Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 96 статей
Запропонувати свій переклад для «човен»
Шукати «човен» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бо́канец – бокане́ць (р. -нця́), підва́га (на корабля́х, щоб підніма́ти або спуска́ти чо́ве́н).
Гондо́ла – гондо́ла, вене́цький чо́вен.
Закача́ть, -ся –
1) – (начать качать, -ся) заколиха́ти, -ся, загойда́ти, -ся, захита́ти, -ся.
• Маятник -ча́лся – вага́ло захита́лося.
• Лодка -ча́лась – чо́вен загойда́вся, захита́вся;
2) см. Укача́ть, -ся.
Запле́скивать, -ска́ть, -сну́ть –
1) заплі́скувати, заплесну́ти, заплю́скувати, заплю́скати, заплю́снути, захлю́пувати, захлю́пати, захлю́пнути. [В ді́жці захлю́пала вода (Н.-Лев.)].
• Утки -ска́ли водой – ка́чки захлю́пали, заплюскоті́ли водо́ю.
• Лодку -ну́ло волной – чо́вен заплесну́ло, заплю́снуло хвилею;
2) обхлю́пувати, обхлю́пати, (вульг.) забе́хтати кого́, що.
• Ты меня всю -ска́л – ти мене́ чи́сто обхлю́пав.
• Запле́сканный – заплю́сканий, заплю́снутий, захлю́паний, захлю́пнутий; обхлю́паний, (вульг.) забе́хтаний.
Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)].
• -ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)].
• -ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)].
• -ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)].
• Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях.
• Маятник -тся – вага́ло хита́ється.
• Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись).
• Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д.
Ладья́ –
1) чо́ве́н (-вна́); срвн. Ло́дка;
2) (шахм.) тура́.
Ло́дка – чо́ве́н (р. чо́вна́), човно́ (ср. р.), (диал.) каю́к (-ка́), (челнок) чо́вни́к, чове́нце, (долбленая) душогу́бка, (большая) дуб (-ба), (плоскодонная) плискоде́нник, (диал.) ка́йра, кайо́ра, галя́рка, (набойная) обши́ва́нка. Срв. Чёлн. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен (Пісня). Із гу́щі лісово́ї пливе́ каю́к пові́льною ходо́ю (Рильськ.). Приста́ли коло Черка́с ду́бом (ЗОЮР). У Кременчу́ці переїзди́ли на той бе́рег галя́рками (Пирятинщ.)].
• Гребная -ка – веслови́й чо́вен, байда́рка, (для двух гребцов) двогре́бний чо́вен, двогре́бка, двоя́к (-ка́).
• Парусная -ка – вітри́льний чо́вен, байда́к (-ка́). [По си́ньому мо́рю байдаки́ під ві́тром гуля́ють (Пісня)].
• -ка подводная – підво́дний чо́вен.
• -ка спасательная – рятівни́(чи)й чо́вен.
• -ка моторная – моторо́вий чо́вен.
• -ка лёгкая, быстроходная – легки́й (прудки́й) чо́вен. [Був чо́вен легки́й як пушо́к (Котл.)].
Мото́рный –
1) моторо́вий.
• -ная лодка – моторо́вий чо́ве́н (р. чо́вна́);
2) (двигательный) мото́рний, рухови́й.
• -ный нерв – мото́рний (рухови́й) нерв (-ва).
Набои́на –
1) (лодка с набоями по бортам) (чо́ве́н-)наши́ваник;
2) (доска для набоя на лодку) на́шва;
3) кузнечн. – пробо́єць (-бі́йця), пробі́й (-бо́ю), проби́вач (-ча).
I. Набра́сываться, наброса́ться –
1) (стр. з.) накида́тися и наки́дуватися, бу́ти наки́даним, понаки́даним, понаки́дуваним;
2) (возвр. з.) накида́тися и наки́дуватися, наки́датися, понакида́тися и понаки́дуватися куди́.
• Много рыбы -са́лось в лодку – бага́то ри́би наки́далося (понакида́лося, понаки́дувалося) в чо́ве́н.
Нагру́зка –
1) (действие) –
а) наванта́жування, ванта́ження, ладува́ння, налад(н)о́вування, облад(н)о́вування, вилад(н)о́вування, наклада́ння, рих[ш]тува́ння, нарих[ш]то́вування, хурува́ння, (оконч.) наванта́ження, налад(н)ува́ння, облад(н)ува́ння, ви́лад(н)ування, накла́дення, нарих[ш]тува́ння, нахурува́ння; (чрезмерная) переванта́жування, (оконч.) переванта́ження.
• -ка войск на корабли – наванта́жування (наванта́ження) ві́йська на кораблі́.
• Вторичная -ка – повто́рне наванта́жування (наванта́ження).
• От дурной -ки лодка опрокинулась – через пога́не наванта́ження чо́ве́н переверну́вся;
б) поклада́ння обо́в’я́зків, наванта́жування, доруча́ння, обтя́жування, переванта́жування, перетя́жування, (оконч.) покла́дення обо́в’я́зків, наванта́ження, дору́чення, обтя́ження, переванта́ження, перетя́ження. Срв. Нагружа́ть 1 и 2;
2) (груз) ванта́ж (-жу), ванта́га, (кладь) ху́ра, кладь (-ди).
• Слишком большая -ка – (за)на́дто вели́кий (важки́й) ванта́ж.
