етеровий (совет. ефірний): • масло эфирное мятное – есенція м’ятна; • эфирное масло – етерна олія. [Легкий, етерний поцілунок В зефірнії, пахкі вуста як солодкий подарунок — Цнотливий дотик до бюста. Уся любов аристократа — Один метеликів політ: Короткий шал, безжурна втрата, І вже новий нас вабить цвіт (Ю.Позаяк). Сексуальні оргійки, наркотичні забави та пияцькі посиденьки, про проведення яких він чував, допоможуть йому перейти в інший світ виступцем, хоча буде й ризик того, що в його етерному осідку тебе потім опосяде тим дужча туга за посейбіччям (С.Вакуленко, перекл. Ж.Сарамаґу)].

Приграничный – прикордонний, узграничний, суміжний: • приграничная полоса – прикордонна смуга, узграниччя; • приграничная стража (охрана) – прикордонна охоро́на (варта, сторожа, чата); • приграничный город – узграничне місто; • приграничный житель – узгряничанин, узгряничник. [Приблудивсь до узграничного містечка Богуслава, Де козак не знав і не питав, чия воно держава (П.Куліш). Для цього їм треба було перейти через село, що маячіло обідраними дахами та голими кроквами, — колишню козачу станицю, а тепер розкуркулену і перетворену в прикордонний колгосп. Це була крайня точка Біробіджану. Давні мешканці-козаки або “гурани” — повтікали в Маньчжурію, а тут жили тепер бердичівські, тульські та орловські “патріоти родіни” (І.Багряний). Точно. І якщо пощастить, нашим туроператором стане прикордонний наряд. Акція місяця — круїз видатними пам’ятниками китайської карної культури (І.Карпа). Жоден прикордонний пеленґатор, які годиться, не засік його небесних пересувань (Ю.Андрухович)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПЕРЕЙТИ́, перейти на полуголо́дное существова́ние сі́сти на хліб та во́ду; перейти рубико́н фраз. переступи́ти межу́; переше́дший (через річку) перепра́влений, (в інший стан) перетво́рений, (в новий корпус) перемі́щений, (в овацію) образ. з перехо́дом у що, ОКРЕМА УВАГА

ВЕК збільш. вік-ві́чний; во ве́ки веко́в на ві́ки ві́чні; из ве́ка в век вік-у-ві́к; век прожи́ть – не по́ле перейти на віку́, як на до́вгій ни́ві; в ко́и-то ве́ки фраз. коли́ то ще.

ЖИЗНЬ, ще існува́ння, буття́, (вартість існування) прожиття́, прожи́ток, фраз. вік [всю свою жизнь = весь свій вік], фаміл. житу́ха [как жизнь? = як житу́ха?]; ни в жизнь, ні в сві́ті; в жи́зни, на віку́; дорога́я жизнь /дешёвая жизнь/, дороге́ прожиття́ /деше́ве прожиття́/, живомовн. все до́рого /де́шево/; не на жизнь, а на смерть, до заги́ну; не от хоро́шей жи́зни, не з розко́шів, не з добра́, збереж. гал. не з гаразду́; до сконча́ния жи́зни, до ско́ну; жизнь прожи́ть — не по́ле перейти́, на віку́ як на до́вгій ни́ві (і кукі́ль і пшени́ця).

ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.

НАВЛЕ́ЧЬ, навлечь на себя́ беду́ напита́ти (собі́) ли́ха; навлечь несча́стье перейти́ з поро́жніми ві́драми доро́гу; навлёкший ОКРЕМА УВАГА

НЕПРОХОДИ́М стил. відповідн. го́ді перейти́; лес непроходим ліс го́ді перейти́.

ПЕРЕСТУПИ́ТЬ, переступить грани́цу перейти́ межу́.

ПЕРЕХОДИ́ТЬ (межі) переступа́ти [переходит все грани́цы /переходит вся́кие грани́цы/ переступає всі ме́жі], (убрід) переправля́тися, (до ворога) перекида́тися, (в інший стан) перетво́рюватися, (на іншу мову) збива́тися [тут он переходит на арго́ тут він перекидається на арґо́]; переходить на чью сто́рону перекида́ється до кого; переходя́щий що /мн. хто/ перехо́дить тощо, перепра́влюваний, перетво́рюваний, ста́вши перетворюватися, зда́тний перейти́, за́йня́тий пере́хо́дом, перехо́жий, істор. перехожа́нин, прикм. перехідни́й, непості́йний, мінли́вий, оказ. пере́йдешній, фраз. перемі́щуваний [переходящий в но́вый ко́рпус переміщуваний у нови́й ко́рпус], образ. з перехо́дом [переходящий в ова́цию з переходом в ова́цію]; переходящий все грани́цы що переступа́є всі ме́жі;

ПОЛОВО́Й (про стосунки) евфем. неплатоні́чний; полово́й акт евфем. любо́вний акт, фраз. со́ром [первый полово́й акт перший со́ром]; полово́й го́лод евфем. діво́чий го́лод; име́ть половы́е сноше́ния с кем образ. перейти́ че́рез лі́жко чиє.

ПО́РТИТЬ ще ни́щити, марнува́ти, (роботу) парта́чити, (вік) занапаща́ти; портить зре́ние ні́вечити о́чі; портить не́рвы кому вари́ти воду з кого; портить чужу́ю жизнь заїда́ти чужи́й вік; портящий що /мн. хто/ псує́ тощо, ста́вши нищити, зда́тний зіпсува́ти, парта́ч, складн. попсу́й- [попсу́й-майсте́р]; портящий впечатле́ние /настрое́ние, жизнь/ зда́тний зіпсува́ти вра́ження /на́стрій, життя́/, попсу́й-враження /попсу́й-настрій, попсу́й-життя/; по́ртящий кровь вари́вода, дратівни́к, дратівни́й для кого; портящий ма́рку парта́ч, бракоро́б; ИСПО́РТИТЬ ще спарта́чити, фаміл. скапу́стити, образ. доки́нути ло́жку дьо́гтю; (настрій) галиц. отруї́ти, (життя) занапасти́ти; испортить во́здух евфем. напусти́ти вітрі́в, угріши́тися, забут. запові́трити; испортить обе́дню перейти́ доро́гу кому; ма́слом ка́ши не испортишь ма́сло ка́ші не псує́; ПЕРЕПО́РТИТЬ ще перепарта́чити, спарта́чити і похідн..

