Знайдено 15 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Жа́ловать –
1) кого (любить, оказывать милость, расположение) жа́лувати кого́, ми́лувати кого́, бу́ти прихи́льним до ко́го, ма́ти ла́ску до ко́го. • Он его не жа́лует – він його́ не полюбля́є, він до ньо́го не прихи́льний, (зап.) він його́ не апробу́є. • Любить и жа́ловать – люби́ти та жа́лувати; 2) -вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) – дарува́ти кого́ чим, обдаро́вувати кого́ чим, (ласка́во) дарува́ти кому́ що, надава́ти кому́ що, чого́, шанува́ти кого́ чим, наділя́ти кому́ що. [Госпо́дь його́ до́нею дару́є. Ласка́во подарува́в йому́ своє́ вбра́ння. Нада́в йому́ зе́млю і полко́вницьку гі́дність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шану́є його́ канчука́ми (иронич.) = жа́лует его батожьём]. • Жа́ловать в дар – дарува́ти кому́ що. • -вать кого-нибудь к руке – дозволя́ти кому́ (по)цілува́ти ру́ку, допуска́ти до руки́; 3) -вать к кому (ходить, посещать) – ходи́ти (захожа́ти) до ко́го, бува́ти в ко́го, одві́дувати кого́, (сов.) завіта́ти до ко́го. • Хотите убедиться, пожа́луйте к нам лично – хо́чете перекона́тися (впе́внитися), то потруді́ться (то завіта́йте) до нас сами́ особи́сто. • Добро -вать – про́симо, ми́лости про́симо, про́симо до госпо́ди, бу́дьте (дороги́ми) гостя́ми, (зап.) віта́йте нам! |
Пожа́ловать –
1) кому что и кого чем – нада́ти кому́ що, обдарува́ти, вшанува́ти кого́ чим, віджа́лувати, подарува́ти, поступи́ти, повіни́ти кому́ що, наділи́ти кому́ що. [Цар нада́в йому́ дворя́нство (Звин.)]. • -вать кому орден или кого орденом – вшанува́ти кого́ о́рденом, наділи́ти кому́ о́рден(а). Срв. Жа́ловать 2; 2) к кому – відві́дати кого́, завіта́ти до ко́го. • Добро -вать – про́симо, ми́лости про́симо, про́симо до госпо́ди. • Прошу -вать ко мне на обед – про́шу завіта́ти до ме́не на обі́д. Срв. Жа́ловать 3. • -луй, -луйте (благоволи, -лите) – будь ла́скав, бу́дьте ла́ска́ві; срв. Пожа́луйста. • Пожа́лованный – на́даний, віджа́луваний, наді́лений, подаро́ваний (срв. Жа́лованный); вшано́ваний, обдаро́ваний чим. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ЖА́ЛОВАТЬ, ще уділя́ти; жа́ловать к кому, ще вчаща́ти до кого; жа́лующий, що уділя́є тощо, ра́ди́й уділи́ти, ласка́вець, милости́вець, доброчи́нець, добро́дій; жа́луемый, даро́ваний, наді́люваний /уді́люваний/, нада́ваний. |
ПРОСИ́ТЬ (стало) випро́шувати, каню́чити, цига́нити, кла́ндати, (куди) запро́шувати, (їсти) /припрошувати/, (милостиню) же́брати, (суд) зверта́тися з проха́нням до, клопота́ти пе́ред, (за кого) клопота́ти; прося́ оказ. по́просом; проси́ть подая́ние простяга́ти ру́ку; просить проще́ния за что стил. перероб. ви́бачити що [прошу́ проси́ть за мой вид вибачте мій ви́гляд]; просить у кого сове́та проси́ти чиєї пора́ди; прошу́ люби́ть и жа́ловать любі́ть і шану́йте; проси́те и обря́щете просі́ть і да́сться вам; ПРОСИ́ТЬСЯ, проси́ться в ру́ки лі́зти в ру́ки; прося́щий 1. що /мн. хто/ про́сить тощо, зви́клий проси́ти, ра́ди́й запроси́ти, з проха́нням (на уста́х), проха́ч, кла́ндало, каню́ка, прикм. проха́льний, блага́льний, 2. попрошайничающий; просящий извине́ния перепро́шувач, з “перепро́шую” на уста́х; просящий о снисхожде́нии стил. перероб. блага́ючи про ми́лість; просящий руки́ проха́ч ру́ки; прося́щийся що про́ситься, зви́клий проси́тися; ра́ди́й попроситися див. ще просящий; проси́мый про́шений, про́ханий, випро́шуваний /припоршуваний, запоршуваний/. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Жаловать –
1) люби́ти (люблю́, лю́биш), жа́лувати, -лую, -луєш; 2) (награждать) дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш, наділя́ти, -ля́ю, -ля́єш (кого́, чим). |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Жаловать кого – обдаровувати чим, кого; дарувати кому, що; (к кому) – відвідувати кого; бувати в кого. Добро пожаловать – (милості) просимо; просимо до господи. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Жаловать
