Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «пригнічений»
Шукати «пригнічений» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Мра́чный –
1) (тёмный, сумрачный) похму́рий, хму́рий, хма́рний, тьмя́ний, те́мний, те́мрявий, чо́рний.
• -ная погода – хма́рна (тьмя́на, смутна́) пого́да.
• -ное небо – хма́рне (тьмя́не, те́мряве, похму́ре, пону́ре, смутне́) не́бо. [У Москві́, ка́жуть, і со́нце холо́дне, і не́бо пону́ре (Морд.)].
• -ный день, -ное утро – похму́рий (хму́рий, хма́рний, тьмя́ний, те́мний, те́мрявий, смутни́й) день, ра́нок. [Прийшо́в ра́нок похму́рий, сі́рий, з ко́сим холо́дним доще́м (Грінч.)].
• -ная ночь – те́мна ніч.
• -ные цвета – те́мні (тьмя́ні) ко́льори.
• -ный лес – те́мний (те́мрявий, похму́рий) ліс (гай).
• -ный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток;
2) (о людях и предметах: угрюмый, невесёлый) похму́рий, хму́рий, (редко охму́рий), похму́рний, хму́рни́й, пону́рий, (образно) хма́рний, охма́рений, те́мний, чо́рний; срв. Угрю́мый. [Марко́ верну́вся у свою́ ха́ту похму́рий та зами́слений (Грінч.). Буди́нки були́ похму́рі, всі в ті́нях (Коцюб.). Си́ли те́мряви й нево́лі, си́ли похму́рого деспоти́зму були́ ду́жчі за на́шу молоду́ новорожде́ну во́лю (Грінч.). Ясні́шає душа́ смутна́ й пону́ра (Самійл.). Чого́-ж ти, ми́ла, така́я і вдень, і вночі́ хмурна́я? (Чуб. V). Чому́ не їси́? чого́ така́ хма́рна? кажи́! (Кониськ.). Молоди́ці повнови́ді і тро́хи охму́рі (М. Вовч.). Таки́й він суво́рий, таки́й охма́рений та страшни́й (Кониськ.). Те́мний, пригні́чений хо́дить (Грінч.). Такі́ бу́дуть ходи́ти чо́рні та невесе́лі (Стеф.)].
• -ное лицо – похму́ре (хму́ре, пону́ре) обли́ччя (лице́). [Обли́ччя збілі́ле, хму́ре (М. Вовч.). Скрізь мовча́ння, сі́рий о́дяг, хід пові́льний і худі́, пону́рі ли́ця (Франко)].
• -ный взгляд – похму́рий (пону́рий) по́гляд. [Він по́глядів пону́рих не люби́в (Л. Укр.)].
• -ный голос – пону́рий го́лос. [Відпові́в я́кось так злі́сно, гри́зко, таки́м пону́рим го́лосом, що аж само́му ста́ло пога́но (Франко)].
• -ный вид – похму́рий (пону́рий) ви́гляд. [Хоть ті́ни бі́лі і ві́кна я́сні, та ви́гляд навкруги́ сумни́й, пону́рий (Франко)].
• -ная комната – похму́ра (пону́ра) кімна́та (хати́на). [У пону́рій, кімна́ті з трьома́ невели́чкими ві́кнами (М. Левиц.). Само́тний умира́в він у свої́й похму́рій мале́нькій хати́ні (Грінч.)].
• -ная зала – похму́ра (хму́рна́) за́ля. [Хму́рна за́ля. У їй за стола́ми сиди́ть су́ддів ряд (Грінч.)].
• -ный край – похму́рий (пону́рий) край. [Проща́й, похму́рий, неприві́тний кра́ю! (Вороний). Чого́ ти йшла від нас у край пону́рий? (Л. Укр.)].
• -ная тюрьма – похму́ра (пону́ра) в’язни́ця.
• -ные стены – похму́рі (пону́рі) мури́. [Про́сто віко́нець дру́гі такі́-ж са́мі то́всті й пону́рі мури́ (Грінч.)].
• -ная тишина – похму́ра (пону́ра, тьмя́на) ти́ша. [Панува́ла тьмя́на ти́ша, на́че всі дожида́лися чого́сь страшно́го (Леонт.)].
