Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 37 статей
Запропонувати свій переклад для «воротник»
Шукати «воротник» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Воро́тник – ворота́р (р. -ря́), заворі́тник, бра́мник, бра́мний.
Воротни́к – ко́мір. См. Во́рот 1.
Кара́кулевый – кара́кульовий, дрі́бно-смуше́вий.
• -вый воротник – кара́кульовий ко́мір.
• -вое пальто – кара́кульове пальто́, пальто́ із дрібносму́хів.
Лежа́чий – лежа́чий. [Під лежа́чий ка́мінь і вода́ не тече́ (Номис)].
• -чий воротник – лежа́чий (відко́тистий, викла́дча́стий) ко́мір; см. Отложно́й.
• -чие рессоры – лежа́чі ресо́ри.
Мехово́й – хутро́ви́й, (зап.) футро́ви́й; (об изделиях из меха) хутря́ни́й, (зап. футря́ни́й), з х[ф]у́тра. [Хутрова́ крамни́ця (Київ). Хутряни́й шлик (Куліш)].
• -вой воротник – х[ф]утряни́й ко́мір (-ра).
• -во́й товар – х[ф]утряни́й крам (-му);
2) міхови́й, бурдюко́вий;
3) міхови́й. Срв. Мех 1 - 3.
Отвё́ртывать, отверте́ть, отверну́ть –
1) відкру́чувати, відкрути́ти.
• Я тебе голову -ну́ – я тобі́ го́лову відкручу́;
2) відкру́чувати, відкрути́ти, відві́[е́]рчувати, відверті́ти, відверну́ти.
• -ну́ть винт, кран – відкрути́ти, відверті́ти ґвинт, відкрути́ти, відверну́ти крант;
3) (отворачивать) відверта́ти, відверну́ти, відгорта́ти, відгорну́ти, зако́чувати, закоти́ти, зака́сувати, закаса́ти.
• -ну́ть пласт земли – відверну́ти, відгорну́ти ски́бу землі́.
• -ну́ть полу – відгорну́ти по́лу.
• -ну́ть воротник, рукава – відгорну́ти (відверну́ти, відкоти́ти, закоти́ти) ко́мір, закача́ти (закоти́ти, закаса́ти) рука́ва.
• -ну́ть кожу – залупи́ти шку́ру.
• -ну́ть лицо, глаза – відверта́ти, відверну́ти (о многих повідверта́ти) лице́, о́чі від ко́го, від чо́го, відво́дити, відве́сти о́чі від ко́го, від чо́го.
• Отвё́рнутый, отве́рченный – відкру́чений, відві́рчений, відве́рнений и відве́рнутий, відго́рнений и відго́рнутий, відко́чений, зако́чений.
Отвора́чивать, отвороти́ть –
1) відверта́ти, відверну́ти що.
• -ти́ть камень с дороги – відверну́ти (відкоти́ти) ка́мінь з доро́ги.
• -ти́ть лошадь – відверну́ти коня́.
• -ти́ть сукрой хлеба – відкра́яти, відбатува́ти лу́сту (кі́мсу) хлі́ба;
2) відгорта́ти, відгорну́ти, відверта́ти, відверну́ти, відко́чувати, відкоти́ти, зако́чувати, закоти́ти, зака́чувати, закача́ти, відхиля́ти, відхили́ти.
• -ти́л полу и полез в карман – відгорну́в (закоти́в) по́лу і сягну́в до кеше́ні.
• -вать, -ти́ть полог, занавеску – відгорта́ти, відгорну́ти, відхиля́ти, відхили́ти, (слегка) прогорта́ти, прогорну́ти запина́ло, запина́льце.
• -ти́ть воротник, рукава – відкоти́ти, закоти́ти ко́мір, закача́ти (закоти́ти, закаса́ти) рука́ва, срв. Отвё́ртывать 3.
• -вать кожу, кожицу – залу́плювати шку́ру, шку́рку. См. Отвернуть (Отвё́ртывать 3);
3) відверта́ти, відверну́ти, відхиля́ти, відхили́ти.
• -вать лицо – відверта́ти, відверну́ти лице́ від ко́го, від чо́го.
• -вать нос от чего – ніс верну́ти від чо́го.
• Ветер -вает – ві́тер поверта́ється (поверну́вся);
4) см. Отвё́ртывать, отверну́ть 1;
5) см. Отвраща́ть, отврати́ть;
6) безл. верну́ти, відвороча́ти, сов. відверну́ти. [Від ї́жі ве́рне].
• Отворо́ченный – відве́рнений и відве́рнутий, відго́рнений и відго́рнутий и т. д.
Отворо́т и Отворо́ты – за́кот (-коту) и зако́та (-ти), зако́ти (-тів), (на груди и рукавах) вило́га, (только на рукавах) закавра́ш и закарва́ш.
• Сапоги с -тами – чо́боти з зако́тами.
• Воротник с -тем – ко́мір з зако́тою.