• Моей лошади эта -ка не под силу – на мого́ коня́ цей ванта́ж на́дто важки́й, мої́й коня́ці цей ванта́ж не під си́лу;
3) (возложенные обязанности) наванта́ження.
• Эта -ка ему не под силу – це наванта́ження не по його́ си́лі.
• Чрезмерная -ка требовала напряжения всех сил – надмі́рне наванта́ження (переванта́ження) потребува́ло (вимага́ло) напру́ження всіє́ї си́ли (всіх сил).
• Общественная -ка – грома́дське наванта́ження.
Налива́ться, нали́ться –
1) налива́тися, нали́тися и (зап.) налля́тися, (о мног.) поналива́тися; бу́ти нали́ваним, нали́тим и (зап.) на́лля́тим, понали́ваним; (из крана и т. п.) нато́чуватися, наточи́тися, (о мног.) понато́чуватися; бу́ти нато́чуваним, нато́ченим, понато́чуваним и т. п. [Лице́ па́на налива́ється кро́в’ю, з уст при́скає пі́на (Франко)].
• Чай -ется в стакан – чай налива́ють у скля́нку.
• Вода -ла́сь в лодку – води́ набра́лося (налило́ся, налля́лося, набі́гло) в чо́ве́н.
• Судно -ется водою – судно́ набира́є води́.
• Глаза -ются, -ли́сь кровью – о́чі набіга́ють, набі́гли (зайшли́) кро́в’ю, о́чі червоні́ють, почервоні́ли, (пров.) о́чі ллю́ться (зап. лля́ються). [Розгні́вався, зача́в червоні́ти, аж о́чі йому́ лля́лись (Звин.)];
2) (о хлебах, плодах и перен.) налива́тися, нали́тися (налля́тися), набира́тися, набра́тися, сповня́тися и спо́внюватися, спо́вни́тися, виповня́тися и випо́внюватися, ви́повнитися, напо́внюватися, напо́вни́тися, набро́щуватися, набрости́тися, (о мног.) поналива́тися, понабира́тися, пови[пона]по́внюватися, понабро́щуватися. [На ни́ві неозо́рій хліб дороги́й, нали́вшися, зросте́ (Грінч.). Вже жита́ налива́ються (Сл. Гр.). Я́блука налива́ються (Сл. Ум.). Недо́бра ра́дість налля́лась їй у се́рці (Коцюб.). Колоски́ вже набира́ються (Звин.). Уже́ жи́то спо́внилось (Звягельщ.). По куща́х випо́внюються розпуко́вочки (М. Вовч.). Гре́чка досто́юється: вже напо́внилася мов ґро́на (Звин.). У ячме́ні ко́лос набрости́вся (Мил.)].
• Почки на деревьях -ются – бростки́ на дерева́х налива́ються (набира́ються и т. п.), дерева́ набро́щуються.
• Оспа -ется – ві́спа набира́є;
3) (напиваться) налива́тися, залива́тися, нали́тися горі́лкою (вино́м), напива́тися, напи́тися як ніч (як хлю́ща), наду́длюватися, наду́длитися.
Наплыва́ть, наплы́ть –
1) наплива́ти, напли́сти́, напливти́ и напли́нути, (о мног.) понаплива́ти. [Нена́че хви́лі наплива́ли (Шевч.). Звідусі́ль напливли́ туди́ христия́ни, особли́во з Дама́ску (Крим.). Опісля́ вже напливло́ по́льської мо́ви на Украї́ну (Куліш). Ле́две на мі́сяць напли́не прозо́рая хма́ра, ко́ло на ній засія́є (Л. Укр.)];
2) (наталкиваться плывя) наплива́ти, напли́сти́, напливти́, напли́нути, (специальнее) наїзди́ти, наї́хати, нашто́вхуватися, наштовхну́тися, (о мног.) понаплива́ти, понаїзди́ти, понашто́вхуватися на що.
• Лодка -лыла́ на мель – чо́ве́н наї́хав на мілину́ (на мілке́);
3) (набухать) набряка́ти, набря́кнути, набубня́віти, (о мног.) понабряка́ти. [Чи́рка (чирей) ду́же боли́ть, – бач як набря́кла (Зміївщ.)].
• Дерево -лы́ло – на де́реві пороби́лися на́пли́нки (наго́ни); срв. На́пла́в 7.
На́швы –
1) см. Набо́й 3.
• Лодка с -вами – чо́ве́н-наши́ваник;
2) (переды у сапог) при́шви (-шов и -швів), переди́ (-ді́в), передки́ (-кі́в).
I. Не́водни́к (лодка) – чо́ве́н під не́від, невідня́к (-ка́).
Неусто́йчивый –
1) (нестойкий) нестійки́й; (неустановившийся, непостоянный) неста́лий, нетривки́й; нестано[і]вки́й; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й, хибки́й; (изменчивый) мінли́вий, (нетвёрдый) нетверди́й, (ненадёжный) непе́вний. [Хитка́ кла́дка через рі́чку (Липовеч.). Мо́ре хитке́ (Вороний). Хиткі́ суспі́льні елеме́нти (Пр. Правда). Хибки́й місто́к (Г. Барв.). (У ліле́ї) стебло́ тоне́ньке, хибке́ (Куліш). В ме́не се́рце хибке́ (М. Вовч.). Мінли́ві естети́чні по́гляди (М. Зеров). Нетверди́й політи́чний курс (Пр. Правда). Чудне́, хибке́, непе́вне сло́во в йо́го (Куліш). Краса́ твоя́ непе́вна, як тума́н (Вороний)].