• -ные времена – похму́рі (пону́рі) часи́. [Пону́рі часи́ Тата́рщини (Куліш)].
• -ные думы, мысли – чо́рні (пону́рі) ду́ми, думки́. [Ду́ма по ду́мі мина́ли в Петро́вій голові́, все чо́рні, неприві́тні ду́ми (Грінч.). Пону́рі думки́ (Куліш)].
• -ные демоны – похму́рі (те́мні) де́мони.
• -ное отчаяние – чо́рна (пону́ра) безнаді́йність (безнаді́я). [Безнаді́йність тяжка́, пону́ра обго́рне його́ на́че хма́ра осі́ння (Л. Укр.)].
• -ная тоска – чо́рна журба́. [В чо́рній журбі́ малоду́шно хи́литься ниць голова́ (Черняв.)].
Подавля́ть, подави́ть –
1) (угнетать) гніти́ти, пригні́чувати, пригніти́ти, пригно́блювати, пригноби́ти, дави́ти, придави́ти кого́.
• Меня -вля́ла мёртвая тишина – мене́ гніти́ла (пригні́чувала) ме́ртва ти́ша.
• Меня -вля́ет сознание собственной вины – мене́ пригні́чує (гні́тить, да́вить) свідо́мість вла́сної прови́ни;
2) (заглушать) дави́ти, задави́ти, души́ти, задуши́ти, гамува́ти, погамува́ти, тлуми́ти, стлуми́ти и потлуми́ти, притлумля́ти и притлу́млювати, притлуми́ти, боро́ти, поборо́ти, глуши́ти, зглуши́ти, заглуша́ти и заглу́шувати, заглуши́ти, гну́ти, зігну́ти що, (побивать превосходством) забива́ти, заби́ти кого́, що. [Наро́дня мо́ва почина́є забива́ти в письме́нстві чужу́ церко́вщину (Єфр.)].
• -и́ть в себе злость, возмущение, досаду, желание – задави́ти (задуши́ти, погамува́ти, потлуми́ти, стлуми́ти и т. д.) в собі́ злість, обу́рення, доса́ду (жаль), бажа́ння.
• -ви́ть восстание – прибо́ркати, придуши́ти, задуши́ти повста́ння.
• Пода́вленный – пригні́чений, зада́влений, заду́шений, погамо́ваний, притлу́млений и т. д. -ный тяжёлым горем – пригні́чений (пригно́блений) тяжки́м го́рем.
• -ное настроение – пригні́чений на́стрій.
• -ный стон, голос – зада́влений, заду́шений сто́гін, зда́влений, зду́шений го́лос.
• Восстание, -ное самыми решительными мерами – повста́ння, прибо́ркане (приду́шене, заду́шене) найрішу́чішими за́ходами…
-ться –
1) пригні́чуватися, бу́ти пригні́чуваним, пригні́ченим;
2) зада́влюватися, бу́ти зада́вленим, души́тися, бу́ти заду́шеним, гамува́тися, бу́ти погамо́ваним, тлуми́тися, бу́ти потлу́мленим, притлу́мленим и т. д. Срв. Подави́ться.
• Худшее в человеке должно -ля́ться – гі́рше в люди́ні тре́ба гамува́ти (прибо́ркувати).
Пригнета́ть, пригнести́ –
1) (придавливать) пригніта́ти, пригні́чувати, пригніти́ти, приду́шувати, придуши́ти, притиска́ти, прити́сну́ти, прича́влювати, причави́ти;
2) (угнетать) пригніта́ти, пригніти́ти, пригно́блювати, пригноби́ти, утиска́ти; срв. Угнета́ть, Притесня́ть.
Пригнетё́нный –
1) пригні́чений, приду́шений, прити́снутий, прича́влений;
2) пригно́блений; срв. Угнетё́нный. [Вона́ лежа́ла така́ ти́ха, пригно́блена, розто́птана (Коцюб.)].
Прида́вливать, придави́ть – прида́влювати, придави́ти (о мног. поприда́влювати), приду́шувати, придуши́ти, пригніта́ти, пригні́чувати, пригніти́ти (о мног. попригні́чувати), прича́влювати, причави́ти, ти́снути, притиска́ти, прити́снути. [Придави́ла його́ до ти́ну, щоб він не ви́рвавсь (Рудч.). Реа́кція знов пригніти́ла все в Росі́ї (Єфр.). Причави́в па́льця].
