Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «беспокойство»
Шукати «беспокойство» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Беспоко́йство – нев[с]по́кі́й, несупокі́й, турбо́та, турба́ція, турбува́ння, турбани́на, триво́га, стурбо́ваність, кло́піт, клопо́ти, клопо́та, клопітня́. [Проха́в ви́бачити за турбува́ння].
• Причинять кому -ство – клопота́ти, заклопо́чувати кого́, заздава́ти кло́поту кому́.
Возмуща́ть, -ся, возмути́ть, -ся –
1) (о жидкости) каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, перекаламу́тити, -ся, закаламу́чувати, -ся, закаламу́тити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся, мути́ти, -ся, змути́ти, -ся, замути́ти, -ся, колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся, (во многих местах – поколоти́ти, -ся, посколо́чувати, -ся), збива́ти, -ся, зби́ти, -ся, збуря́ти, -ся, збу́рити, -ся, збанту́рити, -ся;
2) (приводить в беспокойство, нарушать спок. состояние) баламу́тити, -ся, забаламу́тити, -ся [Забаламу́тив кров діво́цьку (Кул.)], збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся [Скаламу́тила ща́стя], колоти́ти, -ся, сколоти́ти, -ся [Сколоти́ла мій спокі́й], заколо́чувати, -ся [Заколо́чувати спокі́й], ґвалтува́ти, заґвалтува́ти [Немо́в ди́ка орда́ ґвалтува́ла ти́шу сту́ком (Коц.)], турбува́ти, стурбува́ти [Не турбу́й мого́ споко́ю!];
3) (приводить в негодование) обу́рювати кого́, обу́рюватися на ко́го, проти ко́го, обу́рити, -ся. [Кого́ такі́ вчи́нки не обу́рять!].
• Возмущё́нный – обу́рений;
4) (побуждать к мятежу, бунтовать) бунтува́ти кого́ проти ко́го, бунтува́тися, збунтува́ти, -ся, підбу́рювати, підбу́рити, бу́рити, -ся, збу́рити, -ся, баламу́тити, -ся, збаламу́тити, -ся, каламу́тити, -ся, скаламу́тити, -ся, колоти́ти (кого, ким), -ся, сколоти́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся на ко́го, зрива́ти бунт, бунт бунтува́ти, бунт забунтува́ти, ворохо́бити, зворохо́бити, (восставать) повстава́ти (сов. повста́ти). [Гу́ща ото́й не крав, а наро́д бунтува́в (Коц.). Чого́ се так бунту́ються наро́ди? Каламу́титься наро́д. Наро́д бу́рився, хоті́в повбива́ти по́льських коміса́рів. Хоті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н].
Забо́та – кло́піт (-поту), (реже ж. р.) клопота́ (-ти́), (ум.) клопото́чка; (старание) дбання́, клопота́ння, (попечение) пі[е]клува́ння про ко́го, про що, за ко́го, за що, (беспокойство) турбо́та, турбува́ння, (диал.) ту́рба (Шевч.), (печалование) побива́ння, журба́ про (за) ко́го, про (за) що и за ким, за чим. [День і ніч клопочу́ся про своє́ ті́ло, а про ду́шу кло́піт хіба́ раз на ти́ждень бува́є, як у неді́лю до це́ркви пі́деш (Грінч.). Тро́є діте́й поки́нула, а четве́рте в сповито́чку та на мою́ клопото́чку (Чуб.). Дбання́ про добро́бут діте́й (Наш). Сім’я́ вели́ка, клопота́ння бага́то: за всіх ду́мати тре́ба. Зсуши́ло мене́ турбува́ння про ді́ти. Душа́ моя́ втоми́лась побива́нням (Куліш). Ой, є в ме́не, ма́ти, три журби́ у ха́ті: одна́ журба́ – дити́на мала́я (Пісня)].
• Причинять, причинить -ты кому – клопота́ти, заклопота́ти кого́ (чию́сь го́лову).
• Он причиняет мне много -бо́т – він завдає́ мені́ бага́то кло́поту; мені́ ду́же кло́пітно з ним.
• Иметь много -бо́т – ма́ти кло́поту (турбо́т) бага́то.
• Взять на себя -ту о чём – взя́ти (перейня́ти) на се́бе кло́піт про що.
• Поручаю вам -ты по воспитанию моего сына – доруча́ю вам піклува́тися про вихова́ння мого́ си́на.
• Не имеющий -бо́т – безклопі́тни́й; безтурбо́тний. [То чолові́к безклопітни́й; йому́ нема́ про ко́го дба́ти].