• -вая лодка – хи(с)тки́й (хибки́й, переки́дистий, вертки́й) чо́ве́н. [Ду́ма в йо́го гойда́лась, як хибки́й чо́вен на мо́рі (Коцюб.)].
• -вая погода – неста́ла (мінли́ва) пого́да.
• -вое равновесие – нестійка́ (хистка́) рівнова́га.
• -вый столб – нестійки́й (хитки́й) стовп.
• -вые цены – хиткі́ (неста́лі) ці́ни.
• -вый человек – неста́ла (нестійка́, хитка́, хистка́) люди́на;
2) хим. – нетривки́й.
Перева́ливать, перевали́ть –
1) что куда – перекида́ти, переки́дати и поперекида́ти що куди́, перетяга́ти, поперетяга́ти що куди́.
• -ли́ть землю, сено – переки́дати зе́млю, сі́но.
• -ли́ть брёвна, лес – переки́дати, поперетяга́ти берве́ння, деревню́, коло́ддя.
• -вать, -ли́ть что-л. через что – перева́лювати (перевали́ти), переверта́ти (переверну́ти), (о мног.) поперева́лювати, попереверта́ти що через що;
2) через что – перехо́дити, перейти́, переступа́ти, переступи́ти, перекида́тися, переки́нутися, перехо́плюватися, перехопи́тися через що, (плывя) переплива́ти, перепливти́ через що, мина́ти, мину́ти що.
• -ли́ть через горный хребет – перейти́, переки́нутися, перехопи́тися, через гі́рський кряж.
• Лодка -ли́ла на другой берег – чо́вен перепли́в на той бік.
• Ему уже за семьдесят -ли́ло – йому́ вже за сімдеся́ть перейшло́ (переступи́ло, переско́чило). [Ві́ку його́ ді́йсне ніхто́ таки й не знав: мо́же йому́ й за со́тню ці́лу переско́чило (Кониськ.)].
• -ли́ло за полночь – зверну́ло з пі́вночи.
• Перева́ленный – переки́даний.
Перевё́ртываться, переверну́ться –
1) переверта́тися, переверну́тися, перекида́тися, переки́нутися, (диал.) перекачну́тися, (о мног.) попереверта́тися, поперекида́тися.
• -ну́ться с боку на бок, на другой бок – переверну́тися (переки́нутися) з бо́ку на бік, на дру́гий бік.
• И кости мои в могиле -нутся – і кістки́ мої́ струхну́ться в я́мі (в моги́лі).
• Лодка -ну́лась – чо́вен переки́нувся (переверну́вся, диал. перекачну́вся).
• -ну́ться, едя на лодке – переки́нутися, переверну́тися човно́м ї́хавши, ви́вернутися з човна́ ї́хавши.
• Счастье -ну́лось – ща́стя переверну́лося, и́ншим кінце́м оберну́лося.
• -ваясь вверх дном – упере́кидь. [Пішли́ столи́ впере́кидь (Неч.-Лев.)];
2) перегорта́тися, перегорну́тися, бу́ти перего́рнутим, перего́рненим;
3) перекру́чуватися, перекрути́тися, см. Переве́рчиваться;
4) см. Превраща́ться, преврати́ться.
II. Подво́дный – підво́дний, підво́дяний. [Ти́хо пливе́ руса́лонька в підво́дні пала́ти (Л. Укр.). Підво́дяна части́на росли́н (Троян.)].
• -ный телеграф – телегра́ф попідво́дний.
• -ное плавание – попідво́дне пла́вання.
• -ная лодка – підво́дний чо́вен, субмари́на.
• -ная гряда – ла́ва, ла́виця.
Прибива́ть, приби́ть –
1) что к чему – прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти що до чо́го; срв. Пригвозди́ть, Приколоти́ть. [Поприбива́в за́щіпки до двере́й (Харк.)].
• -ва́ть что-л. гвоздями к чему – прибива́ти, приби́ти (во мн. поприбива́ти) гвіздка́ми, пригво́жджувати, пригвозди́ти (во мн. попригво́жджувати) що до чо́го. [До́шку приби́й гвіздка́ми (Гр.)].
• Волна -би́ла лодку к берегу – хви́ля приби́ла, пригойда́ла чо́вен до бе́рега;
2) (притолочь) прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти, (дождём) заплі́скувати, заплеска́ти, (о мног.) позаплі́скувати, приплі́скувати, приплеска́ти, (о мног.) поприплі́скувати що. [Дощі́ позаплі́скували зе́млю (Зміїв.). Ні́женьками притопта́ла, ру́ченьками приплеска́ла (Чуб.)].
• Градом хлеб -би́ло – гра́дом хліб приби́ло, поприбива́ло, ви́ложило, ви́валяло.
• Дождём -би́ло пыль – доще́м приби́ло или приплеска́ло пил (по́рох);
3) кого – приби́ти, (приколотить, вульг.) прилокши́ти, приснопи́ти; (ошеломить, угнести) приголо́мшити, пригніти́ти кого́. [Бода́й тебе́, мій ми́ленький, воро́та приби́ли, а щоб тебе́, опріч ме́не, и́нші не люби́ли (Метл.). Несподі́ване ли́хо приголо́мшило Гната (Коцюб.)].