ПРЕТЕРПЕ́ТЬ (муку) ще перейти́; претерпе́ть испыта́ния зазна́ти поневіря́нь; претерпе́ть крах полеті́ти у прі́рву.

СТРАДА́ТЬ ще мордува́тися, пи́ти гірку́ ча́ру до дна, терпі́ти му́ку, (мати ваду) кульга́ти, (про недугу) терпі́ти; страда́ть чем хибува́ти на що; страда́ть желу́дочным заболева́нием коротк. му́читись живото́м; страда́ет бессо́нницей кто прибл. спа́ти – не спить хто; страда́ющий що /мн. хто/ стражда́є тощо, прире́чений /стил. перероб. ста́вши/ стражда́ти, гото́вий /зму́шений/ ви́терпіти, спо́внений му́ки, му́ченик, стра́дник, церк. страстоте́рпець, прикм. стра́дний, стра́дницький, довготерпели́вий, див. ще страждущий, стил. перероб. стражда́ючи, пор. мучащийся; страда́ющий чем хво́рий /слаби́й/ на що; страда́ющий от ску́ки зну́джений; страда́ющий уду́шьем /страда́ющий оды́шкой/ яду́шливий, ди́хавичний; стра́ждущий стражде́нний, терпе́нний; ВЫ́СТРАДАТЬ ще ви́боліти і похідн.; вы́страдавший ви́болілий, перете́рпі́лий, вите́рпі́лий, ОКРЕМА УВАГА; ВЫ́СТРАДАННЫЙ ще ви́болений, здобу́тий му́кою; ПЕРЕСТРАДА́ТЬ тяжело́ перестрада́ть перейти́ пе́кло мук; перестрада́вший ОКРЕМА УВАГА; ПОСТРАДА́ТЬ пострада́вший ушко́джений, пошко́джений, прикм. потерпі́лий; пострада́вший от пожа́ра погорі́лець. ИССТРАДА́ТЬСЯ укр. попому́читися, переболі́ти, попотлі́ти душе́ю; исстрада́вшийся переболі́лий, зму́чений, наму́чений, перему́чений, згорьо́ваний, збідо́ваний, прикм. уроч. стражде́нний, ім. стра́дник, му́ченик, стражде́нник, ОКРЕМА УВАГА, пор. изболевшийся; НАСТРАДА́ТЬСЯ ще попому́читися, попоте́рпі́ти, переболі́ти, перетлі́ти, перемлі́ти; настрада́вшийся перему́чений, попому́чений, довготерпели́вий, ви́болілий, перете́рпілий, попоте́рпілий, пережи́тий, ОКРЕМА УВАГА

УМЕРЕ́ТЬ ще опрягти́ся, зійти́ в моги́лу, піти́ в сиру́ зе́млю, лягти́ в грі́б, спочи́ти наві́ки, наложи́ти душе́ю, скінчи́ти свої́ дні, відійти́ у ві́чність /в ло́но Авраа́мове/, уроч. перейти́ за пруг ві́чности, перене́стися у Бо́жі за́світи /у Бо́жу ві́чність, у світ Бо́жого ца́рства, у той світ, в і́нші світи́/, фаміл. відда́ти кінці́ /Бо́гові ду́шу/, скапу́титися, запозич. загну́тися і похідн.; умере́ть в заро́дыше всо́хнути на пні; умере́ть от кровоизлия́ния фаміл. зали́тися кро́в’ю; умерший поме́рлий, уме́рлий, коротк. ме́рлий, вже неживи́й /ме́ртвий, небі́жчик/, за́браний сме́ртю, образ. тепе́р у за́світах /на не́бі/, ОКРЕМА УВАГА; умерший наси́льственной сме́ртью /умерший неесте́ственной сме́ртью/ поме́рлий не своє́ю сме́ртю.

УХОДИ́ТЬ (у глиб віків) сяга́ти, (з-під ніг) тікати, фраз. пли́сти [уходить из-под ног плисти́ з-під ніг], (з дороги) вступа́тися, (у міх) захо́дити, фаміл. лі́зти; уходить в небытие́ відліта́ти (у ві́чність); уходить в отста́вку подава́тися у відста́вку; уходить в подпо́лье перехо́дити в підпі́лля; уходить корня́ми во что ПЕРЕН. сяга́ти корі́нням чого; уходить от гла́вного де́ла розмі́нюватися на мідяки́; по́чва уходит из-под ног ще земля́ запада́ється; уходя́ на відхо́ді; уходя́щий 1. що /мн. хто/ відхо́дить тощо, ра́ди́й /стил. перероб. ста́вши/ відхо́дити, зму́шений відійти́, гото́вий у доро́гу, діял. відхо́дячий, відходя́нин, відхо́да, хода́к, ході́льник, (поїзд) розпи́саний відхо́дити, прикм. відхо́жий, відхідни́й, вихідни́й, образ. вже́-на-відхо́ді, пе́ред ві́дхо́дом, (рік) близьки́й до кінця́, пор. отходящий, 2. що загли́блюється, загли́блюваний, зану́рюваний, схи́льний сяга́ти, зда́тний загли́битися, 3. що виче́рпується, витра́чуваний, вичерпуваний, 4. (у валізу) що лі́зе /захо́дить/, умі́щуваний, зда́тний вмісти́тися; далеко́ уходящий далекося́глий; далеко́ уходящий от кого в чём зда́тний переве́ршити кого в чім; уходящий вверх горобі́жний, вертика́льний, прямови́сний; уходящий в глубь веко́в прада́вній; уходящий вниз спа́дистий, долубі́жний; уходящий в о́бласть преда́ния прире́чений піти́ в бе́звість /ста́ти леґе́ндою/, забу́ваний; уходящий восвоя́си зму́шений піти́ геть; уходящий в отста́вку майбу́тній відставни́к; уходящий вперёд пере́дній; уходящий в пла́ванье відпли́ваний, відча́юваний; уходящий в подпо́лье зму́шений перейти́ в підпі́лля; уходящий в себя́ загли́блюваний у се́бе; уходящий из-под ног хилитки́й під нога́ми; уходящий корня́ми во что з корі́нням у чому; уходящий на пе́нсию / уходящий на поко́й/ відхо́жий на пе́нсію /спочи́нок/; УЙТИ́, уйти́ в ино́й мир /уйти́ в ино́й лу́чший мир/ галиц. перене́сти́ся до вічно́сти; уйти́ восвоя́си забра́тися; уйти́ в себя́ прини́шкнути, жи́ти ду́мкою; уйти́ в тень відійти́ в тінь, рідко лягти́ на дно; уйти́ из-под ног (про ґрунт) провали́тися під нога́ми; уйти́ из по́ля зре́ния /уйти́ от акти́вной жи́зни/ відійти́ в тінь; уйти́ к праотца́м піти́ в за́світи; уйти́ несо́лоно хлеба́вши поживи́тись як соба́ка му́хою; ушла́ земля́ из-под ног попливла́ в оча́х земля́, світ скрути́вся кому; душа́ в пя́тки ушла́ от стра́ха п’я́ти зате́рпли зі страху́; уше́дший ОКРЕМА УВАГА; уше́дший куда тепе́р у чому, тепе́р вже де [ушедший в лу́чший мир тепе́р у за́світах, тепе́р вже на не́бі].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Переходить, перейти – 1) (через что) перехо́дити, -джу, -диш, перейти́, -йду́, -деш; 2) (переселяться) перебира́тися, -ра́юся, -ра́єшся, перебра́тися, -беру́ся, -бере́шся; 3) (на чью сторону) перехо́дити, перейти́, пристава́ти, -таю́, -тає́ш, приста́ти, -та́ну, -та́неш (до ко́го); 4) (проходить) мина́ти, -на́ю, -на́єш, мину́ти, -ну́, -не́ш.