• Отсутствие -бо́т – безклопі́ття. – [Несподі́вана ро́зкіш, безклопі́ття і спо́кій заколиха́ли її́, як малу́ дити́ну (Н.-Лев.)].
• Не знать -бо́т – не ма́ти кло́поту, і га́дки не ма́ти. [Як була́ я молодо́ю – і га́дки не ма́ла: по садо́чку походжа́ла, квітча́лась, пиша́лась (Шевч.)].
• Окружать, окружить -тами кого – піклува́тися, попіклува́тися, дба́ти, подба́ти про ко́го, за ко́го; повива́ти, пови́ти піклува́нням кого́ (Грінч.).
• Окружённый -тами – пови́тий піклува́нням.
• Оставленный без -бо́т – зане́дбаний, необми́слений, неприко́ханий, непорято́ваний. [Став ти́хий та плохи́й, як сирі́тська дити́на непорято́вана (М. Вовч.)].
• Это уж моя -та – це вже мій кло́піт, в тім уже́ моя́ голова́ (Франко).
• Не твоя -та – не твій кло́піт, не твоя́ голова́ в тім (Франко).
Прочи́тывать, прочита́ть и проче́сть –
1) прочи́тувати, прочита́ти, перечи́тувати, перечита́ти, (во множ.) попрочи́тувати, поперечи́тувати що; (проходить чтением) начи́тувати, начита́ти, чита́ти, ви́читати що. [На́ тобі кни́жку, щоб ти прочита́в (Рудч.), Перечита́йте та розпиші́ться, що чита́ли (Кониськ.). Він уже́ бага́то книжо́к попрочи́тував (Грінч.). Нечи́пір десь книжо́к бага́то начита́в (Боров.). Що мені́ Ма́рко ска́же, як поба́чить на ній (на кни́жці) пі́внячі сліди́? Ска́же: пі́вень бі́льше начита́в ніж ти (Коцюб.). Ви́читавши усього́ Кві́тку, вони́ кі́лька день почува́ли себе́ не на землі́, а на не́бі (Яворн.)].
• Я ещё не -та́л этой книги – я ще не прочита́в ціє́ї кни́ги.
• Я -чё́л об этом в газете – я прочита́в про це (ви́читав це) в газе́ті.
• Я не -чту́, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) – я не вчита́ю, що тут напи́сано. [Рома́н сан диву́ється, що він, бу́вши таки́м бідо́вим хло́пцем, не вчита́є букваря́ (Васильч.)].
• На лице легко -че́сть что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) – на лиці́, на обли́ччі вичи́тується щось (напр. хвилюва́ння, збенте́ження, турбо́та). [Не промо́влять нічо́го у́стонька роже́ві, та й без мо́ви вичи́туються на діво́чому ли́ченьку усі́ діво́чі ми́слоньки й ду́моньки (М. Вовч.)];
2) -че́сть (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) – відчита́ти що. [«Сло́во» дійшло́ до нас у ду́же неспра́вній реда́кції до́сить пі́знього спи́ска, зро́бленого десь пе́вне на пі́вночі, в свій час зле відчи́таного (Єфр.)];
3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочита́ти (яки́й час, напр. ці́лий ве́чір, ці́лу ніч);
4) (громко, вслух) вичи́тувати, ви́читати, чита́ти, прочита́ти (го́лосно, вго́лос), ви́голосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем-л.) прока́зувати, проказа́ти що. [Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.)].
• -вать, -че́сть молитву (молитвы), заповеди и т. п. – прока́зувати, проказа́ти, вичи́тувати, ви́читати моли́тву (молитви́), за́повіді, і т. ин., ви́молити (молитви́). [Ба́тюшка свої́м звича́йним го́лосом прока́зував молитви́, дячо́к пова́жно й шви́дко вичи́тував книжо́к (Васильч.). – А ви́читай моли́тву Госпо́дню! – Гриць ви́читав до́бре (Яворн.). Проказа́ла ще за́повіді (Грінч.). Почала́ з «Ві́рую» прока́зувати зно́ву все – аж до кра́ю. Ви́молила всі, які́ зна́ла (Грінч.)].
• -че́сть реферат, доклад – прочита́ти, ви́голосити рефера́т, до́повідь.
• -че́сть невнятно – проха(ра)ма́ркати, переха(ра)ма́ркати, (с трудом, по складам) прослебезува́ти, ви́слебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарама́ркали слу́жбу (Гр.). Було́ молю́ся ура́нці і вве́чері, то з молитва́ми і письмо́ прохама́ркую (Стор.)].
• -че́сть кому наставление за что-л. – прочита́ти, ви́читати моли́тву (отченаша́) кому́ за що; срв. Отчи́тывать 2.