• Приби́тый – (во всех значениях) приби́тий; (дождём) припле́сканий, запле́сканий; (угнетённый) приголо́мшений, пригно́блений. [Приголо́мшений те́мний люд не чув у собі́ си́ли до самості́йного, ві́льного життя́ (Л. Укр.). Приби́та, пригні́чена приго́дами ене́ргія Гна́това ви́рвалась на во́лю, на́че рі́чка, розірва́вши гре́блю (Коцюб.)].
• Он на цвету -би́т – він на цвіту́ приби́тий. [Се був чолові́к приби́тий ще на цвіту́, пло́хий, похи́лий (М. Вовч.)].
Прича́л –
1) прича́л (-лу); см. Прича́ливание;
2) (место для причаливания) при́ча́л (-лу), при́шиб (-бу). [Сві́жий вітре́ць подиха́в і колива́в біля прича́лу човни́ з вітри́лами (Л. Укр.). Бе́рег висо́кий, – не знайду́ при́шибу для човна́ (Неч.-Лев.).];
3) (верёвка для привязи) при́ча́л. [Ки́дай з порона́ прича́л].
• Лодка на -ле – чо́вен на прича́лі (на букси́рі);
4) (свая) припі́н (-по́ну).
Проса́чиваться, просочи́ться – просяка́ти, прося́кнути, просли́зувати и прослиза́ти, прослизну́ти, просиса́тися, просса́тися, просмо́ктуватися, просмокта́тися; срв. Проса́сываться. [Вода́ просяка́є у сере́дину гір. Вода́, прослиза́ючи в них (у пече́ри), залиша́є на склепі́нні шмато́чки вапняку́ (Троян.). Просли́зує вода́ крізь вікно́ (Конст. п.)].
• Вода -вается в лодку – вода́ прохо́дить у чо́вен.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ладья – чо́вен (род. човна́).
Лодка – чо́вен (р. човна́).
Подводный – підво́дний, -а, -е; -ная лодка – підво́дник, -ка, підво́дний чо́вен.
Челн – чо́вен, -вна́.
Ялик – я́лик, -ка, чо́вен, -вна́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Лодка – чо́вен (-вна́);
• л. (в 3 с. дл. с досч. обшив.) – каю́к (-ка́), л. (большая для переправы) – дуб (-ба);
• л. гребная – чо́вен веслови́й;
• л. моторная – ч. моторо́вий;
• л. плоскодонная – кайо́ра, плоскоде́нка;
• л. подводная – ч. підво́дний;
• л. подставная – ч. підставни́й.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ло́дка чо́вен,-вна́
л. мото́рная чо́вен мото́рний
л. надувна́я чо́вен надувни́й
л. па́русная чо́вен вітри́льний, вітри́льник,-ка
л. подво́дная чо́вен підво́дний
л. распашна́я чо́вен з дволопате́вим весло́м [кая́к]
л. рези́новая чо́вен ґу́мовий
л. спаса́тельная чо́вен рятува́льний
чёлн чо́вен,-вна́
шала́нда мор. шала́нда,-ди, судно́,-на́, чо́вен,-на́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Чо́вен, -вна – челн, лодка.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Лодка (спасательная) – рятунко́вий чо́вен.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

чо́ве́н, чо́вна́, в -вні́; човни́, -ні́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Приганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. пригна́ти, -жену́, -не́ш, гл.
1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п’ять прижени. Рудч. Ск. І. 182. Пригна́ти чо́вен до... Подъѣхать лодкой къ... Пригнали вони човни свої до берега. Єв. Л. V. 11.
2) Подгонять, подогнать, понуждать, понудить. Вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної лози. Левиц. І. 152. До роботи приганя, а про їжу не спита. Грин. ІІІ. 561.
Чо́вен, -вна́, м. Челнъ, лодка. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. Чо́вник, човниче́нько, чо́вничок, човно́к. Аж на морі човничок біжить, а в човнику батенько сидить. Чуб. V. 504. Ой піду я по над береженьком, там плаває милий човниченьком. Грин. III. 676.
Чо́вник, -ка, м.
1) Ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. Рудч. Ск. II. 39.
2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — верете́но, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Шух. І. 258. Стержень еще называется сват или цьвак. МУЕ. III. 19. Въ Полтавщинѣ стержень свато́к, на немъ цівка. Вас. 166.
3) Раст. Sagittaria sagittaefolia L. ЗЮЗО. І. 177.
4) мн. Чо́вники. Родъ орнамента въ вышивкѣ, бываютъ чо́вники з вирі́зуванням, з кри́льцями, з по́пиками. Чуб. VII. 427. 415.
5) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379.
Човниче́нько, -ка, м. Ум. отъ човен. Грин. III. 676.
Чо́вничок, -чка, м. Ум. отъ човен.
Човно́, -на́, с. = Човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Левиц. І. 126. Ум. Чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Федьк. Пов. 48. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. І. 246.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Канонерская лодка — каноне́рський чо́вен.
*Лодка — чо́вен, -вна́; Л. подводная — підво́дний чо́вен.
*Подводный — підво́дний; П. камень — підво́дний ка́мінь, кли́пень; П. лодка — підво́дний чо́вен; П. мина — підво́дна мі́на; П. фугас — підво́дна фуга́са.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Байда́ра = чо́вен, байда́к (алеу́тський), обтя́гнутий шку́рою морських зьвірів.
