Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «щастити»
Шукати «щастити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Благоприя́тствовать – сприя́ти, спори́ти, щасти́ти, погоджа́ти (сов. погоди́ти), пособля́ти, форту́нити. [Неха́й вам до́ля сприя́є. Хай вам бог спо́рить. Щасти́ вам бо́же на вся́ке добро́].
• Не благоприя́тствовать (кроме названных с отрицанием) – не́путити. [На́ша дочка́ до́бре бере́ться до нау́ки, дак що не́путить – те що здоро́в’я нема́є].
Благословля́ть, -ся, благослови́ть, -ся – благословля́ти, -ся, (по)благослови́ти, -ся, щасти́ти, (сов.) пощасти́ти. [Пощасти́ть тебе́ бог сім’є́ю (Марко В.)].
• Б-вля́ющий жест – благословлю́щий жест.
Везти́ –
1) везти́;
2) безл. (счастливить) – щасти́ти, -ся, до́бре ве́сти́ся, йти́ся, талани́ти, па́йди́ти (из фа́йдити), форту́нити, плу́жити. [Коли́-б лю́дям усе́ ті́льки щасти́ло та тала́нило, що-б тоді́ й на сві́ті було́! (Кониськ.). Ми всі здоро́ві, й до́бре нам веде́ться (Франко)].
• Вам в картах везё́т – вам ка́рта йде.
• Не везё́т мне – не щасти́ть, не веде́ться, не тала́н мені́.
Двори́ть – щасти́ти, ве́сти́ся.
• Не двори́т кому – не щасти́ть, не веде́ться кому́.
Задава́ться, зада́ться –
1) бу́ти за́(в)даним, зага́даним. [Робо́ту йому́ вже зага́дано].
• -ва́ться вопросом – вдава́тися в пита́ння, (задумываться) зага́дуватися над пита́нням.
• -да́ться целью – завзя́тися, заповзя́тися (мето́ю), поста́вити собі́ мету́. [Здава́лося, що не́бо зе́млю втопи́ть завзяло́сь (Грінч.)].
• Средина стены -ла́сь – стіна́ посере́дині запа́лася;
2) безл. – щасти́ти, пощасти́ти; (случаться) трапля́тися, тра́питися, бува́ти.
• Всяко -даё́тся – уся́к(о) бува́є (трапля́ється).
Заколо́дить, безл. -ло́дило –
1) заме́рзло, заколі́ло, моро́зом узяло́;
2) переста́ло щасти́ти, затамува́лося. [Усе́ йшло гара́зд, а тепе́р затамува́лося: ні сюди́, ні туди́].
Лафи́ть – щасти́ти, талани́ти, па́йдити, до́бре вести́ся.
Незадава́ться, незада́ться, безл. гл. – не щасти́ти, не пощасти́ти.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОСЧАСЛИ́ВЛИВАТЬ забут. щасти́ти [пусть Бог осчастливит хай Бог щасти́ть].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Везти –
1) (товар, деньги) ве́зти (везу́, везе́ш);
2) (счастливить) щасти́ти, форту́нити.
Счастливиться – щасти́ти(ся).
Удаваться, удаться –
1) удава́тися, -даю́ся, -дає́шся, уда́тися, -да́мся, -даси́ся, щасти́ти, пощасти́ти, -стю́, -сти́ш;
2) (походить) удава́тися, уда́тися (в ко́го).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Везти – везти. Везти кому – щастити; таланити; добре вестися; фортунити кому. Ему везде везло – йому скрізь таланило.
Удаваться – щастити; фортунити. Это мне удалось – це мені пощастило зробити.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Щасти́ти, -ти́ть (безл.) –
1) давать, посылать;
2) везти, удаваться;
щасти́тися – благоприятствовать, удаваться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

щасти́ти, -ти́ть; щасти́, -ті́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Фолоси́тися, -ситься, гл. безл. = Щастити. Вх. Зн. 75.