• Прида́вленный – прида́влений, приду́шений, пригні́чений, прича́влений, прити́снутий, сти́снений.
Притесня́ть, притесни́ть –
1) что, кого к чему – притиска́ти, прити́с(ну)ти, (припирать) припира́ти, припе́рти що, кого́ до чо́го; см. Прити́скивать, Прижима́ть.
• Неприятеля -ли к реке – во́рога припе́рли до рі́чки;
2) кого (угнетать) – пригно́блювати и пригнобля́ти, гноби́ти, пригноби́ти, утиска́ти и ути́скувати, ути́снути, прити́с(ну́)ти, стиска́ти, сти́с(ну́)ти кого́, (утеснять) утісня́ти, тісни́ти и тисну́ти, утісни́ти, гніти́ти, пригні́чувати, пригніти́ти кого́, наляга́ти, налягти́ на ко́го, нас і насіда́ти, насі́сти на ко́го або кого́, пристяза́ти, прис(у)тя́жити, прикру́чувати, прикрути́ти кого́; срв. Угнета́ть, Прижима́ть. [Тре́ба було́ пана́м по́льським не дозволя́ти гноби́ти украї́нський наро́д (Загірн.). Тісня́ть убо́гого (Еккл.). Міща́н стиска́ла шля́хта по города́х (Куліш). Він ніко́ли не утиска́в Макара́ (Єфр.). Неха́й Бог скара́є то́го, хто насіда́є на ко́го (Номис). Оди́н о́дного їсть оди́н о́дного насіда́є (Мирн.), Ду́же присутя́жив люде́й (Грінч.)].
Притеснё́нный –
1) прити́снений и прити́снутий, припе́ртий до чо́го;
2) пригно́блений, ути́снений и ути́снутий, пригні́чений від ко́го.
• -ная нация – пригно́блена на́ція.
-ться –
1) притиска́тися, бу́ти прити́сненим и прити́снутим;
2) пригно́блюватися и пригнобля́тися, ути́скуватися и утиска́тися, утісня́тися, гніти́тися, пригні́чуватися, бу́ти пригно́бленим, ути́сненим, пригні́ченим від ко́го.
Прити́скивать, прити́скать и прити́снуть –
1) что – прити́скувати и притиска́ти, прити́снути и прити́сти, (пригнести) пригні́чувати и пригніта́ти, пригніти́ти, (припирать) припира́ти, припе́рти, (о мн.) попритиска́ти, попригні́чувати, поприпира́ти кого́, що до чо́го; срв. Прида́вливать, Прижима́ть. [Щось прити́сло їй ши́ю до ре́йки (Грінч.). Цить, кажу́ тобі́, бо я тебе́ до землі́ пригнічу́ (Мова)];
2) кого – прити́скувати и притиска́ти, прити́с(ну́)ти, ути́скувати и утиска́ти, ути́с(ну́)ти кого́ чим; срв. Притесня́ть 2. [Як прити́снуть було́ чолові́ка, то він за́раз через Дністе́р, та й шука́й, па́не, ві́тра в по́лі (Камен. п.)].
• Прити́сканный и прити́снутый – прити́снутий и прити́снений, пригні́чений, припе́ртий.
• -ться – прити́скуватися и притиска́тися, прити́с(ну́)тися, бу́ти прити́снутим (прити́сненим); срв. Прижима́ться.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дерьмовый, разг.-сниж. –
1) гівняний, (диал.) гімняний;
2) пога́ний, паску́дний, парши́вий:
• дерьмовое дело – паршива (кепська) справа.
[Мені стає страшно за Коновала… цей колись маленький хлопчик, із яким бавилися в пісочниці машинками й танками, будували фортеці й обкладали їх солдатиками, а ще — підлітками їздили в навколишні села на рибалку, де билися з місцевими козлами, які хотіли в нас позабирати вудочки, цей колись завжди веселий сусід і приятель… тепер має сіре, змарніле табло, пригнічений голос, і його більше нічого в цьому гівняному житті не цікавить (А.Дністровий)]. Обговорення статті
Телефонист, телефонистка – телефоніст, телефоністка.
