Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «венчать»
Шукати «венчать» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Венча́ть –
1) вінча́ти, вінце́м квітча́ти; 2) коронува́ти; 3) (удостаивать, награждать) квітча́ти, нагороджа́ти. [Квітча́ти сла́вою геро́я]; 4) (завершать) вінча́ти, квітча́ти. [Кіне́ць ді́ло вінча́є]; 5) (покрывать вершину) квітча́ти, покри́вати, укри́вати, повива́ти; 6) вінча́ти, шлюб дава́ти. |
| Обве́нчивать, обвенча́ть – вінча́ти, (сов.) звінча́ти, перевінча́ти, (о многих) повінча́ти, попереві́нчувати. Срв. Венча́ть. Обве́нчанный – зві́нчаний, переві́нчаний, пові́нчаний. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ВЕНЧА́ТЬ ще дава́ти шлюб, поклада́ти віне́ць; венча́ющий що вінча́є тощо, покли́каний звінча́ти, прикм. вінча́льний, стил. перероб. вінча́ючи; венчающий ла́врами уві́нчувач ла́врами; венчающий на ца́рство оказ. вінча́й-на-ца́рство; венча́емый ві́нчаний, уві́нчуваний, закві́тчуваний, нагоро́джуваний, виве́ршуваний; ПОВЕНЧА́ТЬ укр. да́ти шлюб, покла́сти віне́ць; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Венчать –
1) (награждать, удостаивать) вінча́ти, кві́тчати, -чаю, -чаєш; 2) (о бракосочетании) вінча́ти. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Венчать
• Конец венчает дело – кінець вінчає діло. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. |
| Лавр
• Венчать лаврами победителя – вінчати лаврами переможця; уславлювати переможця. • Лавры чьи не дают спать кому (перен.) – заздрить хто чиїм успіхам (чиїй славі); лаври чиї не дають спати кому. • Пожинать лавры (перен.) – збирати лаври; заживати (добувати) слави. • Почивать, почить на лаврах (перен.) – спочивати, спочити на лаврах; спочивати, спочити по успіхах (по великій і славній праці, після великої і славної праці). • Увенчанный лаврами (перен.) – увінчаний (покритий) лаврами; [вельми] уславлений. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Вінча́ти, вінча́тися –
1) венчать, венчаться; 2) увенчивать, увенчиваться. |
| Гонорува́ти, гонорува́тися –
1) тщеславиться, важничать; 2) вознаграждать, венчать почестями. |
| Зв’я́зувати, зв’яза́ти –
1) связывать, связать, обвязывать, обвязать; 2) венчать, обвенчать; зв’я́зуватися, зв’яза́тися – 1) у що, до чо́го – связываться, связаться чему; 2) связываться, связаться с кем. |
| Шлюб, -бу –
1) венчание. • Шлюб бра́ти, взя́ти, на шлю́бі стоя́ти, до шлю́бу ста́ти – венчаться, обвенчаться. • Шлюб дава́ти, да́ти – венчать, обвенчать. 2) брак. • За дру́гим шлю́бом – по второму браку. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Вінча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005. |
| Зв’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зв’яза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв’яжи жінці рученьки й ніжки. Чуб. V. 425. Зв’яжи мені головоньку, най не болить дуже. Чуб. V. 145. 2) Вѣнчать, обвѣнчать. Мені ще тоді п’ятнадцять літ було, що тепер піп не зв’язав би. Г. Барв. 264. |
| Шлюб, -бу, м. Вѣнчаніе. Коли любиш так, як кажеш, то веди до шлюбу. — Ой рад би я шлюб узяти, та не велить мати. Чуб. III. 178. Шлюб бра́ти, взя́ти, на шлю́бі стоя́ти, до шлю́бу ста́ти. Вѣнчаться, обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Хиба десь будеш брати на страшній неділи шлюб? Ном. № 13899. Захотіла за москаля заміж піти, от і взяла з ним шлюб. Драг. 217. Ой не хочу я заплатоньки брати, тільки хочу я до шлюбойку стати. — Ліпше мені в сей Дунай топать, ніж з гидким, поганим до шлюбойку стать. Чуб. V. 162. Шлюб дава́ти, да́ти. Вѣнчать, обвѣнчать. Батюшка.... йде до церкви давати шлюб молодим. Грин. III. 516. Ум. Шлю́бонько, шлю́бочок. Чуб. III. 77. |
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
| *Венчать — вінча́ти; (крышу) укрива́ти, покрива́ти; В. воронку — вінча́ти ви́рву. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Вѣнча́ть, ся = вінча́ти, ся; віне́ць брати, шлюб бра́ти. — Шлюб брала, шлюб шлюбовала перед попом і дяком з Юрком козаком. (Д. ще під словом Бракъ 1.) — Вінчати ся на ца́рство. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)