Ва́лкій = 1. хитки́й, хилки́й, хи́бки́й. – Хитка лавка. — Хибкий човен. — Ни ша́тко, ни ва́лко, ни на́ сто́рону = та́к собі, аби́-як, помале́ньку. 2. ла́сий, охо́чий. — Ласий на ковбаси. н. пр. — Він до сього не дуже охочий.
Верея́ = 1. ворі́тниця (Ман.), стовп (до котрого привішують ся ворота). 2. чо́вен (невеличкий, легенький).
Всколеба́ть, ся = схитну́ти, ся, захита́ти, ся, похитну́ти, ся, заколиха́ти, ся. — Пливе човен, води повен, та коли б не схитнувся ся. н. п.
Высма́ливать, ся, вы́смолить, ся =1. висмо́лювати, ся, ви́смолити, ся. — Висмолив човен. 2. засмо́лювати ся, засмоли́ти ся, зашмаро́вувати ся, зашмарува́ти ся. С. Аф. — Ач, як зашмарував ся коло воза.
Гондо́ла = чо́вен (венецький).
Грести́, гресть = 1. (граблями) — гребти́, грома́дити, (лопатою, руками або що) — горну́ти, згорта́ти, згрома́жувати, (веслом) — гребти, грома́дити, (навпаки, щоб повернути човен) —таба́нити. (С. Ш.). О полуднї гребли сїно і в валочки клали щільно. н. п. — Вчора Василь сїно косив, а ниньки громадив, ой хто ж тебе, Василечку, на теє порадив. н. п. — Голос густий, хоч лопатою горни. н. пр. — Кожна рука до себе горне. н. пр. — Сїдай на гребку та громадь. 2. загрібати, га́рбати, загорта́ти.
Ду́бка = 1. чиньба́, ви́чинка. 2. дуб, дубо́к (човен, зроблений з дуба).
Заколеба́ть, ся = заколиха́ти, ся, захита́ти, ся, завага́ти ся. — Заколихалось синє море. — Захитав ся човен. — Я з роду ще нїкого не лякав ся, а тут чогось мій дух заколихав ся. К. Б. — Глянула сумним поглядом, нїби завагала ся на хвильку. Бар.
Заплеска́ть, запле́скувать, ся = 1. запле́ска́ти, запле́скувати. — Заплескав у долонї. 2. заплю́скати, захлю́пати, ся, захлюпоста́ти, захлюпота́ти, ся, (одежу) — задри́пати, забрьо́хати, затїпати, ся, захльо́стати, ся; заплю́скувати, захлю́пувати, ся і т. д. — Хвиля почала захлюпувати човен. — Лини захлюпотали у горшку. н. к. — Конї в водї захлюпостали. н. о.
Засма́ливать, засмоли́ть, ся = засмо́лювати, обсмо́лювати, зашмаро́вувати, засмоли́ти, обсмоли́ти, зашмарува́ти, ся. — Дай мінї смоли засмолити човен. — Зашмарували ся наші шмаровози так, що й сорочок не поодпіраєш.
Затаба́нить = затаба́нити. С. Ш. — Розігнав човен в саме латаття, та тодї вже давай табанити.
Захлесну́ть, захлёстывать, ся = 1. хви́сьнути, хви́ськати (С. Ш.), захви́сьнути, захви́ськувати. 2. заплу́тати, закрути́ти, зашморгну́ти, заплу́тувати, закру́чувати, зашмо́ргувати, ся (про прядиво, нитки то що: затягати ся петлею). 2. захлю́пати, захлю́пувати ся; зали́ти, залива́ти ся (хлюпаючи). — Хвиля захлюпнула човен.
Зы́бкій = 1. хитки́й, хибки́й, хилки́й, хистки́й; хиля́стий. — Хиткий човен. — Через провалля кладочка така хистка, що так вся і колишеть ся. н. о. 2. тряски́й, грузьки́й. — Зы́бкое мѣ́сто, боло́то = трясови́на́, тряса́вина, тряса́виця. С. Ш. — Коло млина трясовина. С. Ш.
Изверну́ться, извёртываться = 1. переверну́ти ся, переки́нути ся, переверта́ти ся, перекида́ти ся. — Човен перевернув ся. 2. ви́вернути ся, ви́крутити ся, ви́брехати ся, виверта́ти ся, викру́чувати ся, вибрі́хувати ся. — Він хоч з якої біди викрутить ся.
Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. — Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.).
Каса́ться = торка́ти, ся, ти́кати ся, доторка́ти ся, дотика́ти ся, черка́ти, ся; займа́ти, зачіпа́ти. — Де болить, там і торкнеш н. пр. — Хоч сотнї є таких, що треба все їм знати, що не торкаєть ся нї їх сїней, нї хати. К. Д. Ж. — Се ти, бурко, козака заморозила? Я до його й не доторкала ся. н. п. — Тут єсть щось таке, що тикаєть ся твоєї милостї. Ч. К. — Як ластівка перед дощем черкала по воді крильцем Пч. — Чути було, як човен черкав ся об дно. Чайч. — Він нїколи чужого не займає. — Что каса́ется меня́ = що ти́чить ся до ме́не, що до ме́не, як на ме́не. — Як на мене, то про мене — нехай і „Семене“. н. пр. — Это дѣ́ло ма́ло меня́ каса́ется = се дїло ма́ло мене́ обхо́дить.