Переваливать, перевалить – 1) (что, куда) перекида́ти, -да́ю, -да́єш, переки́нути, -ну, -неш; 2) (через что) перехо́дити, -джу, -диш, перейти́ (перейду́, пере́йдеш), перехо́плюватися, перехопи́тися.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Граница – межа; грань; (только политическая) – кордон. Провести границу между чем – покласти межу. Выйти из границ, перейти границы – перебрати міри; перейти, ступити через край. Проводить границу чего – обмежовувати що.

Предел – межа; грань. В пределах – в межах. Вне пределов – поза межами. Выйти из пределов – перебрати міри; перейти за межі; зайти за край; перейти через край. Положить предел – межі покласти; край покласти; берега дати.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Переходить, -йти – перехо́дити, перейти́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Перейти • Перейти дорогу с полными вёдрами – Див. ведро. • Перейти Рубикон (книжн.) – перейти Рубікон.

Бесследно • Пройти бесследно – [Безслідно] минутися; минутися так (безкарно); минати(ся) дурно; не кинути (не покинути) сліду; хмарою перейти (минути); перемеженитися. [Се йому так не минеться. Грінченко. Літечко моє святе минуло хмарою. Шевченко. Люди думали, що воно так і перемежениться, бо наче все вщухло. Барвінок.] • Пропасть, исчезнуть бесследно – пропасти безвісти; пропасти (загинути, згинути, зникнути, щезнути) без сліду (безслідно, неслідно); пропасти (загинути, згинути) й сліду не кинути; і сліду (і знаку) не стало; загув (загинув, згинув) (і) слід; (образн.) [як] за водою, (з(а) вітром) піти; як вода вмила (змила); пропасти (зникнути), як (мов…) сон; розвіятися сном (як сон); [димом] здиміти; (згруб.) наче (мов) корова язиком злизала кого; наче (як) лиз (лизень) злизав кого; як віл лизнув кого; пропав, як у воду впав; пропав, як камінь у воду; пропав, як з мосту впав; згинув, як березневий сніг; пропало, як панщина; (жарт, про людину) пропав, як сірко (як собака, як пес) у ярмарку (в базарі); пропав, як руда миша. [Таким і я колись-то був, Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося і сліду не стало. Шевченко. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю. Та й та пішла за водою. Н. п. Димом здимів пан голодний. Руданський. Немовби й не було його тут. Як лизень злизав Козака. Ільченко.]

Ведро • Дождь льёт как из ведра – дощ ллє (іллє) як з відра (як з цебра, як з луба, як з коновки, як з бочки); дощ [як] відром (цебром, дійницею) ллє; дощ як з-під ринви. • Перейти дорогу с полными вёдрами – перейти дорогу з повними відрами; уповні. [Я води набрала Та вповні шлях і перейшла. Шевченко.]

Век • Век вековать где (разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.] • Век живи, век учись – вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр. • Век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати). Пр. • Век прожить — не поле перейти – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр. • В кои веки (разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.] • Во веки веков (церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки]. • В печальном веке – під сумний вік (за сумного віку). • Доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.] • До окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.] • Из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть. • Испокон веков – спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.] • Коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа). • На моём веку – за мого життя (віку); на моєму віку. • На наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане. • От века, с начала века (книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом. • Отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє). • Относящийся к тому веку, того века – тоговіковий (тогочасний). • Отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.] • Прибавить века кому – п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.] • Укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому. • Целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.

Власть • [Быть] во власти чего – [Бути] у полоні (під владою, іноді в обладі) чого. • Быть, находиться под властью, во власти кого – бути (перебувати) під владою чиєю, у кого; бути (перебувати) під пануванням (під володінням) чиїм, у кого; бути (перебувати) під зверхністю (під орудою) чиєю, (у) кого; бути під ким ((образн.)під чиєю рукою). [Все ж краще на волі, ніж під паном… Коцюбинський. Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Тичина.] • Быть у власти – бути при владі; (образн.) бути біля (коло) керма влади. • Ваша (наша…) власть (разг.) – ваша (наша…) воля (сила, річ); ваше (наше…) право; ваш (наш) верх. [Знущайся, знущайся! Тепер твоя сила! Тобілевич.] • В вашей (в моей) власти, не в вашей (не в моей…) власти что сделать – ваша (моя…) влада (сила, воля) що зробити; ви (я…) маєте право (силу, волю) що зробити; у вашій (у моїй) владі що зробити; у вас (у мене…) є сила що зробити; від вас (від мене…) залежить що зробити; ви (я…) владні (владен, владний) що зробити; не ваша (не моя…) влада (сила, воля) що зробити; не в вашій (не в моїй…) владі що зробити; у вас (у мене…) немає сили що зробити; не від вас (не від мене…) залежить що зробити; ви (я…) не владні (не владен, не владний) що зробити. • В его власти отказаться – він може (має право, владен, владний, властен) відмовитися (відректися, зректися). • Власти предержащие (устар.) – владодержці; вищі власті. • Власть имущие – можновладці; владущі (можні); (книжн.) власть імущі; (в однині також) зверхник. • Вы в его власти – ви під його владою; ви залежите від нього; (образн.) ви в його руках; він пан над вами; його верх над вами. • Иметь власть над кем, над чем – мати силу (владу) над ким, над чим. • Иметь под своей властью кого, что – бути владним над ким, над чим; мати (держати) під собою кого, що; (образн.) мати у своїй руці кого, що; мати під своєю (під власною) рукою кого, що. • Облечь властью кого – наділити владою (правом, силою) кого; надати влади (права, сили) кому. • Освободить, освободиться из-под власти кого – визволити, визволитися з-під чиєї влади (з-під кого); (образн.) визволити, визволитися з-під чиєї руки. • Отдавать, отдать кого, что под власть (во власть) кому – піддавати, піддати (віддавати, віддати) кого, що під кого (під чию владу, (образн.)під чию руку). • Переходить, перейти под власть (во власть) кого, чью – переходити, перейти під владу кого, чию; переходити, перейти під кого; (образн.) переходити, перейти під руку кого, чию. [Але, як на нещастя, наш край у тім же році перейшов під владу австрійську. Франко.] • Подчинить своей власти – підбити (підгорнути, підхилити, підклонити) під свою владу (під свою волю, під себе, зрідка собі під спід); (образн.) підхилити (підгорнути, підбити, підклонити) під свою руку. [Кожен думає Під себе нахилити всіх сусід своїх, Хоч сам не владний над своєю волею. Лукаш, перекл. з Гете.] • Приобрести, взять власть над кем, над чем – узяти владу (силу, міць, гору, верх) над ким, над чим; забрати владу (силу) над ким, над чим. [Юрко останнім часом люто картав себе, що дозволив Ганні забрати над ним владу. Тихий.]