[Дзвінок. Ідіоти, навіть увечері заважають… Гучний, настирливий. Сама телефоністка дзвонить. Міжміська або начальство на телефоні (В.Дрозд). Нарешті карти обридли, і вони кинули грати після того, як телефоніст Ходоунський програв свою платню на півроку вперед. Він був страшно пригнічений цим, а волонтер домагався від нього розписки в тому, що рахунковий фельдфебель Ванєк повинен видати платню Ходоунського йому, Мареку. — Ти, Ходоунський, не бійся, — підбадьорював нещасного Швейк. — Якщо ти народився в щасливу годину, то поляжеш у першому ж бою і Марек лише підітреться твоєю розпискою. Підпиши (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Телефоністка: — Номер, який ви викликаєте, не відповідає… — Що, зовсім?! — Ні,…, перші дві цифри відповіли, а решта мовчать!]. Обговорення статті
Тормоз – гальмо, гальма:
• на тормозах – на гальмах;
• отдать тормоза – відпустити гальма, розгальмувати;
• спускать на тормозах – спускати на гальмах.
[Гладкі куцохвості коні-ломовики хекали парою. Ковані хури з гальмами в передках стугоніли важкими колесами по вкоченій дорозі (Гр.Тютюнник). Унизу повискували гальмами машини, дратуючи Домовика, деренчали об дроти антени тролейбусів, їдкий чад бензину, асфальту, гуми, пригнічений до людського мурашника туманом, все гостріше збриджувався йому (В.Дрозд). Два вози з манаттям і дітьми зупинилися на горі. Спускатися вниз було небезпечно, колеса не витримали б ні на яких гальмах (Р.Андріяшик). Втім, про швидкість уже не було й мови, сталось таке, що я похолов і вдарив по гальмах (В.Шкляр). Легке шурхотіння, виск гальм (О.Ульяненко). Але назагал люди адаптувалися вже й до цієї трагедії. І якщо у 2000-му ще обурювались, 2001-й увесь пройшов під знаком протестів, то тепер уже дивляться без емоцій, що й дасть прокуратурі можливість замотати цю справу, заплутати і спустити на гальмах (Л.Костенко). Із кахканням і рохканням автобус «С» пискнув гальмами і зупинився біля притихлого тротуару (Ярослав Коваль, Юрій Лисенко, перекл. Ремона Кено). Мабуть, на дорозі ви помічали, що в мотоциклістів немає пасків безпеки, що водночас добре й погано. Добре, бо ніхто не хоче злетіти з дороги, прив’язаний до двохсот кілограмів гарячого металу. Погано, бо під час екстреного гальмування мотоцикл зупиняється, а водій — ні. Останній далі рухається в північному напрямку, доки його геніталії не стукнуться об бензобак, а сльози не бризнуть з очей, заливаючи об’єкт, зіткненню з яким мали запобігти гальма (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі). На шляху найменшого опору зраджують і найсильніші гальма (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Ошарашенный – угрі́тий, ошеле́шений; приголо́мшений, збенте́жений.
[Приголомшений Григорій стояв посеред двору як вкопаний. Відчував, як у грудях скажено билося серце. Так, ніби його кинуто з височенної скелі на землю, в провалля. Змішане почуття тривоги, здивування, скаженого руху, неспокою… — ціла буря найдивовижніших почувань та асоціацій опанувала ним (І.Багряний). Якийсь час, ошелешений падінням і пригнічений тим, що з ним сталося, Добриня стояв мовчки, не рухаючись (В.Малик). Був правий суд. І вирок оголошено. Усе як слід. За що себе вкорить? …Мовчить Полтава, наче приголомшена. Перехотілось людям говорить (Л.Костенко). — Сподобалося… Але мені дуже ніяково… — Вона витерла губи. — Я геть ошелешена… — Які там ви ошелешені? Просто п’яні як чіп (Микола Дятленко, Аркадій Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ТЯГОТИ́ТЬСЯ ще гніти́тися чим, ма́ти за тяга́р що, ну́дитися /тлі́ти, скні́ти/ се́рцем від чого;
тяготи́тся кто чем ляга́є що тягаре́м на се́рце кому;
тяготя́щий що /мн. хто/ обтя́жує тощо, зви́клий обтя́жувати, зда́тний обтя́жити, прикм. обтя́жливий, гнітю́чий, образ. як тяга́р на се́рці;
тяготя́щийся що /мн. хто/ гні́титься тощо, пригні́чений чим, зви́клий /стил. перероб. ставши/ ну́дитися, зну́джений се́рцем від, з тягаре́м чого на се́рці.