Ка́чкій = хитки́й, хи́бкий (С. З.), хистки́й. — Хиткий човен.
Качну́ть, ся = хитну́ти, колихну́ти, ся, схитну́ти ся, похитну́ти ся. — Човен як схитнеть ся, а всї як закричать. Чайч. — Лозина тихо похитнулась К. Ш.
Корма́ = корма́, зад, задня́к (С. Пар.), гу́за (корабля або якого иньшого судна). — Хвилї заливали човен, а він був на кормі. К. Сьв. П.
Кудря́вый, во = 1. кучеря́вий, во. — Кучерява голова. — Пливе човен води повен, та й накритий лубом; не хвастай ся, козаченьку, кучерявим чубом. н. п. 2. (про дерева) — д. Вѣтви́стый, (про трави і квіти) — кучерявий. на пр. Кучерява мъята.
Ладья́ = чо́вен і д. Ло́дка.
Ло́дка, ло́дочка = чо́вен, здр. чо́вник, чо́вничок (С. З. Л.), невеличкий, видовбаний з деревини і сяк так обшитий дошками — каю́к, каючо́к (С. З.) видовбаний, без обшивки, хибкий — душогу́бка (С. З.), зроблений з дощок — барка́с, барка́сик, більший на Днїпрі і в Херсонщинї — шала́нда, довгий, що на днїпрових перевозах — дуб, дубо́к (С. З. Л.), великий в щоглою — байда́к, байдачо́к (на байдаках часом і млин ставлять і тодї такий млин теж зоветь ся байдаком), у Запорожцїв річний або морський човен — ча́йка. — Я що ночі йду до річки, беру човен, невеличкий, молод весла підіймаю, на той берег поспішаю. В. Щ. — Човен човном, а байдак байдаком. н. пр. — Пливе човен води повен. н. п. — Ой щож тебе принесло, чи човничок, чи весло? н. п. — За водою каюк тихо сунеть ся, то заверне у бік, то закрутить ся. С. X. —Того ж року у Київі міст на байдаках зроблено широкий. Л. С. — Чайки, байдаки спускали, гарматами рештували. К. Ш. — Ой на лиманї морі зашуміла хвиля, та стали чайки поринати. н. п. — Днище тих чайок вони (Запорожцї) робили з видовбаної верби або липи, а до них накладали дошки від 2—8 сажнїв заввишки; чайки були без чардака, з двома кормилами і щоглою. н. о.
Набѣга́ть, набѣжа́ть = 1. наздоганя́ти, доганя́ти, наганя́ти, настига́ти, наздогна́ти і т. д. д. Догна́ть. 2. набіга́ти, наско́кукати, набі́гти, наско́чити. — Ненароком набіг конем на його і збив з ніг. — Човен наско́чив на корчі́ і трохи не перекинув ся. 3. збіга́ти ся, набіга́ти, назбіга́ти ся, збі́гти ся, набі́гти, позбіга́ти ся, понабіга́ти. — Набігло багато людей. — На ґвалт збігли ся люди. — Мірку проса висипав, — назбігло ся такого до біса курей. н. к.
Налива́ть, нали́ть, ся = налива́ти, нали́ти, ся, поналива́ти, (про трунки і рідку страву ще) — насипа́ти, си́пати, наси́пати, уси́пати, понасипа́ти, (с під крана або чопа) — уто́чувати, у(в)точи́ти, наточи́ти, ся, (багато чого) — набу́хати, набу́рити. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Шинкарочко молода, усип меду ще й вина! Не насиплю й не подам, бо на тобі жупан дран. н. п. — Жінко! насип в миску борщу! — Насипав в ночви з цебра води. Кн. — Наточили з кухви оливи. Чайч. -— Та піди, хлопку, до пивницї та вточи ще и пива, та випъємо за здоровля та мойого сина. н. п. — Вточив собі чаю. Кр. – Вточив браги. Кр. — Ото, набурив стільки! — Налива́ть я́годы = налива́ти нали́вку. 2. розлива́ти, розли́ти, ся. — Розлив олїю скрізь на долівцї. 3. вилива́ти, навилива́ти. — Почали вилива́ти дзвін. — Навиливали сьвічок. 4. налива́ти ся, набіра́ти ся, нали́ти ся, набра́ти ся. — Багато води в човен набрало ся. — Яблука налива́ють ся. – Жито наливаєть ся. — Налива́ться водо́ю = набіра́ти води (про запас). — О́спа налива́ется = ві́спа набіра́єть ся.
Нане́сть, наноси́ть, ся = 1. нанести́ і д. Нана́шивать. — Курка нанесла з пів копи яєць. 2. нанести́, намести́, наві́яти, нано́сити, наміта́ти, понано́сити, понаміта́ти. — Намело багато снїгу. — Човен бистриною нанесло на скелю. — Конї нанесли на пень, так вісь і одломилась. 3. зане́сти́, зано́сити. — Коли б наші заробітчани не занесли холєри з Дону. 4. вчини́ти, учини́ти, вдїяти, заподїяти, учиня́ти. — Учинив йому кривду.
Напла́въ = 1. напла́в. — Идти́ напла́вомъ = пливти́ зрозго́ну (коли перестають гребти веслами, а човен пливе з розгону). 2. по́плав, поплаве́ць (С. З.). 3. рос. Potamogeton — куши́р, кушу́р. С. Ан.