Щасти́ти, -ти́ть, гл. Давать, посылать, приносить счастье, благопріятствовать, удаваться. Употребляется безлично или въ третьемъ лицѣ, преимущественно когда говорится о Богѣ; также въ повелительн. наклоненіи ед. ч. въ выраж.: Щасти́, Боже! Хай Бог щастить. Ном. № 11368. Инші зорі щастять у його на врожай, инші на скот, а Віз — чумацька щаслива зоря. К. ЧР. 148. У всьому йому щастило. Щасти вам, Боже, на всяке добро! Левиц. Пов. 405. Але ж не все так їй щастило його дурити. Г. Барв. 519.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Благопрія́тствовать = 1. ласка́вим, милости́вим, прихи́льним бу́ти до ко́го. 2. годи́ти, пого́дити, сприя́ти, щасти́ти. — Як Бог годить, то й мокре горить. н. пр. — Тепер час погодить, треба дїлом посьпішати. С. Л. — А Бог мінї погоди́в, вовк кобилу задушив. н. пр. — Щастя йому сприя́є. — Хоч її не возьму, буду їй сприяти, всякого добра буду їй жадати. н. п.
Везти́, ся, везть = 1. везти́, ся. 2. щасти́ти, вести́ ся, тала́нити, хворту́нити, плу́жити, па́йдити, йти́ ся. — Мінї не щастить, не таланить. — Щось йому не ведеть ся. — Як кому ведеть ся, тай півень несеть ся. н. пр. — Не плужило йому якось: чи скотину заведе, гляди й подохне. н. о. — Не найдить, тай годї. — Кому йдеть ся, той на скіпку прядеть ся. н. пр.
Двори́ть = щасти́ти, вести́сь. — Не двори́тъ ему́ = не веде́ть ся, не щасти́ть.
Задава́ть, ся зада́ть, ся = 1. дава́ти, завдава́ти, видава́ти (вперед); признача́ти, зага́дувати. — Чули та мовчали, бо й їм добре на чужині мурзи завдавали. К. Щ. — А музика грає, грає, жалю завдаває. К. Ш. — Загадав роботу на цїлий тиждень. — Видав гроші вперед за місяць. — Зада́ть жа́ру, пе́рцу = нами́лити го́лову, нагрі́ти чу́ба, чупри́ну, пи́нхви да́ти, да́ти пе́рцю з ма́ком, зали́ти за шку́ру са́ла. — Бо залили за шкуру сала, трохи не пропала. К. Ш. — Задава́ть тонъ = пе́ред вести́. С. Пар. 2. щасти́ти, вести́сь, пово́дитись, пощасти́ти, повести́ ся. — Вчора йому не пощастило, не повелось.
Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги.
Прокъ = пуття́ (С. Л.), прок (С. Л.), кори́сть, пожи́ток. — Нема з тебе пуття́. С. Л. — Говорив, та все без пуття. Кн. — Що з того проку ? С. Л. — Въ прокъ, на про́къ = в прок, про запа́с. — Идти́ въ про́къ = вести́сь, щасти́ти, пово́ди́ти ся, іти́ на добро́, на кори́сть. — Что въ э́томъ про́ку? = яка́ з цьо́го кори́сть?
Сча́стіе = ща́стя, тала́н, до́ля, гара́зд. — Нема щастя — долї. К. Ш. — Хоч роби і розсядь ся, а як нема талану, так нема. н. пр. — Як не дав Бог талану з малку, не буде й до останку. н. пр. — Сча́стіе приноси́ть = щасти́ти, тала́нити, форту́нити.
Счастли́виться = щасти́ти, тала́нити, форту́нити (С. Ш.), вести́ ся.
Тала́нить, ся, потала́ниться = тала́нити (С. Ш.), щасти́ти, вести́ ся, потала́нити, пощасти́ти, повести́ ся. — Мінї не таланить. С. Ш. — Кому ведеть ся, то й півень несеть ся. н. пр.
Удава́ться, уда́ться = 1. вдава́ти ся, вда́ти ся (в кого), похо́дити (на кого) і д. Походи́ть. — В батька вдав ся. 2. у(в)дава́ти ся (С. Ш.), вести́ ся, щасти́ти, тала́нити, ся, на́йди́ти, впада́ти, уда́ти ся (С. Ш.), повести́ ся, пощасти́ти, потала́нити, понайди́ти, прида́ти ся і д. Счастли́виться. — Казала Настя, що удасть ся. н. пр. Ман. — Гречаники не вдали ся, на чірінї підпекли ся. н. п. — Дурному удасть ся, розумному ж трястя. н. пр. — йому повелось, пощастило. — Не удава́ться = плу́жити ся. — Єму́ все удаётся = йому веде́ть ся, гла́дко йде.
Хаба́рить, похаба́рить = вести́ ся, тала́нити, щасти́ти, повести́ ся і т. д.

Запропонуйте свій переклад