• Прочи́танный и прочтё́нный – прочи́таний, перечи́таний; відчи́таний; ви́читаний, прока́заний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Извинение – вибачення, пробачення, перепрошення, перепро́сини:
• находить себе извинение – виправдовувати себе;
• принесение извинения – перепрошування, перепросини;
• приносить извинения – перепрошувати;
• просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого, перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого;
• прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити, дарувати), що потурбував (за турботи, за клопіт), перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт);
• это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його, цим не можна виправдати його, це його не виправдує (не виправдає).
[Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (І.Нечуй-Левицький). Я, гарячі́ший до сва́рки, а то й до бі́йки, звича́йно пе́рший був і до перепро́син (І.Франко). Кілька вибачень виглядають менш переконливо, ніж єдине (О.Гакслі). — Запізнився й навіть не вибачився! — Ну, вибач, люба. — Іди к бісу зі своїми вибаченнями!..]. Обговорення статті
Тревога –
1) тривога, (беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги;
2) (переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус;
3) (сигнал) тривога, ґвалт:
• боевая тревога – бойова тривога;
• ложная тривога – фальшива тривога;
• ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати;
• учебная тривога – навчальна тривога.
[Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫЗЫВА́ТЬ ще кли́кати [кликати на полі́цію], (гнів) буди́ти, (на що) провокува́ти, (крах) призво́дити до; (телефоном) оказ. видзво́нювати;
вызывать беспоко́йство в ком занепоко́ювати кого;
вызывать головокруже́ние па́морочити (го́лову);
вызывать доса́ду в ком пекти́ о́чі кому;
вызывать за́висть образ. коло́ти в о́чі;
вызывать неудово́льствие чьё (у кого) гла́дити про́ти ше́рсти кого (крути́ти в но́сі кому);
вызывать отвраще́ние у кого смерді́ти кому;
вызывать переполо́х зчиняти бу́чу;
вызывать подозре́ние к кому ще ки́дати тінь на;
вызывать слёзы у пройма́ти сльозо́ю кого;
вызывать смех зрива́ти сміх;
вызывать смяте́ние колоти́ти;
вызывать трево́гу ґвалтува́ти, алярмувати;
вызывать чу́вство восто́рга /вызывать чу́вство изумле́ния тощо/ в ком перейма́ти кого;
ВЫЗЫВА́ТЬСЯ живомовн. охо́титися;
вызыва́ется кто кли́кано кого;
э́то вызыва́ется ря́дом причи́н на це є бага́то причи́н;
вызыва́ющий що /мн. хто/ кли́че тощо, зда́тний ви́кликати, виклика́ч /покликач, закликач/, заклика́льник, клику́н, кличко́, клика́ч. (сміх) збу́дник, (стрес) призві́дець /спричи́нник/ чого, прикм. зухва́лий, зади́рливий, зачі́пливий, заго́нистий, провокати́вний, /жест/ демонстрати́вний, зачіпни́й, книжн. визивни́й, фраз. гідний [вызывающий зависть гідний заздрости], стил. перероб. з насту́пним [удар, вызывающий паде́ние уда́р з наступним паді́нням];
вызывающий ажиота́ж ажіота́жний;
вызывающий беспоко́йство триво́жний, реконстр. занепокі́йливий;
вызывающий бу́рю громоно́сний;
вызывающий головокруже́ние зда́тний запа́морочити, прикм. па́морочний;
вызывающий спо́ры (вызывающий горя́чие спо́ры) (го́стро) полемі́чний;
вызывающий забве́ние (про зілля) забутни́й;
вызывающий оско́му оско́мистий;
вызывающий подозре́ние = возбужда́ющий подозрение;
вызывающий пресыще́ние оско́мистий;
вызывающий смех сміхоно́сний;
вызывающий смяте́ние коло́тник;
вызывающий то́лки (вызывающий поле́мику, вызывающий ма́ссу о́ткликов) резона́нсний;
вызывающий трево́гу триво́жний;
не вызывающий возраже́ний слу́шний;
не вызывающий сомне́ний безсумні́вний, позба́влений су́мнівів;
вызывающе ще зачі́пливо, заго́нисто, зачі́пкувасто, забут. заво́їсто, з ви́кликом, стил. перероб. аж до нена́висти як /вызывающе споко́йно аж до ненависти спокі́йно];