Впадать • Впадать (впасть) в бедность – Див. бедность. • Впадать, впасть в детство (о старом) – упадати (падати), упасти в дитинство; дитинитися, здитинитися (дитиніти, здитиніти); на дитячий розум зійти (перейти); розум вистарити. • Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися. [Дивись, щоб не помиливсь, а після не журивсь. Номис.] • Впадать, впасть в забытьё – упадати, упасти в забуття; забуватися, забутися. [Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття… Стельмах.] • Впадать, впасть в крайность – перебирати, перебрати (іноді переступати, переступити) міру; переходити, перейти [через] міру (через край); упадати, упасти в крайність (в крайнощі); доходити, дійти до крайнощів. [Слухай, твоя няня всяку міру переступає своїми примхами та привередами. Старицький.] • Впадать, впасть в летаргию – за(в)мирати, за(в)мерти (обмирати, обмерти); западати, запасти в летаргію. [Привели до неї одну нашу-таки бабу, стару-престарезну, що недавно обмирала і на тім світі була. ЗОЮР.] • Впадать, впасть в отчаяние – упадати, упасти у відчай (в розпач, у розпуку); удаватися, удатися у відчай (у розпуку, у розпач); (зрідка, тільки недокон.) розпачувати. [Не раз впадав у зневіру, у відчай… Гончар. Ти кажеш, гріх клясти й розпачувати. Українка.] • Впадать, впасть в противоречие – допускатися, допуститися (припускатися, припуститися) суперечності. • Впадать, впасть в ребячество – упадати, упасти в хлоп’ячі пустощі (дурощі); пустувати; дуріти; витворяти (витинати); штукарити; фіглі строїти. [Не дурій: тобі не шістнадцятий. Барвінок. Таке було іноді витворює. Сл. Гр.] • Впадать, впасть в тоску – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) у тугу; тужити, затужити; світом нудити. [Не вдавайся в тугу, — каже Назар. Вовчок. Гнат нудив світом. Коцюбинський.] • Впадать, впасть в уныние – удаватися, удатися (укидатися, укинутися) в смуток (в жур(б)у); сумувати, засумувати; засмучуватися; засмутитися; журитися; зажуритися. [Ти чого, сестрице, плачеш. Ти чого вдалася в смуток? Тимченко, перекл. «Калевали». Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губернію. Квітка-Основ’яненко.] • Впасть в бессознательное состояние (лишиться сознания) – знепритомніти; запасти у непритомність (у нетяму); утратити пам’ять (свідомість, притомність). [Більше лейтенант Фаберне не чув нічого. Він знепритомнів. Владко. Остап не спав, а лише часом, на кілька хвилин западав у нетяму. Коцюбинський. Здавалося, що він ось-ось втратить притомність. Дольд-Михайлик.] • Впасть в немилость – підпасти під неласку; потрапити (попасти, упасти) у неласку (в немилість); відпасти ласки; зазнати неласки. [Що ж, як ти батькової ласки одпадеш, а той, може, одцурається. Вовчок.] • Глаза у него впали – очі в нього (йому) запали, позападали. [І очі позападали, і бліда, моч памороззю припала!.. Старицький.]

Выводить • Выводить, вывести в люди кого – виводити, вивести; (про багатьох) повиводити в люди кого. • Выводить, вывести заключение – робити, зробити висновок; висновувати, виснувати. • Выводить, вывести из беды кого – визволяти, визволити з біди (з лиха, з напасті) кого; вирятовувати, вирятувати кого з біди (з лиха, з напасті). [Не загайся на підмогу, вирятуй з напасті. П. Куліш.] • Выводить, вывести из заблуждения кого (перен.) – з’ясовувати, з’ясувати кому його помилку; очі розкривати, розкрити кому на що; виводити, вивести з омани (з заблуду) кого. • Выводить, вывести из оцепенения – виводити, вивести з заціпеніння (з одубіння); повертати, повернути до свідомості. [Голоси в дворі вивели її з одубіння. Панн.] • Выводить, вывести из равновесия кого – порушувати, порушити рівновагу чию; виводити, вивести з рівноваги кого. • Выводить, вывести из терпения кого – виводити з терпіння кого; уривати, урвати терпець кому; переступати, переступити (переходити, перейти) міру терп(е)ливості чиєї. • Выводить, вывести кого из себя – виводити, вивести з себе кого; дратувати, роздратувати кого; допікати, допекти кому; дозоляти, дозолити кому. [Так дозолив мені той капосний Івась, що я за віник та за ним… З нар. уст.] • Выводить, вывести на свежую, на чистую воду кого (разг.) – показувати, показати кого в правдивому світлі; викривати, викрити кого. Див. вода.

Выживать • Выжить из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти. [Сякий-такий лисий дідуга! Ум відстарів! Квітка-Основ’яненко. На дитячий розум перейшов. Пр.]

Выходить • Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).