УГНЕТА́ТЬ гніти́ти /в’яли́ти/ се́рце, (дух) ка́менем ляга́ти на се́рце /лежа́ти на се́рці/;
угнета́ющий 1. що /мн. хто/ гно́бить тощо, стил. перероб. ста́вши гноби́ти, зда́тний пригноби́ти, гноби́тель, пригно́блювач, прикм. деспоти́чний, тирані́чний, поет. ярми́стий, 2. що гні́тить, прикм. гнітю́чий, пригно́бливий, тех. пригно́блювальний, ути́скувальний, пригні́чувальний, стил. перероб. пригні́чуючи, складн. гніти́- [угнета́ющий ум симпто́м гніти́-ро́зум симпто́м];
угнета́юще як лід по се́рцю, свинце́м на ду́шу;
угнета́юще де́йствовать (угнета́юще боле́ть) ляга́ти ка́менем на ду́шу;
как угнета́юще бо́льно ста́ло кому аж се́рце чиє на́че ка́менем здави́ло;
угнета́ющийся/угнета́емый гно́блений, пригно́блюваний, ути́скуваний, пригні́чуваний, прибл. пригно́блений, пригні́чений;
угнета́емый гну́тий-у-три-дуги́.
УДРУЧЁННЫЙ ще пересму́чений, охма́рений, образ. на́че всі шляхи́ загуби́в;
удручённое состоя́ние пригні́ченість;
в удручённом состоя́нии пригні́чений, засму́чений, пересму́чений, зажу́рений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Угнетенный – пригно́блений, пригні́чений, -а, -е.
Удрученный – пригні́чений, -а, -е; (печалью, горем) зажу́рений, засму́чений, -а, -е.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Горе
• Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година!
• Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці.
• Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ.
• Горе да и только – лихо (горе) та й годі.
• Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр.
• Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер.
• Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало).
• Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр.
• Горе не свой брат – журба не матінка.
• Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму.
• Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає).
• Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр.
• Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор…
• Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу).
• Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр.
• Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим].
• Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну.
• Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль.
• Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи.
• Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої.
• Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти.
• На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову.
• Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр.
• Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр.
• Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр.
• Не знающий горя – безнапасний (безжурний).
• Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно).
• Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту.
• От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр.
• Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти.
• После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр.
• Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого.
• Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові.
• Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що.
• Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому.
• Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр.
• С горем добытый – загорьований.
• С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що.
• Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр.
• Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому.
• Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю.
• Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки.
• Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр.
• Убитый горем – пригнічений горем.
• Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха).
• Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя).
• Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.
Потерянный
• Можно считать это дело потерянным – можна вважати, що це річ пропаща.
• Потерянное время – згаяний (змарнований, марно витрачений, пропащий) час.
• Потерянный рай – утрачений рай.
• Потерянный человек (разг.) – пропаща людина (про мужчину ще пропащий чоловік).
• Ходит как потерянный (разг.) – ходить розгублений (пригнічений); ходить сам не свій (як не свій, як не при собі).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пода́вленный приду́шений, пригні́чений

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

пригні́чений, -на, -не

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Угнета́ть, угне́сть = 1. пригнїта́ти, пригнїчувати, пригнїти́ти. 2. гнести́, гнїсти́ (С. Л.), угнїта́ти (С. Ш.), утиска́ти (С. Ш.), у(в)тїсня́ти, гноби́ти, угнїти́ти (С. Ш.), пригнїти́ти, пригноби́ти і д. Стѣсня́ть і Притѣсня́ть. — Горе мене гнїте. С. Л. — Сама муштра гнобила дух Шевченка. Кн. — Угнетённый = пригнїчений, пригно́блений, безві́льний, неприка́яний. — Лист Гр. Толстої підбадьорив пригноблену душу Шевченка. Кн. — Ходить, як неприкаяний. К. З. о Ю. Р.