Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 15 статей
Запропонувати свій переклад для «жаловать»
Шукати «жаловать» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жа́ловать
1)
кого (любить, оказывать милость, расположение) жа́лувати кого́, ми́лувати кого́, бу́ти прихи́льним до ко́го, ма́ти ла́ску до ко́го.
Он его не жа́лует – він його́ не полюбля́є, він до ньо́го не прихи́льний, (зап.) він його́ не апробу́є.
Любить и жа́ловать – люби́ти та жа́лувати;
2)
-вать кому что, кого чем (дарить, награждать подарком, чином, отличием) – дарува́ти кого́ чим, обдаро́вувати кого́ чим, (ласка́во) дарува́ти кому́ що, надава́ти кому́ що, чого́, шанува́ти кого́ чим, наділя́ти кому́ що. [Госпо́дь його́ до́нею дару́є. Ласка́во подарува́в йому́ своє́ вбра́ння. Нада́в йому́ зе́млю і полко́вницьку гі́дність = пожаловал ему землю и достоинство (чин) полковника. Шану́є його́ канчука́ми (иронич.) = жа́лует его батожьём].
Жа́ловать в дар – дарува́ти кому́ що.
-вать кого-нибудь к руке – дозволя́ти кому́ (по)цілува́ти ру́ку, допуска́ти до руки́;
3)
-вать к кому (ходить, посещать) – ходи́ти (захожа́ти) до ко́го, бува́ти в ко́го, одві́дувати кого́, (сов.) завіта́ти до ко́го.
Хотите убедиться, пожа́луйте к нам лично – хо́чете перекона́тися (впе́внитися), то потруді́ться (то завіта́йте) до нас сами́ особи́сто.
Добро -вать – про́симо, ми́лости про́симо, про́симо до госпо́ди, бу́дьте (дороги́ми) гостя́ми, (зап.) віта́йте нам!
Пожа́ловать
1)
кому что и кого чем – нада́ти кому́ що, обдарува́ти, вшанува́ти кого́ чим, віджа́лувати, подарува́ти, поступи́ти, повіни́ти кому́ що, наділи́ти кому́ що. [Цар нада́в йому́ дворя́нство (Звин.)].
-вать кому орден или кого орденом – вшанува́ти кого́ о́рденом, наділи́ти кому́ о́рден(а). Срв. Жа́ловать 2;
2)
к кому – відві́дати кого́, завіта́ти до ко́го.
Добро -вать – про́симо, ми́лости про́симо, про́симо до госпо́ди.
Прошу -вать ко мне на обед – про́шу завіта́ти до ме́не на обі́д. Срв. Жа́ловать 3.
-луй, -луйте (благоволи, -лите) – будь ла́скав, бу́дьте ла́ска́ві; срв. Пожа́луйста.
Пожа́лованный – на́даний, віджа́луваний, наді́лений, подаро́ваний (срв. Жа́лованный); вшано́ваний, обдаро́ваний чим.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Любить, любливать
1) (
чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му;
2) (
питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого;
3) (
иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му;
4) (
жалеть) жалувати:
деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.);
кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.);
люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.);
любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.);
любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.);
любить безгранично кого – душі не чути в кому;
люби́ть безумно – шале́но кохати;
любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати);
любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю;
люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́;
любить как самого себя – любити як себе́ самого;
любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому;
люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру;
люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́;
люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край;
любить родителей – лю́бити батьків;
люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́;
любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому;
любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку;
любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.);
он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га);
он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти;
он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́;
он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів;
он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці;
он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить;
прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати);
сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт;
это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь);
я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва;
я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту;
я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є);
я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю).
[Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЖА́ЛОВАТЬ, ще уділя́ти;
жа́ловать к кому, ще вчаща́ти до кого;
жа́лующий, що уділя́є тощо, ра́ди́й уділи́ти, ласка́вець, милости́вець, доброчи́нець, добро́дій;
жа́луемый, даро́ваний, наді́люваний /уді́люваний/, нада́ваний.
ПРОСИ́ТЬ (стало) випро́шувати, каню́чити, цига́нити, кла́ндати, (куди) запро́шувати, (їсти) /припрошувати/, (милостиню) же́брати, (суд) зверта́тися з проха́нням до, клопота́ти пе́ред, (за кого) клопота́ти;
прося́ оказ. по́просом;
проси́ть подая́ние простяга́ти ру́ку;
просить проще́ния за что стил. перероб. ви́бачити що [прошу́ проси́ть за мой вид вибачте мій ви́гляд];
просить у кого сове́та проси́ти чиєї пора́ди;
прошу́ люби́ть и жа́ловать любі́ть і шану́йте;
проси́те и обря́щете просі́ть і да́сться вам;
ПРОСИ́ТЬСЯ, проси́ться в ру́ки лі́зти в ру́ки;
прося́щий 1. що /мн. хто/ про́сить тощо, зви́клий проси́ти, ра́ди́й запроси́ти, з проха́нням (на уста́х), проха́ч, кла́ндало, каню́ка, прикм. проха́льний, блага́льний, 2. попрошайничающий;
просящий извине́ния перепро́шувач, з “перепро́шую” на уста́х;
просящий о снисхожде́нии стил. перероб. блага́ючи про ми́лість;
просящий руки́ проха́ч ру́ки;
прося́щийся що про́ситься, зви́клий проси́тися; ра́ди́й попроситися див. ще просящий;
проси́мый про́шений, про́ханий, випро́шуваний /припоршуваний, запоршуваний/.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Жаловать
1) люби́ти (люблю́, лю́биш), жа́лувати, -лую, -луєш;
2) (
награждать) дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш, наділя́ти, -ля́ю, -ля́єш (кого́, чим).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Жаловать кого – обдаровувати чим, кого; дарувати кому, що; (к кому) – відвідувати кого; бувати в кого. Добро пожаловать – (милості) просимо; просимо до господи.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Жаловать
• Давно к нам не жалует
– давно до нас не ходить (не заходить); давно нас не відвідує; давно у нас не бував.