Граница • Выйти из границ приличия – вийти (по)за межі пристойності (звичайності); перейти (переступити) межу пристойності (звичайності); перебрати міру (міри) пристойності (звичайності); ступити через край пристойності. • Живущий у границы – прикордонець; (застар.) узграничанин. • За границей – за кордоном; на чужині. • Из-за границы – з-за кордону; з чужини. • Не знать границ – не знати меж. • Определить границу чего – обмежувати (іноді заграничити) що. • Перейти все (всякие) границы (перен.) – перебрати [всяку] міру; перейти всі (усякі) межі; зайти за край; (іноді) перейти за край. • Проводить, провести границу – класти, покласти межу. • Ставить границы чему – обмежувати (іноді заграничувати) що.

Далеко • Видит око далеко, а ум ещё дальше – око бачить далеко, а розум ще далі. Пр. До ока ще й розуму треба. Пр. Око по верхах біжить, а розум і корінь бачить. Пр. • Далеко больше, чем кто – (прикм.) Далеко (багато, куди, геть) більший, ніж хто (як хто, за кого); (присл.) геть більше ніж (за, як) (образн. розм.— про вік) геть-геть перейшло за (зниж. перескочило за). • Далеко вокруг – далеко (геть, геть-геть, ген-ген) навкруг(и) (навколо). [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. Українка.] • Далеко-далеко – далеко-далеко; ген-ген (геть-геть); ген (геть) далеко; (іноді) ген-ген (геть-геть) далеко. • Далеко ему до тебя (разг.) – куди йому до тебе; Далеко куцому до зайця. Пр. • Далеко зайти (перен.) – перебрати міру; перейти межі; далеко загнатися (забрести); багато собі дозволити. • Далеко за полночь – геть по півночі. • Далеко идущий — далекосяжний. • Далеко кулику до Петрова дня – далеко куцому до зайця. Пр. Далеко п’яному до Києва. Пр. • Далеко ль до греха, до беды (разг.) – чи то (хіба) далеко до гріха, до біди. • Далеко не красавица – зовсім не красуня; далеко до красуні. • Далеко пойдёт (разг.) – далеко сягне (іноді дотягне); (зниж. розм.) багато чого доскочити. • Далеко так!; так далеко! – такий (далекий) світ!; так далеко! • Довольно далеко – далеченько; доволі (досить) далеко; (іноді) подалеко. • Зашёл с ним слишком далеко – за край зайшов з ним. • Не очень далеко – не дуже (не вельми) далеко; не як (і) далеко; не що й далеко. • Он далеко не глуп – він не зовсім дурний; він не такий уже й дурний. • Очень далеко – дуже далеко; ген; [аж] ген-ген; [аж] геть; геть далеко; далекий світ; (іноді емоц.) така світота. • Туда далеко – туди далеко; це не близький (іноді не блигомий) світ. • Уйти далеко в чём – зробити великий поступ у чому.

Детство • Впадать, впасть в детство – дитиніти; здитиніти (здитинюватися, здитинитися); на дитячий розум зійти (перейти); змалитися до дитини, (іноді) вистаріти розум. • Ещё в детстве – ще дитиною бувши; ще з дитинства (змалку, змалечку, з мальства). • С детства – з дитинства; змалку (змалечку, з мальства). • С раннего детства – з малого малечку (мальства); (образн.) з пуп’янку.

Жизнь • Бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину. • Будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина). • Вести жизнь – провадити життя; жити. • Вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати. • В жизни – за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.] • Влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб. • Вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя. • Воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що. • В первый раз в жизни – уперше на віку. • Всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку. • Вызвать к жизни – покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] • Доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.] • До конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті. • Долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий. • Дорожить жизнью – дорожити життям; шанувати життя. • Достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя. • Жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому. • Жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття. • Жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, клекотить). • Жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий. • Жизнь моя! (разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя! • Жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. • Жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім. • За всю жизнь – за все (за ціле) життя. • Загубить чью жизнь – (образн.) Світ (вік) зав’язати кому. • Замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що. • Заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття). • Лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки. • На всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний. • Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не. • Образ жизни – спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.] • Он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить. • Осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє. • По гроб жизни ( нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця. • Покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити. • Покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого. • Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя).

Изведать • Изведать всего – усього зазнати (спробувати, скуштувати); (розм. образн.) побувати у бувальцях (буваличах); побувати на коні і під конем; побувати на покутті і під покуттям; побувати за столом і під столом; перейти крізь сито і решето; не з одної печі хліба попоїсти; попити води і з криниці, і з болота.

Испытать • Испытать [много] всего – зазнати (скуштувати) [чимало] усячини; (образн.) побувати і на коні і під конем; перейти крізь сито і решето; побувати за столом і під столом. • Кто не испытал зла, тот не умеет ценить добра – хто біди не зазнав, той не вміє добра шанувати. Пр. Хто не зазнав зла, той не шанує добра. Пр. Хто біди не зазнав, той щастя не знає. Пр. Хто лиха куштував, тому добро смакує. Пр. • Не испытав броду, не суйся в воду – не спитавши(ся) не розібравши, не розглядівши броду, не лізь [прожогом] у воду. Пр. • Я испытал это на себе, на личном опыте – я сам собі зазнав (дізнав) цього; (згруб.) я на власній шкурі спробував (досвідчився) цього.

I. Мир • Малые мира сего – малі світу сього. • На весь мир – на цілий (на весь) світ. • Он не от мира сего (книжн. устар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього. • От сотворения мира – відколи світ [настав]; від початку світу; від с(о)творення світу. • Сего мира (мира сего) – сього світу; сьогосвітній. • Сильные (великие) мира сего – сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього. • Того мира, потустороннего мира – того світу; тогосвітній; несьогосвітній. • Тот, потусторонний, загробный мир – той (книжн. потойбічний) світ; (іноді) тогосвіття. • Этот, здешний мир – сей (книжн. сьогобічний) світ; (іноді) сьогосвіття. • [Всем] миром – [Усією] громадою; [усім] миром. • Идти, пойти, ходить по миру (разг.) – іти, піти, ходити з торбами (з торбою); іти, піти у старці (на жебри, у жебри); з довгою рукою ходити; на проханий хліб переходити, перейти; іти, піти по ласкавий (по проханий) хліб; попідвіконню іти, піти, ходити; по жебри іти, піти, ходити, жебрачити (жебрати, жебрувати, жебракувати); старцювати. • На весь мир (всему миру) мягко не постелешь (не угодишь) – усім не догодиш; усім (на всіх) не настачиш; на всіх не настараєшся; Ще ся той не вродив, щоб усім догодив. Пр. • На миру и смерть красна – у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр. Громада — великий чоловік. Пр. • Пускать, пустить по миру кого (разг.) – пускати, пустити по світу кого; пустити з торбою (з торбами, старцем, на жебри) кого. • С миром и беда не убыток – як усім біда, то вже півбіди. Пр. • С миру по нитке — голому рубашка – з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З кожної хати нитка — сироті свитка. Пр. З миру по крихті — голому пиріг. Пр. Зернятко до зернятка — от і ціла мірка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр.