• Давно к нам не жалует – давно до нас не ходить (не заходить); давно нас не відвідує; давно у нас не бував. • Жаловать в гости (образн.) – відвідувати (навідувати) кого; бувати в кого; ходити (заходити, іноді заходжати) до кого. • Жаловать чем (устар.) – дарувати (обдаровувати) кого чим; [ласкаво] дарувати кому що; шанувати кого чим; наділяти кому що. • Он его не жалует – він його не полюбляє; він до нього не прихильний. • Прошу любить и жаловать (шутл.) – просимо (прохаємо) любити й жалувати (шанувати). |
Любить
• Деньги счёт любят – гроші лічбу люблять. Пр. Копійка любить, щоб її рахували. Пр. Гріш круглий — розкотиться. Пр. Хто щадить гріш, той має з гаком (більш). Пр. Люди знайшовши та лічать. Пр. • Кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить). Пр. Кого люблю, того і б’ю. Пр. Серцем люби, а руками тряси. Пр. • Люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток. Пр. • Люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу. Пр. • Любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю). Пр. • Любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь). Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр. Я його так люблю, як пси діда на перелазі. Пр. Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці. Пр. Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці. Пр. • Любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі; над світ любити (кохати). • Любить друг друга – (про чоловіків) Любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися). • Любить кого – любити (кохати) кого; любитися (кохатися) в кому. [Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався. Метлинський.] • Любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому. [Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь. Тичина.] • Любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш горішки, люби й насмішки. Пр. Умієш помилятися, умій і поправлятися. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр. • Любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину. Пр. • Он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він самий (голінний, швидкий) до чарки (жарт. до скляного Бога). • Он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить. • Прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати). |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Дарува́ти –
1) кому́ що – дарить; 2) кому́ що, кого́ чим – дарить, одарять, награждать, жаловать; 3) чим – жертвовать чем; 4) кому́ що – прощать, извинять. • Дару́йте – извините, простите. • Дару́йте на сло́ві – простите за выражение. • Дарува́ти життя́м, душе́ю – щадить, пощадить жизнь. |
Надава́ти, нада́ти, -да́м –
1) надавать, надать; 2) придавать, придать;3) назначать, назначить; 4) жаловать, пожаловать, даровать; 5) надвигать, надвинуть на какую-либо сторону; 6) угораздить, дернуть; надава́тися (до чо́го) – быть годным для чего. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186. 2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує. 3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487. 4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15. 5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у. |
Надава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. нада́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор. 2) Придавать, придать. 3) Давать, дать въ приданое. А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373. 4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ. Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108. 5) Назначать, назначить. Нового попа надано до нашої церкви. Кіев. у. 6) Жаловать, пожаловать, даровать. 7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону. Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали. 8) Угораздить. Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Жа́ловать = 1. жа́лувати, дарува́ти. 2. шанува́ти, люби́ти (кого), ма́ти ла́ску до ко́го. — Онъ не жа́луетъ его́ = він не полюбля́ його. 3. одві́дувати (кого), бува́ти (у кого). — Добро́ пожа́ловать! = про́симо, ми́лостї про́симо, про́симо до госпо́ди. |
Пожа́ловать = 1. пожа́лувати, нада́ти (С. Л.), дарува́ти, подарува́ти. — Привилеї, в той час паданиї. С. З. 2. одві́дати (кого), завіта́ти (до кого). — Добро́ пожа́ловать = д. під сл. Жа́ловать 3. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)