вызывающийся/вызыва́емый кли́каний, викли́куваний, спричи́нюваний, (чим) поро́джуваний, збу́джуваний і похідн.;
вызывающийся (діяти) зголо́шуваний, прикм. гото́вий;
ДОСТАВЛЯ́ТЬ, ще достача́ти, припрова́джувати /спрова́джувати/, (втіху) прино́сити, дарува́ти, додава́ти чого, (вісті) постача́ти;
доставля́ть беспоко́йство, завдава́ти кло́поту;
доставля́ть наслажде́ние кому, страше́нно ті́шити /по́внити ра́дістю/ кого;
доставля́ть неприя́тности, завдава́ти при́крощів;
доставля́ть прия́тные мину́ты, стил. перероб. уприє́мнювати;
доставля́ть ра́дость кому, грі́ти се́рце чиє, дарува́ти /справля́ти/ ра́дість;
доставля́ть удовлетворе́ние, прино́сити задово́лення /сатисфа́кцію/;
доставля́ть удово́льствие кому, ті́шити /грі́ти/ се́рце /ду́шу/, ті́шити кого, дарува́ти насоло́ду, справля́ти приє́мність, прино́сити вті́ху;
доставля́ющий, 1. що приставля́є тощо, покли́каний приста́вити, доставе́ць, постача́льник, прикм. доставни́й, достача́льний; 2. що завдає́ тощо, зви́клий завдава́ти, го́дний завда́ти, призві́дець;
доставля́ющий беспоко́йство, обтя́жливий, моро́чливий, доку́чливий, клопітни́й, насти́рний;
доставля́ющий го́ре, призві́дця го́ря;
доставля́ющий груз, доставе́ць вантажу́;
доставля́ющий неприя́тности, при́крий, неприє́мний;
доставля́ющий о́тдых, відпочинко́вий;
доставля́ющий прохла́ду, відсвіжу́щий;
доставля́ющий удово́льствие, приє́мний, насоло́дливий, кайфо́вий;
не доставля́ющий хлопо́т, що ї́сти не про́сить;
доставля́ющийся/доставля́емый, 1. припрова́джуваний /спроваджуваний/, допра́влюваний, доста́рчуваний, дода́ваний, 2. завда́ваний;
ПРИЧИНЯ́ТЬ причиня́ть что ще призво́дити до чого;
причинять беспоко́йство ще чини́ти кло́поти;
причиня́ть вред кому ще чини́ти /док. учинити/ зло, фраз. кри́вдити кого;
причинять душе́вную боль /причинять мора́льные страда́ния/ образ. пекти́ мо́зок /ду́шу, се́рце/, завдава́ти се́рцю ра́ни, рі́зати без ножа́, щипа́ти за се́рце, гри́зти ду́шу, роздира́ти /кра́яти, рва́ти, гніти́ти/ се́рце;
причинять муче́ния /причинять страда́ния/ образ. залива́ти са́ла за шку́ру, заганя́ти шпильки́ під ні́гті, куса́ти за се́рце, ні́вечити /му́чити, точи́ти/ се́рце;
причинять неприя́тности чини́ти при́крощі, роби́ти зби́тки, наступа́ти на мозолі́, псува́ти кров, дошкуля́ти, підсил. жар на го́лову си́пати;
причинять неудо́бство завдава́ти моро́ки;
причинять убы́тки завдава́ти зби́тків;
причинять уве́чье калі́чити;
причинять хло́поты ще клопота́ти /заклопо́чувати/ го́лову, обляга́ти /обсіда́ти/ кло́потами, завдава́ти кло́поту /клопотів/;
причиня́ющий що /мн. хто/ завдає́ тощо, зви́клий завдава́ти, зда́тний завда́ти, спричи́нник, призві́дець, фраз. з насту́пним [уда́р, причиняющий паде́ние уда́р з наступним паді́нням];
причиня́ющий вред чему шкідни́к, шкідли́вий для чого;
причиняющий го́ре /причиняющий неприя́тности/ зда́тний насоли́ти /нароби́ти ли́ха/;
причиняющий затрудне́ния схи́льний чини́ти тру́днощі;
причиняющий поврежде́ние зда́тний пошко́дити;
причиня́ющий страда́ния зда́тний зали́ти са́ла за шку́ру;
причиняющий убы́тки зда́тний завда́ти зби́тків, збитко́вий, утра́тний;
причиняющий уще́рб чему зда́тний пошко́дити що, кри́вдний для кого;
причиня́ющий хло́поты клопітни́й;
причиняемый чи́нений, завда́ваний, заподі́юваний, спричи́нюваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Беспокойство – неспо́кій, -кою, турбува́ння, -ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Беспокойство – неспокій; турбота; клопіт. Причинять кому беспокойство – завдавати клопоту кому; клопотати кого; заклопочувати кого. Избавиться от беспокойства – збутися турбот. Извините за беспокойство – вибачайте за клопіт.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Беспокойство
• Избавиться от беспокойства – збутися (позбутися) турбот (клопоту).