Младенчество • В младенчестве – у дитинстві (за дитинства); за дитячих літ; у немовлячому віці (за немовлячого віку). • Впадать, впасть в младенчество – здитинюватися, здитинитися; дитиніти, здитиніти; на дитячий розум сходити, зійти (переходити, перейти); (іноді тільки докон.) вистаріти розум. • С младенчества – з дитинства; змалку (змалечку); (образн.) з пуп’яночка (з зеленочка).

Мытарство • Пройти через все мытарства – перейти всі митарства; зазнати всіх злигоднів (страждань, мук, поневірянь); усього досвідчитися на [самому] собі. • Терпеть мытарства – поневірятися; бідувати; поневірянь (злигоднів) зазнавати.

Отойти • Отойти в вечность (книжн.) – відійти у вічність; перейти за грань життя; сконати; на той світ піти. • Отойти от мира [сего] – відійти від світу [сього]; зійти з [сього] світу; покинути [цей, сей] світ.

Палка • Вставлять (ставить) палки в колёса кому (перен. разг.) – устромляти (кидати) палиці (паліччя) в колеса кому; ложку з рота вибивати кому. • Из-под палки (делать что) – з принуки (з(при)мусу) (робити що). • Палка о двух концах – палиця на два кінці; палиця два кінці має; у кия два кінці. • Палка плачет по ком – палиця (кий) [аж] тужить за ким. • Перегибать, перегнуть палку (перен. разг.) – перебирати, перебрати (переходити, перейти) міру (мірку); перехоплювати, перехопити через край; перекручувати, перекрутити; заходити, зайти у крайнощі; (жарт.) передавати, передати куті меду.

Переселиться • Переселиться в лучший, иной, другой мир (устар.) – переселитися (перейти, перебратися, перенестися) у кращий (у ліпший), в інший світ; перебратися до Божої оселі.

Последствие • Жалоба оставлена без последствий – скаргу залишено без наслідків (без наслідку); скарги не задоволено. • Остаться без последствий – минути(ся) безслідно (марно); сліду не кинути; (іноді образн.) хмарою перейти. • Это событие чревато последствиями – ця подія багата на наслідки; ця подія таїть у собі багато наслідків.

Потерять • Лучше с умным потерять, чем с глупым найти – краще з розумним двічі загубити, як з дурним раз знайти. Пр. • Потерять в весе – утратити на вазі; утратити ваги. • Потерять веру в кого, во что – утратити віру в кого, в що; зневіритися в кому, в чому. • Потерять голову (перен.) – Див. голова. • Потерять голос – утратити (стратити) голос; спасти з голосу. • Потерять зрение – утратити зір; (іноді розм.) стемніти (на очі). • Потерять, выпустить, упустить из виду что – Див. вид. • Потерять надежду – утратити (стратити) надію; (іноді) знадіятися. • Потерять расположение, право – утратити (стратити) ласку, право; відпасти ласки чиєї, права чийого. • Потерять рассудок, разум… – утратити (добрий) розум; (зниж.) з глузду зсуватися. • Потерять силы на работе – виробити (спрацювати) силу. • Потерять совесть – утратити совість (сумління); (іноді образн.) на дитячий розум перейти (зійти).

Предел • Вне пределов досягаемости – поза межами досягання; поза досягом. • Всему есть предел – усе має свій край (свою межу); усьому є межа (край, кінець). • Выйти из пределов (за пределы) дозволенного (перен.) – перейти межі дозволеного; уступити (перейти, узяти) через край; зайти за край (вийти поза межі) дозволеного. • Положить предел чему – зробити край чому; край (кінець, межу) покласти чому; берега дати чому.

Рубикон • Перейти Рубикон (книжн.) – перейти Рубікон.

Рука • Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

переходи́ть, перейти́ перехо́дити, перейти́

проходи́ть, пройти́ прохо́дити, пройти́; перехо́дити, перейти́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Впо́вні – 1) вдоволь; 2) вполне. • Вповні́ перейти́ доро́гу – перейти дорогу с полным чем-нибудь (к удаче). Мі́сяць упо́вні – полная луна. • Жінка впо́вні – беременная.

Оберта́ти, оберну́ти – 1) поворачивать, оборотить. 2) превращать, превратить. • В ніщо́ оберну́ти – обратить ни во-что. • Оберну́ти кота́ хвосто́м – (шуточно) перейти от защиты к нападению. • Оберта́тися, оберну́тися – 1) оборачиваться, оглянуться; 2) возвращаться, возвратиться; 3) обойтись, извернуться. • Мали́ми грі́шми оберта́тися – изворачиваться с малыми деньгами. • Оберну́вся до йо́го – обратился к нему.

Перебира́ти, -ра́ю, перебра́ти, -беру́, -ре́ш – 1) перебирать, перебрать; 2) в чому (несов. в.) – капризничать, прихотничать; 3) що – переменять, переменить одежду; перебира́тися, перебра́тися – 1) переселяться, переселиться; 2) до чого, на що – переходить, перейти, переплыть, переправиться; 3) у що – переодеваться, переодеться.

Перебро́дити, -джу, -диш, перебрести́, -бреду́, -де́ш (що) – переходить, перейти в брод.

Передава́ти, переда́ти, -да́м, -даси́ – 1) передавать, передать. • Передава́ти ким – передавать через кого. 2) передавать, передать, дать лишку; передава́тися, переда́тися – 1) передаваться, передаться; до кого – переправляться, переправиться, переходить, перейти на чью сторону; 3) сообщаться, сообщиться с кем.

Перекида́ти, переки́нути, -ну, -неш – 1) перебрасывать, перебросить, перекидывать, перекинуть; 2) опрокидывать, опрокинуть; 3) перестраивать, перестроить; 4) в що – превращать, превратить во что; 5) давать, дать что-либо; перекида́тися, переки́нутися – 1) перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться; 2) до кого – переходить, перейти (на чью сторону); 3) че́рез що – переправляться, переправиться, переехать; 4) сменяться, смениться, перебывать; 5) у що – превращаться, превратиться во что, оборотиться; 6) чим – переменять, переменить что.