Наплеска́ть, наплёскивать, ся = наплю́скати, наплеска́ти, нахлю́пати, наплю́скувати, нахлю́пувати, ся. — Хвилею наплюскало багато води в човен.
Носъ = 1. піс, здр. но́сик, но́сичок, носиня́тко. — Носом чує, де що лежить. н. пр. — Пхнув його, а він так носом і заорав. — Пустив човен за водою, а він так носом і наскочив на камінь. — Вздёрнутый носъ = ки́рпа, кирпа́тий ніс. — Говори́ть въ носъ = гугня́вити. — Говори́ть подъ но́съ = ми́мрити. — Драть носъ = ки́рпу гну́ти. — Заруби́ себѣ́ на́ носъ, у себя́ на носу́ = намота́й на у́с. — Води́ть за́ носъ = дури́ти. — Носъ получи́ть = о́близня пійма́ти, (в сватаннї) — гарбуза́ зъїсти. — Венера облизня піймавши, слїзки пустила із очей. Кот. — На носу́ = ду́же бли́зько, ско́ро. — Утере́ть кому́ носъ = утерти носа (С. Ш.), пи́нхви да́ти. 2. д. Клювъ. 3. д. Мысъ 1.
Опрокида́ть, опроки́дывать, опроки́нуть, ся = 1. перекида́ти, переверта́ти, виверта́ти (С. Л.), вали́ти, зва́лювати, переки́нути (С. Л.), переверну́ти (С. Л.), звали́ти, ізвали́ти, повали́ти, ся. — Перекинув ся човен і всї попадали у воду. — Як дав йому стусана в груди, так той і перекинув ся. — Сердешний зьвір перекидав ся, плигав, вертїв ся і качав ся. Кот. — Вивернув глек з молоком. С. Л. — Сказавши, столик ізвалила, шкереберть к чорту все пішло. Кот. 2. накида́ти ся, наки́нути ся. — Накинув ся на мене, немов божевільний.
Па́русъ = па́рус (С. Жел.), вітри́ло, здр. вітри́льце, жа́гель (С. Жел.), жа́глик (Як.), боковий — косе́ць. — Готово! Парус роспустили, посунули по синій хвилї. К. Ш. — І попливе човен з широкими вітрилами і добрим кормилом. К. Ш. — Зараз згорнули вітрила і поплили на човнї. Сам. — Вохкість з жагликів аж капле, округи густий туман. „Засьвіти огонь на щоглї!“ каже гучно копитан. Як. — Вже вітер жаглик надимає... Прощай, прощай мій рідний краю. Як.
Перека́чивать, перекачну́ть, ся = перехиля́ти, перехили́ти, перева́жити, ся. — Човен перехилив ся на бік.
Перепи́хивать, перепиха́ть, перепихну́ть, ся = 1. перепи́хувати, перепха́ти, перепхну́ти, ся. — Перепхнув човен на той бік. 2. повпиха́ти, позапиха́ти. — Повпихав усе клоччя в щілини — такі здорові.
Перета́лкивать,перетолка́ть, -кну́ть = перепиха́ти, перепи́хувати, перешто́вхувати, перепха́ти, перепхну́ти, перешто́вхнути. — Перепхнув човен на той бік річки.
Перетя́гивать, перетяну́ть, ся = 1. перетяга́ти, перева́жувати, перетягти́, перева́жити. — Схопились за палицю і давай тягатись, та таки я його перетяг. — Я переважив його на три хунти. — Перетя́гивая другъ дру́га = навперева́ги. 2. перетяга́ти, переволїка́ти, перетягти́, переволокти́. – Перетягли човен через мілину тай знов попливли.
Плесь = хлюп, плюсь. — Пливе човен води повен, та все хлюп, хлюп. н. п.
Плохо́й = пога́ний, ке́пський (С. З.), благи́й (С. Аф. Ш.), ми́ршавий, мізе́рний, аби́-яки́й, яки́й-не́будь, незна́ть яки́й (С. Л.), неві́рний, лихи́й. — Кепський господарь, як десять робіт зачинає, жадної не кінчає. н. п. — Благий уже у мене човен. — Блага уже у мене хати. С. Аф. — То в которого не було драної невірної кожушини. н. д. — Три сермязї лихиї. н. д. — Пло́хо дѣ́ло = ке́пська спра́ва; не пере́ливки. — Грицько зобачив, що кепська справа. н. п. С. З. — Я вже бачу, що не переливки, та навтїкача.
Плыть = плисти́, пли́нути, на спинї — голів че́рева. — П. внизь по рѣкѣ́ = на низ плисти́, за водо́ю. — Пливе човен води повен. н. п. — По небу блакітному хмарочка плине, питай її, брате, куди вона плине? І. Г. — Сльоза за сльозою плине. Кн.
Поворо́тливый = 1. поворотки́й (С. Л). — Повороткий човен. 2. мото́рний, метки́й, шамки́й (С. Л.), поворотни́й, поворотни́ця. — Така поворотниця, як ведмідь. Кр.