• Извини(те) (прости(те)) за беспокойство – вибач(те), вибачай(те) (пробач(те)), що турбую (потурбував) тебе (вас), що завдаю (завдав) тобі (вам) клопоту, що завдаю (завдав) тобі (вам) турбот; вибач(те), вибачай(те) (пробач(те)) за клопіт (за турботи, за турбування). [О, змилуйся, мій пане, Пробач мені за клопіт цей дурний! Кочерга.]
• Причинять, причинить беспокойство кому – завдавати, завдати (заподіювати, заподіяти (тільки докон.) наробити) клопоту (турбот, (давн.) турбації) кому; клопотати, заклопочувати, заклопотати кого; непокоїти, занепокоїти (турбувати, потурбувати) кого; клопотати, заклопотати голову кому (чию). [Ніяково мені було завдавати йому клопоту, пробував відмагатися, але — де там… Гончар. Щоб він твою бідну голівоньку Та вже більш не клопотав. Н. п.]
Извинение
• Находить себе извинение – виправдовувати себе.
• Просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого; перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого.
• Прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити), що потурбував (за турботи, за клопіт); перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт).
• Это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його; цим не можна виправдати його; це його не виправдує (не виправдає).
Извинять
• Извините за беспокойство – вибачте (пробачте, пробачайте), що потурбував (за турботу, за клопіт).
• Извините за выражение – вибачайте (вибачте, пробачте, простіть) на цім слові; даруйте на слові; не при вас (не вам) кажучи; (давн.) шануючи слухи ваші.
• Извините меня – вибачте (пробачте, даруйте) мені; будьте вибачливі (вибачні) до мене; (зах.) майте вибачне око до мене.
• Извинять, извинить кого – вибачати, вибачити (пробачати, пробачити) кому.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Занепоко́єння – беспокойство.
Кло́піт, -поту, множ. клопота́, -ті́в – забота, беспокойство.
• От мені́ вели́кий кло́піт – а мне какое дело.
Клопотня́, -ні́ – хлопоты, беспокойство.
Марко́та –
1) тревога, беспокойство;
2) дурное расположение духа.
Невпо́кі́й, -ко́ю – беспокойство, волнения, тревоги.
Непокі́й, -ко́ю – беспокойство, смущение, тревога.
Неспо́кі́й, -ко́ю –
1) беспокойство;
2) волнение, беспорядок.
Несу́покі́й, -ко́ю – беспокойство, тревога.
Оба́ва –
1) замедление, медленность;
2) (гал.) страх, беспокойство.
Прасу́нок, -нку – скорбь, огорчение, беспокойство.
Тарапа́та –
1) род игры в мяч;
2) хлопоты, беспокойство.
Турба́, турбани́на, турба́ція – беспокойство, хлопоты.
Турбо́та – беспокойство, тревога.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Доставлять, -вить –
1) доставляти, доста́вити, приставляти, приста́вити; д. сведения – подава́ти, пода́ти відо́мості; д. под охраной – припрова́джувати, припрово́дити з вартовими; д. сведения – подава́ти, пода́ти відо́мості; товар может быть доставлен – това́р, крам мо́жна приста́вити;
2) (приставлять, снабжать) – постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити;
3) (причинять) – завдава́ти, завда́ти; д. беспокойство – завдава́ти турбо́т.
Забота о чем (старание) – дба́ння про що; (попечение) – піклува́ння про ко́го, за що; (беспокойство) – турбо́та, турбува́ння, кло́піт (-поту); брать на себя -ту о чем – бра́тися, дба́ти (піклува́тися) про ко́го, за що, перейма́ти, перейняти на се́бе піклува́ння про ко́го, за що.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Забо́та, -ти, ж.
1) Забота.
2) Хлопоты. Забота мені з тим хлопцем та й тільки. Полт.
3) Беспокойство. А мені яка забота? Полт. у. Г. Йов.
*Занепоко́єння, -ня, с. Беспокойство. Сл. Нік.
*Кабали́ти, -лю, -лиш, гл. Вносить беспокойство, кутерьму, суматоху. Сл. Яворн.
*Каламу́ття, -тя, с. Раздор, ссора, смута, волнение, беспокойство, смущение. Екат. г. Сл. Яворн.
*Несупокі́й, -ко́ю, м. Беспокойство, тревога. Та все-таки мене щось тьопнуло, якийсь несупокій заворушився в мені. Франко.

Запропонуйте свій переклад