Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «громкий»
Шукати «громкий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гро́мкий – голосни́й, гучни́й, гомінки́й. [Гучни́й (гомінки́й) го́лос]; сла́вний, усла́влений.
• Становиться, стать гро́мче – голосні́шати, поголосні́шати.
• Гро́мко – го́лосно, уго́лос, на-го́лос, гу́чно, гри́мно, бу́чно. [Почита́й мені́ вго́лос. Гри́мно посту́кав у вікно́. Заво́дь, Явдо́хо, – ти громні́й співа́єш. Гілки́ гу́чно й ко́ротко хря́скають].
• Гро́мко кричать – кри́ком крича́ти, к-ом кри́кнути.
• Гро́мко приказывать – гука́ти, гукну́ти.
• Гро́мко (зычно) говорящий – гримки́й. [Гримки́й чолові́к].
• Гро́мче – голосні́ш, ду́жче. [Кажі́ть ду́жче – не чу́ю].
Го́вор –
1) (диалект) гові́рка, мо́ва. [Гуцу́льська гові́рка. Про́ста мо́ва];
2) (шум, гул голосов) го́мін (р. -мону), го́вір (р. -вору), (громкий) га́мір (р. -мору). [Чу́вся го́мін і ре́гіт. В місте́чку зчини́вся га́мір].
Крик – (громкий звук голоса) крик, ви́крик, по́крик, скрик (-ку), (многих голосов) гук (-ку), га́лас (-су), зик (-ку), го́мін (-мону), га́мір (-мору), гука́ння, вигу́кування, (грубо) ґвалт (-ту), ре́пет (-ту), (пронзительный) ве́реск (-ку), вереща́ння, верескотня́, верескотня́ва, (жалобный) бо́лісний, жа́лісний крик, квилі́ння, (исступлённый) несамови́тий крик (по́крик и т. д.), (вопль) зойк (-ку), ле́мент (-ту).
• Поднять крик – закрича́ти, загука́ти, заґвалтува́ти, залементува́ти, загаласува́ти, зня́ти (вчини́ти, зчини́ти) крик, га́лас и т. д., (ссорясь) зня́ти (зби́ти, зве́сти́) бу́чу.
• Поднялся крик – зня́вся (зчини́вся) крик, зойк, га́мір, га́лас, ле́мент и т. д., (при ссоре) зняла́ся (зчини́лася) бу́ча.
• Наделать -ку – накрича́ти, нагаласува́ти, наґвалтува́ти и т. д. Крик сердитый на кого – гри́мання на ко́го.
• С -ком наброситься на кого – загри́мати, закрича́ти, залементува́ти, загаласува́ти на ко́го.
• Заставить -ками молчать – загука́ти кого́.
• В крик – у крик.
Нашуме́вший, прлг. – нашумі́лий, нагомоні́лий, (громкий молвою) розголо́сний, що набра́в ро́зголосу.
• -шее событие – поді́я не аби́-яко́го (широ́кого) ро́зголосу, розголо́сна поді́я.
Плач – плач, (хныканье) рю́мсання, рюм, рум, (громкий) ле́мент; (с причитаньями) ту́жі́ння, голосі́ння, квилі́ння, квилина́, кви́лля, тужба́, голосьба́, йойк, за́від (-оду), за́води, сквирк; (со всхлипываньем) хли́пання.
• В плач – у плач, у сльо́зи.
• Навлечь на кого что -чем – напла́кати на ко́го що.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Рыгать, рыгнуть, разг. – (издавать громкий звук при отрыжке) ригати, ригнути, (уст., перен.: извергать огонь) виверга́ти, ви́вергати, ви́вергнути.
[Не їв редьки, не буде ригати (Номис). Не знай… Коли ж дознаєшся, козаче, То бурний дух твій полом’єм ригне… (П.Куліш). — Я й мої товариші хочемо знати, куди ви нас везете, нам набридло вже на пароплаві удав ати з себе якихось баранів, чи що. (На цьому місці він ригнув). Будьте ласкаві повідомити нас, що ви збираєтесь робити. Бо нам уже все це набридло вкрай. Ви скажете нам, нарешті, куди ми їдемо, чи ні? — пройдисвіт ригнув знову (М.Йогансен). З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело (Л.Подерв’янський)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРО́МКИЙ (оглушливий) громоголо́сий; ПЕРЕН. сканда́льний [громкая исто́рия скандальна істо́рія];
громкое и́мя сла́вне ім’я́.