Перемахну́ти – 1) быстро перейти, перебежать, переправиться; 2) быстро сделать что-либо.

Пересяга́ти, пересягну́ти – переходить, перейти, перескакивать, перескочить, перешагивать, перешагнуть, перебрасывать, перебросить.

Перехо́дити, -джу, -диш, перейти́, -йду́, -деш – 1) переходить, перейти; 2) проходить, пройти; 3) проходить, пройти, оканчиваться, окончиться; 4) кого чим – превосходить, превзойти кого; 5) на ко́го, на що́ – сделаться чем. • Перейти́ тане́ць – протанцовать.

По́вня, -ні – 1) полнота. • Перейти́ доро́гу у по́вні – перейти дорогу с полными ведрами. 2) изобилие; 3) полнолуние. • Мі́сяць у по́вні – полнолуние.

Хма́ра – 1) туча, облако; 2) множество. • Хма́рою перейти́ – пройти бесследно.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Переходить, перейти – перехо́дити, перейти; перейдемте к следующему вопросу – перейді́мо до да́льшого пита́ння (да́льшої спра́ви).

Выступать, -пить – виступа́ти, виступити; (в путь) – вируша́ти, вирушити; в. из границ чего – перехо́дити, перейти ме́жі чого́; в. на суде – става́ти, ста́ти на суд, виступа́ти, виступити на суді́; в. против кого – става́ти про́ти ко́го.

Граница – 1) межа́, границя; выйти из границ – перейти край, ступити через край; определять -цы (чего) – визнача́ти ме́жі; провести -цу (между чем) – покла́сти межу́; 2) (государственная) – кордо́н (-ну); за-границей – закордо́ном.

Дело – 1) спра́ва, ді́ло; д. гражданское – циві́льна спра́ва; д. истребованное – оде́ржана на вимо́гу спра́ва; д. копеечное – копійча́на спра́ва, спра́ви на копі́йку; д. личное – а) особо́ва спра́ва; б) особиста спра́ва (напр., в выражении: «прийти по личному делу»); д. основное – головна́, (основна́) спра́ва; д. очередное – чергова́ спра́ва; д. рублевое – спра́ви на карбо́ванець; д. секретное – тає́мна, секре́тна спра́ва; д. служебное – урядо́ва (службо́ва) спра́ва; д. спешное, срочное – нега́йна, пильна (нага́льна) спра́ва; д. судебное – судова́ спра́ва; д. тайное – таємниця; д. текущее – пото́чна спра́ва; д. тяжебное – по́зов (-зву), спра́ва позо́вна; д. уголовное – криміна́льна спра́ва; д. экстренное – нега́йна спра́ва; браться за дело – бра́тися, взятися до спра́ви, захо́джуватися, заходитися ко́ло спра́ви; в самом деле (на самом деле) – спра́вді; вести дело – прова́дити спра́ву; возбуждать дело (в суде) – розпочина́ти, розпоча́ти, заво́дити, заве́сти спра́ву; (в гражд. делах) – позива́ти, запозива́ти ко́го; возобновлять дело – поновляти, поновити спра́ву; войти в дело: а) (в качестве стороны) – увійти в спра́ву; б) (вникнуть) – вглянутися в спра́ву; дело выгорит – спра́ва вийде на до́бре; давать делу надлежащее направление – нале́жно скеро́вувати спра́ву; давать делу движение, ход – зру́шувати, зру́шити спра́ву, пуска́ти, пустити, посува́ти, посу́нути спра́ву; движение дела – рух спра́ви, посува́ння спра́ви; дела должны поправиться – спра́ви ма́ють піти на кра́ще; дело лежит, остается без движения – спра́ва не руша́є напере́д; д. обстоит так – стан спра́ви такий, спра́ва в тако́му ста́ні; д. очень нужное – пильна спра́ва; д. о кем иметь – ма́ти з ким ді́ло; знакомый с делом – обі́знаний із спра́вою, на спра́ві; круг дел – о́бсяг справ; на деле доказать – ді́лом дове́сти; обратиться по делу (к кому) – вда́тися в спра́ві (до ко́го); переходить к очередным делам – перехо́дити, перейти (да́лі) до порядку де́нного; по делам – у спра́вах; по личному делу – в особистій спра́ві; по настоящему делу – у цій спра́ві; понимающий дело – тяму́щий у спра́ві; прекращать дело – закрива́ти, закрити спра́ву, прикі́нчувати, прикі́нчити спра́ву; при делах оставить – залишити в спра́вах; приобщение к делу – долу́чення, приєдна́ння до спра́ви; приходить по делу – прихо́дити, прийти в спра́ві; проиграть дело – програ́ти спра́ву; расклеилось дело – спра́ва не вдала́ся; слушание дела – ро́згляд спра́ви; это дело особое – а) (иное) – це що і́нше, це і́нша спра́ва; б) (исключительное, особенное) – це особлива спра́ва; это дело исключительной важности – це на́дто важлива спра́ва; это дело решенное – це вже рі́шено (вирішено); 2) (труд, занятие, ремесло) – робо́та, пра́ця, спра́ва; д. банковое – банкі́вство (Н); д. газетное – газетярство; д. канцелярское – канцелярська спра́ва; д. комиссионерское – комісіоне́рство, комісіоне́рська справа; д. маклерское – ма́клерство; д. основное – головна́ (основна́) пра́ця; д. переплетное – паліту́рництво; д. печатное, типографское – друка́рська спра́ва, друка́рство; д. писарское – писа́рство; д. счетоводное – рахівництво; д. табачное – тютюнництво; д. торговое – торгове́льна спра́ва, торгі́вля; браться за дело – бра́тися до пра́ці, захо́джуватися ко́ло робо́ти; знать свое дело – зна́тися на свойо́му ді́лі, умі́ти свого́ ді́ла; не у дел остаться – без пра́ці лишитися; у дела – на (ко́ло) пра́ці; 3) (предприятие) – ді́ло, підприє́мство; дело книжное – книга́рня; д. мануфактурное – мануфакту́рна крамниця; д. основное – головне́ (основне́) підприє́мство; вложить деньги в дело – вкла́сти гро́ші в підприє́мство; вступать в дело компаньоном – (при)става́ти, (при)ста́ти компаньйо́ном у підприє́мстві; входить в дело – пристава́ти, приста́ти до підприє́мства; выйти из дела – відійти від спра́ви, вийти з підприє́мства; делать большие дела – великі спра́ви прова́дити, до́брі зиски ма́ти; отрывать от дела (кого) – відрива́ти, відірва́ти від ді́ла; расширить дело – збі́льшити підприє́мство; 4) (обстоятельство) – річ, (ре́чі), спра́ва; дело случайное – річ випадко́ва; случилось такое дело – тра́пилося так, ста́лася така́ річ.