• Кафтан с -тами – сукма́н (жупа́н) з вило́гами.
Откладно́й (воротник), см. Откидно́й, Отложно́й.
Откла́дывать (отклада́ть), откла́сть и отложи́ть –
1) (класть в сторону, особо) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, відложи́ти що. [Відкладі́ть ці книжки́, я візьму́ їх з собо́ю].
• -вать от чего (отбирать) – відбира́ти, відібра́ти.
• -жи́те мне лучших яблок – відбері́ть мені́ кра́щ(еньк)их я́блук.
• -вать часть (масла, мёду и т. д.) – надклада́ти, надкла́сти (ма́сла, ме́ду).
• Ежемесячно -вать из (от) жалованья – що-мі́сяця відклада́ти з платні́;
2) -вать, -жи́ть (отсрочивать) – відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, см. Отсро́чивать.
• -вать на завтра – відклада́ти на за́втра.
• Не -вая далее дела… – не відклада́ючи спра́ви нада́лі.
• -жи́ть заседание до вторника – відкла́сти засі́дання до вівто́рка.
• -жи́ть исполнение приговора – відкла́сти ви́кона́ння ви́року (при́суду).
• -вать, -жи́ть в долгий ящик что (дело) – відволіка́ти, відволокти́, відтя́гувати, відтягну́ти, відсо́вувати, відсу́нути що (спра́ву) на бе́зрік.
• -жи́ть попечение о чём – ки́нути й ду́мати (ду́мку) про що;
3) (воротник) ви[від]клада́ти, відкла́сти, ви́класти, відко́чувати, відкоти́ти ко́міра; (лошадей) ви[від]пряга́ти, відпрягти́, ви́прягти (ко́ні), см. Выпряга́ть.
• -дывать карету – випряга́ти ко́ні з берли́ну (з каре́ти), розпряга́ти берли́на (каре́ту).
• Откла́дываемый – відкла́даний, відкладни́й.
• Отло́женный – відкла́дений, віді́браний.
• Заседание -но – засі́дання відкла́дено.
Отложно́й. -но́й воротник – вило́жистий, викла́дча́(с)тий, відко́тистий, зако́т[ч]истий, відкотни́й, заворотни́й, виложни́й, ви́кладний ко́мір или ко́мір з зако́тою.
• Отло́жное дело – відкладна́ спра́ва.
II. Отстё́гивать, -ся, отстегну́ть, -ся – відщіб[п]а́ти, -ся, відщеб[п]ну́ти, -ся, відстіба́ти, -ся, відстебну́ти, -ся, відпина́ти, -ся, відіп’я́сти, -ся и відіпну́ти, -ся, (о многих) повідщіба́ти, -ся, повідстіба́ти, -ся, повідпина́ти, -ся.
• -ну́ть крючки у воротника, воротник – повідщіба́ти гаплики́ на ко́мірі, відщебну́ти ко́мір.
• -ну́ть крюк – відщепну́ти гак (за́щіпку).
• -ну́ть пояс – відпереза́ти по́яс, відпереза́тися.
• -ну́ть пряжки у башмаков, запонку – відщепну́ти череви́ки, відщепну́ти за́стібку в череви́ках; відіп’я́сти шпо́ньку.
• -ну́ть постромки – повідпина́ти посторо́нки.
• Отстё́гнутый – відще́б[п]нутий и відще́б[п]нений, відсте́бнутий и відсте́бнений.
Привра́тник – ворота́р (-ря́), бра́мник, бра́мний (-ного), заворі́тні[и]й (-нього, -ного), заворі́тник, воро́тний (-ного), воро́тник, одві́[е́]рник, придве́рник. [Бра́ма зачи́нена і ключі́ у воротаря́ (Грінч.)].
• Быть -ком – бу́ти за воротаря́ и т. д., одвірникува́ти.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Откладывать, отложить –
1) (класть в сторону, особо) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти, відложи́ти що;
2) (отсрочивать) відклада́ти (відкла́дувати), відкла́сти;
3) (воротник) виклада́ти, відкладати, відкла́сти, ви́класти, відко́чувати, відкоти́ти ко́міра; (лошадей) випряга́ти, випрягти, розпрягати, розпрягти, відпрягати, відпрягти́ (коні, коней):
• не откладывая далее дела… – не відклада́ючи спра́ви надалі;
• откладывать из (от) зарплаты – відклада́ти з платні́ (зарплати);
• откладывать карету – випряга́ти ко́ні з берли́ну (з каре́ти), розпряга́ти берли́на (каре́ту);
• откладывать на завтра – відклада́ти на завтра;
• откладывать от чего (отбирать) – відбира́ти, відібрати;
• откладывать часть (масла, мёду) – надклада́ти, надкла́сти (ма́сла, ме́ду);
• отложи́те мне лучших яблок – відбері́ть мені́ кра́щих (кра́щеньких) яблук;
• отложи́ть заседание до… – відкла́сти засі́дання до…;
• отложи́ть исполнение приговора – відкла́сти ви́кона́ння ви́року (при́суду);
• откладывать, отложить в долгий (в дальний) ящик (перен.) – відволікати, відволікти (відтягувати, відтягти, відтягнути, відсовувати, відсунути) на безрік; відкласти до грецьких календ; класти, покласти під сукно;
• отложить попечение о чём – відкласти (покинути, облишити) турботи (піклування) про що; (разг.) кинути й думку (кинути й думати) про що.
