Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 20 статей
Запропонувати свій переклад для «вешалка»
Шукати «вешалка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́шалка –
1) (в одежде) ві́шалка; (устройство для вешанья одежды) кіло́к (р. -лка́), кіло́чок (-чка), ві́шалка, же́рдка, (стоячая) шара́ґи (мн.).
Висе́лка – (для вешания платья) же́рдка. См. Ве́шалка.
Гво́здь, гво́здик –
1) цвях, цвя́шок (р. -шка), гвіздо́к (р. -здка́); (самый большой) смерте́льник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретна́ль, брента́ль; (для обивки) цвя́шок; (подковный) ухна́ль, вухна́ль; (для шин) шина́ль; (для тёса) ґонта́ль; (большой и загнутый) кости́ль; (для прибивания лат на стропилах) лато́вець (р. -вця), латни́к; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволі́чка; (у сапожников) шпи́лька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньо́к; (деревянный для обивания) ти́бель; (деревянный гвоздь-вешалка) кіло́к (р. кілка́), кіло́чок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) за́гвіздок;
2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа́).
• Гво́зди, соб. – гві́здя́.
• Забивать (забить) гвоздё́м что – загво́зджувати, загвозди́ти що, ввігна́ти гвіздо́к у що.
• Украшенный гво́здиками – цвяхо́ваний, ви́цвяхований, гвіздко́ваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Гвоздь, гвоздик –
1) цвях, цвяшок (р. -шка), гвіздок (р. -здка); (самый большой) смертельник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретналь, бренталь; (для обивки) цвяшок; (подковный) ухналь, вухналь; (для шин) шиналь; (для тёса) ґонталь; (большой и загнутый) костиль; (для прибивания лат на стропилах) латовець (р. -вця), латник; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволічка; (у сапожников) шпилька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньок; (деревянный для обивания) тибель; (деревянный гвоздь-вешалка) кілок (р. кілка), кілочок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) загвіздок; (соб. гвозди) гві́здя́;
2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа):
• в этом гвоздь всего (перен.) – це — основа всього; це — головне (основне); у цьому суть (зерно, ядро);
• гвоздём в голове засесть – запасти (засісти) в голову [як (мов ) цвях], уроїтися [в голову];
• гвоздь программы (концерта, сезона) – окраса програми (концерту, сезону);
• забивать (забить) гвоздём что – загвозджувати, загвоздити що, ввігнати гвіздок у що;
• и никаких гвоздей – і (та й) край та й годі;
• украшенный гвоздиками – цвяхований, вицвяхований, гвіздкований. Обговорення статті
Плечико –
1) плі́чко, пле́чечко, пле́ченько, плеченя́тко, см. ещё Плечо;
2) (в одежде) плічко, плечико;
3) плечики (мн., вешалка) – плі́чка. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вешалка – ві́шалка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вешалка – ві́шалка.
Гвоздь – цвях (-ха);
• г. (без шляпки) – шпень (-ня́);
• г. брусковый – цвях квадрато́вий;
• г. гонтовый – ґонта́ль (-ля́);
• г. деревянный, нагель – ти́бель (-бля́);
• г. заершенный – ц. зайо́ржений;
• г. кованый – ц. ко́ваний;
• г. корабельный – ц. корабе́льний;
• г. костыльковый – бретна́ль (-ля́);
• г. кровельный – дахна́ль (-ля́);
• г. круглошляпный, петельный – ц. завіско́вий;
• г. купорный – ц. паківни́й;
• г. обойный – ц. оббивни́й;
• г. однотес – одноте́с (-са);
• г. петельный – ц. завіско́вий;
• г. подковный – ухна́ль (-ля);
• г. полукорабельный – цвях полукорабе́льний;
• г. проволочный – ц. дротяни́й;
• г. сапожный – ц. ше́вський;
• г. тесовый – ц. тесо́вий;
• г. толевый – ц. то́левий;
• г. троетес – трите́с (-са);
• г.-чека – за́гвіздок (-дка);
• г. шинный – шина́ль (-ля́);
• г. шпалерный – шпи́лька;
• г. штукатурный – ц. тинька́рський;
• г.-вешалка – кіло́чок (-чка);
• г.-двотес – двоте́с (-те́са);
• гвоздями украшенный – цвяхо́ваний.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ві́шалка – вешалка.
Же́рдка, же́ртка, жерди́на – вешалка.
Кіло́к, -лка́ –
1) колышек;
2) кол в плетне;
3) деревянный гвоздь;
4) вешалка в виде колышка;
5) ручка в дверях крестьянских построек.
Шара́ги,-ра́г – стоячая вешалка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ві́шало, -да, с. Вѣшалка для платья. Вх. Лем. 399. І де ти, Марисю, загортина? — В коморі на вішалі. Гол. IV. 386.
Же́рдка, чаще же́ртка, -ки, ж.
1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Вас. 192. Чуб. 382, 386. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Алв. 22. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. Г. Барв. 165.
2) Часть ткацкаго станка. МУЕ. ІІІ. 16. См. Верстат.
3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Чуб. VII. 400. Ум. Же́рдочка.
Кіло́к, -лка́, м.
1) Колышекъ.
2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з’явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. І. 26.
2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315.
4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього... як на кілок у коморі. МВ. І. 28.
5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей. Kolb. І. 57.
6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259.
7) = Заніз (у ярмі). Kolb. І. 67.
8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній наса́д крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.
Кли́нець, -нця. Ум. отъ клин.
1) Клинышекъ — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 99, 249. Также какъ часть одежды.
2) Клинъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ, которымъ поднимается жерновъ для ковки послѣдняго. Мик. 481.
3) Вѣшалка въ видѣ деревяннаго колышка въ стѣнѣ. Новеньке ситце на клинці, а старе під лавою. Ном. № 5316. Ой мій коник тобі стайні не загноїть, а золота зброя клинців не поломить. Pauli. II. 23.
4) Гвоздь, подковный гвоздь. Вх. Уг. 244.
5) Различнаго рода орнаменты, въ которые составною частью такъ или иначе входить треугольникъ или фигура на него похожая: въ размалевкѣ глиняной посуды — рядъ сегментовъ по краю тарелки. (Вас. 184), въ пи́санках — рисунокъ изъ 24 треугольниковъ. (КС. 1891. VI. 364), въ вишивкахъ: овеско́ві, реп’яшко́ві кли́нці. (Залюбовск.) и пр.
Шара́ґи, -ра́ґ, ж. Стоячая вѣшалка. Гайс. у. Таращ. у.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Вешалка — ві́шалка, -ки, кіло́к, -лка́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вѣ́шалка = ві́шалка (С. З.), же́рдка, же́ртка (С. Аф., З. Л.). стояча, в де-яких місцях Подолїї — шара́ґи. — Піди, мати, у коморю — скринї нема! Ой глянь, мати, на вішалку — одежі нема! н. п. — Кожух висить там на жертцї.
Спи́чникъ = 1. сїрни́чник. 2. д. Вѣ́шалка.

Запропонуйте свій переклад