Погружа́ть, погрузи́ть, ся = 1. порина́ти, пори́нути, затопи́ти (С. Л.), зану́рити (С. Л.), потопи́ти, ся. — Любо місяцю з зорями в воду поринати. К. Д. — Я сів і увесь поринув в єдине бажання. Кн. — Як набігла хвиля, так і потопив ся човен. 2. нава́жувати, ся, нахурува́ти, ся, накла́сти ху́ру, наванта́жити. – Тільки нахурували ся, зараз і поїхали.
Покачну́ть, ся = похитну́ти, ся (С. Л.), хитну́ти, ся, поколихну́ти, ся (С. З.), схитну́ти, ся (С. Л.), схибну́ти, ся, хильну́ти. — А човен був хисткий, схитнув ся, вона у воду. Кн. — Пливе човен води повен, та коли-б не схибнув ся. н. п.
Пригреба́ть, пригрести́, пригре́сть = 1. горну́ти, пригорта́ти, пригорну́ти. — Кожна рука до себе горне. н. пр. — Пригорни жар до казана. — Пригорни сьміття в куток. 2. пригріба́ти, пригребти́, пригрома́дити. — Пригребли човен до берега. — Пригре́сть къ рука́мъ = взя́ти в ру́ки, прибо́ркати (д. під сл. Прибира́ть).
Припи́хивать, припиха́ть, припихну́ть = припиха́ти, припхну́ти. — Припхнув човен до берега.
Прота́лкивать = 1. (протолка́ть, протолкн́ть, ся) — пропи́хувати, проти́скувати, ся, протовпля́ти ся, пропха́ти, ся, пропхну́ти, ся, проштовха́ти ся, прото́впити ся, проти́снути ся. — Пропхати човен поміж кригою. — Тїсно, на силу пропхав ся. 2. (протоло́чь) – протовкти́. — Треба ще протовкти трохи.
Протека́ть, проте́чь = 1. протїка́ти, протїкти́, ледве-ледве — слези́ти, просли́зувати. — Вода протїкає через канаву. — Човен протїкає. — Слезить трохи бочонок. Хар. — Вода крізь вікна прослизує. Хар. — Бума́га протека́етъ = д. під сл. Пропуска́ть. 2. уплива́ти, пли́нути, уплисти́ (С. Ш.). Вре́мя протека́етъ = час пли́не. — Протёкъ годъ = упли́в рік. С. Ш.
Ста́скивать, стаска́ть, стащи́ть = стяга́ти, стягти́, зволокти́, стараба́нити, постяга́ти. — Стягли човен на берег. — Узяли та й старабанили аж на піч. н. к. — Стащи́ть = д. Сти́брить.
Стя́гивать, стяну́ть, ся = 1. стяга́ти, стягти́, зволокти́. – Насилу стигли човен з мілини. — Стя́гивающій сѣ́но = тяга́льник, тяга́ч. 2. стя́гувати, затя́гувати, затягти́, ся. — Стягнїть вірьовкою.
Тяну́ть = 1. (притянуть) — тягти́, притягти́. — Тягти човен. 2. (вы́тянуть, ся) — а) витяга́ти, ви́тягти. — Печена цибуля добре витягає гній з чиряка. — б) розтяга́ти, витяга́ти, розтягти, ви́тягти. — Розтягати полотно. 3. (протяну́ть ся) — тягти́, протягти́. — Трохи не пів віку треба було тягти службу. Лев. — Тягне дїло. 4. ва́жити, ма́ти вагу́ і д. Вѣ́сить 2. — Тяну́ть чью сто́рону = тягти́ за ко́го. — Тя́нетъ, тяну́ло = а) ма́нить, корти́ть, кортїло. — Його кортить гуляти. — б) ва́дить, ну́дить, тя́гне. — Наїв ся, аж нудить мене. — Тяну́ть = тягти́ (С. Ш.), цму́лити (горілочку).
Чёлнъ, челно́къ = чо́вен, чо́вник, катю́к, каючо́к, душогу́бка. Пр. д. під сл. Ло́дка.
Ша́ткій, ша́тко = 1. хитки́й (С. Л.), хи́тко, хилки́й, хи́лко, хибки́й, валки́й, хистки́й, хистко і д. Ва́лкій і Зы́бкій 1; неста́лий, непе́вний і д. Непостоя́нный. — Коли б землю вбили навкруги, так би соха і не була такою хиткою. Кн. — Голова у його хистка: сьогодня одне, завтра навпаки. Кн. — Валкий човен. — Ни ша́тко, ни ва́лко = д. під сл. Ва́лкій. 2. неспокі́йний, бурхли́вий і д. Мяте́жный.
Шелыха́ть, шелохну́ть, ся = воруши́ти, колиха́ти, ворухну́ти, ся, колихну́ти, ся, шелехну́ти, ся. — Пливе човен тихо та рівно — і не колихнеть ся.
Я́корь = я́кір (С. Жел.), ко́тва, котви́ця (С. Жел.), маленький — кі́шка, деревъяний, що затикають з берега — ра́ло, при плотах — кося́к, до його поплавець — су́чка, привъязь — підсу́ччя (Ман.). — Човен на якір поставивши, вийшли із човна на землю. Ніщ. — Там байдаки без котви можуть стояти безпешно, як буря на морі лютує. Ніщ. — Човни стояли безпешно без котвицї і без привъязок. Нїщ. — Стать на я́корь = объя́корити ся. — Другий вже тиждень, як ми объякорили ся біля Дійовки. Кн.
Ялъ, я́ликъ = чо́вен, чо́вник (на дві або на чотирі гребки).