[Спати лягав рано, не маючи світла, і спав допізна, надолужуючи спочинком свої злиденні харчі. Всі думки про шукання житла на зиму відкладав, аж поки не одержить стипендії (В.Підмогильний). Андрій надивлявся на світ. Перед тим, як покинути його, може, назавжди, він жадібно дивився на все навколо, намагаючись все зафіксувати, відкласти в клітинах мозку, щоб потім пам’ятати, яка ж була та «воля», який же був той світ, в якому для нього забракло місця (І.Багряний). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Це не та книжка, яку можна просто відкласти вбік, її варто закинути щосили якнайдалі (Д.Паркер). Живи сучасністю, якщо не можеш це відкласти на інші часи (С.Є.Лєц). Нічого не відкладай на завтра, краще відкладай на післязавтра — матимеш два вільних дні]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Воротник – ко́мір, -ра; (воротник стоячий) сторчови́й ко́мір; (воротник отложной) вико́тистий ко́мір.
Ворот –
1) (у одежды) см. Воротник;
2) (у колодца, копальни) коли́ворот, -ту, бара́н, -на.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Воротник (часть моста) – ко́мір (-ра).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

воротни́к ко́мір,-ра, коміре́ць,-рця́, ко́внір,-ра
в. по́ршня ко́мір то́лока
в. са́льника ко́мір защі́льника, коміре́ць щі́льника
в. ствола́ ковнір сто́вбура

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́котистий – отложной.
• Ви́котистий ко́мір – отложной воротник.
• Ви́котисті уста́ – оттопыренный рот.
Воро́тник – привратник.
Ко́вмір, ко́мір и ко́внір, -ра – воротник.
Ко́мір, -ра – воротник.
Про́шивка – воротник (в женской сорочке, в накидке).
Шле́йка, -ки – 1) ум. от шлея́;
2) подтяжка;
3) невысокий воротник в рубахе.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Воро́тник, -ка, м. = Воротарь. Гол. (Желех.).
Городо́к, -дка́, м.
1) Ум. отъ го́род. Городок наш — так собі городок, нічого. МВ. І. 115.
2) Ум. отъ горо́д. По-проз мій городок стежечкою до иншої йдеш. Чуб. V. 180.
3) Родъ игры. Ив. 30, 44. Обозначенное мѣсто для хороводной игры «криви́й тане́ць». О. 1861. XI. Св. 40.
4) Древнее земляное укрѣпленіе.
5) Городка́ми пришива́ти. Пришивать зубчиками (обшлага къ рукавамъ, воротникъ къ рубахѣ). Чуб. VII. 575.
Ко́вмір, -ра, м. Воротникъ. У його на сертуці був червоний ковмір. Ком. II.
Ко́мір, -ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Коміре́ць. У лисички, каже, гарна шкурка... на комірець. Рудч. Ск. II. 15.
Куци́на, -ни, ж. Короткая мужская или женская одежда, родъ свитки, имѣетъ три складки, называемыя усами, и низкій воротникъ. Харьк. г. ХС. IV. 50.
Обно́ва, -ви, ж.
1) Обнова, обновка. Чого се тобі так треба сорочки тії? — Обнови заманулось. МВ. (О, 1862. І. 89).
2) Откидной воротник шубы. Гол. Од. 17, 76.
Про́шивка, -ки, ж. Воротникъ въ женской сорочкѣ, также въ кептарі. Шух. І. 15, 122.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Воротник — ко́мір, -ра; В. кожанный — шкіряни́й ко́мір.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Воро́тникъ = ворота́рь, заворі́тник, ворі́тний, бра́мний. — Воротарю! воротарю! — Хто, хто у воріт кличе? н. п. — Заворітника тримають, та за ним зачиняють. н. пр.
Воротни́къ = ко́мір, ко́мнїр, ко́внїр. С. З. Л. — Не до нашої шиї тїї коміри шили. н. пр. — Комір заполоччю вистрочений. С. З.
Во́ротъ = 1. д. Воротни́къ. — Брань на вороту́ не виснетъ. н. пр. = ла́йка не бійка, в боку́ не боли́ть. н. пр. 2. коло́ворот (вал, на котрий накручуєть ся вірьовка, мех.), (для витягання невода) — бара́н. (Аф.). — Губа, як на коловоротї гуляє. н. пр.
Вра́тникъ = д. Воро́тникъ.
Руба́шечный = соро́чковий. — Р. воротни́къ = ко́мір соро́чки.

Запропонуйте свій переклад