БО́ЛЕЕ фраз. по́за [более ста лет по́за сто ро́ків];
более всего́ більш за все, ду́жче за все, найду́жче [более всего я люби́л есть найдужче я люби́в ї́сти];
более и́ли ме́нее ще ме́нше-бі́льше;
более того́ укр. ма́ло то́го [я лёг, более того, – усну́л я ліг, мало того, – засну́в], фраз. ба [слова́ шу́тки, более того е́дкого ю́мора слова́ жа́рту, ба їдко́го гу́мору], ба (на́віть), на́віть бі́льше, чи й бі́льше, чого́ бі́льше, скажу́ бі́льше, ще щось [мо́да и более того мо́да і ще щось], (на початку мови) ба бі́льше, галиц. щобі́льше;
более, чем ну́жно че́рез край [тих нови́н є́ через край];
всё более дедалі [всё более громкий дедалі голосніший];
тем более ще тим па́че, і того́ бі́льше, пона́дто, а на́дто, (в кінці мови) і поготі́в, фраз. ані́ [не хоте́л, тем более не ду́мал не хоті́в, ані́ не ду́мав];
тем более, что на́дто, що;
не более, чем 10 щонайбі́льше 10;
ни более ни ме́нее как всьо́го-на́-всього;
и не более того́ і не бі́льш;
(но) не более того́ (але́) не бі́льш.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Громкий –
1) голосни́й, гучни́й, -а́, -е́;
2) (известный) сла́вний, усла́влений, -а, -е.
Гоготание –
1) гогота́ння, -ння;
2) (громкий смех) регота́ння, -ння;
3) (крик гусей) ґелґота́ння, -ння.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Громкий
• Громкая известность – гучна (грімка, широка) слава.
• Громкие слова (перен.) – гучні (голосні, зах. бомбастичні) слова; високомовність (пишномовність).
• Громкое дело – голосна (гучна, іноді сумнославна) справа; сенсаційна справа.
• Громкое имя, слава (перен.) – славне (уславлене) ім’я; гучна (повсюдна, широка) слава.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Голосни́й –
1) громкий, голосистый, звучный;
2) резонирующий, отзвучный;
3) (звук) гласный.
Грімки́й –
1) звучный, громкий;
2) громко говорящий;
3) громовой, грозный.
Грімни́й –
1) громовый, грозный;
2) громкий, сильный (звук).
Гучни́й –
1) звонкий, громкий, звучный;
2) громогласный;
3) шумный.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гага́кання, -ня, с. Вскрикиваніе, громкій говоръ.
Голосни́й, -а́, -е́.
1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Шевч. 503. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Ном. № 6313. Голосна гармата. Шевч. 450. Голосна луна розляглась серед тихої ночі. Левиц. І. 109.
2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. Голосне́нький.
Грімки́й, -а́, -е́.
1) Звучный, громкій. Грімкії рушниці. ЗОЮР. І. 136.
2) Громко говорящій. Грімкий чоловік. Черк. у.
3) Громовой, обильный громомъ, грозный. Грімке літо. НВол. у.
Гучни́й, -а́, -е́.
1) Звонкій, громкій, звучный. З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної. МВ. II. 31.
2) Веселый, шумный. Їй забажалося життя світового, гучного. Левиц. І. 339. Гучне весілля справили.
Зи́чний, -а, -е. Зычный, громкій, звучный. І замірав у дуків зичний голос. К. Іов. 61.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гро́мкій, ко = 1. голосни́й, но (С. З. Л.), гучни́й, но (С. Л.); гомінки́й, грімки́й, ко. (С. З.). — Козак старенький у кобзу грає, виграває, голосно сьпіває. н. д. — Гарно твоя кобза грає, любий мій земляче! вона голосно сьпіває, голосно і плаче. Аф. — Гучно та бучно одгуляли весїлля. 3. сла́вний, усла́влений; бучни́й (С. Ш.).
Зву́чный = д. Гро́мкій і Зво́нкій.

Запропонуйте свій переклад