Жаловать в гости
(образн.) – відвідувати (навідувати) кого; бувати в кого; ходити (заходити, іноді заходжати) до кого.
Жаловать чем
(устар.) – дарувати (обдаровувати) кого чим; [ласкаво] дарувати кому що; шанувати кого чим; наділяти кому що.
• Он его не жалует
– він його не полюбляє; він до нього не прихильний.
• Прошу любить и жаловать
(шутл.) – просимо (прохаємо) любити й жалувати (шанувати).
Любить
• Деньги счёт любят
– гроші лічбу люблять. Пр. Копійка любить, щоб її рахували. Пр. Гріш круглий — розкотиться. Пр. Хто щадить гріш, той має з гаком (більш). Пр. Люди знайшовши та лічать. Пр.
• Кого люблю, того и бью
– хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить). Пр. Кого люблю, того і б’ю. Пр. Серцем люби, а руками тряси. Пр.
• Люби брать, люби и отдать
– любиш узяток, люби й даток. Пр.
• Люби как душу, бей как грушу
– люби як душу, а труси як грушу. Пр.
• Любит, как волк овцу
– любить, як вовк вівцю (ягницю). Пр.
• Любит, как собака палку
– любить, як собака цибулю (камінь). Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр. Я його так люблю, як пси діда на перелазі. Пр. Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці. Пр. Я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці. Пр.
• Любить больше всего на свете
– любити (кохати) над усе в світі; над світ любити (кохати).
• Любить друг друга
– (про чоловіків) Любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися).
• Любить кого
– любити (кохати) кого; любитися (кохатися) в кому. [Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався. Метлинський.]
• Любить что-либо
– любити що; кохатися (милуватися) в чому. [Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь. Тичина.]
• Любишь кататься — люби и саночки возить
– любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш горішки, люби й насмішки. Пр. Умієш помилятися, умій і поправлятися. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр.
• Любишь смородину, люби и оскомину
– любиш смородину — люби й оскомину. Пр.
• Он любит выпить
– він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він самий (голінний, швидкий) до чарки (жарт. до скляного Бога).
• Он шутить не любит
– він жартувати (він жартів) не любить.
• Прошу любить и жаловать
– прошу любити і шанувати (жалувати).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дарува́ти
1) кому́ що –
дарить;
2) кому́ що, кого́ чим –
дарить, одарять, награждать, жаловать;
3) чим –
жертвовать чем;
4) кому́ що –
прощать, извинять.
Дару́йте – извините, простите.
Дару́йте на сло́ві – простите за выражение.
Дарува́ти життя́м, душе́ю – щадить, пощадить жизнь.
Надава́ти, нада́ти, -да́м
1)
надавать, надать;
2)
придавать, придать;3) назначать, назначить;
4)
жаловать, пожаловать, даровать;
5)
надвигать, надвинуть на какую-либо сторону;
6)
угораздить, дернуть; надава́тися (до чо́го) – быть годным для чего.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Дарить.
Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.
2) Давать, награждать, жаловать.
Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує.
3) Жертвовать чѣмъ.
Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487.
4) Прощать, извинять.
Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15.
5)
Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Надава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. нада́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Надавать, дать.
В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор.
2) Придавать, придать.
3) Давать, дать въ приданое.
А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373.
4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ.
Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108.
5) Назначать, назначить.
Нового попа надано до нашої церкви. Кіев. у.
6) Жаловать, пожаловать, даровать.
7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону.
Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали.
8) Угораздить.
Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Жа́ловать = 1. жа́лувати, дарува́ти. 2. шанува́ти, люби́ти (кого), ма́ти ла́ску до ко́го. — Онъ не жа́луетъ его́ = він не полюбля́ його. 3. одві́дувати (кого), бува́ти (у кого). — Добро́ пожа́ловать! = про́симо, ми́лостї про́симо, про́симо до госпо́ди.
Пожа́ловать = 1. пожа́лувати, нада́ти (С. Л.), дарува́ти, подарува́ти. — Привилеї, в той час паданиї. С. З. 2. одві́дати (кого), завіта́ти (до кого). — Добро́ пожа́ловать = д. під сл. Жа́ловать 3.

Запропонуйте свій переклад