Превышать, -высить – 1) (что) – перевищувати, перевищити, перебі́льшувати, перебі́льшити що, перехо́дити, перейти за що; стоимость не -ает (рубля) – ко́штує не бі́льше як, вартість не бі́льша за…; это -шает мои полномочия – це перехо́дить за мої повнова́ження; я не могу п. мои полномочия – я не мо́жу перебі́льшити моїх повнова́жень; 2) превышать власть – надужива́ти, надужити вла́ди.

Проходить, пройти – 1) (что, через что) – прохо́дити, пройти, перехо́дити, перейти; 2) (службу, стаж) – відбува́ти, відбу́ти; 3) (курс учения) – прохо́дити, пройти; 4) (о времени) – мина́ти, мину́ти; 5) (происходить) – відбува́тися, відбу́тися; проходить безболезненно – відбува́тися норма́льно (без перешко́д).

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Жизнь прожить - не поле перейти. Див. Море переплыть - не поле перейти. — 1. Вік прожить - не поле перейти. 2. Жить - не вола кормить. 3. Вік не вилами перепхати.

Море переплыть, не поле перейти. Див. Жизнь прожить - не поле перейти.Моя хата с краю, ничего не знаю (укр.). — 1. Про мене - нехай вовк траву їсть. 2. І сном, і духом не знаю. 3. Не журиться Онтін об тім: батько вмирає, а він блини вминає. 4. Моя хата з краю - нічого не знаю.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

перейти́, -рейду́, -рейде́ш; перейшо́в, -рейшла́

перехо́дити, -хо́джу, -хо́диш; -хо́дь, -хо́дьмо, -хо́дьте; перейти́, -йду́, -йде́ш що, через що

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Гля́ба, нар. Невозможно, напрасно Де.... чоловікові гляба перейти, піде гуцульський кінь певно. Шух. І. 81.

Добрести́, -бреду́, -де́ш, гл. Перейти черезъ воду. Бреди, старий, за Дунай по калину, як не добредеш, на твою душу згину. Чуб. V. 846.

Кі́сточка, -ки, ж. Ум. отъ кі́стка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. І. 22. Там керви по кісточки. Гол. 3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ. Черк. у.

Місци́на, -ни, ж. = Містина. Найшли таку місцину, що можно перейти яр. Зміев. у.

Перебіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. перебра́тися, -беру́ся, -ре́шся, гл. 1) Переселяться, переселиться, перебираться, перебраться. Недавно тільки (єзуїти) перебрались у Крулевство. Стор. МПр. 45. Ми й перебрались до неї в хату. МВ. (О. 1862. III. 73). 2) Переходить, перейти, переплыть, переправиться. Перебрались вони через глибоку балку. Стор. МПр. 109. Як то ви перебралися (через море). Рудч. Ск. І. 120. 3) Переодѣваться, переодѣться. Лягають спать, а він перебрався дівкою. Рудч. Ск. І. 197.

Перебо́втатися, -таюся, -єшся, гл. 1) Взболтаться, разболтаться. 2) Перейти въ бродъ рѣку. Так сяк перебовтався на другий беріг.

Перебро́джувати, -джую, -єш, сов. в. перебрести́, -бреду́, -де́ш и переброди́ти, -джу́, -диш, гл. Переходить, перейти въ бродъ. Перебрела дві річеньки й половину ставу. Чуб. III. 128. Дунаю не перебити, не перебродити. Чуб. V. 537.

Пережива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. пережи́ти, -живу́, -ве́ш, гл. 1) Переживать, пережить. Ніхто світа не може пережити. Ном. № 389. Вона його пережила. МВ. І. 65. Пережила поговори, переживу й славу. Мет. 87. 2) Проживать, прожить. Вік пережити, — не поле перейти. Посл. В мирі не переживеш. Г. Барв. 219.

Перейти́. См. Переходити.

Перекида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. переки́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Перебрасываться, переброситься, перекидываться, перекинуться. Кину через тин камінь, а він і не перекинувся, по сей бік упав. 2) Опрокидываться, опрокинуться. Човен перекинувся. 3) Перекидываться, перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться. Дівча гуляє на приспі і Рябко перекидається перед ним. Г. Барв. 214. 4) Переходить, перейти (на чью сторону). Од своїх одкинувся, до чужих перекинувся. Перекинулись до поляків такі українські велетні, як Жовковські, Ходкевичі. Морд. II. 7. 5) Переправляться, переправиться, переѣхать. Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Не забаришся через жита перекинуться. 6) Смѣняться, смѣниться, перебывать. По Хмельницькому уже три гетьмани перекинулось. 7) Превращаться, превратиться во что, оборотиться. Ото змій перекинувся голкою. Рудч. Ск. І. 122. Чорт перекинувсь чоловіком. Мнж. 128. Багатирь... перекинувсь мухою. Рудк. Ск. II. 93. 8) Перемѣнять, перемѣнить (одежду). Спідничина та одним одна і в свято нічим перекинутись. Черниг. у.

Переко́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. перекоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Перекатываться, перекатиться. 2) О времени: переходить, перейти черезъ извѣстный моментъ. Геть-геть вже перекотилась нічка за північ. Морд. II. 14.

Перемахну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Быстро перейти, перебѣжать, переправиться. Духом перемахнув через річку. 2) Быстро сдѣлать что-либо.

Перепина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. переп’я́сти, -пну́, -не́ш, гл. 1) Протягивать, протянуть что (напр. веревку, простыню), черезъ что-либо, перегородить что протянутою вещью. Кае павук:... де тілко у горниці не перепну павутиння, зараз мене і зметуть. Мнж. 7. Перепнули рядном хату. 2) Преграждать, преградить. Хотів переп’ясти бусурменцям шлях. К. ЦН. 226. Ой горами, мій милий, горами, переп’ята стежка чарами, — а ні прийти, а ні перейти, ні з тобою говорити. Чуб. V. 193.

Пересягну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Перейти, перескочить, перешагнуть, переброситься. Ном. № 8775.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)